Решение Монастирищенского райсуда, оставленное в силе определением апелляционного суда Черкасской области об отказе Приватбанку во взыскании задолжен

[у.zaporozhskiy]

с даты указанной на карте.

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40447624

 

Державний герб України

    

    

   Справа № 702/523/14-ц

Провадження № 2/702/195/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

        05  вересня  2014 року                                                        м.  Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

           головуючого - судді:                     Мазай Н.В.

           при секретарях :                              Подолянюк Н.В., Ясінській О.А.

          з участю представника позивача :  Гаркавенка А.А.

          відповідача:                                             ОСОБА_2

          

          розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду м. Монастирище цивільну справу за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до  ОСОБА_2   про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28.11.2007 року ОСОБА_2 (далі - відповідач) 28.11.2007 року отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. ЗАТ КБ "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв'язку з чим змінено найменування позивача ( рішення загальних зборів акціонерів від 30.04.2009 року, 17.07.2009 року державна реєстрація вказаних змін, № запису в ЄДРПОУ 12241050038006727). Щодо зміни кредитного ліміту банк керується п. 3.2, п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік ( п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою»). ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за Договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. В обгрунтування позовних вимог посилаються на ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, 549, 598, 599, 610, 615, 628, 629, 634, 1054 ЦК України, на п.п. 4.6, 5.2, 5.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7, 9.12  «Умов та правил надання банківських послуг», п.п. 5.5.1, 5.6, 5.7,  «Правил користування платіжною карткою», ст. 3 ЦПК України. Відповідно до кредитного договору, при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, у порушення умов кредитного договору та норм діючого законодавства, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 31.03.2014 року має заборгованість - 18037,65 грн., яка складається з : 5281,80 грн. - заборгованість за кредитом; 8859,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2799,46 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина),  847,03 грн. - штраф (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача. Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору. Просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 18037,65 грн. за кредитним договором № б/н від 28.11.2007 року, яка складається з : 5281,80 грн. - заборгованість за кредитом; 8859,36 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2799,46 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; штрафи: 250,00 грн. - (фіксована частина); 847,03 грн. - (процентна складова); судові витрати.

В судовому засіданні 20.06.2014 року представник позивача Гаркавенко А.А. позов підтримав повністю, просить його задоволити та пояснив, що 28.11.2007 року відповідач уклав з банком кредитну угоду відповідно до якої йому видана кредитна картка з початковим встановленим лімітом 800 грн., відповідно до його заяви про видачу кредитної карти. В процесі користування карткою, 08.07.2008 року, кредитний ліміт по даній кредитній карті був піднятий  до 7000 гривень, що підтверджується випискою. Як вбачається з розрахунку заборгованості та виписки по карті, відповідач почав нею активно користуватися сплачуючи за товари та послуги, знімаючи кошти в банкоматах і відповідно повертаючи їх назад. Однак, починаючи з 2008 року і надалі, по кредитній карті  виникла прострочена заборгованість у вигляді пропуску обов»язкових щомісячних платежів. Останній платіж по карті було здійснено  28.09.2009 року в розмірі 500 грн., а перед ним був платіж 09.09.2009 року. Після цього жодних спроб з боку відповідача закрити заборгованість не було і відповідно не було ніяких звернень до банку про розірвання договору, мирного врегулювання, реструктуризації боргу чи інше. Відповідно до п. 9.12. Умов та правил надання банківських послуг договір був укладений на 12 місяців і лонгується на такий самий строк, на тих самих умовах, якщо до закінчення терміну його дії не було заявлено про його розірвання. Станом на сьогодні договір чинний, рахунок відкритий та не закритий. Заборгованість зросла і станом на 31.03.2014 року  склала 18037 грн. 65 коп., з них 5281 грн. 80 коп. тіло кредиту, які були використані по карті за весь період, нараховані проценти, комісія, а також відповідно до Умов та правил штрафні санкції. Догорів не припинений та діючий і згідно ст. 599 ЦК України припиняється виконанням зобов»язань. Оскільки заборгованість не погашена, відповідач не бажає добровільно погасити борг, що зумовило звернення до суду. Пластикова карта лише спосіб використання рахунку за номером карти. Коштами можна користуватися без картки, крім того картка могла бути втрачена, пошкоджена, але це не звільняє від закриття заборгованості. Крім того, картку можна перевипустити і вона буде мати новий строк. Визначальним є термін дії договору, а не термін дії карти. Підпис на умовах та правилах клієнта не передбачений, підпис передбачений на заяві. Банк керується тими умовами, які були чинні на момент отримання кредиту. На даний час позивач є Публічним акціонерним товариством і умови та правила зовсім інші.      

