Recommended Posts

  А чим є, якщо не вимогою? Якщо не секрет

 

Это вопрос мне или ВСУ или просто в никуда...)))

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  А чим є, якщо не вимогою? Якщо не секрет

 

Может быть ответ Вы найдёте здесь... http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=877&p=149825 ... в постанове ВСУ... Я если честно то её внимательно не читал, только просмотрел...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Может быть ответ Вы найдёте здесь... http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=877&p=149825 ... в постанове ВСУ... Я если честно то её внимательно не читал, только просмотрел...

   А чо, нормально. За текстом ВСУ вважає, що така альтернативна вимога взагалі не є нічим.   Н-да, знов 2 вересня. Потрібно десь відмітити  якусь дивність  того дня :) 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Совершенно верно, это не есть требование досрочного погашения.

 

...ни по хворме, ни по содержанию(с)... :)

 

"...та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору."

 

  Якась дивна оцінка доведеного до боржника  волевиявлення кредитора. 

   

  Суд принаймні мав дати оцінку умові, яка настала чи не настала -  строк кредитування або завершився через 10 днів, або ні. Якщо ні - то чому? Аналогічно якщо так. Невідомо також чи процентна ставка була підвищена і коли.

  Правочини під умовою ніхто не відміняв.

 

 З ВСУ  можна погодитись в тому, що тут нема дострокового витребування і нема підстав для перегляду ВСУ. 

 

Але текст  ВСУ 6-438цс15 вказує на те, що строк кредитування був визначений під відкладальною умовою. Якщо така умова настала,  то порука всеодно припинилась через три роки. Поручителю однаково на підставі якої умови кредитного договору змінено кінцевий термін кредитування - вимога про дострокове чи настання відкладальної  обставини.  

    

 Стаття 212. Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини

1. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

2. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

"...та не свідчить про те, що строк виконання основного зобов’язання змінений відповідно до умов кредитного договору."

 

  Якась дивна оцінка доведеного до боржника  волевиявлення кредитора. 

   

  Суд принаймні мав дати оцінку умові, яка настала чи не настала -  строк кредитування або завершився через 10 днів, або ні. Якщо ні - то чому? Аналогічно якщо так. Невідомо також чи процентна ставка була підвищена і коли.

  Правочини під умовою ніхто не відміняв.

 

 З ВСУ  можна погодитись в тому, що тут нема дострокового витребування і нема підстав для перегляду ВСУ. 

 

Але текст  ВСУ 6-438цс15 вказує на те, що строк кредитування був визначений під відкладальною умовою. Якщо така умова настала,  то порука всеодно припинилась через три роки. Поручителю однаково на підставі якої умови кредитного договору змінено кінцевий термін кредитування - вимога про дострокове чи настання відкладальної  обставини.  

    

 Стаття 212. Правочини, щодо яких правові наслідки пов'язуються з настанням певної обставини

1. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

2. Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина).

3. Якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

4. Якщо настанню обставини недобросовісно сприяла сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала. 

Повышение процентной ставки - это договор в договоре или другими словами - доп. соглашение. Право заёмщика, как равносторонней стороне договора, принять такие условия или отказаться. А в трактовке "если не согласен, то возвращай сразу всё" это выглядит действительно не как требование, а как натуральный шантаж. Немного не по теме, но на форуме попадались решения, когда действия банков  в увеличении процентной ставки в одностороннем порядке были признаны неправомерными. 

Мораль такова - банкам нужно договариваться с заёмщиками на обоюдовыгодных условиях, опять же потому что эти 2 стороны договора являются равными.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

 

   З предметом і підставами для ВСУ можуть бути питання.  А саме рішення  я вже його виставляв не раз.  Тут на форумах занадто рябіє від тем - не знаю як шукати власні повідомлення. 

