Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда Харьковской области о взыскании задолженности в пользу Приватбанка по карточному кредиту

[у.zaporozhskiy]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42767312

 

Державний герб України
У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого         Кузнєцова В.О.,

суддів:                    Ізмайлової Т.Л.,      Мостової Г.І.,                                

Наумчука М.І.,        Олійник А.С.,

розглянувши цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з указаним позовом. Зазначало, що між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та відповідачем було укладено кредитний договір від 13 жовтня 2005 року, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань, просило задовольнити вимоги, стягнути з останнього заборгованість за кредитним договором.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 9 липня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня  2014 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь                                          ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 294 грн 26 коп. Вирішено питання про стягнення судових витрат.

ОСОБА_3 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 жовтня 2005 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 10 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із строком дії по жовтень 2007 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що строк позовної давності по вимогах не пропущено, оскільки строк дії картки встановлено до жовтня 2011 року, а тому строк позовної давності необхідно рахувати з листопада 2011 року.  

Однак повністю з такими висновками погодитися неможливо.

Статтею 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до статті 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо за своїм внутрішнім переконанням. Результати оцінки доказів відображаються в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Згідно зі ст. ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 5. 4 Правил користування платіжною карткою встановлено, що строк погашення процентів за кредитом здійснюється щомісячно.

Отже, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на підставі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3               ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як встановлено судом, останній платіж відповідачем здійснено у лютому 2011 року, тобто після закінчення строку дії картки (жовтень 2007 року) та спливу в т. ч. загального строку позовної давності.

Вчинення боржником будь-яких дій щодо визнання боргу або іншого обов'язку поза межами строку позовної давності не може тягти за собою його переривання, оскільки цей строк сплив у зв'язку з чим не міг перериватися.

Апеляційний суд при вирішенні спору на зазначені обставини та положення ст. 264 ЦК України уваги не звернув .

В обґрунтування вимог банк посилався на те, що кредитний договір був укладений з відповідачем 13 жовтня 2005 року, йому було видано платіжну картку, строк дії якої до жовтня 2007 року (а. с. 17).

Вказуючи про те, що дія виданої ОСОБА_3 картки закінчилась у жовтні 2011 року, апеляційний послався на роздруківку інформації на                картці (а. с. 107).

У цій роздруківці номер картки ідентичний тому, який мала картка видана у 2005 році та строк дії якої був визначений жовтнем 2007 року.

Апеляційний суд не з'ясував яким чином було продовжено строк дії цієї картки, зокрема, чи була на це згода відповідача, а якщо такої не було, то чи мав банк право змінити строк дії картки в односторонньому порядку.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції не встановив конкретних дат початку перебігу загального строку позовної давності та строку позовної давності щодо вимог про стягнення штрафу, не з'ясував, який розмір процентів підлягав сплаті в межах строку позовної давності, чи сплив строк позовної давності щодо цих платежів чи їх частин.

Згідно п. п. 8. 6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Однак, вирішуючи питання про стягнення штрафу, апеляційний суд не зазначив з яким порушенням банк пов'язував виникнення у нього права на стягнення штрафу та коли таке порушення мало місце.

Порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене ним рішення не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до цього суду.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 22 жовтня 2014 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до цього суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий        В.О. Кузнєцов  Судді:       Т.Л. Ізмайлова            Г.І. Мостова           М.І. Наумчук          А.С. Олійник

[Vladimir AB]

А чи були Умови та правила підписані позичальником? У рішенні про це не йдеться, але суд на них посилається 

[у.zaporozhskiy]

В 27.06.2016 в 15:03, Vladimir AB сказал:

А чи були Умови та правила підписані позичальником? У рішенні про це не йдеться, але суд на них посилається 

Они никогда не подписываются заемщиком при подписании заявлении-анкеты 2005-2009 годов.

А на что это влияет?