Постановление ВСУ по пресмотру об отказе Укргазпромбанку в выселении из помещения на которое обращено взыскание во внесудебном порядке


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

3 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      3
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

21 жовтня 2015 року

 

м. Київ

 

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Гуменюка В.І,

суддів Лященко Н.П., Романюка Я.М., Сімоненко В.М.,

Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л., Яреми А.Г.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа – орган опіки та піклування Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, про виселення за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року,

 

в с т а н о в и л а:

 

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство «Укргазпромбанк» (далі – ПАТ «Укргазпромбанк») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 листопада 2011 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, за умовами якого остання передала в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно, а саме будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_2.

 

Позивач зазначив, що з метою задоволення вимог за кредитним договором він у 2013 році набув право власності на предмет іпотеки – житловий будинок та земельну ділянку у порядку, визначеному Законом України «Про іпотеку», шляхом позасудового врегулювання на підставі іпотечного договору, однак його письмові вимоги про добровільне звільнення житлового будинку відповідачі не виконали.

 

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд виселити з оспорюваного будинку зі зняттям з реєстраційного обліку ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

 

Заочним рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 2 липня 2014 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 28 серпня 2014 року, та залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2014 року, позов ПАТ «Укргазпромбанк» задоволено: виселено ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з будинку АДРЕСА_1; вирішено питання розподілу судових витрат.

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року касаційну скаргу відхилено, заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 2 липня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2014 року залишено без змін.

 

У липні 2015 року до Верховного Суду України звернулася ОСОБА_1 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

У зв’язку із цим ОСОБА_1 просить ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2014 року та заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 2 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Укргазпромбанк».

 

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

 

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

 

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Згідно зі статтею 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 355 цього Кодексу.

 

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 листопада 2011 року між ПАТ «Укргазпромбанк» та приватним підприємством «Виробничо-комерційна фірма «Будмаркет» укладено договір про надання банківського кредиту, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у сумі 1 млн 700 тис. грн зі ставкою 17 % річних та кінцевим терміном повернення до 29 травня 2012 року.

 

З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором того ж дня між ПАТ «Укргазпромбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого є будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, що розташована АДРЕСА_2. Вартість предмета іпотеки визначена сторонами в розмірі 4 млн 243 тис. 11 грн.

 

Станом на час укладення іпотечного договору зазначені предмети іпотеки належали на праві власності іпотекодавцю ОСОБА_1, зокрема будинок – на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17 серпня 2008 року управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі наказу від 17 серпня 2008 року НОМЕР_1; земельна ділянка – згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2, виданим 20 серпня 2008 року управлінням земельних ресурсів у м. Львові.

 

Пунктом 5.1 іпотечного договору передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або шляхом позасудового врегулювання (шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання або шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені); звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється способом за вибором іпотекодержателя.

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; при реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя іпотечний договір є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 6.1 іпотечного договору).

 

Звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки і в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов’язань; при реалізації даного способу задоволення вимог іпотекодержателя цей іпотечний договір є правовою підставою для реалізації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки (п. 6.2 іпотечного договору).

 

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11 та 13 вересня 2013 року право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 й земельну ділянку, що розташована АДРЕСА_2, зареєстровано за ПАТ «Укргазпромбанк» (а. с. 5–6).

 

Судом установлено, що під час укладення іпотечного договору ОСОБА_1 надала довідку від 19 листопада 2011 року про те, що в спірному будинку зареєстрована лише вона (а.с. 19)

 

В іпотечному договорі ОСОБА_1 підтвердила, що предмет іпотеки є її особистою власністю, якою вона має право розпоряджатися без будь-яких обмежень, передача в іпотеку нерухомого майна не порушує прав дітей іпотекодавця та будь-яких членів його сім’ї (пункт 1.6 іпотечного договору).

 

На час вирішення спору в будинку, крім власника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., проживають і зареєстровані ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р.н., а також ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 р.н. (а. с. 4).

 

30 вересня 2013 року банк звернувся до відповідачів з письмовими вимогами про добровільне звільнення житлового будинку, що є предметом іпотеки, які були отримані відповідачами 5 жовтня 2013 року, однак у визначений термін не виконані.

 

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, послався на статті 317, 321 та 391 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та дійшов висновку, що право власності позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом виселення відповідачів – мешканців будинку.

 

ОСОБА_1 посилається на невідповідність ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року викладеному у постанові Верховного Суду України від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права

 

У цій постанові Верховний Суд України погодився з висновками судів передніх інстанцій, які, установивши, що в іпотеку передано житловий будинок, придбаний не за рахунок отриманих кредитних коштів, дійшли висновку про відсутність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

 

Верховний Суд України висловив правову позицію про те, що за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі – ЖК УРСР) особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення (частина друга статті 109 ЖК УРСР).

 

Отже існує невідповідність оскаржуваного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 109 ЖК УРСР та положень Закону України «Про іпотеку».

 

Вирішуючи питання усунення цієї невідповідності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

 

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, – це вид забезпечення виконання зобов’язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

 

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

 

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

За змістом статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя.

 

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

 

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

 

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

 

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

 

Частина третя статті 109 ЖК УРСР регулює порядок виселення громадян.

 

За змістом частини другої статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

 

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

 

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

 

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

 

Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

 

Саме до цього зводиться висновок Верховного Суду України щодо застосування статті 109 ЖК УРСР та положень Закону України «Про іпотеку», викладений у постанові від 18 березня 2015 року (справа № 6-39цс15), який згідно зі статтею 3607 ЦПК України є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

 

Установивши у справі, яка переглядається, що в іпотеку передано будинок, який було одержано ОСОБА_1 у власність не за рахунок кредитних коштів, суди дійшли помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для виселення мешканців із зазначеного будинку без надання їм іншого постійного житла.

 

За таких обставин згідно з підпунктом «а» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України ухвалені у справі рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про виселення відповідачів без надання іншого постійного жилого приміщення підлягають скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Укргазпромбанк».

 

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

 

Заочне рішення Залізничного районного суду м. Львова від 2 липня 2014 року, ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 2 грудня 2014 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 квітня 2015 року в частині виселення відповідачів без надання іншого постійного жилого приміщення скасувати, у задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства «Укргазпромбанк» в цій частині відмовити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий

В.І. Гуменюк

Судді:

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-1484цс15

 

За змістом статті 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв’язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла.

 

Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

 

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на предмет іпотеки, якщо іпотечне майно було придбано за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/B99EFAABC879AA14C2257EF1004C7DAC

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...