Определение ВССУ о взыскании с банка Даниэль пени в размере 3% в день не смотря на временную администрацию и ликвидацию

[ANTIRAID]

Державний герб України

 

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

11 листопада 2015 року

 

м. Київ

 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

 

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Остапчука Д.О., Савченко В.О.,

 

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Даніель» про відшкодування майнової шкоди за договорами строкових банківських вкладів

 

за касаційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 05 листопада 2014 року, -

 

в с т а н о в и л а :

 

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «Даніель» (далі - ПАТ КБ «Даніель») про відшкодування майнової шкоди за договорами строкових банківських вкладів.

 

Позов обґрунтовував тим, що між ним та ПАТ КБ «Даніель» були укладені договори строкового банківського вкладу (депозиту) «Класичний», відповідно до умов яких він передав в управління Банку: вклад у розмірі 35 000 грн за договором №Т-3385-05 від 08 травня 2012 року на строк зберігання по 13 травня 2013 року зі сплатою 21, 50% річних; вклад у розмірі 35 000 грн за договором №Т-3419-05 від 16 травня 2012 року на строк зберігання по 21 травня 2013 року за процентною ставкою 21, 50% річних та вклад у розмірі 50 000 грн за договором №Т-3760-05 від 13 серпня 2012 року на строк зберігання по 18 серпня 2013 року з виплатою 24, 50% річних.

 

15 травня 2013 року, 21 травня 2013 року та 09 серпня 2013 року він повідомив відповідача про намір забрати депозитний вклад та нараховані проценти у зв'язку з настанням строку їх повернення, проте всупереч умовам договору відповідач депозитних коштів та нарахованих процентів не повернув.

 

Рішеннями Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2014 року та 07 лютого 2014 року стягнуто з відповідача на його користь суми банківських вкладів, процентів та майнову шкоду. Постановою Правління Національного Банку України від 16 січня 2014 року в банку була введена тимчасова адміністрація. Банк повернув йому суми вкладів та проценти за користування вкладами з розрахунку 1% річних лише 21 березня 2014 року.

 

Посилаючись на наведені обставини, ОСОБА_3 просив стягнути з відповідача на його користь проценти у розмірі 7 804, 42 грн за час користування коштами на вкладних рахунках до їх повернення за період з 1 грудня 2013 року по 20 березня 2014 року, 636, 42 грн інфляційних втрат за період з 1 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року, три проценти річних від прострочених сум вкладів у розмірі 350, 92 грн за цей же період та 129 442,63 грн пені за період прострочення з 1 грудня 2013 року по 15 січня 2014 року.

 

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 серпня 2014 року у справі, що переглядається, позов задоволено. Стягнуто із ПАТ КБ «Даніель» на користь ОСОБА_3 138 234, 39 грн. Вирішено питання про судові витрати.

 

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 05 листопада 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто із ПАТ КБ «Даніель» на користь ОСОБА_3 7 804, 42 грн процентів за банківськими вкладами, 636, 42 грн інфляційних втрат та три проценти річних від прострочених сум вкладів у розмірі 350, 92 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

 

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду у частині відмови у стягненні пені та ухвалити нове рішення про задоволення позову у цій частині. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

 

У справі встановлено, що за договором банківського строкового вкладу «Класичний» № Т-3385-05 від 08 травня 2012 року ПАТ КБ «Даніель» прийняв від ОСОБА_3 вклад у розмірі 35 000 грн на строк до 13 травня 2013 року на умовах сплати 21, 50 % річних; за договором банківського строкового вкладу «Класичний» № Т-3419-05 від 16 травня 2012 року - 35 000 грн на строк до 21 травня 2013 року на умовах сплати 21, 50 % річних; за договором банківського строкового вкладу «Класичний» № Т-3760-05 від 13 серпня 2012 року - 50 000 грн на строк до 18 серпня 2013 року на умовах сплати 24, 50 % річних.

