Решение Раховского райсуда оставленное в силе апелляцией об отказе Кредитным инициативам в обращении взыскания на ипотеку с ПИБом

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Справа № 305/1799/13-ц

Провадження по справі № 2/305/150/14

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 

 

06.05.2014 року Рахівський районний суд Закарпатської області 

 

у складі: головуючого - судді Тулик І.І.

при секретарі - Шемота М.І.

 

з участю представника позивача - Грицюка В.М.

представника відповідача - ОСОБА_2

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки

 

ВСТАНОВИВ:

 

ТзОВ "Кредитні ініціативи" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15 квітня 2008 року Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк та ОСОБА_5 уклали кредитний договір №167, за умовами якого, остання отримала кредит в сумі 300000 гривень та зобов'язалася повернути отриманий кредит і сплатити проценти за користування в сумі та в строки передбачені кредитним договором. 17 грудня 2012 року між ТзОВ "Кредитні ініціативи" та ПАТ "АКПІБ" було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого первинний кредитор передає, а новий кредитор приймає кредитний портфель, унаслідок чого новий кредитор набуває всіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги і за кредитним договором № 167 від 15 квітня 2008 року, що був укладений між АКПІБ та ОСОБА_5. Боржник, ОСОБА_5 неналежно виконує взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушує істотні умови кредитного договору, в результаті чого станом на 30 червня 2013 року має прострочену заборгованість в сумі 556548,54 гривні, яка складається з 297169 гривень - за кредитом, 245652,33 гривень - по відсотках та 13727,21 гривень - пені. Крім того, з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ "АКПІБ" та ОСОБА_3, ОСОБА_4 уклали іпотечний договір відповідно до якого останні передали банку в іпотеку будинок загальною площею 122,36 кв.м., житловою площею 81,21 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1. Враховуючи порушення основним боржником свої зобов'язань, просили в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 617 від 15 квітня 2008 року, яка станом на 30 червня 2013 року складається із заборгованості: за кредитом - 297169 гривень, по відсотках - 245652,33 гривень, пені - 13727,21 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на будинок загальною площею 122,36 кв.м., житловою площею 81,21 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності / незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3441 гривні. 

 

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених в позовній заяві. Просить позов задовольнити в повному обсязі.

 

Представник відповідачів ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Пояснив, що в порушення умов договору про відступлення права вимоги за договором забезпечення та Закону України "Про іпотеку" відповідачі та основний боржник - третя особа, не повідомлені про заміну кредитора у їх зобов'язанні. Крім того згідно чинного законодавства право вимоги на звернення стягнення на предмет іпотеки наступає з моменту реєстрації відомостей про відступлення права за іпотечним договором. Разом з тим, ні у договорі про відступлення права вимоги, ні в договорі про передачу прав за договорами забезпечення, не згадується конкретно ОСОБА_5 як боржник за основним зобов'язанням, і не вказується спірний житловий будинок, як заставне майно, на яке на думку позивача, перейшло право вимоги. Тов "Кредитні ініціативи" не надало суду актів прийому - передачі кредитних портфелів по зобов'язанням ОСОБА_5 Крім того, відповідно до договору відступлення прав вимоги, новий кредитор набуває права вимоги у день укладення договору, за умови належного оформлення сторонами реєстру позичальників. Позивач також не наводить суду факту наявності реєстру позичальників, оформлений належним чином. Посилання позивача на належне повідомлення відповідача щодо усунення порушень (вимога про добровільне виселення) від 15.07.2013 року, є необґрунтованим та неналежним доказом по справі, оскільки як вбачається із матеріалів позовної заяви, вимогу про добровільне виселення від 15.07.2013 року надіслано від імені представника ОСОБА_6 листом без відповідного скріплення цього листа печаткою за підписом уповноваженої особи. Просить відмовити у задоволенні позову.

 

Третя особа без самостійних вимог- ОСОБА_5, будучи належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи в судове засідання не з"явилася.