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав повністю, просить в його задоволенні відмовити в зв»язку з пропуском строку позовної давності, підтримав подану заяву про застосування строку позовної давності та заперечення відповідно до яких вважає, що позов не підлягає до задоволення оскільки : відсутнє рішення банку про зміну кредитного ліміту, не згода з наданим доказом "Умови та правила надання банківських послуг", на них не має дати затвердження на момент підписання заяви (могли бути створені банком набагато пізніше ...), не згоден з «Розрахунком заборгованості за договором № б/н. від 28-11-2007» так як операції зі зняття грошей клієнтом не підтверджені банком первинними бухгалтерськими документами, згідно Постанови НацБанку України № 223 від 30.04.2010, а сам розрахунок не відповідає вимогам ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" не оформлений належним чином, не має зазначення прізвища посадової особи, яка має право складати такий розрахунок, підпису цієї особи та печатки банку, що не відповідає нормативним вимогам до оформлення документів, закріплених в ДСТУ 4163-2003 "Вимоги до оформлення документів", затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 55 від 17.04.2003 р. В обґрунтування вищевикладеного посилається на Декрет КМУ "Про стандартизацію та сертифікацію" від 10.05.1993 року. Просить суд про застосування давності у разі встановлення під час судового слідства, що основну та/або додаткову вимогу було заявлено після спливу позовної давності, вимоги про стягнення неустойки (штрафу, пені) було заявлено після спливу спеціальної позовної давності, що вимоги про стягнення окремих платежів кредитної розстрочки, заявлено після спливу позовної давності по кожному окремому платежу, що позивач скористався правом, наданим йому статтею 1050 ЦК України, заявивши вимогу про дострокове погашення кредиту (листом до боржників або позовом, який залишено без розгляду), встановивши, таким чином новий строк повного погашення боргу, після якого вже відбувся сплив позовної давності, що у випадку заміни сторони у зобов'язанні, правонаступником (новим кредитором) вимогу було заявлено після спливу позовної давності, що вимогу, яка стосується кредитної картки, було заявлено після спливу позовної давності, яка відраховується від дати при      пинення дії платіжної картки. В обґрунтування заперечень та заяви про застосування строків позовної давності посилається на  ст. ст. 252-258, 261, 262, 265-267, 651, 1048, 1050 ЦК України,  Постанову ВСУ  від 19.03.2014 року(справа № 6-14цс14), Постанову ВСУ від 18.06.2014 року ( справа № 6-61цс14), Постанову № 5  Пленуму ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин",  ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів", Постанову ВСУ від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, ст. 360-7 ЦПК України, п. п. 5.2, 6.9, 9.6, 9.7, 9.12 «Умов та Правил надання банківських послуг», п.п. 5.3, 5.4 Правил користування платіжною карткою. Жодна дія банку та позичальника не свідчила б про бажання сторін кредитного договору продовжити строк договору: позичальник після вересня 2009 року не знімав гроші та не повертав їх банку, а банк більше не кредитував рахунок позичальника. Якщо у п.9.12 Договору встановлено строк виконання договору, то перебіг позовної давності починається з 28.11.2009 року, а трирічний строк позовної давності минув 28.11.2012 року, проте з позовом до суду банк звернувся лише 12.05.2014 року, а тому суд має застосувати наступні норми матеріального права:  Рішення КСУ від 10.11.2011 року № 15-рп/2011, ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 31 Постанови Пленуму ВСУ України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Оскільки умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Розрахунком заборгованості, випискою по рахунку підтверджується, що прострочена заборгованість за кредитом виникла 28.09.2009 року. Останнє перерахування особистих коштів позичальника на погашення кредитної заборгованості відбулося у вересні 2009 року. Із позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитом позивач вернувся до суду 12.05.2014 року. Аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу. Право вимоги у банку на пред'явлення позову щодо примусового стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором виникло з 29.10.2009 року (через місяць після останнього платежу за договором згідно з п. п. 5.2. та 9 Умов і Правил надання банківських послуг) та існувало в межах загального строку позовної давності до 29.10.2012 року. До суду позивач звернувся 12.05.2014 року, тобто за межами встановленої законом позовної давності. Строк дії картки закінчився в листопаді 2009 року, тому позовна давність за кредитом почала свій відлік з грудня 2009 року. Таким чином, до грудня 2012 року, позивач мав право звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за кредитним договором, проте зробив це лише 12.05.2014 року. Позичальник заявляє про застосування позовної давності до позовних вимог банку на підставі п. 7 ч. 13 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч. 4 ст. 267 ЦК України, так як позовна давність за договором, за яким банк прагне стягнути заборгованість, минула 28.11.2012 року, якщо строк виконання у договорі встановлено та 29.10.2012 року, якщо строк виконання договору не встановлено, а щодо вимоги про стягнення заборгованості за кредитом позовна давність минула в грудні 2012 року. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог банку через наступне: якщо у п.9.12 Договору встановлено строк виконання договору, то перебіг позовної давності починається з 28.11.2009 року (12 міс.+12 міс. лонгації), а трирічний строк позовної давності минув 28.11.2012 року, проте з позовною заявою банк звернувся  12.05.2014 року; якщо ж у п.9.12 Договору не встановлено строк виконання договору, то право вимоги у банку на пред'явлення позову щодо примусового стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором виникло з 29.10.2009 року (через місяць після останнього платежу за договором згідно з п. п. 5.2. та 6.9 Умов і Правил надання банківських послуг) та існувало в межах загального строку позовної давності до 29.10.2012 року. До суду позивач звернувся 12.05.2014 року, тобто за межами встановленого законом строку позовної давності. Просить суд застосувати позовну давність до вимог банку про стягнення заборгованості за договором № б/н від 28.11.2007 року, відмовити ПАТ КБ «Приватбанк» у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором  № б/н від 28.11.2007 року.

          Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення повністю виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 3. ст. 11, ч. ч. 1, 3, 4 ст. 60, ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що повністю узгоджується з Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі».

Судом було роз'яснено право позивача, відповідача заявляти клопотання про витребування судом доказів, якщо у сторін існують складності в їх отриманні, подавати відповідні докази, заявляти клопотання про витребування документів та призначення експертиз по справі.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідно до укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 договору від 28.11.2007 року ОСОБА_2  28.11.2007 року отримав кредит у розмірі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну  картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36, 00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом ( а.с. 18-19).

Кредитний ліміт відповідачу ( позичальнику) 08.07.2008 року збільшено банком до 7000 гривень ( а.с. 95).

Всі умови надання кредиту, передбачені в Умовах та правилах надання банківських послуг, які складають між ОСОБА_2  та банком  договір про надання банківських послуг (а.с.19-31).

Повернення кредиту відповідно до Умов та правил надання банківських послуг визначено періодичними щомісячними платежами ( а.с. 20-31).

Всі правила користування платіжною карткою, передбачені в Правилах користування платіжною карткою (а.с. 28-31).

Добровільне підписання відповідачем договору кредиту № б/н від  28.11.2007 року ( а.с. 19), свідчить про згоду особи, яка їх підписувала, з текстом та всіма умовами, викладеними в цих документах.                                                                    

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання не виконував, передбачені умовами договору платежі не вносив, в зв'язку з чим станом на 31.03.2014 року у відповідача виникла заборгованість в сумі 18 037, 65 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 28.11.2007 року укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_2 ( а.с. 66-75), який містить підпис повноважної особи та печатку банку, що спростовує заперечення відповідача в цій частині.

Наявність заборгованості також підтверджується випискою по картковому рахунку - номер картки НОМЕР_2 ОСОБА_2 за період з 27.11.2007 року по 19.06.2014 року ( а.с. 76-96).

Будь-якого іншого розрахунку заборгованості сторонами суду не надано.

