Решение Печерского райсуда оставленное в силе апелляцией о недействительности договора переуступки долга физлица между Райффайзен Банк Аваль и банк Стандарт


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

6 members have voted

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      6
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      6
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

Державний герб України
 
печерський районний суд міста києва

Справа № 757/27380/16-ц

Категорія 18

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 року року

Печерський районний суд м. Києва в складі : головуючого - судді Цокол Л.І. за участі секретаря Сторожук Є.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Стандарт», за участі третіх осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,- 

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вимогами до ПАТ «Райффайзен банк Аваль», ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006р., укладений 29 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Стандарт». В обґрунтування своїх вимоги посилаючись на те, що вказаний правочин укладено з порушенням положень чинного законодавства, та порушує права позивача, який є позичальником кредитних коштів.

Під час судового розгляду представник позивача ОСОБА_6 підтримав вимоги, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Представник відповідача ПАТ «Райффайзен банк Аваль» подав письмові заперечення, просив провести розгляд справи за його відсутності. Заперечення ґрунтуються на тому, що відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитом. Натомість, догові факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. Отже оспорюваний правочин від 29.04.2014р. є договором відступлення права вимоги, а не договором факторингу, що свідчить про відсутність підстав для визнання його недійсним.

Представник третьої особи ОСОБА_5 ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення вимог позивача за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Відповідач ПАТ «КМ «Стандарт» свого представника в судове засіданні не направив, письмових заперечень не подав.

Треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, письмових заперечень не подали.

Суд вислухавши представника позивача ОСОБА_6 та представника третьої особи ОСОБА_7, дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Встановлено, що 01 серпня 2006 року між ОСОБА_1 (далі - «Позивач») та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль») було укладено Кредитний договір №014/0043/82/61804, відповідно до умов якого Банк надавав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 доларів СІ1ІА зі строком повернення до 01 серпня 2016 року (далі - «Кредитний договір»).

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 01 серпня 2006 року між Позивачем та Банком було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим №1442, відповідно до умов якого Іпотекодавець передала в іпотеку Банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39.4 квадратних метрів (далі - «Іпотечний договір»).

Тобто, Іпотекодержателем за Іпотечним договором був Акціонерний поштово- пенсійний банк «Аваль» (правонаступник - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»).

29 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Відповідач 1) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Стандарт» (далі - Відповідач 2) було укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1.

Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Кисельовою Надією Володимирівною, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12767369 від 29.04.2014 о 18:51:12).

Цього ж дня, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Стандарт» відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дрім Фінанс».

Операція з відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлена приватним нотаріусом Кисельовою Надією Володимирівною, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12768411 від 29.04.2014 о 20:28:24).

29 квітня 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_1 фізичній особі ОСОБА_3.

Операція з відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлена приватним нотаріусом Верповською Оленою Володимирівною, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12768692 від 29.04.2014 о 21:52:23).

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» (код ЄДР 38113275) є припиненою з 22.10.2015, номер запису: 12241170022054262.

В результаті проведених операцій з відступлення права вимоги, 29 квітня 2014 року Новим кредитором за Кредитним договором та Іпотечним договором став ОСОБА_3 (далі - Третя особа 1).

Позивач стверджує про те, що жодних документів, які б підтверджували вчинення відступлення права вимоги вищевказаними особами, не отримувала.

В подальшому, ОСОБА_3 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав з ОСОБА_8 (далі - Третя особа 2) Договір купівлі - продажу квартири від 11.09.2014, серія та номер: 1436, виданий 11.09.2014, видавник Кисельова Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

В подальшому, 17 вересня 2014 року право власності на належну ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, було набуто ОСОБА_5 (далі - Третя особа 3) на підставі Договору купівлі - продажу квартири, серія та номер: 5743, виданий 17.09.2014 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Немм О.В.

В даному випадку позивач вважає, що є всі підстави стверджувати, що дані договори містять ознаки договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги). Зокрема, за умовами договорів про відступлення прав вимоги фактично відбулося фінансування однієї сторони іншою за рахунок передачі останньому грошової вимоги цієї особи до третьої особи (боржника).

Про віднесення договору про відступлення прав вимоги до договору факторингу, за умови оплати покупцем суми вимоги зазначається в постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі №3-238гс16.

