Постановление ВСУ по пересмотру о недействительности публичных торгов в связи с отсутствием начальной цены

[ANTIRAID]

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2017 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Гуменюка В.І.,
Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до Головного управління юстиції у Херсонській області, Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», третя особа із самостійними вимогами – ОСОБА_1, третя особа без самостійних вимог – ОСОБА_2, про визнання недійсними прилюдних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки з прилюдних торгів та свідоцтва про право власності за заявою ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, 

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» (далі - ПАТ «Дельта банк») звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на численні порушення чинного законодавства, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження», у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, об'єднання виконавчих проваджень, визначення вартості та оцінки майна та закінчення виконавчого провадження.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсними прилюдні торги з реалізації належного йому майна, посилаючись на неповідомлення його належним чином про час і місце проведення прилюдних торгів та на неправомірність проведення торгів на підставі оцінки майна, шестимісячний строк дії якої закінчився.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 17 липня 2014 року в задоволенні позовів ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 відмовлено. 

Рішенням Апеляційного суду Херсонської області від 19 січня 2015 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 липня 2014 року скасовано, ухвалено нове рішення про задоволення позовів ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року рішення Апеляційного суду Херсонської області від 19 січня 2015 року скасовано, а рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 липня 2014 року залишено без змін.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановленої у справі ухвали суду касаційної інстанції та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 3.2, 3.4, 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі – Тимчасове положення).

На підтвердження підстави подання заяви про перегляд судового рішення заявник посилається на постанови Верховного Суду України від 29 червня 2016 року (№ 6-547цс16), 25 листопада 2015 року (№ 6-1749цс15), 29 червня 2016 року (№ 6-370цс16), 13 квітня 2016 року (№ 6-2988цс15), 1 жовтня 2014 року (№ 6-147цс14), 22 жовтня 2014 року (№ 6-124цс14), 28 січня 2015 року (№ 6-227цс14), 15 квітня 2015 року (№ 6-42цс15), 2 вересня 2015 року (№ 6-813цс15).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Під час розгляду справи суди установили таке.

8 липня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі – АКІБ «Укрсиббанк») та ОСОБА_1 на забезпечення укладеного між цими ж сторонами кредитного договору від 7 липня 2005 року був укладений іпотечний договір, предметом якого є приміщення площею 313, 5 кв.м на АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 не виконував належним чином своїх договірних зобов'язань, у зв'язку із чим банк звернувся до нього з позовами про стягнення заборгованості за вищезазначеними кредитним та іпотечним договорами.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 вересня 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта банк», яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», заборгованість за кредитним договором від 7 липня 2005 року у загальній сумі 1820827,43 грн. 

На виконання цього рішення було видано виконавчий лист від 19 квітня 2012 року НОМЕР_1, на підставі якого 8 червня 2012 року відділом державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні було відкрито виконавче провадження.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (далі - ПАТ «Укрсиббанк»), що було правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 2985096,69 грн. На виконання цього рішення було видано виконавчий лист від 10 травня 2012 року НОМЕР_2, який за постановою відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Херсонській області (далі – УДВС ГУЮ у Херсонській області) від 8 січня 2014 року було прийнято до виконання у виконавчому провадженні.

Постановою відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Херсонській області від 30 грудня 2013 року вказані вище виконавчі провадження зведені в одне виконавче провадження НОМЕР_3.

10 липня 2013 року державним виконавцем відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Херсонській області було складено акт опису та арешту майна, що належить ОСОБА_1, а саме: приміщення магазину промислових товарів загальною площею 313,5 кв. м, розташованого АДРЕСА_1, а також у цей же день було винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

22 липня 2013 року було складено звіт про незалежну оцінку майна -зазначеного вище нежитлового приміщення, відповідно до якої його ринкова вартість становить 586393 грн.

6 вересня 2013 року між ГУЮ у Херсонській області та ПП «Нива-В.Ш.» було укладено договір НОМЕР_4 про надання послуг щодо організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, що є предметом іпотеки, - приміщення магазину промислових товарів загальною площею 313,5 кв. м, розташованого АДРЕСА_1.

7 лютого 2014 року ПП «Нива-В.Ш.» було проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна - приміщення магазину промислових товарів загальною площею 313,5 кв. м, розташованого АДРЕСА_1.

