Решение апелляционного суда Николаевской области об отказе Приватбанку в обращении взыскания на предмет ипотеки и выселение

[ANTIRAID]

Справа № 22ц – 268/10

Головуючий першої інстанції: Савін О.І.

Категорія: 27 Суддя-доповідач апеляційного суду: Базовкіна Т.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 січня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого: Лисенка П.П.,

суддів: Колосовського С.Ю., Базовкіної Т.М.,

при секретарі судового засідання: Завтурі О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року, яке ухвалено за позовом закритого акціонерного товариства «Комерційний банк ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,

встановила:

В березні 2009 р. закрите акціонерне товариство «Комерційний банк ПриватБанк» (далі – Банк), звернулося з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказував, що 20 грудня 2006 р. Банком та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір (далі – Договір), за умовами якого Банк передав відповідачці 11550 доларів США кредиту на строк до 19 грудня 2021 р. за умови погашення кредиту частинами щомісячно відповідно до графіку та сплати позичальником 10,08% річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за Договором між Банком та відповідачкою 4 січня 2007 р. було укладено договір іпотеки, за умовами якого, з метою забезпечення виконання позичальником зобов’язань за договором кредиту остання передала в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_2 свої зобов’язання за Договором виконує не належним чином, порушуючи строки та розмірі щомісячних виплат, внаслідок чого заборгованість за Договором станом на 4 лютого 2009 р. складає 9846,04 доларів США або 75814 грн. 51 коп. (9496,27 доларів США – залишок по кредиту, 290,28 доларів США – заборгованість по процентах за користування кредитом, 43,31 доларів США – заборгованість по комісії та 16,18 доларів США – пеня за несвоєчасне виконання зобов’язань), позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 та виселити відповідачку з цієї квартири. В подальшому представник позивача уточнив суму заборгованості станом на 16 листопада 2009 р., яка складає 9149,09 доларів США або 73156 грн. 13 коп.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року позов задоволено: постановлено в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним сторонами 20 грудня 2006 р., в розмірі 9149,09 доларів США (73156 грн. 13 коп.) звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1 шляхом продажу її позивачем з укладанням від імені відповідачки договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем з отриманням витягу з реєстру прав власності, а також з передачею квартири в управління позивачу з наданням йому всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Крім того, ОСОБА_2 виселено з зазначеної квартири без надання іншого житла зі зняттям її з реєстраційного обліку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 вказує на те, що суд, не врахував причини виникнення заборгованості за кредитним договором, погашення нею заборгованості, а тому просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом встановлено, що 20 грудня 2006 р. між Банком та ОСОБА_2 (позичальник) укладено кредитний договір № NKUCGK06150446, за умовами якого Банк передав відповідачці 11550 доларів США кредиту на строк до 19 грудня 2021 р. за умови сплати позичальником 10,08% річних за користування кредитом та повернення суми кредиту з відсотками частинами згідно з графіком погашення кредиту.

З метою забезпечення виконання зобов’язань за Договором між ОСОБА_2 (іпотекодавець) та Банком (іпотекодержатель) 4 січня 2007 р. укладено договір іпотеки, за умовами якого, з метою забезпечення виконання нею договору кредиту відповідачка передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1.

Внаслідок порушення позичальником умов Договору щодо повернення кредиту утворилась заборгованість, у зв’язку з чим позивач з метою дострокового повернення кредитних коштів звернувся з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд вважав, що є передбачені законом підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Однак, такий висновок суду не відповідає вимогам закону та обставинам спору.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (далі – Закон) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно наданих Банком відомостей прострочена заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором на час ухвалення рішення судом складала 83,22 долара США (по процентах), що є незначною сумою (а.с. 35).

Задовольняючи позов, суд не врахував незначний розмір безпосередньої заборгованості за договором кредиту в порівнянні з вартістю спірної квартири, тривалий час, що залишився до закінчення дії договору, поважність причин порушення відповідачкою умов щодо щомісячних виплат за договором, відсутність у неї іншого житла крім переданого в іпотеку.

Відповідно до ч. 3 ст. 39 Закону суд вправі відмовити у задоволенні позову іпотекодержателю про дострокове звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов’язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Враховуючи, що викладені вище обставини свідчать про те, що допущене відповідачкою порушення не завдає істотних збитків позивачеві і не змінює обсяг його прав, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Виходячи з наведеного рішення суду в силу вимог пунктів 3,4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України необхідно скасувати, ухваливши нове про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 17 листопада 2009 року скасувати, ухвалити нове рішення.

В позові закритого акціонерного товариства «Комерційний банк ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8347468