Решения 3-ох инстанций об отказе ТОВ "ФК "Вектор плюс" в обращении взыскания на предмет ипотеки


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41317384

 

 

 

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

04 листопада 2014 року                                                                                м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мазур Л.М.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ «ФК «Вектор Плюс») до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,    

в с т а н о в и в:

До Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ТОВ «ФК «Вектор Плюс» разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року.

Клопотання підлягає задоволенню, оскільки наведені заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження можна визнати поважними.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ТОВ «ФК «Вектор Плюс», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», врахував роз'яснення, викладені у постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм процесуального права.

Суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних рішень не дають підстав для висновку, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. ст. 338-341 ЦПК України є підставами для скасування судових рішень.

Керуючись ст. 325, п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня                    2014 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 28 липня              2014 року задовольнити.

Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» строк на касаційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня 2014 року та ухвали апеляційного суду Вінницької області від 28 липня 2014 року.

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 квітня                2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 28 липня              2014 року в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду  

цивільних і кримінальних справ                                                     Л.М. Мазур

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40029600

 

Державний герб України

Справа № 127/27083/13-ц Провадження № 22-ц/772/1741/2014Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І. Е.Категорія: 27Доповідач: Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. м. Вінниця         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Жданкіна В.В.

суддів: Медвецького С.К. Берегового О.Ю.

при секретарі: Куленко О.Вю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Вінницького міського суду від 14.04.2014 р. по справі за позовом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА :

          В листопаді 2014 року до Вінницького міського суду звернулося ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0101/0808/71-212, відповідно до якого банк зобов'язався надати кредит позичальнику в сумі 46 000, 00 доларів США, а позичальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші платежі. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/71-212 від 19.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач в іпотеку передала двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Станом на 27.08.2013 року ОСОБА_2 за кредитним договором має заборгованість в сумі 52 228, 73 доларів США, що еквівалентно 417 464, 24 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 0101/0808/71-212 від 19.08 2008 року в сумі 417 464,24 гривень.

Рішенням Вінницького міського суду від 14 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити  з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 19.08.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Сведбанк» Кредитний договір № 0101/0808/71-212.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 46000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, що підтверджується меморіальним ордером.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором № 0101/0808/71-212 від 19.08.2008 року, Банк та ОСОБА_2, уклали Іпотечний договір № 0101/0808/71-212-Z-1 від 19.08.2008 року. Відповідно до умов Іпотечного договору в іпотеку було передано двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу від 19.08.08р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 19 серпня 2008 року, зареєстровано в реєстрі за № 4853, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 19 серпня 2008 року, і записано в реєстрову книгу № 187, за реєстровим №1377/11808. Предмет іпотеки згідно довідки-характеристики, виданої Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» має загальну площу 50,7 кв. м.;  житлову площу 28,9 кв. м.

28.11.2012 року Банк відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до Договору факторингу № 15 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до Відповідача за зобов'язаннями по кредитному договору №0101/0808/71-212 від 19.08.2008 року та Іпотечному договору № 0101/0808/71-212-Z-1 від 19.08.2008 року.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач вважає, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27.08.2013 р. заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором становить 52228,73 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 417464,24 (чотириста сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 24 копійки), а саме: заборгованість по основній сумі кредиту - 44859,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 358557,99 гривень; заборгованість за процентами - 1732,68 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 13849,31 гривень;   заборгованість за нарахованою комісією - 0,00 гривень;   нарахована пеня - 5637,05 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 45056,94 гривень;   нарахована пеня - 0,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд в основу рішення поклав висновок про фактичну недоведеність вимог.

На думку апелянта незаконність оскаржуваного рішення полягає у тому, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки по причині зокрема відсутності належного розрахунку заборгованості Відповідача за кредитним договором, є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ч. З ст. 10, ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 42 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» звернуто увагу суду на те, що в резолютивній частині рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї Постанови від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обгрунтований розрахунок заборгованості Відповідача за кредитним договором з вказівкою всіх його складових є необхідним при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, повністю відповідає нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

Посилання апелянта на те, що відповідний обґрунтований розрахунок було надано суду першої інстанції, не відповідають встановленим по справі обставинам. Так, дійсно, під час звернення до суду позивач надав розрахунок заборгованості, в якому вказано тільки загальні суми заборгованості по тілу кредиту, по процентах та пеня. Проте такий розрахунок не є достатнім для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зокрема він не містить розрахунок заборгованості, в якому було б вказано сплачені відповідачем суми коштів, їх зарахування, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, розрахунок заборгованості по процентах, процентна ставка, за якою проведено нарахування; при розрахунку пені не вказано період, за який проведено її нарахування, розмір облікової ставки НБУ, який застосовувався, суму заборгованості, на яку було нараховано пеню, пеня нарахована у доларах США, що не узгоджується з положеннями ст. ст. 192, 533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» тощо.