 

Заяви вкладника від 15 травня 2013 року, 21 травня 2013 року та від 09 серпня 2013 року про повернення вкладів та процентів за ними залишено банком без задоволення.

 

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2014 року стягнуто із ПАТ КБ «Даніель» на користь ОСОБА_3 34 017, 93 грн банківського вкладу за договором № Т-3385-05 від 08 травня 2012 року, із яких 265, 32 грн інфляційні втрати; проценти на цей вклад у розмірі 4 284, 60 грн; 3 % річних у розмірі 615, 44 грн; пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 223 408, 62 грн за період по 30 листопада 2013 року (а. с. 43-44).

 

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2014 року стягнуто із ПАТ КБ «Даніель» на користь ОСОБА_3 суму вкладу за договором від № Т-3760-05 від 13 серпня 2012 року у розмірі 47 430 грн, проценти у розмірі 4 521, 72 грн, інфляційні втрати у розмірі 546, 99 грн, 3 % річних у розмірі 548, 94 грн, пеню на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у розмірі 210 014, 33 грн за період по 31 грудня 2013 року, на відшкодування моральної шкоди 300 грн (а. с. 47-49).

 

Фактичне повернення коштів за вкладами відбулося 21 березня 2014 року: 34 187, 78 грн за договором № Т-3385-05 від 08 травня 2012 року; 34 187, 77 грн за договором від № Т-3419-05 від 16 травня 2012 року; 48 203, 37 грн за договором № Т-3760-05 від 13 серпня 2012 року.

 

На підставі постанови Правління Національного банку України від 16 січня 2014 року № 14 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 1 від 16 січня 2014 року «Про початок процедури виведення ПАТ КБ «Даніель» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 17 січня 2014 року».

 

У справі, що переглядається, апеляційний суд стягнув із банку проценти за банківськими вкладами за прострочений період до дня фактичного повернення коштів вкладнику (01 грудня 2013 року - 20 березня 2014 року за вкладами № Т-3385-05 й № Т-3419-05; 01 січня 2014 року - 20 березня 2014 року за вкладом № Т-3760-05); 3 % річних та суму відповідно до індексу інфляції за оспорюваний період до введення тимчасової адміністрації у банку на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

 

У цій частині ухвалене рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в силу положень ст. 335 ЦПК України судом касаційної інстанції не переглядається.

 

Спірним у вирішенні позову є стягнення пені на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою визначено права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг).

 

Пунктом 5.1. договорів банківського вкладу, де стороною виступає позивач, передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань банк сплачує вкладнику неустойку у розмірі, передбаченому чинним законодавством України.

 

Відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

 

Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.

 

Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3).

 

Преамбула Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» визначає метою цього Закону створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України.

 

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

 

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (ч. 1 ст. 1058 ЦК України).

 

Аналіз наведених норм закону свідчить про те, що вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежність надання цих послуг, передбачену ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

 

Відмовляючи у стягненні пені, апеляційний суд виходив із того, що правовідносини сторін врегульовані договорами банківського вкладу та дія ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» на них не поширюється.

 

Таких висновків суд дійшов внаслідок неправильного встановлення характеру спірних правовідносин та норми правозастосування до них, суд не звернув уваги на п. 5.1. договірних положень, які відсилають до законодавства України про відповідальність за невиконання/неналежне надання фінансових послуг.

 

З урахуванням викладеного, рішення апеляційного суду скасовується у частині вирішення позову про стягнення пені із передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції відповідно до ст. 338 ЦПК України.

 

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

 

у х в а л и л а :

 

Касаційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника задовольнити частково.

 

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 05 листопада 2014 року скасувати у частині вирішення позову ОСОБА_3 про стягнення пені, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

 

Ухвала оскарженню не підлягає.