кладу ще разок  

 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/37709890

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

 

 

У Х В А Л А

 

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"25" лютого 2014 р.                               м. Київ                                        К/9991/3380/12

 

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В.   Чумаченко Т.А.  розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про визнання протиправним та скасування окремих положень рішення,-

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" звернулось в суд з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження про усунення порушень вимог законодавства України про фінансові послуги №256/42/5/4/3-ФК від 15 квітня 2011 року в частині усунення порушень частини другої статті 5 Закону України "Профінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в частині недотримання обмеження щодо укладення договорів факторингу з порушенням пункту 1 Положення про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг № 231 від 03 квітня 2009 року, в частині набуття відступлення права грошової вимоги за договорами факторингу до боржників-фізичних осіб за період з 01 січня 2009 року по 21 березня 2011 року.    

.............

Відповідно до ст. 226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону або змінено помилково.

 

Керуючись статтями 160167220222226230231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України  задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року скасувати.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 вересня 2011 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України, у строк та у порядку, визначеними статтями 237 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді:  

 

Может кому-то известно - была ли заява про перегляд до ВСУ или это решение (УХВАЛА) окончательное ?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Повышение процентной ставки - это договор в договоре или другими словами - доп. соглашение. Право заёмщика, как равносторонней стороне договора, принять такие условия или отказаться. А в трактовке "если не согласен, то возвращай сразу всё" это выглядит действительно не как требование, а как натуральный шантаж. Немного не по теме, но на форуме попадались решения, когда действия банков  в увеличении процентной ставки в одностороннем порядке были признаны неправомерными. 

Мораль такова - банкам нужно договариваться с заёмщиками на обоюдовыгодных условиях, опять же потому что эти 2 стороны договора являются равными.

Условия о повышении процентной ставки может содержаться в кредитном договоре, но во-первых оно должно соответствовать ЗУ о зпп и другим нпа.

 

Во-вторых, само повышение процентной ставки должны быть сделано согласно условий договора и самого зу о зпп.

Но Приват умудрился обойти все этой приняв приказ о повышении процентной ставки раньше, чем начал действовать запрет в 09.01.2009 (если не ошибаюсь).

 

При этому само повышение процентной ставки противоречило условиям кредитного договора, но то такэ....

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Помогите)

Уже в нескольких судебных решениях нашел ссылку на постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 06.10.2010 по делу №33/457.

Вопрос касается того, что переуступка прав требования не является финансовой услугой.

Но данное постановление не могу найти ни в реестре, ни в Лиге) Может там и ничего особого, но хотел бы ознакомиться.

Может кто-то подскажет, что это за тайный документ и где его искать.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 2 months later...

Еще получил такой ответ от спеца:

 

1. Факторинг послуга; цесія - ні.
2. Фактором може бути банк чи фін. установа; цесіонером може бути будь-яка ооба.
3. Предметом договору факторингу є фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги першої особи до третьої особи; предметом цесії є безпосередньо передача права вимоги.
4. Ф. - договірний характер; ц. - за договором чи законом.
5. Ф. - грошовий характер вимоги; ц. - будь-який характер.
6. Ф. - додаткові послуги; ц. - тільки уступка права вимоги.
7. Ф. не потребує згоди боржника; ц. - згода боржника не потрібна, якщо інше не встановлено законом чи договором.
8. Ф. - боржник вправі висувати проти нового кредитора тільки грошові вимоги. Ц. - боржник вправі висувати проти нового кредитора всі вимоги, які виникли у нього відносно первісного кредитора.
9. Ф. - фін. агент за певних умов зобов'язаний повернути отримані від боржника суми; повернення сум отриманих новим кредитором від боржника не передбачено.
10. Ф. - передбачена можливість уступки права на отримання грошових коштів, яке вже існує або виникне в майбутньому; ц. - поступаєтья право, яке в момент укладення угоди про його уступку вже належить кредитору на підставі зобов'язання.
Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

  • 3 weeks later...

