ANTIRAID

Постановление ВСУ по пересмотру о юрисдикции споров касающихся оплаты части стоимости уставного капитала

Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

1 member has voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      1
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2017 року

м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів: Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,
Ємця А.А., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М.,

за участю ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, за зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства недійсним за заявою суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року,

в с т а н о в и л и :

У травні 2015 року суб’єкт підприємницької діяльності – фізична особа –підприємець ОСОБА_1 (далі СПД – ФОП ОСОБА_1) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів. Позивач зазначав, що на підставі договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Каміла» (далі – ТОВ «ТД «Каміла») йому передано право вимоги до боржника ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. 6 травня 2015 року ОСОБА_4 сповіщено про укладення договору про відступлення права вимоги, а також проінформовано про надання майнової поруки за виконання ним грошового зобов’язання, визначеного умовами договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства. 12 травня 2015 року новий кредитор СПД – ФОП ОСОБА_1 направив вимогу ОСОБА_4 щодо виконання ним грошового зобов’язання за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства. 

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 не виконав належним чином своїх зобов’язань за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства, СПД – ФОП ОСОБА_1 просив стягнути: з ОСОБА_2 20 тис. грн майнової поруки; із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 7 млн 980 тис. грн у рахунок сплати заборгованості за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла», 4 млн 192 тис. грн індексу інфляції за весь час прострочення виконання зобов’язання, 370 тис. 189 грн 39 коп. – три проценти річних від простроченої суми; дозволити державному виконавцю в процесі виконання судового рішення звернути стягнення на користь СПД – ФОП ОСОБА_1 за рахунок реалізації рухомого та нерухомого майна боржників, їх часток у статутному капіталі товариства та грошових коштів, які знаходяться на їхніх рахунках у банківських установах.

ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, СПД – ФОП ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла», укладеного 5 травня 2015 року між ОСОБА_2 та СПД – ФОП ОСОБА_1. Позивач за зустрічним позовом зазначив, що оспорюваний правочин є договором факторингу і що внаслідок його укладення порушено права та інтереси боржника ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.

ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» від 17 грудня 2014 року. Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на момент підписання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства ОСОБА_2 не мав правових підстав для вчинення таких дій, оскільки судовим рішенням визнано недійсними свідоцтво ТОВ «ТД «Каміла» від 17 грудня 2014 року, видане на ім’я ОСОБА_2, про підтвердження сплати ним своєї частки у статутному капіталі товариства, а також рішення загальних зборів товариства від 17 грудня 2014 року про вихід ОСОБА_2 з числа учасників товариства. Крім того, договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства не був спрямований на настання правових наслідків, обумовлених таким договором. 

Макарівський районний суд Київської області ухвалами від 13 листопада 2015 року та 31 серпня 2016 року зустрічні позови ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прийняв до спільного розгляду з позовом СПД – ФОП ОСОБА_1. 

Макарівський районний суд Київської області рішенням від 5 вересня 2016 року позов СПД – ФОП ОСОБА_1 задовольнив, стягнув з: громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_2 на користь СПД – ФОП ОСОБА_1 20 тис. грн. майнової поруки згідно з договором про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» солідарно з громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_4 та громадянкою Республіки Білорусь ОСОБА_5 за прострочення виконання майнового зобов’язання, що виникло на підставі договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства від 17 грудня 2014 року; з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_4 та громадянки Республіки Білорусь ОСОБА_5 на користь СПД – ФОП ОСОБА_1 7 млн 980 тис. грн у рахунок виконання зобов’язання за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» від 17 грудня 2014 року та договором про відступлення права вимоги від 5 травня 2015 року, 4 млн 192 тис. грн інфляційних витрат та 370 тис. 189 грн 30 коп. трьох процентів річних від простроченої суми; вирішив питання про розподіл судових витрат; відмовив у задоволенні зустрічних позовів ОСОБА_4 та ОСОБА_5. 

Апеляційний суд Київської області 15 листопада 2016 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 5 вересня 2016 року в частині задоволення позову СПД – ФОП ОСОБА_1 скасував та постановив ухвалу про закриття провадження в справі в цій частині; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. 

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 6 березня 2017 року ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року залишив без змін. 

У березні 2017 року до Верховного Суду України звернувся СПД – ФОП ОСОБА_1 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2017 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, а саме статті 15, пункту 1 частини першої статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі. 

У зв’язку із цим заявник просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року й залишити в силі рішення Макарівського районного суду Київської області від 5 вересня 2016 року. 

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3, перевіривши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України дійшли висновку про те, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ. 

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

Суди установили, що 17 грудня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла», за умовами якого ОСОБА_2 передає належну йому частку в статутному капіталі товариства в розмірі 40 %, а ОСОБА_4 приймає цю частку та зобов’язується сплатити за неї грошову суму в розмірі, порядку та на умовах, викладених у договорі.

14 січня 2015 року ОСОБА_4 здійснив переведення на себе частки у статутному капіталі товариства в розмірі 40 %, проте зобов’язання зі сплати грошових коштів за придбання цієї частки в статутному капіталі товариства не виконав.

5 травня 2015 року між ОСОБА_2 та СПД – ФОП ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» та про зміну первісного кредитора на нового.

Повідомленням від 6 травня 2015 року ОСОБА_2 сповістив ОСОБА_4 про укладення договору про відступлення права вимоги та проінформував про надання майнової поруки за виконання боржником грошового зобов’язання в розмірі 20 тис. грн.

ОСОБА_4 не здійснив розрахунку за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства.

12 травня 2015 року новий кредитор СПД – ФОП ОСОБА_1 направив ОСОБА_4 вимогу щодо виконання простроченого грошового зобов’язання.

Проте ОСОБА_4 не виконав належним чином своїх зобов’язань за договором. 

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження в частині позовних вимог СПД – ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що між сторонами існують корпоративні правовідносини, тому в цій частині справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства. Відступлення права вимоги за договором купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства як відчуженої сукупності корпоративних прав та обов’язків, пов’язаних з участю особи в товаристві, не змінює статусу такого договору. 

Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду справ з подібним предметом спору, підставами позовів, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у таких справах. 

На обґрунтування своїх вимог СПД – ФОП ОСОБА_1 надав постанови Вищого господарського суду України від 26 січня 2010 року, 7 лютого 2012 року та 3 червня 2015 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року, 23 грудня 2015 року, 21 вересня і 21 грудня 2016 року, а також постанови Верховного Суду України від 30 травня 2012 року та 1 лютого 2017 року.

В ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 травня 2014 року, 23 грудня 2015 року, 21 вересня 2016 року суд установивши, що спори між сторонами виникли з приводу виконання цивільно-правових договорів, отже їх не можна вважати корпоративними, дійшов висновку, що справи підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

В ухвалі від 21 грудня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, який вирішив спір про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства та визнання припиненим зобов’язання за таким договором у порядку цивільного судочинства. 

У постанові Вищого господарського суду України від 26 січня 2010 року, наданій заявником для порівняння, суд, установивши, що спір між сторонами виник не з корпоративних правовідносин, а стосується грошових коштів, що підлягають сплаті на підставі договору купівлі-продажу і не стосуються захисту позивачем своїх прав, пов’язаних з процедурою реалізації корпоративних прав, дійшов висновку, що спір не відноситься до підвідомчості господарських судів. 

В інших наданих для порівняння постановах цього ж суду від 7 лютого 2012 року та 3 червня 2015 року зазначено, що оскільки між сторонами виникли спори з договору купівлі-продажу корпоративних прав, а позовні вимоги позивачів стосуються їх корпоративних прав на управління правами товариства й розподілу його прибутку, то такі спори є корпоративними та підвідомчі господарським судам. 

Крім того, заявник також посилається на постанови Верховного Суду України від 30 травня 2012 року (справа № 6-45цс12) і 1 лютого 2017 року (справа № 3-1299гс16). 

Постановою Верховного Суду України від 30 травня 2012 року (справа № 6-45цс12) скасовано ухвалу суду касаційної інстанції, а справу направлено на новий розгляд, оскільки суд не врахував норм процесуального законодавства, не визначив характеру спору, що виник між позивачем та відповідачем, та в якому порядку він повинен розглядатися судом. 

У постанові від 1 лютого 2017 року (справа № 3-1299гс16) Верховний Суд України зазначив про те, що при визначенні підвідомчості (підсудності) справ, що виникають із корпоративних відносин, слід керуватися поняттям корпоративних прав, наведеним у частині першій статті 167 Господарського кодексу України (далі – ГК України). Зокрема, корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таким чином, законодавство визнає статус учасника товариства лише за особою, яка є власником частки у його статутному капіталі. Установивши, що предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства за позовом особи, яка не є його учасником, суд дійшов висновку про відсутність між сторонами корпоративних правовідносин та припинив провадження в справі.

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ. 

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції норм процесуального права, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України виходять з такого.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Корпоративні права – це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами (частина перша статті 167 ГК України).

При визначенні підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії судам необхідно керуватися поняттям корпоративних прав, визначеним частиною першою статті 167 ГК України. 

У разі якщо суб’єктний склад осіб, які беруть участь у справі, або предмет позову не відповідають визначеним пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України справам, що виникають з корпоративних відносин, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 1 ГПК України господарським судам підвідомчі спори щодо захисту порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів підприємств, установ, організацій, інших юридичних осіб (у тому числі іноземних), громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи. У зв’язку з відсутністю в законодавстві норм про спеціальну підвідомчість (підсудність) спорів, пов'язаних з емісією цінних паперів, розміщенням акцій чи їх обігом, а також часток у статутному (складеному) капіталі товариства, що виникають між акціонерами (учасниками) господарського товариства та товариством (крім передбачених пунктом 4 частини першої статті 12 ГПК України), такі позови повинні приймати господарські суди за правилами статті 1 ГПК України, тобто з урахуванням суб’єктного складу учасників спору.

Таким чином, під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в межах корпоративних відносин.

У справі, яка переглядається, спір між сторонами виник щодо грошових коштів, що підлягають сплаті за умовами діючого договору про відступлення права вимоги від 5 травня 2015 року до договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «ТД «Каміла» від 17 грудня 2014 року, тобто щодо виконання грошового зобов’язання і не стосується захисту позивачем своїх прав, пов’язаних з процедурою реалізації корпоративного права.

Оскільки між сторонами виник спір не з корпоративних правовідносин, СПД – ФОП ОСОБА_1 не є учасником ТОВ «ТД «Каміла», звернувся до суду за захистом своїх майнових прав, то такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте суди апеляційної та касаційної інстанцій на порушення вимог пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України не проаналізували предмет спору та підстави звернення позивача до суду й дійшли помилкового висновку, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 

Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди апеляційної та касаційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме статтю 15, пункт 1 частини першої статті 205 ЦПК України, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а це відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 3604 цього Кодексу є підставою для скасування судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалених у цій справі, та передачі справи на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Оскільки вимоги СПД – ФОП ОСОБА_1 про стягнення заборгованості взаємопов’язані із зустрічними позовними вимогами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, то ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2017 року та ухвала Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року підлягають скасуванню в повному обсязі. 

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л и :

Заяву суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 листопада 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.І. Гуменюк 
Судді:
І.С. Берднік Л.І. Охрімчук
А.А. Ємець Н.П. Лященко
Т.Є. Жайворонок Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-703цс17

Відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов’язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Реалізація учасником господарського товариства передбачених законом прав учасника господарського товариства відбувається в межах корпоративних відносин.

Спір щодо грошових коштів, що підлягають сплаті за умовами діючого цивільно-правового договору, тобто щодо виконання грошового зобов’язання не стосується захисту позивачем своїх прав, пов’язаних з процедурою реалізації корпоративного права, а стосується захисту позивачем своїх майнових прав, тому такий спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 31 травня 2017 року № 6-703цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/D1302DA0E09382E5C225813F00420534

Share this post


Link to post
Share on other sites

ВСУ указал, что спор относительно денежных средств, подлежащих уплате по условиям действующего гражданско-правового договора, то есть по выполнению денежного обязательства не касается защиты истцом своих прав, связанных с процедурой реализации корпоративного права, а касается защиты истцом своих имущественных прав, поэтому такой спор подлежит рассмотрению в порядке гражданского судопроизводства.

Share this post


Link to post
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...