 

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та які мають значення для справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

 

Судом встановлено, що між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ОСОБА_5 був укладений кредитний договір № 617 від 15 квітня 2008 року, за яким банк надав останній кредит в сумі 300000 гривень, із зобов'язанням повернути ці кошти і проценти за користування ними в строк та на умовах, передбачених кредитним договором.

 

В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором між майновими поручителем - відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_4 та Акціонерним комерційним промислово- інвестиційним банком, було укладено іпотечний договір № 617 від 15 квітня 2008 року.

 

Згідно умов договору іпотеки іпотекодавці ОСОБА_3 та ОСОБА_4, у випадку невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором взяли на себе зобов'язання відповідати перед іпотекодержателем належним їм на праві власності нерухомим майном - житловим будинком загальною площею 122,36 кв.м., житловою площею 81,21 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_2.

 

Між тим, встановлено, що 17 грудня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" та Публічним акціонерним товариством "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" було укладено договір відступлення прав вимоги та договір про передачу права за договорами забезпечення.

 

Підставами своїх вимог позивач зазначив наявність права звернення до суду у зв'язку з набуттям права вимоги, і наявність заборгованості за кредитним договором. Зокрема, відповідно до договору про відступлення права вимоги, договору про передачу прав за договорами забезпечення та чинного законодавства покупець в особі ТзОВ "Кредитні ініціативи" набув усі права вимоги по відступленим кредитним договорам, включаючи сплату суми основного боргу, відсотків, комісій, нарахованих штрафних санкцій та права вимоги звернення стягнення на предмети іпотеки, в тому числі і права вимоги за кредитним договором № 617 від 15 квітня 2008 року та іпотечним договором №617 від 15 квітня 2008 року, укладених між первісним кредитором АКПІБ та ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

 

Однак, суд не погоджується з таким висновком позивача з огляду на таке.

 

Основним законом відносно даних правовідносин, і який регламентує спірні правовідносини, в тому числі порядок відступлення прав за іпотечним договором є Закон України "Про іпотеку".

 

Статтею 24 даного Закону визначено, що відступлення права за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

 

Договір про передачу прав за договорами забезпечення (відступлення права за іпотечним договором) нотаріально посвідчений державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори 15 квітня 2008 року, що відповідає вимогам ч.3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку".

 

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

Так, відповідно до ч.2 ст. 24 Закону України "Про іпотеку", іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення права за іпотечним договором і право вимоги за основним зобов'язанням.

 

Даний обов'язок також передбачений пунктом 6.1 договору про відступлення прав вимоги, в якому визначено і порядок такого повідомлення.

 

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" не надало суду докази того, що ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", як іпотекодержатель, повідомив у письмовій формі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відступлення права вимоги.

 

Також згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно п. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

 

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України). 

 

За пунктом 2.2. договору відступлення прав вимоги, внаслідок передачі (відступлення) кредитного портфеля за цим договором, новий кредитор набуває усіх прав вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення, включно з правом вимагати від позичальників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань, правом на звернення стягнення за зобов'язаннями позичальників на заставлене майно та іншими правами вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення.

 

Згідно термінів (ст. 1 договору): кредитним портфелем вважається сукупність усіх прав вимоги, які передаються за цим договором новому кредитору; «дата передання прав вимоги - дата фактичного підписання сторонами реєстру позичальників»; «грошові зобов'язання» - розмір основних грошових зобов'язань щодо кожного окремого позичальника зазначається у реєстрі позичальників; «Реєстр позичальників» - підписання сторонами реєстру позичальників засвідчує передачу (відступлення) прав вимоги первісним кредитором новому кредитору. Згідно п. 4.1. договору: відступлення прав вимоги первісним кредитором новому кредитору, набуття новим кредитором права вимоги та заміни кредитора за правами вимоги на нового кредитора набувають чинності у день укладення договору, за умов належного оформлення сторонами (підписання та скріплення відбитками печаток сторін) реєстру позичальників. Згідно п. 4.3. договору, сторони підписують реєстр позичальників, що є додатком № 1 до Договору.

