Решения 3-ох инстанций о недействительности договора ипотеки с ВАТ "Свед Банк", правомприемником которого якобы является "ФК "Вектор плюс", в связи с признанием договора-купли-продажи недействительным, покупатель на момент заключения договора ипотеки

[у.zaporozhskiy]

являлся собственником предмета ипотеки, что противоречит ст. 5 ЗУ "об ипотеке", недействительность договора ипотеки является основанием для ее прекращения

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/58516427

 

Державний герб України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

  22 червня 2016 року                                                                                        м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Євтушенко О.І.,  

суддів:              Завгородньої І.М., Кафідової О.В.,               Умнової О.В., Фаловської І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до товариства з обмеженою відповідальністю  «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_6, третя особа: публічне акціонерне товариство «Сведбанк» про визнання недійсним іпотечного договору, усунення перешкод в розпорядженні власністю, шляхом припинення іпотеки нерухомого майна і вилучення з Державного реєстру відомостей про іпотеку та обтяження нерухомого майна, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю  «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на рішення Святошинського районного суду м. Києва   від 05 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва  від 18 листопада 2015 року та касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 5 серпня 2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва                             від 18 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

    У квітні 2015 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом, вимоги якого уточнив в ході розгляду справи та просив визнати недійсним іпотечний договір від 22 лютого 2008 року, укладений між                         ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого щодо вимог до ОСОБА_6 є ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», і ОСОБА_7; усунути йому перешкоди в розпорядженні власністю - квартирою АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на підставі договору про відступлення права вимоги №6970 від 28 листопада 2012 року, шляхом припинення іпотеки квартири АДРЕСА_1; вилучити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №2507208, внесений на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами №6970 від 28 листопада 2012 року і запис про обтяження №2507239, внесений на підставі іпотечного договору від 22 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_6

    Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_8 Після його смерті відкрилась спадщина на майно, в тому числі й на квартиру АДРЕСА_1. Разом з тим, оформити спадкові права на вказану квартиру позивач не зміг, оскільки було з`ясовано, що 3 серпня 2007 року від імені батька була видана нотаріально посвідчена довіреність на ім`я ОСОБА_9, який на підставі цієї довіреності 16 серпня 2007 року продав вказану квартиру ОСОБА_10, а останній 22 лютого 2008 року продав її ОСОБА_6, яка для придбання спірної квартири використала кредитні кошти, отримані у                              ПАТ «Сведбанк» і того ж дня 22 лютого 2008 року між ОСОБА_7 і             ВАТ «Сведбанк» був укладений іпотечний договір, за умовами якого відповідач, в забезпечення своїх кредитних зобов`язань передала в іпотеку ПАТ «Сведбанк» придбану квартиру АДРЕСА_1.

    Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 жовтня           2011 року позов прокурора Святошинського району м. Києва, поданий в інтересах ОСОБА_5, задоволено частково. Визнано недійсною довіреність від 3 серпня 2007 року, видану від імені ОСОБА_8 на ім`я ОСОБА_9, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Трубінською Н.І.; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 в особі ОСОБА_9 і ОСОБА_10 від 16 серпня 2007 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

    Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня           2012 року позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах ОСОБА_5 задоволено. Витребувано із незаконного володіння                   ОСОБА_6 нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 у володіння ОСОБА_5 і визнано за ним право власності на це майно. Зобов*язано ОСОБА_6 звільнити квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним іпотечний договір               від 22  лютого 2008 року, укладений між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_6 Іпотеку квартири АДРЕСА_1 припинено.

    20 лютого 2013 року апеляційний суд м. Києва постановив рішення, яким апеляційні скарги ОСОБА_6 і ПАТ «Сведбанк» задовольнив частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року в частині визнання недійсним іпотечного договору від 22 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_6 та припинення іпотеки скасував. У задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив.

    Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року залишені без змін.

