Постановление ВСУ по пересмотру об обязательной отмене решения в случае если им приняты решения касающиеся прав лица привлеченного только на стадии апелляции

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 жовтня 2017 року

м. Київ
 
Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., 
Ємця А.А., 
 
за участю представників: 

позивача – ОСОБА_4, ОСОБА_5, 
відповідача – ОСОБА_3,
третьої особи: ОСОБА_6, –

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Черкаської області від 21 вересня 2016 року, постанови Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 13 лютого 2017 року у справі № 925/1076/16 за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інсан» (далі – ТОВ «Інсан» або Товариство), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, – ОСОБА_1, про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що він є учасником ТОВ «Інсан». Рішеннями позачергових загальних зборів учасників Товариства від 24 вересня 2015 року та 30 березня 2016 року було зменшено статутний капітал відповідача і частку внеску позивача, внесено зміни до статуту та змінено керівника товариства. ОСОБА_2 не міг бути присутнім на цих загальних зборах, оскільки у дні їх проведення перебував у відрядженнях. Неповідомлення ОСОБА_2 про скликання позачергових загальних зборів учасників відповідача унеможливило його явку на збори та прийняття участі у голосуванні з питань порядку денного, що є безумовною підставою для скасування рішень таких зборів як таких, що порушують корпоративні права позивача на участь в управлінні Товариством. ОСОБА_1 не вніс своєї частки до статутного капіталу Товариства. ОСОБА_2 просив визнати недійсними всі рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інсан», оформлені протоколом від 30 березня 2016 року № 36 і всі рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інсан», оформлені протоколом від 24 вересня 2015 року № 34. Після уточнення позовних вимог ОСОБА_2 просив суд додатково до вже заявлених позовних вимог зобов'язати відповідача внести зміни до статуту ТОВ «Інсан» у частині записів про частку позивача у статутному капіталі Товариства у розмірі 1 016 775 грн і здійснити перерозподіл часток учасників Товариства відповідно до фактичних внесків.

Відповідач (в особі виконавчого директора ТОВ «Інсан» ОСОБА_3) позов підтримав, просив визнати недійсними рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інсан», оформлені протоколами від 30 березня 2016 року № 36 і від 24 вересня 2015 року № 34. У відзиві на позовну заяву пояснив, що у ТОВ «Інсан» немає документів про повідомлення учасників щодо скликання зборів 30 березня 2016 року та 24 вересня 2015 року та їх порядку денного. Відсутні відомості про повідомлення позивача про скликання зборів у книзі реєстрації вихідної кореспонденції і немає протоколу реєстрації учасників на зборах 24 вересня 2015 року з підписом позивача. 

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21 вересня 2016 року позов задоволено: визнано недійсними всі рішення позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інсан», оформлені протоколами від 30 березня 2016 року № 36 та від 24 вересня 2015 року № 34.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року до участі у справі як третю особу на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ОСОБА_1 за його ініціативою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 лютого 2017 року постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд із підстав, передбачених п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, або за відсутності підстав для прийняття рішення про відмову в задоволенні позову – передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції із залученням до участі у справі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що ТОВ «Інсан» створено у 2011 році шляхом реорганізації приватного підприємства «Гарант Інвест 2000» та є єдиним правонаступником його прав і обов'язків.

Згідно з п. 3.1 Статуту (у редакції, затвердженій рішенням засновника від 1 грудня 2011 року № 19) єдиним учасником Товариства на момент його створення є ОСОБА_2, частка якого складається із внеску у сумі 2 000,00 грн і становить 100 % у статутному капіталі ТОВ «Інсан».

13 липня 2012 року позивачем як засновником статутний капітал сплачено повністю.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 13 вересня 2013 року № 20, ОСОБА_1 прийнято до ТОВ «Інсан» як учасника, збільшено статутний капітал Товариства за рахунок його внеску в сумі 2 545,46 грн і сформовано статутний (складений) капітал Товариства у загальному розмірі 4 545,46 грн, який розподілено відповідно до внесених учасниками часток.

14 квітня 2014 року ОСОБА_1 внесено кошти у розмірі 2 545,46 грн до статутного капіталу Товариства. 