  • Пользователи

  • Similar Content

    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      27 листопада 2019 року
      м. Київ
      Справа № 804/4188/17
      Провадження № 11-457апп19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Золотнікова О. С.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року (суддя Дєєв М. В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року (судді Юрко І. В., Білак С. В., Чумак С. Ю.) у справі № 804/4188/17 за позовом ГУ ДФС до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (далі - УДВС) про визнання протиправними й скасування постанов та
      ВСТАНОВИЛА :
      Короткий зміст позовних вимог
      1. У липні 2017 року ГУ ДФС звернулося до суду з позовом до УДВС, у якому просило визнати протиправними та скасувати постанови головного державного виконавця УДВС Осельського Є. С. про відкриття виконавчих проваджень від 06 березня 2017 року ВП № 53527296 та ВП № 53527612.
      2. На обґрунтування позову ГУ ДФС зазначило, що ухвали слідчих суддів Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року у справі № 201/11811/16-к та 15 листопада 2016 року у справі № 201/14034/16-к, на підставі яких було прийнято оскаржувані постанови, не є виконавчими документами в розумінні Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      3. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 04 липня 2017 року відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
      4. Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 19 вересня 2017 року залишив без змін ухвалу суду першої інстанції.
      5. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що незгода сторони виконавчого провадження з діями або рішенням державного виконавця у виконавчому провадженні, відкритому на підставі ухвал, постановлених слідчими суддями Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська за результатами розгляду кримінальних справ, не може бути розглянута за правилами адміністративного судочинства, а має розглядатися в порядку кримінального судочинства.
      Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
      6. Не погодившись із ухвалами судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
      7. На думку скаржника, виконавчі листи за ухвалами слідчих суддів Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року у справі № 201/11811/16-к та 15 листопада 2016 року у справі № 201/14034/16-к не видавалися, а тому не було підстав для прийняття оскаржуваних постанов.
      8. Скаржник, посилаючись на частину першу статті 181 КАС України, зазначає, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
      9. У зв`язку з викладеним ГУ ДФС просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
      Позиція інших учасників справи
      10. На час розгляду справи відповідач відзив на касаційну скаргу не надіслав.
      Рух касаційної скарги
      11. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 13 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною скаргою.
      12. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
      13. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції цього Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
      14. У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
      15. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 24 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв`язку з оскарженням учасником справи судових рішень з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
      16. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 13 травня 2019 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників згідно з пунктом 3 частини першої статті 345 КАС України, оскільки предметом перегляду в цій справі є ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
      17. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      18. Згідно із частиною другою статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття судами оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
      19. На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
      20. Відповідно до частини другої статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      21. Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
      22. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
      23. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      24. Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.
      25. Матеріалами справи встановлено, що у провадженні слідчих суддів Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська перебували справи № 201/11811/16-к та № 201/14034/16-к за скаргами різних фізичних та юридичних осіб на дії слідчих, вчинені у межах досудового розслідування кримінального провадження № 32016040000000037.
      26. У справі № 201/11811/16-к за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС Ткачука Д. А. щодо неповернення тимчасово вилученого під час обшуку майна ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року зобов`язано повернути ОСОБА_1 типовий млинний комплекс «Харків`янка 3000 плюс».
      27. У справі № 201/14034/16-к за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Дніпро-Агропрайд», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Агросвіт», ТОВ «Павлоградзернопродукт», Кооперативу «Колосок» щодо порушення слідчими Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС законодавства при проведенні обшуків 02 серпня 2016 року та зобов`язання повернути вилучене в ході обшуків майно ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 15 листопада 2016 року зобов`язано слідчого Слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС або інший орган досудового розслідування, у провадженні якого перебуває кримінальне провадження № 32016040000000037, повернути скаржникам вилучене майно, що визначено у протоколі обшуку від 02 серпня 2016 року.
      28. 06 березня 2017 року державний виконавець УДВС Осельський Є. С. прийняв постанови про відкриття виконавчих проваджень, зокрема ВП № 53527612 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Наумової О. С. від 05 вересня 2016 року у справі № 201/11811/16-к та ВП № 53527296 на підставі ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська Ходаківського М. П. від 15 листопада 2016 року у справі № 201/14034/16-к.
      29. Вважаючи протиправними постанови про відкриття виконавчих проваджень від 06 березня 2017 року № 53527612 та № 53527296, ГУ ДФС звернулося до суду з цим адміністративним позовом.
      30. Визначаючи юрисдикцію суду щодо розгляду поданого ГУ ДФС позову, Велика Палата Верховного Суду виходить з таких міркувань.
      31. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
      32. Примусовому виконанню відповідно до вказаного Закону підлягають ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII).
      33. Згідно із частиною першою статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
      34. Отже, при виконанні судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
      35. На підставі частин третьої та четвертої статті 535 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) у разі якщо судове рішення або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем, суд видає виконавчий лист, який звертається до виконання в порядку, передбаченому законом про виконавче провадження.
      Органи, особи, які виконують судове рішення, повідомляють суд, який постановив судове рішення, про його виконання.
      36. Проте положеннями КПК України не встановлено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб щодо виконання судового рішення у кримінальному провадженні.
      37. Водночас частиною першою статті 181 КАС України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
      38. Аналогічна норма закріплена і в частині першій статті 287 КАС України(у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
      39. Аналіз наведених правових положень у сукупності з обставинами цієї справи дають підстави для висновку, що спір з приводу оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби щодо примусового виконання виконавчого документа, виданого судом у кримінальній справі, підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки КПК України не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб.
      40. Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 757/61236/16-ц (провадження № 14-431цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 824/297/18-а (провадження № 11-1479апп18) та від 29 травня 2019 року у справі № 760/14437/18 (провадження № 14-224цс19).
      41. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про непоширення юрисдикції адміністративного суду на спір щодо оскарження постанов державного виконавця про відкриття виконавчих проваджень, прийнятих на підставі примусового виконання ухвал слідчих суддів у кримінальних провадженнях, а тому помилково відмовив у відкритті провадження в цій справі.
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      42. За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
      43. Згідно із частиною першою статті 353 КАС Українипідставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
      44. Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій постановили судові рішення з порушенням норм процесуального права та які перешкоджають подальшому провадженню у справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
      Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС України у Дніпропетровській області задовольнити.
      2. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2017 року скасувати, а справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач О. С. Золотніков
      Судді: Н. О. Антонюк Л. М. Лобойко
