Решение Ивано-Франковского горсуда об отказе Проминветсбанку во взыскании задолженности


Считаете Вы решение законным и справедливым?  

1 голос

  1. 1. Считаете Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України

 

Справа № 0907/2-5003/2011

Провадження № 2/344/355/13

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

28 березня 2013 року

 

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

 

в складі: головуючого - судді Максимчина Ю.Д.,

секретаря Федорак Я.С.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Івано-Франківську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд, -

 

В С Т А Н О В И В:

 

Позивач звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку заборгованості у розмірі 217 734,93 грн. за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року.

 

Відповідно до заяви від 15.06.2011 року позивач збільшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідачів 217 966,62 грн. заборгованості за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та судові витрати, понесені по справі.

 

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.04.2008 року він та відповідач ОСОБА_1 уклали кредитний договір №123/Кр74, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у сумі 200 000,00 грн. Відповідач, не повертаючи кредит (чергову частину) та не сплачуючи проценти за договором, порушує вимоги статті 1054 Цивільного кодексу України, щодо обов'язку позичальника (відповідача) повернути кредит та сплатити проценти. Станом на 30.01.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року у сумі 217 966,62 грн. Кредитний договір забезпечений Договором поруки, укладеним між позивачем та ОСОБА_2, відповідно до якого останній поручився за виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором.

 

Представник позивача в судове засідання не з'явився, попередньо подав заяву про слухання справи у відсутності представника позивача, вимоги позову підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити.

 

Відповідачі та їх представник в судове засідання не з'явились, представник відповідачів подав до суду клопотання в якому просить справу розглядати без його участі та в попередніх судових засіданнях заперечив щодо вимог позову.

 

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

 

Також, в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та представники відповідачів пояснили, що з позивачем жодних документів, в тому числі кредитного договору, договору поруки, додаткових угод тощо з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» не укладали та не підписували. У 2008 році ОСОБА_1 уклав кредитний договір №123/Кр74 від 04.04.2008 року з ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчик Б.Й.). Дана юридична особа законно ліквідована в 2011 році. Відповідно до акту від 11.05.2011 року № 271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» самостійно списано безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, тобто банком списано безнадійну заборгованість їх, відповідачів, та віднесено в повному обсязі на збільшення валових витрат банку, що привело до зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток.

 

Таким чином, списання їх заборгованості банком проведена самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це їх, тобто, банк скористався своїм правом відповідно до Постанови НБУ №424 від 13.09.2010 року. Списана безнадійна заборгованість на їх кореспондентському (основному) рахунку не числиться, тобто ліквідована та не приймає участі у фінансово-господарській діяльності банку і не приймає участі у фінансовому балансі банку. Крім того, якщо банк списав безнадійну заборгованість за рахунок страхового резерву, це означає, що банк відшкодував собі витрати по списаному кредиту №123/Кр74 від 04.04.2008 року за рахунок страхового резерву банку, а отже, банк податки з даних кредитів не заплатив, а відніс собі на витрати. Банк у своїй декларації за 4-й квартал 2010 року, тобто у річній декларації за 2010 рік відобразив дані про загальну суму валових витрат, в тому числі і суму страхового резерву, в який входять і ці валові витрати. У чинному законодавстві не передбачено порядку проводки з позабалансового рахунку банку назад на баланс.

 

Таким чином, банк не має права вимоги за спірним кредитом, оскільки він самостійно визнав борги за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року як безнадійну заборгованість без повідомлення про це їх, відповідачів, списав її за рахунок страхового резерву банку і отримав відшкодування від держави, про що зазначив у своїй декларації за 2010 рік. В позові просять відмовити, як в безпідставному.

 

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі та з'ясувавши таким чином фактичні її обставини, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

 

З представлених позивачем матеріалів встановлено, що між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.) та відповідачем ОСОБА_1 04.04.2008 року укладено кредитний договір №123/Кр74 відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у сумі 200 000,00 грн. (а.с.23-30).

