Постановление ВСУ по пересмотру об отказе погашения кредита в ликвидируемом банке путем объединения должника и кредитора в одном лице


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

4 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      3
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

23 березня 2016 року

 

м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

 

головуючого Жайворонок Т.Є., 

суддів: Берднік І.С., Колесника П.І., 

Ємця А.А., Потильчака О.І., 

 

за участю представника позивача – Шоха С.М.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» (далі – ПАТ «БНК») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «БНК» Паламарчука Віталія Віталійовича про перегляд Верховним Судом України постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 918/314/15 за позовом ПАТ «БНК» до приватного підприємства – фірми «Інтерекопласт» (далі – ППФ «Інтерекопласт»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, – ОСОБА_1, про стягнення заборгованості,

 

в с т а н о в и л а:

 

У березні 2015 року ПАТ «БНК» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що між ним як кредитором і ППФ «Інтерекопласт» як позичальником укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії з наступними змінами та доповненнями. Кредитор умови договору виконав і перерахував позичальникові передбачені договором кредитні кошти. Натомість позичальник порушив умови цього договору щодо порядку та строків сплати заборгованості за кредитом і процентів за користування кредитними коштами. Після зменшення позовних вимог ПАТ «БНК» просило стягнути з ППФ «Інтерекопласт» на свою користь:

 

– заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 225 310 630 грн;

 

– заборгованість за процентами в розмірі 64 044 доларів США 41 цент, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 1 442 988,64 грн;

 

– пеню за несвоєчасну сплату процентів у розмірі 10 310 доларів США 21 цент, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 232 299,99 грн;

 

– пеню за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 1 470 136 доларів США 97 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 33 123 748,69 грн;

 

– 3 % річних від простроченої суми процентів у розмірі 1 129 доларів США 20 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 25 442,08 грн;

 

– 3 % річних від простроченої суми кредиту в розмірі 100 273 доларів США 97 центів, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 2 259 279,14 грн;

 

– штраф за прострочення кредиту в розмірі 500 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 11 265 531,50 грн;

 

– штраф за прострочення процентів у розмірі 3 000 000 доларів США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 67 593 189 грн;

 

– 73 080 грн витрат зі сплати судового збору.

 

ППФ «Інтерекопласт» проти позову заперечувало та просило відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що кінцевий термін погашення заборгованості за кредитом не настав, крім того, кредитор відмовив позичальникові у заявках на купівлю іноземної валюти для погашення процентів за договором. ППФ «Інтерекопласт» не несе відповідальності за порушення зобов’язання зі сплати процентів, оскільки підприємство вжило всіх залежних від нього заходів для своєчасного погашення кредиту.

 

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 7 травня 2015 року позов задоволено в повному обсязі.

 

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

 

У заяві про перегляд з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПАТ «БНК» просить скасувати постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме: ст. 606 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою правління НБУ від 10 серпня 2005 року № 281.

 

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 21 березня 2012 року у справі № 5024/2339/2011, від 19 січня 2015 року у справі № 922/3316/14, від 4 лютого 2015 року у справі № 922/2964/14, від 23 квітня 2015 року у справі № 910/21437/14, від 15 червня 2015 року у справі № 910/15383/14, від 8 липня 2015 року у справі № 922/4137/14, від 12 серпня 2015 року у справі № 922/583/15, від 20 жовтня 2015 року у справі № 922/3315/14, від 25 листопада 2015 року у справі № 910/9247/15, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

 

 У справі, яка розглядається, судом встановлено, що 17 травня 2013 року між ПАТ «БНК» (Кредитор) і ППФ «Інтерекопласт» (Позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1.-72ю/2013/2-1 (далі – Кредитний договір) із подальшими змінами та доповненнями (т. 1, а.с. 9–16).

 

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Кредитор зобов'язався надати Позичальникові грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання (далі – Кредит).

