Определение ВССУ об отказе Дельта банку во взыскании задолженности по договору с Укрсиббанком и прекращении поручительства

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Ухвала

іменем україни

 

11 лютого 2015 року м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

 

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Дьоміної О.О.,

 

суддів: Дем'яносова М.В., Парінової І.К.,

 

Ступак О.В., Штелик С.П.,

 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, приватного підприємства «Будмашпром» про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року,

 

в с т а н о в и л а :

 

У грудні 2013 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, приватного підприємства «Будмашпром» (далі - ПП «Будмашпром»), обґрунтовуючи вимоги тим, що 11 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), та ОСОБА_3 укладено договір № 11076799000, згідно з умовами якого останній отримав кредит у розмірі 52 110 доларів США, що еквівалентно 263 155 грн 50 коп., строком до 14 листопада 2012 року зі сплатою 11 % річних за користування кредитом. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 14 листопада 2006 року між банком та приватним підприємством «Модний», правонаступником якого є ПП «Будмашпром», укладено договір поруки № 59414. Між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» 08 грудня 2011 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, зокрема за зазначеними вище кредитним договором та договором поруки. У зв'язку з неналежним виконанням відповідачами взятих на себе зобов'язання станом на 12 серпня 2013 року виникла заборгованість у розмірі 214 248 грн 29 коп., яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів. У подальшому позивач збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість, яка станом на 08 травня 2014 року становить 313 547 грн 07 коп.

 

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2014 року в позові відмовлено.

 

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 01 серпня 2014 року скасовано. Ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 313 547 грн 07 коп. В іншій частині позову відмовлено.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

 

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

 

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.

 

Встановлено, що 11 листопада 2006 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_3 укладено договір № 11076799000, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 52 110 доларів США, що еквівалентно 263 155 грн 50 коп., зі сплатою 11 % річних за користування кредитом строком до 14 листопада 2012 року.

 

З метою забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором 14 листопада 2006 року між банком та приватним підприємством «Модний», правонаступником якого є ПП «Будмашпром», укладено договір поруки № 59414, відповідно до умов якого останнє несе солідарну відповідальність перед кредитором у випадку невиконання позичальником взятих зобов'язань.

 

У порушення умов кредитного договору та положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України ОСОБА_3 зобов'язання за договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 08 травня 2014 року виникла заборгованість у розмірі 313 547 грн 07 коп.

 

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги про передачу прав за кредитними договорами та договорами забезпечення.

 

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із недоведеності розміру та періоду заборгованості, оскільки в розрахунку, наданому банком, відсутнє зазначення доларового еквівалента та курсу Національного банку України. Крім того, заборгованість розрахована виходячи зі ставки 13 % річних, а не з 11 % як зазначено у договорі. При цьому не зазначено, з якого часу та за яких обставин процентна ставка за кредитним договором була змінена.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_3 належним чином не виконував свої обов'язки за кредитним договором та не спростував розрахунок заборгованості, наданий позивачем. Відмовляючи в позові в частині вимог, пред'явлених до поручителя, суд апеляційної інстанції виходив з того, що такі вимоги заявлено позивачем поза межами строку, встановленого ст. 559 ЦК України.

 

Повністю з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна з огляду на наступне.

 

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

 

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

 

Пунктом 9.2 кредитного договору від 11 листопада 2006 року № 11076799000 передбачено умови та порядок зміни розміру процентної ставки у сторону збільшення, за яким банк не пізніше ніж за 14 календарних днів до дня зміни розміру процентної ставки в сторону збільшення повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа за адресою позичальника, що вказана у цьому договорі, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банк при зміні адреси. Такий новий розмір процентної ставки за цим договором починає застосовуватись з дати, що буде вказана у повідомленні банку до позичальника, без укладення сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору.

 

У разі незгоди із новим розміром процентної ставки позичальник у строк, не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до дати початку дії нової ставки, зобов'язується надати на зазначену у договорі адресу банку письмове повідомлення (відповідь) про свою незгоду із такою новою ставкою. У випадку отримання банком такого письмового повідомлення (відповіді) від позичальника, банк набуває право вимоги дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку, встановленому розділом 11 цього договору.