 

Відповідно до Договору майнової поруки №74 від 04.04.2008 року, укладеного між ЗАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (в особі керуючого Філією «Відділення Промінвестбанку в м.Борислав Львівської області Токарчика Б.Й.), ОСОБА_1, як позичальником, та ОСОБА_2, як поручителем, останній згідно п.п.2.2 Договору передав в заставу кредитору нерухоме майно - житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та відповідно до п.п.2.3 Договору, зобов'язався у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають з кредитного договору, відповідати перед кредитором як солідарний боржник у тому ж обсязі, що і позичальник (а.с.35-36).

 

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

 

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

 

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимога, якщо інше не встановлено договором.

 

Згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

 

Перевіркою встановлено, що за перевірений період Філією «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» проводилось списання безнадійних кредитів за рахунок страхового резерву, відповідно до п.п.12.3.13 п.12.3 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року № 2275-УІ та Постанови Правління НБУ від 13.09.2010 року №424 на загальну суму 4850432, 58 грн., в тому числі по фізичних особах на суму 2158681,93 грн.

 

Порушень законодавства при самостійному списанні банком сумнівної (безнадійної) заборгованості перевіркою не встановлено.

 

Страховий резерв, за рахунок якого відбулося списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, в тому числі і кредитного договору №123/Кр74 від 04.04.2008 року, в повній сумі віднесено на валові витрати банку та відшкодовано банку державою у повному обсязі, після подання банком річної декларації за 2010 р., а саме за 4-й квартал 2010 року.

 

Вищезазначене підтверджено актом від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ «Промінвестбанку у м.Бориславі» КОД за ЄДРПОУ 09325407, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року по 18.03.2011 року» та додатку до нього - розшифровкою безнадійної заборгованості, списаної за рахунок страхового резерву Філією «Відділення «Промінвестбанку м.Борислава» за період 01.01.2010 року по 18.03.2011 року.

 

Крім цього, актом перевірки ДПІ у м.Бориславі від 11.05.2011 року №271/230/09325407 «Про результати виїзної позапланової перевірки Філії «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» стверджено, що Філією «Відділенням ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» задекларовано скориговані валові витрати, які подавалися до головної установи «Промінвестбанку» у сумі 9778106,77 грн.

 

Філія «Відділення ПАТ Промінвестбанку у м.Бориславі» у своїй декларації за IV квартал 2010 року №19535 (тобто річній декларації за 2010 р.), поданій ДТП у м.Бориславі 04.02.2011 року зазначила суму збільшення страхового резерву банку - 4770388,85 грн., за рахунок якого відбулося списання безнадійної заборгованості за кредитами, в тому числі і спірним кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року.

 

Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірним кредитним договором.

 

Позивач з часу отримання відшкодування втратив право вимоги за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року та не довів своїх позовних вимог, тому при встановлених у судовому засіданні обставинах, позов до задоволення не підлягає.

 

З урахуванням вищенаведеного, відповідно до ст.ст.526, 1049, 1050, 1054 ЦК України та керуючись ст.ст.10, 11, 57, 60, 213-215 ЦПК України, суд, -

 

В И Р І Ш И В :

 

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №123/Кр74 від 04.04.2008 року - відмовити.

 

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

 

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

 

Суддя Максимчин Ю.Д.

 


Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/41656581 вот еще одно дело по этому кредитному договору.

 

увидел, что это решение вынесено в отдельной теме.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39232720

Кстати вот крутейшое определение апелляционного суда Львовской области.

Возможно оно и есть на форуме.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

http://reyestr.court.gov.ua/Review/39232720

Кстати вот крутейшое определение апелляционного суда Львовской области.

Возможно оно и есть на форуме.

 

Служба безпеки України

16 березня 2015

У столиці співробітники служби безпеки України ліквідували потужний конвертаційний центр, через який "обслуговувалася" низка підприємств з тимчасово окупованих територій.

Встановлено, що конвертаційний центр з щомісячним незаконним обігом коштів у 600 мільйонів гривень організували власники та керівники одного з українських комерційних банків. Зокрема, через нього розкрадалися бюджетні гроші призначені на відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей.

Під час обшуків у приміщеннях банку та "конвертцентру", який знаходиться безпосередньо у фінустанові, співробітники СБУ виявили фінансову документацію та печатки підприємств, задіяних у протиправній схемі. З депозитних ячейок, орендованих учасниками оборудки, вилучили понад 1 мільйон доларів США.

