Решение Жовтневого райсуда об отказе Приватбанку во взыскании ипотеки и выселении


Recommended Posts

rada.gif

  

 

                                                                                                        № 201/8672/14 ц

 

                                            

 

РІШЕННЯ

 

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

    08 січня 2015 року                                                                          Жовтневий районний суд

 

м. Дніпропетровська

 

у складі: головуючого

 

судді Антонюка О.А.

 

при секретарі Дашкевич Х.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, стягнення витрат, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

     ПАТ КБ "ПриватБанк" 07 липня 2014 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки як задоволення за рахунок його вартості заборгованості по кредитному договору, виселення та стягнення витрат. Позивач у своєму позові, а його представник в ході судового засідання посилається на те, що 09 серпня 2007 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є ПАТ "КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до якого відповідач отримав в у позивача в банку в цей день в кредит 69000 доларів США під 11.04% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 09 серпня 2037 року, кошти були надані, договір почав виконуватися. В якості забезпечення виконання зобов'язань вказаної особи між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 09 серпня 2007 року. Банк повністю виконав взяті на себе кредитним договором і договором іпотеки зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту. В порушення умов вказаних угод позичальник своєчасно зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків згідно графіку щомісячних платежів за угодами і договором не виконав, погашення кредиту не проводив, в зв'язку є заборгованість, яку на день подання позову відповідачем не погашено ні в добровільному, ні в примусовому порядку. Оскільки банк несе витрати по оплаті залучених коштів (розміщених засобом кредитування), то зволікання з повернення кредитного боргу зумовлює збитки, що і стало підставою для подання до суду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Борг за кредитним договором не погашено, в добровільному порядку питання не вирішене, тому позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки (нерухоме майно) шляхом реалізації предмету іпотеки і укладання від імені відповідача договору купівлі-продажу на його житло, з реєстрацією угоди і отримання необхідних документів, тобто надання позивачу права продажу предмету іпотеки через виконавчу службу, виселення відповідача та інших осіб, які там зареєстровані або мешкають та стягнути судові витрати, задовольнивши позов у повному обсязі.

 

Представник відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, погодившись, що дійсно з відповідачем позивач уклав кредитний договір на кредитні кошти, було укладено договори кредиту та іпотеки, але заборгованість утворилася з об'єктивних причин, в нього тяжке сімейне та матеріальне становище. Банк не підтвердив належними доказами надання відповідачу кредитних коштів, не зроблено належний розрахунок заборгованості. При укладанні договору іпотеки були порушені його права, оскільки договір валютний, то є державний мораторій на відчуження такого майна і вказана квартира є постійним і єдиним місцем його мешкання, позбавлення житла в протиправний спосіб порушує права родини відповідача. Вважає позовні вимоги необґрунтованими і просив в їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

 

Вислухавши пояснення представника позивача і представника відповідача, з'ясувавши думку сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши представлені та добуті докази, суд уважає позовні вимоги не обґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

 

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

 

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

 

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

 

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

 

Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється  на  всі правовідносини, що виникають у державі.

 

Судом в судовому засіданні встановлено, що 09 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством "Комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником якого є позивач ПАТ "КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № DNUOGL00000232, відповідно до якого відповідач отримав в у позивача в банку в цей день 09 серпня 2007 року в кредит 69000 доларів США під 11.04% річних з кінцевим терміном повернення кредиту 09 серпня 2037 року, кошти були надані, договір почав виконуватися. В якості забезпечення виконання зобов'язань вказаної особи між позивачем (іпотекодержателем) та відповідачем було укладено нотаріально посвідчений договір іпотеки від 09 серпня 2007 року, предметом цього договору іпотеки є належна відповідачу квартира АДРЕСА_1. Банк повністю виконав взяті на себе кредитним договором і договором іпотеки зобов'язання щодо надання позичальнику кредиту. В порушення умов вказаних угод позичальник своєчасно зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків згідно графіку щомісячних платежів за угодами і договором не виконав, погашення кредиту не проводив, в зв'язку є заборгованість, яку на день подання позову відповідачем не погашено ні в добровільному, ні в примусовому порядку. Оскільки банк несе витрати по оплаті залучених коштів (розміщених засобом кредитування), то зволікання з повернення кредитного боргу зумовлює збитки, що і стало підставою для подання до суду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Відповідно до умов зазначеного кредитного договору позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати та забезпечити повернення кредиту і сплату нарахованих процентів та комісій у встановлені кредитним договором терміни.