Правова позиція, викладена у зазначеній постанові Верховного суду України, в силу вимог ч. 1 ст. 3607 ЦПК України, є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Правовідносини стосовно фінансування під відступлення права грошової вимоги урегульовано главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сутність договору факторингу полягає у тому, що суб'єкт цивільних правовідносин (кредитор) маючи боржника, який з тих чи інших причин не сплачує належні першому кошти, все ж таки ці кошти отримує, хоча і не від боржника, а від третьої особи, шляхом укладання з нею договору факторингу.

Факторинг - це спосіб кредитування однієї особи іншою з умовою платежу у формі правонаступництва («покупки», або передачі прав вимоги до третьої особи).

Відповідно до ч. 1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Згідно з законом фактором у договорі факторингу має бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець , яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України). Для укладення договору факторингу банк повинен мати банківську ліцензію, видану НБУ (ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність»), а для здійснення факторингових операцій, предметом яких є вимоги в іноземній валюті, і відповідний письмовий дозвіл НБУ, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 р. № 275).

Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлює Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», до фінансових послуг належать операції з факторингу.

Статтею 21 вказаного Закону встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється щодо ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг).

Указом Президента України від 23.11.2011 №1069/2011 «Про ліквідацію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України» ліквідована Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Натомість, Указом Президента України від 23.11.2011 №1070/2011 утворена Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про неї.

Відповідно до п.1 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах, визначених законодавством, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.

Згідно з п. 13 Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг», Нацкомфінпослуг у межах своїх повноважень на основі та на виконання Конституції та законів України, актів і доручень Президента України, актів Кабінету Міністрів України видає розпорядження, організовує і контролює їх виконання.

Так, відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №231 від 3 квітня 2009 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2009 року за № 0373/16389 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг», із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг №1926 від 13.08.2015, до фінансової послуги факторингу віднесено:

фінансування клієнтів - суб'єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги;

набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників суб'єктів господарювання за договором, на якому базується таке відступлення;

отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом скошування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Отже, на момент укладення вищевказаних Договорів відступлення прав вимоги (факторингу), пункт 1 Розпорядження №231 від 3 квітня 2009 року Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг» був чинним і підлягав застосуванню фінансовими установами під час здійснення факторингових операцій.

У зв'язку з цим, укладання фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття фактором права вимоги до боржника - фізичної особи є порушенням зазначеного вище розпорядження.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова послуга - операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Як вже зазначалося вище, фінансовими вважаються, зокрема послуги факторингу.

Крім того, ч. 2 ст. 1 Конвенції УНІДРУА про міжнародний факторинг, до якої Україна приєдналася 11.01.2006, яка регулює договори факторингу і відступлення права грошової вимоги, визначено, що «договір факторингу» означає договір, укладений між однією стороною (постачальником) та іншою стороною (фактором), відповідно до якого, зокрема, постачальник відступає або може відступати фактору право грошової вимоги, яке випливає з договорів купівлі-продажу товарів, укладених між постачальником та його покупцями (боржниками), крім договорів купівлі-продажу товарів, придбаних в першу чергу для їхнього особистого, сімейного або домашнього використання. Отже, для особистого, сімейного або домашнього використання товари можуть придбавати лише фізичні особи.

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Таким чином, боржником у договорі факторингу може бути суб'єкт господарювання - фізична або юридична особа, зареєстровані як суб'єкти господарювання.

В той же час, слід звернути увагу на те, що фізична особа (не зареєстрована як суб'єкт господарювання) може бути учасником операцій з відступлення права вимоги у правочинах з відступлення права вимоги, зокрема договорі купівлі-продажу, предметом якого може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Отже, у фактора права на придбання права відступної вимоги до фізичної особи не суб'єкта господарювання немає.

Кошти за Кредитним договором було надано позичальнику в доларах СІ1ІА, який є фізичною особою, з метою задоволення власних споживчих потреб, не пов'язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

Таким чином, ПАТ «Райффайзен банк Аваль» не мало права на укладення договору про відступлення права вимоги з ПАТ «КБ «Стандарт», як і, в свою чергу не мало право на укладання Договору про відступлення права вимоги ПАТ «КБ «Стандарт» з ТОВ «Факторингова компанія «Дрім Фінанс» та ТОВ «Факторингова компанія «Дрім Фінанс» з ОСОБА_3

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Згідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.

Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Таким чином, із приписів даної норми випливає, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. За таких обставин, укладенню договору про відступлення права іпотеки має передувати укладення договору про відступлення права вимоги за основним зобов'язанням. Тобто стає зрозумілим, що дані договори взаємопов'язані.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Визнання правочину недійсним пов'язане з анулюванням майнових наслідків його вчинення і встановленням наслідків, передбачених законом.

Норма ч. 1 ст. 216 ЦК є загальною. Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 216 ЦК вона застосовується, якщо законом не встановлено особливі умови застосування наслідків недійсності правочину або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

В Узагальненнях Верховного Суду України від 24.11.2008 зазначено, що якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший.

З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а доводи відповідача не заслуговують на увагу, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215, 1054,1077-1081 ЦК України, ст.ст.8,10,60,88,208,212,213,214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

позовні вимоги задовольнити частково. Визнати недійсним Договір відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006р., укладений 29 квітня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний Банк «Стандарт». 

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення ,- в той же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Цокол Л.І. 
 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/64223866

Link to comment
Share on other sites

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/3995/2017

Головуючий у 1-й інстанції - Цокол Л.І. 

757/27380/16-ц Доповідач - Чобіток А.О.

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого -Чобіток А.О.
суддів - Немировської О.В., Соколової В.В.
при секретарі - Казанник М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Стандарт», треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору відступлення права вимоги ,-

в с т а н о в и л а:

У червні 2016 року позивач пред»явила вказаний позов до відповідачів та зазначала, що 01 серпня 2006 року між нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль»,було укладено Кредитний договір № 014/0043/82/61804, відповідно до умов якого Банк надавав їй кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 доларів США зі строком повернення до 01 серпня 2016 року .

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 01 серпня 2006 року між нею та Банком було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим №1442, відповідно до умов якого Іпотекодавець передала в іпотеку Банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39.4 квадратних метрів .

29 квітня 2014 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» було укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4.

Цього ж дня, ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дрім Фінанс».

Також в цей день, 29 квітня 2014 року , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 фізичній особі ОСОБА_5.

В результаті проведених операцій з відступлення права вимоги, 29 квітня 2014 року Новим кредитором за Кредитним договором та Іпотечним договором став ОСОБА_5 .

Позивач стверджує про те, що жодних документів, які б підтверджували вчинення відступлення права вимоги вищевказаними особами, не отримувала.

В подальшому, ОСОБА_5 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав з ОСОБА_6 Договір купівлі - продажу квартири, яка була предметом іпотеки.

Зазначаючи про те, що фактично між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» 29.04.2014 року був укладений договір факторингу , за яким боржником може бути лише суб»єкт господарювання - юридична особа або фізична особа, зареєстрована як суб»єкт господарювання, ОСОБА_4 вважає , що договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, що були укладені нею та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» є недійсним.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним договір відступлення права вимоги за кредитним договором № 014/0043/82/61804 від 01.08.2006 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» .

В апеляційних скаргах представники ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та третьої особи ОСОБА_3 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначають, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» був укладений договір факторингу, а не договір відступлення права вимоги .

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, , обговоривши доводи апеляційної скарги, обставини справи , колегія суддів приходить до наступного.

Встановлено, що 01 серпня 2006 року між ОСОБА_4 та Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» , правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», був укладений Кредитний договір №014/0043/82/61804, за умовами якого Банк надавав Позичальнику кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 96 700,00 доларів США зі строком повернення до 01 серпня 2016 року .

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, 01 серпня 2006 року між Позивачем та Банком був укладений Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О. за реєстровим № 1442, відповідно до умов якого Іпотекодавець передала в іпотеку Банку нерухоме майно - однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 39.4 квадратних метрів ..

29 квітня 2014 року між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» було укладено договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4.

Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Кисельовою Н.В., про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12767369 від 29.04.2014 о 18:51:12).

Відповідно до п.п. 2.1. Договору про відступлення права вимоги від 29.04.2014 року, укладеного між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт», в порядку та на умовах, визначених Договором, Первісний кредитор відступає за плату Новому кредитору належні йому Права Вимоги за Кредитним договором, а Новий кредитор заміняє Первісного кредитора як сторону - кредитора у Кредитному договорі та приймає на себе всі його права та обов»язки за Кредитним договором. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору вартість Прав вимоги, що відступаються ( відчужуються), в порядку та на умовах, передбачених Договором .