В офісних приміщеннях банку співробітники спецслужби також виявили печатки двох районних судів Донецька, документи та чисті бланки з відтисками печатки т.зв. "банку ДНР". Документи містять злочинні схеми фінансових взаємовідносин з луганськими та донецькими підприємствами, зокрема, щодо постачання газу з тимчасово окупованих територій.

СБУ вилучила свідоцтва реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності у т.зв. "ДНР", керівники яких отримували кредити у банку як фізичні особи.

Слідчі СБ України відкрили кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Тривають слідчі дії.

Прес-центр СБ України

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=51#entry135403

В НБУ заявляют о ликвидации основных банков-"прачечных"

23.03.2015 | 19:03

Нацбанк активно борется отмыванием денег, подчеркнул первый заместитель Гонтаревой.

Видимый эффект борьбы Национального банка Украины с банками-«мойками» снизился в силу того, что основные платформы для отмывания денег выведены с рынка.

Об этом сообщил первый заместитель главы Национального банка Украины Александр Писарук в эксклюзивном интервью УНИАН.

По словам чиновника, мелких банков, которые специализируются на отмывании денег, практически не осталось. «Решительность Нацбанка бороться с «мойками» не снизилась. Может быть, видимый эффект этой борьбы снизился в силу того, что основные платформы мы вывели. Из профессиональных банков-«моек», которые мы вывели с рынка, никто не вернулся из Фонда гарантирования. Хотя именно на эту группу было достаточно много покупателей», - сказал Писарук.

В то же время он отметил, что при снижении объемов операций, которые могут быть связаны с отмыванием денег, по банкам третьей-четвертой групп, эта деятельность отчасти переместилась в более крупные банки, где ее сложно выявить.

«Сейчас мы работаем с крупными банками, помогаем усилить службы финансового мониторинга, чтобы отслеживать такие случаи. Отслеживаем миграцию конверт-центров между банками, иногда это отлавливает Фискальная служба. Мы все над этим работаем, стараемся выявлять конверт-центры и препятствовать открытию новых. Это непростой процесс», - добавил Писарук.

Как сообщал УНИАН, с 6 февраля в Украине действует закон, позволяющий ликвидировать банки за отмывание денег по ускоренной процедуре в рамках мер по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем.

Нацбанк в 2014 году признал неплатежеспособными 33 банка, в которые Фонд гарантирования вкладов физлиц ввел временные администрации. В том числе 7 банков под прикрытием банковского бизнеса проводили операции, которые могут быть связаны с отмыванием денег.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7462#entry135874

Ухвала

02 березня 2015 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про відкриття касаційного провадження.

Крім того, в касаційній скарзі представник скаржника заявив клопотання про зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Враховуючи обставини справи та наведені у клопотанні доводи, наявні підстави для висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання та зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 327, 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року.

Витребувати з Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 361/10453/13-ц (провадження № 2/361/157/14).

Зупинити виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 13 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ І.М. Фаловська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43226651

КЛОПОТАННЯ ПРО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ

заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»

Відповідно до ст.211 ЦПК України суду заборонено своїм рішенням приховувати кримінальні правопорушення посадових осіб банків та інших фінансових установ, передбачених ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України. Суд повинен виявити під час розгляду справи порушення закону і встановити причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Прикладом цього є окрема ухвала Апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2014 у справі № 22-ц/783/1400/14 в аналогічній справі (витяг з реєстру в додатку).

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року по всіх кредитах списав заборгованість як безнадійну за рахунок страхового резерву. Страховий резерв, за рахунок якого відбулось списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, у тому числі і вищеперелічених, в повній сумі віднесено на збільшення валових витрат банку, що призвело до несплати банком податків, а відтак і зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток. Окрім цього встановлено, що після подання банком річної декларації кошти по списанню безнадійних кредитів відшкодовано банку державою в повному об’ємі.

Таким чином, банк діяв всупереч законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке регламентує спочатку погашення заборгованості за рахунок заставного майна, а потім списання безнадійної заборгованості на суму непокритих збитків від продажу заставного майна, що, призвело до спричинення матеріальної шкоди державі, як у вигляді безпідставного отримання банком відшкодування від держави, так і у вигляді ненадходження коштів до бюджету з податку на прибуток.

