о признании кредитного договора частично не действительным


Recommended Posts

Здравствуйте. на сайте Гранд Иншур http://grand-insur.com/obrazcy-dokumentov

есть Образец иска о признании кредитного договора частично недействительным (пеня)

Цель — признать недействительным пункт договора, устанавливающий чрезмерно большую неустойку (пеню). Он базируется на Законе Украины «О защите прав потребителей», поэтому подается без оплаты судебного сбора. Особенностью данного иска является то, что истцом в нем выступает не заемщик, который подписывал кредитный договор, а его поручитель.

Правовые позиции, изложенные в исковом заявлении основываются на аналогичных позициях, высказанных судом кассационной инстанции во время рассмотрения аналогичных дел

. Судова практика - ухвала ВССУ від 19.06.2013 року (адреса у реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/32254109.

5. Судова практика - ухвала ВССУ від 24.04.2013 року (адреса у реєстрі: http://reyestr.court.gov.ua/Review/31007204.

Подскажите на сколько актуально это сейчас и существует ли более свежие решения ?

Link to comment
Share on other sites

А доступ к данным ухвалам ВССУ закрыт в режиме общего доступа, видать интересные решения .... У кого есть текст, поделитесь!

Link to comment
Share on other sites

по реєстраційному номеру 31007204 відкривається на сайті реєстру

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ            

24 квітня 2013 року                                                                              м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:

 

головуючого                 Луспеника Д.Д.,  

суддів:                     Гулька Б.І.,             Лесько А.О.,                

                                                   Хопти С.Ф.,             Червинської М.Є.,                    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про визнання недійсними пунктів кредитного договору та зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У липні 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 10 квітня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»), укладено кредитний договір, за яким вона отримала кредит у розмірі 6 тис. доларів США на строк до           25 березня 2013 року зі сплатою 24 % річних. Крім того, за користування кредитом понад установлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється процентна ставка в розмірі 72 % річних.  

Позивач вважала, що умова щодо встановлення підвищеної процентної ставки є несправедливою, тому, уточнивши позовні вимоги, просила суд визнати недійсними п. 2.4 кредитного договору та пункт «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору з моменту його укладення.      

Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано недійсним                       п. 2.4. кредитного договору від 10 квітня 2008 року та пункт «Підвищена процентна ставка (у разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору, які встановлюють підвищену процентну ставку за користування кредитом понад установлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу). Зобов'язано ПАТ «Універсал Банк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором від 10 квітня 2008 року та зарахувати в погашення тіла кредиту грошові кошти, зараховані раніше в погашення нарахованих підвищених процентів. Вирішено питання про розподіл судових витрат.  

Рішенням апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.  

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

 

Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що наявність п. 2.4. кредитного договору від               10 квітня  2008 року та пункту «Підвищена процентна ставка (у разі прострочення платежу)» додатку 1 до кредитного договору призвела до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду позивача як споживача, у зв'язку з чим ці умови кредитного договору є несправедливими.

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, відповідають матеріалам справи й вимогам закону.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із правомірності встановлення банком підвищеної процентної ставки, оскільки, підписуючи кредитний договір, сторони досягли домовленості про те, що банк має право встановлювати підвищену процентну ставку (у разі прострочення платежу) і встановлювати її на рівні 72 % річних.      

 

Проте погодитись із такими висновками апеляційного суду не можна.

Судом установлено, що 10 квітня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір,  за яким останній надано кредит у розмірі 6 тис. доларів США на строк до 25 березня 2013 року, для поточних потреб позичальника (п. 1.3. договору).

Згідно з п.1.1 кредитного договору на позичальника покладено обов'язок  погасити кредит та сплатити проценти за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором та додатками 1 і 2. Пунктом «Процентна ставка (станом на день укладення договору)» додатку 1 розмір процентної ставки визначено у розмірі 24 % річних. Водночас пунктом 2.4 кредитного договору визначено, що за користування кредитом понад встановлений строк (прострочення терміну сплати щомісячного платежу) встановлюється підвищена процентна ставка, вказана в додатку 1 до договору. У додатку 1 у пункті «Підвищена процентна ставка (в разі прострочення платежу)» розмір такої ставки визначений у розмірі 72 % річних.                          

