Постановление ВСУ по пересмотру о возможности без последствий расторжения договора аренды земли не платить сумму с учетом индексации

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Романюка Я.М., 
суддів: Гуменюка В.І.,
Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,
Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра», треті особи: Відділ Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області, про розірвання договору оренди землі за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Іскра» (далі – СТОВ «Іскра»), треті особи: Відділ Держгеокадастру у Городнянському районі Чернігівської області, Городнянська районна державна адміністрація Чернігівської області (далі – Городнянська РДА Чернігівської області), про розірвання договору оренди землі, посилаючись на те, що між ОСОБА_2 та СТОВ «Іскра» 30 березня 2015 року було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_1, площею S_1, кадастровий номер НОМЕР_2, строком на 10 років. Орендна плата визначена в розмірі 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

ІНФОРМАЦІЯ¬_1 ОСОБА_2 помер, а 01 грудня 2016 року позивачка, як спадкоємець отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме земельну ділянку площею S_1, кадастровий номер НОМЕР_2, і набула всіх прав орендодавця відповідно умов договору. 

За пунктом 10 оспорюваного договору оренди земельної ділянки обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації. 

Усупереч умовам договору виплата орендної плати проводиться без урахування індексації, що призвело до неповної виплати орендної плати відповідно до умов договору. 

Посилаючись на положення статей 24, 31 Закону України «Про оренду землі», позивачка просила розірвати договір оренди землі від 30 березня 2015 року.

Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 16 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 26 квітня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті касаційного провадження. 

У поданій до Верховного Суду України заяві ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду касаційної інстанції з направленням справи на новий касаційний розгляд, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 141 Земельного кодексу України (далі – ЗК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту статті 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

У справі, рішення в якій переглядається, суд установив такі факти та обставини.

ОСОБА_2 на праві власності належала земельна ділянка площею S_1, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер НОМЕР_2).

30 березня 2015 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Іскра» був укладений договір оренди земельної ділянки площею S_1, яка знаходиться на території Володимирівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, строк оренди становить 10 років, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва; нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 43 294,79 грн. 

Згідно з пунктами 9 - 11 укладеного договору оренди земельної ділянки орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації; орендна плата вноситься протягом року, але не пізніше 31 грудня поточного року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. 

01 грудня 2016 року позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею S_1, яка розташована на території Володимирівської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

У ході розгляду справи сторони не заперечували, що орендна плата за 2015 та 2016 роки була виплачена без урахування індексації.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, несплата якої не в повному обсязі не позбавляє позивача можливості звернутися до суду з позовом про стягнення недоплаченої орендної плати. 

У наданій для порівняння ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 березня 2017 року суд касаційної інстанції, погодившись з рішенням суду першої інстанції, яким було розірвано договір, виходив з того, що часткове невиконання обов’язку зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, що свідчить про наявність підстав для його розірвання. 

В іншій ухвалі цього ж суду від 15 лютого 2017 року суд касаційної інстанції виходив з того, що в разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичного порушення договору оренди земельної ділянки, ця обставина може бути підставою для розірвання такого договору.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. 

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов’язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Судом встановлено, що згідно з інформацією, наданою відділом статистики у Городнянському районі від 16 лютого 2017 року, індекс інфляції за 2015 рік становив 143, 3 %, за 2016 рік - 112, 4 %. 

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, оскільки не встановлено систематичної несплати відповідачем орендної плати, адже відповідач виплатив орендну плата за 2015 та 2016 роки, однак без урахування індексації, що передбачено пунктом 10 спірного договору оренди. 

З огляду на встановлені фактичні обставини та з урахуванням положень законодавства стосовно врегулювання відносин, пов’язаних з орендою землі, зокрема, положень ЦК України, суди у справі, яка переглядається, при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України, не встановивши систематичної несплати відповідачем орендної плати та істотності порушення СТОВ «Іскра» договору, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову на підставі зазначеної норми ЗК України. 

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_2 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Романюк
Судді: В.І. Гуменюк 
Н.П. Лященко 
Л.І. Охрімчук
В.М. Сімоненко 

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ 
у справі за № 6-1449цс17 

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України (далі – ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Положеннями статті 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов’язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об’єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті «д» частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати. 

Разом з тим згідно із частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Системний аналіз зазначених положень законодавства та враховуючи врегулювання відносин, пов’язаних з орендою землі, зокрема, положеннями ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні питання щодо розірвання договору оренди з підстави, передбаченої пунктом «д» статті 141 ЗК України, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України, згідно якої необхідна наявність істотного порушення стороною договору.

Суддя Верховного Суду України Я.М. Романюк

Постанова від 11 жовтня 2017 року № 6-1449цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/92480CC8F18B4EC8C22581C4002FDE8C

[ANTIRAID]

ВСУ вместо защиты прав граждан решил предоставить возможность безнаказанно нарушать их права. В своем решении ВСу пришел к абсурдному выводу, что не полная выплата арендной платы являющаяся основанием для расторжения договора не может считаться существенным нарушением.

Конечно судьям ВСУ при зарплате в 250 000 грн в месяц тяжело понять не выплату пары тысяч гривен за аренду земли. Еще один пример Верховенства права и результата судебной реформы проведенной дилетантами. Подмена понятия верховенства закона на верховенство права дает неограниченные возможности для любых безнаказанных нарушений.