 

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

 

За кредитним договором (угодою) банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

 

     Але взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором позичальник не виконує стосовно своєчасного повернення сум отриманих кредитів та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановленні кредитним договором терміни.

 

Ст. 625 ЦК України встановлює, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

 

            Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів (ст. 1050 ЦК України).

 

     Відповідно до вказаного кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена в іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

 

Відповідно до ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

 

В порушення умов кредитного договору позичальник своєчасно зобов'язання щодо погашення кредиту та відсотків згідно графіку щомісячних платежів за угодою не виконав, погашення кредиту не проводив, в зв'язку з чим станом на 16 квітня 2014 року утворилася заборгованість: всього 165166.45 доларів США, що еквівалентно 2044760 грн. 65 коп., з яких - 889379 грн. 94 коп. (71840.06 доларів США) - заборгованість за кредитом, 604469 грн. 60 коп. (48826.30 доларів США) - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 13661 грн.95 коп. (1103.55 долари США) - заборгованість по комісії за користування кредитом і 537249 грн. 16 коп. (43396.54 доларів США) - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

 

З питанням стягнення вказаної суми з боржника, іпотекодавця, банк в передбаченому законом порядку з позовом до суду не звертався. Банк направив позичальнику та іпотекодавцям вимоги про необхідність повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції та намір банку звернути стягнення на предмет іпотеки, вимога банку не виконана. В добровільному порядку спір не вирішено. Оскільки банк несе витрати по оплаті залучених коштів (розміщених засобом кредитування), то зволікання з повернення кредитного боргу зумовлює збитки, що і стало підставою для подання до суду позовної заяви про звернення стягнення на предмет іпотеки.

 

Суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими, виходячи з наступного.

 

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: " 1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…".

 

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

 

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про іпотеку" № 898-IV від 5 червня 2003 року в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Статтею 12 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

 

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

 

На виконання вказаної норми банком, було направлено іпотекодавцю попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання зобов'язання за кредитним договором, однак вимога позивача залишилася без задоволення.  

 

Згідно з п. 9 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" виключно позивачеві належить право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо).

 

     Судом встановлено, що відповідно до позовних вимог, наданих позивачем 07 липня 2014 року, ПАТ "КБ "ПраватБанк" просить звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатна квартира АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2007 року. Однак, як вбачається з позову і матеріалів справи, позивачу невідомо і в судовому засіданні належними доказами не встановлено, хто конкретно фактично мешкає у вказаному житлі (а позовні вимоги про це заявлено - їх виселення). Крім того, позивачем не надано дані про сімейний стан відповідача, наявність неповнолітніх дітей та інш., їх мешкання та інш., інтереси яких при подачі позову не враховані.

 

У статті 1 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотекодавець - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотеко держателем. іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель.

 

Майновий поручитель - це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи - боржника.

 

У даному випадку ОСОБА_1 є боржником, який має власні зобов'язання перед ПАТ "КБ "ПриватБанк", він же є і майновими поручителем, який передав в іпотеку власне майно для забезпечення зобов'язань перед банком.

 

Частиною 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

 

Отже, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд зобов'язаний визначити початкову ціну предмету іпотеки. Зазначене покладає на особу, що звертається до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, визначити в позові початкову ціну предмета іпотеки і надати суду належні докази на підтвердження її обґрунтованості.

 

Однак позивач до цього часу вимоги ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеки" не виконав. Запропонований позивачем спосіб визначення початкової ціни предмета іпотеки - здійснення оцінки предмета іпотеки та його реалізація вже після ухвалення судом рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, не відповідає приписам статті 39 Закону України "Про іпотеку".