Не повернення відповідачем грошових коштів призвело до виникнення заборгованості перед позивачем. Однак, всупереч, виниклій заборгованості, відповідачем оплати суми кредиту позивачу проведено не було, що є порушенням права позивача, яке підлягає захисту судом і усуненню відповідачем.                                                                            

Разом з тим, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення через наступне.

Відповідно до статті   256 ЦПК України   позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.  4  ст. 267 ЦК України).

Відповідач відповідно до ч. 3  ст. 267 ЦК України      до ухвалення рішення звернувся до суду  з письмовою заявою про застосування позовної давності (а.с. 120-126).

Відповідно до ст. 253 ЦК України      перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Згідно Правових позицій, які висловлені Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року (справа №  6- 14цс 14) та в постанові від 18 червня 2014 року ( справа № 6-61цс14)  відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору. За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності  (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (ст. 261 ЦК України).      

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами,      повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа, а повернення кредитних коштів в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки.

Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 Правил користування платіжною карткою (а.с. 30) граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами за попередній місяць, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено не пізніше останнього дня місяця вказаного на платіжній картці (поле MONTH).

Останній платіж на погашення процентів за вказаним договором здійснено 28.09.2009 року (а.с. 13). Таким чином, перебіг строку позовної давності почався   з моменту настання строку погашення чергового платежу   за договором тобто з жовтня 2009 року.

Згідно довідки від 05.09.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» картка № НОМЕР_2, емітована ПАТ КБ «ПриватБанк», випущена 28.11.2007 року на ім»я ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) має строк дії 11/09 ( листопад 2009 року) ( а.с. 244), тобто перебіг строку позовної давності почався з грудня місяця 2009 року.

Згідно п. 3.1.3 Правил користування платіжною карткою по закінченню строку дії відповідна картка видається банком саме шляхом надання клієнту карти з новим строком дії ( а.с. 29).

Доказів про отримання відповідачем нової карти за цим договором з продовження дії попередньої картки, чи взагалі повідомлення відповідача про цю обставину, суду не надано.

Крім цього, суд зазначає, що згідно з. п. 5.2. Умов і Правил надання банківських послуг, у випадках порушення держателем умов даного договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому чи у визначеній банком частині.

Згідно з п. 6.9. Умов і Правил надання банківських послуг в разі виникнення заборгованості, клієнт зобов'язаний її погасити протягом 30 днів з моменту її виникнення.

Пунктами 9.6, 9.7 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що у разі ненадходження грошових коштів на кредитну карту на погашення заборгованості протягом 3 місяців з часу закінчення строку дії карти банк починає нараховувати комісію за користування рахунком, а при нульовому рахунку на картці на неактивному рахунку картка закривається. Кредитний рахунок також закривається при ненадходженні заробітної плати на карту протягом 6 місяців та дія кредитної картки не продовжується.

      Публічне Акціонерне Товариство        КБ        "ПриватБанк"        звернулось        до        суду        з        позовом      про    захист    свого порушеного права     лише   19.05.2014 року (а.с. 2),   тобто      за межами установленого   строку    позовної   давності, як по стягненню заборгованості по процентах, інших платежах,  так і по основній сумі кредиту.

Суд, вважає, що позивачем доведено обставини викладені ним у позовній заяві, але позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, не заявив клопотання про його поновлення, суд підстав для поновлення строку позовної давності не вбачає, відповідач до ухвалення рішення у справі заявив про застосування строку позовної давності, а тому на підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне в задоволенні позову відмовити.

Крім цього, суд зазначає, що посилання відповідача в заяві про застосування строку позовної давності на п. 7 ч. 11    ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та  п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову є помилковим з огляду на те, що  п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11  ст. 11 зазначеного Закону      стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту ( постанова Верховного Суду України від 20.11.2013 року, справа № 126цс13 за наслідками перегляду судового рішення касаційної інстанції), а тому  вказана норма закону не може застосовуватись до даних правовідносин.