 

За положеннями ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

 

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені чч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

 

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (яким відповідно до ст. 4 цього Закону є договір про надання споживчого кредиту) повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків.

 

За положеннями ч. 5 ст. 11, ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору

 

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50 % вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

 

З матеріалів справи вбачається, що визначений у додатку 1 до кредитного договору розмір підвищеної процентної ставки - 72 % річних, перевищує розумну межу плати за послугу, яка встановлена законом.

Крім того, з 25 червня 2008 року банк у односторонньому порядку збільшив як основну процентну ставку з 24 % до 30 % річних, так і підвищену - з 72 % до            90 % річних.  

 

Таким чином, апеляційний суд, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, дійшов помилкового висновку про те, що банком правомірно встановлено підвищену процентну ставку.

 

Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом було скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

                              

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 6 грудня 2012 року скасувати, заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 2 серпня 2012 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                           Д.Д. Луспеник                                                                                                  

Судді:                                                                                                            Б.І. Гулько

 

                                                                                                                                А.О. Лесько

 

                                                                                                                                С.Ф. Хопта

 

                                                                                                                                М.Є. Червинська                                                                             

Link to comment
Share on other sites

rada.gif

 


У х в а л а


іменем    україни


19 червня 2013 рокум. Київ


Колегія суддів Судової палати у цивільних справах


Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:


 


головуючого  Луспеника Д.Д.


 


суддів: Гулька Б.І., Лесько А.О., Червинської М.Є., Черненко В.А.,


 


розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Форум» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Банк Форум» про визнання кредитного договору частково недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником ОСОБА_2, на рішення апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року,


встановила:


 


У травні 2010 року публічне акціонерне товариство «Банк Форум» (далі - ПАТ «Банк Форум») звернулось до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 031 050,10 доларів США та пеню за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату нарахованих процентів в сумі 11 225 738 грн. 06 коп.


Свої вимоги позивач мотивував тим, що 15 квітня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником якого є ПАТ «Банк Форум», та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, згідно якого остання отримала  кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в сумі 1 670 тис. доларів США для споживчих потреб, зі строком користування кредитом до 15 квітня 2009 року та процентною ставкою за користування кредитними коштами, що становить 13 % річних. Зазначав, що відповідач свої зобов'язання перед банком не виконала, а саме з 18 вересня 2009 року припинила сплату процентів за користування кредитом та з 8 жовтня 2009 року припинила сплату кредитних коштів, чим порушила умови кредитного договору. Вказував, що пунктом 4.1. кредитного договору передбачено стягнення пені у розмірі 0,2 % за кожен день прострочення виконання зобов'язань. Станом на 13 травня 2011 року пеня за несвоєчасне повернення кредитних коштів та за простроченими та несплаченими нарахованими процентами становить 11 225 738 грн. 06 коп. На виконання вимог кредитного договору банк надіслав на адресу відповідача письмову вимогу про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитними штами, яка була залишена відповідачем без задоволення.


 


У березні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним п. 4.1. кредитного договору від 15 квітня 2008 року, укладеного між нею та акціонерним комерційним банком «Форум».


Свої вимоги мотивувала тим, що підставі п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» платою за кредитним договором буде розмір процентної ставки за кредитом який споживач сплачує банку за користування кредитним коштами, тобто, розмір пені не повинен перевищувати половину розміру процентної ставки згідно договору. Зазначала, що враховуючи розмір нарахованих відповідачем процентів за користування кредитом та суму нарахованої пені, убачається перевищення розміру пені більш як на половину розміру процентної ставки, що свідчить про включення до кредитного договору умови, яка, на її думку, є за своєю правовою природою несправедливою і такою, що не відповідає нормам Закону України «Про захист прав споживачів», а тому просила позов задовольнити.