 

В той же час, відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 03 червня 2014 року не може бути примусово стягнуте нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Законом України "Про заставу" або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України "Про іпотеку" та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується, як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, загальна площа такого нерухомого житлового майна не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

 

Судом при розгляді справи встановлено, що позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 серпня 2007 року. Таким чином загальна площа квартири, що перебуває в іпотеці становить 53.50 кв. м., а отже не перевищує 140 квадратних метрів. Позивачем не надано доказів про те, що вказане нерухоме житлове майно не використовується як місце постійного проживання іпокодавця та що у іпотекодавця у власності знаходиться інше нерухоме майно. Згідно відомостей адресно-довідкового підрозділу ГУ ДМС УДМС України в Дніпропетровській області відповідач не зареєстрований у спірній квартирі, але зі слів його представника, це постійне і єдине житло відповідача.

 

Згідно ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішення у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

 

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ст. 10 ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

 

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 60 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 27, 46 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

 

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 137 ЦПК, міг б скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

 

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які інші домовленості і зобов'язання стосовно позивача, крім вказаних в договорі кредиту та договорі іпотеки сторін, а позивач цього не довів, сторони самі погодилися на всі умови договорів і добровільно підписали їх, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань є припущенням.

 

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

 

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

 

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

 

Не може суд прийняти до уваги позицію позивача стосовно наполягання на позовних вимогах, оскільки вона спростовується вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджується.

 

При таких обставинах суд вважає можливим ПАТ "Комерційний банк "ПриватБанк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, стягнення витрат відмовити.

 

Таким чином обставини позовних вимог, стосовно яких у позивача є спір, в такому вигляді не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання і не підлягають задоволенню повністю.

 

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 8, 19, 55, 124 Конституції України, ст. ст. 15, 16, 526, 625, 627, 629, 632, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 1, 12, 33, 35, 37, 39, 40 Закону України "Про іпотеку", п. 1 ст. 1 Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", ст. 1 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. ст. 3, 4, 10, 11, 57-61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

 

ВИРІШИВ:

 

     Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "ПриватБанк" в задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, стягнення витрат відмовити.

 

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Суддя -

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я в суде настаивал на том, что ответчик кредит не получал и банк не предоставил доказательства о получении денег именно ответчиком. Судья даже сделал перерыв, чтобы дать возможность банку принести квитанцию.

В процессе был подан встречный иск о взыскании пени с банка за невыполнение условий договора (не выдача кредита).

Судья встречный иск не принял, ссылаясь на то, что поданный иск имеет разный предмет спора, разные стороны и доказательства (во как!!!).

Юрист банка так и не принес в суд квитанцию, при этом судья решил не «заморачиваться» по поводу доказательств, а просто написал, что представитель ответчика сам признал факт получения кредита.

Понимая беспредел судьи и многочисленные нарушения им процессуального права, было заявлено ходатайство, со ссылкой на Конвенцию, Конституцию и ЦПК,  о проведении видеосъемки заседания с использованием стационарной камеры.

Судья сказал, что Конвенция ему не указ, а по ЦПК он может отказать и «послал» нас со своей камерой…

Судье также был заявлен отвод на основании предвзятости и заинтересованности в решении, который он конечно отклонил.

 

И что теперь с этим делать?

1.      Просить апелляцию отменить решение и отказать в иске по другим основаниям?

2.      Изменить мотивировочную часть решения?

3.      Признать отвод обоснованным и на этом основании изменить решение?

 

У кого какие мысли?

 

ПыСы: что делать с судьей который не понимает разницы между должником и имущественным поручителем?

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Антонюку все пох.

Он отмороженный на всю голову ))

Отказал банку - и на том спасибо. 

Дай Бог, чтоб в апеляхе устояло... Ибо есть прецеденты....

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я в суде настаивал на том, что ответчик кредит не получал и банк не предоставил доказательства о получении денег именно ответчиком. Судья даже сделал перерыв, чтобы дать возможность банку принести квитанцию.

В процессе был подан встречный иск о взыскании пени с банка за невыполнение условий договора (не выдача кредита).

Судья встречный иск не принял, ссылаясь на то, что поданный иск имеет разный предмет спора, разные стороны и доказательства (во как!!!).