 

Виходячи з вищевказаного, належним доказом, який засвідчує факт відступлення (набуття) прав вимоги позивачем по кредитному і іпотечному договорах, є належно оформлені і підписані договір відступлення прав вимоги і реєстр позичальників.

 

Сам лише договір відступлення прав вимоги не засвідчує факту відступлення (набуття) позивачем прав вимоги по кредитному договору. Як передбачено п. 16.3. договору відступлення прав вимоги, цей договір та інші документи, зазначені у договорі, становлять цілісний договір та домовленість сторін стосовно відступлення прав вимоги. Оскільки згідно договору реєстр позичальників визначений додатком до нього, під терміном «інші документи» слід розуміти також реєстр позичальників, належним чином оформлений згідно умов договору (підписаний і скріплений печатками обох сторін), тому відсутність такого реєстру виключає цілісність договору відступлення прав вимоги.

 

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано реєстру позичальників, належним чином оформленого згідно умов статті 1, пунктів п. 4.1., 4.3. договору відступлення прав вимоги як додатку № 1 до нього, підписаного обома сторонами, у т.ч. ПАТ «АКПІБ».

 

З наданого позивачем документа як Витяг з Додатку №1 до Договору про відступлення прав вимоги від 17.12.12 р. вбачається, що цей документ не є реєстром позичальників в розумінні ст. 1, п. п. 2.1., 4.1., 4.3. договору відступлення прав вимоги, не містить підпису та відбитку печатки кредитора та складений і підписаний одноособово позивачем.

 

Наданий позивачем договір про передачу прав за договорами забезпечення, укладений з ПАТ «АКПІБ», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7, реєстровий № 1423 від 17.12.2012 р., також не містить відомостей про відступлення кредитором позивачу прав вимоги конкретно за кредитним договором.

 

Інших доказів набуття права вимоги до третьої особи позивачем не надано.

 

Частиною 2 ст. 10 ЦПК України передбачено, що кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом, а відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

 

Відповідно до п. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Згідно ст. 4 цього Закону державній реєстрації підлягають, зокрема, обтяження на нерухоме майно іпотекою. Згідно ст. 4 закону України «Про іпотеку» обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону. Відповідно до пункту 57 «Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого Постановою КМ України № 703 від 22.06.2001 р. (чинна на момент укладення договору відступлення прав вимоги), обтяження нерухомого майна іпотекою, відступлення прав за іпотечним договором підлягають державній реєстрації.

 

Виходячи з наведеного, права на нерухоме майно та їх обтяження виникають з моменту державної реєстрації, а не з моменту укладення договору відступлення прав за іпотечним договором, який в такому випаду є підставою для реєстрації, а не доказом виникнення такого права. Разом з цим, позивачем не надано доказів державної реєстрації відступлення (набуття) прав вимоги за іпотечним договором на підставі договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 р.

 

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для висновку про те, що позивач набув права вимоги за кредитним договором та договором, що забезпечує його виконання (іпотеки), та є належним позивачем.

 

Крім того, судом встановлено, що раніше рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області по справі № 2-466/10 від 27.10.2010 р. було задоволено позов кредитора до ОСОБА_5 та з неї стягнуто заборгованість по кредитному договору у розмірі 375 074,37 грн.

 

Відповідно до статей 1, 2, 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень судів покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України, на підставі виконавчих листів, що видаються судами, на підставі яких за заявою стягувача державний виконавець відкриває виконавче провадження.

 

Зі змісту заяви ЗАТ «АКПІБ» № 06-08/645 від 29.11.2010 р., зареєстрованої Рахівським районним судом (вх. № 2-/10 від 29.11.2010 р.), вбачається, що кредитор отримав 08.12.2010 р. виконавчий лист на виконання зазначеного рішення суду.

 

З пояснень представника позивача встановлено, що на даний момент рішення суду не виконується.

