Bolt

Судебный сбор - 2015, у кого какие мысли...

Recommended Posts

13 минут назад, Bolt сказал:

Вот и я этой математики тоже не понял ни разу...))

 

16 минут назад, babaika сказал:

Особа, яка подала касаційну скаргу, надала документ на               підтвердження сплати 4 384 грн 80 коп.

...они соревнуются "кто кого"....))) 

Думаю необходимо доплатить разницу 2 923.20 и указать в заявлении с предоставлением расчетов.

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
10 hours ago, babaika said:

Они видимо дату начали считать с момента заезда кассации в новую палату...)))

Но даже если и так(хотя это маразм полный), то сумма должна быть 7308.00 - 200% от 3654.00, но не 62 322.00  

Если считать 200% от суммы уплаченного банком судебного сбора, то доплатить нужно 7308 грн. 00 коп. - 4 384 грн. 80 коп. = 2923 грн. 20 коп.

Попробуем сначала доплатить эту сумму и посмотрим на реакцию.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
56 минут назад, Лев сказал:

Если считать 200% от суммы уплаченного банком судебного сбора, то доплатить нужно 7308 грн. 00 коп. - 4 384 грн. 80 коп. = 2923 грн. 20 коп.

Попробуем сначала доплатить эту сумму и посмотрим на реакцию.

...обязательно распишите все и сделайте расчет...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

По решению суда об алиментах, суд постановил "стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 551,20 грн".

Куда платить? Просто как обычный судебный сбор в пользу суда вынесшего решение, или надо в пользу ДВС? (ДВС, например, говорит чтобы положили эту сумму им на депозит)

Как заполняется поле "назначения платежа", т.е. чей ИНН указывается истца или ответчика? (По образцу ИНН истца, но по факту по решению суда платит ответчик)

ПС. а какой код платежа? (майновой или нет)

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 08.03.2018 в 17:44, Лев сказал:

Незаметно проскочили дно...

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/72587413

Иск был подан в 2015 г., банк уплатил  судебный сбор в размере

3654 грн. оо коп.

Ответчик подал кассацию

Можно вас попросить скинуть скан касачки. Очень надо.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
8 часов назад, ais сказал:

Куда платить? Просто как обычный судебный сбор в пользу суда вынесшего решение, или надо в пользу ДВС? (ДВС, например, говорит чтобы положили эту сумму им на депозит)

Причём здесь ДВС вообще... Конечно суду платить... 

А депозит ДВС... Наверное есть уже ИП по этому поводу... Суд подал в ДВС скорее всего... Тогда кладёте на их депозитный счёт и они сами перечисляют на счёт суда и закрывают ИП по взысканию судебного сбора...

  • Thanks 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
14 часов назад, Bolt сказал:

Причём здесь ДВС вообще... Конечно суду платить... 

А депозит ДВС... Наверное есть уже ИП по этому поводу... Суд подал в ДВС скорее всего... Тогда кладёте на их депозитный счёт и они сами перечисляют на счёт суда и закрывают ИП по взысканию судебного сбора...

Да, так и получилось, есть уже ИП. Со всем разобрался, спасибо.

ПС. Единственное не понятно, почему ДВС еще поверх СС в 551,20 грн. запросил положить на депозит ~+200 грн, хотя должен был всего +10% за ВП? Но заморачиваться не стал, не та сумма чтобы спорить и конфликтовать с исполнителем.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
9 часов назад, ais сказал:

Да, так и получилось, есть уже ИП. Со всем разобрался, спасибо.

ПС. Единственное не понятно, почему ДВС еще поверх СС в 551,20 грн. запросил положить на депозит ~+200 грн, хотя должен был всего +10% за ВП? Но заморачиваться не стал, не та сумма чтобы спорить и конфликтовать с исполнителем.

А вообще то стоило бы спросить... Хотя скорее всего думаю, что там ещё вынес постанову про взыскание затрат ИП примерно сотню, типа на бумагу, ручки, скрепки, марки, конверты...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
14 часов назад, Bolt сказал:

А вообще то стоило бы спросить... Хотя скорее всего думаю, что там ещё вынес постанову про взыскание затрат ИП примерно сотню, типа на бумагу, ручки, скрепки, марки, конверты...