17 грудня 2012 року, тобто після звернення банку в суди з позовами про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами і до завершення розгляду цих справ судами, між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договори про відступлення права вимоги за кредитними договорами.

В процесі розгляду справи виникли сумніви щодо легітимності діяльності ТзОВ «Кредитні ініціативи». Зокрема, копією свідоцтва серії ФК № 214 від 22.09.2008 року, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг стверджується, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.

За умовами статей 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи надають фінансові послуги, якими, зокрема, є факторинг. Послуги з факторингу фінансові установи мають право надавати з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такий вид господарської діяльності як із надання фінансових послуг. Статтею ж 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено обов’язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки в даному випадку під час надання фінансової послуги - факторингу, він залучає фінансові активи від фізичної особи. Така відсутня в матеріалах справи і не надано позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

ТОВ «Кредитні ініціативи» також не надані суду та в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем ціни продажу та підписання і оформлення Реєстру позичальників, а відтак і переходу до нього права вимоги.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті банку, у звіті за 2010 р ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зазначено: «..На виконання постанови Правління Національного банку України від 13.09.2010 р. №424 «Про затвердження Порядку формування банками резервів по кредитах та нарахованих відсотках, а також списання безнадійної заборгованості» та на підставі рішення Правління Промінвестбанку від 24.12.2010 р. №493, банком у грудні 2010 року проведене списання безнадійної заборгованості по кредитних операціях на загальну суму 4 569 108 тис. грн. за рахунок сформованих резервів.»

У матеріалах справви міститься виписка, завірена ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по внутрішньобанківському позичковому рахунку №2233, яка закінчується груднем 2010 року. У матеріалах справи міститься інформація «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості».

Аналогічна інформація міститься і у документі від 29.12.2010 р. «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості» та «Списання за рахунок сформованого резерву безнадійної заборгованості за кредитом позичальника фізичної особи згідно протоколу №493 від 24.12.2010. Відповідно рахунки класу 2 (2233, 2238), призначені для обліку заборгованості були закриті.

Тобто згідно одних документів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» БЕЗПІДСТАВНО отримав компенсацію за рахунок сформованого резерву, у той час, як за іншими документами, виданими тим же ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» банк продовжував зараховувати кошти у 2011р., але вже не на рахунки класу 2, призначені для обліку заборгованості клієнтів, а на транзитний рахунок, який взагалі не зазначений у Кредитному договорі № 10982/1-к від 14 березня 2007 року, таким чином приховуючи прибутки. Невідомо, яким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розприділяв кошти, отримані у 2011 р., так як виписки руху коштів за 2011 р. відсутні.

3739| АП |Транзитний рахунок за іншими розрахунками. Призначення рахунку: облік сум за іншими розрахунками|для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів. За дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням.

Так, у рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 14.11.2013 р. у справі № 438/1010/13-ц зазначено: «Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2011 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірним кредитним договором.».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року у справі № 22-ц/783/1325/14 рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові з інших підстав.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 червня 2014 у справі № 6-20446ск14 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року.

З огляду на системність дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо надання кредитів та списання їх в 2010 році як безнадійних, подальше укладення 17 грудня 2012 року між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення прав вимоги, дають підстави сумніватись у добросовісності таких дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму».

Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»:

«1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).»

Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Статтею другою закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про статус суддів», Кодекс професійної етики судді, норми статей 1, 2, 4 ЦПК України, передбачають, що суддя повинен бути прикладом законослухняності неухильно додержувати присяги й завжди поводиться так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні, виконувати свої обов’язки і враховувати гідність суду та всіх інших осіб, повинен гарантувати права сторін в процесі з дотриманням процесуальних норм. Вони повинні сприяти тому, що права людини будуть захищені в чесному і відкритому процесі в незалежному безсторонньому та законному суді впродовж розумного строку.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначається, що «суддям забезпечуються свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числу прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб».

Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Суд повинен був оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

10 листопада 2014 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 51, 62, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

У п.3.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено:

«3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.”

Захист цивільних прав та інтересів судом відповідно до приписів ст. 16 ЦК України передбачено наступним чином: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для судового захисту цивільного права та інтересу особи, в процесі розгляду справи, має бути встановлено порушення права та інтересу.

