mississ

Уряд включив зелене світло ВНН

Recommended Posts

От себя, - присоединюсь к иску. Договорился о том же еще и с несколькими юридическими ГО.

и я присоединюсь...

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Маю вже текст позову в ворді. Чекаємо ухвалу про відкриття провадження.

Share this post


Link to post
Share on other sites

кидайте мы присоединимся....

Share this post


Link to post
Share on other sites

Маю вже текст позову в ворді. Чекаємо ухвалу про відкриття провадження.

размещайте. Будем присоединять и присоединяться

Share this post


Link to post
Share on other sites

Ребятки ,отправляю иск  уже за                         ДО ОКРУЖНОГО АДМІНІСТРАТИВНОГО  СУДУ  М.КИЄВА

                          01601, м.Київ ,вул..Командарма  Каменєва, 8 корп.1

 

                                     ПОЗИВАЧ :  Дорошенко Олександр Олександрович

                                                             м.Чернівц_______________________

                                                             Поштова адреса: 58029,м.Чернівці

                                                             Вул.___________________________

                                                             Е-mail: doroshal@ukr.net

                                                             Конт.тел_____________________

 

                            ВІДПОВІДАЧ :      Кабінет Міністрів України

                                                             01008, м.Київ , вул..Грушевського,12/2

                                                             Конт.тел.(044) 256-63-33

 

                         

 

                                       АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

                Про оскарження Постанови Кабінету Міністрів України №662

                                           від 26 листопада 2014 року

«Про внесення змін до переліку документів ,за якими стягнення заборгованості

провадиться  у безспірному  порядку  на підставі  виконавчих написів нотаріусів»

26 листопада 2014 року  прем,єр –міністр України А.Яценюк затвердив  Постанову  Кабінету Міністрів України  №662 «Про внесення змін до переліку документів ,за якими стягнення заборгованості  провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

Даною Постановою Кабінет Міністрів України постановив  внести зміни до переліку документів  за якими стягнення провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів ,затвердженого  Постановою Кабінету  Міністрів  України від 29 червня 1999року №1172.

Згідно з ч.2 ст.18 КАСУ . Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Згідно з ч.3 ст.19КАСУ  Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Виходячи з вищенаведеного ,я –Дорошенко Олександр Олександрович  звертаюсь з цим позовом  до Окружного адміністративного суду м.Києві у відповідності до норм,ст..6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини», Конституції України (ст..55) , чинного законодавства України,ст.ст.6,18,19 КАСУ  , оскільки вважаю ,що  Постанова Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року (а саме п1,п.2 Постанови) є такою,що порушує мої права  ,оскільки я є позичальником за кредитним договором (копія договору додається)  у відповідності до якої  може бути вчинено нотаріусом виконавчий напис ,оскільки кредитором мені направлений в грудні 2014 року лист-попередження (копія листа додається)  в якому останній посилається саме на Постанову КМУ №662 від 26.11.2014 з погрозою вчинити виконавчий напис на кредитному договорі ,у разі неналежного виконання зобов,язання (див.лист Банку),. Вважаю ,що Постанова КМУ №662 від 26 .11.2014 року є незаконною з наступних підстав:

 

 

ВСТУПНА ЧАСТИНА .

.   Спори в Україні між позичальниками (особливо кредитів в іноземній валюті) та банками стають все далі більшими ,оскільки багато позичальників розуміють,що  Банки обраховують позичальників,застосовують нечесну підприємницьку практику ,яка заборонена нормами Закону України «Про захист прав споживачів»,відмовляються приймати участь в  злочинних банківських схемах по приховуванню доходів від оподаткування,крім того у зв’язку з  подальшим падінням курсу національної валюти до  долара США , євро  все більше й більше позичальників  кредитів особливо  в іноземній валюті є неспроможними виконувати свої зобов,язання.

 

Такий стан справ із поверненням позикових коштів спонукає банки  та колекторські компанії до застосування більш швидких та дієвіших способів стягнення з боржників заборгованості за кредитними договорами, одним з яких є виконавчий напис нотаріуса. Обрання кредитором такої форми захисту прав має для нього істотні переваги — процедура отримання виконавчого напису є значно простішою, аніж судовий процес, що нерідко дозволяє уникнути тривалої судової тяганини. Звернення стягнення на майно боржника на підставі виконавчого напису значно економить час, вимагає менших витрат, не потребує участі боржника, а також дає можливість , і це головне ,одразу приступити до примусового стягнення в порядку виконавчого провадження. Так, відповідно до ст. 90 Закону України «Про нотаріат», стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження». При цьому ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» прямо відносить виконавчий напис до виконавчих документів.

 

Втім непоодинокими є випадки, коли до органів Державної виконавчої служби на виконання потрапляють виконавчі написи, вчинені нотаріусами із суттєвими порушеннями норм чинного законодавства, що регламентують підстави та порядок вчинення даної нотаріальної дії. Значний відсоток таких виконавчих написів оскаржується боржниками в судовому порядку та визнається судами такими, що не підлягають виконанню. Однією з основних суб’єктивних причин протиправності виконавчих написів у подібних випадках є поверховий несумлінний підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог (включають до їх складу сумнівні санкції, комісії, винагороди і т. ін.), або звертаються за стягненням спірного боргу (що за законодавством взагалі виключає можливість вчинення виконавчого напису). Досить часто стягувачі, прагнучи якомога швидше отримати виконавчий документ, яким є виконавчий напис, приховують від нотаріуса певну інформацію (не надають нотаріусу всіх необхідних обґрунтувальних документів, пропонуючи «повірити на слово» у безспірність боргу або, як варіант, вчинити виконавчий напис на основі самостійно виготовлених ними «довідок», «розрахунків» тощо).

 

Також негативно впливає на об’єктивність нотаріусів та правозгідність їхніх дій із вчинення виконавчих написів на користь фінансових установ і таке явище, як «обслуговування» окремими приватними нотаріусами комерційних банків або відповідних колеторських компаній, яке набуло поширення вже досить давно — ще в докризовий період, коли нотаріуси щоденно і у великій кількості посвідчували для банків договори застави та іпотеки, які укладалися для забезпечення численних на той час кредитних договорів. Наразі ж мова йде про домовленості між банком і окремим нотаріусом, за якими всі необхідні даному банку нотаріальні дії (у т. ч. і виконавчі написи) для нього вчиняє саме цей нотаріус, який, у свою чергу, отримує постійного клієнта.