В принципе, да, хотелось бы спросить для общего понимания, как эти затраты на ИП рассчитываются "от фонаря" или согласно какого-то НПА.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
4 часа назад, ais сказал:

В принципе, да, хотелось бы спросить для общего понимания, как эти затраты на ИП рассчитываются "от фонаря" или согласно какого-то НПА.

В основном от фонаря, но есть и нпа... там ещё за внесение в реестр должников и реестр вп тоже деньги берут они...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ВС/КГС: Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору є правом суду, не його обов’язком, а сторона повинна довести суду таку необхідність (ВС/ВГС від 17 травня 2018р. у справі № 904/9117/17)

Фабула судебного акту: Логіка судів у питанні такого «тягаря» як судовий збір стає зрозумілою, а практика послідовною. Так, дійсно після підняття ставок судового збору та подальшого їх постійного росту для багатьох позивачів задача захисту свого порушеного права серед іншого ускладнилася відсутністю вільних коштів для його оплати. Тому,  позивачі намагаються щось постійно «викрутити» зі ст. 8 ЗУ «Про судовий збір» - "%D0%92%D1%96%D0%B4%D1%81%D1%82%D1%80%D0%Відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати." Особливо це стосується тих юристів, які працюють на підприємствах, і де іноді самодурний керівник каже «платити збір не будемо, бо програємо, но ти пиши, а вони нехай там читають».

Так у цій справі, відповідач програв банку суд першої інстанції і подав апеляційну скаргу, яку не оплатив  судовим збором. Було також подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовувалося «тяжким фінансовим станом підприємства у зв’язку із курсовим коливанням  валют, падінням купівельної спроможності населення та погіршення економічної ситуації у країні в цілому внаслідок чого прибутки підприємства значно скоротилися.»  Яких – небудь доказів на підтвердження такого клопотання додано не було.

Суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу  скаржнику без розгляду. Надалі відповідач оскаржив вже ухвалу про повернення апеляційної скарги без розгляду  до суду касаційної інстанції. ВС залишив цю касаційну скаргу без задоволення і зазначив наступне.    

Звільнення, зменшення, відстрочення, розстрочення сплати судового збору за клопотанням сторони є правом суду, а не його обов’язком, тому відбувається на розсуд суду у кожному конкретному випадку на підставі поданих стороною доказів та наведених у клопотанні підстав. Тобто, недостатньо тільки написати «плаксиве» клопотання де розписати усі складнощі теперішнього життя, а необхідно ще подати достатні докази, які підтверджують інформацію викладену у клопотанні.

Разом з цим загальним процесуальним принципом у суді є рівність сторін у справі – ст. 129 КУ.  Тому посилання, наприклад, на економічну кризу у державі не може бути для суду підставою для звільнення від сплати судового збору. Інша сторона справи також живе у державі під час економічної кризи. А ось, наприклад,  посилання не виплату роботодавцем заробітної плати, яке підтверджене довідкою про заборгованість із виплати заробітної плати такою підставою може бути.

ВС також навів рішення  Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" в якому  зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

13.gif

                                                                                               ПОСТАНОВА

                                                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року

м. Київ

Справа №  904/9117/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Берднік І.С., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 (головуючий: Верхогляд Т.А., судді: Білецька Л.М., Пархоменко  Н.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Хлібінвест", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Десаж Істейт", 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлант Груп Компані", 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Дессаж Девелопмент Холдинг", 5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-Техноінвест", 6. Товариства з обмеженою відповідальністю Керуючої компанії "Українські продукти", 7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - 1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Холдинг Донбасхліб",                             2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Хлібозавод "Салтівський",                 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Ресурс Груп",  

про звернення стягнення на заставлене майно,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 31.10.2017 у справі      № 904/9117/17 повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

  

01.12.2017 (згідно з реєстраційним штампом) Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" подано касаційну скаргу на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  30.11.2017 у справі       № 904/9117/17 до Вищого господарського суду України.

У касаційній скарзі  Товариство  з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  30.11.2017 у справі  № 904/9117/17 скасувати, а  справу передати на  розгляд до Дніпропетровського  апеляційного господарського суду.

На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 904/9117/17 передано до Касаційного господарського суду.