 


Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року позов ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.


Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» 1 594 989,16 доларів США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 12 725 621 грн. 01 коп.


Вирішено питання про розподіл судових витрат.


У решті позову ПАТ «Банк Форум» та у зустрічному позові ОСОБА_1 відмовлено.


 


Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2011 року рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за кредитним договором та пені за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату нарахованих процентів скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення.


Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» 65 010,84 доларів США заборгованості за кредитним договором, що еквівалентно 518 688 грн. 99 коп., прострочену заборгованість за нарахованими процентами в сумі 371 056,1 доларів США, що еквівалентно 2 960 471 грн. 09 коп., пеню за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату нарахованих процентів в сумі 11 225 738 грн. 06 коп., а всього 14 704 898 грн. 10 коп.


У решті рішення суду залишено без змін.


 


Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2012 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 30 травня 2011 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 6 жовтня 2011 року в частині стягнення простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 1 660 000,00 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 13 травня 2011 року становило 13 244 310 грн., та простроченої заборгованості за процентами у розмірі 371 056,1 доларів США, що за курсом Національного Банку України станом на 13 травня 2011 року становило 2 960 471 грн. 09 коп. залишено без змін.


Вказані судові рішення в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту і несвоєчасну сплату нарахованих процентів в сумі 11 225 738 грн. 06 коп. та зустрічного позову скасовано, справу в зазначеній частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції


 


Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня          2012 року у задоволенні позову ПАТ «Банк Форум» відмовлено.


Зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено.


Визнано недійсним пункт 4.1. кредитного договору № 0160/08/01-CLLv, укладеного 15 квітня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1


                              


Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ПАТ «Банк Форум» задоволено частково.


Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк Форум» 8 млн. грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту та нарахованих процентів за кредитним договором від 15 квітня 2008 року, обрахованої станом на 13 травня 2011 року.


Зустрічний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.


 


У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції.


 


Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.  


 


Відповідно до ст. 324 ЦПК України підставами касаційного  оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


 


Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні первісного позову та задовольняючи зустрічний позов, виходив з положень ст. ст.2032152175266116256291054 ЦК України, ст. ст. 1118 Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши, що ос порений пункт кредитного договору є несправедливим, порушує принцип добросовісності.


 


Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи первісний позов і залишаючи зустрічний позов без задоволення, виходив із того, що суд першої інстанції не врахував характер та природу пені як виду забезпечення виконання зобов'язань та необґрунтовано підсумував розмір неустойки за рік, що не відповідає умовам договору. Забезпечення виконання зобовязань є заходами впливу на недобросовісних контрагентів, які застосовуються з метою спонукання їх до виконання договору, і з цієї точки зору є договірною санкцією.


 


Проте погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна.


 


Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.


Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.


Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.


 


Зазначеним вимогам закону рішення апеляційного суду не відповідає.


 


Судами установлено, що 15 квітня 2008 року між акціонерним комерційним банком «Форум» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, відповідно до п. 1 якого остання отримала кредит у вигляді не відновлюваної кредитної лінії в сумі 1 670 000,00 доларів США для споживчих потреб, строком до 15 квітня 2009 року з відсотковою ставкою  13% річних.


Позичальник, відповідно до п. п. 2.3., 2.6., 3.3.2. кредитного договору, зобовязалась здійснювати повернення кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом на відкритий їй позичковий рахунок, не пізніше строку, визначеного п. 1.2. кредитного договору, тобто до 15 квітня 2009 року.


Згідно з п. 4.1. кредитного договору за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за не своєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 процентів за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості.


ОСОБА_1 отримала грошові кошти готівкою через касу: 15 квітня 2008 року - 1 150 тис. доларів США; 25 квітня 2008 року - 150 тис. доларів США; 29 травня 2008 року - 250 тис. доларів США; 3 червня 2008 року - 30 тис. доларів США; 6 червня 2008 року - 90 тис. доларів США.