          Розподіл судових витрат суд здійснює на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного ст. ст.   253, 256, 261, 267, 525, 526,   530, 599,   625, 1054 ЦК України,   останови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», Правових позицій Верховного Суду України ( постанова від 19.03.2014 року  у справі  №      6- 14  цс 14, постанова від 18.06.2014 року у справі № 6-61цс14)  та керуючись ст. ст.    3, 5-8,   10,   11, 14, 60, 88, 157,   208-210, 213-215, 294, 360-7 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          В задоволенні позову Публічного Акціонерного Товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 18037 ( вісімнадцять тисяч тридцять сім) гривень 65 коп. за кредитним договором № б/н від 28.11.2007 року відмовити повністю в зв"язку з  пропуском строку звернення до суду.

          Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Черкаської області через районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

          Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:Н. В. Мазай
 

[Bolt]

 

 

Згідно довідки від 05.09.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» картка № НОМЕР_2, емітована ПАТ КБ «ПриватБанк», випущена 28.11.2007 року на ім»я ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) має строк дії 11/09 ( листопад 2009 року) ( а.с. 244), тобто перебіг строку позовної давності почався з грудня місяця 2009 року.

 

А, что это за довидка такая... Случайно не скриншот... Что то мне каких-то таких довидок не попадалось у Приватов никогда...

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41592316

 

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2727/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 27     Мазай Н. В.   Доповідач в апеляційній інстанції Нерушак Л. В.   УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          25 листопада 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоНерушак Л. В.суддівЄльцова В. О. , Карпенко О. В. при секретаріЖуравель Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліки Аліни Володимирівни на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості , -

в с т а н о в и л а :

19 травня 2014 року представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Гаркавенко Аркадій Анатолійович звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № б/н від 28 листопада 2007 року ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Представник позивача вказує, що ЗАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв'язку з чим рішенням загальних зборів акціонерів від 30 квітня 2009 року змінено найменування позивача.

Представник позивача зазначає у позові, щодо зміни кредитного ліміту банк керується              п.п. 3.2., 3.3. Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.3.3. Умов та Правил надання банківських послуг.

Відповідач ОСОБА_7 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 5.5. «Правил користування платіжною карткою».

Представник ПАТ КБ «ПриватБанк» вказує, що банк свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу ОСОБА_7 кредит у розмірі, встановленому договором. В свою чергу, відповідач не виконав умови договору та на даний час продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.

Станом на 31 березня 2014 року відповідач ОСОБА_7 має заборгованість в сумі 18037,65 грн., яка складається: 5281,80 грн. - заборгованості за кредитом ; 8859,36 грн. - заборгованості по процентам за користування кредитом; 2799,46 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до умов кредитного договору: 250,00 грн. - штраф (фіксована частина),  847,03 грн. - штраф (процентна складова), яку представник ПАТ КБ «Приватбанк» просив стягнути із відповідача ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк», і просив стягнути з відповідача судові  витрати.

Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 вересня                2014 року в задоволенні позову Публічному акціонерному товариству комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості в сумі                  18037,65 грн. за кредитним договором № б/н від 28 листопада 2007 року відмовлено повністю в зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ПАТ КБ «Приватбанк» - Шуліка А.В. оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення та невідповідності висновків суду обставинам справи. Просить скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 вересня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, представника  апелянта, який з'явився в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в  суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з  наступних  підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.        

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини          по справі, надані позивачем докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, постановив правильне по суті рішення, дійшов  правильного висновку,  відмовивши в задоволенні  позову.

Вирішуючи спір, та відмовляючи у задоволенні позову банку, суд першої інстанції виходив із того, що  позивачем доведено обставини викладені в позові, однак позивач пропустив строк звернення до суду з позовом, не заявив клопотання про  його поновлення,  суд підстав для поновлення строку позовної давності не вбачав, а відповідачем до ухвалення рішення у справі заявлено  про застосування строку позовної давності, а оскільки позивач звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 19 травня 2014 року,  за межами установленого строку позовної   давності, як по стягненню заборгованості по процентах, інших платежах, так і по основній сумі кредиту, то суд дійшов дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в зв'язку з пропуском строку  звернення до суду .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що  відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054, ч.1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні 28 листопада 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 800 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

08 липня 2008 року  кредитний ліміт відповідачу ОСОБА_7 було збільшено банком до 7000 грн. Договір складається із заяви кредитора, умов і правил надання банком послуг, правил користування платіжною карткою та тарифів банку.