За умовами п.п.2.3. Договору, на дату укладення Договору, Право вимоги, Кредитний договір та Договори забезпечення є дійсними. Новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов»язані з визнанням Права вимоги, Кредитного договору та/або Договорів забезпечення недійсними, з будь-якими судовими рішеннями або діями Боржника щодо заперечення (оспорювання) своїх обов»язків та/або умов Кредитного договору чи Договорів забезпечення після укладання цього Договору.

Загальна вартість Прав Вимоги за Договором становить 237 148 грн. 00 коп. (п.п. 3.1.).

Цього ж дня, 29.04.2014 року, ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс».

Відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлене приватним нотаріусом Кисельовою Надією Володимирівною, про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12768411 від 29.04.2014 о 20:28:24).

В цей же ж день, 29 квітня 2014 року ТОВ «Фінансова компанія «Дрім Фінанс» відступило право вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором, укладеними між Акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль» та ОСОБА_4 фізичній особі ОСОБА_5.

Відступлення права вимоги за іпотечним договором оформлене приватним нотаріусом Верповською О.В. , про що внесено відповідний запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 12768692 від 29.04.2014 о 21:52:23).

В результаті проведених операцій з відступлення права вимоги, 29 квітня 2014 року Новим кредитором за Кредитним договором та Іпотечним договором став ОСОБА_5.

11.09.2014 року ОСОБА_5 на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься у Іпотечному договорі, уклав з ОСОБА_6 Договір купівлі - продажу від 11.09.2014, серія та номер: 1436, виданий 11.09.2014, видавник Кисельова Н.В., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

17.09.2014 року право власності на належну ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1, було набуто ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі - продажу , серія та номер: 5743, виданий 17.09.2014 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу, Немм О.В..

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК .

Визнавши договір відступлення права вимоги за кредитним договором №014/0043/82/61804 від 01.08.2006 року, укладений між ПАТ «РайффайзенБанк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» , суд першої інстанції виходив з того, що умови оспорюваного правочину містять ознаки договору факторингу - фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначені ст.. 1077 ЦК України, а відповідно до законодавства, що регулює сферу надання фінансових послуг, укладення фінансовою установою (фактором) договору факторингу, яким передбачено набуття права вимоги до боржника - фізичної особи, яка не є суб»єктом господарювання, не передбачено. Таким чином, уклавши фактично договір факторингу щодо придбання права грошової вимоги до боржника - фізичної особи не суб»єкта господарювання, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «Комерційний банк «Стандарт» порушили чинне законодавство . 

Таке рішення суду є законним та обґрунтованим, відповідним обставинам справи та вимогам закону, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами, висновків якого доводи апеляційної скарги не спростовують з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину ( п.п. 7,8).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов»язанні може бути замінений іншою особою внаслідок зокрема і передання ним своїх прав іншій особі за правочином ( відступлення права вимоги).

Суть таких правовідносин полягає в тому, що первісний кредитор поступається (передає) свої права в зобов'язанні (право вимоги боргу) іншій особі (новому кредитору). У результаті до останнього переходять усі права первісного кредитора за зобов'язаннями, що існували на момент їх переходу (ст. 514 ЦКУкраїни).

Водночас, ураховуючи положення ст. 2 ЦКУкраїни, учасниками відступлення права вимоги (цесії) за інших рівних умов може бути будь-яка фізична та/або юридична особа.

Згідно із ст.. 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов»язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов»язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Сторонами договору є фактор і клієнт. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа-підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності ( ст.. 1079 ЦК України).

При цьому, важливим є положення ч. 1 ст. 1081 ЦК України про те, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги , право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Отже, договір факторингу являє собою фінансування під відступлення права грошової вимоги, відмінними ознаками якого від договору цесії ( відступлення права вимоги) є те, що зобов'язання мають договірний характер; предметом договору факторингу є фінансування однієї особи іншою за рахунок передачі останньому виключно грошової вимоги цієї особи до третьої особи; грошова вимога або уступається в обмін на кошти або передається в якості забезпечення виконання зобов'язань по іншому договору; клієнтом (первинний кредитор щодо боржника) у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа , однак фізична особа обов'язково повинна мати підприємницький статус, а фактором (новий кредитор щодо боржника) може бути банк або інша фінансова установа, яка згідно із законом має право здійснювати факторингові операції; клієнт може бути звільнений від відповідальності перед фактором за дійсність грошової вимоги, якщо сторони договору факторингу встановлять таку домовленість .