06.03.2018 касаційна скарга була отримана Касаційним господарським судом у складі Верховного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018 року у справі № 904/9117/17 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Берднік І.С.

Відповідно до положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

16.03.2018 суд постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження та  розгляд касаційної скарги  у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення сторін, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи  до Касаційного господарського суду  до 30.03.2018.  

Товариство  з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" (скаржник) мотивує свою касаційну скаргу тим, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  30.11.2017 у справі  № 904/9117/17  є необґрунтованою та такою, що прийнята за неповного з'ясування всіх обставин справи з порушенням норм матеріального  (ст. 8 Закону України "Про судовий збір", ч. 1 ст. 55, ч.2 ст. 124 Конституції України, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) та процесуального права (статей 4-2, 4-7, 22, 34, 43, 86, 101 Господарського процесуального кодексу України).  

Скаржник  вказує, що Товариство  з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на час звернення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області перебувало у тяжкому фінансовому стані у зв'язку із курсовими коливаннями валют, падінням купівельної спроможності населення та погіршення економічної ситуації в країні у цілому, прибутки від господарської діяльності значно скоротились.  

Товариство  з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" зазначає, що не мало намір звільнитись від сплати судового збору, а лише просило суд, для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, надати відстрочку до ухвалення судового рішення по даній справі.

Скаржник вважає, що судом не надано належної правової оцінки обставинам про неможливість ТОВ "Агро-Весна" сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги в установленому порядку і розмірі саме на час подання апеляційної скарги та необхідністю відстрочити сплату судового збору для надання можливості захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, які були зазначені в апеляційній скарзі.

Разом з тим, на думку Товариства  з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна", суд апеляційної інстанції не зазначив обґрунтованих мотивів винесення ухвали з посиланням на законодавство та не здійснив висновків з розглянутого питання.  

Відзивів  на касаційну скаргу учасники справи не надали.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, доходить висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.ч.1,3 ст.304 Господарського процесуального кодексу України, у редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 (далі ГПК України), ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених п.п.2 і 3 ч.1 ст.287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.  

Відмовляючи в задоволенні клопотання про відстрочення     сплати судового збору та повертаючи апеляційну скаргу заявнику без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017), апеляційний господарський виходив з такого.

Клопотання про відстрочення     сплати судового збору апелянт обґрунтовує відсутністю коштів на його оплату у зв'язку зі скрутним фінансовим становищем.

За приписами п.1 і 2 ст. 8 Закону України     № 3674-VI від 08.07.2011року "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі. При цьому оскільки статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, отже в тому числі й органів державної влади, то самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що посилання апелянта на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору. Доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником до апеляційної скарги не долучено.

Розглядаючи доводи касаційної скарги суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 94 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Порядок та розмір справляння судового збору визначається Законом України "Про судовий збір" № 3674-VI від 8 липня 2011 року.

Згідно пункту 7 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції Закону станом на час подання апеляційної скарги)     за подання до господарського суду апеляційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору складає 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" для працездатних осіб з 1 січня 2017 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1600,00 гривень.

Отже, розмір судового збору за подання апеляційної скарги у даному випадку становить 1 600,00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакцій чинній на момент подання апеляційної скарги) передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити його від сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Вказаною нормою передбачено право суду, а не його обов'язок щодо відстрочення сплати судового збору, при цьому, статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Обґрунтування обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору, виходячи з вимог статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається на особу, яка звертається з відповідним клопотанням.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що доказів на підтвердження відсутності коштів скаржником до апеляційної скарги не долучено, а саме лише  посилання апелянта на складне фінансове становище не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору.

Як вбачається з матеріалів оскарження, до апеляційної скарги скаржником були додані лише витяг (безкоштовний запит) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Агро-Весна" та докази направлення апеляційної скарги з додатками позивачу, відповідачам 1-6 та третім особам 1-3 (описи вкладення та фіскальні чеки).

Згідно з п.3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги та прийняття оскаржуваної ухвали:

"Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо:

3) до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі."

Враховуючи те, що скаржник не подав доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а його клопотання про відстрочення сплати судового збору відхилено, суд апеляційної інстанції мотивовано повернув апеляційну скаргу без розгляду на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, що діяла до 15.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішеннях від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення."

