Постановление ВСУ по пересмотру о необходимых условиях для взыскания вклада в банке

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., –
 
за участю представників: 

приватного акціонерного товариства 
«МТС Україна» – Лиштви Ю.В., Коломійця Є.В., 

публічного акціонерного товариства
«Платинум Банк» – Гамея В.В., 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву приватного акціонерного товариства «МТС Україна» (далі – ПрАТ «МТС Україна») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01 листопада 2016 року у справі № 910/30487/15 за позовом ПрАТ «МТС Україна» до публічного акціонерного товариства «Платинум Банк» (далі – ПАТ «Платинум Банк») про стягнення 250 000 000,00 грн,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2015 року ПрАТ «МТС Україна» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Платинум Банк» про стягнення 250 000 000,00 грн – заборгованості за генеральним договором депозитної лінії від 10 жовтня 2014 року № 500.004.26053, яка складається із заборгованості з повернення вкладу за договорами строкового банківського вкладу (депозиту): від 10 жовтня 2014 року № 500.004.26055 у розмірі 100 000 000,00 грн, від 01 грудня 2014 року № 500.004.26450 у розмірі 70 000 000,00 грн, від 11 грудня 2014 року № 500.004.26548 у розмірі 80 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення вкладів зі спливом строку, встановленого договорами строкового банківського вкладу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2016 року, позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Платинум Банк» на користь ПрАТ «МТС Україна» 250 000 000,00 грн заборгованості за генеральним договором депозитної лінії від 10 жовтня 2014 року № 500.004.26053 та витрати зі сплати судового збору у розмірі 182 700,00 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 листопада 2016 року зазначені судові рішення скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01 листопада 2016 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПрАТ «МТС Україна», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 241, 525, 526, 626, 629, 1058, 1060, 1061, 1066, 1074 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), статті 193 Господарського кодексу України (далі – ГК), статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 23 вересня 2016 року та рішення Господарського суду м. Києва від 24 грудня 2015 року залишити в силі.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 13 лютого 2014 року у справі № 910/16052/13, від 04 червня 2014 року у справі № 910/21669/13, від 23 червня 2015 року у справі № 916/377/15-г, від 05 жовтня 2015 року у справі № 910/2368/15-г, від 02 листопада 2015 року у справі № 910/9323/15, від 09 листопада 2015 року у справі № 915/542/15, від 26 лютого 2014 року у справі № 910/17856/13, від 17 листопада 2014 року у справі № 910/2951/14, від 16 квітня 2014 року у справі № 910/15479/13, від 22 липня 2015 року у справі № 904/1380/15, а також копію постанови Верховного Суду України від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ПрАТ «МТС Україна» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 10 жовтня 2014 року між ПАТ «Платинум Банк» (банк) і ПрАТ «МТС Україна» (вкладник) укладено генеральний договір депозитної лінії № 500.004.26053, за умовами якого банк відкриває вкладний (депозитний) рахунок для розміщення та обліку грошових коштів вкладника, внесених на умовах (сума, строк зберігання, процентна ставка, період нарахування та сплати процентів, умови дострокового розірвання), які визначаються при внесенні вкладу на вкладний (депозитний) рахунок, про що укладається окремий договір строкового банківського вкладу (депозиту), який після набуття чинності є невід’ємною частиною цього договору (пункт 1.1); строк зберігання кожного окремого грошового вкладу на вкладному рахунку не може перевищувати 365 днів (пункт 1.3); банк зобов’язався забезпечити збереження та повернення вкладів і нарахованих процентів відповідно до умов укладених договорів строкових банківських вкладів (депозитів) (пункт 2.4.4); на підставі цього договору банк приймає від вкладника на вкладний рахунок перший вклад у розмірі 1 000,00 грн зі строком повернення 09 жовтня 2015 року та процентною ставкою у розмірі 23 % річних (пункти 1.4, 3.1, 3.3, 3.4); наступні грошові вклади розміщуються вкладником на вкладному рахунку виключно на умовах, що визначаються сторонами в окремих договорах строкового банківського вкладу (депозиту) (пункт 3.13); договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до дня повернення банком вкладнику останнього грошового вкладу, що розміщується та обліковується на вкладному рахунку, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов’язків за цим договором (пункт 5.1).

У подальшому в рамках генерального договору депозитної лінії від 10 жовтня 2014 року № 500.004.26053 між ПАТ «Платинум Банк» і ПрАТ «МТС Україна» було укладено ряд договорів строкового банківського вкладу (депозиту), які є невід’ємною частиною цього генерального договору.