В свою чергу відповідач протягом 2008-2012 років здійснював погашення кредитної заборгованості однак це не знайшло відображення у наданому позивачем так званому розрахунку.

При цьому, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсягу його прав.


Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 41 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» звернуто увагу суду на те, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки позивачем не було надано належний розрахунок, який би дозволив встановити дійсний розмір заборгованості Відповідача, підстави її виникнення та всі складові, обґрунтованість нарахувань та ін., суд першої інстанції під час виконання вимоги матеріального права щодо оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, а також допущеним відповідачем порушенням кредитного договору, правомірно керувався приписами ст. 11 ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем, не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, оскільки строк дії кредитного договору встановлений до 2032 року, жодних доказів протилежного позивач суду не надав, позивач не позбавлений права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором або звернення стягнення на предмет іпотеки в спосіб і за умов, передбачених договорами, в разі допущених боржником порушень основного зобов'язання та обґрунтованості позовних вимог належними доказами.

          Крім того, колегія суддів враховує вимоги Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»


          Вказана норма права підлягає застосуванню в даній справі.

          З огляду на викладене ухвалене судом рішення являється законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні і тому не підлягають до задоволення.

          Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 14.04.2014 року залишити без змін.


Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:
 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

до души такое решение, главное по сути, а мораторий так по между прочим.

 

 

Я не так им доволен, так как все таки, таким решением установлена уступка.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40029600

 

Державний герб України

Справа № 127/27083/13-ц Провадження № 22-ц/772/1741/2014Головуючий в суді першої інстанції:Борисюк І. Е.Категорія: 27Доповідач: Жданкін В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2014 р. м. Вінниця         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Жданкіна В.В.

суддів: Медвецького С.К. Берегового О.Ю.

при секретарі: Куленко О.Вю

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на рішення Вінницького міського суду від 14.04.2014 р. по справі за позовом ТОВ «ФК «Вектор Плюс» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИЛА :

          В листопаді 2014 року до Вінницького міського суду звернулося ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.08.2008 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 0101/0808/71-212, відповідно до якого банк зобов'язався надати кредит позичальнику в сумі 46 000, 00 доларів США, а позичальник зобов'язався на умовах та в порядку, визначених кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші платежі. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № 0101/0808/71-212 від 19.08.2008 року між банком та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого відповідач в іпотеку передала двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1, що належить їй на праві власності. Станом на 27.08.2013 року ОСОБА_2 за кредитним договором має заборгованість в сумі 52 228, 73 доларів США, що еквівалентно 417 464, 24 гривень.

Вище викладене й стало підставою для звернення до суду із вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1 в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 0101/0808/71-212 від 19.08 2008 року в сумі 417 464,24 гривень.

Рішенням Вінницького міського суду від 14 квітня 2014 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача просить рішення скасувати як незаконне і ухвалити нове, яким задоволити його позовні вимоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити  з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права.

Обґрунтованим визнається рішення, коли висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що 19.08.2008 р. ОСОБА_2 уклала з ПАТ «Сведбанк» Кредитний договір № 0101/0808/71-212.

Відповідно до умов Кредитного договору Банк зобов'язувався надати позичальнику кредит у сумі 46000,00 доларів США, а позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

Позивач свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, що підтверджується меморіальним ордером.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором № 0101/0808/71-212 від 19.08.2008 року, Банк та ОСОБА_2, уклали Іпотечний договір № 0101/0808/71-212-Z-1 від 19.08.2008 року. Відповідно до умов Іпотечного договору в іпотеку було передано двокімнатну квартиру за АДРЕСА_1. Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу від 19.08.08р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 19 серпня 2008 року, зареєстровано в реєстрі за № 4853, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» 19 серпня 2008 року, і записано в реєстрову книгу № 187, за реєстровим №1377/11808. Предмет іпотеки згідно довідки-характеристики, виданої Комунальним підприємством «Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації» має загальну площу 50,7 кв. м.;  житлову площу 28,9 кв. м.

