Постановление ВСУ по пересмотру о сроках исковой давности по требованиям железной дороги к грузополучателю за ненадлежащую оплату услуг

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА 
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2017 року

м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., 
суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., –
 
за участю представників: 
публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» – ОСОБА_1 
 ОСОБА_2 публічного акціонерного товариства
«АрселорМіттал Кривий Ріг» – ОСОБА_3 

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – ПАТ «Українська залізниця») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06 квітня 2017 року у справі № 904/6847/16 за позовом ПАТ «Українська залізниця» до публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») про стягнення 327 047,64 грн,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2016 року ПАТ «Українська залізниця» звернулося до суду з позовом до ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення 327 047,64 грн, з яких: 315 746,76 грн – збір за зберігання вантажу та 11 300,88 грн – плата за охорону вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у зв’язку із затримкою вагонів із вантажем на підходах до станції призначення з вини відповідача залізницею нараховано збір за зберігання вантажу та плату за охорону вантажу, суми яких внесено до накопичувальних карток. Проте, відповідач нараховані суми визнав частково, про що зазначив у зауваженнях до накопичувальних карток. Відповідно до порядку списання нарахованих сум, встановленого договором між сторонами, наявність у накопичувальних картках зауважень вантажовласника позбавило позивача права на їх списання з особового рахунку відповідача та, відповідно, одержання належних йому платежів.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» до винесення рішення судом заявило про застосування позовної давності.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ПАТ «Українська залізниця» 315 746,76 грн – збір за зберігання вантажу та 11 300,88 грн – плата за охорону вантажу.

Постановою Вищого господарського суду України від 06 квітня 2017 року постанову суду апеляційної інстанції скасовано, рішення суду першої інстанції залишено в силі. 

У заяві про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06 квітня 2017 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК), ПАТ «Українська залізниця», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 253, 261 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), статті 137 Статуту залізниць України, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 06 квітня 2017 року, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01 лютого 2017 року залишити в силі.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 04 квітня 2017 року у справі № 904/6704/16, від 26 червня 2017 року у справі № 904/6712/16, від 24 квітня 2017 року у справі № 904/6705/16, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені ПАТ «Українська залізниця» обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 02 січня 2008 року між державним підприємством «Придніпровська залізниця» (Залізниця) і відкритим акціонерним товариством (далі – ВАТ) «АрселорМіттал Кривий Ріг» (Вантажовласник) укладено договір № ПР/ДН-2-07/138/1808/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі – Договір), предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг, пов’язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до пункту 2.1 Договору Вантажовласник зобов’язується пред’являти залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень в електронному вигляді, при цьому оригінали заявок, оформлені на бланках ГУ-12(ГУ-12К) та заявки на подачу вагонів (контейнерів) надавати згідно Правил перевезень вантажів. Здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адрес.

Залізниця зобов'язується: приймати до перевезення та видавати вантажі Вантажовласника, подавати під навантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками та надавати вантажовласнику додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, у тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього договору (пункт 2.2 Договору); вести облік нарахованих і сплачених грошових коштів та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Кривий Ріг або Технологічний центр з обробки перевізних документів. Для проведення розрахунків і обліку сплачених грошових коштів Залізниця відкриває для Вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням коду платника № 7848688 коду вантажовідправника (вантажоодержувача) № 3437 (пункт 2.3 Договору).

Вантажовласник зобов’язується здійснювати безготівкову попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги, згідно діючих тарифів, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, за послуги за вільними тарифами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Залізниці або готівкою на станції. Одержані кошти залізниця зараховує на особовий рахунок вантажовласника. У разі наявності заборгованості, пені, першочергово погашається заборгованість і пеня (пункт 2.4 Договору).

Розмір попередньої оплати та періодичність її внесення визначається вантажовласником, виходячи із очікуваного обсягу перевезень додаткових послуг на підставі діючих тарифів, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею та послуг за вільними тарифами. Розмір плати за додаткові послуги, для яких відсутні тарифні ставки, визначається за домовленістю сторін і зазначається в додатку до цього договору (пункт 3.1 Договору).

