Постановление ВГСУ о том, что исковая давность прерывается с момента предъявления иска, а не с момента вынесения решения по нему


Recommended Posts

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58272459

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2016 року Справа № 908/459/15-г Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Євсікова О.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радина постанову відДонецького апеляційного господарського суду 22.02.2016у справі Господарського суду№ 908/459/15-г Запорізької областіза позовомДепартаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської радидоТовариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто"пророзірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафних санкційу судовому засіданні взяли участь представники:- позивача повідомлений, але не з'явився;- відповідача Москаленко Ю.В.;

ВСТАНОВИВ:

26.01.2015 Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, стягнення неустойки у розмірі 143 409, 36 грн., інфляційних втрат у розмірі 89 630, 85 грн., 3% річних у розмірі 32 267, 10 грн. та суму відсотків на відстрочену суму у розмірі 2 283, 74 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі                  № 908/459/15-г (суддя Проскуряков К.В.) розірвано договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, укладений Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради  неустойку в розмірі 143 409, 36 грн., відсотки в розмірі 2 283, 74 грн., 3% річних в розмірі 32 267, 10 грн. та інфляційні втрати в розмірі 89 630, 85 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г (колегія суддів у складі: Сгара Е.В. - головуючий суддя, судді Будко Н.В., М'ясищев А.М.) скасовано рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г в частині стягнення неустойки в сумі 143 409, 36 грн., відсотків в сумі 2 283,74 грн., 3% річних в сумі 705,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 53,56 грн., та в цій частині прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в сумі 143 409, 36 грн., відсотків в сумі 2 283,74 грн., 3% річних в сумі 705, 21 грн. та інфляційних втрат в сумі 53, 56 грн.; в іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г залишено без змін; резолютивну частину рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г викладено у наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Розірвати договір купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності №02/11 від 11.10.2011, укладений між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради 3% річних в сумі 31 561,89 грн. та інфляційні втрати в сумі 89 577,29 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф - Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради судовий збір за подання позовної заяви в сумі 6 570 грн. У задоволені позовних вимог щодо стягнення  неустойки в сумі 143 409, 36 грн., відсотків в сумі 2 283,74 грн., 3% річних в сумі 705,21 грн. та інфляційних в сумі 53,56 грн. відмовити.".

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить частково змінити постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г, та повністю задовольнити позов.  

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності                № 02/11 від 11.10.2011, та для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто", визначених позивачем, неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 11.10.2011 між Департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" (далі - покупець) укладено договір № 02/11 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого, предметом цього договору є передача права власності на комунальне майно міста Запоріжжя, шляхом приватизації способом викупу на підставі рішення Запорізької міської ради від 19.11.2008 № 29 (зі змінами згідно рішення Запорізької міської ради від 18.02.2011 № 40) та відповідно до наказів Управління у справах приватизації Запорізької міської ради від 29.03.2011 № 98, від 14.04.2011 № 121, від 18.04.2011 № 123 (надалі об'єкт приватизації). Об'єкт приватизації належить територіальній громаді міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САС № 913111 від 17.05.2010, право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 30441984, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2010 за           № 26674192 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 за № 31284536, дубліката свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія САА № 091447 від 09.12.2003 (дублікат серія САЕ № 268554, виданий 06.01.2011), право власності зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 1555848, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17.02.2011 за № 29037123 та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.09.2011 за № 31284210.

Відповідно до п. 1.2 договору об'єктом приватизації є нежитлове приміщення 1 будівлі (літ. А-2), загальною площею 336,2 кв. м., будівля інв.            № 12000080 (літ. Б) загальною площею 92 кв. м., замощення 1, які розташовані за адресою: 69084, м. Запоріжжя, вул. Кузнєцова, буд. 18.

За умовами п. 1.5 вказаного договору повна вартість об'єкта приватизації складає 717 046, 80 грн., у т. ч. ПДВ.

Зазначений в цьому договорі об'єкт приватизації продано за 717 046, 80 грн., з урахуванням ПДВ (п. 1.6 договору).

Згідно з п. 2.1 договору, розрахунки за об'єкт приватизації здійснюються шляхом безготівкового перерахування коштів з рахунку Покупця №26008012290980 в АБ "Фінанси та Кредит" (або з інших рахунків Покупця, відкритих у банківських установах України) на рахунок органу приватизації, протягом 30 календарних днів з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору. Строк оплати продовжується ще на 30 календарних днів за умови внесення покупцем не менш 50% від ціни продажу об'єкта приватизації з урахуванням податку на додану вартість. На суму відстроченого платежу нараховуються відсотки за обліковою ставкою НБУ відповідно до рахунку наданого органом приватизації.