      Т. О. Анцупова Н. П. Лященко
      С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
      В. В. Британчук В. В. Пророк
      Ю. Л. Власов Л. І. Рогач
      М. І. Гриців О. М. Ситнік
      В . І. Данішевська О. С. Ткачук
      Ж. М. Єленіна В. Ю. Уркевич
      О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
      В . С. Князєв
      Джерело: ЄДРСР 86877104
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      11 грудня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 826/13405/18
      Провадження № 11-699апп19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Князєва В. С.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Радомишльської районної спілки споживчих товариств до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, треті особи - Державне підприємство «СЕТАМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ Фрай», про визнання протиправними дій
      за касаційною скаргою Радомишльської районної спілки споживчих товариств на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року (судді Губська О. А., Парінов А. Б., Ключкович В. Ю.),
      У С Т А Н О В И Л А :
      Короткий зміст та обґрунтування наведених у позовній заяві вимог
      1. Радомишльська районна спілка споживчих товариств звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення позовних вимог просила визнати протиправними дії посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві щодо передачі на примусову реалізацію приміщення універмагу загальною площею 6 128,70 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
      2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач передав на примусову реалізацію зазначене нерухоме майно, законним власником якого є Радомишльська районна спілка споживчих товариств, усупереч вжитим судами заходам забезпечення позову, за якими було заборонено вчиняти такі дії, що свідчить про їх протиправність.
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      3. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 04 лютого 2019 року відмовив у задоволенні позову.
      4. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 квітня 2019 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 лютого 2019 року скасував та закрив провадження у справі. Роз`яснив позивачу право на звернення до суду з цим позовом у порядку цивільного судочинства.
      5. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що у спірних правовідносинах оскарження позивачем дій посадових осіб Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві з виконання рішення суду, ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), повинне здійснюватися шляхом подання скарги до суду, який видав виконавчий документ, за правилами цивільного судочинства.
      Короткий зміст та обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог
      6. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.
      7. Свої доводи скаржник обґрунтовує тим, що Радомишльська районна спілка споживчих товариств не є стороною виконавчого провадження, в якому державний виконавець вчинив оспорювані дії, тому не може звернутися зі скаргою на ці дії у порядку, визначеному статтею 447 ЦПК. З огляду на це вважає помилковим висновок апеляційного суду про те, що заявлені ним позовні вимоги повинні розглядатися в порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.
      Позиція інших учасників справи
      8. Державне підприємство «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ») подало відзив на касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств, у якому зазначило, що положеннями чинного законодавства не передбачено підстав для зняття майна з реалізації чи зупинення електронних торгів у випадку накладення судами обтяжень на нерухоме майно, тому ні орган державної влади, ні організатор електронних торгів не допустили порушень норм чинного законодавства. Із цих підстав ДП «СЕТАМ» просило залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржувану постанову Шостого апеляційного адміністративного суду - без змін.
      9. Також свій відзив на касаційну скаргу позивача подало Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЦ Фрай» (далі - ТОВ «ТЦ Фрай»). На переконання цього товариства, висновок суду апеляційної інстанції про закриття провадження в адміністративній справі є правильним, наведені скаржником доводи його не спростовують, тому немає підстав для задоволення зазначеної касаційної скарги.
      Рух касаційної скарги
      10. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалами від 10 червня та 15 липня 2019 року відкрив касаційне провадження у цій справі та призначив її до розгляду.
      11. Ухвалою від 18 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду передав зазначену справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, а саме у зв`язку з тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
      12. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 28 серпня 2019 року прийняла та призначила цю справу до розгляду у порядку письмового провадження без виклику її учасників.
      Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
      13. Державний виконавець Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - державний виконавець) постановою від 17 травня 2018 року відкрив виконавче провадження (№ 56422016) з примусового виконання виконавчого листа № 760/12230/17, виданого 22 січня 2018 року Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором у сумі 4 922 626,30 грн.
      14. Також постановою від 17 травня 2018 року державний виконавець наклав арешт на все майно, що належить боржнику в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 5 415 138,93 грн.
      15. Цього ж дня Радомишльському районному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було доручено здійснити опис та арешт майна, що належить боржнику, а саме нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа 6128,7 кв. м.
      16. 18 червня 2018 року Радомишльський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області направив на адресу відповідача постанову про опис та арешт майна боржника.
      17. У подальшому призначений постановою від 19 червня 2018 року суб`єкт оціночної діяльності провів незалежну оцінку вказаного нерухомого майна та склав звіт, згідно з яким вартість цього майна становить 6 408 900,00 грн без ПДВ. Згаданий звіт було направлено сторонам виконавчого провадження для ознайомлення.
      18. 04 липня 2018 року Солом`янський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві надіслав ДП «СЕТАМ» заявку № 67068 на реалізацію арештованого майна у ВП № 56422016.
      19. На підставі цієї заявки ДП «СЕТАМ» призначило електронні торги на 08 серпня 2018 року. За результатом їх проведення визначено переможця - ТОВ «ТЦ Фрай».
      20. 10 серпня 2018 року державний виконавець склав акт про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, прийняв постанову про зняття арешту з усього майна, що належить боржнику. Також підготовлено розпорядження про розподіл коштів.
      21. 27 серпня 2018 року державний виконавець прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з повним фактичним виконанням виданого судом виконавчого документа.
      22. На підставі акта державного виконавця про проведені електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області 10 серпня 2018 року видав ТОВ «ТЦ Фрай» свідоцтво про право власності на нежитлове приміщення універмагу площею 6128,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
      23. Цього ж дня до Державного реєстру речових прав внесено запис про державну реєстрацію за ТОВ «ТЦ Фрай» права власності на це майно.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
      24. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
      25. Згідно із частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
      26. За визначенням пунктів 1 та 2 частини першої статті 4 КАС адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - це спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
      27. Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
      28. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      29. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
      30. Згідно із частинами першою та п`ятою статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
      31. Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.
      32. За правилами частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
      33. Предметом спору в цій справі є дії державного виконавця з передачі на примусову реалізацію нерухомого майна у виконавчому провадженні № 56422016 з примусового виконання виконавчого листа, виданого Солом`янським районним судом міста Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором у сумі 4 922 626,30 грн.
      34. Порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, постановлених у порядку цивільного судочинства, врегульовано положеннями розділу VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК.
      35. Відповідно до статті 447 ЦПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
      36. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина перша статті 448 ЦПК).
      37. Оскільки позивач - Радомишльська районна спілка споживчих товариств не є стороною виконавчого провадження № 56422016, то, й не може звернутися зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, передбаченому статтею 447 ЦПК, за якою лише сторони виконавчого провадження мають на це право.
      38. Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що цей позов Радомишльської районної спілки споживчих товариств може бути розглянутий судом, який видав виконавчий документ у зазначеному вище порядку, є помилковим.
