Постановление ВСУ по пересмотру о юрисдикции споров по возмещению ущерба с субъекта властных полномочий

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого Романюка Я.М.,
Суддів: Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., 
Лященко Н.П., Сімоненко В.М., 

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління соціального захисту населення виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області (далі - управління Славутицької міської ради Київської області) про відшкодування шкоди, посилаючись на те, що у зв’язку з виконанням ним службових обов’язків з ліквідації наслідків на ЧАЕС з 26 квітня 1986 року по 1999 рік на роботах у зоні іонізуючого випромінювання його здоров’ю було завдано шкоди, внаслідок чого він отримав II групу інвалідності довічно. 

Станом на березень 2016 року управління Славутицької міської ради Київської області не виплатило йому щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік за шкоду, заподіяну здоров’ю під час ліквідації наслідків ядерної аварії на ЧАЕС, у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, що передбачено частиною четвертою статті 48 Закону України «Про статус то соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 

За таких обставин позивач вважає, що йому відповідачем було завдано шкоди у розмірі 6 770 грн. невиплаченої допомоги, яку позивач просив стягнути з відповідача на свою користь. 

Ухвалою Славутицького міського суду Київської області від 31 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 20 травня 2016 року, відмовлено у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до управління Славутицької міської ради Київської області про відшкодування шкоди. 

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін. 

У заяві про перегляд судового рішення ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу касаційного суду та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті в порядку цивільного судочинства, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню.

Відповідно до змісту статті 360-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) Верховний Суд України скасовує судове рішення і передає справу на новий розгляд до відповідного суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, якщо установить, що воно є незаконним. 

Відмовляючи у відкритті провадження в справі суд першої інстанції, з висновком якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ОСОБА_1, звертаючись до суду з даним позовом, оскаржував бездіяльність управління Славутицької міської ради Київської області, яка полягала у невиплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік на підставі частини четвертої статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Отже, такий спір є публічно-правовим та підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. 

Проте у наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2017 року суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, керувався тим, що пред’являючи позов, ОСОБА_1 просила стягнути з управління Славутицької міської ради Київської області на свою користь 6 770 грн. як шкоду, пов’язану з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення, а з урахуванням положень статті 1 ЦПК України, не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб’єктом владних повноважень) як суб’єктом публічного права та суб’єктом приватного права – фізичною особою, в якому управлінські дії суб’єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб’єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Отже, наявне неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статей 1, 15 ЦПК України, статей 2, 3, 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Суд установив, що у своїй позовній заяві ОСОБА_1 просить стягнути з управління Славутицької міської ради Київської області на свою користь 6 770 грн. як шкоду, пов’язану з невиплатою щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у зв’язку з ушкодженням здоров’я під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі, передбаченому частиною четвертою статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інваліду II групи. 

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

Оскільки, як зазначає ОСОБА_1, невиплатою управлінням Славутицької міської ради Київської області щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік йому завдано шкоди, тобто порушено цивільне право, то такий спір піддягає розгляду в порядку цивільного судочинства. 

Отже, суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій дійшли помилкового висновку про непоширення цивільної юрисдикції на даний спір, тому рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 

Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, статтями 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Славутицького міського суду Київської області від 31 березня 2016 року, ухвалу апеляційного суду Київської області від 20 травня 2016 року та ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 грудня 2016 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі. 

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Романюк
Судді
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко 
Л.І. Охрімчук
В.М.Сімоненко 
 
ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 
у справі за № 6-1094цс17 

Відповідно до статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за КАС України (стаття 17), Господарським процесуальним кодексом України (далі – ГПК України) (статті 1, 12), Кримінальним процесуальним кодексом України або Кодексом України про адміністративні правопорушення віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, а також спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції – це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.

Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.

Отже, основною визначальною рисою адміністративних правовідносин є владне підпорядкування однієї сторони цих відносин іншій стороні. Сторони в адміністративному спорі ще до його виникнення повинні перебувати у відносинах вертикального підпорядкування.

З огляду на положення статей 1 та 15 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права.

Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

Постанова від 5 липня 2017 року № 6-1094цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/7B917641A5E4A180C225815B0030BB45

[ANTIRAID]

ВСУ еще более запутывая вопрос юрисдикции споров с субъектами властных полномочий указал, что учитывая положения статей 1 и 15 ГПК Украины, статьи 2 КАС Украины не считается публично-правовым и рассматривается в порядке гражданского судопроизводства спор между органом государственной власти и / или органом местного самоуправления и субъектом частного права - физическим лицом, в котором физическое лицо обратилось в суд за защитой права не публичного, а гражданского, в частности права на возмещение причиненного ущерба. В таком случае это спор о гражданском праве, несмотря на то, что в споре участвует субъект публичного права.

[Вячеслав1]

Я так понял взыскать деньги - цивильный спор, зобовязати або скасувати действия или взыскания в связи с незаконными действиями - административный позов!