 

Надання Кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 7 % річних у межах максимального ліміту заборгованості до 10 000 000,00 (десяти мільйонів) доларів США 00 центів із кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 14 лютого 2014 року на умовах, визначених Кредитним договором (п. 1.1.1).

 

За змістом п. 1.2 Кредитного договору Кредит надається позичальнику для поповнення обігових коштів.

 

У забезпечення Позичальником своїх зобов’язань за Кредитним договором Кредитор укладає: з Позичальником договір застави майнових прав на отримання грошових коштів (вкладу) на суму не менше 84 000 000,00 грн, розміщених на депозитному рахунку в ПАТ «БНК»; із майновим поручителем ОСОБА_1 – договір застави майнових прав на отримання грошових коштів (вкладу) на суму не менше 4 000 000,00 грн (п. 1.3 Кредитного договору). 

 

Видача траншів Кредиту на цілі, визначені п. 1.2 Кредитного договору проводиться шляхом перерахування кредитних коштів на поточні рахунки Позичальника, відкриті в інших банківських установах із позичкового рахунку № 2062.0.083022.001 у ПАТ «БНК» у межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату оплати (п. 2.1 Кредитного договору).

 

Моментом (днем) надання траншу Кредиту вважається день перерахування кредитних коштів на поточний рахунок Позичальника з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу Кредиту (п. 2.2 Кредитного договору).

 

Моментом (днем) повернення траншу Кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок Кредитора суми траншу Кредиту (п. 2.3 Кредитного договору).

 

Відповідно до п. 2.5 Кредитного договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісяця в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також у день повернення заборгованості за Кредитом у повній сумі.

 

Згідно з п. 2.6 Кредитного договору сплата процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту щомісяця до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховано проценти, на рахунок № 2068.6.083022.001 у ПАТ «БНК», а також у день повернення заборгованості за Кредитом у повній сумі.

 

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється на фактичну кількість днів користування Кредитом у періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту (п. 2.7. Кредитного договору).

 

За змістом п. 2.8 Кредитного договору сторони погодили, що у разі прострочення повернення заборгованості за Кредитом понад 90 днів сплата процентів до моменту її повернення, починаючи з місяця, в якому прострочення перевищили 90 днів, здійснюється у валюті Кредиту щомісяця, у передостанній робочий день відповідного місяця.

 

Сплата комісій здійснюється в порядку та у терміни, обумовлені тарифами (за наявності) (п. 2.9 Кредитного договору).

 

Пунктом 2.10 Кредитного договору встановлено, що Позичальник доручає Кредитору здійснювати списання з рахунків Позичальника сум, які підлягають сплаті за Кредитом, нарахованих процентів та комісій меморіальними ордерами, оформленими Кредитором, для задоволення своїх вимог відповідно до умов цього договору.

 

Кредитор має право звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за Кредитом у разі неповернення Позичальником Кредиту або його окремого траншу, несплати процентів, комісій, штрафних санкцій згідно з умовами Кредитного договору (пп. 3.2.8).

 

Згідно з пп. 3.3.5 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплачувати Кредитору проценти та комісії, передбачені п. 1.1.1 цього договору, в порядку, визначеному пп. 2.6, 2.8, 2.9, 2.13 Кредитного договору і тарифами.

 

Також Позичальник за змістом пп. 3.3.6 Кредитного договору зобов'язаний повернути Кредитору в повному обсязі транш і кредит у строки, визначені пп. 1.1.1, 2.4 цього договору.

 

Відповідно до пп. 3.2.10 Кредитного договору у випадку звернення Позичальника та/або майнового поручителя до ПАТ «БНК» із заявою про дострокове повернення будь-якого з депозитів, зазначених у пп. 1.3.1, 1.3.2 цього договору, вважається, що термін погашення Кредиту за цим договором, сплати процентів, комісій, сплати штрафних санкцій настав у день подання такої заяви, а Кредитор цього ж дня набуває права на звернення стягнення за договорами застави майнових прав (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку), укладеними з позичальником та майновим поручителем.