Аналізуючи оспорюваний правочин, колегія суддів вважає, що його сторони фактично уклали договір факторингу, оскільки правочин має договірний характер, його предметом є грошова вимога, суб»єктний склад сторін відповідає ст.. 1079 ЦК України, грошова вимога відступлена Первісним кредитором за плату Новому кредитору.

Крім зазначеного, важливою ознакою того, що сторони уклали договір факторингу, є п.п. 2.3. оспорюваного правочину, яким сторони звільнили клієнта від відповідальності перед фактором за дійсність грошової вимоги, що передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України «Відповідальність клієнта перед фактором», проте як ст.. 519 ЦК України, яка регулює «Відповідальність первісного кредитора у зобов»язанні» у правовідносинах відступлення права вимоги (цесія) такого права сторін не передбачає.

З огляду на викладене доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують. 

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо,а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість рішення ухваленого по даній справі та відсутність підстав до його скасування.

Керуючись ст.ст.304,307,308,313-315,319 ЦПК України,колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Судді -

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/66627055 - вторая инстанция

Link to comment
Share on other sites

Это наше решение. Фактически в этом решении вскрылась схема незаконной переуступки довольно крупного пакета кредитов от Райффайзен Банк Аваль на находящийся в ликвидации банк Стандарт и далее через уже ликвидированную финансовую компанию Дрим финанс на целый ряд подставных лиц. При этом ни НБУ, ни ФГВФЛ не спешат признавать эти договора ничтожными, хотя обращения к ним направлялись. Подозреваю, что товарищи приложат максимум усилий для кассации, чтобы многомиллионная схема вывода активов из Райффайзен Банка Аваль не была разрушена.

Суд в решении, со ссылкой на практику ВСУ пришел к выводу, что фактически под уступкой права требования скрывается договор факторинга. При этом указал, что распоряжением 231 Нацфинуслуг договора факторинга по долгам физических лиц запрещены. Кроме того суд указал, что средства по Кредитному договору были предоставлен заемщику в долларах США, который является физическим лицом, с целью удовлетворения собственных потребительских нужд, не связанных с осуществлением предпринимательской деятельности. И таким образом, ОАО «Райффайзен банк Аваль» не имело права на заключение договора об уступке права требования с ОАО «КБ« Стандарт», тот же, в свою очередь не имел право на заключение Договора об уступке права требования ОАО «КБ «Стандарт» с ООО «Факторинговая компания «Дрим Финанс» и ООО« Факторинговая компания «Дрим Финанс» с физлицом.

Это не говоря еще о том, что согласно норм гражданского кодекса физлица вообще не могут выступать кредиторами в подобных правоотношениях, ведь здесь заключен договор кредита, а не договор займа.

  • Like 4
Link to comment
Share on other sites

Справедливое и законное решение. Такая правовая позиция по договорам факторинга начинает набирать критическую массу... Уже время появится прислужнику банковского лобби - ВСУ и вытащить из нафталина что-то вроде очередной придумки типа "добросовестности"

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 16.07.2017 в 10:47, ANTIRAID сказал:

Крім зазначеного, важливою ознакою того, що сторони уклали договір факторингу, є п.п. 2.3. оспорюваного правочину, яким сторони звільнили клієнта від відповідальності перед фактором за дійсність грошової вимоги, що передбачено ч. 1 ст. 1081 ЦК України «Відповідальність клієнта перед фактором», проте як ст.. 519 ЦК України, яка регулює «Відповідальність первісного кредитора у зобов»язанні» у правовідносинах відступлення права вимоги (цесія) такого права сторін не передбачає.

Не могу понять в чем разница, вроде одно и тоже, но с разных сторон.

Цитата

Согласно ст.519:

Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за НЕдійсність переданої йому вимоги...

Цитата

соглано ч.1 ст.1081:

Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги

Кто то может простыми словами пояснить?

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, ais сказал:

Не могу понять в чем разница, вроде одно и тоже, но с разных сторон.

Кто то может простыми словами пояснить?

Йдеться про те, що договір названий «Відступлення прав вимоги» чи «Купівля-продаж» прав вимоги», що передбачає заміну кредитора в зобов»язанні.