Згідно з ч.1 ст.309 зазначеного Кодексу:

"Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права."

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від  30.11.2017  у  справі  №904/9117/17  залишити без змін.

У зв'язку  з тим, що  суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись ч.13 ст.8, ст.ст.129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України,   Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Весна" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі  №904/9117/17  залишити без задоволення.

2. Ухвалу  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі  №904/9117/17  залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                             І. Кушнір

Судді                                                                                                          І. Берднік

                                                                                                                         Г. Мачульський

ссылка

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
On 3/9/2018 at 12:19 PM, Лев said:

Если считать 200% от суммы уплаченного банком судебного сбора, то доплатить нужно 7308 грн. 00 коп. - 4 384 грн. 80 коп. = 2923 грн. 20 коп.

Попробуем сначала доплатить эту сумму и посмотрим на реакцию.

Доплатили 2923 грн. 20 коп. Дело принято к производству.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/73627637

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

В связи с высказанной правовой позицией ВС уже при новых суд.кодексах по поводу применения ЗУоЗПП во всех судовых инстанциях, возникли пару вопросов:

1. можно ли восстановить сроки и повторно подать иск, который оставили когда то без рассмотрения из-за неуплаты СС, т.е. суд отклонил доводы о применении ЗУоЗПП ?

2. можно ли вернуть когда то оплаченный  СС , т.к. суд отклонил доводы о применении ЗУоЗПП и вынудил оплатить его ?

ПС. понимаю, что это мечты, и все же....

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 hour ago, ais said:

В связи с высказанной правовой позицией ВС уже при новых суд.кодексах по поводу применения ЗУоЗПП во всех судовых инстанциях, возникли пару вопросов:

1. можно ли восстановить сроки и повторно подать иск, который оставили когда то без рассмотрения из-за неуплаты СС, т.е. суд отклонил доводы о применении ЗУоЗПП ?

2. можно ли вернуть когда то оплаченный  СС , т.к. суд отклонил доводы о применении ЗУоЗПП и вынудил оплатить его ?

ПС. понимаю, что это мечты, и все же....

Нет.  Тот, кто не борется за свои права, не достоин их иметь.

Впрочем, "заяву про повернення помилково сплаченого судового збору" можно подать, вы ничем не рискуете, в крайнем случае откажут, всех расходов -- бумага и тонер


 

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
2 часа назад, 0720 сказал:

Нет.  Тот, кто не борется за свои права, не достоин их иметь.

Впрочем, "заяву про повернення помилково сплаченого судового збору" можно подать, вы ничем не рискуете, в крайнем случае откажут, всех расходов -- бумага и тонер

1. А если без пафоса ;), почему категорично "нет"?

2. А если это была кассация (гражданское дело) до 15.12.2017, то куда подавать заявление? или в этом случае без вариантов?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Прошли годы... И вот получил доп.решение КЦ-ВС о возмещении кредитором в пользу заемщика судебного сбора за подачу последним кассации. 

А где брать в этом случае исполнительный лист?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 hour ago, ais said:

Прошли годы... И вот получил доп.решение КЦ-ВС о возмещении кредитором в пользу заемщика судебного сбора за подачу последним кассации. 

А где брать в этом случае исполнительный лист?

ГПК отсылает к первой инстанции:

Стаття 431. Звернення судових рішень до виконання

1. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

  • Like 1
  • Thanks 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
19 часов назад, ais сказал:

Прошли годы... И вот получил доп.решение КЦ-ВС о возмещении кредитором в пользу заемщика судебного сбора за подачу последним кассации. 

А где брать в этом случае исполнительный лист?

В первой инстанции...

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 13.09.2018 в 08:17, ais сказал:

Прошли годы... И вот получил доп.решение КЦ-ВС о возмещении кредитором в пользу заемщика судебного сбора за подачу последним кассации. 

А где брать в этом случае исполнительный лист?

Продолжение эпопеи...

Подал заяву на получение ИЛ, но его не выдают (канцелярия ссылается на секретаря, а секретарь на судью), аргументируя тем, что производство по делу ещё не закрыто, т.к. ещё не снято обеспечение иска и будет ещё заседание, а значит ни каких исполнительных листов пока выдано не будет. Но насколько я помню, обеспечение должно сниматься автоматически после вступления решения в силу, а тем более, что доп. решение КЦ-ВС о СС на решение по делу не влияет и к тому же обжалованию не подлежит.