 

Еще получил такой ответ от спеца:

 

1. Факторинг послуга; цесія - ні.
2. Фактором може бути банк чи фін. установа; цесіонером може бути будь-яка ооба.
3. Предметом договору факторингу є фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останній грошової вимоги першої особи до третьої особи; предметом цесії є безпосередньо передача права вимоги.
4. Ф. - договірний характер; ц. - за договором чи законом.
5. Ф. - грошовий характер вимоги; ц. - будь-який характер.
6. Ф. - додаткові послуги; ц. - тільки уступка права вимоги.
7. Ф. не потребує згоди боржника; ц. - згода боржника не потрібна, якщо інше не встановлено законом чи договором.
8. Ф. - боржник вправі висувати проти нового кредитора тільки грошові вимоги. Ц. - боржник вправі висувати проти нового кредитора всі вимоги, які виникли у нього відносно первісного кредитора.
9. Ф. - фін. агент за певних умов зобов'язаний повернути отримані від боржника суми; повернення сум отриманих новим кредитором від боржника не передбачено.
10. Ф. - передбачена можливість уступки права на отримання грошових коштів, яке вже існує або виникне в майбутньому; ц. - поступаєтья право, яке в момент укладення угоди про його уступку вже належить кредитору на підставі зобов'язання.

 

Право требование по кредитному договору продано кол. компании  и на следующий день перепродано физ. лицу ,  не уведомив меня о происодящих сделках. Досрочное требование банком выставлялось в 2009г, сроки прошли. Т.е. продали "ноль". 1.Какие закономерные шаги должен был сделать банк, кот. сейчас на стадии ликидации, при данной сделке с "фактором". 2. Как после этого должен был поступить "фактор", когда продавал фтз. лицу право требование по ипотеке? Помогите с суд. практикой. Спасибо!

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Помогите)

Уже в нескольких судебных решениях нашел ссылку на постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 06.10.2010 по делу №33/457.

Вопрос касается того, что переуступка прав требования не является финансовой услугой.

Но данное постановление не могу найти ни в реестре, ни в Лиге) Может там и ничего особого, но хотел бы ознакомиться.

Может кто-то подскажет, что это за тайный документ и где его искать.

Нашла только вот это

Toggle navigation

CASES LEGAL β

Постанова

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2010 № 33/457

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача: представник – Усик Є.С. – за довіреністю,

від відповідача: представник не з'явився,

від третьої особи: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1"

на рішення Господарського суду м.Києва від 02.02.2010

у справі № 33/457 ( .....)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Укренерговосток-1"

до Акціонерного комерційного банку "Європейський"

третя особа позивача

третя особа відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вектор-Прогрес"

про визнання договору про відступлення прав від 30.04.2009 р. недійсним

ВСТАНОВИВ:

В червні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укренерговосток-1” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного комерційного банку „Європейський” про визнання договору про відступлення прав за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеного між Акціонерним комерційним банком „Європейський” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вектор-Прогрес” від 30.04.2009 року недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року, укладений між відповідачем та третьою особою, за яким всі права кредитора за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем, перейшли до третьої особи, укладений незаконно, з грубим порушенням прав позивача, оскільки цей договір зумовлює настання негативних наслідків для боржника, що визначені законом і договором, які полягають у тому, що позивач не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні та він міг продовжувати виконувати свої зобов'язання і надалі перед первісним кредитором.

За таких обставин, позивач просить визнати договір про відступлення права вимоги, укладений між відповідачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Вектор-Прогрес» недійсним.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на п.1 ст.516 ЦК України, п. 10.3 кредитного договору № К/70/2601 від 07.12.2007 року, за умовами яких банк має право відступити свої права та зобов'язання за договором без додаткової згоди позичальника.

В додаткових поясненнях до позовної заяви від 02.11.2009 року позивач зазначив, що оскаржуваний договір не відповідає вимогам чинного законодавства щодо форми такого правочину, оскільки договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації, та щодо змісту зобов'язань за договором, мотивуючи тим, що оскаржуваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а отже, третя особа не може бути стороною такого договору, оскільки відповідно до вимог ст. ч.3 ст.1079 ЦК України не має права здійснювати факторингові операції.

У доповненнях до відзиву на позовну заяву від 17.12.2009 року відповідач стверджує, що спірний договір укладено з дотриманням форми правочинів, права позивача не були порушені, обсяг його прав та обов'язків перед новим кредитором залишився незмінним, а договір про відступлення вимоги за змістом не є договором факторингу, зважаючи на те, що кошти в розпорядження відповідачу не надавались, відповідач не вносив плату на користь нового кредитора за надання коштів, що є обов'язковими умовами саме договорів факторингу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 р. у даній справі у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, задовольнити позовні вимоги повністю, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що місцевим господарським судом не досліджено того факту, що оспорюваний договір підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не встановив факт передачі та розмір суми за відступлене право вимоги, від встановлення якого залежить кваліфікація договору про відступлення права вимоги, як договору факторингу.

