Recommended Posts

Шановні колеги! Ситуація абсурдна.

До ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було пред'явлено зустрічний позов про визнання недійсним положення підпунтку (б) пункту 3.3 статті 3  договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ « ОТП Банк», яким передбачається право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за Кредитними договорами з Дати набрання чинності в зв'язку з тим, що право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу не є зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України та не може бути передане іншій особі за договором.

Суд першої інстанції у позові відмовив (в рішенні виділено 1 абзац) «При цьому зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними суд знаходить безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та факт його укладення не порушує її прав, а тому зустрічний позов також не підлягає задоволенню.»

Не дивлячись на те, що питання оскарження даного рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову перед судом 2-ї інстанції не ставилось, апеляційний суд вирішив: «Стороною позивача рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними не оскаржується. Разом з тим, при здійсненні перевірки встановлено, що в цій частині рішення не місить ні викладу обставин, ні оцінки доказів, ні посилання на норми чинного законодавства, міститься лише висновок про безпідставність цих вимог, що не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України.

В силу ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Враховуючи наведені положення законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність перегляду рішення суду першої інстанції також в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору.

У вимогах зустрічного позову ОСОБА_1 просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України. А саме ОСОБА_1 вважає, що право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності не є зобов'язанням в розумінні вимог ЦК України, а тому не може бути передане іншій особі за договором /т.2 а.с.11-113/.

Ухвалою суду від 16.03.2016 занесеною до журналу судового засідання зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду /т.2 а.с.169/.

Згідно з підпунктом (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» до Покупця (ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) переходить право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.

Вказуючи на безпідставність вимог зустрічного позову суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_1 не є стороною правочину. Вказане твердження відповідає обставинам справи, проте ця обставина не є безумовною підставою відмови у задоволенні позовних вимог. Особа має право звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Не можна стверджувати, що спірний договір не стосується прав ОСОБА_1, оскільки ним передбачається заміна кредитора у зобов'язанні стороною якого вона є, а право нараховувати проценти та штрафні санкції безпосередньо впливає на її права та обов'язки.

Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України, на яку як на підставу позову посилається ОСОБА_1, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

В порядку ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виходячи із наведених в Законі визначень твердження відповідача про те, що право нараховувати проценти та штрафні санкції не є зобов'язанням в розумінні вимог ЦК України є безпідставним, оскільки право на отримання процентів та неустойки є грошовим зобов'язанням, яке виникає при певних умовах.

В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим як вбачається з обставин справи між ОСОБА_1 та новим кредитором були укладені додаткові угоди, якими між сторонами погоджені нові умови, зокрема, встановлена процентна ставка на рівні 0,00 % річних, скасована пеня, що була нарахована на момент укладення додаткового договору No 2, розмір пені погоджений між новим кредитором і боржником, проте її розмір не змінений (п.3.1. частини 3 Кредитного договору та п.2.1..11 Додаткового договору No2).

В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За наведених обставин, вимоги зустрічного позову про визнання недійсними умов підпунктом (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» є безпідставними, оскільки суду не доведено та ним не встановлено порушень норм чинного законодавства при його укладенні сторонами. До того ж не вбачається порушенням прав ОСОБА_1 оспорюваними умовами, а тому відсутні підстави для здійснення судового захисту її прав.»

Суд 3-ї інстанції касаційну скаргу відхилив, стосовно зустрічного позову зазначив наступне: «Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, апеляційний суд, вірно виходив із того, що вона не довела підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними умов пп. (б) п. 3.3 ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», що в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. Зазначений договір відповідає положенням ст. ст. 514, 549, 1054 ЦК України. »

Шукаю Постанови ВССУ в яких чітко зазначено, що таке зобов'язання. Допоможіть будь ласка.

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Свободная интерпретация законов - "нормальная" повседневная практика наших судов. Вот, взяли и решили, что фактор - это универсальный правопреемник. Не новый кредитор, а новый кредитодатель - типа, банк сменил название. Эта порочная практика сильно укоренилась. ВССУ ее, похоже, искоренять не собирается...

  • Like 3

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
20 минут назад, Лев сказал:

Свободная интерпретация законов - "нормальная" повседневная практика наших судов. Вот, взяли и решили, что фактор - это универсальный правопреемник. Не новый кредитор, а новый кредитодатель - типа, банк сменил название. Эта порочная практика сильно укоренилась. ВССУ ее, похоже, искоренять не собирается...

Да, для них все едино.Что замена страны в обязательстве, что замена стороны в договоре.

 

  • Like 2

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
9 часов назад, Rom-i-Coca-cola сказал:

Не можна стверджувати, що спірний договір не стосується прав ОСОБА_1, оскільки ним передбачається заміна кредитора у зобов'язанні стороною якого вона є, а право нараховувати проценти та штрафні санкції безпосередньо впливає на її права та обов'язки

Ну правильный же вывод, но и не только это подтверждает, что ОСОБА_1 имеет право на зустрічний позов... нарушен интерес Особа 1, и вот что сказал ВСУ в 2016 году: "Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав".

  • Like 4

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
10 часов назад, west11 сказал:

Ну правильный же вывод, но и не только это подтверждает, что ОСОБА_1 имеет право на зустрічний позов... нарушен интерес Особа 1, и вот что сказал ВСУ в 2016 году: "Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (ч. 3 ст. 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав".

А поделитесь, пожалуйста, ссылкой на это документ ВСУ или хотя бы реквизитами его.

  • Like 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
8 часов назад, ais сказал:

А поделитесь, пожалуйста, ссылкой на это документ ВСУ или хотя бы реквизитами его.

постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 травня 2016 р. у справі № 6-605цс16).

  • Like 2
  • Thanks 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
10 часов назад, ais сказал:

А поделитесь, пожалуйста, ссылкой на это документ ВСУ или хотя бы реквизитами его.

Взял из: "п. 1.4.22. Висновки ВСУ викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав,  передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 1- е півріччя 2016 року", а реквизиты дела указал ivakh... 

  • Like 1
  • Thanks 1

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
21 час назад, west11 сказал:

Взял из: "п. 1.4.22. Висновки ВСУ викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав,  передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 1- е півріччя 2016 року", а реквизиты дела указал ivakh... 

Дякую!

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах
В 27.11.2017 в 17:08, Лев сказал:

Вот, взяли и решили, что фактор - это универсальный правопреемник

ИМХО, если пропустить очевидную порочность в практике ВССУ, тут  вообще может идти речь не об универсальном, а о сингулярном правонаступництве...

Поделиться этим сообщением


Ссылка на сообщение
Поделиться на других сайтах

Создайте аккаунт или авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий

Комментарии могут оставлять только зарегистрированные пользователи

Создать аккаунт

Зарегистрировать новый аккаунт в нашем сообществе. Это несложно!

Зарегистрировать новый аккаунт

Войти

Есть аккаунт? Войти.

Войти