Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности в гражданском процессе взыскать задолженность и обратить взыскание на ипотеку юрлица


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      0
    • Нет
      1
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року

м. Київ
 
Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
 
головуючого Охрімчук Л.І.,
суддів:
Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., 
Романюка Я.М., 
Сімоненко В.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Спільного українсько-чеського підприємства «Вевсо» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, приватної фірми «Капітал-Сервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки за заявою приватної фірми «Капітал-Сервіс» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2015 року та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а:
 
У січні 2015 року публічне акціонерне товариство «Златобанк» (далі – ПАТ «Златобанк») звернулось до суду з позовом до Спільного українсько-чеського підприємства «Вевсо» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – СП «Вевсо»), приватної фірми «Капітал-Сервіс» (далі – ПФ «Капітал-Сервіс»), ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. 

Позивач зазначав, що 19 квітня 2013 року між ним та СП «Вевсо» було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 213 тис. доларів США на строк до 17 квітня 2015 року включно зі сплатою 14,5 % річних. 

15 липня 2013 року на забезпечення виконання цього кредитного договору між банком та ПФ «Капітал-Сервіс» укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав в іпотеку будівлі та споруди АДРЕСА_1. 

19 квітня 2013 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між банком і ОСОБА_1 та між банком та ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки, за якими поручителі зобов'язалися солідарно відповідати перед банком за неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Посилаючись на те, що боржник неналежно виконував зобов'язання з повернення кредиту, а саме щодо сплати процентів, позивач просив: стягнути солідарно із СП «Вевсо», ОСОБА_1, ОСОБА_2 3 млн 437 тис. 755 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором від 19 квітня 2013 року станом на 9 грудня 2014 року, яка складається із: 212 тис. 999 доларів США 74 центів заборгованості за основним боргом (кредитом); 7 тис. 128 доларів США 13 центів заборгованості за процентами; 1 тис. 999 грн 13 коп. пені; 6 тис. 722 грн 61 коп. штрафу за неналежне виконання зобов'язань; для погашення заборгованості СП «Вевсо» перед банком за кредитним договором від 19 квітня 2013 року в розмірі 3 млн 437 тис. 755 грн 85 коп. звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 15 липня 2013 року шляхом надання банку права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі цього договору іпотеки без отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, з установленням ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
 
Суворовський районний суд м. Херсона рішенням від 22 квітня 2015 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «Златобанк» відмовив. 

Апеляційний суд Херсонської області рішенням від 1 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, позовні вимоги ПАТ «Златобанк» задовольнив: стягнув на користь останнього солідарно із СП «Вевсо» та ОСОБА_1, а також солідарно із СП «Вевсо» та ОСОБА_2 по 3 млн 437 тис. 755 грн 85 коп. заборгованості за кредитним договором від 19 квітня 2013 року станом на 9 грудня 2014 року, яка складалась із: 212 тис. 999 доларів США 74 центів заборгованості за кредитом; 7 тис. 128 грн 13 доларів США заборгованості за процентами; 1 тис. 999 грн 13 коп. пені та 6 тис. 722 грн 61 коп. штрафу. У рахунок погашення зазначеної заборгованості СП «Вевсо» перед ПАТ «Златобанк» за вказаним кредитним договором суд звернув стягнення на передане в іпотеку майно за договором іпотеки від 15 липня 2013 року, а саме на будівлі та споруди АДРЕСА_1, що належать на праві власності ПФ «Капітал-Сервіс», шляхом надання ПАТ «Златобанк» права продажу предмета іпотеки від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі вказаного договору іпотеки без отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця, з установленням ціни продажу предмета іпотеки на підставі оцінки майна суб’єктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. 
 
У заяві про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2015 року та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 квітня 2015 року ПФ «Капітал-Сервіс» просить скасувати вказані судові рішення в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Златобанк» до СП «Вевсо» та ПФ «Капітал-Сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки; провадження у справі в цій частині закрити та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на передбачені пунктами 2, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави неоднакового застосування судами касаційної інстанції статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 цього Кодексу, статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) та невідповідності зазначеного судового рішення касаційного суду викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах вказаних норм права.

На обґрунтування заяви ПФ «Капітал-Сервіс» надала копії ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року та постанов Верховного Суду України від 1 липня 2015 року, 18 травня 2016 року. 

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПФ «Капітал-Сервіс» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
 
За положеннями пунктів 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.
 
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 19 квітня 2013 року між ПАТ «Златобанк» та СП «Вевсо» було укладено кредитний договір, за яким банк надав позичальнику кредит у розмірі 213 тис. доларів США на строк до 17 квітня 2015 року включно зі сплатою 14,5 % річних. 

15 липня 2013 року на забезпечення виконання цього кредитного договору між ПАТ «Златобанк» та ПФ «Капітал-Сервіс» укладено договір іпотеки, за яким іпотекодавець передав в іпотеку будівлі та споруди АДРЕСА_1. 