 

Відповідно до п. 4.2 Кредитного договору у разі прострочення Позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором і тарифами, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених пп. 1.1.1, 2.4, 3.2.5, 4.4, 5.4 цього договору, позичальник сплачує Кредитору пеню у національній валюті України в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов'язань за цим договором. 

 

Також у разі порушення Позичальником вимог пп. 3.3.2–3.3.11, 3.3.14–3.3.17 Кредитного договору Позичальник зобов'язаний сплатити Кредитору штраф у розмірі 5 % від суми максимального ліміту Кредиту, визначеного п. 1.1.1 цього договору, за кожний випадок (п. 4.3).

 

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору у разі невиконання Позичальником зобов'язань, визначених пп. 3.3.2–3.3.17 цього договору, порушення Позичальником або третьою особою, з якою укладено договір забезпечення виконання зобов'язань за Кредитом, умов договорів, визначених п. 1.3 Кредитного договору, протягом більше 15 (п'ятнадцяти) днів, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився, та відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування Кредитом, комісії та нараховані штрафні санкції. Після повного погашення заборгованості Позичальника за Кредитним договором його дія припиняється.

 

За змістом п. 7.3 Кредитного договору, сторони погодили, що він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами узятих на себе зобов'язань.

 

Крім того, умови Кредитного договору неодноразово переглядалися сторонами, про що укладалися договори про внесення змін до Кредитного договору (т. 1, а.с. 17–31), згідно з якими збільшувалась сума застави майнових прав на отримання грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку ППФ «Інтерекопласт» у ПАТ «БНК», зазначеного у п. 1.3.1 Кредитного договору (останніми змінами від 12 вересня 2014 року визначено суму у розмірі 88 012 320,00 грн (т. 1, а.с. 29)); 5 грудня 2014 року змінено розмір процентів річних – 3 %, що застосовується з 1 грудня 2015 року (т. 1, а.с. 31).

 

Останнім договором про внесення змін до Кредитного договору щодо строку повернення заборгованості від 5 грудня 2014 року № 11 сторони визначили кінцевий термін повернення заборгованості за Кредитом до 31 травня 2015 року. 

 

ППФ «Інтерекопласт» отримало кредитні кошти в сумі 10 000 000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку, наявною у матеріалах справи (т. 1, а.с. 32–42).

 

15 травня 2013 року між відповідачем (Вкладником) і позивачем (Банком) укладено Договір про депозитний вклад № DU8/2013-163 (далі – Договір банківського вкладу) строком на 24 місяці в національній валюті (без капіталізації процентів), за яким відповідач на умовах депозиту розмістив в установі Банку 84 000 000,00 грн (т. 2, а.с. 196–202). 

 

Договором про внесення змін від 17 травня 2013 року № 1 до Договору банківського вкладу сторони визначили, що майнові права на вклад є забезпеченням виконання зобов’язань ППФ «Інтерекопласт» за Кредитним договором.

 

На забезпечення виконання зобов'язань відповідача за Кредитним договором, 17 травня 2013 року між ППФ «Інтерекопласт» (як Заставодавцем) і ПАТ «БНК» (як Заставодержателем) укладено Договір застави майнових прав № 04-311/1-1 (далі – Договір застави) (вимоги отримання грошових коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку) з наступними змінами та доповненнями до нього (т. 2, а.с. 210–224).

 

Предметом Договору застави є забезпечення виконання зобов'язань Заставодавця за Кредитним договором шляхом передачі у заставу майнових прав на отримання грошових коштів у сумі 84 000 000,00 грн (згідно з договором про внесення змін від 12 вересня 2014 року № 8 ця сума становить 88 012 320,00 грн), у тому числі сам вклад і проценти, нараховані на нього відповідно до Договору банківського вкладу, згідно з яким Заставодавець виступає Вкладником (далі –Предмет застави). 