У міру виконання перевезень та надання послуг Залізниця списує відповідні суми грошових коштів (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи), крім спірних, з особового рахунку Вантажовласника, на підставі оформлених установленим порядком перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами) і т.ін (пункт 3.2 Договору).

Залізниця на вимогу Вантажовласника надає йому через станцію перелік проплачених і списаних сум грошових коштів (пункт 3.3 Договору).

Залізниця і Вантажовласник несуть відповідальність за невиконання плану перевезень, згідно із Статутом залізниць України (пункт 4.1 Договору).

У разі відсутності на особистому рахунку Вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезень та додаткових послуг, а також відмови від оплати наданих послуг, Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та надання додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць України з одночасним віднесенням відповідальності на Вантажовласника за невиконання плану перевезень (статті 106, 108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності у Вантажовласника заборгованості Залізниця вправі відповідно до статей 51 та 62 Статуту затримати видачу вантажу, що надійшов, взяти його під заставу і реалізувати для покриття заборгованості (пункт 4.3 Договору).

Договір укладено строком на один рік і вступає в дію з моменту підписання його обома сторонами. Якщо жодна із сторін не звернеться письмово за один місяць до закінчення дії Договору з пропозицією до іншої сторони про припинення його дії, то цей Договір продовжує діяти до надходження такої пропозиції зі здійсненням всіх розрахунків за виконані залізничні перевезення та надані додаткові послуги (пункт 8.4 Договору).

05 травня 2011 року сторони уклали додаткову угоду № 14 до Договору, в якій вирішили в преамбулі та в тексті договору (контракту) найменування «ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» у всіх відмінках замінити на «ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».

У зв’язку з проведенням реєстрації ПАТ «Укрзалізниця», яке згідно з Законом України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» є правонаступником Укрзалізниці та підприємств і установ, реорганізованих шляхом злиття відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 червня 2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 20 січня 2016 року між сторонами укладено додаткову угоду № 35/32 до Договору, за умовами якої преамбулу Договору викладено в наступній редакції: «Регіональна філія «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця».

Судами також установлено, що за накладними №№ 46185740, 41633231, 41633041, 41632977, 41632993, 41633082, 41636366, 41636374, 41639816, 41636358, 41636341, 41636549, 41636523, 41636556, 41636325, 41636473, 41636333, 41633074, 41633108, 41633066, 41633033, 41632985, 41633058, 41633090, 41585209, 41585167, 41585159, 41582339, 41597808, 41597790, 41598152, 41609173, 41608712, 41608720, 41608647, 41609165, 41608662, 41615667, 41615659, 353260081, 35326040, 35327881, 35319813, 35320456, 35320407, 35320480, 35320449, 35327956, 32223042, 32223315, 51873909, 51873818, 51873792, 51873826, 51873891, 51873842, 51922383, 51922342, 51922359, 51922375, 41452970, 45878253, 45878261, 45917408, 45917432, 45917317, 45917465, 45917358, 51661239, 51661247, 51687762, 51687747, 51723021, 41475278, 41501156, 46060604, 41585191, 41585183, 41585118, 41585134, 41585100, 41601816, 41602566, 41602616, 41601972, 41574211, 41574062, 41574013, 41574088, 41574070, 41574021, 41574195, 41574187, 41574054, 41574120, 41578386, 41580564, 41580473, 41580580, 41580572, 41578436, 41581018, 41581059 Залізницею прийнято до перевезення обкотиші залізорудні, порожні власні вагони, вапняк для флюсування, кокс доменний, дріб’язок коксовий, контейнери власність ZIM, магнезитовий порошок кварцити, доломіт сирий, вироби кислотоупорні та вогнеупорні на адресу одержувача – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Відповідно до зазначених накладних станція та залізниця призначення Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці.