В додаткових поясненнях, наданих представником позивача в судовому засіданні 02.06.2010 року, крім доводів, викладених у апеляційній скарзі, вказує на невжиття місцевим господарським судом заходів стосовно залучення третьої особи в якості співвідповідача у справі у зв'язку з тим, що розгляд і вирішення даної справи впливає на обсяг прав та обов'язків третьої особи.

Відповідачем та третьою особою не надано відзивів на апеляційну скаргу та не використано наданого їм законом права на участь своїх представників у судових засіданнях. Однак, матеріали справи свідчать про належне повідомлення відповідача та третьої особи про час та місце розгляду справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог повністю, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Укренерговосток-1» та акціонерним комерційним банком «Європейський» було укладено кредитний договір № К/70/2601 від 07.12.2007 року (надалі Договір).

За умовами пункту 1.1. Договору банк на умовах цього договору надає позичальнику грошові кошти в кредит в рахунок відкритої на умовах цього договору кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, в тому числі з урахуванням положень п.2.7. цього договору, (надалі - «кредитна лінія»), а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії, сплатити проценти за користування кредитною лінією, комісії, передбачені цим договором, а також виконати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 1.2. договору розмір кредитної лінії: 18 500 000, 00 гривень.

Строк користування кредитною лінією: з 07 грудня 2007 року по 05 грудня 2008 року (п. 1.3. Договору).

Пунктом 1 Додаткового договору № 9 від 05.12.2008 року про внесення змін та доповнень до кредитного договору № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеного між АКБ «Європейський» та ТОВ «Компанія «Укренерговосток-1», сторони внесли зміни до договору, а саме, змінили строк користування кредитною лінією: з 07 грудня 2007 року по 11 лютого 2009 року, та погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 11 лютого 2009 року включно.

30.04.2009 року між відповідачем та третьою особою був укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором №К/07/2601 від 07.12.2007 року, відповідно до п.1.1. якого первісний кредитор уступає належне йому право вимоги, що випливає з кредитного договору №К/07/2601 від 07.12.2007 року, укладеного між первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укренерговосток-1”, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належне первісному кредитору за кредитним договором.

Стосовно доводів позивача про те, що Договір про відступлення права вимоги був укладений незаконно, з грубим порушенням прав позивача, оскільки цей договір зумовлює настання негативних наслідків для боржника, що визначені законом і договором, які полягають у тому, що позивач не був повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні та він міг продовжувати виконувати свої зобов'язання і надалі перед первісним кредитором, судова колегія зазначає наступне.

Як стверджує позивач у позовній заяві, 07.05.2009 року він отримав лист за вих. № 02/05-807 від відповідача з повідомленням про укладення 30.04.2009 року договору між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеними між позивачем та відповідачем.

01.06.2009 року позивач отримав лист за вих. № 9-05/09 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з повідомленням про укладення 30.04.2009 року договору між відповідачем та третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеними між позивачем та відповідачем.

Тобто, позивачем не заперечується факт його повідомлення відповідачем та третьою особою про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, укладеним між позивачем та відповідачем.

Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ч. 1 статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Сторони погодили та в п. 10.3 Договору встановили, що шляхом підписання цього договору, позичальник надає свою згоду на те, що банк має право повністю або частково відступити свої права та зобов'язання по цьому договору, а також по правочинам, пов'язаним із забезпеченням виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, третій особі без додаткової згоди позичальника. Позичальник не має права повністю або частково відступити уступити свої права та зобов'язання по цьому договору іншій особі без попередньої письмової згоди Банку.

Таким чином, Договором не встановлено обов'язкове повідомлення позивача про відступлення своїх прав та зобов'язань по цьому договору. Окрім того, відповідно до умов договору, позивач шляхом підписання цього договору, надав свою згоду на відступлення прав та зобов'язань по цьому договору без додаткової згоди позичальника.