 


Згідно з чч. 1, 3 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.


Оскільки, відповідно до умов кредитного договору від 15 квітня 2008 року, що укладений між сторонами, Банк відкрив позичальнику невідновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».


Отже, оскільки банк надав ОСОБА_1 споживчий кредит, то при укладенні цього договору банк зобов'язаний був дотримуватись вимогЗакону України «Про захист прав споживачів».


Крім того, необхідність застосування цього Закону України до споживчого кредитування звернуто увагу у Рішенні Конституційного Суду України № 15-рп/2011 від 10 листопада 2011 року (справа про захист прав споживачів кредитних послуг).


У цьому Рішенні Конституційного Суду України зазначено, що у справі про захист прав споживачів кредитних послуг держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору.


Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.


Згідно зі ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», на яку відповідачка посилалась, обґрунтовуючи свої заперечення за вимогами Банка та свої вимоги за зустрічним позовом, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.


Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов᾽язків на шкоду споживача.


Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад пятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобовязань за договором.


Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.


У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача:


1) такі положення також підлягають зміні; або


2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.


Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.


 


З урахування наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що пункт 4.1. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання зобовязання за споживчим кредитом, що становить 73% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обовязків на шкоду позичальника - ОСОБА_1, як споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад пятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобовязань за спірним договором.  


 


Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 212 ЦПК України,  скасовуючи рішення суду першої інстанції, вищезазначених вимог закону до уваги не взяв, належним чином доводів сторін не перевірив, дав невірну оцінку наданим доказам у їх сукупності, неправильно витлумачив норми закону та дійшов невірного висновку про відсутність підстав вважати розмір неустойки, визначений сторонами кредитного договору, таким, що суперечить принципу добросовісності, наслідком чого є істотний дисбаланс договірних прав та обовязків.


При цьому, скасовуючи рішення суду щодо задоволення зустрічного позову, апеляційний суд послався лише на те, що наявність неустойки за своєю правовою природою свідчить про забезпечення виконання зобов'язання та є заходом впливу до недобросовісних контрагентів. Проте, це не означає, що Закон України «Про захист прав споживачів» не повинен застосовуватись до цих правовідносин.


 


Таким чином, апеляційний суд, безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, припустився помилки у застосуванні матеріального та процесуального закону.


 


Відповідно до ст. 339 ЦПК України суд касаційної інстанції, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно з законом, скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.  


 


Ураховуючи викладене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням рішення суду першої інстанції в силі з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.  


 


Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ  


 


у х в а л и л а :


 


Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_2, задовольнити.


 


Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 грудня 2012 року, скасувати, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18 жовтня          2012 року залишити в силі.


 


Ухвала оскарженню не підлягає.  


 


 


Головуючий :                                                              Д.Д. Луспеник


 


 


              Судді:                                                            Б.І. Гулько


 


 


                                                                                     А.О. Лесько


 


 


                                                                                     М.Є. Червинська


 


 


                                                                                     В.А. Черненко


 


http://reyestr.court.gov.ua/Review/32254109


Link to comment
Share on other sites

А доступ к данным ухвалам ВССУ закрыт в режиме общего доступа, видать интересные решения .... У кого есть текст, поделитесь!

 

Ничего там не закрыто... Просто скобочку человек не туда захватил... после ссылки...  Надо ведь смотреть на адресную строку и видеть, что там, что то лишнее...

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/32254109

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/31007204

Link to comment
Share on other sites

З урахування наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що пункт 4.1. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання зобов᾽язання за споживчим кредитом, що становить 73% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов᾽язків на шкоду позичальника - ОСОБА_1, як споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п᾽ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов᾽язань за спірним договором.  