За результатами прилюдних торгів приміщення продано ОСОБА_2 за 446000 грн, який запропонував найвищу ціну, але не нижчу за початкову ціну продажу, про що 7 лютого 2014 року державний виконавець ГУЮ у Херсонській області склав відповідний акт про реалізацію предмета іпотеки, затверджений у встановленому порядку, на підставі якого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_4 20 лютого 2014 року ОСОБА_2 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке зареєстровано в передбаченому законом порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив з недоведеності факту порушень відповідачами вимог Тимчасового положення під час організації та проведення прилюдних торгів, які відбулися 7 лютого 2014 року, що вплинули на результати торгів та порушили права і законні інтереси позивачів - ПАТ «Дельта банк» та ОСОБА_1.

У наданих для порівняння постановах Верховний Суд України дійшов таких висновків:

- проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною відповідно до звіту про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме: частини п'ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»; пунктів 3.2, 3.4 зазначеного Тимчасового положення (від 1 жовтня 2014 року № 6-147цс14, 22 жовтня 2014 року № 6-124цс14, 28 січня 2015 року № 6-227цс14, 15 квітня 2015 року №6-42цс15);

- неналежне повідомлення боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів є підставою для задоволення позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними (від 2 вересня 2015 року №6-813цс15). 

Отже, існує невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктів 3.2, 3.4, 3.11 Тимчасового положення в частині строку чинності звіту про оцінку майна.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права у подібних правовідносинах, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого. 

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою – третьою, п’ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв’язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства. 

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця – учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином. 

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. 

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» (тут і далі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (статті 18, 24–27, 32, 33, 55, 57 цього Закону) підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема частиною сьомою статті 24, частиною четвертою статті 26, частиною третьою статті 32, частиною третьою статті 36, частиною другою статті 57, статтями 55, 85).

Частиною третьою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що майно передається на реалізацію за ціною та в порядку, визначеними статтею 58 цього Закону, за частиною першою якої визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки нерухомого майна державний виконавець залучає суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні». 

Відповідно до частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно. 

Частиною п’ятою статті 62 Закону України «Про виконавче провадження», пунктом 7.1 Тимчасового положення, абзацом третім підпункту 5.12.2 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за цією ж датою за № 865/4158, передбачено підстави й порядок призначення повторних прилюдних торгів, а також порядок уцінки нереалізованого майна. Так, у разі відсутності покупців або наявності тільки одного покупця та з інших, визначених Тимчасовим положенням, причин, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися. У такому разі призначаються повторні прилюдні торги, на яких стартова ціна лота може бути зменшена, але не більше ніж на 30 відсотків. Уцінка майна проводиться державним виконавцем у десятиденний строк з дня визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися, після чого реалізація майна за вказаною ціною повинна бути проведена впродовж місяця з дня проведення уцінки.

За правилами проведення прилюдних торгів, передбачених Тимчасовим положенням, спеціалізована організація проводить прилюдні торги за заявкою державного виконавця, в якій зазначається початкова вартість майна, що виставляється на торги за експертною оцінкою, та інші відомості. Визначення стартової ціни лота здійснюється на підставі початкової вартості майна за результатами проведеної оцінки майна незалежним суб’єктом оціночної діяльності.

Тобто на момент проведення прилюдних торгів, у тому числі повторних торгів, для визначення вартості об’єкта оцінки звіт про оцінку майна повинен бути дійсним. 

Проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна, а саме частини п’ятої статті 58 Закону України «Про виконавче провадження», пунктів 3.2, 3.4 Тимчасового положення.

Отже, проведення прилюдних торгів з реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є підставою для визнання цих торгів недійсними за умови порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. 

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, розглядаючи питання про дотримання піж час проведення торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення, суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте сам по собі факт неналежного повідомлення боржника стосовно проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головною умовою, яку повинні встановити суди, є наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому, окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, повинні бути й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними. 

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки факт реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, та факт неналежного повідомлення боржника (поштове направлення не містило опису вкладення та повідомлення про вручення) не вплинули на результати торгів; при цьому суди встановили, що права і законні інтереси особи, яка оспорювала ці прилюдні торги та яка є боржником у зобов’язанні, внаслідок невиконання якого з неї судовим рішенням стягнуто заборгованість, порушені не були.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (№ 6-1884цс15), 25 листопада 2015 року (№ 6-1749цс15), 13 квітня 2016 року (№ 6-2988цс15), 29 червня 2016 року (№ 6-370цс16 та №6-547цс16), наданих заявником для порівняння. 