Відповідно до п. 5.1 договору, покупець зобов'язався сплатити повну вартість об'єкту приватизації, зазначену в п. 1.5 цього договору, у строк та на умовах, встановлених розділом 2 договору.

Згідно із умовами п. 7.2 договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору (до 11.12.2011) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, він сплачує органу приватизації неустойку у розмірі 20 % від повної вартості об'єкта приватизації з урахуванням ПДВ. Орган приватизації порушує питання про розірвання цього договору.

Строк дії договору до 11.10.2016 (п. 11.5 договору).

Договір посвідчено нотаріусом та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів 11.10.2011, реєстраційний № 486.

Відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати за об'єкт приватизації частково, а саме платіжним дорученням № 3 від 08.11.2011 перерахував 50% вартості предмету договору у розмірі 358 523, 40 грн.

19.03.2012 Перший заступник прокурора міста Запоріжжя в особі Департаменту комунальної власності та приватизації звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності в сумі 358 523,40 грн. та пені в сумі 7 307, 98 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 10.05.2012 у справі № 5009/1045/12 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради суму боргу за об'єкт приватизації за договором № 02/11 в розмірі 358 523, 40 грн. та пеню в розмірі 11 418,72 грн.

Вказане рішення суду на даний час не виконано.

Згідно з частинами першою, другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є, зокрема, несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору.

Частиною 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" передбачено, що відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору (тобто - до 10.12.2011) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, зокрема, орган приватизації порушує питання про розірвання цього договору.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій встановивши факт несплати відповідачем повної вартості за об'єкт приватизації як протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору (до 11.12.2011) так і на момент звернення із даним позовом (26.01.2015), дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності              № 02/11 від 11.10.2011.

Разом з тим, у Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведеного у статті 261 ЦК України, зокрема відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною у справі, є самостійною підставою для відмови в позові.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів").

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" заявило про застосування позовної давності до позовних вимог про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму.

Колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відмову у позові в частині стягнення відсотків на відстрочену суму у розмірі 2 283, 74 грн., оскільки сторонами у п. 2.1 договору, на підставі якого заявлена дана вимога, здійснено лише відсилку на облікову ставку НБУ при розрахунку відсотків, при цьому, не визначено безпосередній розмір за обліковою ставкою НБУ, а також не зазначено за який період ці відсотки повинні нараховуватись, що виключає підстави для стягнення з відповідача відсотків на суму відстроченого платежу у розмірі 2 283, 74 грн., нарахованих позивачем. До того ж, пункт 2.1 договору передбачає стягнення відсотків на суму відстроченого платежу на підставі наданого органом приватизації відповідного рахунку, однак, позивачем не надано ані рахунку, ані доказів його вручення (направлення) відповідачу. При цьому, суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що оскільки суд відмовляє в позові в цій частині з підстав його необґрунтованості відсутні підстави для застосування позовної давності.

Водночас, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, на відміну від суду апеляційної інстанції, дійшов правомірного висновку про переривання позовної давності, з огляду на таке.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги (боргу), право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги. З цього випливає можливість подовження строку позовної давності шляхом пред'явлення позову лише щодо частини вимоги, якщо за характером відповідного зобов'язання припускається можливість виокремлення такої частини. При цьому, слід зазначити, що частиною вимоги може бути вимога про сплату інфляційних втрат та трьох відсотків річних за грошовим зобов'язанням (ч. 2 ст. 625 ЦК), які є складовою частиною основного боргу, а також сплата неустойки (штрафу, пені), якщо вони передбачені законом або договором.

В абзаці 1 п. 5.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України    № 10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз'яснено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених ст. ст. 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж ст. 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Як вбачається з матеріалів справи та правомірно зазначено судом першої інстанції, вимоги у справі № 5009/1045/12 заявлені про стягнення заборгованості та пені за договором купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, в той час як у даній справі заявлені вимоги про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму, тобто заявлені вимоги у даній справі про стягнення неустойки, 3% річних, інфляційних втрат є складовою частиною основного боргу, який виник у зв'язку із невиконанням договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011 та був предметом розгляду у справі № 5009/1045/12.

