Recommended Posts

Доброго дня, у мене наступна ситуація:

я виступаю поручителем по кредитному договору, але Банк без мого відома провів так звану реструктуризацію заборгованості у результаті чого строк дії кредитного договору було продовжено на 1 рік, а відсоткову ставку підвищено на 1 відсоток.

На привеликий жаль, у договорі поруки є такий пункт: "поручитель у порядку та на умовах передбачених договором поруки несе солідарну майнову відповідальність перед кредитором за виконання в повному обсязі зобов’язань ***** за Кредитним договором №**** від ***** та можливих змін та доповнень до нього щодо сплати процентів, неустойки (штрафу, пені), вчасного та у повному обсязі погашення основної суми боргу за кредитом у строк до ***** року у розмірі **** (****) долари США та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами кредитного договору, відшкодування збитків та іншої заборгованості."

але найгірше от тут: "Поручитель дає свою згоду на збільшення розміру забезпеченого порукою за даним договором зобовёязання Позичальника, що може виникнути в майбутньому, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, у випадку внесення Позичальником та Кредитором змін та доповнень до Кредитного договору або у випадку внесення змін до Кредитного договору та/або до даного договору Кредитором в односторонньому порядку."

Строк дії поруки встановлено до червня 2015 і Банк встигнув звернутись досуду...

Підкажіть будь-ласка чи є перспективи визнати поруку припиненою з моменту проведення реструктуризації? Нею ж фактично збільшли мою відповідальність.
Заздалегіть дякую!

Share this post


Link to post
Share on other sites

Шановні, чи є надія визнати поруку припиненою у моєму випадку? І як суди сприймають такі умови договору поруки? Чи є хоч якісь шанси?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Шановні, чи є надія визнати поруку припиненою у моєму випадку? І як суди сприймають такі умови договору поруки? Чи є хоч якісь шанси?

По ч. 4 ст. 559 цк думаю есть,нужно изучать условия договоров.

Share this post


Link to post
Share on other sites

По ч. 4 ст. 559 цк думаю есть,нужно изучать условия договоров.

проблема в тому, що строк дії поруки був до червня 2015, а банк у квітні подав до суду і таким чином встиг.

Наскільки я зрозумів із аналізу тем по поруці то ч. 4 ст. 559 можли застосовувати якщо в поруці взагалі немає строку.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Наразі ситуація така: вже є ращення першої інстанції по стягненню по кредитному солідарно з мене і позичальника, а я хочу визнати поруку припиненою і потім те рішення перегшлянути за нововиявленими.
Я хочу зрозуміти як діють суди при наявності у договорі поруки умови про згоду позичальника на майбутні збільшення зобовёязання (редакція даного пункту договору викладена в першому пості).
Заздалегіть дякую всім за допомогу.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Наразі ситуація така: вже є ращення першої інстанції по стягненню по кредитному солідарно з мене і позичальника, а я хочу визнати поруку припиненою і потім те рішення перегшлянути за нововиявленими.

Я хочу зрозуміти як діють суди при наявності у договорі поруки умови про згоду позичальника на майбутні збільшення зобовёязання (редакція даного пункту договору викладена в першому пості).

Заздалегіть дякую всім за допомогу.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року                                                                                        м. Київ

6-100 цс 12

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Яреми А.Г.,

 

 

суддів:

Гуменюка В.І.,

  Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л., -

 

Жайворонок Т.Є.,

  Патрюка М.В.,

 

 

Лященко Н.П.,

  Романюка Я.М.,

 

за участю представників публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»  – ОСОБА_1 та ОСОБА_2, –

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и л а:

 

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк» (з 25 червня 2009 року – відкрите акціонерне товариство «УніКредит Банк», а з 8 лютого 2011 року – публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк») (далі – Банк) і ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит НОМЕР_1, відповідно до умов якого останньому надано грошові кошти у сумі 155 180 доларів США на строк 20 років зі сплатою процентів у розмірі 13,4 % річних, зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 31 липня 2028 року включно. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання між нею та відповідачами було укладено договір поруки НОМЕР_2 від 31 липня 2008 року. 1 вересня 2009 року між ОСОБА_4 і Банком укладено угоду про внесення змін та доповнень № 1 до договору про іпотечний кредит, відповідно до якої було збільшено суму кредиту до 178 236, 53 доларів США, строк кредиту до 22 років і процентну ставку до 13,92 % річних.