 

Разом з цим, позивач не надав суду доказів звернення кредитора до державної виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження з виконання листа, не обґрунтував жодним доказом, що невиконання рішення суду є наслідком обставин, які не залежали від волі кредитора та перешкоджали чи унеможливлювали виконання судового рішення.

 

Отже, не виконання рішення суду про стягнення на користь кредитора з ОСОБА_5 кредитної заборгованості стала наслідком власної бездіяльності кредитора.

 

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

На відміну від банків, для фізичних осіб, які є позичальниками, споживачами фінансових послуг з кредитування, метою отримання ними кредиту є задоволення власних потреб, які не пов'язані з підприємницькою діяльністю.

 

Діяльність банків з надання кредитів є підприємництвом, що відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власник ризик господарською діяльністю з метою одержання прибутку. Проценти (відсотки), які банк отримує за користування кредитом, в розумінні ст. 1054 ЦКУ, ст. ст. 42, 142 ГКУ, є його прибутком (доходом), який є показником фінансових результатів господарської діяльності банку.

 

Такого висновку дозволяє дійти зміст ст. 1054 ЦКУ та кредитного договору, де зобов'язання позичальника з повернення кредиту та зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом є самостійними зобов'язаннями у кредитному зобов'язанні, за порушення яких встановлено самостійну відповідальність.

 

Тому у разі їх невиконання кредитор вправі звернутися до суду як з позовом про стягнення заборгованості, яка складається з неповернутої основної суми кредиту і сплати відсотків, так і з самостійним позовами: або про стягнення несплаченої погашеної частини кредиту, або про стягнення відсотків за користування кредитом.

 

Згідно ч. 2 ст. 22 ЦКУ збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

 

Зі змісту ст. ст. 22, 1054 ЦКУ і умов кредитного договору, прострочені оплатою відсотки за користування кредитом в розумінні ст. 22 ЦКУ можна вважати не отриманим доходом кредитодавця, на який він мав право розраховувати у разі належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно умов кредитного договору, тобто збитками.

 

Оскільки не виконання рішення суду про стягнення з позичальника заборгованості у процедурі виконавчого провадження є наслідком власної бездіяльності самого кредитора, тим самим кредитор сам фактично сприяв виникненню збитків.

 

Як зазначено у пунктах 30, 41 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30.03.2012 р.: Вимога про дострокове виконання кредитного договору навіть у разі належного його виконання, а якщо вимогу не буде задоволено, право звернення стягнення на предмет застави/іпотеки може бути заявлено заставодержателем лише в чітко визначених законом або договором випадках. При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. Оскільки вказане положення закону є оціночним, то суд має належним чином його мотивувати, співставити обставини зі змістом цього поняття, визначитись, чи не суперечить його застосування загальному змісту та призначенню права, яким урегульовано конкретні відносини (зокрема про право на першочергове задоволення вимог за рахунок предмета застави), та врахувати загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК).

 

Даючи оцінку обставинам даних правовідносин і співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, суд встановив, що не заперечувалося позивачем, що відповідачі як іпотекодавці, виступаючи майновими поручителями останнього за виконання ним кредитних зобов'язань, не допускали порушень умов п. 4.1.1. - 4.1.12. іпотечного договору. Вартість предмета іпотеки згідно п. 1.4. іпотечного договору сторонами погоджена у розмірі 1 036 357 грн., в той час як у даній справі заявлені вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 556 548,54 грн., а отже вартість предмета іпотеки значно перевищує розмір заявлених вимог.

 

Суд враховує, що не виконання раніше постановленого судом рішення про стягнення з позичальника на користь кредитора кредитної заборгованості у сумі 375 074,37 грн., яка включає також і суму основного боргу по кредиту з відсотками за період до прийняття судом рішення, заявлену до стягнення й у даній справі, стало наслідком бездіяльності самого кредитора, який тим самим сприяв збільшенню розміру відсотків за користування кредитом у період після прийняття судом рішення до порушення провадження у даній справі (збитків), у виникненні яких вина відповідачів відсутня, а можливість стягнення з позичальника заборгованості у виконавчому провадженні з виконання рішення суду від 27.10.2010 р. кредитором не втрачена.