Враховуючи наведене, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позовна давність щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат не спливла, та правомірно задовольнив позов в цій частині.

Разом з тим, позивачем крім вимог про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності № 02/11 від 11.10.2011, стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріумф-Авто" 3% річних, інфляційних втрат та суми відсотків на відстрочену суму було заявлено вимогу про стягнення неустойки на підставі п. 7.2 договору, у задоволенні яких судом апеляційної інстанції було правомірно відмовлено з огляду на таке.

Відповідно до п. 7.2 договору у разі, якщо покупець протягом 60 днів з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації цього договору (тобто - до 10.12.2011) не сплатить повну вартість за об'єкт приватизації, зокрема, орган приватизації порушує питання про розірвання цього договору.

Спеціальна позовна давність в один рік, відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України, застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Враховуючи наведену норму, позовна давність щодо вимоги про стягнення неустойки на підставі п. 7.2 договору повинна була спливти 10.12.2012.

Однак, позовна давність щодо стягнення неустойки переривалася у зв'язку із пред'явленням 19.03.2012 позову у справі № 5009/1045/12 про стягнення основного боргу та пені на підставі п. 7.1 договору.

Отже, позовна давність до вимоги про стягнення неустойки на підставі              п. 7.2 договору спливла 20.03.2013, в той час як позивач із даним позовом звернувся 26.01.2015.

Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду  України дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду підлягає частковому скасуванню, а саме в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 53, 56 грн. та 3% річних у розмірі 705, 21 грн., та в цій частині рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради задовольнити частково.

Скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г в частині відмови у стягненні інфляційних втрат у розмірі 53, 56 грн. та 3% річних у розмірі 705, 21 грн., та в цій частині залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 02.11.2015 у справі № 908/459/15-г.

В іншій частині постанову Донецького апеляційного господарського суду від 22.02.2016 у справі № 908/459/15-г залишити без змін.

Головуючий суддя                                                               Н.М. ГУБЕНКО

Судді                                                                                  Т.Л. БАРИЦЬКА

                                                                                                       О.О. ЄВСІКОВ

          

 

Link to comment
Share on other sites

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58218149

Срок предъявления исполнительного документа, который возвращают в суд, а не взыскателю прерывает с момента его подачи в исполнительную службу.

После прерывания срок не продолжает свое исчисление, а начинается заново:huh::unsure:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58155646

Link to comment
Share on other sites

В 15.07.2016 в 16:08, y.voronizhskiy сказал:

После прерывания срок не продолжает свое исчисление, а начинается заново:huh::unsure:

Да, печально...(((

Link to comment
Share on other sites

В 15.07.2016 в 16:08, y.voronizhskiy сказал:

После прерывания срок не продолжает свое исчисление, а начинается заново

Получается они изменили позицию ВГСУ, которая была ранее...

Link to comment
Share on other sites

Насколько я понял, то это касается лишь случаев, когда иском предусмотрено взыскание части обязательства , а не всего обязательства. 

За змістом ч. ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається пред'явленням позову до однієї особи, якщо предметом позову є лише частина вимоги.

Link to comment
Share on other sites

Понятно, что исковая давность прерывается с момента подачи иска (264 цк). И начинается она заново, но с какого момента?

С момента подачи этого иска или с момента вынесения  решения или вступления его в силу?

У меня был такой вопрос но мнения разошлись.

Link to comment
Share on other sites

В 15.07.2016 в 16:08, y.voronizhskiy сказал:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58218149

Срок предъявления исполнительного документа, который возвращают в суд, а не взыскателю прерывает с момента его подачи в исполнительную службу.

После прерывания срок не продолжает свое исчисление, а начинается заново:huh::unsure:

 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/58155646

С момента подачи такого иска или после рассмотрения этого иска?

 

Link to comment
Share on other sites

14 минут назад, хервам анеипотеку сказал:

С момента подачи такого иска или после рассмотрения этого иска?


 

Помню по этому поводу обсуждалось, что есть ещё разница было принято решение или вернули иск или оставили без рассмотрения. Не помню точно чем закончилось, но вроде ИД прерывается если было вынесено именно решение.

ПС. прошу профи поправить если я что попутал.

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, ais сказал:

Помню по этому поводу обсуждалось, что есть ещё разница было принято решение или вернули иск или оставили без рассмотрения. Не помню точно чем закончилось, но вроде ИД прерывается если было вынесено именно решение.

