Постановление ВСУ по пересмотру об отказе Укрэксимбанку во взыскании задолженности с юрлица в гражданском судопроизводстве


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

17 лютого 2016 року

 

м. Київ

 

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

 

головуючого Гуменюка В.І., 

суддів: Барбари В.П., Колесника П.І., Романюка Я.М.,

Берднік І.С., Лященко Н.П., Сеніна Ю.Л.,

Ємця А.А., Охрімчук Л.І., Сімоненко В.М., 

Жайворонок Т.Є., Потильчака О.І., Яреми А.Г.,

 

за участю представника публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - ОСОБА_1 та прокурора Сахно Наталії Вікторівни, 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром», ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року,

 

в с т а н о в и л и:

 

У травні 2012 року заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (далі – ПАТ «Укрексімбанк») в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром» (далі – ТОВ «Оспром»), ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 30 травня 2007 року між Акціонерним комерційним банком «Трансбанк» (далі – АКБ «Трансбанк») та ТОВ «Оспром» укладено кредитний договір зі змінами, внесеними додатковими угодами від 17 серпня 2007 року НОМЕР_1, 10 березня 2009 року НОМЕР_2, 7 квітня 2009 року НОМЕР_3 та додатковими угодами, укладеними між ПАТ «Укрексімбанк» та ТОВ «Оспром» від 30 червня і 4 грудня 2009 року, 22 січня, 11 березня, 6 серпня, 30 вересня та 5 листопада 2010 року. За умовами цього договору банк зобов’язувався надати позичальнику кредит у розмірі 5 млн грн. зі щомісячною сплатою процентів та кінцевим терміном повернення до 28 вересня 2011 року. З метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором 30 травня 2007 року між АКБ «Трансбанк» та ТОВ «Оспром» укладено іпотечний договір, а також укладено договір іпотеки із ОСОБА_3. 8 травня 2009 року між АКБ «Трансбанк» та ПАТ «Укрексімбанк» укладено договір відступлення прав вимоги за кредитним договором, а 8 липня 2009 року – договори відступлення прав за договорами іпотеки. 7 вересня 2009 року між ПАТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_2 укладено договір поруки, 11 березня 2010 року між ними укладено додаткову угоду до договору поруки. 

 

Посилаючись на зазначені обставини та невиконання ТОВ «Оспром» зобов’язань за кредитним договором, унаслідок чого станом на 10 жовтня 2012 року утворилась заборгованість у розмірі 6 млн 715 тис. 801 грн 25 коп, з яких 4 млн грн – основний борг, 1 млн 727 тис. 13 грн 15 коп. – проценти за користування кредитом, 18 тис. 225 грн – комісія, 970 тис. 563 грн 10 коп – пеня, ПАТ «Укрексімбанк» просило задовольнити його позовні вимоги та стягнути солідарно з ТОВ «Оспром», ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь банку зазначену суму заборгованості.

 

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2014 року позовні вимоги ПАТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_3 залишено без розгляду.

 

У процесі розгляду справи ПАТ «Укрексімбанк» неодноразово збільшувало позовні вимоги та на підставі заяви від 12 лютого 2014 року просило стягнути солідарно з ТОВ «Оспром» і ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 9 млн 32 тис. 668 грн 31 коп, з яких 4 млн грн – основний борг, 2 млн 850 тис. 260 грн 36 коп. – проценти за користування кредитом, 11 тис. 325 грн – комісія, 2 млн 171 тис. 82 грн 95 коп – пеня. 

 

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року, позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Оспром» на користь ПАТ «Укрексімбанк» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» в м. Вінниці заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 млн 517 тис. 377 грн 57 коп, з яких 4 млн грн – основний борг, 879 тис. 974 грн 22 коп. – проценти за користування кредитом, 11 тис. 325 грн – комісія, 626 тис. 78 грн 35 коп. – пеня, у решті позову відмовлено; вирішено питання розподілу судових витрат. 