Это бездействие вообще законно? Что можно предпринять в такой ситуации?

И ещё. Где и на каком этапе возврата СС надо указывать р/сч получателя?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ВС/КЦС: Позовними вимогами немайнового характеру є вимоги які не підлягають вартісній оцінці (ВС/КЦС № 363/1741/16-ц від 04.04.2018)

 

Фабула судового акту: Частиною 2 статті 133 ЦПК України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким законом є Закону України «Про судовий збір».

Частиною першою статті 3 вказаного Закону визначено, що судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

При цьому ст. 4 Закону України «Про судовий збір» визначено ставки такого збору для позовних заяв майнового та немайнового характеру та інших документів.

Водночас чинне законодавство тлумачення визначень «вимога майнового» та «вимога немайнового» характеру.

Однак ВССУ у постанові Пленуму від 17.10.2014 № 10 «Про застосування законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз’яснив, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК).

У даній справі особа звернулась до суду із позовом до установи банку про розірвання банківського поточного рахунку, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просив розірвати договір банківського поточного рахунку, визнати дії відповідача незаконними щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами, визнати дії відповідача незаконними про передачу матеріалів банківської справи до колекторських фірм в односторонньому порядку, визнати дії відповідача неправомірними щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації, визнати право на відшкодування моральної шкоди щодо проведення конвертації валют відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково.

На таке рішення позивачем подано апеляційну скаргу, яку судом апеляційної інстанції залишено без руху оскільки на думку суду скаржником судовий збір було сплачено не у повному обсязі.

Таке рішення апеляційного суду стало предметом розгляду Касаційного цивільного суду за касаційною скаргою позивача у якій він зауважив, що він не заявляв вимог про застосування наслідків розірвання договору банківського поточного рахунку, а тому відсутні підстави вважати, що вказана вимога є майновою.

Переглядаючи вказану справу КЦС погодився із доводами скаржника та вказав, що У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету» («Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), № 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання договору банківського поточного рахунку, яка не підлягає вартісній оцінці, а отже відноситься до вимог немайнового характеру.

Водночас крім того, суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

rada.gif

Постанова 

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 363/1741/16-ц

провадження № 61-11715св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів:  Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,      Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Київської області у складі судді Журби С. О. від 05 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про розірвання банківського поточного рахунку, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, в якому просив розірвати договір банківського поточного рахунку від 23 березня 2012 року № 0003/001703РR  з моменту вчиненої першої протиправної дії - 21 січня 2015 року, визнати дії відповідача незаконними щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами, визнати дії відповідача незаконними про передачу матеріалів банківської справи до колекторських фірм в односторонньому порядку, визнати дії відповідача неправомірними щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації, визнати право на відшкодування моральної шкоди щодо проведення конвертації валют відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Войнаренко Л. Ф. від 17 жовтня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано незаконними дії ПАТ «Укрсоцбанк» щодо передачі матеріалів банківської справи щодо ОСОБА_4 до колекторських фірм. Стягнуто з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі            5 тис. грн. У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, у листопаді 2016 року      ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року  залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме - сплати судового збору.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_4  мав сплатити при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 031,60 грн, а  сплатив лише 1 515, 80 грн, а тому заявник має доплатити судовий збір у розмірі 1 515,80 грн.  

У січні 2017 року ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.  

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно залишив його апеляційну скаргу без руху з тих підстав, що він у повному обсязі не сплатив судовий збір за подачу апеляційної скарги. Висновки суду апеляційної інстанції є неправильними та такими, що суперечать постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах». Вказував на те, що він не заявляв вимог про застосування наслідків розірвання договору банківського поточного рахунку, а тому відсутні підстави вважати, що вказана вимога є майновою.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року  № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам  статті 295 ЦПК України 2004 року.

Відповідно до частини другої статті 297 ЦПК України 2004 року до апеляційної скарги, яка не оформлена згідно з вимогами, встановленими статтею 295 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосовуються положення статті 121 цього Кодексу.