У зв’язку з неможливістю прийняття вагонів станцією Кривий Ріг –Головний Придніпровської залізниці через скупчення на станції призначення вантажу вагонів, що прибули на адресу ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг», у зв’язку з неприйняттям вагонів вантажовласником – ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, що прибув на його адресу, залізницею видано накази про затримку вагонів на підходах до станції призначення: 

за наказом від 11 лютого 2016 року № 232 о 13 год. 53 хв. затримано вагони (54 вагони, індекс поїзда 4573-55-4670, з вантажем окотиші залізорудні, № поїзда 3626) на станції Жовті Води-1 Придніпровської залізниці;

за наказом від 11 лютого 2016 року № 233 о 21 год. 23 хв. затримано вагони (57 вагонів, індекс поїзда 4666-87-4670, на своїх осях, № поїзда 3007) на станції Апостолове Придніпровської залізниці;

за наказом від 11 лютого 2016 року № 230 о 06 год. 40 хв. затримано вагони (51 вагон, індекс поїзда 3300-267-4670, з вантажем флюси, № поїзда 2114) на станції Гейківка Придніпровської залізниці;

за наказом від 13 лютого 2016 року № 244 о 00 год. 55 хв. затримано вагони (55 вагонів, індекс поїзда 4671-552-4670, з вантажем кокс, № поїзда 3554) на станції Новоблочна Придніпровської залізниці;

за наказом від 07 лютого 2016 року № 194 о 01 год. 45 хв. затримано вагони (45 вагонів, індекс поїзда 4671-396-4670, з вантажем контейнери-26, кокс-12, кварцит-2, доломіт-4, порошок магнезитовий-1, № поїзда 3571) на станції Мусіївка Придніпровської залізниці;

за наказом від 10 лютого 2016 року № 224 о 14 год. 57 хв. затримано вагони (53 вагони, індекс поїзда 4671-487-4670, на своїх осях, № поїзда 3112) на станції Чортомлик Придніпровської залізниці.

За наведеним фактом станціями затримки вагонів Жовті Води-1, Апостолове, Гейківка, Новоблочна, Мусіївка та Чортомлик складено акти про затримку вагонів форми ГУ-23а від 11 лютого 2016 року № 10, від 11 лютого 2016 року № 13, від 11 лютого 2016 року № 2, від 13 лютого 2016 року № 21/20, від 07 лютого 2016 року № 11, від 10 лютого 2016 року № 14 та передано повідомлення про затримку вагонів на станцію призначення Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці, яка проінформувала ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про затримку вагонів.

Також щодо наведених обставин станціями затримки вагонів складено акти загальної форми ГУ-23 від 11 лютого 2016 року № 10, від 11 лютого 2016 року № 2068, від 11 лютого 2016 року № 2, від 13 лютого 2016 року № 21, від 07 лютого 2016 року № 12, від 10 лютого 2016 року № 75, у яких зазначено початок і кінець затримки вагонів, а також їх номери.

На станції Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці складено акти загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг», якими встановлено, що затримка вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції сталася з вини відповідача (відмова вантажовласника у прийомі вагонів на під’їзну колію, зайнятість колій вагонами, які прибули на адресу останнього раніше) у період з моменту прибуття спірних вагонів на станцію підходу і до закінчення їх затримки.

Також станцією Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці складено акти загальної форми стосовно того, що диспетчер по вагонам магістрального транспорту ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не з’явився на підписання актів загальної форми ГУ-23 на віднесення на відповідальність вантажовласника.

На підставі актів загальної форми ГУ-23 станцією Кривий Ріг – Головний Придніпровської залізниці за накопичувальними картками форми ФДУ-92 від 15 лютого 2016 року № 16029068, № 16029070, № 16029071, від 16 лютого 2016 року № 16029074, № 16029075, № 16029076 нараховано збір за зберігання вантажу в розмірі 315 746,76 грн та плату за охорону вантажу в розмірі 11 300,88 грн. Ці накопичувальні картки підписані представником відповідача із зауваженнями, у яких він зазначив, що затримка спірних вагонів сталася не з його вини.

У справі, яка розглядається, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову у зв’язку з пропуском строку позовної давності. 

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, виходив із того, що день складання актів загальної форми, які фіксують початок і кінець затримки вагонів з вини відповідача, не може вважатися днем, коли позивач довідався про порушення свого права у розумінні частини першої статті 261 ЦК. Право позивача на отримання плати за надані послуги зі зберігання вантажу було порушено тільки після того, як представник відповідача підписав із зауваженнями накопичувальні картки форми ФДУ-92 від 15 і 16 лютого 2016 року, до яких було включено спірні суми. Отже, перебіг позовної давності починається з 16 лютого 2016 року і закінчується 15 серпня 2016 року. Оскільки позовну заяву та додані до неї матеріали позивачем направлено до суду поштою 12 серпня 2016 року, то строк позовної давності не пропущено.