Юрист банка так и не принес в суд квитанцию, при этом судья решил не «заморачиваться» по поводу доказательств, а просто написал, что представитель ответчика сам признал факт получения кредита.

Понимая беспредел судьи и многочисленные нарушения им процессуального права, было заявлено ходатайство, со ссылкой на Конвенцию, Конституцию и ЦПК, о проведении видеосъемки заседания с использованием стационарной камеры.

Судья сказал, что Конвенция ему не указ, а по ЦПК он может отказать и «послал» нас со своей камерой…

Судье также был заявлен отвод на основании предвзятости и заинтересованности в решении, который он конечно отклонил.

И что теперь с этим делать?

325]1. Просить апелляцию отменить решение и отказать в иске по другим основаниям?

325]2. Изменить мотивировочную часть решения?

325]3. Признать отвод обоснованным и на этом основании изменить решение?

У кого какие мысли?

ПыСы: что делать с судьей который не понимает разницы между должником и имущественным поручителем?

1 однозначно бы сделал,только не изменить,а дополнить основания.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Судья прав, отказав во встречном иске.

Отвод судье в один подход не делается. Необходимо «достать» судью в процессе слушанья всевозможными жалобами, а потом уже отвод, тогда он сам от вас сбежит. А вообще отвод судье делается перед слушаньем дела в первом заседании, а не на стадии дебатов.

  • просить можно, но основания нужны
  • каким образом?
  • ………………. см. выше

…будут вопросы звоните…

В чем правота по отказу во встречном иске?
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Антонюку все пох.

Он отмороженный на всю голову ))

Отказал банку - и на том спасибо. 

Дай Бог, чтоб в апеляхе устояло... Ибо есть прецеденты....

Приват апеляху подавать не будет, уверен.

Данное решение очень выгодно Привату, т.к. решением "установлено" что банк выдал кредит, а я делаю акцент как раз на том, что банк денег заемщику не выдавал, а у банка нет никаких доказательств чтобы это опровергнуть.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1 однозначно бы сделал,только не изменить,а дополнить основания.

Я хочу именно изменить. 

Если банк не выдал кредит, то о каком взыскании вообще идет речь?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Приват апеляху подавать не будет, уверен.

Данное решение очень выгодно Привату, т.к. решением "установлено" что банк выдал кредит, а я делаю акцент как раз на том, что банк денег заемщику не выдавал, а у банка нет никаких доказательств чтобы это опровергнуть.

Я бы не был так уверен в неподаче ПБ жалобы, это раз.

Во вторых, многих судей устраивает, как признание наличия долга, неоднократное выполнение обязательства путем внесения платежей согласно графика.

И подтверждение выдачи им ни к чему )) Это два.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я хочу именно изменить.

Если банк не выдал кредит, то о каком взыскании вообще идет речь?

Ипотека все равно остается пока Вы не признали договора недействительными,а значит ипотека распространяется(если Вы не получили кредит,то кто-то его получил вместо Вас под Аашу ипотеку,поэтому основания по мораторию оставляем,а мотивировочную часть просим дополнить основаниями по отсутствию доказательств выдачи кредита.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я бы не был так уверен в неподаче ПБ жалобы, это раз.

Во вторых, многих судей устраивает, как признание наличия долга, неоднократное выполнение обязательства путем внесения платежей согласно графика.

И подтверждение выдачи им ни к чему )) Это два.

Согласен,но здесь вопрос также в том,кто платил кредит и проценты и есть ли доказательства,что это делал именно заемщик.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Таинственный незнакомец ))

Видео с камер наблюдения и подписи в квитанциях не? ;)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Таинственный незнакомец ))

Видео с камер наблюдения и подписи в квитанциях не? ;)

А если в квитанции не указано,что человек вносит деньги по такому-то кредитному договору.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А чего там в квитанциях обычно пишут?

Единоразовая помощь Бене на пропитание...;)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А чего там в квитанциях обычно пишут?

Единоразовая помощь Бене на пропитание...;)

Это не обычно,а как исключение:пополнение транзитного счета.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я бы не был так уверен в неподаче ПБ жалобы, это раз.