Згідно п. 6.5. умов і правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п.6.6. даних умов, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Пунктом 8.6. умов і правил надання банківських послуг передбачено, що при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_7 перед ПАТ КБ «Приватбанк» по кредитному договору, згідно розрахунку боргу станом на 31 березня 2014 року складає 18037,65 грн., а саме: 5281,80 грн. - заборгованості за кредитом, 8859,36 грн. - заборгованості по відсоткам за користування кредитом, 2799,46 грн. - заборгованості по комісії за користування кредитом, а також - 250 грн. штраф (фіксована частина) та 847,03 грн. штраф (процентна складова).

Відповідно до п. 9.12. умов і правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається  пролонгованим  на такий самий строк.

Згідно п.3.1.1. правил користування платіжною карткою строк дії картки вказаний на лицевій стороні (місяць і рік); карта діє до останнього календарного дня зазначеного місяця.

Із наданої суду першої інстанції довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 05 вересня 2014 року вбачається, що картка НОМЕР_2, емітована ПАТ КБ «ПриватБанк», випущена 28 листопада 2007 року на ім'я ОСОБА_7 (ІПН НОМЕР_1) має строк дії 11/09 (листопад 2009 року).  

Відповідно п. 5.4. правил користування платіжною карткою, строк погашення по кредиту (кредитний ліміт, кредитна лінія) по платіжним карткам без встановленого мінімального обов'язкового платежу, відбувається у наступному порядку : строк погашення процентів по кредиту - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці (в полі MONTH).

Пунктом 5.7. даних правил передбачено, що банк має право вимагати дострокового виконання договірних зобов'язань в цілому чи в у визначеній банком долі у випадку невиконання позичальником своїх боргових обов'язків по даному договору.

Згідно з п. 6.9. умов і правил надання банківських послуг в разі виникнення заборгованості, клієнт зобов'язаний погасити заборгованість протягом 30 днів з моменту її виникнення.

Судом першої інстанції достовірно встановлено та підтверджено представником позивача під час розгляду справи, що останній платіж по картці відповідачем було здійснено 28 вересня 2009 року в розмірі 500 грн.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням  умов,  визначених  змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.  

До окремих видів вимог встановлюється  законом спеціальна позовна давність.

Згідно з вимогами  ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Початок перебігу строку давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Отже, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язання за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів  за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичним щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Виходячи із викладеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 19 травня 2014 року, тобто за межами установленого строку позовної   давності, як по стягненню заборгованості по процентах, інших платежах, так і по основній сумі кредиту, оскільки останній платіж відповідачем було здійснено 28 вересня 2009 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України, а суд згідно ч. 1 ст.11 ЦПК України розглядає цивільну справу в межах  заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

За таких обставин відсутні підстави для задоволення даного позову в зв'язку з пропуском строку звернення до суду за захистом порушених прав.

Згідно ст. 360 - 7 ЦПК України правова позиція Верховного Суду України, яка є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України викладена в постановах ВС України від 19 березня 2014 року (справа № 6-14 цс 14) та від 18 червня                             2014 року (справа № 6-61 цс 14), згідно яких, відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Як на підставу задоволення позову, представник ПАТ КБ «ПриватБанк» посилалася на                 п. 3.1.3. правил користування платіжною карткою, згідно якого після закінчення строку дії відповідна картка продовжується банком на новий строк (шляхом надання клієнту картки з новим строком дії), якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступила письмова заява держателя про закриття рахунку, а також при умові наявності грошових коштів на картці для оплати послуг по виконанню розрахункових операцій по картці (в передостанній день місяця закінчення строку дії) та при виконанні інших умов продовження, передбачених договором.

Також апелянт посилалася на п. 9.3. умов і правил надання банківських послуг, згідно якого, картрахунки відкриті на невизначений строк.

