Определение ВССУ, оставившее в силе решения предыдущих инстанций в части отказа во взыскании задолженности с поручителя, банк не обратился с иском к поручителю в шестимесячный срок с момента окончания срока основного обязательства

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/55382020

 

Державний герб України
ухвала

іменем україни

27 січня 2016 року                                                                                    м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого     Дем'яносова М.В.,

суддів:                Коротуна В.М., Маляренка А.В.,

Парінової І.К.,  Ступак О.В.,              

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, обґрунтовуючи вимоги тим, що 21 грудня 2006 року між відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ «КБ «Надра»), правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_3 було укладено договір № 180/МК/33/2006/840, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 доларів США зі сплатою 15 % річних терміном до 18 грудня 2009 року. Того ж дня з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_4 укладено договір поруки. Посилаючись на те, що відповідачі належним чином не виконують взятих на себе зобов'язань, позивач просив стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором, яка станом на             07 травня 2014 року становить 11 470 доларів 37 центів США та 21 651 грн 48 коп.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором від 21 грудня 2006 року № 180/МК/33/2006/840 у розмірі 2 555 доларів 10 центів США. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ «КБ «Надра» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної інстанції у повній мірі не відповідає.

Судами встановлено, що 21 грудня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 180/МК/33/2006/840, згідно з умовами якого остання отримала кредит у розмірі 15 000 доларів США (на споживчі потреби) зі сплатою 15 % річних терміном до 18 грудня 2009 року, що підтверджується її підписом у заяві на видачу готівки від 21 грудня 2006 року № 141 (а. с. 5, 18).

Пунктом 12 кредитного договору встановлено, що зміни і доповнення до цього договору укладаються шляхом укладання сторонами додаткових угод, які є невід'ємними частинами цього договору.

30 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду № 2 до договору кредиту від 21 грудня 2006 року № 180/МК/33/2006/840, відповідно до умов якої позичальнику було надано кошти у розмірі 4 700 доларів США терміном до 21 січня 2009 року зі сплатою 15 % річних за терміновим кредитом і 5 % річних за простроченим кредитом (а. с. 7).

Також 13 серпня 2008 року ОСОБА_3 отримала кредитні кошти у розмірі 6 940 доларів США, що підтверджується поточним звітом за операціями по рахунку кредитної картки ОСОБА_3 за період з 10 січня 2008 року по 10 вересня 2015 року та меморіальним валютним ордером від 13 серпня 2008 року № 292 (а. с. 92, 93, 221, 222).

Останній платіж за спірним кредитним договором ОСОБА_3 здійснила 06 вересня 2012 року.

Також встановлено, що 21 грудня 2006 року між ВАТ «КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Надра», та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно з умовами якого останній поручився перед банком за належне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором від 21 грудня 2006 року (а. с. 12, 13).

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором станом на 07 травня 2014 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 11 470  доларів 37 центів США та 21 651 грн 15 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 8 951 долар                 22 центи США, заборгованості за процентами - 2 519 доларів 15 центів США, пені за прострочення сплати кредиту - 410 доларів 72 центи США, що еквівалентно 16 436 грн 79 коп., та штрафу за порушення умов кредитного договору - 447 доларів 56 центів США, що еквівалентно 5 214 грн 69 коп.

Відмовляючи у стягненні кредитної заборгованості з поручителя, суди попередніх інстанцій виходили із того, що порука припинилася на підставі              ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки строк основного зобов'язання закінчився  18 грудня 2009 року, проте з позовом до суду ПАТ «КБ «Надра» звернулося лише 13 листопада 2014 року.

Такі висновки судів відповідають вимогам закону та ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

Так, згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, на вказані строки не поширюється положення ч. 5 ст. 267 ЦК України про захист судом порушеного права у разі, коли строк позовної давності пропущений із поважних причин.

Таким чином, сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання, так само як і закінчення строку, установленого договором поруки,  та закінчення одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся  до поручителя з позовом.

Разом із тим позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). При цьому відповідно до ч. ч. 1 та 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.