 

Головуючий О.П. Касьян

Судді: В.І. Амелін

Т.П. Дербенцева

Д.О. Остапчук

В.О. Савченко

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53831888

[ANTIRAID]

Это решение окончательно подтвердило позицию ВССУ, что на взаимоотношения по взысканию депозитов распространяются нормы Закона Украины О защите прав потребителей. А кроме того суды должны взыскивать суммы депозитов не смотря на временную администрацию и ликвидацию банка.

 

Именно поэтому сейчас депутаты из кожи вон лезут пытаясь исполнить заказ банковского лобби и внести никому не нужные изменения в законодательство о защите прав потребителей из которого ответственность банков исчезнет.

[Богдан002]

Доброго дня, тобто, наскільки я розумію, навіть не дивлячись на ліквідацію банку суд повинен ухвалити рішення про стягнення депозиту?
Тобто потрібно просити повернути частину депозиту за вирахуванням отриманого гарантованого відшкодування?

[0720]

Доброго дня, тобто, наскільки я розумію, навіть не дивлячись на ліквідацію банку суд повинен ухвалити рішення про стягнення депозиту?

Тобто потрібно просити повернути частину депозиту за вирахуванням отриманого гарантованого відшкодування?

Ні, невірно розумієте.

Суд може ухвалити що завгодно, проте виконувати таке судове рішення ніхто не буде, — всупереч нормам вищої та найвищої юридичної сили про обовязковість судових рішень (ст.ст. 124, 129 Конституції, ст.ст. 6. 13 ЄК).

Судове рішення набере законної сили, стягувач отримає виконавчий лист, подасть цей лист до ДВС, — а державний виконавець закриє виконавче провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження" і надійшле виконавчий документ уповоноваженій особі Фонду Грабування (відповідно до ч.5 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження"). І все, там цей листі буде лежати аж до самого моменту ліквідації банку (внесення запису про ліквідацію до ЄДРПОУ).

Бо чхати хотіли наші законодавці і наші суди — і на Конституцію, і на Європейську Конвенцію, і на чорта лисого. 

Більш того, навіть і ЄСПЛ тут не допоможе.

 

[у.zaporozhskiy]

Это решение окончательно подтвердило позицию ВССУ, что на взаимоотношения по взысканию депозитов распространяются нормы Закона Украины О защите прав потребителей. А кроме того суды должны взыскивать суммы депозитов не смотря на временную администрацию и ликвидацию банка.

Именно поэтому сейчас депутаты из кожи вон лезут пытаясь исполнить заказ банковского лобби и внести никому не нужные изменения в законодательство о защите прав потребителей из которого ответственность банков исчезнет.

Не только в этом дело,а и в том,что вссу признал,что с банков,если иное не предусмотрено договором,то с банка подлежит взысканию 1 3 % пени от суммы невыполнения за каждый день такого невыполнения.

[у.zaporozhskiy]

Ні, невірно розумієте.

Суд може ухвалити що завгодно, проте виконувати таке судове рішення ніхто не буде, — всупереч нормам вищої та найвищої юридичної сили про обовязковість судових рішень (ст.ст. 124, 129 Конституції, ст.ст. 6. 13 ЄК).

Судове рішення набере законної сили, стягувач отримає виконавчий лист, подасть цей лист до ДВС, — а державний виконавець закриє виконавче провадження на підставі п.3-1 ч.1 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження" і надійшле виконавчий документ уповоноваженій особі Фонду Грабування (відповідно до ч.5 ст.49 ЗУ "Про виконавче провадження"). І все, там цей листі буде лежати аж до самого моменту ліквідації банку (внесення запису про ліквідацію до ЄДРПОУ).

Бо чхати хотіли наші законодавці і наші суди — і на Конституцію, і на Європейську Конвенцію, і на чорта лисого.

Більш того, навіть і ЄСПЛ тут не допоможе.

Почему ЕСПЧ не поможет?

[Bolt]

Почему ЕСПЧ не поможет?

 

А чем он поможет... Разве что денег с державы срубить...