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 13 березня 2015 року № 22, ОСОБА_1 надано право підпису від імені ТОВ «Інсан» без довіреності, з огляду на що вирішено внести відповідні відомості до державного реєстру. 

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 18 березня 2015 року № 28, збільшено за рахунок додаткових вкладів учасників ТОВ «Інсан» статутний капітал Товариства до загального розміру 2 122 488,00 грн, розподілено статутний капітал Товариства між його учасниками таким чином: ОСОБА_1 – 52 % (1 103 673,00 грн), ОСОБА_2 – 48 % (1 018 775,00 грн), підписано та затверджено статут у новій редакції. 

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 18 березня 2015 року № 28-1, погоджено внесення ОСОБА_2 до статутного капіталу майнового внеску у виді нежилого приміщення, а саме – вбудовано-прибудованого приміщення магазину загальною площею 107,60 кв. м, та оцінено його у 1 014 775,00 грн, передачу майнового внеску вирішено оформити за актом приймання-передавання. 

1 квітня 2015 року ОСОБА_2 і ТОВ «Інсан» підписано відповідний акт приймання-передавання нерухомого майна, а 13 травня 2015 року Товариство отримало свідоцтво про право власності на вбудовано-прибудовані приміщення магазину. 

ОСОБА_1 свою частку для збільшення статутного капіталу Товариства не вніс.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 26 серпня 2015 року № 32, ОСОБА_2 з 26 серпня 2015 року звільнено з посади керівника ТОВ «Інсан», з 27 серпня 2015 року його призначено виконуючим обов'язки керівника Товариства до обрання керівника на постійній основі, надано ОСОБА_2 право підпису від імені Товариства без довіреності. 

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 24 вересня 2015 року № 34 (далі – Протокол № 34), вирішено:

– оголосити про зменшення статутного капіталу ТОВ «Інсан» до загального розміру в 10 000,00 грн. Провести розподіл статутного (складеного) капіталу Товариства між його учасниками, як в процентному, так і в грошовому виразі таким чином: 

1. ОСОБА_1 – сума внеску 8 000,00 грн, відсоток частки у статутному капіталі 80 %; 

2. ОСОБА_2 – сума внеску 2 000,00 грн, відсоток частки у статутному капіталі 20 %; 

– внести до статуту Товариства зміни відповідно до прийнятого рішення та затвердити статут Товариства у новій редакції; 

– повідомити кредиторів Товариства про зменшення статутного капіталу Товариства у встановленому законом порядку;

– оформити та подати до органів держреєстрації цей протокол загальних зборів і нову редакцію статуту Товариства для реєстрації відповідних змін в установленому порядку, призначивши особою, відповідальною за їх подання до органів державної реєстрації, ОСОБА_1

Підставою таких змін у Протоколі № 34 зазначено те, що на час цих загальних зборів обидва учасники не сплатили суму своїх внесків у повному обсязі. У цьому протоколі наведено інформацію про те, що ОСОБА_2, посилаючись на зазначені обставини, запропонував непропорційне зменшення номінальної вартості внесків учасників відповідно до фактично внесених учасниками грошових внесків.

У цьому протоколі зазначено учасників товариства, які особисто зареєструвалися для участі в роботі загальних зборів 24 вересня 2015 року, – ОСОБА_1 (52 % загальної кількості голосів) і ОСОБА_2 (48 % загальної кількості голосів).

Протокол № 34 підписано ОСОБА_2 (позивачем) як головою загальних зборів і ОСОБА_1 (третьою особою) як секретарем зборів. Справжність підписів на цьому протоколі сторони не оспорюють. У поясненнях ОСОБА_2 зазначив, що Протокол № 34 підписано ним в інший день, однак точних обставин його підписання і походження свого підпису вказати не може (т. 1, а.с. 71).

Нова редакція статуту, затверджена та зареєстрована 24 вересня 2015 року (Протокол № 34), підписана обома учасниками Товариства – позивачем і третьою особою (т. 1, а.с. 33–36).

Внесок до статутного капіталу Товариства у розмірі 5 454,54 грн здійснено ОСОБА_1 23 грудня 2015 року.