Однак фактично цей договір є договором факторингу.

Суди часто маніпулюють поняттями, але є суттєві відмінності між заміною кредитора та факторингом, що закріплено в ЦКУ.

Права та обов»язки сторін при ЗАМІНІ КРЕДИТОРА відрізняються від ФАКТОРИГУ об»ємом відповідальності.

Відповідно до ст.519 ЦК (заміна кредитора) - Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Тобто, в законі чітко встановлено, що в любому випадку Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги.

Відповідно до ст.1081 ЦК (факторинг) - Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Очевидно в даному випадку в договорі зазначено, що клієнт не відповідає за дійсність грошової вимоги, право якої відступається.

З цього виходить, що це є договір факторингу, а не відступлення прав вимоги.

Link to comment
Share on other sites

20 часов назад, ladylegend сказал:

Очевидно в даному випадку в договорі зазначено, що клієнт не відповідає за дійсність грошової вимоги, право якої відступається.

Я как раз наоборот понял, что клиент відповідає за дійсність грошової вимоги, поэтому это договор факторинга.

Цитата

Стаття 1081. Відповідальність клієнта перед фактором

1. Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

2. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу.

3. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Цитата

Стаття 519. Відповідальність первісного кредитора у зобов'язанні

1. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Как по мне, по сути две статьи говорят об одном и том же. Отличие (глядя поверхностно) только в том, что в ст.519 это выражено в одном предложении, а в ст.1081 разбито на три. Но и в том и другом случае если первичный кредитор (он же клиент) передал несуществующий долг, то он несет за это ответственность. В решении говорится, что на момент заключения сделки право вимоги было дейсним и новый кредитор принял на себя все дальнейшие риски. Т.о. различие двух статей получается в том, что по факторингу действительность право денежного требования подтверждается на момент сделки и только, а далее все проблемы ложатся на нового кредитора. А по договору уступки прав (цессия и т.п.) первичный кредитор таки несет ответственность за недействительность прав требования после заключения договора.

Я правильно рассуждаю, или подскажите где моя ошибка?

Link to comment
Share on other sites

2 часа назад, Konstantin777 сказал:

Т.е. после отмены распоряжения 231 такая правовая позиция не работает?

 

Вообще действие распоряжения надо рассматривать в период когда оно было ещё действующим.

  • Like 2
Link to comment
Share on other sites

Сорри, не точно выразился: если подобные договора факторинга будут заключаться в настоящее время, то имеются ли какие то соображения для обоснования правой позиции направленной на признание недействительными таких договоров факторинга ?

 

 

 

 

Link to comment
Share on other sites

12 hours ago, ais said:

Вообще действие распоряжения надо рассматривать в период когда оно было ещё действующим.

ВАСУ отправил на рассмотрение в суд первой инстанции. Как сейчас идёт или прошло рассмотрение не знаю, но если дело находится в стадии рассмотрения, по логике это распоряжение действует и сейчас.

  • Like 3
Link to comment
Share on other sites

В 19.07.2017 в 10:31, ais сказал:

Я как раз наоборот понял, что клиент відповідає за дійсність грошової вимоги, поэтому это договор факторинга.

Как по мне, по сути две статьи говорят об одном и том же. Отличие (глядя поверхностно) только в том, что в ст.519 это выражено в одном предложении, а в ст.1081 разбито на три. Но и в том и другом случае если первичный кредитор (он же клиент) передал несуществующий долг, то он несет за это ответственность. В решении говорится, что на момент заключения сделки право вимоги было дейсним и новый кредитор принял на себя все дальнейшие риски. Т.о. различие двух статей получается в том, что по факторингу действительность право денежного требования подтверждается на момент сделки и только, а далее все проблемы ложатся на нового кредитора. А по договору уступки прав (цессия и т.п.) первичный кредитор таки несет ответственность за недействительность прав требования после заключения договора.

Я правильно рассуждаю, или подскажите где моя ошибка?

З рішень, що в топіку, виходить що в оспорюваних договорах були й інші ознаки договору факторингу.

Але щодо ст.519 та ст.1081 ЦК виходить, що є закріплена в законі відповідальність первісного кредитора за недійсність переданої вимоги.

Однак, тільки при факторингу (ст.1081) у сторін є право в договорі зазначити, що первісний кредитор (клієнт) не відповідає за недійсність переданої вимоги.

