Постановление ВХСУ о взыскании с импортера ущерба вызванного дефектом продукции

[ANTIRAID]

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2017 року

Справа № 910/17944/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, доповідача Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016

у справі № 910/17944/15 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тайм Трекер"

до Приватного акціонерного товариства "Автокапітал"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Дочірнє підприємство "Барва -авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва"

про стягнення 640 999,12 грн шкоди

за участю представників:

позивача Ракущинець А.А. - предст. дов. від 03.10.2016;

відповідача не з'явився;

третьої особи не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

13.07.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тайм Трекер" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" 640999,12 грн матеріальної шкоди, завданої внаслідок дефекту продукції (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.06.2016) відповідно до вимог статей 1166, 1209-1211-1 Цивільного кодексу України, статей 1, 4, 6, 7, 8 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції".

Відповідач проти позову заперечив, вказавши, що виробником автомобіля є компанія Daimler AG (Даймлер АГ), Мерседесштрассе 137, Штутгард, Німеччина, відповідальність якого встановлюється Господарським судом Закарпатської області у справі № 907/937/13, а позивач не був на момент спричинення шкоди ні власником, ні користувачем пошкодженого автомобіля, отже, не довів протиправної поведінки відповідача, підстав його відповідальності за статтею 1166 Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 (судді Марченко О.В. - головуючий, Борисенко І.І., Карабань Я.А.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 640999,12 грн матеріальної шкоди та 9614,99 грн судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 (судді Сітайло Л.Г. - головуючий, Пашкіна С.А., Калатай Н.Ф.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін, як законне і обґрунтоване.

Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати повністю рішення та постанову судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: суди не врахували, що позивач не є потерпілою особою згідно з визначенням, наведеним у Законі України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції", оскільки не є ні користувачем ні споживачем продукції, в якій є дефект; помилково застосувавши вказану вище норму права, суди також не врахували вимог статті 1187 Цивільного кодексу України та залишили поза увагою, що відповідач не є особою, яка має нести відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції, яку відповідач не виробляв, а лише ввіз на митну територію України; відповідач повідомив інформацію про виробника продукції, що також виключає його відповідальність відповідно до вимог вказаного Закону; суди помилково в основу судових рішень поклали висновки експертиз, які є суперечливими, містять протиріччя та неточності та взяли до уваги висновки постанови про закриття кримінальної справи за відсутності ознак злочину, оскільки відомості щодо причин настання пожежі є суперечливими. В порушення вимог процесуального права суди безпідставно та необґрунтовано відмовили скаржнику у задоволенні клопотання про проведення комплексної судової експертизи та у задоволенні клопотання про витребування пояснень свідків у кримінальному провадження для з'ясування обставин щодо підстав виникнення пожежі (зловмисного підпалу автомобілів), а суд апеляційної інстанції не взяв до уваги надані відповідачем на стадії апеляційної інстанції висновки експертиз; обставини наявності дефекту в продукції, причини виникнення пожежі та наявності обставин для відшкодування шкоди не доведені, доводи та докази відповідача належним чином не спростовано.

Відповідач не скористався правом на участь у судовому засіданні, надавши, натомість, клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з неможливістю взяти участь у засіданні уповноваженому представнику через його перебування на лікарняному.

Судова колегія відхиляє клопотання відповідача, як таке, що не підтверджено доказами перебування представника на лікарняному; також судова колегія обмежена встановленим законодавчо строком для розгляду касаційної скарги, заяви про продовження якого відповідач не надав.

Позивач у відзиві та у судовому засіданні заперечив проти доводів касаційної скарги, вказавши, що вони зводяться до переоцінки доказів та обставин, вірно встановлених судами попередніх інстанцій, які дійшли законного та обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача шкоди.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 18.07.2012 на території Дочірнього підприємства "Барва-авто" Товариства з обмеженою відповідальністю "Барва" за адресою: м. Мукачево, вул. Пряшівська, 5А, виникла пожежа автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1884", внаслідок якої пошкоджено автомобілі, які знаходились поруч, зокрема, автомобіль "Mersedes Benz 906", власником якого є позивач, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу САЕ 058829 від 14.10.2010.

За фактом пожежі, що сталася 18.07.2012, порушено кримінальну справу за №21034512, в ході розслідування якої проведено експертизу щодо причин виникнення пожежі; за висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 19.07.2012 № 24-8 осередком пожежі була задня частина автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1884".