Позивачка, посилаючись на те, що вказану додаткову угоду укладено без її повідомлення та не було отримано її згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов’язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, просила визнати вищезазначений договір поруки припиненим з 1 вересня 2009 року на підставі вимог ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від        19 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки НОМЕР_2 від 31 липня 2008 року, укладений між Банком і ОСОБА_3, ОСОБА_4, таким, що припинив свою дію з 1 вересня 2009 року. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Банк оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                    29 лютого 2012 року касаційну скаргу Банку відхилено, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У червні 2012 року Банк подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 29 лютого 2012 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 6 серпня 2012 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Банку про припинення договору поруки для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року з підстав неоднакового застосування ст. 559 ЦК України.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 7 серпня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України Банк порушує питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права (ст. 559 ЦК України), передбачених ст. 355 ЦПК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що сторони кредитного договору змінили зобов’язання за цим договором зі збільшенням обсягу відповідальності без згоди на це поручителя, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України тягне за собою припинення поруки.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення Банк указує на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 559 ЦК України та посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 29 лютого 2012 року, з якої вбачається, що суди відмовили у визнанні поруки припиненою з тих підстав, що під час укладення договору поруки поручитель ознайомився з обсягом відповідальності та погодився на можливі зміни основного зобов’язання, а тому відсутня необхідність в узгодженні з ним конкретних змін цього зобов’язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судами встановлено, що згідно з підп. 1.1 п. 1 договору поруки від 31 липня 2008 року (а.с. 13), укладеного з метою забезпечення виконання зобов’язання за договором іпотечного кредиту (а.с. 6), ОСОБА_3 поручилась перед Банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов’язань за цим кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. 1 вересня 2009 року між Банком і ОСОБА_4 укладено угоду про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного вище договору про іпотечний кредит (а.с. 14), відповідно до якої розмір основної суми кредиту збільшено до 178 236, 53 доларів США, строк повернення кредиту збільшено до 22 років, зі строком остаточного погашення не пізніше                  1 серпня 2030 року, та збільшено з 31 серпня 2010 року процентну ставку за договором до 13,92 % річних. Доказів про те, що ОСОБА_3 була повідомлена про укладення 1 вересня 2009 року вказаної угоди та надала свою згоду на продовження договору поруки, відповідачами не надано.

За таких обставин суд, ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, обґрунтовано виходив із того, що сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшенням об’єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

Твердження Банку про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору (підп. 1.1 п. 1 договору поруки) є безпідставним, оскільки положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Доводи заяви та надана ухвала суду касаційної інстанції свідчать про наявність неоднакового застосування судами ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Проте судова палата вважає, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Суд обґрунтовано виходив із того, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов’язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.

За таких обставин Верховний Суд України відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись ст. ст. 355, 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 29 лютого 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

 

 

А.Г. Ярема

 

 

 

 

Судді:

 

 

 

 

 

 

 

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

 

 

 

 

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

Share this post


Link to post
Share on other sites

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року                                                                                        м. Київ

6-100 цс 12

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого

Яреми А.Г.,

 

 

суддів:

Гуменюка В.І.,

  Охрімчук Л.І.,

Сеніна Ю.Л., -

 

Жайворонок Т.Є.,

  Патрюка М.В.,

 

 

Лященко Н.П.,

  Романюка Я.М.,

 

за участю представників публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк»  – ОСОБА_1 та ОСОБА_2, –

розглянувши в судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про визнання договору поруки припиненим,

 

в с т а н о в и л а:

 