 

За змістом п.п. 1.2.1–1.2.2 Договору застави Предметом застави забезпечено, зокрема, повернення кредиту в сумі 10 000 000,00 доларів США з порядком його погашення, визначеним Кредитним договором, а також дострокового погашення у випадках, передбачених Кредитним договором, а також сплати процентів за користування кредитом у розмірі 7 % річних, у строки та порядку, визначених Кредитним договором.

 

Згідно з пп. 3.3.3, 3.3.4 Договору застави Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави у разі невиконання Заставодавцем хоча б одного зобов’язання, передбаченого Кредитним договором. Звернення стягнення на грошові кошти, майнові права вимоги яких є предметом застави за Договором застави, здійснюється за вибором Заставодержателя в судовому чи позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» або шляхом їх договірного списання Заставодержателем у рахунок погашення його забезпечених заставою вимог. Своїм підписом на Договорі застави Заставодавець надає доручення Заставодержателю самостійно здійснювати договірне списання коштів у рахунок погашення забезпечених заставою вимог (їх частини) Заставодержателя, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку № 26152083022001/980. Доручення Заставодавця виконується Заставодержателем шляхом купівлі-продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України за курсом, що діятиме на дату здійснення цієї операції, з наступним погашенням забезпечених заставою вимог (їх частини) за рахунок купленої іноземної валюти. Списання грошових коштів у рахунок погашення забезпечених заставою вимог (їх частини) проводиться Заставодержателем без додаткових погоджень із Заставодавцем.

 

15 травня 2013 року між ПАТ «БНК» і громадянином ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу НОМЕР_1 «Депозит у травні на 24 місяці» строком на 24 (двадцять чотири) місяці в національній валюті (без капіталізації процентів); далі –Депозитний договір; (т. 2, а.с. 203–206), відповідно до якого Банк відкриває Вкладнику депозитний рахунок НОМЕР_2, а Вкладник вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 4 000 000,00 грн у національній валюті на термін із 15 травня 2013 року до 15 травня 2015 року (включно).

 

17 травня 2013 року сторони уклали договір про внесення змін № 1 до Депозитного договору (т. 2, а.с. 207–209), в якому визначили, що майнові права на Вклад є забезпеченням виконання зобов'язань ППФ «Інтерекопласт» за Кредитним договором. 

 

Одночасно 17 травня 2013 року між ПАТ «БНК» і громадянином ОСОБА_1 укладено Договір застави майнових прав НОМЕР_3 (вимоги отримання грошових коштів, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку) з наступними змінами та доповненнями, відповідно до якого Заставодавець у забезпечення виконання всіх зобов'язань Позичальника за Кредитним договором передає Заставодержателю у заставу майнові права на отримання 4 000 000,00 грн і нараховані проценти, що випливають із Депозитного договору, за яким Заставодавець виступає Вкладником (т. 2, а.с. 222–229).

 

Згідно з пп. 3.3.3, 3.3.4 Договору застави майнових прав НОМЕР_3 Заставодержатель має право достроково звернути стягнення на Предмет застави у разі невиконання Заставодавцем хоча б одного зобов’язання, передбаченого Кредитним договором. Звернення стягнення на грошові кошти, майнові права вимоги яких є предметом застави за цим договором, здійснюється за вибором Заставодержателя у судовому чи позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» або шляхом їх договірного списання Заставодержателем у рахунок погашення його забезпечених заставою вимог. Своїм підписом на Договорі застави майнових прав Заставодавець надає доручення Заставодержателю самостійно здійснювати договірне списання коштів у рахунок погашення забезпечених заставою вимог (їх частини) Заставодержателя, розміщених на вкладному (депозитному) рахунку НОМЕР_2. Доручення Заставодавця виконується Заставодержателем шляхом купівлі-продажу доларів США на міжбанківському валютному ринку України за курсом, що діятиме на дату здійснення цієї операції, з наступним погашенням забезпечених заставою вимог (їх частини) за рахунок купленої іноземної валюти. Списання грошових коштів у рахунок погашення забезпечених заставою вимог (їх частини) проводиться Заставодержателем без додаткових погоджень із Заставодавцем.

