Решение Соломенского районного суда г. Киева о признании недействительным договора поручительства с Укрсиббанком

[Самоучка]

Решение Соломенского районного суда г. Киева

[Самоучка]

Справа №2-421/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді Оксюти Т.Г.

при секретарі Уваровій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглеінвест», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки, –

ВСТАНОВИВ:

27.08.2009 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору поруки за №149/2-в-пор, укладеного між ОСОБА_2 та АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Вуглеінвест» 06.08.2004 року з додатковими угодами №2 від 27.07.2005 року та №3 від 30.05.2008 року до цього договору.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває з ОСОБА_2 у шлюбі з 29.09.1989 року.

06.08.2004 року ОСОБА_2 уклала з АКІБ «УкрСиббанк», ТОВ «Вуглеінвест» договір поруки №149/2-в-пор.

За умовами вищевказаного договору поруки ОСОБА_2 зобов’язалась солідарно відповідати за виконання ТОВ «Вуглеінвест», усіх його зобов’язань перед АКІБ «УкрСиббанк» в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №149-в-ока від 06.08.2004 року.

Сума кредиту, наданого банком ТОВ «Вуглеінвест» за кредитним договором складає 933300,00 доларів США, термін виконання основного зобов’язання з повного погашення кредиту 01.12.2008 року.

Зазначає, що про укладений договір поруки він дізнався 16.08.2009 року від ОСОБА_2, яка повідомила, що вона є відповідачем по справі №2-1980/09, що знаходиться в провадженні Святошинського районного суду м. Києва за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ТОВ «Вуглеінвест», ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №149-в-ока від 06.08.2004 р.

Вважає, що договір поруки та всі додаткові угоди до нього є недійсними з моменту укладення, оскільки позивач не надавав згоди дружині на укладання вищевказаного договору.

Таким чином, у разі задоволення Святошинським районним судом м. Києва у повному обсязі позову АКІБ «УкрСиббанк» про стягнення з ОСОБА_2, як з солідарно зобов’язаної особи, майна або грошових коштів на суму 2201539,90 грн., законні права та інтереси позивача будуть порушені.

На підставі вищевикладеного позивач просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засіданні не з'являлась, про дату та час розгляду справи повідомлялась належним чином, надала заяву в якій позовні вимоги визнала у повному обсязі та просила справу розглядати у її відсутність.

В судовому засіданні було замінено АКІБ «УкрСиббанк» на належного відповідача ПАТ «УкрСиббанк».

Представник відповідача ПАТ «УкрСиббанк» заперечував проти позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на те, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

Просив застосувати строк позовної давності.

Отже, укладений спірний договір поруки не стосується майна позивача.

Представник третьої особи ТОВ «Вуглеінвест» в судовому засіданні при вирішенні справи покладався на розсуд суду.

Третя особа ОСОБА_3 при вирішенні справи покладався на розсуд суду та зазначив, що на переговорах з співробітниками ПАТ «УкрСиббанк» обговорювались лише питання розстрочки боргових зобов’язань ТОВ «Вуглеінвест» за кредитним договором №149-в-ока від 06.08.2004 р., не зачіпаючи питань реалізації їх забезпечень, тому, ОСОБА_1 не міг знати про існування спірного договору поруки, оскільки він лише представляв інтереси ТОВ «Вуглеінвест» перед банком, надаючи юридичну допомогу на підставі довіреності.

Суд, вислухавши думку позивача, представника відповідача ПАТ «УкрСиббанк», третіх осіб, врахувавши заяву відповідача ОСОБА_2, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 06.08.2004 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Вугленівест» було укладено кредитний договір №149-в-ока, відповідно до умов якого АКІБ «УкрСиббанк» надав ТОВ «Вуглеінвест» кредит в іноземній валюті в сумі 933 300,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитними коштами строком до 01.12.2008 року.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов’язань ТОВ «Вуглеінвест» за кредитним договором №149-в-ока від 06.08.2004 року, між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вуглеінвест» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №149/1-в-пор від 06.08.2004 року та між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вуглеінвест» та ОСОБА_2 договір поруки №149/2-в-пор від 06.08.2004 року.

Відповідно до умов вищевказаних договорів поруки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зобов’язались перед кредитором АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») відповідати за невиконання ТОВ «Вуглеінвест» усіх його зобов’язань, що виникли з договору кредиту.

Так, позивач просить визнати договір поруки №149/2-в-пор від 06.08.2004 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вуглеінвест» та ОСОБА_2 06.08.2004 року з додатковими угодами №2 від 27.07.2005 року та №3 від 30.05.2008 року до цього договору недійсними, посилаючись на ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Згідно ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановлено, що ТОВ «Вуглеінвест» не виконало взятих на себе зобов’язань за кредитним договором №149-в-ока від 06.08.2004 року, і тому АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») звернувся до Святошинського районного суду м. Києва про стягнення з ТОВ «Вуглеінвест» та солідарних відповідачів : ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2009 року в позові АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») відмовлено.