Рішенням загальних зборів учасників Товариства, оформленим протоколом від 30 березня 2016 року № 36 (далі – Протокол № 36): 

– призначено з 31 березня 2016 року ОСОБА_1 директором Товариства, а ОСОБА_2 звільнено від виконання обов'язків керівника Товариства у зв'язку з призначенням директора на постійній основі; 

– вирішено оформити та подати до органів державної реєстрації цей протокол загальних зборів учасників для реєстрації відповідних змін в установленому законом порядку, призначено особою, відповідальною за їх подання до органів державної реєстрації, виконавчого директора товариства ОСОБА_3. 

Протокол № 36 підписано ОСОБА_1 (третьою особою) як головою і як секретарем зборів.

Пунктом 10.6 Статуту Товариства, затвердженого загальними зборами учасників Товариства (протокол від 1 вересня 2015 року № 33), що діяв на дату проведення загальних зборів учасників Товариства 24 вересня 2015 року, рішення яких оформлені Протоколом № 34, визначено, що внесення змін до статуту Товариства, зміна розміру його статутного капіталу належить до виключної компетенції загальних зборів учасників Товариства.

Пунктом 10.1 Статуту Товариства, який діяв станом на 24 вересня 2015 року, встановлено, що вищим органом управління Товариством є збори учасників. 

Пунктом 10.2 цієї редакції Статуту встановлено, що загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх довірені особи), що володіють в сукупності не менш, ніж 75 % загальної кількості голосів, на той час як згідно з п. 10.8 Статуту з питання щодо визначення розміру статутного капіталу рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосують учасники, що володіють в сукупності не менш ніж 75 % загальної кількості голосів.

Положеннями Статуту ТОВ «Інсан» не передбачено чіткого порядку повідомлення учасника Товариства про загальні чергові чи позачергові збори.

Аналогічні положенні наведено і в Статуті Товариства у редакції, яка діяла станом на 30 березня 2016 року (дата проведення загальних зборів учасників Товариства, рішення яких оформлено Протоколом № 36). 

ОСОБА_2 надав документи, в яких зазначено, що з 23 по 25 вересня 2015 року він перебував у м. Києві, з якого трансфером прибув до м. Харкова для участі у розширеному засіданні Антикризової ради громадських організацій України та правління Українського союзу промисловців і підприємців, до м. Черкаси, де проводилися збори учасників Товариства 24 вересня 2015 року, прибув 26 вересня 2015 року (т. 1, а.с. 49–50, 71). Із 28 березня 2016 року по 2 липня 2016 року ОСОБА_2 перебував у Канаді, що підтверджується відмітками із закордонного паспорта позивача та даними зворотного посадочного квитка на літак і відомостей про його замовлення (т. 1, а.с. 51–54).

Суд дійшов висновку, що доказів на підтвердження повідомлення позивача про скликання загальних зборів та проведення реєстрації учасників як зборів 24 вересня 2015 року, так і зборів 30 березня 2016 року не надано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що:

– неповідомлення позивача про скликання позачергових загальних зборів учасників ТОВ «Інсан» 24 вересня 2015 року та 30 березня 2016 року унеможливило його явку на збори та прийняття участі у голосуванні з питань порядку денного, що є безумовною підставою для скасування всіх рішень цих зборів, які порушують корпоративні права позивача як учасника Товариства на участь в управлінні ним; 

– при проведенні позачергових загальних зборів 30 березня 2016 року єдиний присутній на цих зборах учасник ТОВ «Інсан» ОСОБА_1 не міг одночасно бути і головою, і секретарем зборів, оскільки у п. 12.11 Статуту Товариства в редакції від 24 вересня 2015 року, яким керувався ОСОБА_1 при проведенні зборів 30 березня 2016 року, прямо зазначено, що рішення загальних зборів оформляються протоколом, який підписує голова і секретар зборів. 

Подану позивачем заяву від 21 вересня 2016 року про уточнення позовних вимог суд першої інстанції не прийняв до розгляду, оскільки: розцінив таку заяву як пред'явлення додаткової позовної вимоги із самостійним предметом і підставою позову порівняно із раніше поданими позовними вимогами, що виключає її прийняття до розгляду; заяву подано після початку розгляду справи по суті, який відбувся 14 вересня 2016 року.

Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що матеріалами справи підтверджується наявність безумовної підстави для визнання недійсними рішень загальних зборів, оформлених Протоколом № 34 і Протоколом № 36, проте зауважив, що:

– підставою для визнання недійсними оспорюваних рішень є саме прийняття загальними зборами таких рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів та, відповідно, кворуму для прийняття рішень, а не порушення порядку повідомлення позивача про скликання спірних загальних зборів. У день проведення позачергових загальних зборів Товариства 24 вересня 2015 року та 30 березня 2016 року у м. Черкаси позивач фізично не міг бути присутнім на цих зборах, отже, враховуючи, що частка позивача у статутному капіталі Товариства на дату проведення перших з оспорюваних загальних зборів становила 48 %, відповідно до приписів ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», такі загальні збори не є повноважними;

– чинне законодавство не пов'язує дійсність або недійсність рішень загальних зборів із фактом наступного ймовірного підписання їх учасником, або виконання таких рішень юридичної особою та, відповідно, не надає суду підстав для відмови у позові у таких випадках;

– предметом розгляду у цій справі є виключно вимоги про визнання недійсними рішень позачергових загальних зборів учасників Товариства, оформлених Протоколами № 36 та № 34, з підстав їх невідповідності положенням чинного законодавства, на той час як добросовісність та/або недобросовісність реалізації позивачем і третьою особою своїх корпоративних прав, а також створення та/або нестворення перешкод один для одного у реалізації таких прав не є предметом розгляду цього спору.

Щодо посилань третьої особи на те, що судом першої інстанції порушено його права, а саме не залучено його до участі у справі, апеляційний суд зазначив про те, що не підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в разі незалучення ним до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо це не призвело до прийняття неправильного рішення. Рішення суду у цій справі в будь-якому випадку вплине на права та обов'язки ОСОБА_1, а відтак, він мав бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, проте незалучення судом першої інстанції зазначеної особи до участі у справі, з огляду на те, що спір судом першої інстанції по суті розглянуто правильно, не є підставою для скасування оскаржуваного рішення. 

Суд касаційної інстанції в повному обсязі погодився із висновками апеляційного суду.

В обґрунтування заяви про перегляд з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК, надано копію постанови Верховного Суду України від 31 січня 2006 року у справі № 149/66-40/125 за позовом про спонукання до укладення договору купівлі-продажу акцій, якою усі судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Відтак, апеляційний господарський суд зобов’язаний був повторно переглянути справу з урахуванням додатково поданого доказу, який виник після прийняття рішення судом першої інстанції, проте суттєво впливає на правильне вирішення справи. 

В обґрунтування заяви про перегляд з підстави, передбаченої п. 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК, надано копію постанови Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року у справі № 916/3566/14 за позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів товариства, якою відмовлено у задоволенні заяви про перегляд з огляду на те, що суди усіх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про безпідставність позовних вимог. Суд касаційної інстанції, з висновками якого погодився Верховний Суд України, виходив із того, що ані Закон України «Про господарські товариства», ані статут товариства не містять обов'язкової вимоги про отримання учасником повідомлення про скликання зборів, лише ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» визначено, що про проведення загальних зборів товариства повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Цієї норми Закону було дотримано. Відтак, посилання позивача на неналежне повідомлення його про проведення загальних зборів є безпідставним. Крім того, судами встановлено, що протоколи загальних зборів товариства містять усі необхідні відомості щодо складу зареєстрованих на зборах учасників, розміру їх внеску до статутного фонду із зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Ці протоколи було підписано головою та секретарем зборів товариства. Відсутність переліку учасників зборів як окремого документа відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства» не впливає на результати прийняття рішень загальними зборами учасників товариства та не може бути підставою для визнання таких зборів недійсними.

Отже, має місце невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. 

Забезпечуючи єдність судової практики, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого. 

Статтею 129 Конституції України закріплено такі основні засади судочинства як: рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Зазначені принципи знайшли своє відображення у ст.ст. 4І, 43 ГПК, а тому господарські суди зобов’язані реалізовувати їх під час здійснення господарського судочинства. 

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, ратифіковану Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (далі – Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. 