 

ППФ «Інтерекопласт» звернулося до позивача з вимогою достроково розірвати Договір банківського вкладу та направити всю його суму, а саме 84 000 000,00 грн, на погашення заборгованості за Кредитним договором (лист від 3 лютого 2014 року № 11, який ПАТ «БНК» отримало 10 лютого 2014 року).

 

Після цієї дати між сторонами було укладено ще десять договорів про внесення змін до Кредитного договору, зокрема щодо продовження терміну кінцевого погашення кредиту, збільшення суми застави майнових прав на отримання грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, та порядку сплати процентів за користування Кредитом.

 

Cтаном на 10 лютого 2014 року на депозитному рахунку відповідача у Банку за умовами Договору банківського вкладу обліковувалося 84 000 000,00 грн, а на депозитному рахунку третьої особи – 4 000 000,00 грн, що перевищувало суму заборгованості за кредитом з урахуванням офіційного курсу НБУ гривні до долара США (8,5282 грн за 1 долар США). Заборгованість за Кредитним договором становила 10 078 630,14 доларів США, з яких 10 000 000,00 доларів США – борг за кредитом, а 78 630,14 доларів США – проценти за користування кредитом (за період із 10 лютого 2014 року по 17 лютого 2014 року). 

 

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ППФ «Інтерекопласт» порушено зобов’язання за Кредитним договором, оскільки п. 4.4 цього договору передбачено, що у разі невиконання Позичальником зобов'язань за Кредитним договором, зокрема щодо вчасної сплати процентів за користування Кредитом, протягом більше 15 (п'ятнадцять) днів, термін надання Кредиту вважається таким, що закінчився, відповідно, Позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня погасити Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування Кредитом, комісії та нараховані штрафні санкції. За таких обставин посилання відповідача на продовження строку повернення Кредиту до 31 травня 2015 року як на відсутність підстав для стягнення коштів, не відповідає умовам Кредитного договору. Крім того, навіть після продовження строку повернення Кредиту до 31 травня 2015 року відповідачем було прострочено сплату процентів за користування кредитом, а нараховані проценти сплачувалися не у повному обсязі. ППФ «Інтерекопласт» у термін до 5 грудня 2014 року включно не сплатило процентів за користування кредитними коштами за листопад 2014 року. Відтак, у відповідача настав обов’язок достроково повернути Кредит, сплатити проценти за фактичний час користування ним, комісії та нараховані штрафні санкції. У матеріалах справи відсутні докази невиконання позивачем заявок відповідача на купівлю іноземної валюти для погашення процентів за користування кредитними коштами, умовами Кредитного договору не передбачено погашення процентів шляхом виконання таких заявок.

 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив із того, що:

 

– укладеними між позивачем і відповідачем договорами передбачено можливість договірного списання коштів, розміщених на депозитному рахунку відповідача, для погашення заборгованості за Кредитом. Законодавство визначає договірне списання коштів як таке, що здійснюється з рахунку клієнта без подання останнім платіжного доручення у порядку, передбаченому договором, за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. Відтак, отримавши лист відповідача з вимогою достроково повернути кошти за Договором банківського вкладу та спрямувати їх на погашення заборгованості, банк мав за рахунок вкладу придбати валюту Кредиту і погасити відповідну суму заборгованості за Кредитним договором;

 

– умовами Кредитного договору (п. 2.10) передбачено, що у разі звернення відповідача з вимогою про дострокове повернення депозиту згідно з Договором банківського вкладу строк погашення кредиту і сплати процентів вважається таким, що настав, що у свою чергу призводить до набуття позивачем прав на предмет застави відповідно до договорів застави та до його обов’язку погасити наявну заборгованість за Кредитом;

 

– за змістом ст. 606 ЦК зобов’язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі. Умовами Кредитного договору, депозитних договорів і договорів застави передбачено договірне списання, тому зобов’язання з погашення боргу за Кредитним договором є припиненим у зв’язку із набуттям банком права на депозит і поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

 

– банком не доведено, що заборгованість за Кредитом відповідача обліковується як прострочена, оскільки визначена до стягнення сума Кредиту обліковується на рахунку строкової заборгованості згідно з планом рахунків бухгалтерського обліку банків. 