Разом з тим, установивши, що майно було продане за ціною, нижчою за початкову ціну, суди не встановили якою була початкова ціна, чи було на момент продажу це майно уцінене, та не мотивували свій висновок щодо відсутності порушених прав ОСОБА_1 у зв’язку з продажем майна за ціною, нижчою за початкову.

Відповідно до статті 3602 ЦПК України Верховний Суд України розглядає справи за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу V цього Кодексу, а відтак не може встановлювати обставин справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

У зв’язку з тим, що суди не встановили фактичних обставин справи, Верховний Суд України позбавлений можливості висловити правову позицію щодо застосування у цій справі норм матеріального права, а тому судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до статті 3604 ЦПК України.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, частиною першою статті 3602, пунктом 1 частини першої статті 3603, частиною першою статті 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року задовольнити частково.

Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року, рішення Апеляційного суду Херсонської області від 19 січня 2015 року та рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 17 липня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко
Судді:
В.І. Гуменюк
Л.І. Охрімчук
Я.М. Романюк

Постанова від 29 листопада 2017 року № 6-231цс17

http://www.scourt.gov.ua/clients/vsu/vsu.nsf/(documents)/98D3497641148A74C22581ED005B9C39

[ANTIRAID]

Это постановление не оставляет сомнений в его принятии с определенной заинтересованностью. Помимо того, что по тексту судьи ВСУ перепутали кто истец, а кто ответчик, сделанный в нем вывод противоречит тому о чем сам пишет ВСУ в нем же и в других постановлениях.

Указывая на возможность несоблюдения порядка реализации имущества и законодательства в целом, правомерного отсутствия действующей оценки, как это судьи ВСУ делали и ранее устанавливая правомерность проведения таких торгов, в данном случае по неведанным мотивам без отдельной правовой позиции под занавес своей работы ВСУ пишет, что установив, что имущество было продано по цене ниже начальной цены, суды не установили какой была начальная цена, было ли на момент продажи это имущество уцененное, и не мотивировали свой вывод об отсутствии нарушенных прав истца в связи с продажей имущества по цене ниже начальной.

Таким образом наблюдаем абсурдный вывод о том, что цена не важна, но продажа ниже этой не важной цены, является существенным обстоятельством для дела. Верховенство права и справедливости во всей красе.

[у.zaporozhskiy]

10 часов назад, ANTIRAID сказал:

Это постановление не оставляет сомнений в его принятии с определенной заинтересованностью. Помимо того, что по тексту судьи ВСУ перепутали кто истец, а кто ответчик, сделанный в нем вывод противоречит тому о чем сам пишет ВСУ в нем же и в других постановлениях.

Указывая на возможность несоблюдения порядка реализации имущества и законодательства в целом, правомерного отсутствия действующей оценки, как это судьи ВСУ делали и ранее устанавливая правомерность проведения таких торгов, в данном случае по неведанным мотивам без отдельной правовой позиции под занавес своей работы ВСУ пишет, что установив, что имущество было продано по цене ниже начальной цены, суды не установили какой была начальная цена, было ли на момент продажи это имущество уцененное, и не мотивировали свой вывод об отсутствии нарушенных прав истца в связи с продажей имущества по цене ниже начальной.

Таким образом наблюдаем абсурдный вывод о том, что цена не важна, но продажа ниже этой не важной цены, является существенным обстоятельством для дела. Верховенство права и справедливости во всей красе.

У кого есть определение ВССУ, по которому открыто кассационное производство на решения первых двух инстанций об отказе в удовлетворении ходатайства о возобновлении сроков подачи жалобы на действия исполнителя и оставлении жалобы без рассмотрения?

 По сути в ВССУ подана кассационная жалоба на определение первой инстанции, оставленное в силе апелляционным судом, об оставлении жалобы без рассмотрения, но ВССУ отказывает в принятии кас жалобы, указывая, что подан кас жалоба на определение об отказе в возобновлении сроков.

Нужна противоположенная практика для ВСУ.

 

неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ;
 

Залишення без рзгляду є таким, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.