У травні 2011 року ОСОБА_3 звернулася до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 31 липня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «УніКредит Банк» (з 25 червня 2009 року – відкрите акціонерне товариство «УніКредит Банк», а з 8 лютого 2011 року – публічне акціонерне товариство «УніКредит Банк») (далі – Банк) і ОСОБА_4 було укладено договір про іпотечний кредит НОМЕР_1, відповідно до умов якого останньому надано грошові кошти у сумі 155 180 доларів США на строк 20 років зі сплатою процентів у розмірі 13,4 % річних, зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 31 липня 2028 року включно. З метою забезпечення виконання кредитного зобов’язання між нею та відповідачами було укладено договір поруки НОМЕР_2 від 31 липня 2008 року. 1 вересня 2009 року між ОСОБА_4 і Банком укладено угоду про внесення змін та доповнень № 1 до договору про іпотечний кредит, відповідно до якої було збільшено суму кредиту до 178 236, 53 доларів США, строк кредиту до 22 років і процентну ставку до 13,92 % річних.

Позивачка, посилаючись на те, що вказану додаткову угоду укладено без її повідомлення та не було отримано її згоди на продовження договору поруки на нових умовах, пов’язаних зі збільшенням відповідальності поручителя, просила визнати вищезазначений договір поруки припиненим з 1 вересня 2009 року на підставі вимог ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від        19 липня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 жовтня 2011 року, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено. Визнано договір поруки НОМЕР_2 від 31 липня 2008 року, укладений між Банком і ОСОБА_3, ОСОБА_4, таким, що припинив свою дію з 1 вересня 2009 року. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, Банк оскаржив їх у касаційному порядку.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                    29 лютого 2012 року касаційну скаргу Банку відхилено, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.

У червні 2012 року Банк подав до Верховного Суду України через Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ заяву про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 29 лютого 2012 року.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 6 серпня 2012 року допущено до провадження Верховного Суду України цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Банку про припинення договору поруки для перегляду ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року з підстав неоднакового застосування ст. 559 ЦК України.

Ухвалами судді Верховного Суду України від 7 серпня 2012 року відкрито провадження у справі, витребувано матеріали справи за вищезазначеним позовом та здійснено підготовчі дії відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 360-1 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У заяві про перегляд судового рішення Верховним Судом України Банк порушує питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року та передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав неоднакового застосування судами касаційних інстанцій одних і тих самих норм матеріального права (ст. 559 ЦК України), передбачених ст. 355 ЦПК України, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд судового рішення не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися й суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що сторони кредитного договору змінили зобов’язання за цим договором зі збільшенням обсягу відповідальності без згоди на це поручителя, що в силу ч. 1 ст. 559 ЦК України тягне за собою припинення поруки.

В обґрунтування заяви про перегляд судового рішення Банк указує на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 559 ЦК України та посилається на ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 29 лютого 2012 року, з якої вбачається, що суди відмовили у визнанні поруки припиненою з тих підстав, що під час укладення договору поруки поручитель ознайомився з обсягом відповідальності та погодився на можливі зміни основного зобов’язання, а тому відсутня необхідність в узгодженні з ним конкретних змін цього зобов’язання.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Судами встановлено, що згідно з підп. 1.1 п. 1 договору поруки від 31 липня 2008 року (а.с. 13), укладеного з метою забезпечення виконання зобов’язання за договором іпотечного кредиту (а.с. 6), ОСОБА_3 поручилась перед Банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником усіх його зобов’язань за цим кредитним договором та додатковими договорами (угодами) до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. 1 вересня 2009 року між Банком і ОСОБА_4 укладено угоду про внесення змін та доповнень № 1 до вказаного вище договору про іпотечний кредит (а.с. 14), відповідно до якої розмір основної суми кредиту збільшено до 178 236, 53 доларів США, строк повернення кредиту збільшено до 22 років, зі строком остаточного погашення не пізніше                  1 серпня 2030 року, та збільшено з 31 серпня 2010 року процентну ставку за договором до 13,92 % річних. Доказів про те, що ОСОБА_3 була повідомлена про укладення 1 вересня 2009 року вказаної угоди та надала свою згоду на продовження договору поруки, відповідачами не надано.

