Постановление ВСУ о невозможности в кассационном порядке оспорить определение о запрете выезда

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 вересня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Охрімчук Л.І.,

суддів:

Гуменюка В.І.,

Лященко Н.П.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М., Яреми А.Г., 

 

розглянувши в судовому засіданні справу за поданням старшого державного виконавця другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року, 

 

в с т а н о в и л а :

 

У червні 2011 року старший державний виконавець другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції (далі – державний виконавець та другий відділ ДВС Луцького МУЮ відповідно) звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження громадянина ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. 

 

Державний виконавець зазначав, що другим відділом ДВС Луцького МУЮ прийнято до виконання виконавчі документи за відповідними судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів та відкрито виконавче провадження.

 

Посилаючись на те, що боржник добровільно рішення суду не виконує, унаслідок чого станом на 1 червня 2011 року утворилася заборгованість у розмірі 23 тис. 24 грн 81 коп., та ухиляється від сплати аліментів, державний виконавець просив на підставі статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» тимчасово обмежити право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_1. 

 

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 15 січня 2015 року, подання старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ задоволено: тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає АДРЕСА_1. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року відмовлено ОСОБА_1 у прийнятті касаційної скарги на зазначені ухвали.

 

У заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. 

 

На обґрунтування заяви ОСОБА_1 надав копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2014 року, 21 січня, 18 лютого, 23 березня 2015 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначену правову норму. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

 

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ. 

 

За змістом статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

 

Суди встановили, що другим відділом ДВС Луцького МУЮ прийнято до виконання виконавчі документи за відповідними судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів та відкрито виконавче провадження.

 

Згідно з розрахунком станом на 1 червня 2011 року заборгованість ОСОБА_1 за аліментами становила 23 тис. 24 грн 81 коп.

 

ОСОБА_1 ухиляється від виконання судового рішення. 

 

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 червня 2011 року, якою задоволено подання старшого державного виконавця другого відділу ДВС Луцького МУЮ й тимчасово обмежено право виїзду за межі України без вилучення паспорта боржнику ОСОБА_1, та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 15 січня 2015 року, якою ухвалу суду першої інстанції залишено без змін, ОСОБА_1 оскаржив у касаційному порядку. 

 

Постановляючи ухвалу про відмову в прийнятті касаційної скарги ОСОБА_1, суд касаційної інстанції керувався тим, що відповідно до вимог пункту 241 частини першої статті 293, статті 324 ЦПК України не підлягає оскарженню в касаційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

 

Разом з тим в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 листопада 2014 року, 21 січня, 18 лютого, 23 березня 2015 року суд касаційної інстанції відкрив касаційні провадження за касаційними скаргами на ухвали апеляційних судів у справах за поданням державних виконавців про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичних осіб та за наслідками розгляду касаційних скарг ухвалив відповідні судові рішення. 

 

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 324 ЦПК України.

 

Вирішуючи питання про правильність застосування у подібних правовідносинах зазначеної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

Конституцєю України закріплено основні засади судочинства (частина третя статті 129). Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист, зокрема шляхом забезпечення перевірки судових рішень в апеляційному та касаційному порядках, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Конституції України).

 

Однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (пункт 8 частини третьої статті 129 Основного Закону України).

 

Можливість (право) оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою права особи на судовий захист. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.

 

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

 

Законом України від 4 листопада 2010 року № 2677-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» та деяких інших законодавчих актів України щодо процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)», який набрав чинності 9 березня 2011 року, статтю 293 ЦПК України доповнено пунктом 241, який передбачає можливість оскарження в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвали суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

 

Особливістю судових рішень щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є те, що вони ухвалюються на стадіях виконання судових рішень і оскаржити їх одночасно з рішенням суду неможливо. 

 

Відповідно до вимог статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» ухилення громадянина від виконання зобов’язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), або дія на нього неврегульованих аліментів, договірних чи інших невиконаних зобов’язань є підставою для тимчасової відмови громадянину у виїзді за межі України.

 

Отже, тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України – це певного виду санкція, яка може застосовуватися у зв’язку з ухиленням особи від виконання зобов’язання, зокрема виконання судового рішення. 

 

Згідно зі статтею 3771 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

 

Ухвала суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 241 частини першої статті 293 ЦПК України).

 

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 відповідно до статті 293 ЦПК України скористався своїм правом на оскарження ухвали суду першої інстанції щодо тимчасового обмеження йому права виїзду за межі України в апеляційному порядку. 

 

Водночас стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

 

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. 

