Определение ВССУ об отказе в обращении взыскания на ипотеку, в связи с отсутствием оценки и всех составляющих задолженности

[ANTIRAID]

Державний герб України

УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року

м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О., суддів: Євграфової Є.П.,Кадєтової О.В., Карпенко С.О.,Мостової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, які діють у своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_8, третя особа - служба у справах дітей Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_9, на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернулось до суду з указаним позовом, просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 24 вересня 2007 року у розмірі 4 343 247 грн 44 коп. звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно із Законом України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, а також виселити ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з указаної квартири без надання іншого жилого приміщення із відстроченням виконання рішення суду у цій справі на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Позовні вимоги обґрунтовано невиконанням ОСОБА_6 умов кредитного договору, який було укладено між ним та АКБ «ТАС-Комерцбанк» 24 вересня 2007 року.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 23 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 року, позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0050/0907/71-173 від 24 вересня 2007 року, розмір якої на 24 травня 2015 року становить 4 343 247 грн 44 коп., шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності. Виселено ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 із вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення. Відстрочено виконання рішення у справі на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_9, просить скасувати судові рішення у справі, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_6 не виконує умов договору кредиту, а тому позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте повністю з висновками апеляційного суду погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що 24 вересня 2007 АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_6 уклали кредитний договір № 0050/0907/71-173 з подальшими змінами і доповненнями, внесеними договором про внесення змін і доповнень № 1 від 04 листопада 2009 року та додатковими угодами від 16 лютого 2010 року та 12 квітня 2010 року про зменшення розміру процентної ставки.

За умовами кредитного договору банк зобов'язався надати ОСОБА_6 грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 100 000,00 доларів США на строк з 24 вересня 2007 року по 24 вересня 2026 року зі сплатою 12,5 % річних.

З метою забезпечення виконання кредитного договору 24 вересня 2007 АКБ «ТАС- Комерцбанк» та ОСОБА_6 уклали іпотечний договір № 0050/0907/71-173-2-125, який посвідчений приватним нотаріусом КМНО Глушко Л.В., предметом якого є квартира АДРЕСА_1, загальною площею 41,40 кв. м, житловою площею 21,70 кв. м, яка належить ОСОБА_6 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 вересня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Глушко Л.В.

Відповідно до довідки форми № 3 КП «Дирекція управління та обслуговування житлового фонду» структурного підрозділу Центр обслуговування споживачів № 1 від 04 квітня 2014 року, у даній квартирі зареєстровані відповідачі та їх неповнолітня донька.

28 листопада 2012 року ПАТ «Сведбанк» (який є правонаступником АКБ «ТАС- Комерцбанк») та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» уклали договір факторингу № 15, відповідно до умов якого банк передав (відступив) фактору за кредитними та забезпечувальними договорами право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків.

28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (клієнт) та ТОВ «Кредитні ініціативи» (фактор) уклали договір факторингу, відповідно до умов якого клієнт передав (відступив) фактору за кредитними договорами право вимоги від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків.

28 листопада 2012 року ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» та ТОВ «Кредитні ініціативи» уклали договір про передачу прав за іпотечними договорами, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Мироник О.В. За умовами цього договору новий іпотекодержатель ТОВ «Кредитні ініціативи» отримав право вимоги за іпотечними договорами, у тому числі і за іпотечним договором № № 0050/0907/71-173-Z-125 від 24 вересня 2007 року.

Доводи касаційної скарги, що позивачем надано невірний та необґрунтований розрахунок не можуть бути підставами для скасування судових рішень, оскільки відповідачами в передбаченому процесуальним законодавством порядку свого розрахунку заборгованості за кредитним договором суду не надано.

Разом з тим згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до положень ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Апеляційний суд, маючи повноваження по встановленню обставин справи та дослідженню доказів, не виконав обов'язків покладених на нього цивільним процесуальним законодавствомта не звернув уваги, що встановлення початкової ціни для подальшої реалізації предмета іпотеки на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності не може розцінюватись як визначення початкової вартості предмета іпотеки, необхідність зазначення якої містять норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку». Крім того, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, не зазначив у рішенні всіх необхідних складових, передбачених зазначеною нормою.

Про необхідність зазначення у резолютивній частині рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки ціни у грошовому виразі зазначено і у постанові Верховного Суду України у справі № 6-1239цс16.

Таким чином ухвала апеляційного суду постановлена при неповному з'ясуванні обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 338, 343, 344, 345, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6, в інтересах якого діє ОСОБА_9, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від 04 листопада 2015 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий В.О. Кузнєцов Є.П.
Судді: Євграфова О.В. Кадєтова С.О. Карпенко Г.І. Мостова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/67680189

[ANTIRAID]

Это наше решение. ВССУ указал, что апелляционный суд, имея полномочия по установлению обстоятельств дела и исследованию доказательств, не выполнил обязанностей возложенных на него гражданским процессуальным законодавствомта не обратил внимания, что установление начальной цены последующей реализации предмета ипотеки на основании оценки, проведенной субъектом оценочной деятельности не может расцениваться как определение начальной стоимости предмета ипотеки, необходимость указания которой содержат нормы ст. 39 Закона Украины «Об ипотеке».

Кроме того, суд первой инстанции, с которым согласился суд апелляционной инстанции, не указал в решении всех необходимых составляющих, предусмотренных указанной нормой.

[west11]

Могут ведь увидеть несоответствие судебного решения требованиям Закона. Когда хотят...