За таких обставин суд, ухвалюючи рішення у справі, що розглядається, обґрунтовано виходив із того, що сторони кредитного договору змінили умови договору зі збільшенням об’єму відповідальності без згоди поручителя за відсутності в договорі вказівки на те, що такі зміни можливі без повідомлення поручителя.

Твердження Банку про достатність попередньої згоди поручителя на зміну умов основного договору (підп. 1.1 п. 1 договору поруки) є безпідставним, оскільки положення зазначеного договору не містять інформації про те, що така зміна та доповнення умов основного договору повинні були здійснюватися без повідомлення поручителя, і не свідчать про відмову поручителя від узгодження можливих змін.

Доводи заяви та надана ухвала суду касаційної інстанції свідчать про наявність неоднакового застосування судами ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Проте судова палата вважає, що підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Суд обґрунтовано виходив із того, що зазначення в договорі поруки про можливість зміни розміру процентів за основним зобов’язанням і строків їх виплати не звільняє сторони основного зобов’язання від узгодження цих змін із поручителем, оскільки договором не передбачено, що такі зміни проводяться без їх узгодження (додаткового повідомлення), і докази такого узгодження відсутні.

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права, тому передбачені п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підстави для перегляду судового рішення відсутні.

За таких обставин Верховний Суд України відповідно до ч. 1 ст. 360-5 ЦПК України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись ст. ст. 355, 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л а :

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від                 29 лютого 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

 

Головуючий

 

 

А.Г. Ярема

 

 

 

 

Судді:

 

 

 

 

 

 

 

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

 

 

 

 

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

 

дуже дякую!!!

візьму за основу дану постанову!

А чи є, у разі успіху по визнанню поруки припиненою, скасувати рішення про стягнення заборгованості за нововиявленими обставинами?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Наразі ситуація така: вже є ращення першої інстанції по стягненню по кредитному солідарно з мене і позичальника, а я хочу визнати поруку припиненою і потім те рішення перегшлянути за нововиявленими.

Я хочу зрозуміти як діють суди при наявності у договорі поруки умови про згоду позичальника на майбутні збільшення зобовёязання (редакція даного пункту договору викладена в першому пості).

Заздалегіть дякую всім за допомогу.

Здесь нужно идти по другому пути.

Анализировать материалы дела по взысканию и искать нюансы.

  • Like 1

Share this post


Link to post
Share on other sites

Здесь нужно идти по другому пути.

Анализировать материалы дела по взысканию и искать нюансы.

ну мене цікавить порука, я хочу сам вийти, тому і вирішив обрати саме такий спосіб.

Share this post


Link to post
Share on other sites

ну мене цікавить порука, я хочу сам вийти, тому і вирішив обрати саме такий спосіб.

 

Вы можете выйти из поруки и при помощи оскарження предыдущего решения, а не заводить новый процесс...

Share this post


Link to post
Share on other sites

Вы можете выйти из поруки и при помощи оскарження предыдущего решения, а не заводить новый процесс...

вказуючи на те, що суд не врахував збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, а умова про нібито згоду на майбутні збільшення у договорі поруки - суперечить позиції ВСУ?

Share this post


Link to post
Share on other sites

вказуючи на те, що суд не врахував збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, а умова про нібито згоду на майбутні збільшення у договорі поруки - суперечить позиції ВСУ?

В деле по взысканию у Вас решение первой инстанции,апелляции или кассации?

Вы юрист?

Share this post


Link to post
Share on other sites

Знайшов свіже рішення по умові поруки якою нібито надана згода на збільшення відповідальності поручителя

http://reyestr.court.gov.ua/Review/49783073

У Вас ситуация немного другая,поэтому вопрос о возможности подачи в ВСУ неоднозначный.

Share this post


Link to post
Share on other sites

У Вас ситуация немного другая,поэтому вопрос о возможности подачи в ВСУ неоднозначный.

 

Тем более там по Господарському...