Посилання апелянта, що строк дії карти не закінчився в  листопаді 2009 року, так як   автоматично була  перевипущена карта під таким  же номером зі строком дії листопад 2011  року  не може бути прийнятий до уваги як належний доказ колегією суддів, оскільки був предметом розгляду суду першої інстанції,  в судом дана йому належна оцінка, посилаючись на відповідь представника позивача на  а. с.  242  т. 1, де сам представник банку  вказує, що відомості про отримання відповідачем ОСОБА_7 перевипущеної карти відсутні. Доказів про отримання  даної карти відповідачем суду не надано, а тому сам  випуск  карти з новим строком дії до листопада 2011 року  не є підтвердженням, що карта діє саме по листопад 2011 року та відповідач її отримав і користувався нею, так як після жовтня 2009 року  жодних платежів ні з рахунку , ні на даний картковий рахунок не було проведено  відповідачем.  

За таких обставин, колегія суддів вважає, що дані доводи не підлягають до задоволення, оскільки спростовуються нормами чинного законодавства, правилами користування платіжною карткою та умовами і правилами надання банківських послуг.

Виходячи з викладеного, доводи апелянта носять суб'єктивний характер, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Посилання апелянта, що рішення суду першої інстанції є незаконним не підтверджено доказами та не наведено підстав, визначених у ст. 309  ЦПК України, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у справі.

Таким чином,  колегія  суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування  оскаржуваного  рішення  суду першої інстанції  відсутні.

Керуючись  ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317  ЦПК України, колегія суддів ,-  

у х в а л и л а :

  Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Шуліки Аліни Володимирівни - відхилити.

Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 05 вересня                      2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий :

          Судді :
 

[у.zaporozhskiy]

К сожалению, не знаю, человек, которому я помог составить возражения и заявление о применении исковой давности, после этого отморозился (по банальным причинам).

 

 

А теперь еще обвинил и сказал, что суд проигран

Вот какая неблагодарность бывает.

Человека освободили от 18 тыс долга, а он такое пишет

[Dimon73]

К сожалению, не знаю, человек, которому я помог составить возражения и заявление о применении исковой давности, после этого отморозился (по банальным причинам).

 

 

А теперь еще обвинил и сказал, что суд проигран

Вот какая неблагодарность бывает.

Человека освободили от 18 тыс долга, а он такое пишет

Чтоб клиенты такого не писали нужно брать 100 % предоплату, в таком случае отпадет смысл в обвинениях юриста.

[у.zaporozhskiy]

Чтоб клиенты такого не писали нужно брать 100 % предоплату, в таком случае отпадет смысл в обвинениях юриста.

Иногда по человеческой доброте идешь  на встречу, но зачастую это вылазит боком.

[Bolt]

А теперь еще обвинил и сказал, что суд проигран

Вот какая неблагодарность бывает.

Человека освободили от 18 тыс долга, а он такое пишет

 

Что то я не пойму... Почему он говорит, что проигран... А что тогда в его понимании должно быть когда выигран?

[у.zaporozhskiy]

Что то я не пойму... Почему он говорит, что проигран... А что тогда в его понимании должно быть когда выигран?

Что бы банк не звонил.

[centurion]

Что бы банк не звонил.

Да уж... Если Бог хочет наказать человека, он лишает его разума.

[Bolt]

Что бы банк не звонил.

 

Да уж, у каждого свои оценки и мерила победы и поражения...)))

[у.zaporozhskiy]

Больше всего человека расстроил этот абзац:

 

Крім цього, суд зазначає, що посилання відповідача в заяві про застосування строку позовної давності на п. 7 ч. 11    ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та  п. 31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року, як на підставу для відмови в задоволенні позову є помилковим з огляду на те, що  п. 7 ч. 11 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, у системному зв'язку з самою ч. 11  ст. 11 зазначеного Закону      стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямований на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту ( постанова Верховного Суду України від 20.11.2013 року, справа № 126цс13 за наслідками перегляду судового рішення касаційної інстанції), а тому  вказана норма закону не може застосовуватись до даних правовідносин.

 

Помимо норм ЦК, в заявлении о применении исковой давности, я всегда ссылаюсь на ЗУ о зпп, может пригодится, если будут отказы по применению исковой давности, для обращения в ЕСПЧ.

[Bolt]

Помимо норм ЦК, в заявлении о применении исковой давности, я всегда ссылаюсь на ЗУ о зпп, может пригодится, если будут отказы по применению исковой давности, для обращения в ЕСПЧ.