Вищий господарський суд України, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 315 Господарського кодексу України (далі – ГК), статті 137 Статуту залізниць України, статті 267 ЦК, скасував постанову суду апеляційної інстанції і залишив в силі рішення суду першої інстанції, погодившись з його висновками щодо пропуску позивачем шестимісячного строку позовної давності, який у цих правовідносинах обчислюється з дня настання події – неприйняття вагонів вантажовласником, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23. 

Разом із тим у справах, копії постанов в яких надано для порівняння, Вищий господарський суд України при вирішенні спорів у подібних правовідносинах висловив правову позицію про те, що Статут залізниць України не є законом, тому встановлювати порядок обчислення перебігу строку позовної давності, відмінний від того, що встановлений ЦК, не може. День складання актів загальної форми не вважається днем, коли особа довідалася про порушення свого права, оскільки сам по собі акт загальної форми та акт про затримку вагонів, складені позивачем, жодним чином його право не порушує. Право позивача на отримання відповідних платежів порушено тільки після того, як представник відповідача підписав із зауваженнями накопичувальні картки, до яких включено спірні суми, внаслідок чого позивач був позбавлений права списати ці суми з особового рахунку відповідача. Отже, саме день підписання накопичувальних карток і є днем, з яким пов’язано перебіг позовної давності у цих правовідносинах.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого. 

Відповідно до статті 256 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК), а частиною першою статті 258 ЦК передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

За змістом частини першої статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Однак частиною другою статті 9 ЦК встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Так, згідно з частиною п’ятою статті 315 ГК для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Разом із цим за змістом пункту 137 Статуту залізниць України позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом шести місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється:

а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень – після закінчення п’ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу;

б) в усіх інших випадках – з дня настання події, що стала підставою для подання позову. 

Тобто наведені норми ГК і Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які встановлюють скорочений шестимісячний строк позовної давності та регулюють питання його перебігу відносно позову залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення. 

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що перебіг позовної давності за вимогами залізниці до вантажоодержувача про стягнення збору за зберігання вантажу починається від дня настання події, що стала підставою для подання позову.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 904/7033/16 (№ 3-658гс17).

Як установлено судами, підставою для подання позову у справі, яка розглядається, стала подія – неприйняття вагонів вантажовласником, про що складено акти загальної форми ГУ-23, на підставі яких відповідачеві нараховано збір за зберігання та охорону вантажу.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов правомірного висновку, що перебіг шестимісячного строку позовної давності у справі, яка розглядається, починається саме з дня настання події, що стала підставою для подання позову, а не з дня підписання відповідачем накопичувальних карток із зауваженнями.

Судом першої інстанції установлено, що позовну заяву подано поза межами шестимісячного строку, встановленого спеціальними нормами для позовів залізниці до вантажоодержувача, що випливають із перевезення. 

Ураховуючи викладене, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Оскільки суд касаційної інстанції правильно застосував норми права у рішенні, про перегляд якого подано заяву, у задоволенні заяви ПАТ «Українська залізниця» слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 06 квітня 2017 року у справі № 904/6847/16 відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок
Судді: І.С. Берднік
А.А. Ємець

Постанова від 18 жовтня 2017 року № 3-932гс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/F9E794236439372FC22581D00047118E
 

[ANTIRAID]

ВСУ в очередной раз, со ссылкой на ранее принятую правовую позицию указал, что согласно части пятой статьи 315 ГК для предъявления перевозчиком к грузоотправителям и грузополучателям исков, вытекающих из перевозки, устанавливается шестимесячный срок. При этом течение шестимесячного срока исковой давности начинается именно со дня наступления события, послужившего основанием для подачи иска, а не со дня подписания ответчиком накопительных карточек с замечаниями.

Эта ситуация еще раз продемонстрировала, на мой взгляд, преступную бездеятельность чиновников Укрзализныци позволяющим безнаказанно наносить ущерб государственному предприятию.