      39. Разом із цим, зі змісту позову вбачається, що оскарження позивачем до суду дій державного виконавця стосовно передачі об`єкта нерухомого майна на примусову реалізацію, спрямоване на захист майнових прав Радомишльської районної спілки споживчих товариств, яка вважає себе його законним власником.
      40. При цьому у справі встановлено, що станом на час звернення позивача до суду зазначене майно вже реалізоване і право власності на нього набула інша особа - ТОВ «ТЦ Фрай», що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
      41. Хоч у цьому спорі Радомишльська районна спілка споживчих товариств оскаржує дії державного виконавця і не порушує питання про витребування зазначеного нерухомого майна або визнання його відчуження третій особі недійсним, однак при вирішенні спору перед судом постане питання про визнання чи скасування права третьої особи як нового власника і добросовісного набувача спірного майна.
      42. Натомість оскарження позивачем до адміністративного суду дій державного виконавця з передачі на примусову реалізацію нерухомого майна, вчинених на виконання судового рішення в цивільній справі, не є ефективним засобом юридичного захисту, оскільки жодним чином не відновить майнових прав позивача. Для належного захисту цього права в суді позивач має звернутися з окремим позовом в порядку господарського (цивільного) судочинства.
      43. За наведених обставин спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного майнового права позивача і майнових прав третьої особи, а обраний позивачем засіб юридичного захисту є неефективним і жодним чином не поновить його прав.
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      44. Оцінюючи установлені під час вирішення спору обставини, Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції в цілому дійшов правильного висновку про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
      45. Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду в цій частині не спростовують.
      46. Однак Велика Палата Верховного Суду вважає неправильним висновок суду апеляційної інстанції з приводу того, що у спірних правовідносинах позивач має звернутися у визначеному ЦПК порядку зі скаргою на дії державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, оскільки належним способом захисту його майнових прав є звернення до суду (в порядку господарського або цивільного судочинства залежно від суб`єктного складу) з окремим позовом, а не в порядку судового контролю за виконанням судових рішень, ураховуючи також, що позивач не є стороною відповідного виконавчого провадження і за нормами цього Кодексу не може звертатися з такою скаргою.
      47. Відповідно до статті 317 КАС підставами для, зокрема, зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
      48. Оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив правильне по суті рішення, однак з помилковим застосуванням норм процесуального права, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
      Висновки щодо розподілу судових витрат
      49. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
      50. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не ухвалює нового рішення, а лише змінює судове рішення виключно в частині мотивів його прийняття, то новий розподіл судових витрат не здійснюється.
      Керуючись статтями 345, 349, 356, 359КАС, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу Радомишльської районної спілки споживчих товариств задовольнити частково.
      2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
      3. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2019 року залишити без змін.
      Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      В. С. Князєв
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. Р. Кібенко
      Т. О. Анцупова
      Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна
      Н. П. Лященко
      В. В. Британчук
      О. Б. Прокопенко
      Ю. Л. Власов
      В. В. Пророк
      М. І. Гриців
      Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима
      О. М. Ситнік
      Ж. М. Єленіна
      О. С. Ткачук
      О. С. Золотніков
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 86877134
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      11 грудня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 826/12775/15
      Провадження № 11-680апп19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Князєва В. С.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
      розглянула в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва, Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «Віпос», Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє», про зобов`язання вчинити дії
      за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року (суддя Іщук І. О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року (судді Шелест С. Б., Кузьмишина О. М., Пилипенко О. Є.),
      У С Т А Н О В И Л А :
      Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
      1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» (далі - ТОВ «УТД «Каділлак, Шевролє») 30 червня 2015 року звернулося до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві (далі - ВДВС Печерського РУЮ, виконавець), треті особи - Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва (далі - УПФУ), Приватне акціонерне товариство «Автомобільна група «Віпос» (далі - ПрАТ «АГ «Віпос»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Автомобільна група «Каділлак, Шевролє» (далі - ТОВ «АГ «Каділлак, Шевролє»), у якому просило зняти арешт з 2 автомобілів, які є власністю позивача: «Chevrolet Express Cargo», 2004 року випуску, з кузовом № 1 GCFH15TX41199005 , днз АА3021АС , та «Chevrolet CAVALIER», 2004 року випуску, з кузовом № 3 GIJC5F44S159797 , днз АА9378АС , який був накладений ВДВС Печерського РУЮ в межах зведеного виконавчого провадження № 34926189 (виконавчі провадження № 34042713, 41901174, 42405694, 42502029, 42507230, 42875338, 43151107, 43151152).
      2. Позов мотивовано тим, що ТОВ «УТД «Каділлак, Шевролє» є власником автомобілів, на які було накладено арешт. Накладення арешту на майно, яке належить позивачу, а не боржнику, є безпідставним та порушує права позивача.
      Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
      3. Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 02 жовтня 2015 року у задоволенні позову відмовив.
      4. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 18 грудня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року скасував та закрив провадження у справі.
      5. Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 серпня 2017 року закрив касаційне провадження у справі в частині оскарження постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року, скасував ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року, справу направив до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
      6. Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10 жовтня 2017 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2015 року скасував та закрив провадження у справі.
      7. Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що цей спір належить розглядати за правилами господарського судочинства, оскільки правовідносини у справі пов`язані з визнанням права позивача на майно, на яке виконавцем накладено арешт.
      Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
      8. У касаційній скарзі ТОВ «УТД «Каділлак, Шевролє» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
      9. Скаржник зазначає, зокрема, що спір у цій справі має бути вирішений за правилами адміністративного судочинства в силу прямих приписів статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС; тут і далі - в редакції, чинній на час звернення позивача до суду з цим позовом, якщо не зазначено інше), відповідно до якої учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
      10. Крім того, позивач указує, що на дату ухвалення постанови суду першої інстанції набрала законної сили постанова Господарського суду м. Києва
      від 12 травня 2015 року у справі № 910/8276/15-г, якою визнано за позивачем право власності на зазначені автомобілі. Тому твердження апеляційного суду про те, що зняття арешту пов`язано з визнанням права власності на майно, є помилковим.
      Позиція інших учасників справи
      11. Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
      Рух касаційної скарги
      12. Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 28 листопада
      2017 року відкрив касаційне провадження у цій справі.
      13. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС викладено в новій редакції.
      14. Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС (у чинній редакції) визначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
      15. Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалою від 20 лютого 2018 року прийняв до провадження цю справу, а ухвалою від 01 липня 2019 року призначив її до розгляду.
      16. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 03 липня 2019 року справу за позовом ТОВ «УТД «Каділлак, Шевролє» до ВДВС Печерського РУЮ, треті особи - УПФУ, ПрАТ «АГ «Віпос», ТОВ «АГ «Каділлак, Шевролє», прозобов`язання вчинити дії передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС (у чинній редакції).
      Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
      17. ВДВС Печерського РУЮ відкрито кілька виконавчих проваджень - ВП № 34042713, 41901174, 42405694, 42502029, 42507230, 42875338, 43151107, 43151152, у яких боржником є ТОВ «АГ «Каділлак, Шевролє», а стягувачами - ТОВ «Віпос» (на сьогодні - ПрАТ «АГ «Віпос») та УПФУ.