ПС. прошу профи поправить если я что попутал.

Я тоже так считаю.

Хотя некоторые утверждают что с момента подачи иска.

А если дело рассматривается 2-3 года? Что ИД будет  тикать?

У меня в деле выплывал такой вопрос-умозаключение но ВССУ просто посчитал что мои требования есть - негаторными и "тривають в часі" и на них не распостраняется ИД.

 

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, хервам анеипотеку сказал:

А если дело рассматривается 2-3 года? Что ИД будет  тикать?

Не играет роли сколько он будет рассматриваться... ИД тикает ведь не по той части вимоги которая рассматривается... Поэтому по другой части вимоги никто не мешает подать новый иск, если уж ИД поджимает...

Link to comment
Share on other sites

В 17.07.2016 в 09:09, хервам анеипотеку сказал:

Понятно, что исковая давность прерывается с момента подачи иска (264 цк). И начинается она заново, но с какого момента?

С момента подачи этого иска или с момента вынесения  решения или вступления его в силу?

У меня был такой вопрос но мнения разошлись.

По закону с момента подачи иска.

А согласно большинству судебной практики с момента вступления решения в законную силу.

Link to comment
Share on other sites

А как же быть с этим постановлением ВСУ теперь?

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

19 серпня 2014 року                                                                               м. Київ

 

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого

Барбари В.П., 

суддів:

Балюка М.І., Берднік І.С., Гуля В.С., Ємця А.А.,
Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

 

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк» (даліПАТ «АБ «Укргазбанк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України  від 17 березня 2014 року у справі № 54/376 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний центр торгівлі» (даліТОВ «Міжнародний центр торгівлі») про стягнення грошових коштів і за скаргою ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (даліВДВС України), –

 

 

      в с т а н о в и л а:

 

 

У провадженні господарського суду міста Києва перебувала справа                 № 54/376 за позовом ПАТ «АБ «Укргазбанк» до ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» про стягнення грошових коштів.

Рішенням господарського суду міста Києва від 10 лютого 2012 року у справі № 54/376 позов задоволено частково.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 червня 2012 року у справі № 54/376 рішення господарського суду міста Києва від
10 лютого 2012 року змінено.

16 липня 2012 року господарським судом міста Києва на виконання зазначеної постанови Київського апеляційного господарського суду було видано відповідний судовий наказ № 54/376 про стягнення з                                  ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» на користь ПАТ «Укргазбанк» грошових коштів, що пов’язані з виплатою кредиту.

20 жовтня 2013 року ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» звернулося до господарського суду міста Києва зі скаргою на дії ВДВС України.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» (позивач) зазначило, що постановою старшого державного виконавця ВДВС України від 15 липня 2013 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 липня 2012 року № 54/376, проте, як зазначає скаржник, строк пред’явлення зазначеного наказу до виконання закінчився 15 липня 2013 року, тому ДВС України мала відмовити у відкритті виконавчого провадження.

ПАТ «АБ «Укргазбанк» проти позову заперечувало, зазначаючи, що строк пред’явлення до виконання наказу господарського суду міста Києва від
16 липня 2012 року № 54/376 переривався 4 червня 2013 року у зв’язку з пред’явленням його до виконання до ВДВС України Іванківського РУЮ Київської області. Після цього перебігу строку пред’явлення наказу до виконання було поновлено в порядку частини другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», і річний строк розпочався заново.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року скаргу ТОВ «Міжнародний центр торгівлі» задоволено, визнано дії ВДВС України незаконними, а постанову старшого державного виконавця ВДВС України від 15 липня 2013 року про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду міста Києва від 16 липня 2012 року № 54/376 скасовано.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17 березня
2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 5 грудня 2013 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22 січня 2014 року залишено в силі.

В основу постанови суду касаційної інстанції покладено висновок, що після переривання строку предявлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється, але час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується, як зазначено у змісті частини другої статті
23 Закону України «Про виконавче провадження». Тому з урахуванням вищенаведеного суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що період із 4 червня 2013 року до 21 червня 2013 року не зараховується до строку, відведеного для предявлення виконавчого документа до виконання, оскільки відбулося переривання строку, а відтак, позивач мав предявити наказ до виконання у строк до 2 липня 2013 року, натомість наказ безпосередньо було предявлено до виконання 15 липня 2013 року.

