Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов


Считаете ли Вы решение законным и справедливым?  

2 голоса

  1. 1. Считаете ли Вы решение законным?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0
  2. 2. Считаете ли Вы решение справедливым?

    • Да
      2
    • Нет
      0
    • Затрудняюсь ответить
      0


Recommended Posts

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., 
суддів Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,
Сімоненко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс», ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, протоколу проведення прилюдних торгів, акта про проведення прилюдних торгів, свідоцтва про право власності на придбане нерухоме майно за заявою ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 4 жовтня 2004 року Дніпропетровська обласна філія Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» (далі – ДП «Спецсервіс») на примусове виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 провела прилюдні торги з реалізації належного позивачу нерухомого майна – S_1 частини будинку АДРЕСА_1, про що державним виконавцем 4 жовтня 2004 року було складено акт про проведення прилюдних торгів з реалізації предмета арештованого майна. Переможцем торгів став ОСОБА_2.

Позивач зазначив, що прилюдні торги були проведені з порушенням положень Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження», Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення), оскільки його не було повідомлено про їх підготовку й проведення та оціночну вартість майна, яка, на думку позивача, суттєво занижена та не відповідає реальній вартості на той час; крім того, не з’ясовано можливості передачі спірного майна стягувачу як співвласнику будинку в рахунок погашення боргу з проведенням відповідного перерахунку тощо.

ОСОБА_1, посилаючись на зазначені обставини та порушення його прав як боржника, просив суд: визнати недійсними і такими, що не відбулись, прилюдні торги з реалізації S_1 частини будинку АДРЕСА_1, проведені ДП «Спецсервіс»; визнати недійсними акт проведення зазначених прилюдних торгів та свідоцтво про право власності ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно.

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 13 червня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.

Апеляційний суд Дніпропетровської області 2 грудня 2015 року рішення місцевого суду скасував та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково: визнав недійсними прилюдні торги, проведені ДП «Спецсервіс», з реалізації належного ОСОБА_1 нерухомого майна – S_1 частини будинку АДРЕСА_1, результати яких оформлено протоколом НОМЕР_1 прилюдних торгів з реалізації належного ОСОБА_1 арештованого майна від 14 вересня 2004 року; визнав недійсним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації зазначеного нерухомого майна, що був затверджений начальником відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції м. Дніпропетровська (далі – ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська) 4 жовтня 2004 року; визнав недійсним свідоцтво про право власності на зазначене нерухоме майно, видане 5 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на ім’я ОСОБА_2; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 17 березня 2016 року відмовив ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

У грудні 2016 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_2 із заявою про перегляд ухвалених у справі рішень, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи свої доводи, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року (№ 6-1504цс16).

У зв’язку із цим ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року й рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 червня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська в ході примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_6 7 квітня 2004 року було складено акт опису та арешту майна, яким описано S_1 частину будинку АДРЕСА_1, після чого державним виконавцем підготовлено пакет документів для подальшого передання арештованого майна на реалізацію (т. 1, а. с. 10 – 11).

Згідно з цим актом опису та арешту майна зазначений будинок прийнято на відповідальне зберігання ОСОБА_6.

Реалізація арештованого майна боржника ОСОБА_1 – S_1 частина будинку АДРЕСА_1 проводилась організатором торгів, а саме ДП «Спецсервіс», за договором НОМЕР_2 про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, укладеним 2 серпня 2004 року з ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська.

Згідно з протоколом від 14 вересня 2004 року НОМЕР_1 ОСОБА_2 визнано переможцем прилюдних торгів, проведених за заявкою ВДВС Ленінського РУЮ м. Дніпропетровська, на належну раніше позивачу S_1 частину будинку АДРЕСА_1, за яку сплачено 16 тис. 550 грн (т. 1, а. с. 64).

5 жовтня 2004 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 на підставі акта проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна було видано свідоцтво, відповідно до якого право власності на S_1 частину будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, яку він придбав за 16 тис. 550 грн з прилюдних торгів (т. 1, а. с. 13).

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, апеляційний суд, з яким погодився й суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину, тоді як їх недотримання зумовлює визнання правочину недійсним лише за умови наявності порушень, що могли вплинути на результат торгів, зокрема порушень прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює.

При цьому суд урахував, що ДП «Спецсервіс» не опублікувало інформаційного повідомлення щодо призначення прилюдних торгів, не надіслало повідомлення боржнику про дату, час, місце, а також стартову ціну реалізації майна, що спричинило його необізнаність стосовно проведення торгів, тобто позбавило ОСОБА_1 можливості захисту свого права шляхом участі в торгах.

У наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-1504цс16 міститься висновок щодо застосування статті 45 Закону України «Про іпотеку» та пункту 3.11 Тимчасового положення під час звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

У справі, за результатами розгляду якої прийнято надану заявником для порівняння постанову, та у справі, рішення в якій просить переглянути заявник, встановлено різні фактичні обставини.

Підстави для висновку про те, що ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року не відповідає викладеному в указаній постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року.

Керуючись статтями 355, 3603, 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 грудня 2015 року відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк
Судді:
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк
В.М. Сімоненко

Постанова від 15 листопада 2017 року № 6-2991цс16

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/177F934C1A52CAC3C22581E60040977F

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

ВСУ отказа в пересмотре, не найдя неодинакового применения, при этом согласился с выводами судов низших инстанций признавших торги недействительными в связи с тем, что ГП «Спецсервис" не опубликовало информационное сообщение о назначении публичных торгов, не прислало сообщение должнику о дате, времени, месте, а также стартовую цену реализации имущества, повлекшее его неосведомленность о проведении торгов, то есть лишило лицо возможности защиты своего права путем участия в торгах.

Ссылка на комментарий
Поделиться на других сайтах

Join the conversation

You can post now and register later. If you have an account, sign in now to post with your account.

Гость
Ответить в этой теме...

×   Вы вставили отформатированный текст.   Удалить форматирование

  Only 75 emoji are allowed.

×   Ваша ссылка была автоматически заменена на медиа-контент.   Отображать как ссылку

×   Your previous content has been restored.   Clear editor

×   You cannot paste images directly. Upload or insert images from URL.

Зарузка...