Share this post


Link to post
Share on other sites

вказуючи на те, що суд не врахував збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди, а умова про нібито згоду на майбутні збільшення у договорі поруки - суперечить позиції ВСУ?

По какому пути решили пойти?

какой иск будете заявлять?

какие способы защиты выбрали?

какие основания?

Share this post


Link to post
Share on other sites

1) Вже є рішення суду першої інстанції - на користь банку (було заочне, не скасували, подано апеляцію).

2) На розгляді перебуває справа по визнанню поруки припиненою через збільшення відповідальності поручителя без його згоди.

3) Буду бити на недостатність згоди у договорі поруки підкріплюючи позицією ВСУ та ВГСУ.

4) Частково юрист.

5) Нажаль, підстав для ч.4 ст.559 не бачу, оскільки у поруці чітко встановлено строк її дії ("даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 09 червня 2015р.", а банк звернувся до суду раніше, нажаль).

6) Якщо визнають поруку припиненою - буду подавати по нововиявлених.

Share this post


Link to post
Share on other sites

У пошуках практики знайшов ОЦЕ (http://reyestr.court.gov.ua/Review/51752040), як на мене, це не витримує жодної критики і ВСУ, по суті, саме собі грубо суперечить. Як то кажуть, полюбуйтесь...

Share this post


Link to post
Share on other sites

1) Вже є рішення суду першої інстанції - на користь банку (було заочне, не скасували, подано апеляцію).

2) На розгляді перебуває справа по визнанню поруки припиненою через збільшення відповідальності поручителя без його згоди.

3) Буду бити на недостатність згоди у договорі поруки підкріплюючи позицією ВСУ та ВГСУ.

4) Частково юрист.

5) Нажаль, підстав для ч.4 ст.559 не бачу, оскільки у поруці чітко встановлено строк її дії ("даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 09 червня 2015р.", а банк звернувся до суду раніше, нажаль).

6) Якщо визнають поруку припиненою - буду подавати по нововиявлених.

5)у вас не срок поручительства,а термин.

Share this post


Link to post
Share on other sites

У пошуках практики знайшов ОЦЕ (http://reyestr.court.gov.ua/Review/51752040), як на мене, це не витримує жодної критики і ВСУ, по суті, саме собі грубо суперечить. Як то кажуть, полюбуйтесь...

В данном случае ВСУ ошибочно посчитал,что срок поручительства установлен.

Share this post


Link to post
Share on other sites

В данном случае ВСУ ошибочно посчитал,что срок поручительства установлен.

тобто виходить, якщо я вірно Вас розумію, що оцей от термін дії поруки до 9 червня 2015 року - не має жодного значення і має застосовуватись ч.4 ст.559? (строк повернення кредиту був взагалі у 13-му році)

Share this post


Link to post
Share on other sites

тобто виходить, якщо я вірно Вас розумію, що оцей от термін дії поруки до 9 червня 2015 року - не має жодного значення і має застосовуватись ч.4 ст.559? (строк повернення кредиту був взагалі у 13-му році)

Моя позиция такова.

У кого-то даже в апелляции Одессы удалось доказать,что в аналогичном случае должны в кредитном договоре отсутствует срок,поэтому они были обязаны подать требование в течении года с момента заключения договора ипотеки.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Моя позиция такова.

У кого-то даже в апелляции Одессы удалось доказать,что в аналогичном случае должны в кредитном договоре отсутствует срок,поэтому они были обязаны подать требование в течении года с момента заключения договора ипотеки.

наразі шукаю таку практику, але поки знаходжу виключно там де "діє до повного виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором".

а от там де була б встановлена конкретна дата і її визнано терміном, а не строком, поки ні, буду шукати...

Share this post


Link to post
Share on other sites

наразі шукаю таку практику, але поки знаходжу виключно там де "діє до повного виконання сторонами зобов'язань за кредитним договором".

а от там де була б встановлена конкретна дата і її визнано терміном, а не строком, поки ні, буду шукати...

Желательно решения ВССУ.

Если найдете,размещайте ссылки.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

    No members to show