а у меня  аналогичная  ситуация :     При порушенні  Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник

зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 1,00% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні   за кожний день прострочки. Сплата пені
здійснюється в гривні У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

4.2  У випадку невиконання Банком зобов'язань по видачі Кредиту згідно п.2.1.1 даного Договору за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.7. даного Договору, Банк сплачує Позичальникові пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно виданої суми Кредиту за кожний день прострочення виконання даного зобов'язання (за винятком випадків, передбачених п.2.3 6. даного Договору).   Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. 4.3. Усі суперечки й розбіжності, які випливають із даного Договору або виникли у зв'язку з ним, підлягають розгляду у встановленому законом порядку.

Если учитывать тему  

Постанова ВСУ від 2 грудня 2015 року № 6-1341цс15. По ПриватБанку и потребителям. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=8003#entry155904

и  ПРАВОВУ  ПОЗИЦІЮ   у справі № 6-1341цс15:Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача. 

то наверное  актуально, вот  только свежих решений у меня нет, может кто нибудь подскажет !!!

Link to comment
Share on other sites

и ещё  вопрос в тему. Если в кредитном договоре указана сумма которую  банк обязуется выдать на  срок до 17/05/2013 р., указан  ежемесячный  платёж, который состоит: "Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 233,83 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.. "

но не указана сумма  которую  в результате  должен вернуть заёмщик , графика платежей нет !!!

Вопрос , является  эта конечная сумма ИСТОТНЫМИ  УМОВАМИ  ДОГОВОРУ ???

Link to comment
Share on other sites

и ещё вопрос в тему. Если в кредитном договоре указана сумма которую банк обязуется выдать на срок до 17/05/2013 р., указан ежемесячный платёж, который состоит: "Щомісяця в Період сплати Позичальник повинен надавати Банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 233,83 доларів США для погашення заборгованості за Кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії.. "

но не указана сумма которую в результате должен вернуть заёмщик , графика платежей нет !!!

Вопрос , является эта конечная сумма ИСТОТНЫМИ УМОВАМИ ДОГОВОРУ ???

Я думаю,да,но этот платеж не включает проценты.

вы как-то вырванно пытаетесь протолковать условия своего договора.

Это необходимо делать только комплексно.

Link to comment
Share on other sites

З урахування наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що пункт 4.1. кредитного договору щодо встановлення сторонами договору пені у розмірі 0,2% за кожен день прострочення виконання зобов᾽язання за споживчим кредитом, що становить 73% від суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів за рік, є несправедливим та суперечить принципам розумності та добросовісності та є наслідком дисбалансу договірних прав та обов᾽язків на шкоду позичальника - ОСОБА_1, як споживача послуг банку, оскільки дана умова договору встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п᾽ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання нею зобов᾽язань за спірним договором.

а у меня аналогичная ситуация : При порушенні Позичальником будь-якого зобов'язання, передбачених п.п.2.2.2, 2.2.3 даного Договору, Банк має право нарахувати, а Позичальник

зобов'язується сплатити Банку пеню в розмірі 1,00% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені

здійснюється в гривні У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати.

4.2 У випадку невиконання Банком зобов'язань по видачі Кредиту згідно п.2.1.1 даного Договору за умови виконання Позичальником зобов'язань, передбачених п. 2.2.7. даного Договору, Банк сплачує Позичальникові пеню в розмірі 0,1% від несвоєчасно виданої суми Кредиту за кожний день прострочення виконання даного зобов'язання (за винятком випадків, передбачених п.2.3 6. даного Договору). Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. 4.3. Усі суперечки й розбіжності, які випливають із даного Договору або виникли у зв'язку з ним, підлягають розгляду у встановленому законом порядку.

Если учитывать тему Постанова ВСУ від 2 грудня 2015 року № 6-1341цс15. По ПриватБанку и потребителям. http://antiraid.com.ua/forum/index.php?showtopic=8003#entry155904

и ПРАВОВУ ПОЗИЦІЮ у справі № 6-1341цс15:Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

то наверное актуально, вот только свежих решений у меня нет, может кто нибудь подскажет !!!

Нужно искать такие решения.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...
  • Пользователи

    No members to show