    Позивач посилався на те, що спірна квартира повернута йому в натурі в результаті задоволення судом його віндикаційного позову. Разом з тим, порушення його права власності на спірну квартиру продовжує існувати, оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно залишається запис про іпотеку №2507208, внесений на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами №6970 від 28 листопада 2012 року і запис про обтяження №2507239, внесений на підставі іпотечного договору від 22 лютого 2008 року, укладеного між                       ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_6, існування яких перешкоджає розпорядитися на власний розсуд належним йому нерухомим майном. В інший спосіб, ніж визнання недійсним іпотечного договору від 22 лютого 2008 року з інших правових підстав, ніж ті, які заявлялись раніше, а також шляхом усунення йому перешкод в розпорядженні спірною квартирою, вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записів про іпотеку і про обтяження, він не може захистити в повній мірі своє право власності. У зв'язку з наведеним просив задовольнити позов з врахуванням його уточнень на підставі Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 16, 509, 575, 204-210, 319, 391 ЦК України.

    Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 5 серпня        2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва               від 18 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано недійсним іпотечний договір від 22 лютого 2008 року, укладений між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого щодо вимог до ОСОБА_6 є товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», і ОСОБА_6 Усунуто перешкоди ОСОБА_5 в розпорядженні власністю - квартирою АДРЕСА_1, яка перебуває в іпотеці товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», на підставі договору про відступлення права вимоги №6970 від 28 листопада 2012 року, шляхом припинення іпотеки квартири АДРЕСА_1.

    Вилучено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку №2507208, внесений на підставі договору про відступлення прав за іпотечними договорами №6970 від 28 листопада 2012 року і запис про обтяження №2507239, внесений на підставі іпотечного договору №2619/0208/71-005-Z-1 від 22 лютого 2008 року, укладеного між відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» і ОСОБА_6

    Представник товариства з обмеженою відповідальністю  «Факторингова компанія «Вектор Плюс» не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

    ОСОБА_6, не погоджуючись з даними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

    Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги слід відхилити, виходячи з наступного.

    Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов виходив з того, що на час укладення оспорюваного позивачем іпотечного договору від 22 лютого 2008 року, іпотекодавець ОСОБА_6 не була титульним власником предмета іпотеки - спірної квартири, а тому не мала права розпоряджатися цим нерухомим майном. Таким чином іпотечний договір від 22 лютого 2008 року суперечить закону, зокрема, ст.ст. 317, 319 ЦК України і ст.5 Закону України «Про іпотеку», в тій його частині, що його стороною - іпотекодавцем не є власник предмета іпотеки. Оскільки позовні вимоги про припинення іпотеки та вилучення із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку та запису про обтяження, по своїй суті є похідними і випливають із іпотечного договору від 22 лютого 2008 року, який визнано судом недійсним, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог.

    Вказані висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають фактичним обставинам справи та узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

    Судами попередніх інстанцій встановлено, що 5 квітня 2007 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації ОСОБА_8 було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1.

    Згідно з посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рильською Л.C. договором купівлі-продажу квартири від 16 серпня 2007 року, укладеним між ОСОБА_8 в особі ОСОБА_9, який діяв на підставі довіреності від 3 серпня 2007 року, та ОСОБА_10, ОСОБА_8 продав, а ОСОБА_10. придбав квартиру АДРЕСА_1.

    ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. Спадкоємцем прав та обов'язків ОСОБА_8 є його син ОСОБА_5, який в установленому порядку прийняв спадщину.

    На підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., ОСОБА_10 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6

    22 лютого 2008 року, між ВАТ «Сведбанк», правонаступником якого є ПАТ Сведбанк», та ОСОБА_6, укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_6 було надано кредит у розмірі 94 640 доларів США на строк до 22 лютого 2026 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 лютого 2008 року між ВАТ Сведбанк» та            ОСОБА_6 було укладено іпотечний договір, згідно якого ОСОБА_6 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1

    28 листопада 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» укладений договір факторингу та договір про відступлення прав за іпотечними договорами, відповідно до якого банк відступив                       ТОВ «ФК «Вектор Плюс» свої права вимоги за укладеним з ОСОБА_6 кредитним договором та іпотечним договором.

    Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року частково задоволено позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_9, ОСОБА_10,           ОСОБА_6, треті особи: Приватні нотаріуси Київського міського нотаріального округу Трубінська Н.І., Рильська Л.C., Глушко Л.B.,                ПАТ Сведбанк» про визнання недійсною довіреності, визнання договорів купівлі продажу квартири недійсними. Визнано недійсною видана від імені ОСОБА_8 на ім'я ОСОБА_9 довіреність від 3 серпня 2007 року; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8 в собі             ОСОБА_9, та ОСОБА_10 від 16 серпня 2007 року.

    Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня           2012 року задоволено позов прокурора Святошинського району м. Києва в інтересах ОСОБА_16 до ОСОБА_6, комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ВАТ «Сведбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л.В., ОСОБА_10, про витребування майна із чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії, скасування у реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру, визнання права власності на квартиру, визнання недійсним іпотечного договору, припинення іпотеки. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 та визнано право власності на неї ОСОБА_5 Зобов'язано ОСОБА_6 звільнити квартиру АДРЕСА_1. Визнано недійсним іпотечний договір від 22 лютого 2008 року, укладений між ВАТ Сведбанк» і ОСОБА_6; припинено іпотеку квартири АДРЕСА_1.

    Рішенням апеляційного суду міста Києва від 20 лютого 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня                  2012 року в частині визнання недійсним іпотечного договору від 22 лютого 2008 року та припинення іпотеки скасовано. У задоволенні цих позовних вимог відмовлено.

    Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2013 року рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року у незміненій частині та рішення апеляційного суду м. Києва від 20 лютого 2013 року залишено без змін.

    Спірна квартира вже повернута позивачу за віндикаційним позовом та за ним визнано право власності на цю квартиру згідно рішення Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року, яке набрало законної сили в цій частині 20 лютого 2013 року, тобто, спірна квартира перебуває у фактичному володінні свого власника - ОСОБА_5. який є зареєстрованим в цій квартирі та мешкає в ній, відповідачі не оспорюють право власності позивача на спірну квартиру.

    Вирішуючи даний спір суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що порушене право власності ОСОБА_5, зокрема, щодо правомочності розпорядження спірною кватирою, може бути відновлене шляхом визнання іпотечного договору від 22 лютого 2008 року недійсним, у зв`язку із чим, ним правильно обраний цивільно-правовий спосіб захисту.

    Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

    Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ньому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

    Згідно частини 1 ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

    Відповідно до частини 1 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

    Згідно зі ст. 1, ч. 1 ст. 5 Закону України «Про іпотеку» предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об'єкти, які прирівнюються до таких цим Законом. До них чинним законодавством, зокрема, віднесено: земельні ділянки; будівлі; споруди; підприємство як майновий комплекс; житлові будинки; квартири; дачі; садові будинки; гаражі; об'єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому; право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об'єкт нерухомого майна.

    Об'єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов: майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремо вбілений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

    Відсутність хоча б однієї з указаних ознак є підставою для визнання договору іпотеки недійсним.

    Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про іпотеку» визнання іпотечного договору недійсним є підставою для припинення іпотеки.

    Встановивши, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року визнано недійсним укладений від 16 серпня 2007 року між ОСОБА_8 в особі ОСОБА_9 та ОСОБА_10 договір купівлі-продажу спірної квартири, на підставі якого останній продав вказану квартиру ОСОБА_6, рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 25 вересня 2012 року ця квартира витребувана з незаконного володіння ОСОБА_17 у володіння ОСОБА_5 із визнанням за ним права власності на це майно, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_8 та визнання недійсним іпотечного договору від 22 лютого 2008 року, укладеного між ВАТ «Сведбанк» і ОСОБА_6, припинення іпотеки та вилучення  з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про іпотеку, внесеного на підставі вказаного договору.

    Суди правильно виходили з того, що іпотечний договір від 22 лютого 2008 року суперечить закону, зокрема, ст.ст. 317, 319 ЦК України і                 ст.5 Закону України «Про іпотеку», в тій частині, що його стороною - іпотекодавцем не є власник предмета іпотеки. На час укладення оспорюваного позивачем іпотечного договору іпотекодавець ОСОБА_6 не була титульним власником предмета іпотеки - спірної квартири, а тому не мала права розпоряджатися цим нерухомим майном.