Так, 10 жовтня 2014 року між сторонами укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 500.004.26055, за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний рахунок грошову суму у розмірі 100 000 000,00 грн (пункт 1.1) і зобов’язується повернути вклад 10 грудня 2014 року (пункт 1.3); процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 21,5 % річних (пункт 1.4); після закінчення строку зберігання вкладу у дату, визначену у пункті 1.3 договору, банк повертає вкладнику суму вкладу на його поточний рахунок (пункт 2.2); дострокове повернення вкладу здійснюється банком за письмовою заявою вкладника, яку останній зобов’язаний подати до банку за 3 банківських дні до бажаної дати повернення вкладу (пункт 2.3); у разі отримання заяви вкладника про повернення частини вкладу банк повертає вкладнику всю наявну суму вкладу і дія договору припиняється (пункт 2.4); сплата нарахованих процентів здійснюється в кінці строку зберігання вкладу в день закінчення дії договору (пункт 3.3); строк зберігання вкладу може бути подовжений за згодою сторін, новий строк зберігання вкладу, дата повернення вкладу та розмір процентної ставки за ним, що будуть діяти протягом подовженого строку зберігання вкладу, погоджуються сторонами шляхом укладання додаткового договору до цього договору не пізніше дати повернення вкладу, що зазначена у пункті 1.3 договору (пункт 3.5); договір вважається укладеним з дня його підписання сторонами, строк дії договору збігається зі строком зберігання вкладу (пункт 4.1).

Додатковими договорами від 10 грудня 2014 року, від 11 лютого 2015 року, від 15 квітня 2015 року, від 02 червня 2015 року до договору від 10 жовтня 2014 року № 500.004.26055 вносилися зміни щодо строку зберігання вкладу та процентної ставки до 23 % річних, видалення пунктів 2.3 – 2.5 договору, а в редакції додаткового договору від 31 липня 2015 року сторони остаточно погодили дату повернення вкладу – 30 вересня 2015 року. 

01 грудня 2014 року між тими ж сторонами укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 500.004.26450, за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний рахунок грошову суму у розмірі 70 000 000,00 грн (пункт 1.1) і зобов’язується повернути вклад 02 лютого 2015 року (пункт 1.3); процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 22 % річних (пункт 1.4). Інші умови договору аналогічні умовам попереднього договору.

Додатковими договорами від 06 квітня 2015 року, від 02 червня 2015 року до договору від 01 грудня 2014 року № 500.004.26450 було внесено зміни щодо строку зберігання вкладу, видалення пунктів 2.3–2.5 договору й у редакції додаткового договору від 31 липня 2015 року сторони остаточно погодили дату повернення вкладу – 30 вересня 2015 року.

11 грудня 2014 року між тими самими сторонами укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) № 500.004.26548, за умовами якого банк приймає від вкладника на вкладний рахунок грошову суму у розмірі 80 000 000,00 грн (пункт 1.1) і зобов’язується повернути вклад 10 лютого 2015 року (пункт 1.3); процентна ставка за вкладом встановлюється у розмірі 23 % річних (пункт 1.4). Інші умови договору аналогічні умовам попередніх договорів.

Додатковими договорами від 10 лютого 2015 року, від 14 квітня 2015 року, від 02 червня 2015 року до договору від 11 грудня 2014 року № 500.004.26548 було внесено зміни щодо строку зберігання вкладу, видалення пунктів 2.3–2.5 договору й у редакції додаткового договору від 31 липня 2015 року сторони остаточно погодили дату повернення вкладу – 30 вересня 2015 року.

Факт розміщення позивачем коштів на вкладних рахунках за вищезазначеними договорами підтверджується платіжними дорученнями: від 10 жовтня 2014 року № 9900000002 у розмірі 1 000,00 грн, від 10 жовтня 2014 року № 9900200001 у розмірі 100 000 000,00 грн, від 01 грудня 2014 року № 0010228664 у розмірі 70 000 000,00 грн, від 11 грудня 2014 року № 0010238955 і № 0010238954 у розмірі 80 000 000,00 грн.

06 жовтня 2015 року ПрАТ «МТС Україна» у листі № FD-15-18442 повідомило банк про відмову від продовження дії договорів строкового банківського вкладу (депозиту) і просило повернути депозит на загальну суму 250 000 000,00 грн у зв’язку зі спливом строку, встановленого договорами строкового банківського вкладу.

09 жовтня 2015 року ПАТ «Платинум Банк» повернуло суму вкладу, внесену ПрАТ «МТС Україна» на підставі генерального договору, у розмірі 1 000,00 грн, що підтверджується відповідною випискою з рахунка позивача. Вклад у розмірі 250 000 000,00 грн відповідач не повернув, що послужило підставою для звернення ПрАТ «МТС Україна» до суду з відповідним позовом.

