Решение Жовтневого районного суда о признании неправомерным увеличение процентной ставки по кредиту Приватбанком

[ANTIRAID]

Справа № 2-5045/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне, в порядку гл. 8 розділу III ЦПК України)

29 січня 2010 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

У складі: Головуючого – судді Башмакова Є.А.

При секретарі – Жук Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним та заборонити вчиняти певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2009 року позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій в обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 30.04.2008 року між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №DN81AR70260321 відповідно до якого він отримав кредитні кошти у розмірі 50 044, 00 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою 9,60 % на рік з кінцевим терміном повернення 29.04.2013 року. В подальшому відповідачем в порушення умов договору в односторонньому порядку було змінено відсоткову ставку з 9,60 % на 21 % на рік, що позивач вважає неправомірним. На підставі викладеного просив суд визнати недійсним правочин, яким відповідачем в односторонньому порядку внесені зміни до кредитно-заставного договору №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року в частині зміни (збільшення) з 01.02.2009 року процентної ставки встановленої договором; застосувати наслідки недійсності шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок заборгованості за кредитно-заставним договором №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року за ставкою, що діяла на момент укладення договору та стягнення з відповідача грошових коштів, які отримував відповідач від позивача, на сплату щомісячних платежів за договором в збільшеному розмірі та заборонити відповідачу в односторонньому порядку вносити зміни в кредитно-заставний договір №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року в частині збільшення процентної ставки.

Позивач у судове засідання не з’явився, про дату судового засідання повідомлявся належним чином, суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив, тому суд відповідно до ч. 1 ст. 224 ЦПК України вважає можливим провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судом встановлено, що 30.04.2008 року між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №DN81AR70260321 відповідно до якого позивач отримав кредитні кошти у розмірі 50 044, 00 грн. на придбання автомобіля, зі сплатою 9,60 % на рік з кінцевим терміном повернення 29.04.2013 року. що підтверджується копією зазначеного договору.

На протязі дії договору позивач належним чином виконував зобов’язання за договором в частині сплати платежів, однак в подальшому йому стало відомо про наявну заборгованість за договором.

25.06.2009 року позивач звернувся до відповідача з відповідною заявою-скаргою.

Листом від 08.07.2009 року відповідач зазначив, що 25.12.2008 року позивачу було направлено лист з повідомленням про збільшення відсоткової ставки за вищезазначеним договором, а саме з 9,06 % на 21 % річних, починаючи з 01.02.2009 року, а в разі незгоди позивача з такими змінами умов договору було запропоновано в строк не пізніше 20.01.2009 року достроково погасити кредит.

Судом також встановлено, що підвищення відсоткової ставки за діючим Договором відбулося без супроводження інформацією щодо нової реальної вартості кредиту. Це є порушенням вимог «Правил надання банками України інформації споживачу щодо умов кредитування та сукупної вартості кредиту» (затверджені Постановою правління НБУ №168 від 10 травня 2007 року та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 року №541/13808). Зокрема, пункт 1.3 Правил встановлює, що «банки зобов'язані забезпечувати виконання цих Правил під час укладення кредитних договорів зі споживачами». Пропозиція щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом із наданням позичальнику можливості достроково припинити дію угоди у разі непогодження, рівнозначна переукладанню кредитної угоди, тому ПриватБанк зобов'язаний був разом з листом надати позивачу два розрахунки нової реальної вартості кредиту (відповідно до двох запропонованих відсоткових ставок) згідно вимог зазначених Правил, чого здійснено не було.

Зміна відсоткової ставки за договором неможлива без зазначення обґрунтованих підстав для цього. Пункт 3.5 згаданих вище Правил встановлює, що «банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку)». В якості аргументації рішення ПриватБанку в отриманому останнім листі наводяться фактори згідно Договору. Проте вони не можуть вважатися такими, що дають відповідачу право змінити відсоткову ставку за кредитом.

Зокрема, що стосується зміни облікової ставки НБУ, то в даному випадку повідомлення про збільшення відсоткової ставки за користування кредитом є безпосереднім порушенням суттєвих умов Договору.

Порушення банком взятих на себе зобов'язань з метою одержання незаконного прибутку дає правову можливість для порушення питання про розірвання Договору з ініціативи другої (постраждалої) сторони, відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.

Крім того на момент укладання Договору позивач виходив з того, що ПриватБанк міг ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише протягом 7 (семи) календарних днів після виникнення відповідної підстави - зміни облікової ставки НБУ. Правовою підставою для цього є п.6.3.1. Договору.