Згідно з висновком експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області № 31 від 24.09.2012 причиною пожежі в автомобілі "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_1 стало коротке замикання електричних провідників, що проходило в умовах доступу кисню, за відсутністю дії на провідник продуктів розкладу горючих речовин.

В ході розслідування зазначеної кримінальної справи допитано свідків: ОСОБА_8., ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які повідомили, що сторонніх осіб на території ВАТ "Мукачівська Автобаза" та на орендованій території ТзОВ "Барва-Авто", де знаходились автомобілі, пошкоджені внаслідок пожежі, останні не бачили. При досудовому розслідуванні кримінальної справи виключено можливість займання автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_1 шляхом підпалу та встановлено, що причиною займання зазначеного автомобіля було коротке замикання, тобто займання сталося внаслідок дефекту вказаного автомобіля. На підставі зазначених висновків винесено постанову про закриття кримінального провадження.

За результатом проведеного комплексного експертного пожежно-технічного та електротехнічного дослідження Харківським Науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Заслуженого професора М.С.Бокаріуса Міністерства юстиції України (далі - ХНДІСЕ) складено висновок № 575/4448, за змістом якого технічною причиною виникнення пожежі є займання ізоляції електричного дроту в автомобілі "Mercedes-Benz Actros 1884" під впливом електричної дуги, яка утворилася в результаті короткого замикання; коротке замикання утворилося внаслідок ушкодження ізоляційного матеріалу електричного дроту, що знаходився під напругою в районі поперечної балки рами автомобіля, яка мала негативний потенціал, електрична дуга спричинила займання горючих матеріалів автомобіля з подальшим розвитком полум'я на поруч розташовані транспортні засоби. Таким чином, причиною виникнення пожежі були не зовнішні фактори, а саме недостатність ізоляційних властивостей електричного дроту, тобто, дефект автомобіля "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_1.

Також відповідно до наданої позивачем копії висновку № 264 інженерно-технічного дослідження від 24.09.2015, виконаного судовим експертом Голанд М.О. (свідоцтво Міністерства юстиції України НОМЕР_2 від 03.04.2007, термін дії продовжено до жовтня 2016 року), автомобіль "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_1 зайнявся без зовнішніх причин і був продукцією, що мала дефект, не відповідав рівню безпеки, на яку споживач або користувач має розраховувати, виходячи з усіх обставин.

Суди встановили, що відповідно до копії висновку судової технічної експертизи № 2488-14 від 10.06.2015, виконаним Дніпропетровським НДІСЕ Міністерства юстиції України, технічною причиною виникнення пожежі є займання ізоляції електричного дроту в автомобілі "Mercedes-Benz Actros 1884" д.р.н. НОМЕР_1 під впливом електричної дуги, що утворилася внаслідок короткого замикання. Причиною порушення короткого замикання в електричній мережі автомобіля є порушення ізоляції електропровідника, яке могло виникнути в процесі експлуатації через теплове старіння ізоляційних матеріалів, перенапруження ланцюгів електричної мережі, наявність виробничого дефекту в системі електропостачання автомобіля. При дослідженні слідів термічної дії не виявлено осередків, які б вказували на розповсюдження полум'я по пароповітряній суміші легкозаймистих речовин. Ці речовини могли б використовуватися, як самі по собі, так і у складі сумішей, а також в технічних засобах (пристроях) для горіння. Технічних засобів (приладів) та їх залишків в осередковій зоні пожежі не виявлено. В осередковій зоні пожежі не передбачені штатні джерела відкритого вогню.

Враховуючи, що займання автомобіля марки Mersedes Benz Actoz 1884, д.р.н. НОМЕР_1, яке сталося внаслідок його дефекту, призвело до пошкодження автомобіля позивача -"Mersedes Benz 906", що знаходився поруч, позивач звернувся з позовом до відповідача, як відповідальної особи, яка ввезла на митну територію України автомобіль з ознаками дефекту, про стягнення завданої шкоди.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, керуючись вимогами статей 1210, 1211 Цивільного кодексу України, Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту продукції" дійшов висновку, що відповідач несе відповідальність за заподіяну позивачу шкоду як виробник, оскільки є особою, що такий продукт ввезла на митну територію України.