 

Трапляються випадки, коли навіть офіс нотаріуса перебуває в одній із банком будівлі, а іноді навіть і в одному приміщенні. Як наслідок, нотаріальні дії вчиняються «конвеєрним методом», коли нотаріус об’єктивно не в змозі належно проаналізувати надані йому численні пакети документів. Відтак нотаріальні дії перетворюються на формальність, яка, втім, завжди відповідає інтересам банку або колекторам. І зрештою, не можна виключити з ряду чинників, що призводять до протиправного вчинення виконавчих написів, як умисні протиправні дії нотаріуса у змові з представниками банку, так і суб’єктивні помилки при оцінці документів, поданих для вчинення виконавчого напису.

Незалежно від причин вчинення незаконного виконавчого напису він має для боржника здебільшого незворотні наслідки. При цьому боржник про час і місце вчинення виконавчого напису не повідомляється і для з’ясування його можливих заперечень проти вимог кредитора нотаріусом не викликається . У більшості випадків він дізнається про виконавчий напис, вчинений без його відома (у нього «за спиною») тільки з постанови державного виконавця ,

 

            Водночас законодавство не вимагає від державного виконавця перевіряти під час відкриття виконавчого провадження обґрунтованість виконавчого напису. Він має лише з’ясувати формальні питання (як-от: чи відповідає виконавчий напис за формою вимогам до виконавчого документа, чи не сплив строк пред’явлення його до стягнення, чи правильно за територіальністю звернувся до виконавчої служби стягувач і т. ін.).

У маштабах країни протиправне вчинення нотаріусами виконавчих написів призводить до появи значного відсотка виконавчих проваджень, де повноваження органів виконавчої служби спрямовуються по суті на безпідставне стягнення коштів чи примусове відчуження належного боржникам майна (як правило, престижних авто, квартир та інших привабливих об’єктів, що виступають предметом застави чи іпотеки).

 

Попри численні недоліки існуючого інституту виконавчого напису він, втім, досить легко вписується в канву сучасних гасел про необхідність розвантаження судової системи, про запровадження альтернативних позасудових процедур врегулювання спорів. Ще більше своїх прибічників він знаходить на фоні ажіотажу у СМІ з приводу кризи вітчизняної банківської системи та закликів до її порятунку, тоді як законні інтереси пересічного банківського позичальника, усупереч ст. 3 Конституції України, відходять на другий план.

 

Вищевикладене не тільки створює передумови, але і реально призводить до масових безпідставних стягнень майна боржників за виконавчими написами нотаріусів, значно підвищує ризик залучення нотаріусів до так званих «рейдерських схем» захоплення власності, породжує штучну категорію судових справ за заявами боржників, які вимушені оспорювати виконавчі написи. У свою чергу, це аж ніяк не сприяє зниженню навантаження на суди та загалом загострює питання дотримання і охорони прав боржників при вчиненні нотаріусом виконавчих написів.

 

 Розглянемо ,що таке виконавчий напис?                                                                                                 У літературі під виконавчим написом традиційно розуміють розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов’язання боржника. При цьому згідно з чинним законодавством виконавчий напис є одночасно формою захисту прав, виконавчим документом та нотаріальною дією. Деякі юристи взагалі вбачають у виконавчому написі ознаки правочину.

 

Так, відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України,  на які посилався суд першої інстанції в своєму рішенні,нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на боргових документах у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, у ЦК України виконавчий напис постає як окрема позасудова форма захисту цивільних прав. Це має означати, що призначення виконавчого напису зводиться до поновлення порушених прав суб’єктів цивільних правовідносин нотаріусом як спеціально уповноваженим на це суб’єктом.

Разом з цим слід звернути увагу, що відповідно до ст. 18 ЦК України виконавчий напис є формою захисту прав, яка застосовується у випадках і в порядку, встановлених законом. Отже, в інших випадках, аніж ті, що встановлені законом, виконавчий напис не повинен застосовуватися. Таким законом є Закон України «Про нотаріат», де у гл. 14 власне і встановлено ці випадки та порядок. Однак цим Законом виконавчий напис формою захисту прав не визнається, йому відводиться лише значення нотаріальної дії, однієї з тих, що вчиняють нотаріуси (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). У зв’язку з цим постає питання, чи переслідує нотаріальна дія як така мету захисту порушеного права, чи можливо, у неї дещо інше призначення?

Відповідаючи на це запитання, треба звернути увагу на положення ст. 1 Закону України «Про нотаріат», згідно з якими нотаріат в Україні — це система органів і посадових осіб, на які покладено обов’язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності. Тобто нотаріальна дія не має мети захисту прав, а спрямована на досягнення зовсім іншого результату: посвідчення прав та фактів і надання їм юридичної вірогідності.

 

Отже, оскільки всі нотаріальні дії мають відповідати зазначеній меті, її зміст варто з’ясувати детальніше.

Термін «посвідчувати» у законодавстві України не розкривається. За Тлумачним словником української мови, термін «посвідчувати» означає: «будучи свідком чого-небудь або добре обізнаною у якійсь справі людиною, підтверджувати істинність, правильність чого-небудь» Ще повніше зрозуміти сутність даного терміна дає можливість його російський відповідник («удостоверять»), який за тлумачним словником В. Даля означає: «убеждать в истине чего, уверять, заверять, выводить из сомнения; доказывать, утверждать, свидетельствовать, подкреплять сведенье свидетельством, завереньем в точности его» За словником С. І. Ожегова «посвідчувати» означає «підтверджувати правильність чого-небудь» Як бачимо, в основі поняття «посвідчувати» лежить «підтверджувати», «свідчити» (натомість, жодного натяку на «оцінювати свідчення» чи «приймати рішення на основі свідчень»).

 

Разом з цим поняття ж «вірогідність», яким визначено кінцеву мету діяльності нотаріуса і яке також не розкрито законодавцем, філологами розуміється як «властивість, що характеризує дані на точність, повноту та змістовність» Тобто навіть поверховий аналіз ст. 1 Закону України «Про нотаріат» показує, що призначенням нотаріату є фахове підтвердження (засвідчення) прав чи фактів із тим, щоб підвищити довіру до них (але не надати їм неоспорюваності). Натомість завдання ж захищати порушені права, поновлюючи їх шляхом вчинення нотаріальних дій, перед нотаріатом не стоїть.

 

Таким чином, наведене дає підстави для сумнівів щодо узгодженості положень ст. 18 ЦК України і Закону України «Про нотаріат», жодна норма якого не визначає виконавчий напис як форму захисту прав і взагалі не містить положень про обов’язок чи завдання нотаріату здійснювати захист прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (що передбачено, наприклад, у ст. 2 Закону України «Про судоустрій» як завдання суду). Тільки в одній нормі Закону України «Про нотаріат» (ст. 5) передбачається обов’язок нотаріуса сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів. Однак різниця між поняттями «сприяти у захисті законних інтересів» і «захищати права» є очевидною, через що їх не можна ототожнювати. Отже, бачиться, що законодавець не покладав на нотаріат функцію захисту порушених прав, яка в принципі є йому і невластивою. Сам же нотаріат за законом покликаний виконувати зовсім інші завдання .