Згідно зі ч. 2 статті 516 ЦК України якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За твердженням представника позивача, оскільки до нового кредитора переходять права вимоги за договорами іпотеки та договором поруки, які забезпечували виконання боржником зобов'язань згідно кредитного договору № К/70/2601 від 07.12.2007 року, відповідачем не дотримано форми правочинів, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, оскільки договір укладений у простій письмовій формі без нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Однак, як встановлено судовою колегією, зазначені твердження представника позивача спростовуються матеріалами справи, з огляду на наступне.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором К/70/2601 від 07.12.2007 року були укладені: іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1421; іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1418; іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1410; договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А. 07.12.2007 р. за реєстровим № 1417; договір застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р. договір поруки від 15.11.2007 р.

В результаті відступлення відповідачем права вимоги за Договором новому кредитору були також відступлені права вимоги за відповідними забезпечувальними зобов'язаннями.

Так, між відповідачем, як банком, та новим кредитором були укладені: договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.12.2007 року за реєстровим № 1421 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І. А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 866; договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 07.12.2007 року за реєстровим № 1418 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном„В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 865; договір відступлення права вимоги за Іпотечним договором 07.12.2007 року за реєстровим № 1410 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарською І.А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 867; договір відступлення права вимоги за Договором застави 07.12.2007 року за реєстровим № 1417 посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войнарскою І.А., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Слободяном В.М. 30.04.2009 р. за реєстровим № 868; договір про відступлення права вимоги від 30.04.2009 р. за Договором застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р.; договір відступлення права вимоги від 30.04.2009 р. за Договором поруки від 15.11.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем листами було повідомлено іпотекодавців, заставодавця та поручителя про укладення договору 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року.

Відповідно до ст. 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Судовою колегією встановлено, що договір застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р., договір поруки від 15.11.2007 р. були укладені в простій письмовій формі. Договори іпотеки від 07.12.2007 р. за реєстровими № 1421, 1418, 1410 та договір застави 07.12.2007 р. за реєстровим № 1417 були укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені.

Отже, на виконання вищевказаних вимог чинного законодавства України, договір від 30.04.2009 року відступлення права вимоги за договором застави майнових прав № 1/70-1/2601 від 30.05.2008 р. та договір від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за договором поруки від 15.11.2007 р. були також укладені в простій письмовій формі. Договори про відступлення права вимоги за договорами іпотеки від 07.12.2007 р. за реєстровими № 1421, 1418, 1410 та договором застави 07.12.2007 р. за реєстровим № 1417 були укладені в письмовій формі та нотаріально посвідчені.

Таким чином, при укладенні відповідачем та новим кредитором (третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача) вищезазначених правочинів відступлення прав вимоги, в тому числі оспорюваного договору від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року, сторонами була дотримана форма правочинів відступлення прав вимоги, права позивача жодним чином не були порушені, обсяг його обов'язків перед новим кредитором залишився незмінним.

Щодо доводів позивача про те, що оспорюваний договір від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року є договором факторингу, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що третьою особою, як новим кредитором, здійснювалось фінансування відповідача, тобто надавалися кошти в розпорядження відповідачу, а відповідач вносив плату на користь нового кредитора за надання коштів, судова колегія дійшла висновку, що договір від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 року не є договором факторингу.

Водночас, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Стосовно доводів позивача про те, що Договір відступлення за кредитним договором належить до фінансових послуг, судова колегія зазначає наступне.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. З наведеного виплаває, що метою надання фінансової послуги є отримання прибутку.

В даному випадку, як вбачається з умов договору відступлення права вимоги за кредитним договором, сума, що була сплачена новим кредитором відповідачу за відступлення права вимоги за кредитним договором дорівнювала сумі заборгованості позивача перед відповідачем за кредитним договором.

Пунктом 1.5 договору про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року чітко зафіксований розмір заборгованості позивача, що був відступлений новому кредитору. З наведеного вище вбачається, що договір відступлення за кредитним договором не був укладений з метою отримання відповідачем та/або новим кредитором прибутку.