ПАТ «АБ «Укргазбанк» у порядку статті 11119 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі № 54/376 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції положень частини другої статті
23 Закону України «Про виконавче провадження» та підпункту 7 пункту
2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у спірних правовідносинах.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копію постанови Вищого господарського суду України від 12 листопада 2013 року у справі23/120-11, у якій, на його думку, судом касаційної інстанції по-іншому, ніж у справі, що переглядається, застосовано одну й ту саму норму матеріального права в подібних правовідносинах.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 10 червня 2014 року  у справі № 54/376 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши викладені у заяві доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з нижченаведених підстав.

Вищий господарський суд України, допускаючи справу № 54/376 до провадження Верховного Суду України, виходив із того, що заявником додано копію судового рішення, у якому по-іншому, ніж у справі яка переглядається, застосовано положення частин першої та другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до пункту 1 статті 11116 ГПК України заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та  встановлених судом фактичних обставин справи і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

У справі, що переглядається, наказ господарського суду м. Києва був дійсним для пред'явлення до виконання до 14 червня 2013 року. До спливу цього строку, 4 червня 2013 року, ПАТ «АБ «Укргазбанк» подало для виконання наказ до ВДВС України Іванківського РУЮ, але постановою від
21 червня 2013 року головним державним виконавцем ВДВС України Іванківського РУЮ було відмовлено у відкритті виконавчого провадження. На підставі норм частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що внаслідок пред'явлення наказу до виконання строк пред'явлення переривається і поновлюється, а не починається спочатку. Передбачений законом строк пред'явлення перервався на період з 4 по 21 червня 2013 року, який не зараховується до строку, відведеного для пред'явлення виконавчого документа до виконання, а тому позивач повинен був пред'явити наказ до виконання у строк до 2 липня 2013 року. Оскільки ж ПАТ «АБ «Укргазбанк» пред'явив наказ до належного органу ДВС лише 15 липня 2013 року, то строк пред'явлення наказу до виконання було пропущено.

У свою чергу, у постанові від 12 листопада 2013 року у справі
№ 23/120-11 Вищий господарський суд України, посилаючись на ті ж норми частин першої–другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження» погодився з висновками судів попередніх інстанцій, якими визнано недійсною постанову ВДВС України про відмову у відкритті виконавчого провадження. У зазначеній справі стягувач подав наказ до ВДВС України Броварського МУЮ 24 січня 2012 року в межах строку пред'явлення до виконання (до 17 січня
2013 року), але 21 січня 2013 року йому було відмовлено у відкритті виконавчого провадження внаслідок неподання довіреності чи іншого документа на підтвердження його повноважень. Під час подання наказу вдруге (20 лютого 2013 року) та втретє (26 квітня 2013 року) ВДВС України Броварського МУЮ відмовив стягувачу з огляду на пропуск строку пред'явлення наказу до виконання. Суд касаційної інстанції, застосувавши вказані норми Закону, дійшов висновку, що пред'явлення наказу до виконання вдруге і втретє було здійснено в межах установлених Законом строків, оскільки внаслідок першого пред'явлення наказу до виконання строк перервався і після цього його перебіг було поновлено.

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав вважати, що ним було неоднаково застосовано положення частин першої другої статті 23 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки  предмет позову у цих справах є іншим: постанова у справі № 54/376, яка переглядається, стосується скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, а у постанові, на яку посилається заявник, вирішувалося питання визнання недійсною постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Крім того, постанова, на яку посилається заявник, приймалася з огляду на фактичні обставини первісного звернення стягувача до належного органу виконавчої служби, проте без довіреності. У свою чергу, у справі, що переглядається, стягувач спочатку звернувся до неналежного органу ДВС України і тільки в подальшому, після спливу строку пред'явлення наказу до виконання, наказ було подано до належного органу ДВС України.

Таким чином, згідно з частиною першою статті 11126 ГПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 11123, 11124, 11126 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

 

 

 

 

п о с т а н о в и л а:

 

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Украгазбанк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 17 березня 2014 року у справі
№ 54/376 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 ГПК України.

 

Головуючий                                                                      В.П. Барбара

 

Судді:                                                       

 

 

 

 

              М.І. Балюк                                                                     

                          

                 І.С. Берднік  

 

             В.С. Гуль              

 

              А.А. Ємець

 

 

 

                           П.І. Колесник

 

                           О.І. Потильчак

 

                           І.Б. Шицький

 

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...