 

Полностью с Вами согласен.... Я всегда делаю так же.... Знаю конечно прекрасно и Постанову и практику по этому поводу, но я тоже всегда об этом пишу, чтобы было, мало ли что и как повернётся в будущем... 

Конечно на этом не делается основной упор, но без этого нельзя... Свою позицию надо высказать всёравно...

[Bolt]

Больше всего человека расстроил этот абзац

 

Так а другие абзацы его не впечатлили...)

А чего он ждал от этого абзаца такого, чего нет в решении в его пользу...

[у.zaporozhskiy]

Так а другие абзацы его не впечатлили...)

А чего он ждал от этого абзаца такого, чего нет в решении в его пользу...

Это загадка.

[Dimon73]

Якщо після рішення суду про відмову банку у позові, банк все одно дзвонить і вимагає повернення кредиту, можна подати позов на підставі ст. 11 ЗУ про ЗПП про заборону банку вчиняти певні дії (вимагати повернення кредиту)
Суд виграється за одне-два засідання

[Obelix]

Ну да )

И после этого банк перестанет звонить ))

А начнуть звонить "невідомі особи".

Я вас прошу, не смешите мои тапки )))

 

Ярослав, если клиент не платит банку при наличии договоров и залогов, то почему ті думаешь, что он исправно будет платить тебе...? буквоеду-юристишке, который наживается на его горе? при отсутствии договоров и залогов ?

Как дети малые, йий Богу ))

[centurion]

Якщо після рішення суду про відмову банку у позові, банк все одно дзвонить і вимагає повернення кредиту, можна подати позов на підставі ст. 11 ЗУ про ЗПП про заборону банку вчиняти певні дії (вимагати повернення кредиту)

Суд виграється за одне-два засідання

Какая в этом случае будет доказательная база?

[у.zaporozhskiy]

Ну да )

И после этого банк перестанет звонить ))

А начнуть звонить "невідомі особи".

Я вас прошу, не смешите мои тапки )))

 

Ярослав, если клиент не платит банку при наличии договоров и залогов, то почему ті думаешь, что он исправно будет платить тебе...? буквоеду-юристишке, который наживается на его горе? при отсутствии договоров и залогов ?

Как дети малые, йий Богу ))

Факт даже не в деньгах, а в понимании человека того, что он получил.

[Bolt]

Факт даже не в деньгах, а в понимании человека того, что он получил.

 

Не понимает и не ценит человек своего счастья...

[ремикс]

ну надо было хоть каплю дёгтя ну чтобы обосновать почему не плачу, так как всё он понимает и даёт отчёт. простые ребята, работяги не только тебе спасибо говорят и не взирая на плачевное состояние, занимают и отдают даже больше.

разве не заметили закономерность чем богаче тем жаднее.

[ШВЕЙК]

А чи Є практика судів, коли в першій інстанції не заявлялась ЗАЯВА про застосування строків позовної давності, а тільки в апеляційному суді?

У кого є практика, ПОДІЛІТЬСЯ, буду вдячний.

[Bolt]

А чи Є практика судів, коли в першій інстанції не заявлялась ЗАЯВА про застосування строків позовної давності, а тільки в апеляційному суді?

У кого є практика, ПОДІЛІТЬСЯ, буду вдячний.

 

Я так делал много раз, но правда ответчик не присутствовал в заседании первой инстанции...

[katod]

А чи Є практика судів, коли в першій інстанції не заявлялась ЗАЯВА про застосування строків позовної давності, а тільки в апеляційному суді?

У кого є практика, ПОДІЛІТЬСЯ, буду вдячний.

 

Апелляция обычно «тыкает носом» и громко выражает свою особисту думку на эти обстоятельства. Практика есть, но она не всегда, практически не всегда успешная. Всё необходимо делать во время.

[Bolt]

Апелляция обычно «тыкает носом» и громко выражает свою особисту думку на эти обстоятельства. Практика есть, но она не всегда, практически не всегда успешная. Всё необходимо делать во время.

 

Но это только в том случае тыкает скорее всего когда ответчик участвовал в процессе и присутствовал при рассмотрении в первой инстанции...

[ШВЕЙК]

В первой инстанции был представитель по доверености. Ответчик был в командеровке.