Також ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», встановлено, що фінансовими послугами вважаються: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та/або їх обслуговування, кліринг, інші форми забезпечення розрахунків; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення; 5) фінансовий лізинг; 6) надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту; 7) надання гарантій та поручительств; 8) переказ грошей; 9) послуги у сфері страхування та накопичувального пенсійного забезпечення; 10) торгівля цінними паперами; 11) факторинг; 12) інші операції, які відповідають критеріям, визначеним у пункті 5 частини першої статті 1 цього Закону.

У зв'язку з тим, що про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року не належить до жодної з перелічених у ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» послуг, зокрема, не є факторингом, а також не відповідає критеріям, визначеним у п. 5 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в даному випадку, укладення оспорюваного договору про відступлення права вимоги від 30.04.2009 року не може вважатися фінансовою послугою.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.

Згідно частини першої ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З огляду на те, що відповідачем дотримано вимоги закону при укладенні договору від 30.04.2009 року про відступлення права вимоги за кредитним договором № К/70/2601 від 07.12.2007 р., укладеним між відповідачем та третьою особою, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав про визнання оспорюваного правочину недійсним, а отже, позовні вимоги про визнання недійсним оскаржуваного договору задоволенню не підлягають.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Укренерговосток-1” на рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 02.02.2010 року у справі №33/457 – без змін.

3. Матеріали справи №33/457 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя

Судді

Вид провадження арбітраж

інстанція Апеляційна

Страна Україна

регіон м. Київ

суд Київський апеляційний господарський суд

суддя Коршун Н.М.

Категорія Інший.

Дата 2.6.2010

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Право требование по кредитному договору продано кол. компании  и на следующий день перепродано физ. лицу ,  не уведомив меня о происодящих сделках. Досрочное требование банком выставлялось в 2009г, сроки прошли. Т.е. продали "ноль". 1.Какие закономерные шаги должен был сделать банк, кот. сейчас на стадии ликидации, при данной сделке с "фактором". 2. Как после этого должен был поступить "фактор", когда продавал фтз. лицу право требование по ипотеке? Помогите с суд. практикой. Спасибо!

 

1. Уступить право банк имел право.

2. Вот с этого места по подробней.

Право требования по кредитному договору у банка?

А право требование по договору ипотеки у физлица?

 

Я думаю, в таком случае право требование по договору ипотеки недействительно.

 

п.с. всегда был интересен такой случай.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1. Уступить право банк имел право.

2. Вот с этого места по подробней.

Право требования по кредитному договору у банка?

А право требование по договору ипотеки у физлица?

 

Я думаю, в таком случае право требование по договору ипотеки недействительно.

 

п.с. всегда был интересен такой случай.

Данные из информационной справки:Ипотекодержатель; право требования  по вал. ипотеке в "первый день" приобрел "Кредекс Финанс" и на след. день Кредекс ,,,это право требования  переуступил физ лицу -Ф.И.О.(загадочной личности без адреса и т.д.)и наложил заборону на мое жилье  Причем право требование с истекшим сроком ИД( досрочное требование 2009). Сейчас идут суды по взыскание , оспариваю взыскание по суммам и срокам, но банк меня уже "продал". Теперь банк не "Ипотекодержатель", но почему то  ходит на заседание. Пока у меня одни вопросы. Так, что если есть советы буду очень признательна.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Данные из информационной справки:Ипотекодержатель; право требования  по вал. ипотеке в "первый день" приобрел "Кредекс Финанс" и на след. день Кредекс ,,,это право требования  переуступил физ лицу -Ф.И.О.(загадочной личности без адреса и т.д.)и наложил заборону на мое жилье  Причем право требование с истекшим сроком ИД( досрочное требование 2009). Сейчас идут суды по взыскание , оспариваю взыскание по суммам и срокам, но банк меня уже "продал". Теперь банк не "Ипотекодержатель", но почему то  ходит на заседание. Пока у меня одни вопросы. Так, что если есть советы буду очень признательна.

У меня тоже больше вопросов, если не видеть документы.

Также Вы очень загадочно пишите.

Какие суды?

какой инстанции?

Какие производства открыты?

как именно и где Вы оспариваете?

 

п.с. По Вам нужно вести филигранную работу, все сделать вовремя и процессуально грамотно.