 

Такого ж по суті висновку дійшов і суд касаційної інстанції в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, і цей висновок відповідає нормам процесуального права, тому підстав для скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року немає.

 

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною третьою статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 лютого 2015 року відмовити. 

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

Л.І. Охрімчук 

Судді:

В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі № 6-716цс15

 

Згідно зі статтею 3771 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника – фізичної особи або керівника боржника – юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

 

Ухвала суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України може бути оскаржена в апеляційному порядку (пункт 241 частини першої статті 293 ЦПК України).

 

Водночас стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

 

Оскарження ухвал апеляційного суду щодо тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України у цій статті, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. 

 

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/505BE305867C0AA4C2257EDC004935DC

[ANTIRAID]

Судьи Верховного суда забыли про существование пяти решений Конституционного суда прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах.

 

Деградация судей Верховного суда на лицо.

[Bolt]

Судьи Верховного суда забыли про существование пяти решений Конституционного суда прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах.

 

Деградация судей Верховного суда на лицо.

 

Я вообще в шоке... Всегда оспаривали... А что теперь делать... Это ведь касается не только выезда за границу... Это касается вообще статьи 324 ЦПКУ...

[Bolt]

Я вот здесь уже этот вопрос поднимал... http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=7859&hl=

 

Теперь получается нельзя в кассации оспаривать ничего, что не входит в 324 статью...

 

Водночас стаття 324 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

[alexburko]

Судьи Верховного суда забыли про существование пяти решений Конституционного суда прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах.

 

Деградация судей Верховного суда на лицо.

Считаю, надо все же оспаривать в ВССУ, приводя в обоснование фундаментальные основы права. Параллельно придется все же идти в ЕСПЧ...

[Bolt]

Считаю, надо все же оспаривать в ВССУ, приводя в обоснование фундаментальные основы права. Параллельно придется все же идти в ЕСПЧ...

 

ВССУ теперь просто не будет открывать провадження ни по каких ухвалам вне 324 статьи ссылаясь на это постановление... Или Вы надеетесь на чудо...

[Bolt]

Ну и что теперь делать вообще? Получается только одна инстанция осталась которая будет рассматривать данные ухвалы... и дела вообще по их вынесению...

[Bolt]

Судьи Верховного суда забыли про существование пяти решений Конституционного суда прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах.

 

А можете, пожалуйста, дать ссылки на эти пять решений, а то я что то обыскался...

[0720]

а давайте посмотрим на те пять решений Конситуционного суда, прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах

[west11]

"только одна инстанция осталась которая будет рассматривать данные ухвалы...", так от тож, тем более, что в первой инстанции рассматривается без участи особы, которой устанавливается тимчасова заборона... кр-р-р-р-асота ! вот тебе и верховенство права.

[Bolt]

а давайте посмотрим на те пять решений Конситуционного суда, прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах

 

Давайте... Дайте ссылки на них хоть или покажите тут...

[Bolt]

"только одна инстанция осталась которая будет рассматривать данные ухвалы...", так от тож, тем более, что в первой инстанции рассматривается без участи особы, которой устанавливается тимчасова заборона... кр-р-р-р-асота ! вот тебе и верховенство права.

 

Абсолютно верно... Я имел ввиду именно апелляционные суды... Так как в первой инстанции мы как заинтересованные стороны всёравно не узнаем о рассмотрении, так как нас никто не будет приглашать на рассмотрение таких дел, согласно ЦПКУ... Получается решение апелляционного суда это будет и первое и последнее полноценное рассмотрение... Это как говорится будет истина в последней инстанции... и в первой по сути...

[west11]

ну как бы да   ... и что у нас происходит ? как это можно назвать ?

[Bolt]

Ну так кто нибудь покажет пять решений КСУ...

[ANTIRAID]

 27.01.2010 року, 28.04.2010 року, 08.07.2010 року та 02.11.2011 року и есть еще 2014

[Bolt]

 27.01.2010 року, 28.04.2010 року, 08.07.2010 року та 02.11.2011 року и есть еще 2014

 

Это Вы перечислили все пять решений КСУ которые внесены в статью 293 ЦПКУ как официальные тлумачення об апелляционном обжаловании ухвал суду отдельно от решения суда... О них я конечно же знаю...

Но какое отношение они имеют к обсуждаемой постанове ВСУ и к статье 324 ЦПКУ и к кассационному обжалованию ухвал вообще...