19 квітня 2013 року на забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ПАТ «Златобанк» і ОСОБА_1 та між ПАТ «Златобанк» та ОСОБА_2 було укладено окремі договори поруки, за якими кожен з поручителів зобов'язався солідарно відповідати перед банком за неналежне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до наданого банком розрахунку внаслідок неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором виникла заборгованість, загальний розмір якої станом на 9 грудня 2014 року складав 3 млн 437 тис. 755 грн 85 коп., а саме: заборгованість за основним боргом – 212 тис. 999 доларів США 74 центи; за процентами – 7 тис. 128 доларів США 13 центів; пеня – 1 тис. 999 грн 13 коп.; невиплачена сума штрафу за неналежне виконання зобов'язань – 6 тис. 722 грн 61 коп. 

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ «Златобанк», суд першої інстанції виходив з того, що правові підстави для задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні з огляду на те, що позивач на час звернення з позовом до суду не був іпотекодержателем спірного майна та кредитором за кредитним договором від 19 квітня 2013 року, оскільки право вимоги за цим договором було відступлене ОСОБА_3 за договором від 13 лютого 2015 року, що стало підставою для заміни іпотекодержателя за спірним договором іпотеки. 

Крім того, установивши, що між банком та поручителями укладено окремі договори поруки, за умовами яких кожен з поручителів поручився відповідати перед кредитором разом з позичальником як солідарні боржники, отже, як нормами закону, так і умовами договорів поруки не встановлено солідарної відповідальності поручителів між собою, суд дійшов висновку, що підстав для солідарного стягнення з поручителів заборгованості за кредитним договором немає. 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Златобанк», апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що вимоги позивача про стягнення кредитної заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованими та підлягають задоволенню, зазначивши при цьому, що зміст договорів відступлення права вимоги від 13 лютого 2015 року не стосується кредитних договорів, які є предметом цього судового спору. 

Крім того, установивши, що банк і поручителі уклали окремі договори поруки і не несуть солідарної відповідальності між собою, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення суми кредитної заборгованості в солідарному порядку з боржника та кожного з поручителів окремо. При цьому суд розглянув в одному провадженні вимоги юридичної особи ПАТ «Златобанк» до юридичних осіб СП «Вевсо» і ПФ «Капітал-Сервіс» та до фізичних осіб ОСОБА_1, ОСОБА_2.
 
Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2016 року та постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року, 18 травня 2016 року, копії яких надані заявником для порівняння, містяться висновки про те, що згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду, отже, спори, у яких позивачем є юридична особа, а відповідачами – юридичні та фізичні особи, в частині позовних вимог до юридичних осіб не підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства. 
 
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, статті 12 ГПК України та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах цих норм права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.
 
Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

У справі, яка переглядається, ПАТ «Златобанк» звернулось до суду з позовом до СП «Вевсо», ПФ «Капітал-Сервіс», ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки. 
 
Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства. 

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.
 
У справі, яка переглядається, вирішуючи позовні вимоги юридичної особи – банку до юридичних осіб – боржника та іпотекодавця, а також фізичних осіб – поручителів, які виникли з окремих договорів кредиту, поруки й іпотеки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження справу у спорі, що виник між юридичними особами і підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, та розглянули його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства. 
 
За таких обставин суди помилково розглянули справу в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Златобанк» до СП «Вевсо» та ПФ «Капітал-Сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку цивільного судочинства, неправильно застосувавши норми статей 15, 16, пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України, статті 12 ГПК України, а це відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень в частині вирішення вказаних позовних вимог та закриття провадження у справі в цій частині.

Разом з тим у заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень ПФ «Капітал-Сервіс» просить залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Златобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, не обґрунтувавши підстав для перегляду судових рішень в цій частині та не надавши відповідних копій різних за змістом судових рішень (або постанов Верховного Суду України). 
 
Керуючись пунктами 2, 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603, підпунктом «б» пункту 1 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а :

Заяву приватної фірми «Капітал-Сервіс» задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 січня 2016 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 1 липня 2015 року та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 22 квітня 2015 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства «Златобанк» до Спільного українсько-чеського підприємства «Вевсо» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, приватної фірми «Капітал-Сервіс» про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, провадження у справі в цій частині закрити. 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук 
Судді:
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі № 6-1472цс16

Частинами першою і другою статті 15 ЦПК України визначено, що у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також щодо інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до статей 1, 12 ГПК України господарському суду підвідомчі справи між юридичними особами у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Згідно зі статтею 16 ЦПК України не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об’єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, розгляд яких проводиться за правилами іншого виду судочинства. 

Розгляд справ між юридичними особами віднесено до компетенції господарського суду.

У справі, яка переглядається, вирішуючи позовні вимоги юридичної особи – банку до юридичних осіб – боржника та іпотекодавця, а також фізичних осіб – поручителів, які виникли з окремих договорів кредиту, поруки й іпотеки та можуть бути самостійними й окремими предметами позову, суди зазначених вимог закону не врахували, безпідставно прийняли до провадження справу у спорі, що виник між юридичними особами і підлягав розгляду в порядку господарського судочинства, та розглянули його разом з вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства. 

Суддя Верховного Суду України Л.І. Охрімчук

Постанова від 23 листопада 2016 року № 6-1472цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/AB33C37F3210C33DC225808B0044FC84

Link to comment
Share on other sites

ВСУ вновь указал на невозможность в одном процессе рассматривать спор подлежащий рассмотрению по разным видам юрисдикции, в том числе и обращение взыскания на предмет ипотеки.

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...