Приписами ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов’язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права.

Принцип добросовісності означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків.

Принцип розумності - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб’єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов’язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов’язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача (п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.11 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовичащодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 8, стаття 21, частина перша статті 24 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом (абзац перший статті 26).

Здійснення судочинства на засадах, визначених в Основному Законі України, – це конституційна гарантія права кожного на судовий захист. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). У Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов’язків» (пункт 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року та пункт 122 Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року).

Прошу зупинити виконання рішення заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц про стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 1 month later...

Служба безпеки України

16 березня 2015

У столиці співробітники служби безпеки України ліквідували потужний конвертаційний центр, через який "обслуговувалася" низка підприємств з тимчасово окупованих територій.

Встановлено, що конвертаційний центр з щомісячним незаконним обігом коштів у 600 мільйонів гривень організували власники та керівники одного з українських комерційних банків. Зокрема, через нього розкрадалися бюджетні гроші призначені на відновлення інфраструктури Донецької та Луганської областей.

Під час обшуків у приміщеннях банку та "конвертцентру", який знаходиться безпосередньо у фінустанові, співробітники СБУ виявили фінансову документацію та печатки підприємств, задіяних у протиправній схемі. З депозитних ячейок, орендованих учасниками оборудки, вилучили понад 1 мільйон доларів США.

В офісних приміщеннях банку співробітники спецслужби також виявили печатки двох районних судів Донецька, документи та чисті бланки з відтисками печатки т.зв. "банку ДНР". Документи містять злочинні схеми фінансових взаємовідносин з луганськими та донецькими підприємствами, зокрема, щодо постачання газу з тимчасово окупованих територій.

СБУ вилучила свідоцтва реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності у т.зв. "ДНР", керівники яких отримували кредити у банку як фізичні особи.

Слідчі СБ України відкрили кримінальне провадження за ч. 5 ст. 191 та ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України.

Тривають слідчі дії.

Прес-центр СБ України

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=6575&page=51#entry135403

В НБУ заявляют о ликвидации основных банков-"прачечных"

23.03.2015 | 19:03

Нацбанк активно борется отмыванием денег, подчеркнул первый заместитель Гонтаревой.

Видимый эффект борьбы Национального банка Украины с банками-«мойками» снизился в силу того, что основные платформы для отмывания денег выведены с рынка.

Об этом сообщил первый заместитель главы Национального банка Украины Александр Писарук в эксклюзивном интервью УНИАН.

По словам чиновника, мелких банков, которые специализируются на отмывании денег, практически не осталось. «Решительность Нацбанка бороться с «мойками» не снизилась. Может быть, видимый эффект этой борьбы снизился в силу того, что основные платформы мы вывели. Из профессиональных банков-«моек», которые мы вывели с рынка, никто не вернулся из Фонда гарантирования. Хотя именно на эту группу было достаточно много покупателей», - сказал Писарук.

В то же время он отметил, что при снижении объемов операций, которые могут быть связаны с отмыванием денег, по банкам третьей-четвертой групп, эта деятельность отчасти переместилась в более крупные банки, где ее сложно выявить.

«Сейчас мы работаем с крупными банками, помогаем усилить службы финансового мониторинга, чтобы отслеживать такие случаи. Отслеживаем миграцию конверт-центров между банками, иногда это отлавливает Фискальная служба. Мы все над этим работаем, стараемся выявлять конверт-центры и препятствовать открытию новых. Это непростой процесс», - добавил Писарук.

Как сообщал УНИАН, с 6 февраля в Украине действует закон, позволяющий ликвидировать банки за отмывание денег по ускоренной процедуре в рамках мер по противодействию легализации доходов, полученных преступным путем.

Нацбанк в 2014 году признал неплатежеспособными 33 банка, в которые Фонд гарантирования вкладов физлиц ввел временные администрации. В том числе 7 банков под прикрытием банковского бизнеса проводили операции, которые могут быть связаны с отмыванием денег.

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7462#entry135874

Ухвала

02 березня 2015 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фаловська І.М., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и в :

Касаційна скарга за формою і змістом відповідає вимогам ст. 326 ЦПК України.