У постанові пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз'яснено, що судові витрати - передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.

Європейський суд з прав людини зауважив, що «сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету» («Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), № 28249/95, ЄСПЛ, від 19 червня 2001 року).

У зв'язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку).

Із матеріалів справи вбачається, що 17 жовтня 2016 року Вишгородський районний суд Київської області ухвалив рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_4

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.  

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 17 жовтня 2016 року  залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме - для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 515,80 грн.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу позивача, суд апеляційної інстанції зазначав, що ОСОБА_4 оскаржує рішення суду у справі, в якій розглянуті чотири вимоги немайнового характеру та одна вимога майнового характеру, а тому він мав сплатити при подачі апеляційної скарги судовий збір у розмірі 3 031,60 грн. Оскільки ОСОБА_4 до апеляційної скарги додав квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1 515,80 грн, він має доплатити судовий збір у розмірі 1 515,80 грн.

Проте з таким висновком погодитися неможливо через те, що він не відповідає вимогам закону.

У позовній заяві, з урахуванням уточнення та збільшення позовних вимог, яка міститься на а. с. 84-85, позивач просив розірвати договір банківського поточного рахунку, визнати дії відповідача незаконними щодо розкриття банківської таємниці перед третіми особами, визнати дії відповідача незаконними про передачу матеріалів банківської справи до колекторських фірм в односторонньому порядку, визнати дії відповідача неправомірними щодо розповсюдження недостовірної інформації та такими, що порушують немайнове право позивача на недоторканість ділової репутації, визнати право на відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 50 тис. грн.

За подання позовної заяви позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 450 грн, про що свідчить квитанція (а. с. 1).

Згідно з підпунктом 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено ставку судового збору у розмірі - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви, скарги.

Відповідно до абзацу 1 частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий та немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Залишаючи без руху апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції не зазначив, яку саме позовну вимогу позивача він вважає майновою.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що позивач вважає, що суд апеляційної інстанції визначив його вимогу про розірвання договору банківського поточного рахунку як вимогу майнового характеру.

Згідно з роз'ясненнями, наданими пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 15 постанови    від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами і доповненнями, внесеними постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 вересня 2015 року № 10), пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК України передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

До позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці (наприклад, якщо позовну заяву про визнання договору (правочину) недійсним подано без вимоги застосування наслідків, передбачених статтею 216 ЦК України). За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про розірвання договору банківського поточного рахунку, яка не підлягає вартісній оцінці, а отже відноситься до вимог немайнового характеру.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції невірно обрахував суму судового збору, яку необхідно сплатити, чим обмежив права ОСОБА_4 на апеляційне оскарження судового рішення, як складової частини права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд апеляційної інстанції не врахував вимоги статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Так, у статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік пільг щодо сплати судового збору, проте системний і комплексний аналіз зазначеного Закону і статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дає правові підстави зробити висновок, що сама по собі відсутність такої категорії осіб у переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають, оскільки така пільга встановлена спеціальним законом, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів.

За основу приймається те, що стаття 5 Закону України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку осіб, яким надано пільги щодо сплати судового збору, як і не містить позиції про те, що пільги надаються лише за пред'явлення позову. Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову зазначив, що вони звільняються з метою захисту своїх порушених прав (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов'язаними з порушенням їх прав.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судовий збір» у частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» (Відомості Верховної Ради України, 2006 р., № 7, ст. 84) слова «державного мита» замінені словами «судового збору».

Отже, при прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору.

Таким чином, порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.

Аналогічний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 14-57цс18.

Апеляційний суд не врахував, що серед позовних вимог ОСОБА_4 також є вимоги про захист прав споживача, а тому безпідставно поклав на позивача обов'язок зі сплати судового збору та залишив його апеляційну скаргу без руху.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 05 грудня 2016 року скасувати, справу передати на розгляд суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді

ссылка

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
1 час назад, Bolt сказал:

У даній справі особа звернулась до суду із позовом до установи банку про розірвання банківського поточного рахунку, захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди ... у розмірі 50 000 грн.

Не совсем понятно основания в решении.

Общая сумма СС по такому иску вроде должна состоять из суммы СС за каждое требование, и если есть требование имеющее оценку, то это уже "майновой позов".  Разве не так?

