Постановление ВСУ по пересмотру о праве ипотекодателя не привлеченного к спору о взыскании долга оспорить решение в кассационном порядке

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів Лященко Н.П., 
Охрімчук Л.І., 
Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі – ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 3 березня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі – ЗАТ «Промінвестбанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір НОМЕР_1, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 317 тис. дол. США зі строком повернення до 15 лютого 2027 року. Позивач зазначив, що 17 грудня 2012 року між ним та ЗАТ «Промінвестбанк» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким ЗАТ «Промінвестбанк» відступило право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи». Крім того, ОСОБА_1 узятих на себе зобов’язань за зазначеним кредитним договором належним чином не виконував, унаслідок чого станом на 1 грудня 2013 року утворилася заборгованість у сумі 3 млн 288 тис. 173 грн 53 коп. 

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Кредитні ініціативи» просило позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 3 березня 2007 року НОМЕР_1, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Шевченківський районний суд м. Львова рішенням від 18 травня 2015 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Кредитні ініціативи» відмовив.

Апеляційний суд Львівської області 28 квітня 2016 року скасував рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 18 травня 2015 року та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» задовольнив: стягнув на його користь з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 3 березня 2007 року НОМЕР_1 у розмірі 3 млн 288 тис. 173 грн 53 коп.; вирішив питання про розподіл судових витрат.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 20 березня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на підставі статті 324 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) повернула заявниці. 

8 червня 2017 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_2 із заявою про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, та на невідповідність зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування підстав подання заяви про перегляд судового рішення заявниця послалась на постанову Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року.

У зв’язку із цим ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року, а справу передати до суду касаційної інстанції для вирішення питання про відкриття провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 2, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права – при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом статті 3604 ЦПК України Верховний Суд України задовольняє заяву за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу. 

Суди під час розгляду справи встановили, що 3 березня 2007 року між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір НОМЕР_1, на підставі якого останній отримав кредит у розмірі 317 тис. дол. США зі строком повернення до 15 лютого 2027 року. 

17 грудня 2012 року між ТОВ «Кредитні ініціативи» та ЗАТ «Промінвестбанк» було укладено договір відступлення права вимоги, згідно з яким право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 3 березня 2007 року НОМЕР_1 набуло ТОВ «Кредитні ініціативи».

ОСОБА_1 узятих на себе зобов’язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв’язку із чим виникла заборгованість зі сплати кредиту, яка станом на 1 грудня 2013 року складала 3 млн 288 тис. 173 грн 53 коп. 

19 жовтня 2013 року ТОВ «Кредитні ініціативи» ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимогу щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 3 березня 2007 року НОМЕР_1 із застереженням про звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що з метою забезпечення виконання зобов’язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ «Промінвестбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, посвідчений 7 березня 2007 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за НОМЕР_2, предметом якого є будинок АДРЕСА_1, який складається із житлового будинку площею S_1, житлової надбудови площею S_2, гаража площею S_3, хвіртки, замощення та огорожі.

Повертаючи ОСОБА_2 касаційну скаргу, суд касаційної інстанції виходив з того, що оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось питання про права, свободи чи обов’язки заявниці. 

Разом з тим у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 22 лютого 2017 року міститься висновок про те, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення й ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

Отже, існує неоднакове застосування статті 129 Конституції України та статті 324 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення зазначеної невідповідності, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. 

Згідно з пунктом 8 частини третьої цієї статті однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Щодо офіційного тлумачення цієї норми Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року ¹ 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

У своїй заяві ОСОБА_2 зазначає, що 7 березня 2007 року на забезпечення виконання кредитного договору, укладеного з ОСОБА_1 з нею було укладено договір іпотеки, згідно з яким вона передала в іпотеку житловий будинок.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов’язана повідомити суд про цю третю особу (частина перша статті 36 ЦПК України).

Отже, висновок суду касаційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 права на касаційне оскарження судових рішень на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов’язки, є передчасним та суперечить змісту статті 324 ЦПК України.

З огляду на зазначене ухвала суду касаційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603, 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 березня 2017 року скасувати, справу направити до суду касаційної інстанції для вирішення питання про прийняття касаційної скарги. 

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді:
Н.П. Лященко
Л.І. Охрімчук
В.М. Сімоненко

ПРАВОВИЙ ВИСНОВОК
у справі за № 6-1166цс17

Відповідно до частини першої статті 324 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, рішення і ухвали апеляційного суду, ухвалені за результатами апеляційного розгляду.

На забезпечення виконання кредитного договору між банком та заявницею було укладено договір іпотеки, за умовами якого вона передала в іпотеку житловий будинок.

Відповідно до частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов’язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Сторона, в якої за рішенням суду виникне право заявити вимогу до третьої особи або до якої у такому випадку може заявити вимогу сама третя особа, зобов’язана повідомити суд про цю третю особу (частина перша статті 36 ЦПК України).

Отже, висновок суду касаційної інстанції про відсутність у заявниці права на касаційне оскарження судових рішень на тій підставі, що суд не вирішував питання про її права та обов’язки, є передчасним та суперечить змісту статті 324 ЦПК України.

Суддя Верховного Суду України В.І. Гуменюк

Постанова від 13 вересня 2017 року № 6-1166цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/33C178BD44FAE4B4C22581AE004D5C93

[ANTIRAID]

ВСУ указал, что в соответствии с действующим законодательством ипотекодатель, которого не привлекли к участию в споре о взыскании задолженности по кредиту в котором залогом выступает переданное таким ипотекодателем имущество, имеет право подавать кассационную жалобу в связи с тем, что таким решением в результате также решаются и его права.