      18. Ці виконавчі провадження були об`єднані у зведене виконавче провадження ВП № 34926189, у межах якого ВДВС Печерського РУЮ у лютому 2015 року були арештовані та вилучені у ТОВ «АГ «Каділлак, Шевролє» два автомобілі марки «Chevrolet Express Cargo», 2004 року випуску, з кузовом № 1 GCFH15TX41199005 , днз АА3021АС , та «Chevrolet CAVALIER», 2004 року випуску, з кузовом № 3 GIJC5F44S159797 , днз АА9378АС , про що складено акти опису й арешту майна від 10 лютого 2015 року.
      19. Позивач, який не є стороною виконавчого провадження, вважаючи, що ці автомобілі належать йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2010 року № 2/3, укладеного між ТОВ «УТД «Каділлак, Шевролє» і ТОВ «АГ «Каділлак, Шевролє», звернулося до суду з цим позовом про зняття з них арешту.
      20. При цьому позивач посилався і на рішення Господарського суду міста Києва від 12 травня 2015 року у справі № 910/8276/15-г, яким за ТОВ «УТД «Каділлак, Шевролє» визнано право власності на ці автомобілі. Вказане рішення набрало законної сили згідно з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року у зазначеній справі.
      ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
      Релевантні джерела права й акти їх застосування
      21. Згідно із частиною другою статті 2 КАС (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
      22. За визначенням пункту 7 частини першої статті 3 КАС (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
      23. Відповідно до частини другої статті 4 КАС (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      24. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
      25. Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС у чинній редакції, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
      26. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
      27. Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
      28. Відповідно до частини четвертої статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі - в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду із цим позовом, якщо не зазначено інше) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
      29. Положеннями статті 52 цього Закону визначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається насамперед на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.
      30. Згідно зі статтею 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
      31. У чинній редакції цього Закону правове регулювання вказаних положень здійснюється статтям 48, 50, 56 та 74.
      32. Положеннями статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
      33. З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.
      34. Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення до суду із цим позовом стало те, що арештоване виконавцем майно (2 автомобіля) належить на праві власності позивачу відповідно до рішення Господарського суду міста Києва від 12 травня 2015 року, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07 червня 2016 року, а не боржнику.
      35. Оскарження дій та рішень державного виконавця, спрямованих на арешт спірного майна особою, яка не є ані стороною, ані учасником виконавчого провадження, однак має речове право на таке майно, не приведе до належного захисту її прав, оскільки навіть визнання судом таких дій чи рішень протиправними не буде підставою для винесення виконавцем постанови про зняття арешту з майна з огляду на вичерпний перелік цих підстав, установлений статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» (статтею 59 у чинній редакції).
      36. Законодавець визначив окремий механізм поновлення порушеного права особи, якій належить арештоване майно, - звернення до суду з позовом про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту (стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції, стаття 60 цього Закону в редакції, чинній на момент накладення арешту на майно).
      37. З огляду на наведені норми та сукупність обставин у цій справі суд вважає, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, який не приведе до поновлення речового права на майно.
      38. Оскільки зняття арешту з майна здійснюється постановою виконавця, прийнятою на підставі ухваленого судового рішення з цього питання, ефективним способом захисту є звернення до суду з позовом про визнання права та зняття арешту зі спірного майна.
      39. Отже, спір у цій справі не має ознак публічно-правового, оскільки стосується порушеного речового права позивача.
      40. Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю).
      Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
      41. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду підтримує висновок суду апеляційної інстанції про те, що спір у цій справі є приватноправовим.
      42. Доводи скаржника щодо належності цієї справи до юрисдикції адміністративних судів не знайшли свого підтвердження під час її розгляду в суді касаційної інстанції.
      43. Водночас решті доводів касаційної скарги суд не надає оцінки з огляду на те, що такі доводи стосуються суті спору, а отже, не можуть бути розглянуті в порядку адміністративного судочинства.
      Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
      44. Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції не підтвердилися під час перегляду справи Великою Палатою Верховного Суду.
      45. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
      46. За змістом частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
      Висновки щодо розподілу судових витрат
      47. Відповідно до частини шостої статті 139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
      48. Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
      Керуючись статтями 345, 349, 350, 356, 359 КАС, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А :
      1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український торговий дім «Каділлак, Шевролє» залишити без задоволення.
      2. Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року залишити без змін.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
      Суддя-доповідач
      В. С. Князєв
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. Р. Кібенко
      Т. О. Анцупова
      Л. М. Лобойко
      С. В. Бакуліна
      Н. П. Лященко
      В. В. Британчук
      О. Б. Прокопенко
      Ю. Л. Власов
      В. В. Пророк
      М. І. Гриців
      Л. І. Рогач
      Д. А. Гудима
      О. М. Ситнік
      Ж. М. Єленіна
      О. С. Ткачук
      О. С. Золотніков
      О. Г. Яновська
      Джерело: ЄДРСР 86877090
    • By ANTIRAID
      ПОСТАНОВА
      ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
      17 грудня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 826/5331/18
      Провадження № 11-791апп19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      головуючого судді Князєва В. С.,
      судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
      суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Рогач Л. І., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
      за участю:
      секретаря судового засідання Ключник А. Ю.,
      учасників справи:
      позивача - ОСОБА_1 ,
      представника відповідача - Данилова К. О.,
      розглянула в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про зобов`язання вчинити дії
      за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року (судді Кузьменко В. В., Василенко Я. М., Шурко О. І.),
      УСТАНОВИЛА:
      ОСОБА_1 звернувся до Комітету з адвокатським запитом від 7 березня 2018 року № 3-269 про надання копій документів та інформації про результати проведення перевірки дотримання Приватним акціонерним товариством «Науково-дослідний інститут прикладних інформаційних технологій» (далі - ПАТ «НДІ ПІТ») законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурах закупівель з виготовлення студентських квитків, які проводились Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки згідно з оголошенням № UA-2017-03-08-000021-а та Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця згідно з оголошенням № UA-2017-03-16-002406-b. 16 березня 2018 року листом № 143-29/01-3132 «Про розгляд адвокатського запиту» Комітет відмовив у наданні вказаної інформації у зв`язку з тим, що запитувані позивачем копії документів містять службову інформацію. Вважаючи таку відмову протиправною, у березні 2018 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
      Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 6 листопада 2018 року позов задовольнив.
      Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 лютого 2019 року рішення суду першої інстанції скасував та на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) закрив провадження у справі у зв`язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
      ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року, а справу направити до цього суду для продовження розгляду.
      Позивач вказує, що законний інтерес на отримання ПАТ «НДІ ПІТ», в інтересах і за дорученням якого діяв адвокат ОСОБА_1, запитуваної інформації випливає з публічно-правових контрольних відносин та не опосередковується жодним цивільним правом або законним інтересом.
      ОСОБА_1 стверджує, що його позовні вимоги повинні розглядатися за нормами КАС.
      У відзиві на касаційну скаргу Комітет просить залишити її без задоволення та наводить доводи щодо законності та обґрунтованості рішення суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі.
      Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , копії цієї скарги надіслано учасникам справи з установленням строку для подання відзивів на неї.
      17 липня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС.