Дедалі більше заплутує вирішення окресленого питання і те, що виконавчий напис нотаріуса постає ще і в третій своїй «іпостасі». А саме, окрім іншого він, згідно зі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», є ще і виконавчим документом !!!. Відтак він підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, тобто забезпечується силою державного примусу. Це ставить його в один ряд із загальнообов’язковими актами, що підлягають примусовому виконанню в порядку виконавчого провадження — судовими рішеннями, рішеннями Європейського суду з прав людини та рішеннями інших органів, наділених владними функціями (ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Видання виконавчого документа з точки зору теорії права означає прийняття уповноваженим суб’єктом — носієм державної влади компетентного рішення про застосування заходів державного примусу до правопорушника (боржника). Це , у свою чергу означає, що таке рішення вимагає чіткого встановлення факту вчинення останнім правопорушення, визначення співмірної санкції та, власне, прийняття владного рішення про її застосування. Нотаріус ніколи не буде розглядати  матеріали , заслуховувати свідків ,що призводить  до порушення Конституційних прав того ,на майно якого звертається  стягнення.

 

Однак, по-перше, здійснення подібних правозастосовних функцій, притаманних суду, на нотаріат не тільки не покладено, а й означало б, з одного боку, антиконституційне делегування нотаріату (чи привласнення ним) функцій суду, що, згідно зі ст. 124 Конституції України, неприпустимо, а з другого — порушення конституційних гарантій права власності (ст. 41 Конституції України).

По-друге, прийняття нотаріусом, по суті, владних рішень породжує нове питання про те, наскільки нотаріату властиві відповідні владні повноваження? В юридичній літературі висловлювалася точка зору, яка видається цілком прийнятною і правильною, що нотаріат є приватноправовим органом, який реалізує свою функцію з метою надання вірогідності правочину, а нотаріальні послуги мають цивільно-правову договірну природу. При цьому небезпідставно вказується на відсутність у нотаріату не тільки владних повноважень, а взагалі будь-яких публічно-правових функцій, з яких могла б випливати обов’язковість виконавчого напису.

 Не можна не звернути увагу, що з усього переліку виконавчих документів, передбаченого ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», тільки виконавчі написи  не походять від органів влади. Це вказує на нетиповість виконавчого напису як виду виконавчого документа, з одного боку, а з другого — викриває відсутність у законодавця послідовності й концептуального бачення сутності виконавчого документа як такого.

Загалом викладене вище складається у певний парадокс, який полягає у такому. З одного боку, виконавчий напис — це форма захисту прав. Втім, з другого — ця форма захисту реалізується, по-перше, у ході нотаріальної діяльності, яка за законом, що її регламентує, до захисту прав ніякого відношення не має (або ж, принаймні, це відношення вкрай віддалене). По-друге, захист прав здійснюється начеб факультативно — під час вчинення нотаріальної дії, яка, у свою чергу, мети захисту прав не переслідує, а спрямована лише на посвідчення прав чи фактів, які мають юридичне значення, задля надання їм юридичної вірогідності. По-третє, ця форма захисту прав реалізується приватноправовим суб’єктом, який не наділений владними (і тим більше судовими) повноваженнями, але, тим не менше, рішення якого підлягають примусовому виконанню. По-четверте, ця форма захисту прав втілюється у вчиненні виконавчого напису саме на борговому документі, поняття якого не розкривається у цивільному законодавстві України та взагалі відсутнє у законодавстві про нотаріат (на цьому зупинимося нижче).

На підставі викладеного можна зробити висновок, що у законодавця наразі відсутнє чітке концептуальне бачення сутності виконавчого напису, через що він залишається дещо нетиповим видом нотаріальної дії, принципово відмінним від усіх інших нотаріальних дій як за своїми змістом, так і за фактичною метою і наслідками, а також досить нетиповим видом виконавчого документа.

 

 

ПІДСТАВИ :

 

Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат», п.3.1. Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, зареєстрованого. в Міністерстві юстиції України від 22.02.2012р. за №282/20595 (далі по тексту – Порядок) нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. 
Пункт 3.2. Глави 16 Порядку передбачає, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.
Відповідно до п.1 Переліку документів, затв. Постановою КМУ №1172 від 29.07.1999р., за яким стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди, що передбачає сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання.
Слід зазначити, що пункт 2.3 глави 16 Порядку містить норму, яка дозволяє нотаріусу вчиняти виконавчий напис на іпотечному договорі лише після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

 

От же ,статтями 87,88 Закону України  «По нотаріат»  визначено наступне :

Стаття 87.

Для стягнення грошових сум або витребування від боржника
майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що
встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості
провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів,
встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 88. Умови вчинення виконавчих написів

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи
підтверджують безспірність заборгованості або іншої
відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня
виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у
відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не
більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом
встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у
межах цього строку.

От же ,  Закон України  «Про нотаріат» встановлює , що виконавчі написи нотаріус вчиняє ,якщо  подані документи підтверджують безспірність заборгованості.

Постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року «Про затвердження переліку документів ,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»  було визначено  Перелік документів ,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку  на підставі виконавчих написів нотаріусів  за нотаріально посвідченними угодами :

1.Нотаріально посвідчені угоди ,що передбачають сплату грошових сум ,передачу  або  повернення майна ,а також право звернення стягнення на заставлене майно .

Для одержання виконавчого напису  подаються :

А) оригінал нотаріально посвідченої угоди

Б) документи ,що підтверджують безспірність заборгованості божника та встановлюють прострочення виконання зобов,язання.

Проте , Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів ,за якими стягнення  заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі написів нотаріусів» взагалі  фраза «безспірність заборгованості»  раптово зникає ,що  робить  Постанову  взагалі такою ,яка втрачає  зміст в  своїй назві.

Причому ,постанова КМУ ,що оскаржується змінює  порядок одержання виконавчого напису  . Для порівняння  Див.таблицю:

Для одержання виконавчого напису подаються:

В Постанові КМУ №1172 від 29.06.2014р.

В Постанові КМУ №662 від 26.11.2014р.

А) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

А)оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

Б)документи ,що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов,язання;

Б)оригінал чи належним чином засвідчена копія договору ,що встановлює основне зобов’язання;

 

В)засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання ,що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності) ,з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

 

Г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення ,що підтверджують надіслання боржнику письмової  вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання ;

 

Г1)довідка фінансової установи про ненадходження платежу

 

От же ,якщо розглянути  таблицю (див.вище) .то можна побачити ,що  вже не вимагається від стягувача надання документів ,які підтверджують безспірність заборгованості боржника .  Постанову КМУ №662 від 26.11.2014 року таким чином  суперечить  вимогам Закону «Про нотаріат» (ст..88 ) ,інструкції про вчинення нотаріальних дій .

      Крім того,варто зупинитися на положеннях ст. 49 Закону України «Про нотаріат», яка передбачає підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії (у т. ч. і виконавчого напису). До них віднесені такі обставини: вчинення такої дії суперечить законодавству України; не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов’язані з її вчиненням; у інших випадках, передбачених цим Законом.

Отже, важливою передумовою вчинення нотаріальної дії (у т. ч. виконавчого напису) є і відсутність підстав для відмови в її вчиненні. Неподання документів, необхідних для вчинення даної нотаріальної дії, є найбільш характерним для фінансових установ, що звертаються до нотаріусів за вчиненням виконавчого напису ,як і в нашому випадку.

 Крім того ,Деякі  норми потребують аналізу як кожної частини окремо, так і їх застосування у сукупності.

 Перше питання, пов’язане із застосуванням ч. 1 ст. 87 Закону «Про нотаріат» (призначення виконавчого напису).

Відповідно до змісту даної норми, виконавчий напис вчиняється для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. На цьому питанні я  вже частково зупинявся вище. Слід зазначити, що простежується внутрішня неузгодженість наведеної норми та ст. 1 Закону України «Про нотаріат», яка визначає загальну мету нотаріальної діяльності. Як відмічалося вище, призначення нотаріату зводиться до посвідчування й надання вірогідності правам та юридичним фактам. Посвідчувати право — значить тільки свідчити про наявність права. Втім це ще не визнання права, що є повноваженням іншого органу — суду.

Спеціальна норма Закону, присвячена саме виконавчому напису, приписує даній нотаріальній дії мету стягнення та витребування майна, тоді як останні належать до судових способів захисту прав. Таким чином, із порівняння ст. 1 та ст. 87 Закону України «Про нотаріат» випливає абсурдний висновок, що, здійснюючи стягнення чи витребування майна, нотаріус посвідчує права чи юридичні факти або ж надає їм юридичної вірогідності.

Більше того, ст. 87 цього Закону дає підстави вважати, що нотаріус є тією особою, яка повноважна витребувати від боржника майно або стягувати з нього кошти, і для цього йому надано правовий інструмент — виконавчий напис. Отже, виконавчий напис постає як форма реалізації повноважень нотаріуса на застосування таких способів захисту, як стягнення чи витребування. Однак таких повноважень нотаріус не може мати за визначенням, бо, по-перше, це не відповідає вище окресленій меті нотаріальної діяльності, а по-друге, у такому разі нотаріус знову ж таки перебирає на себе функції суду із застосування судових способів захисту прав. Зазначене викриває істотні недоліки законодавчої техніки в даній нормі та спонукає до критичних зауважень.

Так, у ч. 2 ст. 16 ЦК України, присвяченій захисту саме судом цивільних прав та інтересів, наведено перелік можливих способів судового захисту. Треба зазначити , що поняття «спосіб захисту» в ЦК України та інших законодавчих актах не розкривається, але в літературі під ним традиційно розуміють вимогу, яку має право пред’явити управомочена особа до зобов’язаної як особисто, так і через суд чи інший юрисдикційний орган

Серед способів судового захисту, тобто серед вимог, які можна спрямувати правопорушнику саме через суд (інакше кажучи — позовів), у ч. 2 ст. 16 ЦК України вказані і такі, як примусове виконання обов’язку в натурі та відшкодування збитків, які кореспондують із витребуванням і стягненням. Отже, дані способи захисту є такими, що застосовуються судом. Їх реалізація полягає у направленні управомоченою особою до зобов’язаної особи позову про присудження, спрямованого через суд, та постановлення в результаті судом рішення саме про стягнення. З огляду на викладене, повноваження нотаріуса застосовувати такий спосіб захисту, як стягнення, видається вельми сумнівним.

Це є  «прогалина» ,на мою думку ,в чинному законодавстві України ,але це  значно впливає на мої права  та на права ішіх осіб ,зокрема права власності,права захисту своїх прав в суді ,тощо.

У Постанові  КМУ №662  взагалі виключене поняття існування  спору  щодо суми заборгованості між сторонами (Боржником та кредитором).

В даному випадку у Постанові №662 КМУ  зазначає ,що  достатнім є  надання нотаріусу для вчинення виконавчого напису тільки довідки фінансової установи . Навіть не розрахунку заборгованості ,навіть не бухгалтерських документів ,які можуть підтвердити факт отримання  позичальником грошових коштів ,а тільки довідку!!! Тобто ,якщо Кредитор в нашому випадку вирішив ,що  якісь громадянин України винен йому таку суму яку він нарахував ,то цього є достатнім ,щоб зробити виконавчий напис і звернути стягнення на іпотечне майно.

І нарешті абсолютно безглуздим є доповнення  Постанови КМУ пунктом №2.

Так ,в Постанові  КМУ №662  зазначено:

2.Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами новим розділом такого змісту :

«Стягнення заборгованості з підстав ,що випливають з кредитних відносин»

2.кредитні договори ,за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов,язаннями .

Для одержання виконавчого напису додаються :

А) оригінал кредитного договору;

Б)засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості»