 

Разом із тим, із наданих для порівняння копій постанов у справах № 922/3316/14, № 922/2964/14 (справу з відповідним висновком передано на новий розгляд до суду першої інстанції), № 910/21437/14 (справу з відповідним висновком передано на новий розгляд до суду першої інстанції), № 910/15383/14 (справу з відповідним висновком передано на новий розгляд до суду першої інстанції), № 922/4137/14, № 922/3315/14 вбачається, що суд касаційної інстанції щодо поєднання боржника і кредитора в одній особі у зв’язку з можливістю кредитора задовольнити свої вимоги за рахунок укладеного між ними договору банківського вкладу, дійшов висновку, що приписи ст. 606 ЦК встановлюють такий спосіб припинення цивільно-правового зобов'язання, що не залежить від волі сторін. Поєднання боржника і кредитора в одній особі має місце в разі, якщо до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. Тобто зникає (або виходить із двосторонніх зобов'язальних правовідносин) у силу об'єктивних обставин або певного правочину один із суб'єктів правовідношення. При цьому до особи, що залишилася, переходять всі правомочності щодо взаємних зобов'язань, у зв'язку з чим припиняється і власне правовідношення. Для припинення зобов’язання на підставі цієї норми поєднанням двох осіб у одній особі необхідно, щоб у результаті такого поєднання лишилася лише одна особа. Поєднання боржника та кредитора може бути наслідком, зокрема, правонаступництва, як загального, так і у випадку ліквідації правонаступництвом (злиття, приєднання тощо). Відтак підстав для застосування положень ст. 606 ЦК до таких правовідносин немає.

 

У наданій для порівняння постанові у справі № 922/583/15 за позовом банку до товариства про стягнення коштів за кредитним договором суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що здійснення договірного списання коштів із рахунків відповідача у разі неналежного виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором є правом, а не обов'язком банку. Статтею 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей зі своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається у договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Аналогічного висновку дійшов суд касаційної інстанції у справі № 910/9247/15.

 

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

 

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого. 

 

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

 

Відповідно до ст. 510 ЦК сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор. Якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.

 

Загальні підстави припинення зобов’язань визначено у ст. 598 ЦК, згідно з якою зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

 

Загальні умови припинення господарських зобов'язань визначено також ст. 202 Господарського кодексу України (далі – ГК), згідно з якою господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

 

Відповідно до ст. 606 ЦК зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

 

Аналогічну норму викладено у ч. 2 ст. 204 ГК, згідно з якою господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

 

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що наведена у ст. 606 ЦК підстава припинення цивільно-правового зобов'язання відноситься до групи підстав, що не належать до правочинів і не залежать від волі сторін. 

 

Поєднання (збіг) боржника і кредитора в одній особі має місце у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить відповідно до будь-якої зазначеної у законі підстави зобов'язання іншої особи, за яким ця особа є кредитором щодо боржника, і навпаки. 

 

Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб – у разі реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб – у випадку спадкового правонаступництва у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. 

 

Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення. 

 

З урахуванням викладеного положення ст. 606 ЦК мають застосовуватися судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме у такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін. 

 

Відтак, у випадку, коли боржник банку отримав право вимоги до банку за депозитним договором, відповідні кредитні зобов'язання між банком і таким боржником не можуть припинятися на підставі ст. 606 ЦК, оскільки положення зазначеної статті до таких правовідносин не застосовуються.

 

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15.