 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року касаційну скаргу ПАТ «Укрексімбанк» відхилено, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року залишено без змін.

 

У вересні 2015 року до Верховного Суду України звернулося ПАТ «Укрексімбанк» про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 631 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), унаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення в подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

 

На підтвердження підстав подання заяви про перегляд судових рішень заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 грудня 2013 року і 9 квітня 2014 року, постанови Вищого господарського суду України від 4 жовтня, 13 грудня 2005 року, 5 липня 2007 року, 8 грудня 2009 року, 12 січня 2011 року, 7 лютого 2012 року, 19 лютого 2014 року, постанову Верховного Суду України від 6 листопада 2007 року, постановлену ним як судом касаційної інстанції, постанови Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року (справа № 6-116цс13), 19 березня 2014 року (справа № 6-20цс14) і 1 липня 2015 року (справа № 6-331цс15), постанову Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 15 «Про судову практику в справах про банкрутство», постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» та постанову Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань». 

 

У своїй заяві ПАТ «Укрексімбанк» просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року в частині відмови в задоволенні позову до ТОВ «Оспром» про стягнення процентів за користування кредитом за період з 29 вересня 2011 року по 31 січня 2014 року й ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення цих позовних вимог. 

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Укрексімбанк» та прокурора, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

 

Частинами першою і другою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

 

Відповідно до статей 1, 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконання господарських договорів.

 

У справі, яка переглядається, виник спір щодо неналежного виконання боржником зобов’язань за кредитним договором, сторонами якого є дві юридичні особи.

 

Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ПАТ «Укрексімбанк» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці звернувся до суду із позовом до ТОВ «Оспром» та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором. 

 

На підставі рішення від 10 лютого 2015 року, яке набрало законної сили, Вінницький міський суд Вінницької області відмовив в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 і задовольнив вимоги до ТОВ «Оспром», стягнувши з останнього існуючу кредитну заборгованість.

 

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

 

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

 

Таким чином зазначена справа в частині позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ПАТ «Укрексімбанк» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці до ТОВ «Оспром» про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 

 

Згідно з частиною першою статті 3602 ЦПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу.

 

Положеннями частини першої статті 340 ЦПК України передбачено, що судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статями 205 і 207 цього Кодексу.

 

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України).

 

Оскільки суди попередніх інстацій розглянули справу в порядку, визначеному цивільним процесуальним законодавством, то ухвалені в справі судові рішення в частині позову заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі ПАТ «Укрексімбанк» в особі філії ПАТ «Укрексімбанк» у м. Вінниці до ТОВ «Оспром» про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають скасуванню із закриттям провадження в цій частині. 

 

Керуючись статтями 205, 355, 3602, 3603, 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

 

п о с т а н о в и л и:

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року в частині позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, провадження в цій частині закрити.

 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

 

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді:

В.П. Барбара

Л.І. Охрімчук

І.С. Берднік

О.І. Потильчак

А.А. Ємец

Я.М. Романюк

Т.Є. Жайворонок

Ю.Л. Сенін

П.І. Колесник

В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

А.Г. Ярема

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/3A28AADC518C5868C2257F63005069A4

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Заяву публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» задовольнити частково.

 

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 26 березня 2015 року та рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2015 року в частині позовних вимог заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» в особі філії публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» у м. Вінниці до товариства з обмеженою відповідальністю «Оспром» про стягнення заборгованості за кредитним договором скасувати, провадження в цій частині закрити.

 

То, что хотел банк не получил, а теперь вынужден обращаться в новым иском к юрлицу в хозяйственный суд.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

А что это за свинство с участием прокурора в гражданском процессе?

Прокурор не может принимать участие в гражданском процессе на стороне субъекта частного права (в данном случае -- АТ "Укрэксимбанк").

Участие прокурора в гражданском процессе допускается только в некоторых случаях, исчерпывающий перечень которых изложен в ЦПК. 