[у.zaporozhskiy]

А чем он поможет... Разве что денег с державы срубить...

По другому вряд ли что-то получится.

[Bolt]

По другому вряд ли что-то получится.

 

Согласен... Хоть компенсацию получить и то неплохо... Но не более...

[0720]

Не только в этом дело,а и в том,что вссу признал,что с банков,если иное не предусмотрено договором,то с банка подлежит взысканию 1% пени от суммы невыполнения за каждый день такого невыполнения.

 

не 1% — а 3% за каждый день

3% в день, Карл!

но в том-то и дело, что ВССУ этого не признал (иначе бы вынес решение по сути, как того просил кассатор), а признал лишь только то, что суд апелляционной инстанции неправильно и неполно установил обстоятельства дела, и потому вернул дело в апелляцию

практика показывает, что апелляция в таком случае при повторном рассмотрении может начхать на заключение коллегии ВССУ (ну и на ч. 4 ст. 338 ЦПК заодно), и снова вынести решение об отказе в удовлетворении (у меня такое бывало) — и тогда снова кассация и всё по новой, а там неизвестно кому оно попадётся..

(и кстати, это не первое решение ВССУ такое — было ещё 6-12268св11 от 15.02.2012)

но решение очень полезное — сейчас переподам все старые по ч.5 ст.10 ЗУоЗПП заявы про перегляд в ВСУ, пусть ещё поотказывают, нечего им там без дела сидеть    

 

Почему ЕСПЧ не поможет?

 

потому что ЕСПЧ не будет идти поперек Фонда Грабування, им заратустра не позволяет

[у.zaporozhskiy]

не 1% — а 3% за каждый день

3% в день, Карл!

но в том-то и дело, что ВССУ этого не признал (иначе бы вынес решение по сути, как того просил кассатор), а признал лишь только то, что суд апелляционной инстанции неправильно и неполно установил обстоятельства дела, и потому вернул дело в апелляцию

практика показывает, что апелляция в таком случае при повторном рассмотрении может начхать на заключение коллегии ВССУ (ну и на ч. 4 ст. 338 ЦПК заодно), и снова вынести решение об отказе в удовлетворении (у меня такое бывало) — и тогда снова кассация и всё по новой, а там неизвестно кому оно попадётся..

(и кстати, это не первое решение ВССУ такое — было ещё 6-12268св11 от 15.02.2012)

но решение очень полезное — сейчас переподам все старые по ч.5 ст.10 ЗУоЗПП заявы про перегляд в ВСУ, пусть ещё поотказывают, нечего им там без дела сидеть    

 

 

потому что ЕСПЧ не будет идти поперек Фонда Грабування, им заратустра не позволяет

И я об этом же.

Для Вас это вообще актуально, так как Вы занимаетесь спорами по депозитам.

[у.zaporozhskiy]

не 1% — а 3% за каждый день

3% в день, Карл!

но в том-то и дело, что ВССУ этого не признал (иначе бы вынес решение по сути, как того просил кассатор), а признал лишь только то, что суд апелляционной инстанции неправильно и неполно установил обстоятельства дела, и потому вернул дело в апелляцию

практика показывает, что апелляция в таком случае при повторном рассмотрении может начхать на заключение коллегии ВССУ (ну и на ч. 4 ст. 338 ЦПК заодно), и снова вынести решение об отказе в удовлетворении (у меня такое бывало) — и тогда снова кассация и всё по новой, а там неизвестно кому оно попадётся..

(и кстати, это не первое решение ВССУ такое — было ещё 6-12268св11 от 15.02.2012)

но решение очень полезное — сейчас переподам все старые по ч.5 ст.10 ЗУоЗПП заявы про перегляд в ВСУ, пусть ещё поотказывают, нечего им там без дела сидеть    

 

 

потому что ЕСПЧ не будет идти поперек Фонда Грабування, им заратустра не позволяет

С 3% тоже согласен.

не ту цифирку поставил.