Наведені в касаційній скарзі доводи дають підстави для висновку про відкриття касаційного провадження.

Крім того, в касаційній скарзі представник скаржника заявив клопотання про зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала скаргу, суддя-доповідач у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду.

Враховуючи обставини справи та наведені у клопотанні доводи, наявні підстави для висновку про необхідність задоволення вказаного клопотання та зупинення виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 327, 328 ЦПК України,

у х в а л и в :

Відкрити касаційне провадження у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 лютого 2015 року.

Витребувати з Броварського міськрайонного суду Київської області цивільну справу № 361/10453/13-ц (провадження № 2/361/157/14).

Зупинити виконання заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Копії касаційної скарги та додані до неї матеріали надіслати особам, які беруть участь у справі, роз'яснити їх право подати заперечення на касаційну скаргу до 13 квітня 2015 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ І.М. Фаловська

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/43226651

КЛОПОТАННЯ ПРО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ

заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»

Відповідно до ст.211 ЦПК України суду заборонено своїм рішенням приховувати кримінальні правопорушення посадових осіб банків та інших фінансових установ, передбачених ст.212 та ст.209 Кримінального кодексу України. Суд повинен виявити під час розгляду справи порушення закону і встановити причини та умови, що сприяли вчиненню порушення, постановити окрему ухвалу і направити її відповідним особам чи органам для вжиття заходів щодо усунення цих причин та умов.

Прикладом цього є окрема ухвала Апеляційного суду Львівської області від 28 травня 2014 у справі № 22-ц/783/1400/14 в аналогічній справі (витяг з реєстру в додатку).

ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2010 року по всіх кредитах списав заборгованість як безнадійну за рахунок страхового резерву. Страховий резерв, за рахунок якого відбулось списання 29.12.2010 року безнадійних кредитів, у тому числі і вищеперелічених, в повній сумі віднесено на збільшення валових витрат банку, що призвело до несплати банком податків, а відтак і зменшення поступлень до бюджету по податку на прибуток. Окрім цього встановлено, що після подання банком річної декларації кошти по списанню безнадійних кредитів відшкодовано банку державою в повному об’ємі.

Таким чином, банк діяв всупереч законодавства, зокрема Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке регламентує спочатку погашення заборгованості за рахунок заставного майна, а потім списання безнадійної заборгованості на суму непокритих збитків від продажу заставного майна, що, призвело до спричинення матеріальної шкоди державі, як у вигляді безпідставного отримання банком відшкодування від держави, так і у вигляді ненадходження коштів до бюджету з податку на прибуток.

17 грудня 2012 року, тобто після звернення банку в суди з позовами про стягнення заборгованості за вищевказаними кредитними договорами і до завершення розгляду цих справ судами, між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» було укладено договори про відступлення права вимоги за кредитними договорами.

В процесі розгляду справи виникли сумніви щодо легітимності діяльності ТзОВ «Кредитні ініціативи». Зокрема, копією свідоцтва серії ФК № 214 від 22.09.2008 року, виданого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг стверджується, що ТзОВ «Кредитні ініціативи» є фінансовою установою.

За умовами статей 4, 5 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансові установи надають фінансові послуги, якими, зокрема, є факторинг. Послуги з факторингу фінансові установи мають право надавати з урахуванням вимог ЦК України та цього Закону. Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» передбачено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягають, зокрема, такий вид господарської діяльності як із надання фінансових послуг. Статтею ж 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено обов’язковість ліцензування з надання фінансових послуг, тобто ліцензуванню підлягає діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб. Фінансовими активами є кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів (ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Виходячи з системного аналізу норм права, колегія суддів прийшла до висновку про необхідність отримання позивачем ліцензії, оскільки в даному випадку під час надання фінансової послуги - факторингу, він залучає фінансові активи від фізичної особи. Така відсутня в матеріалах справи і не надано позивачем ні суду першої, ні суду апеляційної інстанції.