      Відповідно до цієї норми справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
      Заслухавши доповідь судді, позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межахнаведені в касаційній скарзі та запереченні на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
      Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Комітету з адвокатським запитом від 7 березня 2018 року № 3-269 про надання копій документів та інформації про результати проведення перевірки дотримання ПАТ «НДІ ПІТ» законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у процедурах закупівель з виготовлення студентських квитків, які проводились Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки згідно з оголошенням № UA-2017-03-08-000021-а, та Національним медичним університетом імені О. О. Богомольця згідно з оголошенням № UA-2017-03-16-002406-b.
      У вказаному адвокатському запиті позивач просив надати копії таких документів:
      - доручення голови Комітету від 13 червня 2017 року № 8-01/4854, на виконання якого Волинське обласне територіальне відділення Комітету, а потім - Київське обласне територіальне відділення Комітету проводили дослідження дотримання ПАТ «НДІ ПІТ» вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у відкритих торгах № UA-2017-03-08-000021-а, проведених Східноєвропейським національним університетом імені Лесі Українки, та відкритих торгах № UA-2017-03-16-002406-b, проведених Державним вищим навчальним закладом «Національний медичний університет імені О. О. Богомольця»;
      - доручення голови Комітету від 22 грудня 2017 року № 13-01/540 про надання до центрального апарату Комітету всіх документів, отриманих Волинським обласним територіальним відділенням Комітету під час здійснення заходів державного контролю дотримання ПАТ «НДІ ПІТ» вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час участі у відкритих торгах № UA-2017-03-08-000021-а та № UA-2017-03-16-002406-b;
      - супровідні листи Комітету, якими до Волинського обласного територіального відділення Комітету та Київського обласного територіального відділення Комітету направлялося доручення голови Комітету від 13 червня 2017 року № 8-01/4854;
      - лист Волинського обласного територіального відділення Комітету від 2 січня 2018 року № 29/1.37-1 про направлення матеріалів перевірки до Комітету на виконання доручення голови Комітету від 22 грудня 2017 року № 13-01/540.
      16 березня 2018 року листом № 143-29/01-3132 «Про розгляд адвокатського запиту» Комітет відмовив у наданні вказаної інформації.
      Відмовляючи в наданні позивачу запитуваної інформації, голова Комітету повідомив, що документи, копії яких запитуються, є внутрівідомчою службовою кореспонденцією, пов`язаною із здійсненням контрольних функцій, процесом прийняття рішень, у зв`язку з чим відноситься до інформації та документів з обмеженим доступом.
      Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
      Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відносини, які склалися між позивачем та Комітетом щодо зобов?язання надати відповідь, не є публічно-правовими, оскільки адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, бо може бути спрямований не лише до суб`єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.
      Крім того, цей суд послався на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а, зокрема, про те, що вимоги щодо ненадання головою Таїровської селищної ради Овідіопольського райоу Одеської області відповіді на адвокатський запити не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
      Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
      Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес визначаються Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
      Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (частина перша статті 1 Закону № 2939-VI).
      Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
      Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (частина перша статті 2 Закону № 2939-VI).
      Статтею 4 Закону № 2939-VI передбачено, що доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.
      Однією з гарантій реалізації конституційних прав на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації є законодавче закріплення права кожного на доступ до інформації, яке згідно зі статтею 5 Закону № 2939-VI забезпечується, зокрема, систематичним та оперативним оприлюдненням інформації: в офіційних друкованих виданнях, на офіційних вебсайтах у мережі Інтернет; а також шляхом надання інформації на запити.
      Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 цього Закону розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
      За частинами першою - третьою статті 23 Закону № 2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити, зокрема, відмову в задоволенні запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС.
      Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ «Про Антимонопольний комітет України» (далі - Закон № 3659-XII) Комітет є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
      Статтею 6 Закону № 3659-XII встановлено, що Комітет утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію. Комітет і його територіальні відділення становлять систему органів Комітету, яку очолює Голова Комітету. Комітет, його територіальні відділення є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в установах банку, печатки із зображенням Державного герба України та своїм найменуванням.
      З аналізу наведених норм закону вбачається, що доступ до публічної інформації може забезпечуватися шляхом надання розпорядником інформації, до яких належать і суб`єкти владних повноважень, у встановлені законом строки інформації за відповідними запитами, зокрема, фізичних осіб.
      Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
      Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).
      За частинами першою, другою, п`ятою, шостою статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
      Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
      Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).
      Як убачається із матеріалів справи ОСОБА_1 вимагав від суб`єкта владних повноважень надати йому публічну інформацію у вигляді належним чином завірених копій документів. З цим запитом до Комітету позивач звернувся в межах здійснення представництва ПАТ «НДІ ПІТ» в органах Комітету.
      На думку ОСОБА_1 , запитувана інформація має ознаки публічної, нею володіє саме відповідач, який за профільним закономяк суб`єкт владних повноважень може бути відповідачем у справах про оскарження бездіяльності розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
      Позов про бездіяльність розпорядника інформації із розгляду запиту на інформацію позивач подав до адміністративного суду із посиланням на положення Закону № 2939-VI та вважає, що відповідно до положень цього Закону на сформовані ним позовні вимоги поширюється юрисдикція адміністративних судів.
      З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що вимоги ОСОБА_1 щодо надання відповіді на його адвокатський запит не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
      Крім того, Велика Палата Верховного Суду вважає посилання в оскаржуваній постанові Шостого апеляційного адміністративного суду на висновки, викладені у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 686/23317/13-а безпідставними, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними до правовідносин у справі № 686/23317/13-а, у якій, на відміну від справи, що розглядається, адвокатський запит був спрямований на контроль за виконанням судового рішення у цивільній справі.
      Отже, викладені в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції висновки про непоширення юрисдикції адміністративного суду на спір у цій справі є помилковими.
      Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАСсуд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
      За змістом частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
      Оскільки викладений в оскарженому судовому рішенні суду апеляційної інстанцій висновок про непоширення на спірні правовідносини у цій справі юрисдикції адміністративного суду зроблені без належного дослідження повноважень відповідача та дослідження обставин справи, які мають значення для ухвалення рішення, касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року - скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
      Керуючись статтями 341, 344, 349, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Велика Палата Верховного Суду
      ПОСТАНОВИЛА:
      1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
      2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2019 рокускасувати.
      3. Справу за позовом ОСОБА_1 до Антимонопольного комітету України про зобов`язання вчинити дії направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
      Постанова набирає законної сили з дати її прийняття й оскарженню не підлягає.
      Головуючий суддя
      В. С. Князєв
      Суддя-доповідач
      О. Б. Прокопенко
      Судді:
      Н. О. Антонюк
      О. С. Золотніков
      Т. О. Анцупова
      О. Р. Кібенко
      С. В. Бакуліна
      Л. М. Лобойко
      В. В. Британчук
      Н. П. Лященко
      Ю. Л. Власов
      Л. І. Рогач
      М. І. Гриців
      В. Ю. Уркевич
      Д. А. Гудима
      О. Г. Яновська
      Ж. М. Єленіна
      Джерело: ЄДРСР 86877147
    • By ANTIRAID
      Постанова
      Іменем України
      18 грудня 2019 року
      м. Київ
      Справа № 370/2598/16-ц
      Провадження № 14-573цс19
      Велика Палата Верховного Суду у складі:
      судді-доповідача Ткачука О.С.,