 

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у позові.

 

Керуючись ст. ст. 6, 8, 10,11, 57,58, 60, 61, 88, 212- 215, 223 ЦПК України, суд

 

ВИРІШИВ:

 

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

 

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до цивільної палати апеляційного суду Закарпатської області через Рахівський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Суддя: Тулик І.І.

З оригіналом вірно,

 

Суддя Рахівського районного суду: Тулик І.І.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38727846

[ANTIRAID]

Державний герб України

У Х В А Л А

 

Іменем України

 

12 серпня 2014 року м. Ужгород

 

Апеляційний суд Закарпатської області в складі:

 

Головуючого - судді Фазикош Г. В.

суддів - Дроботі В. В., Бисаги Т. Ю.

при секретарі - Чейпеш С. І.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" на рішення Рахівського районного суду від 6 травня 2014 року по справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_3, про звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки, -

 

в с т а н о в и л а :

 

ТОВ "Кредитні ініціативи" пред'явило до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Позивач зазначав, що він набув право вимоги за кредитним договором, укладеним третьою особою ОСОБА_3 з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та за іпотечним договором, укладеним цим банком з відповідачами. Станом на 30 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 556 548, 54 грн. Посилаючись на те, що іпотекодателі не вжили всіх необхідних заходів для погашення заборгованості, позивач просив у рахунок її погашення звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1, який належить відповідачам. 

 

Рішенням суду у позові відмовлено.

 

В апеляційній скарзі позивач просить рішення скасувати, ухваливши нове, яким задовольнити його вимоги. Вказує на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права.

 

Колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

 

Згідно статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

 

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

 

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

 

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами (ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України).

 

В даній справі судом першої інстанції встановлено, що в ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" ОСОБА_3 одержала кредит у розмірі 300 000 гривень (а.с.5-9).

 

Для забезпечення виконання цих грошових зобов'язань відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 передали банку в іпотеку належний їм житловий будинок АДРЕСА_2.

 

Позивач ТОВ "Кредитні ініціативи" звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки. На підтвердження своїх вимог до позовної заяви ТОВ "Кредитні ініціативи" приєднав ксерокопію договору про відступлення права вимоги та договір про передачу прав за договором забезпечення (а.с.23-37).

 

Даних про внесення в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки позивач на надав.

 

Надана позивачем копія договору про відступлення права вимоги містить необумовлені та не підписані його сторонами виправлення та корективи (а.с.23-33). 

 

Витяг з реєстру позичальників за кредитним договором № 617 від 15 квітня 2008 року підписаний лише аналітиком ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с.44). 

 

На вимогу апеляційного суду надати для огляду оригінали зазначених документів представник позивача заявив, що надати їх він не може, оскільки вони містять банківську таємницю.

 

Отже, суд вичерпав усі передбачені законом можливості для встановлення необхідних обставин по заявленому позову. 

 

Відповідно до положень ч. 2 ст. 24 ЗУ "Про іпотеку" іпотекодержатель зобов'язаний письмово у п'ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором.

 

Матеріали справи свідчать про те, що і ця вимога закону щодо відповідачів була порушена, оскільки такі повідомлення відсутні.

 

Колегія суддів критично оцінює приєднані до позовної заяви копії листів та реєстри поштових відправлень щодо повідомлення боржника та відповідачів про заміну кредитора новим та виселення. Дані листи без вихідних номерів та без дат їх відправки, реєстр відправки рекомендованої кореспонденції не містить ідентифікаторів внутрішнього поштового відправлення та відмітки поштового вузла зв'язку на підтвердження факту отримання даної кореспонденції. Крім того, приєднаний позивачем чек про оплату послуг зв'язку датований серпнем 2012 року, в той час як в надісланих листах повідомляється інформація станом на червень 2013 року. 