 

У справі, яка розглядається, поєднання боржника і кредитора в одній особі у розумінні приписів ст. 606 ЦК не відбулося, оскільки у позивача та відповідача залишаються взаємні зобов’язання за договорами (кредиту, застави, банківського вкладу), що не може свідчити про припинення зобов’язання з цієї підстави. 

 

Крім того, договорами про внесення змін до Кредитного договору та Договору застави, укладеними після звернення ППФ «Інтерекопласт» до ПАТ «БНК» із вимогою про дострокове розірвання Договору банківського вкладу та погашення за його рахунок заборгованості за кредитом, сторони продовжували строк повернення заборгованості за кредитом, збільшували суму застави майнових прав на отримання грошових коштів, розміщених на депозитному рахунку, що також свідчить про продовження зобов’язальних відносин між сторонами.

 

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, дійшов неправильного висновку про наявність підстав для застосування положень ст. 606 ЦК до спірних правовідносин.

 

Крім того, за приписами ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Умови договору на договірне списання повинні передбачати обсяг інформації, достатній для належного виконання такого списання банком, що обслуговує платника (обставини, за яких банк має здійснити (здійснювати) договірне списання; найменування отримувача та банку отримувача; реквізити рахунка, з якого має здійснюватися договірне списання; реквізити договору між платником та отримувачем (за наявності договору), що передбачає право отримувача на договірне списання; перелік документів, що мають бути представлені отримувачем в обслуговуючий платника банк (якщо платник та отримувач домовились про надання цих документів до банку платника) тощо). Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. У разі, якщо кредитором за договором є обслуговуючий платника банк, право банку на проведення договірного списання передбачається в договорі на розрахунково-касове обслуговування або в іншому договорі про надання банківських послуг. Ініціювання переказу при договірному списанні у платіжній системі визначається правилами відповідної платіжної системи, погодженими з НБУ. 

 

У справі, яка розглядається, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, і саме обставини й підстави виникнення/погашення, наявності/відсутності такої заборгованості підлягають з’ясуванню при вирішенні такого спору. 

 

Натомість суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку про припинення зобов’язань за Кредитним договором з огляду на те, що умовами Кредитного договору, Договору банківського вкладу, Депозитного договору, договорів застави передбачено договірне списання коштів, а тому за наявності вимоги відповідача про дострокове повернення депозиту банк набув права на предмет застави та мав за рахунок вкладу придбати валюту Кредиту і погасити заборгованість позичальника за Кредитним договором. 

 

При цьому суд не надав належної правової оцінки положенням пп. 3.2.8, 3.2.10 Кредитного договору, п. 4.2 Договору банківського вкладу та Депозитного договору із змінами, внесеними договорами від 17 травня 2013 року № 1, щодо права, а не обов’язку банку звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов’язань за Кредитом та здійснювати договірне списання у разі настання певних умов.

 

Крім того, суд дійшов передчасного висновку про достатність депозитних коштів для погашення кредиторської заборгованості, виходячи із розрахунку за офіційним курсом гривні до долара США на день отримання банком вимоги ППФ «Інтерекопласт» про дострокове повернення депозиту, залишивши поза увагою наявність додаткових угод до Кредитного договору між сторонами після цієї дати, які свідчать про продовження правовідносин сторін за Кредитним договором.

 

Таким чином, у справі, яка розглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин положення ст. 606 ЦК, а тому висновок про припинення зобов’язання з цих підстав є помилковим. 

 

Ураховуючи викладене, постановлені у справі, що розглядається, рішення апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню.