      суддів Антонюк Н.О., Анцупової Т.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Власова Ю.Л., Гриціва М.І., Гудими Д.А., Єленіної Ж.М., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.
      розглянула у порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області, про встановлення юридичного факту за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2017 року, постановлену у складі суддів Савченка С.І., Білоконь О.В., Голуб С.А.
      ІСТОРІЯ СПРАВИ
      Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог
      1. У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення юридичного факту прийняття участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанцій (далі - ЧАЕС).
      1.1. Заяву мотивовано тим, що він працював на посаді робітника будівельної бригади в радгоспі «Володимирський» у с. Володимирівка Поліського району Київської області. Після аварії на ЧАЕС приймав участь у ліквідації наслідків аварії, а саме у період з 19 по 22 травня 1986 року здійснював евакуацію людей та майна (техніки і худоби) радгоспу «Володимирський» із с. Володимирівка в інші населені пункти Поліського району Київської області.
      1.2. Разом із цим його визнано учасником ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 2) і видано посвідчення серії НОМЕР_1 . На даний час він збирає документи для оформлення пенсії і повинен підтвердити факт виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, шляхом надання довідки за формою № 122. Однак отримати таку довідку не може, оскільки відсутні первинні документи, які б підтверджували його участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, зокрема табелі обліку робочого часу та розрахунково-платіжні відомості.
      1.3. Встановлення вказаного факту необхідне йому для призначення пенсії.
      1.4. Посилаючись на неможливість підтвердження даних обставин будь-яким іншим способом, ОСОБА_1 просив встановити юридичний факт, що він приймав участь в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період із 19 по 22 травня 1986 року.
      Короткий зміст рішення суду першої інстанції
      2. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року заяву задоволено. Встановлено юридичний факт участі ОСОБА_1 в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 19 по 22 травня 1986 року.
      3. Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні ОСОБА_1 підтвердив належними доказами факт, про встановлення якого просив у поданій до суду заяві.
      Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
      4. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2017 року рішення Макарівського районного суду Київської області від 25 травня 2017 року скасовано, провадження у справі закрито з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
      5. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що законом визначено інший порядок, який дає змогу особі підтвердити факт участі у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
      Короткий зміст вимог касаційної скарги
      6. У серпні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та закриття провадження у справі.
      Позиція інших учасників справи
      7. У запереченні на касаційну скаргу Києво-Святошинське об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області вважало, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки її доводи не спростовують висновків апеляційного суду.
      Рух справи в суді касаційної інстанції
      8. 31 серпня 2017 року суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у вищезазначеній справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
      9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII), яким ЦПК України викладений у новій редакції.
      10. Відповідно до п. 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
      11.У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
      12.28 серпня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду призначив справу до судового розгляду.
      13. 11 вересня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду відповідно до ч. 6 ст. 403 ЦПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
      14. Згідно з ч. 6 ст. 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
      15. Враховуючи те, що заявник оскаржує ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2017 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції, справа підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду.
      16. 09 жовтня 2109 року Велика Палата Верховного Суду прийняла зазначену справу до провадження та призначила до розгляду в порядку письмового провадження.
      Позиція Великої Палати Верховного Суду
      17. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
      18. Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
      19. Відповідно до ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
      20. Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я врегульовано Законом України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 796-XII).
      21. Відповідно до вимог абз. 1 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, про що також зазначено у ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
      22. Як убачається з абз. 2 п. 1 ч.1 ст. 55 Закону № 796-XII особам, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 01 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, мають право на зменшення пенсійного віку на 10 років.
      23.Згідно зі ст. 65 Закону № 796-XII документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
      24. Судами встановлено, що ОСОБА_1 визнаний учасником ліквідації аварії на ЧАЕС (категорія 2) і йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 , яке є дійсним.
      25. Підпунктом "ґ" п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду Українивід 25 листопада 2005 року № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм ст. 55 Закону № 796-XII.
      26. Таким чином, з аналізу вищезазначених норм, можна зробити висновок про те, що єдиним документом, що підтверджує статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та надає право користування пільгами, встановленими законом, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» або «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
      27. Перелік підвідомчих суду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, наведений у ч. 1 ст. 256 ЦПК України у редакції, що діяла на момент звернення до суду із заявою.
      28. Разом з тим згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
      29. Аналіз наведених норм процесуального права дає підстави для висновку про те, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.
      30. При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, крім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
      31.Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону № 796-XII видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.
      32.Отже, законом передбачено позасудовий порядок установлення юридичного факту, про який просить заявник. Тому ОСОБА_1 має можливість одержати довідку за формою № 122, звернувшись до відповідних органів.
      33.Водночас із заявлених вимог вбачається, що між заявником і заінтересованими особами виник спір з приводу призначення заявнику пенсії на пільгових умовах, що передбачено ст. 55 Закону № 796-XII.
      34. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 18 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції закону, яка була чинною на момент подання заяви та розгляду справи судом першої інстанції) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб із суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
      35. З аналізу вказаних вище норм права слід зробити висновок про те, що заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку окремого провадження, а у разі відмови у призначені пенсії на пільгових умовах, спір між особою яка має право на пільгову пенсію та управлінням Пенсійного фонду України щодо права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст. 55 Закону № 796-XII підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
      36. Отже, висновок апеляційного суду про закриття провадження у справі за заявою ОСОБА_1 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України є правильним, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
      37. За правилами ч. 1 ст. 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
      38. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що ухвала Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2017 року постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому відповідно до ч. 1 ст. 410 ЦПК України підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення, оскільки наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.
      Щодо судових витрат
      39. З огляду на висновок Великої Палати Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
      Керуючись статтями 402-404, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
      П О С Т А Н О В И Л А:
      Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
      Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 липня 2017 року залишити без змін.
      Постанова Великої Палати Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
      Суддя -доповідач О.С. Ткачук
      Судді: Н.О. Антонюк О.Р. Кібенко
      Т .О. Анцупова В.С. Князєв
      С.В. Бакуліна Л.М. Лобойко
      В.В. Британчук Н.П. Лященко
      Ю.Л. Власов О.Б. Прокопенко
      М.І. Гриців Л.І. Рогач
      Д.А. Гудима В.Ю. Уркевич
      Ж.М. Єленіна О.Г. Яновська
      О .С. Золотніков
      Джерело: ЄДРСР 86877191