 

п.с. 2 Вы можете отбиться от взыскания и/или от обращения взыскания на предмет ипотеки, но со всем остальным сложнее.

Оснований для прекращения договора ипотеки, пока я не вижу, практики тоже не встречал.

 

Первая задача отбиться от взыскания, а дальше двигаться по мере поступления задач.

 

п.с.3 так и не понял, в чем Ваша проблема и сложность.

Ваш первичный кредитор не лишен права переуступать право требования по кредитному договору и договору ипотеки в связи с пропуском исковой давности.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1. Ликвидатор банка в конце 2014г  подал на вызыскание по ипотеке.  досрочное требованик  был выставлено в 2009г. С января 2015 идут заседания  по взысканию, заявление по срокам подала, на днях сделала выдержку из реестра  и увидела, что у меня теперь не банк ипотекодержатель, а физ. лицо, кот. приобрело право требование у кредекса.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

1. Ликвидатор банка в конце 2014г  подал на вызыскание по ипотеке.  досрочное требованик  был выставлено в 2009г. С января 2015 идут заседания  по взысканию, заявление по срокам подала, на днях сделала выдержку из реестра  и увидела, что у меня теперь не банк ипотекодержатель, а физ. лицо, кот. приобрело право требование у кредекса.

Заявляли об этом в суде?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Заявляли об этом в суде?

нет, жду заседания в следующем году. Вопрос в следующем: Может ли на себя принять право требование по валют. ипотеке физ. лицо? И как это можно доказать в суде?

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

нет, жду заседания в следующем году. Вопрос в следующем: Может ли на себя принять право требование по валют. ипотеке физ. лицо? И как это можно доказать в суде?

Я думаю нет.

Ссылаться на нормы валютного законодательства.

+вы же указали,что физлицу только передали право требование по договору ипотеки.

Или он получил и право требования по кредитному договору.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Я думаю нет.

Ссылаться на нормы валютного законодательства.

+вы же указали,что физлицу только передали право требование по договору ипотеки.

Или он получил и право требования по кредитному договору.

Спасибо за ответ! На сегоднешний день у меня информация из реестра ипотек, что произошли две сделки по переуступке прав по ипотечному договору. Насчет прав по кредитному не знаю пока. Жду информацию.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

нет, жду заседания в следующем году. Вопрос в следующем: Может ли на себя принять право требование по валют. ипотеке физ. лицо? И как это можно доказать в суде?

 

Нет не может конечно...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подготовил исковое для своего клиента. Дело уже в суде.

Хотим оспорить право переуступки будущего требования (по графику платежей) в пользу нефинансового учреждения. В ходе обкручиваем вопрос действительного требования.

Будем посмотреть.

Мое мнение - в процедуре цессии этого делать нельзя)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Подготовил исковое для своего клиента. Дело уже в суде.

Хотим оспорить право переуступки будущего требования (по графику платежей) в пользу нефинансового учреждения. В ходе обкручиваем вопрос действительного требования.

Будем посмотреть.

Мое мнение - в процедуре цессии этого делать нельзя)

Моё мнение обратное - процедура факторинга не распространяется на нефинансовые учреждения.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Моё мнение обратное - процедура факторинга не распространяется на нефинансовые учреждения.

Простите, но именно это я оспариваю) Посему, тут нет предмета спора для нас)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Скажите, а каким образом можно оспорить то чего ещё нет?

Может имеется в виду соответствующий пункт об этом в договоре? 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Объясняю.

На момент переуступки у клиента не было просрочек по платежам. Банк переуступил право требования по КД нефинансовому учреждению. Т.е. была совершена переуступка будущих платежей, срок уплаты которых не настал, т.е. право будущего требования.

Мы не требуем признать такую переуступку факторингом. А лишь ссылаемся, что в переуступке может присутствовать только действительное требование (об этом есть практика). На момент переуступки у клиента были обязательства, но у кредитора не было требования по оплате, поскольку срок его исполнения не настал (нет требования в натуре).

Кроме того, новый кредитор продолжает начислять % и комиссии.

И не кидайте камнями. Практики именно в такой аргументации почти нет.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...