Так, згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення суду у будь-якому випадку вплине на права та обов’язки ОСОБА_1, а відтак він мав бути залучений до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Незалучення ОСОБА_1 до участі у справі з огляду на приписи ч. 2 ст. 104 ГПК, а також на те, що спір судом першої інстанції по суті розглянуто правильно, не є підставою для скасування рішення.

Разом із тим ч. 3 ст. 104 ГПК встановлено перелік порушень норм процесуального права, які є безумовною підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема якщо господарський суд прийняв рішення про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Такі порушення у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п. 1 ст. 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Отже, встановивши, що засновниками ТОВ «Інсан» є ОСОБА_2 (позивач) і ОСОБА_1 (третя особа, яка володіє 80 % статутного капіталу Товариства та є виконавчим органом цього Товариства) та що рішення суду у цій справі у будь-якому випадку вплине на права та обов’язки третьої особи, суд фактично обмежив право останнього на доступ до правосуддя з використанням ним відповідних процесуальних інструментів під час розгляду справи в порядку позовного провадження, гарантованого п. 1 ст. 6 Конвенції. 

Висновок суду касаційної інстанції про те, що третя особа мала можливість в ході апеляційного провадження надати усі необхідні пояснення та докази на спростування позовних вимог, суперечить висновку апеляційного суду, який посилання третьої особи на певні обставини та докази, які їх підтверджують, до уваги не взяв і не досліджував, виходячи з того, що встановлення таких обставин не вплине на вирішення спору між сторонами по суті. Зокрема, суд не звернув уваги, що від імені відповідача позов визнав виконавчий директор ОСОБА_3, на той час як за змістом Протоколу № 36 і протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Інсан» від 9 вересня 2016 року № 38 (т. 1, а.с. 186–187) директором цього Товариства є ОСОБА_1 (третя особа), а ОСОБА_3 із 9 вересня 2016 року виключено зі складу фізичних осіб, які мають право вчиняти дії від імені Товариства без довіреності.

Крім того, ОСОБА_1 було відмовлено у клопотанні про витребування додаткових доказів в обґрунтування обставин, якими він заперечував позовні вимоги ОСОБА_2, незважаючи на те, що ОСОБА_1 не міг заявити такого клопотання в суді першої інстанції, оскільки не брав участі у розгляді справи. Надані ним докази на підтвердження повідомлення учасників Товариства про скликання загальних зборів судами не досліджувалися та не оцінювалися, як і не оцінювався факт наявності підпису усіх учасників Товариства на Протоколі № 34 та на новій редакції статуту Товариства, затвердженого цим протоколом. 

З огляду на зазначене постановлені у справі, що розглядається, судові рішення є перепоною у здійсненні належного судового провадження і в реалізації ОСОБА_1 гарантованого Конвенцією права на суд.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст.ст. 32–34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов’язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Водночас відповідно до ст. 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку. 

Відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з’ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень. 

Зважаючи на викладене, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з пп. «а» п. 1 ч. 2 ст. 11125 ГПК.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», ст.ст. 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 21 вересня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 14 грудня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 13 лютого 2017 року у справі № 925/1076/16 скасувати.

Справу № 925/1076/16 передати на розгляд до Господарського суду Черкаської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді:
І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 4 жовтня 2017 року № 3-659гс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/5B1AB388418212E4C22581C200205CB6

[ANTIRAID]

ВСУ исходя из фактических обстоятельств дела и отказе суда апелляционной инстанции удовлетворить ходатайства лица привлеченного третьим лицом без самостоятельных требований о истребовании необходимых для решения корпоративного спора документов отменил принятые решения и направил дело в первую инстанцию.

ВСУ указал, что решение считается затрагивающим права и обязанности лица, не привлеченного к участию в деле, если в мотивировочной части решения содержатся выводы суда о правах и обязанностях этого лица, или в резолютивной части решения суд прямо указал о правах и обязанностях таких лиц. В таком случае решение нарушает не только материальные права лиц, не привлеченных к участию в деле, но и их процессуальные права, вытекающие из сформулированного в п. 1 ст. 6 Конвенции положения о праве каждого на справедливое судебное разбирательство при определении его гражданских прав и обязанностей.