Во вторых, многих судей устраивает, как признание наличия долга, неоднократное выполнение обязательства путем внесения платежей согласно графика.

И подтверждение выдачи им ни к чему )) Это два.

1) вчера в суде, когда получал решение, мне сказали, что был представитель банка и решение, не вступившее в силу, не получал. Делаю вывод, что обжаловать не собираются.

2) в деле нет никаких квитанций - не о получении, не об оплате, плюс про оплату вообще речи небыло

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Разный предмет спора.

Встречный иск принимается к совместному рассмотрению не только когда одинаковый предмет спора, а и если они возникают из одних правоотношений и удовлетворение встречного исключит удовлетворение первого.

В данном случае правоотношения одни, стороны те же, предмет доказывание одинаковый и удовлетворение встречного исключит удовлетворение первого.

 

ПыСы: подавал этот иск отдельно - один раз судья вернул с мотивировкой отсутствия доверенности, хотя при подачи она была, подал второй раз, так  судья придумал, что иск якобы не обоснован, не подтвержден доказательствами??? и дал один день на устранение недостатков, после чего вернул иск как не поданный.

Собираюсь подавать еще. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1) вчера в суде, когда получал решение, мне сказали, что был представитель банка и решение, не вступившее в силу, не получал. Делаю вывод, что обжаловать не собираются.

2) в деле нет никаких квитанций - не о получении, не об оплате, плюс про оплату вообще речи небыло

1-Может он просто подаст жалобу после отмены моратория? ;)

2-Для свершения справедливости в отношении ПБ, Антонюку не нужны квитанции ))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1) вчера в суде, когда получал решение, мне сказали, что был представитель банка и решение, не вступившее в силу, не получал. Делаю вывод, что обжаловать не собираются.

2) в деле нет никаких квитанций - не о получении, не об оплате, плюс про оплату вообще речи небыло

Подавайте апелляционную жалобу.

Вы подавали в суд первой инстанции ходатайство об истребовании?

Подавали ходатайство о назначении бухгалтерско-экономической или почерковедческой экспертизы.

Попробуйте подать, что бы вынудить Приват принести хотя бы какие-то документы.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подавайте апелляционную жалобу.

...

Попробуйте подать, что бы вынудить Приват принести хотя бы какие-то документы.

 

А приколи, апеляха удовлетворит жалобу частично, снесет решение Антонюка, и напишет - взыскать ипотеку и выселить нах, как только здохнет мораторий.

Тото клиенты будут рады.... )))

 

а не с иском о взыскании........, 

Иск о взыскании ипотеки и выселении нах.

Вот честно, я б не дергался с ап. жалобой...Не буди лихо пока оно тихо.

В эти игры можно играть со своим имуществом, но с имуществом клиента нужно быть на порядок осторожнее ;)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А приколи, апеляха удовлетворит жалобу частично, снесет решение Антонюка, и напишет - взыскать ипотеку и выселить нах, как только здохнет мораторий.

Тото клиенты будут рады.... )))

 

 

Иск о взыскании ипотеки и выселении нах.

Вот честно, я б не дергался с ап. жалобой...Не буди лихо пока оно тихо.

В эти игры можно играть со своим имуществом, но с имуществом клиента нужно быть на порядок осторожнее ;)

 

С таким решением, как только здохнет мораторий, банк без проблем взыщет ипотеку и без апеляхи, т.к. решением "установлено" что кредит взял, есть просрочка, обязательства не выполняются. Банку достаточно будет подать новый иск и за одно-два заседания получить нужное решение.

В данном деле достоверно известно что у банка нет доказательств в получении заемщиком денег, а это решение дает банку все основания в будущем это не доказывать.

 

Апелляционный суд не имеет права выйти за пределы апелляционной жалобы и если в апеляхе не просить взыскать, то они не имеют права менять решение в этой части. Ну это конечно по ЦПК, а в реале от них можно ожидать что угодно.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

 

Апелляционный суд не имеет права выйти за пределы апелляционной жалобы...

тада...а ч. 3-4 ст.303 это кому писано?

У меня в практике апеляха даже вышла за рамки просительной части иска, и присудила банку то, чего он не просил )))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...