Тобто , КМУ  зазначає ,що для стягнення заборгованості  за виконавчим написом нотаріуса  кредитору достатньо надати оригінал кредитного договору (причому не вказано ,що  правочин повинен бути нотаріально завірений!!!) та засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення  з відміткою стягувача про непогашення . Ось і весь перелік документів ,щоб  нотаріус міг вчинити виконавчий напис !!! Навіть не вимагається  надання доказів про попередження позичальника про наявну заборгованість !!! Не сплатив ,наприклад ,в січні боржник ,в лютому  кредитор звертається до нотаріуса ,й нотаріус робить виконавчий напис на не посвідченому нотаріально кредитному договорі виконавчий напис(ХОЧА ЯК ЦЕ МОЖЕ ЗРОБИТИ НОТАРІУС ,НЕВІДОМО ,ОСКІЛЬКИ  ЧИННИМ ЗАКОНОДАСТВОМ УКРАЇНИ ТАКЕ НЕ ПЕРЕДБАЧЕНО!!!) ,з яким кредитор звертається до ДВСУ  ,яка в свою чергу зразу накладає у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно  Позичальника  та проводить виконавчі дії з цим майном. Виникає питання ,а якщо грошових коштів не отримав позичальник : уклав договір ,а грошові кошти від кредитора не отримав ,що в такому випадку ? Проте ,Постанова КМУ №664 не вимагає від кредитора доказування!!!. Взагалі ,ця Постанова КМУ відкриває широке поле діяльності для  різних незаконних дій рейдерів ,пройдисвітів. Достатньо нечесній людині підробити  кредитний договір  з надуманим боржником (любим громадянином україни)  подати такий договір ,сплатити грошові кошти за нотаріальні дії  у любого нотаріуса  і мати  одразу виконавчий напис, з яким можна йти ДВСУ ,яка накладе  одразу арешти  на майно надуманого боржника. Чи не  “грає” на руку  Постанова КМУ ,що оскаржується на руку рейдерам ? Адже ,поки так званий “боржник” буде доводити в судах ,що кредитний договір  є підробленим (якщо дізнається про виконавчий напис нотаріуса!) ,то  є ризик того,що майно останнього  буде реалізовано з торгів.

От же , норми, що передбачають вчинення виконавчих написів саме з метою стягнення чи витребування майна, фактично надають нотаріусу повноваження на застосування судових способів захисту прав, і таким чином, не відповідають характеру і змісту нотаріальної діяльності та вступають у колізію з конституційними засадами правосуддя.                                                                                                                                  Ще однією проблемою, що випливає зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат», — це визначення документів, які є підставою його вчинення,про що вже я зазначав вище ,але є потреба більш детально її розглянути ,оскільки Постанова КМУ №662 від 26 .11.2014 року її не вирішила а ще більше ускладнила.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат», виконавчі написи вчиняються на документах, що встановлюють заборгованість. Однак уже в частині 2 цієї ж статті вводиться дещо інше поняття — «документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку» та передбачається, що перелік таких документів встановлюється Кабміном України. У той же час у ст. 18 ЦК України передбачено, що виконавчий напис вчиняється на борговому документі.

Які це мають бути документи, закон прямо не вказує. Постає питання, як співвідносяться між собою поняття:

– «документи, що встановлюють заборгованість», яке наводиться у ч. 1 ст. 87 Закону України «Про нотаріат»,

– «документи, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку», що наведене у ч. 2 ст. 87 вказаного Закону,

– «борговий документ», що міститься у ст. 18 ЦК України.

Можливо, законодавець вів мову про ті самі документи. Однак при з’ясуванні змісту даних понять на основі норм чинного законодавства випливає протилежний висновок. Так, згідно з п. 288 Інструкції, виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.). Тобто в Інструкції, яка має деталізувати Закон, до документів, що встановлюють заборгованість, віднесені нотаріально посвідчені угоди, на оригіналах яких і має вчинятися виконавчий напис. Угоди, що не були нотаріально посвідчені, серед таких документів не згадуються..

Із цього приводу в  науковій літературі висловлювалася позиція, що хоч за бажанням сторін і можуть бути нотаріально посвідчені угоди, для яких законодавством не встановлено обов’язкової нотаріальної форми (договори позики, розподілу спадкового майна з виплатою одним спадкоємцем іншому грошової компенсації, кредитні договори тощо), однак, оскільки ці угоди не мають обов’язкової нотаріальної форми, вони не можуть бути віднесені до переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку.

Отже, згідно з Інструкцією, до документів, що встановлюють заборгованість клієнтів перед банками, можуть бути віднесені лише нотаріально посвідчені угоди. Водночас договори про надання кредиту чи позики не є такими, що за законодавством підлягають обов’язковому нотаріальному посвідченню, а практика їх укладання між банками та позичальниками свідчить, що зазвичай вони укладаються у простій письмовій формі. Отже, такі договори не можуть бути віднесені до документів, що встановлюють заборгованість та на оригіналах яких може бути вчинено виконавчий напис.

Питання ж про те, наскільки можуть бути віднесені до документів, що встановлюють заборгованість, договори застави чи іпотеки, що хоч і посвідчуються нотаріально, але їх предметом є тільки забезпечення виконання договорів кредиту чи позики, є досить дискусійним. На  мою думку  , вони такими документами бути не можуть, оскільки заборгованість виникає не з них, а з основного зобов’язання, тоді як ці договори породжують тільки додаткові забезпечувальні зобов’язання?

Варто звернути увагу й на те, що сам термін «документ, що встановлює заборгованість» є досить невдалим. Відповідно до ст. 27 Закону України «Про інформацію», документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві.

Тобто той чи інший факт встановлює не документ, а особа чи орган, які здійснюють з’ясування певних обставин і фіксують їх, складаючи відповідний документ. Отже, сам по собі документ ані заборгованості, ані інших фактів встановлювати не може.

Крім того, заборгованість може вважатися остаточно встановленою тільки у разі прийняття судом відповідного рішенням, яке набрало законної сили (ст. 35 ГПК України, ст. 61 ЦПК України, ст. 72 КАС України). Будь-які інші документи, окрім судового рішення, можуть бути тільки доказом заборгованості, але не встановлювати заборгованість. Тому, на  мою думку , і факт, і розмір заборгованості незалежно від поданих документів (якщо серед них відсутнє судове рішення) не можуть вважатися встановленими і підлягають перевірці й встановленню нотаріусом, за результатами чого він і має вирішувати питання про можливість вчинення виконавчого напису.

Виходячи з вище наведеного ,вважаю ,що суд може  встановити та визнати  згідно з       наданими суду повноваженнями ст.105  КАСУ  нечинними та скасувати                                                                                                                                                                                                                                         п.1 та п.2  Постанови  КМУ №662 від 26 листопада 2014року  “Про внесення змін до переліку документів ,за якими стягнення заборгованості  провадиться  у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”

Керуючись ст.6 Європейської Конвенції “Про захист прав людини” ,ст.55 Конституції України, ст.ст.49,87,88 Закону України  “Про нотаріат” , ст.ст.3,16,18 ЦК України, ст.ст.6,18,19,105,171 КАСУ ,

ПРОШУ СУД:

1)прийняти ,розглянути та відкрити провадження за цим позовом.

2)Визнати нечинними  та скасувати  пункти 1 та 2  Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26 листопада 2014 року “Про внесення змін до переліку документів (затверджено 26.11.2014 року прем,єр 0міністром України Яценюком А.),за якими стягнення заборгованості  провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів”.

3)вирішити питання про виклик до суду Прем,єр- міністра України Яценюка А.в якості свідка(службова адреса :м.Київ,Грушевського 12/2).