А участники гражданских (частно-правовых) отношений основываются на юридическом равенстве сторон (ч.1 ст.1 ЦК), поэтому чтобы обеспечить реальное юридическое равенство сторон, суд, допуская прокурора к участию в процессе на стороне банка и истца, должен был привлечь также и другого прокурора на стороне ответчика. :)

А поскольку тут к тому же и сам иск был подан прокурором, а не банком, то такой иск вообще должен был оставлен без рассмотрения ещё первой инстанцией (ну или отказано в открытии производства), поскольку нарушен принцип диспозитивности гражданского судопроизводства, а права истца (прокурора!) вообще не были нарушены ответчиком.

Бардак несусветный..

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Чем так возмущены? Прокурор действовал в интересах государства.

 

Державний експортно-імпортний банк України створений 3 січня 1992 року згідно з Указом Президента України №29 та 23 січня того ж року банк отримав свою першу ліцензію від Національного банку України.

 

Сьогодні АТ «Укрексімбанк» – це публічне акціонерне товариство, 100% акцій якого належать державі в особі Кабінету Міністрів.

 

http://www.eximb.com/ukr/about/

 

и чо? у меня в аналогичном случае судья послал прокурора лесом в гражданском процессе, и прокурор лесом пошёл себе   :)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вы считаете что прокурор не имеет право подавать иск в суд?

 

не заставляйте меня отсылать вас к ЦК (ст.ст. 1-3) и к ЦПК (ст.ст. 3, 10, 11, 38, 40-41, 45)

разумеется может, но только в предусмотренных законом случаях, перечень таких случаев является исчерпывающим

 

 

Опишите этот случай, только не с позиции Вашего понимания,а изложив фактическую суть.

 

захочу — опишу, а не захочу — и не опишу

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

да всё не так

прокурор может быть истцом только в том случае, когда само лицо (в интересах которого подается иск) не может подать иск и/или защищать свои права и интересы

а в данном случае, будь банк хоть трижды государственным, поданный прокурором иск в интересах государства и от имени банка (заметьте, кстати, форма собственности банка — акционерное общество!) должен быть отклонен судом ещё на стадии открытия производства 

поскольку банк, даже если он принадлежит государству, — это юридическое лицо частного права, он обладает полной гражданской дееспособностью, стало быть оснований полагать что он сам неспособен подать иск или защищать свои гражданские права и интересы — никакой суд усмотреть не может

а мой случай как раз об этом: банк, будучи ответчиком в гражданском процессе, притащил в суд прокурора (правда не в качестве стороны, а уже после открытия производства просил привлечь прокурора третьим лицом на стороне ответчика), после чего судья отказал прокурору в участии в процессе и предложил ему остаться в заседании вольным слушателем, — прокурор обиделся и ушёл, а мне спектакль понравился

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Вы уважаемый не в своём сообщении дописывайте, а последующем на цитату отвечайте своим дополнением. не создавайте провакацию. не солидно.

 

хочу — дописываю, не захочу — не буду дописывать

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Прокурор подал иск в интересах государства  в лице государственного банка. Интересы государства предоставлены в лице данного банка.

 

 

Нет, не представлены. Банк — субъект частного права, обладает правосубъектностью, гражданской правоспособностью и полной гражданской дееспособностью. То есть вполне способен сам защищать и охранять свои гражданские права и интересы. Нарушены гражданские права государственного банка? Очень хорошо, банк, как участник гражданских правоотношений — имеет право обратиться в суд для защиты и восстановления своего гражданского права. Прокурор тут ни при чём от слова "вообще", у него нет на участие в таком процессе ни прав, ни полномочий.

В случае, когда банк принадлежит государству, государство осуществляет свои гражданские права и охраняемые законом интересы (в том числе право на судебную защиту нарушенных прав) через субъект гражданского права — банк. А никак не через прокуратуру или через другой субъект публичного права. 