 

У наданій для порівняння постанові у справі № 5024/2339/2011 за позовом товариства до банку про розірвання договору поруки (з тих підстав, що банк відмовив поручителю у заяві та платіжному дорученні на купівлю валюти для погашення боргу позичальника через невідповідність заяви вимогам законодавства, чим відмовився від прийняття виконання частини зобов’язання та порушив умови договору поруки) суд касаційної інстанції залишив без змін постанову апеляційного суду, якою ухвалу суду першої інстанції про припинення провадження у справі скасовано, справу передано на розгляд до суду першої інстанції. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що висновки місцевого господарського суду про припинення зобов’язання позивача за спірним договором поруки через неможливість його виконати у зв’язку з обставиною, за яку жодна зі сторін не відповідає (відсутність валютних коштів на рахунках позивача; чинне законодавство не передбачає можливості придбання позивачем у банку іноземної валюти для виконання зобов’язань третьої особи), є помилковими, оскільки зобов’язання за спірним договором поруки існують не лише в іноземній валюті, про що правомірно зазначено апеляційним господарським судом. За таких обставин правовідносини у зазначеній справі та у справі, яка розглядається, не є подібними, тому ця постанова не може розцінюватися як приклад у розумінні ст. 11116 ГПК.

 

Відповідно до вимог ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. 

 

Оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанцій свідчать про розбіжності в установленні обставин справи та оцінці доказів, зазначене унеможливлює ухвалення Верховним Судом України остаточного рішення, тому справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

 

Керуючись ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах

 

п о с т а н о в и л а:

 

Заяву публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Банк Національний кредит» Паламарчука Віталія Віталійовича про перегляд Верховним Судом України постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 918/314/15 задовольнити частково.

 

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20 серпня 2015 року та постанову Вищого господарського суду України від 11 листопада 2015 року скасувати.

 

Справу № 918/314/15 передати на новий розгляд до Рівненського апеляційного господарського суду.

 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК. 

 

Головуючий

Т.Є. Жайворонок

Судді:

І.С. Берднік

А.А. Ємець 

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

 

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/C55BDD1053027827C2257F87003BA57C

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ на свой лад опять протрактовал объединение должника и кредитора в одном лице. Кроме того обращено внимание, что обращать взыскание на депозит обеспечивающий кредит это право банка, а не обязанность. Поэтому при ликвидации банка депозиты не возвращают, а кредиты взыскивают. Вот такое "справедливое" и "добросовестное" решение.

 

 

Поєднання боржника і кредитора в одній особі може відбуватися для юридичних осіб – у разі реорганізації шляхом злиття або приєднання юридичних осіб, пов'язаних між собою взаємним зобов'язанням; для фізичних осіб – у випадку спадкового правонаступництва у разі переходу майна кредитора до боржника і навпаки. 

 

Отже, при такому поєднанні боржника і кредитора (двох суб'єктів) один із цих суб'єктів повинен зникнути, у зв'язку з цим і припиняється правовідношення. 

 

З урахуванням викладеного положення ст. 606 ЦК мають застосовуватися судом у разі, коли до сторони, яка є боржником, переходить зобов'язання іншої особи відповідно до будь-якої підстави, зазначеної в законі, та якщо при цьому один із суб'єктів правовідношення у зв'язку з обставинами, зазначеними в законі, зникає і з двох самостійних суб'єктів залишається (утворюється) один, в якому поєднується боржник і кредитор. Саме у такому разі підстава припинення цивільно-правового зобов'язання не залежатиме від волі сторін. 

 

Відтак, у випадку, коли боржник банку отримав право вимоги до банку за депозитним договором, відповідні кредитні зобов'язання між банком і таким боржником не можуть припинятися на підставі ст. 606 ЦК, оскільки положення зазначеної статті до таких правовідносин не застосовуються.

 

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-43цс15.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

водночас, виходячи з такої правової логіки, виконання судових рішень, які набрали законної сили, все ж таки є обов'язком, а не правом — при цьому не просто обов'язком, встановленим договором або актом цивільного законодавства, а обов'язком, встановленим правовими актами вищої (Конвенція з прав людини) і найвищої (Конституція України) юридичної сили

при цьому ВСУ, всупереч такій логиці, все одно дозволяє не виконувати банкам судові рішення, які набрали законної сили (див. Постанову ВСУ № 6-2001цс15)

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...