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

ВС/КЦС: Залишивши касаційну скаргу без руху, нагадав що до скарги додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, скріплений банківською печаткою (ВС/КЦС, справа № 757/7529/17-ц, 29.10.18)

 

Фабула судового акта: Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П. ухвалив залишити без руху касаційну скаргу на ухвалу апеляційного і надав для усунення  недоліків, що унеможливили розгляд скарги, визначений строк, нагадавши, що він не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали. Підставою для прийняття такого  рішення стало  те, що заявник додав до касаційної скарги квитанцію про сплату судового збору, яка не відповідає вимогам законодавства.

При цьому Верховний Суд зазначив, що у законодавстві не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами Закону України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України «Про судовий збір», документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

З огляду на наведене Верховний Суд зазначив, що надана суду квитанція про сплату судового збору не відповідає зазначеним вимогам законодавства, зокрема квитанція не скріплена банківською печаткою.

У зв’язку з цією справою доречно нагадати, що відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України.

Таким чином обов'язок перевірки зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України покладається саме на суд.  Наприклад, в постанові  ВС/КГС  від 23 травня 2018 року у справі суд зазначив, що «відсутність відомостей про те, яка саме позовна заява оплачується судовим збором, не є підставою для повернення позовної заяви, оскільки суд самостійно перевіряє сплату позивачем належної суми судового збору».

13.gif

Ухвала

29 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 757/7529/17-ц

провадження № 61-43718ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Старонаводницька 6-Б», Державного реєстратора юридичних та фізичних осіб-підприємців Печерської районної в м. Києві державної адміністрації Іванюхи Олега Володимировича, третя особа - ОСОБА_8, про визнання недійсним рішення установчих зборів та скасування державної реєстрації,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки вона подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У касаційній скарзі заявник вказує, що його представник ознайомився з ухвалою апеляційного суду лише 03 серпня 2018 року, надає відповідні докази, однак питання про поновлення процесуального строку заявником не порушується.

Відповідно до частини першої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Отже, заявнику слід звернутись до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, навести підстави для поновлення такого строку та надати докази для їх підтвердження.

Крім того, судом враховано, що заявник додав до касаційної скарги квитанцію про сплату судового збору, проте така квитанція не відповідає вимогам законодавства.

У законодавстві не встановлено спеціальних вимог до оформлення платіжних документів, на підставі яких перераховуються суми судового збору. Таке перерахування здійснюється за загальними правилами Закону України від 05 квітня 2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.

Відповідно до інформаційного листа Державної судової адміністрації від 10 листопада 2011 року № 12-6621/11 щодо застосування Закону України «Про судовий збір», документом про сплату судового збору є квитанція установи банку або відділення зв'язку, які прийняли платіж або платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою банку і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення.

При сплаті судового збору готівкою до документа, щодо якого вчинюється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні судового збору з рахунка платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту: «Зараховано в дохід бюджету _ грн. (дата)». Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб, відбитком печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Документ про сплату судового збору додається до позовної заяви, апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови суду, до інших заяв щодо здійснення судом певних дій, за які передбачено сплату судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір».

За таких обставин документи про сплату судового збору подаються до суду тільки в оригіналі; копії, дублікати у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

Надана суду квитанція про сплату судового збору не відповідає зазначеним вимогам законодавства, зокрема квитанція не скріплена банківською печаткою.

Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 липня 2018 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 15 листопада    2018 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя                                                                                                         С. П. Штелик

ссылка

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
13 hours ago, Bolt said:

ВС/КЦС: Залишивши касаційну скаргу без руху, нагадав що до скарги додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, скріплений банківською печаткою (ВС/КЦС, справа № 757/7529/17-ц, 29.10.18)

А проверить поступление денег слабо?..

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
6 минут назад, Лев сказал:

А проверить поступление денег слабо?..

Я например на примере Привата вообще не понимаю как они поступают... Но это больной вопрос и суды обычно игнорируют все замечания по этому поводу, а тут какраз хорошо, что обратили на это внимание... Я об этом пишу каждый раз и суды всегда мимо...

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти

  • Пользователи

    Нет пользователей для отображения