Суди першої та апеляційної інстанцій послалися у своїх рішеннях на положення статей 525, 526, 530, 610, 1058, 1060, 1061, 1066, 1068 ЦК, статей 173–175, 193 ГК та зазначили про неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань щодо повернення суми вкладів у строки, визначені умовами договорів строкового банківського вкладу (депозиту).

Разом із тим суд апеляційної інстанції відхилив посилання відповідача на те, що всупереч положенням статуту ПАТ «Платинум Банк» договори строкового банківського вкладу (депозиту) як значні правочини було укладено без погодження спостережної ради банку, з перевищенням повноважень посадових осіб банку щодо підписання таких договорів, з огляду на недоведеність цих обставин. Крім того, суд зазначив, що у період з 28 листопада 2014 року по 04 травня 2016 року ПАТ «Платинум Банк» виплачував позивачеві проценти за вкладами згідно з умовами договорів, що свідчить про подальше схвалення цих правочинів відповідачем і виключає можливість визнання їх недійсними.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій і направляючи справу на новий розгляд, виходив із того, що судами попередніх інстанцій неповно з’ясовано обставини справи. 

Відповідно до положень статті 11114 ГПК Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно на підставі і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана виключно з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин із метою з’ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України. 

Із наданих для порівняння копій постанов Вищого господарського суду України вбачається, що суд касаційної інстанції за наслідками перегляду судових рішень попередніх інстанцій, у сукупності зі встановленими фактичними обставинами у справах та нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, погодився з їхніми висновками про те, що невиконання відповідачем договірних зобов’язань щодо повернення суми вкладу у строки, передбачені умовами договору, є підставою для стягнення з відповідача основного боргу, пені, 3 % річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК, а також процентів, нарахованих до дня фактичного повернення вкладу банком.

Натомість у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції, скасовуючи судові рішення першої та апеляційної інстанцій і направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходив із того, що судами попередніх інстанцій неповно з’ясовано обставини справи, а саме: чи відбулося фактичне припинення дії договорів, укладених між сторонами у справі, чи можна вважати продовженими ці договори на умовах вкладу на вимогу та чи була така вимога реалізована у встановленому законом порядку; судами не досліджено правову природу коштів, сплачених відповідачем на користь позивача після 30 вересня 2015 року, а також не надано відповідної правової оцінки умовам договорів зі змінами і доповненнями щодо нового строку зберігання вкладу та наявності погодженого розміру процентів за ним згідно з пунктом 3.5 цих договорів, тому висновки судів щодо доведеності позовних вимог є передчасними. 

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень статей 241, 525, 526, 626, 629, 1058, 1060, 1061, 1066, 1074 ЦК, статті 193 ГК, статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», оскільки ці рішення ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, при чому у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції зауважив про неповне з’ясування судами, у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору й безпосередньо впливають на висновок суду про наявність або відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи заявника про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, викладеному в постанові Верховного Суду України від 29 травня 2013 року у справі № 6-39цс13 висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права також не можна визнати обґрунтованими, оскільки обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, у цих справах не є подібними з огляду на те, що предметом спору у справі № 6-39цс13 є стягнення з банку на користь позивачів процентів за користування депозитними коштами, нарахованих за період прострочення до дня фактичного повернення цих коштів вкладникам, а також 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання на підставі частини другої статті 625 ЦК.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Зважаючи на те, що обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01 листопада 2016, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи № 910/30487/15, заява ПрАТ «МТС Україна» не підлягає задоволенню.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «МТС Україна» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01 листопада 2016 року у справі № 910/30487/15 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді:
І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 17 травня 2017 року № 3-159гс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/E679DB830D25FEABC2258131002F96EB

[ANTIRAID]

Оставшиеся судьи гражданской палаты ВСУ в очередной раз подтвердили предвзятое отношение к банковским спорам в пользу банков. ВСУ согласился с постановлением ВХСУ отправившим на новове рассмотрение спор о взыскании вклада в связи с тем, что судами предыдущих инстанций неполно выяснены обстоятельства дела, а именно: произошло ли фактическое прекращение действия договоров, заключенных между сторонами по делу, можно ли считать продленными эти договоры на условиях вклада до востребования и было ли такое требование реализовано в установленном законом порядке; судами не исследована правовая природа средств, уплаченных ответчиком в пользу истца после 30 сентября 2015 года, а также не предоставлено соответствующей правовой оценки условиям договоров с изменениями и дополнениями с новыми сроками хранения вклада и наличии согласованного размера процентов по ним в соответствии с пунктом 3.5 этих договоров, поэтому выводы судов относительно доказанности исковых требований являются преждевременными.

Таким образом нарушенные права вкладчика желающего вернуть свой вклад судьям не интересны, главное не нарушить права банка, который, к слову, уже в ликвидации.