10.11.2009 року Апеляційний суд м. Києва задовольнив апеляційну скаргу АКІБ «УкрСиббанк», скасував рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11 вересня 2009 р. та ухвалив нове рішення про стягнення солідарно з ТОВ «Вуглеінвест», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк») заборгованості за кредитним договором в сумі 475 096,44 грн.

07.12.2009 року Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження за №16294886 за виконавчим листом №2-1980, виданим 02.12.2009 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення боргу в сумі 2 475 096,44 грн. з ОСОБА_2 на користь АКІБ «УкрСиббанк» (ПАТ «УкрСиббанк»), що підтверджується постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у шлюбі з 29.09.1989 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії IV-БК №335389 виданим Палацом реєстрації шлюбів та новонароджених.

Згідно ч. 2 ст. 60 Сімейного кодексу України, вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 працює за основним місцем роботи на посаді Голови спостережної ради ВАТ «Укргазпроект».

За 2009 рік їй нарахована зарплата в сумі 253 371,41 грн., що підтверджено довідкою ВАТ «Укргазпроект» від 17.02.2010 року.

За сумісництвом ОСОБА_2 працювала з 01.10.2007 р. по серпень 2009 року членом ревізійної комісії ВАТ «ІВП «ВНІПІТРАСГАЗ», та сума її прибутків з 01.01.2009 року по 31.07.2009 року склала 115 983,28 грн., що підтверджується довідкою ВАТ «ІВП «ВНІПІТРАСГАЗ» №Бух-26-141 від 17.02.2010 р.

Також встановлено, що ОСОБА_2 володіє часткою в ТОВ «Вуглеінвест», яке пройшло державну реєстрацію 20 листопада 2003 року.

Частка ОСОБА_2 внесена в грошових коштах та складає 9,80188% статутного капіталу, що складає 977 263,69 грн.

Інших доказів наявного майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя позивачем суду надано не було.

Таким чином, спірний договір поруки є способом забезпечення виконання грошового зобов'язання, і при зазначених обставинах, а саме наявності відкритого виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 2 475 096,44 грн., є угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач про укладений 06.08.2004 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 договір поруки дізнався 16.08.2009 року від дружини, яка повідомила, що вона є стороною по справі №2-1980/09.

Згідно ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим і подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 236 ЦК України недійсним правочин визнається з моменту вчинення.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що спірний договір поруки 149/2-в-пор від 06.08.2004 року укладений з порушенням ч. 2 ст. 65 Сімейного Кодексу України.

Що стосується посилань представника ПАТ «УкрСиббанк» відносно того, що строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права у ОСОБА_1 закінчився, оскільки він знав про укладений договір поруки ще в серпні 2004 року, тобто одразу після його підписання та підписання кредитного договору ТОВ «Вуглеінвест» та АКІБ «УкрСиббанк», то суд не приймає їх до уваги, виходячи з наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього кодексу.

Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів представником відповідача ПАТ «УкрСиббанк» в обґрунтування своїх заперечень суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що договір поруки №149/2-в-пор, укладений 06.08.2004 р. з додатковими угодами між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», ТОВ «Вуглеінвест» та ОСОБА_2 є недійсними з моменту їх укладання.

Згідно вимог ст. ст. 27, 28, 29, 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач довів ті обставини на які посилався як на підставу своїх позовних вимог.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача суми сплаченого судового збору 17,00 грн. та 30,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись ч. 2 ст. 60, ч. 2 ст. 61, ст. 65 Сімейного кодексу України, ч. 1. ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 1. ст. ст. 236, 553 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вуглеінвест», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки задовольнити.

Визнати недійсними договір поруки №149/2-в-пор укладений між Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк», Товариством з обмеженою відповідальністю «Вуглеінвест» та ОСОБА_2 06.08.2004 року з додатковими угодами до нього №2 від 27.07.2005 року та №3 від 30.05.21008 року з моменту їх укладення.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1 та Публічного акціонерного банку «УкрСиббанк», код ЄДРПОУ 09807750, місцезнаходження якого за адресою : м. Харків, проспект Московський, 60 на користь ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_2, який проживає за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2 судовий збір в сумі 17 грн. та 37 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8131822

[doroshal]

Как то все просто. У меня суд точно такое же дело зарубил на корню.

[у.zaporozhskiy]

Как то все просто. У меня суд точно такое же дело зарубил на корню.

що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

наверное внутрішнє переконання судді!

поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

а вот это уже неверное, хотя ВСУ принял именно решение не в пользу супругов по поручению((((

[doroshal]

що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю, договір поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

наверное внутрішнє переконання судді!

поруки не створює обов’язків для будь-яких інших осіб, крім сторін за договором.

а вот это уже неверное, хотя ВСУ принял именно решение не в пользу супругов по поручению((((

Правда у меня по делу была небольшая сумма ,если можно так сказать ,три тысячи долларов. Подавал муж ,который не знал ,что жена выступила поручителем по споживчому кредиту. Судья позов не удовлетворил ,а вынес решение .что жена сможет погасить долг позичальника своею частью в совместном имуществе супругов. и что эта часть не выделена он не взял до уваги.

[LOM]

Как по мне - дела и решения, где фигурируют такие суммы (особенно первой инстанции) для обсуждения не стоят выеденного яйца.