4)судовий збір  та судові витрати  сплачені та понесені Позивачем ,стягнути з  Відповідача.

Додаток:

1) копія Постанови КМУ №662 від 26.11.2014р “Про внесення змін до переліку документів ,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

2)копія Постанови КМУ №1172 від 29.06.1999 р”Про затвердження переліку документів ,за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

3)копія  кредитного договору

4)копія- листа попередження від  03.12.2014 року

5)квітанції про сплату судового збору.

 

Скаладено в 3-х прим.

1-до суду

2-для Відповідача

3-Позивачу

“___” грудня 2014 року                                               ____________________Дорошенко О.О.

 

 

платил судовой сбор . Вот он ,читайте и отправляйте такие же.

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Одним юристом иск уже написан и подан https://www.facebook.com/aleksandr.gumirov/posts/906449736046181?pnref=story

Окружний адміністративний суд м. Києва

01601, м. Київ, вул. Командарма

Каменєва, буд. 8, корп.1

 

Позивач: Громадянин України

Гуміров Олександр Ігорович

адреса для листування:

49051, Україна, м. Дніпропетровськ,

пр. газети «Правда», буд. 48 кв. 22

мобільний телефон: +38 (096) 053-60-55

адреса в системі електронного суду:

2931707678@mail.gov.ua

 

Відповідач: Кабінет Міністрів України

01008, Україна, м. Київ,

вул. Грушевського, буд. 12/2

тел.: +38 (044) 256-63-33

 

Третя особа: Нотаріальна палата України

03039, Україна, м. Київ,

вул. Голосіївська, буд. 7 корп. 2

літ. «А», офіс 4-1, 9-2

тел.: +38 (044) 230-72-75

 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПОЗОВ

про скасування окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України

від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку

документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в

безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»

 

«26» листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України (надалі – КМУ) було прийнято Постанову №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» (надалі – Постанова). Зазначена Постанова набула чинності «10» грудня 2014 року.

Окремі положення Постанови порушують мої конституційні права як людини та громадянина, суперечать чинним законам України, у зв’язку із чим не можуть бути чинними і повинні бути скасовані.

 

Такими окремими положеннями є:

 

Перше

Пункт 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджених Постановою (надалі – Зміни) в наступній частині:

 

«, а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»» та

 

« доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту:

1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов’язанням до закінчення строку виконання основного зобов’язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов’язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.”».

Друге

Пункт 2 Змін, а саме –

«2. Доповнити перелік після розділу “Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами” новим розділом такого змісту:

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.”.»

 

Відповідно до термінології, визначеної ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст. 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність», а також положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» я є фізичною особою, що користується послугами банків та отримує фінансові послуги чи має намір отримати такі послуги, тобто - споживачем.

Незалежно від того, чи наявні наразі укладені мною кредитні чи іпотечні договори із банками або іншими фінансовими установами, чи я маю намір укласти такі договори в майбутньому, зазначені нижче окремі положення Постанови без сумніву впливають на мої права як споживача – позичальника (боржника).

 

Як особа, що не є фахівцем в галузі фінансів, яка користується чи має намір скористуватись фінансовими послугами, що надаються професійними учасниками ринку фінансових послуг та ринку банківських послуг, я (споживач послуг), є слабким суб’єктом економічних відносин, який підлягає особливому захисту державою з метою встановлення фактичної, а не формальної рівності сторін у цивільно-правових відносинах.

Держава, встановлюючи засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків, має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних послуг, зростання добробуту громадян та загального рівня довіри у суспільстві. (Рішення Конституційного суду України №15-рп/2011 від 10.11.2012 року – надалі Рішення КСУ).

Офіційне тлумачення законодавства, встановлене Рішенням КСУ, також встановлює, що відповідно до актів міжнародного права, зокрема пунктів 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 р. за №39/248, уряди повинні розробляти, укріплювати та продовжувати активну політику захисту інтересів споживачів. За змістом Директиви 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 р., важливим для забезпечення довіри споживачів є пропонування ринком достатнього ступеня їх захисту як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

 

Оспорюванні окремі положення Постанови встановлюють відмінну від інших цивільно-правових угод процедуру стягнення боргу – на підставі виконавчого напису нотаріусу. Ця процедура є спрощеною для кредитора на шкоду інтересам і правам споживача (позичальника, боржника), оскільки визначає борги по іпотечним і кредитним договорам як безспірні на користь кредитора, при цьому звільняючи останнього від обов’язку доведення безспірності такого боргу, його суми та факту прострочення.

Це спрощення, що шкодить інтересам споживача, також полягає у визначенні окремого набору документів, які належить подати нотаріусу для вчинення виконавчого напису. А саме – замість документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання (підпункт б пункту 1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими угодами» в редакції до внесених змін) належить:

  • у першому випадку – пред’явити копію письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання із доказами надіслання її боржнику та довідки фінансової установи про ненадходження платежу;

  • у другому випадку – пред’явити виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Обидва приклади ставлять кредитора та позичальника (боржника) у нерівні умови, визначаючи суб’єктивну позицію кредитора, викладену у зазначеній довідки чи виписці, як безспірну істину, нехтуючи позицією позичальника (боржника). Звільнення кредитора від необхідності доведення безспірності заборгованості та наявності прострочення виконання зобов’язання у судовому порядку (як було до моменту набуття чинності Постановою), робить споживача незахищеним від свавілля кредитора і порушує правову презумпцію, за якою кредитор має довести наявність боргу.

Слід зазначити, що судова практика в України рясніє справами щодо скасування неправомірних виконавчих написів нотаріусів, вчинених ними в угоду ненаситним банкірам в сфері іпотечного кредитування. І спрощення Кабінетом Міністрів України процедури стягнення боргу за іпотечними та кредитними договорами лише заохочує таку алчну ненаситність. При цьому судові провадження щодо скасування виконавчих написів нотаріусів тривають роками, не зупиняючи при цьому процедури звернення стягнення державними виконавцями на майно і кошти боржника, і навіть, якщо суд приймає рішення на користь боржника і скасовує виконавчий напис нотаріуса, повернути у часі вчинене стягнення є практично неможливим.

 

Виходячи зі змісту статті 87 Закону України «Про нотаріат» (надалі – Закон1), виконавчі написи нотаріусу існують для стягнення грошових сум за документами, що встановлюють заборгованість. Відповідно до статті 88 цього ж закону, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості.

Контекстний аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що безспірною заборгованістю є заборгованість боржника, яка виключає можливість спору з боку боржника щодо її розміру, строку, за який вона нарахована, тощо, а відтак, і документи, які підтверджують її безспірність і на підставі яких нотаріуси здійснюють виконавчі написи, мають бути однозначними, беззаперечними та стовідсотково підтверджувати наявність у боржника заборгованості перед кредитором саме в такому розмірі.