ТОВ «Кредитні ініціативи» також не надані суду та в матеріалах справи відсутні належні докази сплати позивачем ціни продажу та підписання і оформлення Реєстру позичальників, а відтак і переходу до нього права вимоги.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті банку, у звіті за 2010 р ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» зазначено: «..На виконання постанови Правління Національного банку України від 13.09.2010 р. №424 «Про затвердження Порядку формування банками резервів по кредитах та нарахованих відсотках, а також списання безнадійної заборгованості» та на підставі рішення Правління Промінвестбанку від 24.12.2010 р. №493, банком у грудні 2010 року проведене списання безнадійної заборгованості по кредитних операціях на загальну суму 4 569 108 тис. грн. за рахунок сформованих резервів.»

У матеріалах справви міститься виписка, завірена ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» по внутрішньобанківському позичковому рахунку №2233, яка закінчується груднем 2010 року. У матеріалах справи міститься інформація «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості».

Аналогічна інформація міститься і у документі від 29.12.2010 р. «Списання за рахунок сформованої безнадійної заборгованості» та «Списання за рахунок сформованого резерву безнадійної заборгованості за кредитом позичальника фізичної особи згідно протоколу №493 від 24.12.2010. Відповідно рахунки класу 2 (2233, 2238), призначені для обліку заборгованості були закриті.

Тобто згідно одних документів ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» БЕЗПІДСТАВНО отримав компенсацію за рахунок сформованого резерву, у той час, як за іншими документами, виданими тим же ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» банк продовжував зараховувати кошти у 2011р., але вже не на рахунки класу 2, призначені для обліку заборгованості клієнтів, а на транзитний рахунок, який взагалі не зазначений у Кредитному договорі № 10982/1-к від 14 березня 2007 року, таким чином приховуючи прибутки. Невідомо, яким чином, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» розприділяв кошти, отримані у 2011 р., так як виписки руху коштів за 2011 р. відсутні.

3739| АП |Транзитний рахунок за іншими розрахунками. Призначення рахунку: облік сум за іншими розрахунками|для подальшого зарахування на рахунки банку або рахунки клієнтів. За дебетом і кредитом рахунку проводяться суми, що надалі шляхом розподілу зараховуються на відповідні рахунки за призначенням.

Так, у рішенні Бориславського міського суду Львівської області від 14.11.2013 р. у справі № 438/1010/13-ц зазначено: «Таким чином, у позивача, який самостійно, на свій власний розсуд, без повідомлення про це позичальника ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2, прийняв рішення про списання безнадійної заборгованості за рахунок страхового резерву банку і 29.12.2011 року списав безнадійну заборгованість за кредитним договором та відніс її на збільшення валових витрат банку, - отримав відшкодування від держави, втратив право вимоги за спірним кредитним договором.».

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року у справі № 22-ц/783/1325/14 рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року скасовано та ухвалено нове про відмову у позові з інших підстав.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 26 червня 2014 у справі № 6-20446ск14 відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» про звернення стягнення на предмет іпотеки за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні Ініціативи» на рішення Бориславського міського суду Львівської області від 14 листопада 2013 року та рішення апеляційного суду Львівської області від 24 березня 2014 року.

З огляду на системність дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо надання кредитів та списання їх в 2010 році як безнадійних, подальше укладення 17 грудня 2012 року між ПАТ ««Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» договору відступлення прав вимоги, дають підстави сумніватись у добросовісності таких дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму».

Дії, які належать до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом визначені в ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму»:

«1. До легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов’язані з коштами (власністю), одержаними (здобутими) внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) чи сприяння особі, яка є співучасником у вчиненні злочину, що є джерелом походження зазначених коштів (власності).»

Статтею 18 «Запобігання легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначено, що фінансовим установам під час здійснення (надання) фінансових послуг забороняється відкривати та вести анонімні (номерні) рахунки.

Статтею другою закону України «Про судоустрій та статус суддів» передбачено, що суд здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Закон України «Про статус суддів», Кодекс професійної етики судді, норми статей 1, 2, 4 ЦПК України, передбачають, що суддя повинен бути прикладом законослухняності неухильно додержувати присяги й завжди поводиться так, щоб зміцнювати віру громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду, суддя повинен старанно й неупереджено виконувати покладені на нього обов’язки і підтримувати свою професійну компетентність на належному рівні, виконувати свої обов’язки і враховувати гідність суду та всіх інших осіб, повинен гарантувати права сторін в процесі з дотриманням процесуальних норм. Вони повинні сприяти тому, що права людини будуть захищені в чесному і відкритому процесі в незалежному безсторонньому та законному суді впродовж розумного строку.