 

Надані ксерокопії поштових відправлень за серпень 2012 року не стосуються договорів про відступлення права вимоги та про передачу прав за договором забезпечення, укладених у квітні 2008 року. 

 

Таким чином, колегія суддів констатує, що процедура набуття права вимоги за основним та похідним зобов'язанням позивачем не дотримана.

 

Крім того, позивач в позовній заяві просив звернути стягнення на житловий будинок по АДРЕСА_1, в той час як згідно іпотечного договору № 617 від 15 квітня 2008 року (а.с.12-14) предметом іпотеки є житловий будинок по АДРЕСА_2.

 

Відповідно до вимог ч.1 ст.33 ЗУ "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

 

При вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав. 

 

Відмовляючи у задоволенні позову з тих підстав, що сума заборгованості неспівмірна вартості іпотечного майна, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що загальна вартість предмета іпотеки будинку 1 036 357, 00 грн. значно перевищує розмір заборгованості 556 548, 54 грн.

 

Вказаний висновок стверджується матеріалами справи.

 

Доводи скарги до уваги прийняті бути не можуть.

 

Як кредитний так і іпотечний договори є чинними, вони відповідачами не оспорюються, прийняте судом першої інстанції рішення не перешкоджає можливості виконання рішення суду про стягнення заборгованості за виконавчим листом, отриманим представником банку. 

 

Отже, рішення суду першої інстанції не завдає збитків іпотекодержателю та не змінює його прав.

 

Колегія констатує, що апелянт при усуненні зазначених вище недоліків, які стосуються процедури набуття права вимоги та надання доказів неможливості примусового виконання рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, вправі повторно звернутися до суду з аналогічним позовом. 

 

Відповідно до положень ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

 

Керуючись статтею 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, - 

 

у х в а л и л а :

 

Апеляційну скаргу ТОВ "Кредитні ініціативи" - відхилити.

 

Рішення Рахівського районного суду від 6 травня 2014 року - залишити без змін.

 

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

 

Ухвала може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

 

Головуючий ____________

Судді ____________

____________

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40321548

[у.zaporozhskiy]

У меня по похожим основаниям Закарпатская апелляция не захотела оставлять решение суда первой инстанции в силе, ВССУ открыл производство, истребовали дело, изучают.

Дополнения, реестр должников, акты приема-передачи должны предоставляться в оригинале или хотя бы копии, но с печатями и подписями обеих сторон.

[у.zaporozhskiy]

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40698611

 

Державний герб України

Ухвала іменем україни   26 вересня 2014 року                                 м. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Умнова О.В., розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4

    про звернення  стягнення на предмет іпотеки, -

                                            

в с т а н о в и в :

   Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» звернувся до суду з позовом, в якому просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2, ОСОБА_3 Мотивував тим, що позивач набув право вимоги за кредитним договором № 167 від 15 квітня 2008 року, укладеним третьою особою ОСОБА_4 з ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та за іпотечним договором № 167 від 15 квітня                2008 року, укладеним між банком та відповідачами. Станом на 30 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором становила                               556 548, 54 грн. Оскільки,  боржник та іпотекодавці  не вжили всіх необхідних заходів для погашення заборгованості, звернувся з вищевказаним позовом до суду.

   Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області                             від 06 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.  

    Позивач, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

   Дослідивши подані заявником матеріали вважаю, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, виходячи з наступного.      

   Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

   З матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності та неправильності. Обставини, на які посилається заявник не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

  Апеляційний суд дав належну оцінку законності та обґрунтованості рішення місцевого суду. Належним чином перевірив встановлені судом фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для скасування рішення місцевого суду.    

   Неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при вирішенні даної справи місцевим та апеляційним судами не вбачається.

   Керуючись ст. 328 ЦПК України, -

у х в а л и в :

    

Відмовити товариству з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на   рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2014 року, ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4 про звернення  стягнення на предмет іпотеки.

   Додані до касаційної скарги матеріали повернути заявнику.

   Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                            Умнова О.В.