Згідно Постанови НБУ № 107 від 21.04.2008 року змінена була облікова ставка НБУ з 11 % до 12 % з 30.04.2008 року. Тобто згідно п. 6.3.1. Договору банк міг право ініціювати зміну відсоткової ставки за кредитом лише до 08.05.2008 року, а не 25.12.2008 року направивши йому лист-повідомлення. Окрім того слід зазначити, що збільшення процентної ставки банком можлива лише в границях кількості пунктів на які збільшилася ставка НБУ.

Відносно інших факторів, перелічених у Договорі слід зазначити, що відповідно до п. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» №1023-ХІІ від 12.05.1991 року (з наступними змінами і доповненнями), у кредитному договорі може бути передбачено, що «відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках». Проте перелік подій, які можуть буди розцінені як «інші випадки», не є необмеженим.

Тлумачення ч. 4 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» має відбуватися з урахування положень п. 4 ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно з якими встановлення дискримінаційних відносно споживача правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (тобто такою, яке всупереч принципу добросовісності своїм наслідком має істотний дисбаланс договірних прав та зобов'язань на шкоду споживачеві - ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Враховуючи практику укладення договорів кредитування ПриватБанку, коли банк розробляє власну типову форму договору, умови якої є однаковими для кожного пересічного клієнта, та не змінюються банком за вимогою клієнта, то, згідно визначення статті 634 Цивільного кодексу України, такий договір є договором приєднання. І тому споживач, бажаючи укласти договір, не має можливості впливати на його умови, у тому числі відносно зміни відсоткової ставки за кредитом.

При таких обставинах положення договору кредитування, що дають ПриватБанку можливість змінювати відсоткову ставку на власний розсуд, є дискримінаційними у тому значенні, яке вкладене в це поняття Законом України «Про захист прав споживачів». Таким чином, бажання банку під «іншими випадками» розуміти той перелік факторів, що викладений у п. 6.3.1. Договору, є несправедливим та дискримінаційним, що суперечить вимогам Закону України «Про захист прав споживачів».

Також слід зазначити, що зміна ставки за кредитом без наведення правила розрахунку вартості кредиту є порушенням прав позивача як споживача. Згідно частини п'ятої пункту 3.4 згаданих вище Правил: «Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках». У спірному Договорі таке правило не наведене ані у вигляді математичної формули, ані навіть у вигляді текстового опису пропорційного впливу можливих факторів.

Згідно статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не впливає із звичаїв ділового обороту.

В даному випадку відповідач порушив цю вимогу закону, тому що зміну вищевказаного договору не провів в такій самій формі, що й договір, що змінився.

В даний час кредитний договір №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року є діючим незмінним правочином.

Крім того, відсутній інший правочин, згідно з яким позивачу збільшено відсоткову ставку за кредитним договором. Отриманий ним лист відповідача не може розглядатись як зміна кредитного договору - правочин.

Згідно частини 1 статті 643 Цивільного кодексу України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 не надавав згоди на підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 1056-1 Цивільного кодексу України умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною, а встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу.

З урахуванням викладеного суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заснованими на законі і такими, що підлягають задоволенню, так як відповідач не мав права змінювати в односторонньому порядку спірну угоду, піднімати розмір процентної ставки в односторонньому порядку, оскільки це є порушенням норм цивільного законодавства України.

Крім того, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по справі у розмірі 7,50 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 626, 628, 1056-1, 1054 ЦК України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність» ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 64, 208, 209, 212-215, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правочину недійсним та заборонити вчиняти певні дії задовольнити повністю.

Визнати дії Закритого акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» щодо підвищення відсоткової ставки за кредитно-заставним договором №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року укладеним між ОСОБА_1 та Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» неправомірними.

Зобов'язати Закрите акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок заборгованості за кредитно-заставним договором №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року за ставкою, що діяла на момент укладання договору.

Заборонити Закритому акціонерному товариству комерційний банк «ПриватБанк» в односторонньому порядку вносити зміни в кредитно-заставний договір №DN81AR70260321 від 30.04.2008 року в частині збільшення процентної ставки.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 7,5 грн.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у загальному апеляційному порядку.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, що може бути подана протягом десяти днів з дня отримання ним копії рішення. Без попереднього подання такої заяви заочне рішення оскарженню відповідачем в апеляційному порядку не підлягає.

У випадку відмови в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення, воно може бути оскаржене відповідачем у загальному апеляційному порядку.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його апеляційне оскарження, якщо таку заяву не буде подано.

У випадку подання заяви про апеляційне оскарження, але не подання у двадцятиденний строк апеляційної скарги, рішення набирає законної силі після закінчення такого строку.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Є.А. Башмаков

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8673776