    Задоволення заявлених позивачем вимог не суперечить ст. 16 ЦК України та відповідає змісту його порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

    В ході розгляду даної справи місцевим та апеляційним судами дотримано вимог ч.4 ст.10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, перевірено усі обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень та надано мотивування усім доводам сторін у справі, що є обов'язковим елементом справедливого судового розгляду (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

    При встановлені фактичних обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій не було порушено норми процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

    Доводи касаційних скарг не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів, обґрунтовано викладених в мотивувальних частинах оскаржуваних рішень. При вирішенні даної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.

    За таких обставин, відповідно до ст. 337 ЦПК України касаційні скарги слід відхилити і залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

    Керуючись ст. ст. 336, 337, 344 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

    Касаційну скаргу ОСОБА_6 та касаційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» відхилити.

    Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 5 серпня            2015 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 листопада 2015 року залишити без змін.

    Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко       судді І.М. Завгородня   О.В. Кафідова   О.В.  Умнова    І.М. Фаловська

[у.zaporozhskiy]

Решение принадлежит: хервам анеипотеку

[alexburko]

Мне по таким же основаниям Финики проплатили отказное решение...  Вот думаю, зайти в ВСУ, учитывая отпуск в полном составе сего судилища или нет...

[хервам анеипотеку]

41 минуту назад, alexburko сказал:

Мне по таким же основаниям Финики проплатили отказное решение...  Вот думаю, зайти в ВСУ, учитывая отпуск в полном составе сего судилища или нет...

ВСУ должен быть  на вашей стороне.

Пришлите ваше решение на почту ([email protected])

Может что придумаем вместе

[у.zaporozhskiy]

1 час назад, alexburko сказал:

Мне по таким же основаниям Финики проплатили отказное решение...  Вот думаю, зайти в ВСУ, учитывая отпуск в полном составе сего судилища или нет...

Безусловно нужно подавать в ВСУ.

Но у Вас не, насколько я помню, суть была не в том, что не собственник передавал имущество в ипотеку?

А в том, что кредитный договор недействительный.

п.с. У меня есть хороший положительный опыт в ВСУ, если нужны будут подсказки, то спрашивайте.

[alexburko]

Та оно мне уже и не нужно, ситуация изменилась...

Фабула немного другая, это да, но суть та же: в момент передачи недвижимости в ипотеку я не был ее собственником, - договора купли-продажи еще не было. Нотариус накосячила (подарок): оформила сначала ипотеку, потом запрет на нее, а через полчаса зарегистрировала договор купли-продажи.

Через год (!) раздумий суд первой инстанции отказал мне в иске, указав в решении, что оснований признавать такой договор недействительным нет, потому что "правочин відповідав внутрішній волі..." 

Апелляция хлопнула ухвалу в первом же заседании (я просил отложить, поскольку защищал в это время детей в Луцке), а касачка стандартно отфутболила.

А вообще с финиками интересно, редчайшие твари, обиделись и дали установку порвать любой ценой, "дело "чести"...

Про "проплатили" знаю точно, да и видно это невооруженным глазом, так что спасибо за отзывы

[west11]

"правочин відповідав внутрішній волі..."   - это уже вирус какой-то, эпидемия... У ВСУ - добросовестность завладела здравым рассудком, полностью отключив требования Закона. В Вашем случае, вирус добрался до первой инстанции и там тоже коллапс правовприменения чинного ....  :-)

[alexburko]

То не вирус, то чистой воды "прокат": нужные решения так и делают, - звонок/отказ/ухвала/ухвала. Следят только, чтобы в ВСУ не допустить и дело в шляпе.

[у.zaporozhskiy]

13 часов назад, alexburko сказал:

То не вирус, то чистой воды "прокат": нужные решения так и делают, - звонок/отказ/ухвала/ухвала. Следят только, чтобы в ВСУ не допустить и дело в шляпе.

только же в ВСУ можно заходить не один раз при наличии противоположенной практики.

Так что им придется немного "раскошелиться".

А там вдруг времянка и уже Ваше дело в шляпе.