Якщо в договорі про недійсність в якомусь пункті вказано, що первісний кредитор НЕ ВІДПОВІДАЄ ЗА НЕДІЙСНІСТЬ ПЕРЕДАНОЇ ВИМОГИ – то це є ознакою договору факторингу.

Бо ст.519 ЦК вказує, що при заміні кредитора первісний кредитор ОБОВ»ЯЗКОВО ВІДПОВІДАЄ ЗА НЕДІЙСНІСТЬ ПЕРЕДАНОЇ ВИМОГИ.

Раз сторони зазначили в договорі відсутність відповідальності за недійсність переданої вимоги, то вони використали положення  ст.1081ЦК, отже це є факторинг.

  • Like 1
Link to comment
Share on other sites

В 19.07.2017 в 10:31, ais сказал:

 

Я правильно рассуждаю, или подскажите где моя ошибка?

Я зробила такий висновок лише відповідно до положень ЦК. 

Про інші підстави, які свідчать про укладення договору факторингу (рішення у топіку), слід запитати у антірейда. Було б непогано ознайомитися іншими ознаками договору факторингу, про які заявлялося в суді.

Link to comment
Share on other sites

А вот интересно, можно ли признать договор уступки недействительным на основании того, что заемщик более 3-х лет до даты заключения этого договора уступки не исполнял надлежащим образом свои обязательства по КД?

При этом в КД сказано о необходимости вернуть полностью кредит в таких случаях, и банк направлял заемщику об этом письмо.

Получается, что банк, как клиент по договору факторинга, знал об истечении исковой давности требования по этому КД, но скрыл это от фактора. Т.е. клиент (банк) заключил договор уступки в нарушении ч.1 ст.1081, где сказано, что "клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги".

Или все это бесперспективно? 

Link to comment
Share on other sites

В 16.07.2017 в 10:55, ANTIRAID сказал:

Это наше решение. Фактически в этом решении вскрылась схема незаконной переуступки довольно крупного пакета кредитов от Райффайзен Банк Аваль на находящийся в ликвидации банк Стандарт и далее через уже ликвидированную финансовую компанию Дрим финанс на целый ряд подставных лиц. При этом ни НБУ, ни ФГВФЛ не спешат признавать эти договора ничтожными, хотя обращения к ним направлялись. Подозреваю, что товарищи приложат максимум усилий для кассации, чтобы многомиллионная схема вывода активов из Райффайзен Банка Аваль не была разрушена.

Есть новости с "передовой" - відкрито касаційне провадження...

УХВАЛА

14 червня 2017року                                                                                      м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Іваненко Ю.Г., перевіривши касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від  11 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Стандарт», треті особи: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_3, про визнання недійсним договору відступлення права вимоги"

... но это-то ладно, заставляет задуматься о "серйозных" намерениях: "Зупинити виконання рішенняПечерського районного суду м. Києва від                 31 жовтня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 травня 2017 року, до закінчення касаційного розгляду"...
 

Link to comment
Share on other sites

  • 3 weeks later...

Якщо договір факторингу був у вересні 2016р. чи можна на недійсність натягнути 352 розпорядження Нацкому? По суті те ж саме, але замість нечинного нині 231.

Link to comment
Share on other sites

1 час назад, Богдан002 сказал:

По суті те ж саме, але замість нечинного нині 231

Та невже " те саме" ? Уважно прочитайте абз. 3 п. 1 Розпор 352 від 06.02.2014  р....

Link to comment
Share on other sites

21 hours ago, Богдан002 said:

Якщо договір факторингу був у вересні 2016р. чи можна на недійсність натягнути 352 розпорядження Нацкому? По суті те ж саме, але замість нечинного нині 231.

По 231 дело уже рассмотрели по второму кругу?

Link to comment
Share on other sites

7 минут назад, centurion сказал:

Ну тогда как бы и п. 231 действующее

нет, оно втратило чинність

Документ z0373-09, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 25.09.2015, підстава z1045-15

Link to comment
Share on other sites

1 минуту назад, centurion сказал:

Что же тогда служит предметом рассмотрения?

о, нет, прошу прощения... я слегка перепутала постанові)

Link to comment
Share on other sites

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Guest
Reply to this topic...

×   Pasted as rich text.   Paste as plain text instead

  Only 75 emoji are allowed.

×   Your link has been automatically embedded.   Display as a link instead

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Loading...