 

Сторони погодили, що факт неподання позичальником на зазначену у договорі адресу банку у строк не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати початку дії нової процентної ставки письмового повідомлення (відповіді) позичальника про його незгоду із такою новою ставкою, вважається згодою позичальника на встановлення банком такого нового розміру процентної ставки з дати, що зазначена у повідомленні банку.

 

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що він не був повідомлений про зміну розміру процентної ставки. Крім того, не погоджуючись із наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_3 надав квитанції про здійснення ним платежів на погашення кредиту (а. с. 124-167).

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 305, 315 ЦПК України не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, визнаючи правомірним підвищення позивачем процентної ставки, не перевірив відповідність повідомлення позичальника щодо дії нової процентної ставки договору, встановленому п. 9.2 кредитного порядку, та не навів доводів на відхилення заперечень ОСОБА_3 у цій частині, ураховуючи те, що матеріали справи не містять повідомлень боржника позивачем про таке підвищення.

 

Крім того, у порушення положень ст. ст. 59, 60 ЦПК України апеляційний суд належним чином не перевірив виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, не спростував доводи апеляційної скарги щодо неправильності нарахування боргу та його складових із урахуванням наданих ОСОБА_3 квитанцій щодо сум погашення кредиту.

 

Посилання апеляційного суду на те, що відповідач визнав зміну процентної ставки шляхом сплати ним грошових зобов'язань у більшому розмірі, належним чином не обґрунтовано, ураховуючи те, що відповідачем сплачувалися кошти на погашення кредиту кожного місяця у неоднаковому розмірі.

 

Оскільки апеляційним судом з порушенням норм процесуального права встановлені обставини наявності у відповідача простроченої заборгованості за тілом кредитом, що є підставою для нарахування процентів, розмір боргу ОСОБА_3 за кредитним договором підлягає перевірці.

 

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відмови в позові до ПП «Будмашпром» з огляду на положення ч. 4 ст. 559 ЦК України та п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до яких порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

 

Оскільки у договорі поруки не встановлено строку, після якого порука припиняється, строк виконання основного зобов'язання встановлено 14 листопада 2012 року, а позивач звернувся до суду з позовом у грудні 2013 року, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про пропуск позивачем встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку позовної давності для звернення до суду з вимогами до поручителя.

 

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, повністю не встановлені, судове рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору в частині задоволення позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 11 листопада 2006 року № 11076799000, рішення суду апеляційної інстанції в цій частині в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Керуючись ст. ст. 335, 336, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

 

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 жовтня 2014 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором від 11 листопада 2006 року № 11076799000, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

 

В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.О. Дьоміна

 

Судді: М.В. Дем'яносов

 

І.К. Парінова

 

О.В. Ступак

 

С.П. Штелик

 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42767296

[у.zaporozhskiy]

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив із недоведеності розміру та періоду заборгованості, оскільки в розрахунку, наданому банком, відсутнє зазначення доларового еквівалента та курсу Національного банку України. Крім того, заборгованість розрахована виходячи зі ставки 13 % річних, а не з 11 % як зазначено у договорі. При цьому не зазначено, з якого часу та за яких обставин процентна ставка за кредитним договором була змінена.

Хорошо, что апелляционный суд разобрался в деле и установил указанные факты.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що він не був повідомлений про зміну розміру процентної ставки. Крім того, не погоджуючись із наданим банком розрахунком заборгованості за кредитним договором, ОСОБА_3 надав квитанції про здійснення ним платежів на погашення кредиту (а. с. 124-167).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, апеляційний суд у порушення ст. ст. 212-214, 305, 315 ЦПК України не надав належної оцінки наявним у справі доказам, зокрема, визнаючи правомірним підвищення позивачем процентної ставки, не перевірив відповідність повідомлення позичальника щодо дії нової процентної ставки договору, встановленому п. 9.2 кредитного порядку, та не навів доводів на відхилення заперечень ОСОБА_3 у цій частині, ураховуючи те, що матеріали справи не містять повідомлень боржника позивачем про таке підвищення.

Похоже, что ничтожность повышения процентной ставки начинает быть более восприимчевой со стороны судов.

как и здесь: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7366&hl=%D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE

Посмотрим, что запоют суды в новом рассмотрении.

[Vladimir AB]

Да, нормальне рішення...