Другое дело, когда банк, например, ограблен — этот случай уже выходит за рамки гражданского права, и тут уже прокурор имеет полное право участвовать в процессе, — но, разумеется, уголовном. А вот если в уголовном процессе будет подан гражданский иск (например, о возмещении ущерба, нанесенного в результате ограбления), то тут прокурор уже может подавать такой иск, поскольку это специально предусмотрено процессуальным законом.

А в чисто гражданских, частно-правовых отношениях (например, в договорных)— хрена ему лысого, прокурору-то. Низя. Законом не предусмотрено.

Что же касается государства, то прокурор может защищать его интересы в гражданском процессе и совершать любые гражданско-процессуальные действия, в том числе вчинять гражданские иски — только при условии, что никакой другой субъект права не может в данном случае представлять интересы государства. Например, отсутствует уполномоченный на это орган власти. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Интересы государства могут быть предоставлены как  в лице субъекта публичного права, так и в лице субъекта гражданского права.

Прокурор подал иск в интересах государства, а не в интересах банка (см.постановление). 

Да, интересы государства могут быть предоставлены как  в лице субъекта публичного права, так и в лице субъекта гражданского права. Но вот только субъект частного права за защитой своих гражданских прав и интересов в суд обращается сам, а прокурор не имеет полномочий вчинять такие иски. Прокурор может инициировать гражданский процесс (то есть подать гражданский иск) только в тех случаях, которые прямо предусмотрены гражданским процессуальным законодательством. А именно — в случаях, исчерпывающе перечисленных в части второй статьи 45 Гражданского Процессуального Кодекса Украины.

В частности, прокурор вчиняет иск в интересах государства (и получает статус истца в гражданском процессе), если орган власти, через который государство осуществляет соответствующие функции, отсутствует или не имеет полномочий.

Вы почитайте ЦПК, там всё написано.

И вот ещё что. Не стоит подменять понятия, смешивая в одну кучу гражданские права и интересы.  В обсуждаемом контексте можно говорить только об интересах государства, а уж никак не о его гражданских правах. Кстати, у государства вообще нет гражданских прав, поскольку оно не является ни юридическим, ни физическим лицом. Но вот интересы у него есть. Кстати, не все интересы (и, в частности, не все государственные интересы) охраняются законом. И в контексте судебной защиты стоит говорить не об интересах вообще, а только об охраняемых законом интересах. Потому что судебной защите подлежит не всякий интерес, а только интерес, охраняемый законом.  И это крайне важно в цивилистике. А то мало ли какие у кого интересы бывают.. :)

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

вот кстати свежачок в тему:

Господарським судам слід враховувати, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

 

— в гражданских правоотношениях всё аналогично (хозяйственные, как известно, частный случай гражданских)


       Відповідно до чинної редакції статті 29 ГПК прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва. 

 

Підстави представництва прокурором інтересів держави визначені статтею 23 Закону, а саме: у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

 

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

 

Господарським судам слід враховувати, що не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

 

Отже, у разі подання прокурором позову в інтересах держави господарський суд повинен оцінити правильність визначення прокурором позивача. У разі неправильного його визначення потрібно повернути позовну заяву і додані до неї документи без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК.  У випадку ж невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва господарські суди повинні повернути такі заяви на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК.

 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Не изменилась, а уточнилась и разъяснилась.

Статья 45 ЦПК в нынешней редакции действовала уже тогда, а Гражданский Кодекс охватывает всю цивилистику, включая хозяйственную. Конституция тоже была такой же. Прокурор не имел права на иск в интересах госбанка уже тогда, поскольку госбанк обладает собственной правоспособностью и дееспособностью и вполне способен сам обратиться в суд и защитить свои интересы. С тех пор ничего не изменилось, только появились новые разъяснения.

Да и по общим принципам права (диспозитивность,  предсказуемость, верховенство права, равенство всех участников правоотношений перед законом и судом) выходит то же самое. Практика ЕСПЧ по этому вопросу тоже имеется, если хорошенько поискать. 

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

этот документ я здесь уже цитировал в сообщении #20

 

Ну так, а теперь по нему есть и отдельная тема... В общем это теперь связанные темы...

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...