 

 

Стаття 293. Ухвали, на які можуть бути подані скарги окремо від рішення суду

1. Окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо:

1) відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу;

2) забезпечення позову, а також щодо скасування забезпечення позову;

{Офіційне тлумачення положення пункту 2 частини першої статті 293 див. в Рішенні Конституційного Суду № 12-рп/2010 від 28.04.2010}

3) повернення заяви позивачеві (заявникові);

4) відмови у відкритті провадження у справі;

5) відкриття провадження у справі з недотриманням правил підсудності;

6) передачі справи на розгляд іншому суду;

7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк;

8) визнання мирової угоди за клопотанням сторін;

9) визначення розміру судових витрат;

10) внесення виправлень у рішення;

{Офіційне тлумачення положення пункту 10 частини першої статті 293 див. в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2014 від 22.04.2014}

11) відмови ухвалити додаткове рішення;

12) роз'яснення рішення;

{Офіційне тлумачення положення пункту 12 частини першої статті 293 див. в Рішенні Конституційного Суду № 18-рп/2010 від 08.07.2010}

13) зупинення провадження у справі;

14) закриття провадження у справі;

15) залишення заяви без розгляду;

16) залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду;

17) відмови у відкритті провадження за нововиявленими обставинами;

{Пункт 17 частини першої статті 293 в редакції Закону № 4176-VI від 20.12.2011}

18) видачі дубліката виконавчого листа;

{Офіційне тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 див. в Рішенні Конституційного Суду № 3-рп/2010 від 27.01.2010}

19) поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання;

20) відстрочки і розстрочки, зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення;

21) тимчасового влаштування дитини до дитячого або лікувального закладу;

22) оголошення розшуку відповідача (боржника) або дитини;

23) примусового проникнення до житла;

24) звернення стягнення на грошові кошти, що знаходяться на рахунках;

24-1) тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України;

{Частину першу статті 293 доповнено пунктом 24-1 згідно із Законом № 2677-VI від 04.11.2010}

25) заміни сторони виконавчого провадження;

26) визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами;

27) рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби;

28) повороту виконання рішення суду;

{Офіційне тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 див. в Рішенні Конституційного Суду № 13-рп/2011 від 02.11.2011}

28-1) виправлення помилки у виконавчому листі або визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню;

{Частину першу статті 293 доповнено пунктом 28-1 згідно із Законом № 3538-IV від 15.03.2006}

29) відмови в поновленні втраченого судового провадження;

30) звільнення (призначення) опікуна чи піклувальника;

{Частину першу статті 293 доповнено пунктом 30 згідно із Законом № 3551-IV від 16.03.2006}

31) відмови у відкритті провадження у справі про скасування рішення третейського суду;

{Частину першу статті 293 доповнено пунктом 31 згідно із Законом № 2979-VI від 03.02.2011}

32) повернення заяви про скасування рішення третейського суду;

{Частину першу статті 293 доповнено пунктом 32 згідно із Законом № 2979-VI від 03.02.2011}

33) повернення заяви про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду.

{Частину першу статті 293 доповнено пунктом 33 згідно із Законом № 2979-VI від 03.02.2011}

[Bolt]

а давайте посмотрим на те пять решений Конситуционного суда, прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах

 

Вы мне покажете те пять решений КСУ прямо указывающие на возможность кассационного обжалования...???

[Bolt]

а давайте посмотрим на те пять решений Конситуционного суда, прямо указывающих на возможность кассационного оспаривания любых решений и определений запрет на оспаривание которых прямо не указан в процессуальных кодексах

 

Мне кто нибудь покажет те пять решений КСУ, прямо указывающие на такую возможность... Или я может быть чего то не понимаю и не знаю как применить к ВССУ те пять решений КСУ которые указывают на апелляционные суды...

[west11]

глас вопиющего кто-то услышит ? :)

[Bolt]

глас вопиющего кто-то услышит ? :)

 

Нет ну все ж всё понимают, как я понял, один я ничего не понимаю... Есть 5 решений КСУ говорят... прекрасно... прямо указывающих... замечательно... где...?

[west11]

Нет ну все ж всё понимают, как я понял, один я ничего не понимаю... Есть 5 решений КСУ говорят... прекрасно... прямо указывающих... замечательно... где...?

Где ? Где ? Наверное пишутся эти решения, и как только, так сразу...

[0720]

Да вы у Антирейда спрашивайте, это он про пять решений КСУ говорил.

[Bolt]

Да вы у Антирейда спрашивайте, это он про пять решений КСУ говорил.

 

Ну Вы как бы подтвердили вроде тоже про них... Или я Вас не понял...

 

Я вообще то у всех спрашиваю, но все молчат...