Переглядаючи справу у повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду, вказавши, що відповідач є особою, яка офіційно ввезла даний транспортний засіб "Mercedes-Benz Actros 1884" на митну територію України; зазначений автомобіль проходив технічне обслуговування в офіційного регіонального дилера Diamler AG в Західному регіоні - ТОВ "Західно-Український Автомобільний дім" 25.02.2012, що підтверджується рахунком № 91003798, актом виконаних робіт від 28.02.2012 № 91003798 та податковою накладною від 28.02.2013 № 363.

При цьому дослідивши наявні у матеріалах справи висновки експертиз як письмових доказів в розумінні статті 32 Господарського процесуального кодексу України, вказав, що ними у сукупності підтверджується факт самозаймання автомобіля, який спричинив пожежу, висновки експертиз із цього питання не є взаємовиключними.

Водночас апеляційний суд відхилив клопотання відповідача про призначення експертизи, витребування доказів з підстав, викладених у постанові, а також відхилила надані ним на стадії апеляційного провадження додаткові докази, як такі, що не спростовують висновків експертиз, взятих до уваги місцевим господарським судом.

Судова колегія зазначає, що за статтею 42 Конституції України держава здійснює контроль за якістю та безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт; згідно із приписами статті 1210 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном, у тому числі таким, що є складовою частиною іншого рухомого чи нерухомого майна, включаючи електроенергію, підлягає відшкодуванню виготовлювачем товару або іншою особою, визначеною відповідно до закону. 

Законом України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" встановлено порядок та підстави відшкодування шкоди, заподіяної особі внаслідок недоліків товару, який є рухомим майном. Таке відшкодування шкоди не залежить від того, чи перебували потерпілий та заподіювач шкоди у договірних відносинах.

Суб'єктами права вимоги у розумінні наведеного вище Закону є будь-які особи, яким завдано майнової та (або) моральної шкоди внаслідок недоліків товару, як безпосередні покупці продукції, так і особи, яким товар перейшов на законних підставах, або сторонні особи.

Боржниками у таких зобов'язаннях відповідно до статті 1210 Цивільного кодексу України є, зокрема, виготовлювач товару або інша особа, визначена відповідно до закону, у разі завдання шкоди внаслідок недоліків товару, що є рухомим майном. За частиною другою статті 7 Закону України "Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції" будь-яка особа, яка ввезла на територію України продукцію з метою її продажу, передання в найм, оренду, лізинг або розповсюдження в будь-якій іншій формі в ході господарської діяльності, несе відповідальність як виробник.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України сторони повинні довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до предмету та підстав поданого позову позивач повинен довести належними доказами наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, причинно-наслідковий зв'язок між заподіяною шкодою та дефектом.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для вирішення господарського спору.

Судова колегія зазначає, що суди попередніх інстанцій дослідили та на підставі письмових доказів, які відповідають ознакам належності та допустимості, містять фактичні дані про істотні у цій справі обставини, встановили наявність завданої позивачу шкоди, наявність дефекту в продукції, причинного зв'язку між дефектом та завданою шкодою; відповідач, натомість, не довів обставин, які звільняли б його від відповідальності.

Місцевий господарський суд належним чином відобразив у своєму рішення доводи та заперечення кожної зі сторін; суд апеляційної інстанції розглянув та мотивовано відхилив клопотання, доводи та докази відповідача.

Доводи касаційної скарги не спростовують належно та повно встановлених судами істотних обставин справи та законності їх правових висновків відповідно до наведених вище положень законодавства.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди вирішили спір відповідно до вимог статей 33, 34, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи.

Підстав для скасування прийнятих у справі рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1117, пунктом 1 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автокапітал" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 у справі № 910/17944/15 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 19.07.2016 залишити без змін.

Головуючий Л. Рогач
Судді: І. Алєєва
Т. Дроботова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/64233322

[ANTIRAID]

ВХСУ согласился с судами низших инстанций и указал, что должниками в таких обязательствах в соответствии со статьей 1210 Гражданского кодекса Украины является, в частности, изготовитель товара или другое лицо, определенное в соответствии с законом, в случае причинения вреда вследствие недостатков товара, являющегося движимым имуществом. Согласно части второй статьи 7 Закона Украины "Об ответственности за вред, причиненный вследствие дефекта в продукции" любое лицо, которое ввезло на территорию Украины продукцию с целью ее продажи, передачи в аренду, аренду, лизинг или распространения в любой другой форме в ходе хозяйственной деятельности, несет ответственность как производитель.