 

Відповідно до статей 1046, 1054 Цивільного кодексу України, кредитний договір є лише зобов’язанням однієї сторони надати кредит, а іншої сторони повернути його на договірних умов. При цьому такий договір є укладеним не з моменту підписання сторонами, а з моменту фактичного передання кредитних грошей кредитором позичальнику.

Таким чином, сам по собі кредитний договір чи іпотечний договір, укладений у забезпечення зобов’язань за кредитним договором, не є документом, який встановлює заборгованість, оскільки закон для доведення виникнення заборгованості потребує додатковий документ, що підтверджує фактичне передання кредитних грошей. А оспорюванні окремі положення Постанови суперечать цій нормі закону, визначаючи, що документом, який породжує борг є лише відповідний кредитний договір, якого достатньо на думку КМУ для встановлення наявності заборгованості. Норми підзаконного акту, що суперечать закону, не можуть продовжувати бути чинними.

 

Як зазначено у Постанові Вищого господарського суду України від 28.09.2011 року у справі №10/52пд, документами, які можуть підтверджувати наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (надалі – Закон2). Зазначена стаття закону визначає певну форму і вимоги до первинного бухгалтерського документу, який зокрема може бути підтвердженням виникнення або погашення грошового зобов’язання – цей документ, між іншим, повинен містити дату і місце складання та особисті підписи осіб, що передавали та отримували кошти, які доводять факт вчинення господарської операції. Слід також зазначити, що тільки первинні бухгалтерські документи фіксують факти здійснення господарських операцій і вони повинні бути складені під час такої операції або безпосередньо після її закінчення.

 

Таким чином, для доведеності безспірності боргу, недостатньо довести факт виникнення зобов’язання. Ще належить довести факт повного або часткового непогашення заборгованості і суму наявної простроченої заборгованості, що також повинно доводитись відповідними первинними бухгалтерськими документами про внесені позичальником кредитору платежі за кредитом. Також повинно бути безспірно доведено правильність нарахування процентів та штрафних санкцій, передбачених кредитним та/чи іпотечним договором. КМУ своєю Постановою незаконно звільнив кредиторів і від цієї необхідності, безпідставно визначивши безспірним авторитетом лише суб’єктивну точку зору кредитору, викладену у «довідці» чи «виписці». Такі документи не можуть вважатись належними первинними бухгалтерськими документами, оскільки відповідно до ст. 9 Закону2, як зведені облікові документи, мали би містити підписи обох сторін господарських операцій, і лише тоді встановлювали би заборгованість як безспірну. Крім того, зведені облікові документи не фіксують факти здійснення господарських операцій, а призначені лише для контролю та впорядкування оброблення даних і не можуть вважатись доказом, якщо не доведені саме первинними бухгалтерськими документами.

 

Враховуючи положення статті 7 Закону1, про те, що нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, керуються зокрема законами України та постановами Кабінету міністрів України, оспорюванні окремі положення Постанови створюють правову колізію, яка полягає в суперечності щодо визначення документів, необхідних для вчинення нотаріальної дії. Тим більше, що статтею 87 цього ж закону, визначено, що КМУ лише встановлює перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів, але не надає право КМУ встановлювати перелік документів, які належить надавати нотаріусу для вчинення нотаріальної дії.

Встановлення відповідачем, із перевищенням своїх повноважень, переліку документів, які належить надавати нотаріусу для вчинення нотаріальної дії, замінюючи при цьому належні по закону документи на псевдо документи, порушує норми матеріального права і не може продовжувати бути чинним.

Крім того, відповідно до п. 4 ст. 4 Цивільного кодексу України, якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону. Таким чином, оспорюванні окремі положення Постанови є фактично нікчемними.

 

Слід також зазначити, що кредитні відносини апріорі не є безспірними. Сам по собі кредитний договір не доводить безспірно наявність зобов’язання. Сам по собі вчинений однією стороною будь-який розрахунок не доводить безспірно наявність і суму заборгованості. Крім того, нотаріус не є фахівцем в галузі фінансів і тому не може однозначно зробити висновок щодо доведеності безспірності кредитного боргу і примушення відповідачем нотаріуса до таких дій суперечить визначенню поняття «нотаріус», встановленого ст. 3 Закону1, а саме про те, що нотаріус надає юридичної вірогідності фактам, які мають юридичне значення, а не здійснює функції бухгалтера чи експерта з фінансових відносин.

 

Виходячи із всього вищенаведеного, оспорюванні окремі положення Постанови є незаконними і такими, що порушують права споживача (позичальника, боржника), а тому повинні бути скасовані судом.

 

Враховуючи той факт, що протягом дії оспорюванних окремих положень Постанови до ухвалення судового рішення за цим адміністративним позовом, цими положеннями можуть скористатись особи, що визначаються як кредитори, з метою неправомірного отримання виконавчих написів нотаріусів на договорах іпотеки та кредитних договорах, що спричинить порушення прав осіб, що визначаються як позичальники (боржники), а також той факт, що такі неправомірні виконавчі написи будуть вважатись юридично правомірними і на підставі них можуть бути вчинені неповоротні виконавчі дії, а захист порушених прав буде вимагати значних зусиль, а також оскільки очевидними є ознаки протиправності рішення відповідача (суб’єкта владних повноважень), вважаю за необхідне звернутись до суду з клопотанням про постановлення ухвали про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії оспорюванних окремих положень Постанови.

 

Узагальнюючи все вище викладене, керуючись зазначеними у цьому позові нормами чинного законодавства України, а також ст. ст. 6, 17, 19, 49, 104-107, 117, 159 Кодексу адміністративного судочинства України,

 

ПРОШУ СУД:

 

  1. Скасувати окремі положення Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», а саме –

 

А) Пункт 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в наступній частині:

 

«, а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»» та

 

« доповнити розділ пунктом 1-1 такого змісту:

1-1. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов’язанням до закінчення строку виконання основного зобов’язання.

Для одержання виконавчого напису подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору;

б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов’язання;

в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості;

г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв’язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов’язання;

ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу.”».

 

Б) Пункт 2 Змін, а саме –

«2. Доповнити перелік після розділу “Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами” новим розділом такого змісту:

Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов’язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.”.»

 

  1. В порядку забезпечення адміністративного позову, зупинити дію, до прийняття судового рішення, зазначених в п. 1 окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року №662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».

 

  1. Покласти судові витрати на відповідача.