28.11.2012 року Банк відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», відповідно до Договору факторингу № 15 та Договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права вимоги до Відповідача за зобов'язаннями по кредитному договору №0101/0808/71-212 від 19.08.2008 року та Іпотечному договору № 0101/0808/71-212-Z-1 від 19.08.2008 року.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач вважає, що позичальник свої зобов'язання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27.08.2013 р. заборгованість ОСОБА_2 за Кредитним договором становить 52228,73 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 417464,24 (чотириста сімнадцять тисяч чотириста шістдесят чотири гривні 24 копійки), а саме: заборгованість по основній сумі кредиту - 44859,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 358557,99 гривень; заборгованість за процентами - 1732,68 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 13849,31 гривень;   заборгованість за нарахованою комісією - 0,00 гривень;   нарахована пеня - 5637,05 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 45056,94 гривень;   нарахована пеня - 0,00 гривень.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд в основу рішення поклав висновок про фактичну недоведеність вимог.

На думку апелянта незаконність оскаржуваного рішення полягає у тому, що висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки по причині зокрема відсутності належного розрахунку заборгованості Відповідача за кредитним договором, є необґрунтованими та не відповідають дійсності.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги.

Відповідно до ч. З ст. 10, ч. 1,4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки: опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Також, Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 42 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» звернуто увагу суду на те, що в резолютивній частині рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Крім того, Пленум Верховного Суду України у п. 11 своєї Постанови від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях (частина четверта статті 60 ЦПК).

Належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог законодавства України про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що обгрунтований розрахунок заборгованості Відповідача за кредитним договором з вказівкою всіх його складових є необхідним при вирішенні питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, повністю відповідає нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли між сторонами.

Посилання апелянта на те, що відповідний обґрунтований розрахунок було надано суду першої інстанції, не відповідають встановленим по справі обставинам. Так, дійсно, під час звернення до суду позивач надав розрахунок заборгованості, в якому вказано тільки загальні суми заборгованості по тілу кредиту, по процентах та пеня. Проте такий розрахунок не є достатнім для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зокрема він не містить розрахунок заборгованості, в якому було б вказано сплачені відповідачем суми коштів, їх зарахування, залишок заборгованості на початок та кінець кожного періоду, розрахунок заборгованості по процентах, процентна ставка, за якою проведено нарахування; при розрахунку пені не вказано період, за який проведено її нарахування, розмір облікової ставки НБУ, який застосовувався, суму заборгованості, на яку було нараховано пеню, пеня нарахована у доларах США, що не узгоджується з положеннями ст. ст. 192, 533 ЦК України, Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» тощо.

В свою чергу відповідач протягом 2008-2012 років здійснював погашення кредитної заборгованості однак це не знайшло відображення у наданому позивачем так званому розрахунку.

При цьому, відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку», суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателя про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсягу його прав.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних та кримінальних справ в п. 41 Постанови Пленуму від 30.03.2012 року за № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» звернуто увагу суду на те, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Оскільки позивачем не було надано належний розрахунок, який би дозволив встановити дійсний розмір заборгованості Відповідача, підстави її виникнення та всі складові, обґрунтованість нарахувань та ін., суд першої інстанції під час виконання вимоги матеріального права щодо оцінки співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, а також допущеним відповідачем порушенням кредитного договору, правомірно керувався приписами ст. 11 ЦПК України. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що порушення основного зобов'язання, допущене відповідачем, не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав, оскільки строк дії кредитного договору встановлений до 2032 року, жодних доказів протилежного позивач суду не надав, позивач не позбавлений права на дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором або звернення стягнення на предмет іпотеки в спосіб і за умов, передбачених договорами, в разі допущених боржником порушень основного зобов'язання та обґрунтованості позовних вимог належними доказами.

          Крім того, колегія суддів враховує вимоги Закону України від 3 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»

          Вказана норма права підлягає застосуванню в даній справі.

          З огляду на викладене ухвалене судом рішення являється законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні і тому не підлягають до задоволення.

          Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

          Апеляційну скаргу ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду від 14.04.2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді:

 

Це просто БОМБА для моєї справи, ще б це були Кредитні ініціативи - ціни б не було рішенню. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...