У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 р. «Про незалежність судової влади» зазначається, що «суддям забезпечуються свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону. Рішення в судовій справі має ґрунтуватися на всебічному, повному й об’єктивному дослідженні всіх обставин справи, під час якого не може надаватися перевага правовій позиції будь-якого учасника судового процесу, в тому числу прокурорів, захисників, представників юридичних чи фізичних осіб».

Відповідно до роз’яснень, які містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Суд повинен був оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

10 листопада 2014 року Конституційний Суд України прийняв рішення № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 про захист прав споживачів кредитних послуг та керуючись статтями 147, 150, 153 Конституції України, статтями 45, 51, 62, 66, 67, 69, 94, 95 Закону України „Про Конституційний Суд України“, пунктом 1 § 51 Регламенту Конституційного Суду України, Конституційний Суд України вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року № 1023–XII з наступними змінами у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

У п.3.2 Рішення Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначено:

«3.2. Регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі – Кодекс).

Одним із фундаментальних принципів приватноправових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Кодексу. Разом з тим зазначена свобода є обмеженою – межі дії цього принципу визначаються критеріями справедливості, добросовісності, пропорційності, розумності.

Конституційний Суд України вважає, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг.

Конституційний Суд України виходить також з того, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Разом з тим споживачу, як правило, об’єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів (робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму (частина перша статті 634 Кодексу). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати не потрібні йому кредитні послуги. Тому держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб’єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору.”

Захист цивільних прав та інтересів судом відповідно до приписів ст. 16 ЦК України передбачено наступним чином: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Для судового захисту цивільного права та інтересу особи, в процесі розгляду справи, має бути встановлено порушення права та інтересу.

Приписами ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.

Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов’язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним з загальнолюдських вимірів права.

Принцип добросовісності означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Добросовісність є наміром належним чином захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків.

Принцип розумності - це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу).

Стаття 13 ЦК України визначає, свої цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. У загальному вигляді вимога до здійснення суб’єктивних прав виражена у ст. 68 Конституції України, яка передбачає, що кожний зобов’язаний неухильно дотримуватись Конституції України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Частина 3 ст. 1З ЦК України передбачає, що не допускаються дії особи, що вчинюються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Зазначені два види зловживання правом: 1) зловживання правом шляхом навмисного завдання шкоди іншій особі; 2) зловживання правом пов’язане з використанням недозволених форм його реалізації, але у рамках загального дозволеного типу поведінки щодо даного права.

Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, зокрема, передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача (п.3.3 Рішення Конституційного Суду України №15-рп/2011 від 10.11.11 у справі за конституційним зверненням громадянина Степаненка Андрія Миколайовичащодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв’язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом (частина перша статті 8, стаття 21, частина перша статті 24 Конституції України).

Права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша, друга статті 55 Основного Закону України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (абзац другий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010).

У Міжнародному пакті про громадянські і політичні права 1966 року передбачено, що усі люди є рівними перед законом і мають право без будь-якої дискримінації на рівний захист законом (абзац перший статті 26).

Здійснення судочинства на засадах, визначених в Основному Законі України, – це конституційна гарантія права кожного на судовий захист. Однією з таких засад є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України). У Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 Конституційний Суд України зазначив, що можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі – Конвенція) не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим там, де такі суди існують, гарантії, що містяться в статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх „цивільних прав та обов’язків» (пункт 65 Рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року та пункт 122 Рішення у справі «Кудла проти Польщі» від 26 жовтня 2000 року).

Прошу зупинити виконання рішення заочного рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 30 травня 2014 року по справі №361/10453/13-ц про стягнення на предмет іпотеки, у зв’язку з тим, що існують підстави сумніватись у добросовісності дій ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» відповідно до вимог ст.4 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

після подання банком річної декларації кошти по списанню безнадійних кредитів відшкодовано банку державою в повному об’ємі.

 

Это как и на основании чего государство возмещает банку средства? может имеется ввиду что компенсацией в данном случае и выступает списание долга за счет страховых резервов банка?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...