Якщо договір поруки припинився (у тому числі й на підставі непред'явлення кредитором відповідної вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання), інститут позовної давності застосовано бути не може, тому що  всі права та обов'язки сторін за цим договором слід вважати припиненими.

Отже, непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Зазначений правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду України від 17 вересня 2014 року в справі № 6-170цс13 та від 08 жовтня 2014 року в справі № 6-128цс14, які згідно зі ст. 360-7 ЦПК України (зі змінами та доповненнями) мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ураховуючи викладене, суди правильно відмовили у позовних вимогах до поручителя, оскільки строк виконання кредитного зобов'язання визначено до 19 грудня 2009 року, договором поруки не встановлено строк його дії, тому із відповідною вимогою до поручителя банк мав право звернутися протягом наступних шести місяців з указаної дати. Оскільки банк звернувся до суду із даним позовом у грудні 2014 року, порука ОСОБА_4 припинилася в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Разом з тим колегія суддів не може погодитися із висновками судів у частині стягнення заборгованості із позичальника з огляду на таке.

Відповідно до положень ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 зазначала, що вона не погоджується із наданим ПАТ «КБ «Надра» розрахунком заборгованості, оскільки кошти у розмірі 6 940 доларів США не отримувала.

Задовольняючи позов частково та стягуючи з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 555 доларів 10 центів США, суди виходили із того, що позичальник належним чином не виконувала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором від 21 грудня 2006 року, що призвело до виникнення заборгованості, яка підлягає стягненню з неї на користь кредитора. Разом з тим позивачем не надано належних та допустимих доказів отримання ОСОБА_3 13 серпня                2008 року коштів у розмірі 6 940 доларів США, тому суди дійшли висновку, що вказана сума, а також відсотки, пеня і штраф, які нараховані з урахуванням цієї суми, не підлягають стягненню з останньої.

У пунктах 11, 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від           18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення ст. ст. 10, 60, 212-214 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, не дослідив графік погашення кредиту та не перевірив розрахунок кредитної заборгованості.Стягуючи з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором частково, суд першої інстанції обмежився лише формальними посиланнями на її обґрунтованість у частині 2 555 доларів 18 центів США, оскільки відповідач визнала заборгованість тільки в цій частині, при цьому не встановив та у рішенні не зазначив період, за який здійснюється стягнення, з чого складається сума заборгованості, яка стягується, не надав оцінки правильності чи хибності розрахунку наданої позивачем заборгованості, і власних розрахунків цієї суми не навів. Крім того, суд відмовив у стягненні пені й штрафів без зазначення будь-яких мотивів, з яких при цьому виходив.

За змістом ст. ст. 303, 316 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд зобов'язаний надати відповіді на всі доводи апеляційної скарги.

Недотримання вказаних вимог є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в частині мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПАТ «КБ «Надра» посилалося на те, що суд першої інстанції надав неправильну оцінку доказам щодо розміру кредитної заборгованості, тому апеляційний суд мав дослідити ці докази, у тому числі з'ясувати, чи містять вони інформацію щодо предмета доказування, чого зроблено судом не було.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані вимоги законодавства, допущених місцевим судом порушень відповідно до вимог  ст. ст. 303, 315 ЦПК України не усунув, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги ПАТ «КБ «Надра» та докази, надані на її обґрунтування, й відхиляючи апеляційну скаргу, зосередився на оцінці обставин отримання позичальником кредитних коштів у розмірі                      6 940 доларів США, при цьому належним чином не перевірив наданого банком розрахунку суми заборгованості відповідача й не навів своїх розрахунків.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом апеляційної інстанції повністю не встановлені, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору в частині позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, що в силу ч. 3 ст. 338 ЦПК України є підставою для її скасування в цій частині із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року скасувати в частині позовних вимог публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.  

В решті рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                       М.В. Дем'яносов        

Судді:                                                                  В.М. Коротун

А.В. Маляренко

І.К. Парінова

О.В. Ступак