 

До цієї позовної заяви додаються:

- дві копії позовної заяви – для відповідача та третьої особи;

- оригінал квитанції про сплату судового збору.

 

 

 

 

 

«11» грудня 2014 року __________________________________________________

Share this post


Link to post
Share on other sites

Все бы не плохо ,но админ суд любит оказывать в позовах на підставі того,як зачипають дані правочини права особи,що подала позов. В моєму варіанті позову  я  зазначив ,як саме мене  торкається Постанова та як порушує саме мої права.

Share this post


Link to post
Share on other sites

для чего такая почта адреса в системі електронного суду: ***********@mail.gov.ua ???

Автора нет на этом форуме. Перейдите по ссылке на его профиль в ФБ и пообщайтесь.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Все бы не плохо ,но админ суд любит оказывать в позовах на підставі того,як зачипають дані правочини права особи,що подала позов. В моєму варіанті позову  я  зазначив ,як саме мене  торкається Постанова та як порушує саме мої права.

Переадресую автору Ваше замечание.

 

А в целом ждем открытия производства.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Olga Koreniuk і Маргарита Жданова, ДЯКУЮ за те, що переконали нардепа Ємця зареєструвати НАШ законопроект, автором якого є Ростислав Кравец! Це ще одне НАШЕ спільне досягення. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=53006

  • Like 2

Share this post


Link to post
Share on other sites

14 января 2015 года Окружной административный суд г. Киева будет рассматривать дело №826/20084/14 по иску Александра Дорошенко к Кабинету Министров Украины об отмене постановления №662 (про исполнительные надписи нотариуса на кредитных договорах).
 

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

19.12.2014 внесено в ВР ЗУ №1519

 

Вже 25.12.2014

 

Включено до плрядку денного мій законопроект яким маємо захистити громадян від свавільного рейдерства через нотаріусів. 
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про внесення змін до деяких законів України (щодо заборони вчинення виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на житло)

Верховна Рада України п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законів України:
1. Статтю 18 Цивільного кодексу України (Голос України, 12.03.2003, № 45) доповнити частиною 2 такого змісту:
«2. Нотаріусам заборонено вчиняти виконавчі написи щодо звернення стягнення на житло.».
2. Частину 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» (Голос України, 15.07.2003, № 129) після слів «виконавчого напису нотаріуса» доповнити словами «, крім звернення стягнення на житло,».
3. Статтю 88 Закону України «Про нотаріат» (Відомості Верховної Ради України, 28.09.1993, № 39, стаття 383) доповнити частиною 3 такого змісту:
«Нотаріусам заборонено вчиняти виконавчі написи щодо звернення стягнення на житло.».

 

 

А потім 28.12.2014

Розглянуто ЗУ №1610

 

Проект
(Тираж 27.12.2014)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до Закону України “Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті” щодо посилення захисту прав позичальників

Верховна Рада України постановляє:
I. Внести до Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (Відомості Верховної Ради України, 2014 р., № 28, ст. 940) такі зміни:
1) абзац перший пункту 1 викласти в такій редакції:
“1) не може бути примусово, в тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", а також не може бути проведене у будь-якому порядку примусове виселення мешканців такого житлового майна, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами – резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що”;
2) підпункт 2 пункту 1 після слів “не може бути примусово” доповнити словами “в тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса”;
3) доповнити пунктом 7 такого змісту:
“7. Дія підпункту 3 пункту 1 цього Закону не поширюється на банки, віднесені до категорії неплатоспроможних та щодо яких здійснюються процедури виведення з ринку відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в частині уступки (продажу, передання) заборгованості або боргу на користь (у власність) іншої особи”.
II. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

 

Доля ЗУ №1519 поки невідома.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Мой иск приняли к рассмотрению в Окружном административном суде  г.Киева .Дело № 826/20084/14  по иску Дорошенко Александра Александровича к Кабинету Министров Украины. Прошу всех поддержать меня. Дело слушается 14 января 2014 года.  Кто может прийти ,придите. Суд  вызвал Яценюка на заседание. 

  • Like 3

Share this post


Link to post
Share on other sites

Мой иск приняли к рассмотрению в Окружном административном суде  г.Киева .Дело № 826/20084/14  по иску Дорошенко Александра Александровича к Кабинету Министров Украины. Прошу всех поддержать меня. Дело слушается 14 января 2014 года.  Кто может прийти ,придите. Суд  вызвал Яценюка на заседание. 

Но чую я , что будет представитель. 

Share this post


Link to post
Share on other sites

СУД ПО ПОСТАНОВЕ КАБМИНА 662

Наконец-то, после всех препон, Окружной админсуд Киева принял к производству и мой иск. Напомню - речь идёт об отмене постановы Кабмина №662 об исполнительных надписях нотариусов на кредитных и ипотечных договорах. Номер дела 826/19719/14.

Судебное заседание назначено на 10 февраля 2015 года по адресу: Киев, вул. Велика Васильківська, буд. 81-а, зал №101.

Также продолжается рассмотрение иска по той же постанове, поданного Александром Дорошенко. По нему следующее судебное заседание назначено на 04 февраля 2015 года по адресу: Киев, ул. Командарма Каменева, 8 корп.1. номер дела 826/20084/14.

Считаю, что есть необходимость объединить эти два иска в одно производство. Об этом подам ходатайство. И прошу такое же подать Александра.

Отдельно хочу сказать спасибо за поддержку троим людям - Канивец Ольге, Канивец Николаю, Ткачук Светлане. Эти три человека (единственные со всего фейсбука) подали в суд заявление о присоединении к моему иску в качестве третьего лица.

Однозначно и бесспорно, выиграть дело Александр Дорошенко и я можем только при поддержке общественности! Поэтому, люди! Вас ВСЕХ касаются эти иски. Не поленитесь - напишите заявление в суде о привлечении вас в качестве третьего лица на сторона истца. Облом ехать в суд - отправьте по почте!!!

И все-все-все!!! ВСЕ должны быть в суде 04 февраля и 10 февраля!!! Судьи должны видеть, что не только А. Дорошенко и А. Гумиров - две бабы яги против! Они должны видеть, что вся Украина поддерживает эти иски!!!

Напоминаю - если мы проиграем - Вас придут выселять на основании исполнительных надписей нотариусов!!!

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42383152

Share this post


Link to post
Share on other sites

Иск Александра Дорошенко против постановления Кабмина 662

4 февраля 2015 г. в 10:00

зале №36 помещения Окружного админсуда г.Киева по ул. Командарма Каменева,8 корп.1. Станция метро или Печерская, или Дружбы народов.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Поддерживаю вопрос: Як можна приєднатися до цих позовів?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

    No members to show