Решение Шевченковского райсуда оставленное в силе апелляцией о выплате компенсации за незаконное увольнение, восстановлении на работе и обязательстве рассмотреть заявление на отпуск по уходу за ребенком

[ANTIRAID]

Державний герб України

Справа № 761/36024/16-ц
Провадження № 2/761/1902/2017

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2017 року

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Гуменюк А.І.
при секретарі Бондарю В.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконною відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, визнання неправомірним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) 03 жовтня 2016 року через поштове відділення, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (далі - Відповідач) про визнання неправомірною відмови у наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та визнання незаконним звільнення.

Свої позовні вимоги з урахуванням уточнень Позивач обґрунтовує тим, що відповідно до наказу № 140-к від 16 травня 2005 року, ОСОБА_1 призначено на посаду головного фахівця сектора спеціального обладнання спецтехніки та автотранспорту управління головного механіка у Публічному акціонерному товаристві «Укргазвидобування» за переведенням з БУ «Укрбургаз». Зазначає, що з 07.04.2014р. він обіймав посаду начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка на підставі наказу про переведення № 58-к від 07.04.2014р. Перебуваючи у трудових відносинах із Відповідачем, 15.08.2016р., він звернувся із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною, яка доводиться йому онуком, до досягнення нею трирічного віку з 26 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, до якої було долучено всі необхідні документи, як це передбачено ст.ст. 18, 20 Закону України «Про відпустки». Однак, листом від 26.08.2016р. (вих. № 14/1-01-01-6402) йому було неправомірно відмовлено у наданні такої відпустки, з тих підстав, що до заяви не долучено довідку з органів соціального захисту населення за місцем проживання матері дитини про припинення їй виплати допомоги. Зауважує, що до заяви ним було додано довідку, видану в Управлінні соціального захисту населення Крюківського району, про те, що матері, ОСОБА_2, була призначена допомога при народженні дитини та інші виплати остання не отримує, окрім того, допомогу по догляду за дитиною скасовано з 01.07.2014р. Таким чином, вважає, що очевидним є факт нехтування чинним законодавством та його правами з боку Відповідача, у зв'язку з чим, на його думку, такі дії мають бути визнанні судом незаконними та зобов'язано надати йому відпустку. Окрім того, зауважує, що Відповідач, продовжуючи вчиняти неправомірні дії, 09.09.2016р., видав наказ № 245-к від 09.09.2016р. про звільнення ОСОБА_1, у зв'язку із скороченням чисельності штату відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України, з низкою порушень процедури такого звільнення. Так, відповідно до листів непрацездатності, що були надані ним Відповідачу, у період з 14.01.2016р. по 03.03.2016р. він був тимчасово непрацездатним, з 29.02.2016р. він перебував у щорічній основній відпустці строком у 94 календарні дні, та з 16.05.2016р. по 08.09.2016р. знову був тимчасово непрацездатним. Тобто, як вбачається із періоду у який він був законно відсутній на робочому місці, роботодавцем не могла бути витримана процедура установлених вимог про вивільнення працівника, а саме попереджено ОСОБА_1 за 2 місяці про наступне вивільнення та запропоновано іншу роботу на тому ж підприємстві. Натомість, вважає, що днем, коли його було попереджено про подальше вивільнення та запропоновано йому іншу роботу у ПАТ «Укргазвидобування» слід вважати - 09.09.2016р., тому саме з цієї дати, на його думку, слід відраховувати два місяці, після спливу яких його може бути звільнено з посади у зв'язку із скороченням чисельності штату. Окрім того, діями Відповідача, які полягали у неправомірному звільненні з роботи, неправомірній відмові у наданні відпустки, зауважує, що йому також була спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях у зв'язку із неправомірною поведінкою щодо нього, порушення його законних прав, він не працював тривалий час, проходив лікування внаслідок стресової ситуації, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 18.05.2017р. (а.с.136-137 т.1), Позивач просив суд ухвалити судове рішення, яким 1) визнати незаконною відмову йому у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; 2) визнати неправомірним звільнення та скасувати наказ про звільнення № 245-к від 09.09.2016р.; 3) поновити на посаді начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка у ПАТ «Укргазвидобування»; 4) зобов'язати ПАТ «Укргазвидобування» здійснити йому виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 09 вересня 2016 року по 18 травня 2017р. у розмірі 122 848,11 грн., зобов'язавши при цьому сплатити всі обов'язкові платежі та податки; 5) зобов'язати надати йому відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 26 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року; 6) стягнути із ПАТ «Укргазвидобування» на його користь моральну шкоду, завдану неправомірними діями у розмірі 5 000,00 грн.; 7) присудити на його користь витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги, у розмірі 3 307,20 грн.

В судовому засіданні Позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити їх у повному обсязі, з підстав, викладених у позові. При цьому Позивач пояснив, що письмове попередження про наступне вивільнення не отримував, про процес скорочення дізнався тільки 09.09.2016р., коли вийшов на роботу після тривалого лікування.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив та просив відмовити в його задоволенні, з тих підстав, що Позивач неодноразово звертався до Відповідача із заявами про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, проте жодного разу до відповідних заяв Позивачем не було додано документів, визначених ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», а саме довідки, виданої органом праці і соціального захисту населення за місцем проживання матері, про припинення виплати допомоги, на противагу з наданих ОСОБА_1 довідок з Крюківського управління праці та соціального захисту населення вбачається, що матері дитини - ОСОБА_2 призначено допомогу при народженні дитини з 01.02.2016р. по 28.02.2018р., яка станом на момент звернення Позивача із заявами від 13.07.2016р., листами від 15.08.2016р. та від 20.08.2016р. матері дитини виплата допомоги при народженні дитини не припинена, тому Відповідач не мав законних підстав для видання наказу про надання відповідної відпустки Позивачеві. Щодо вимог про визнання неправомірним звільнення та скасування наказу про звільнення, зазначив, що наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 05.02.2016р. № 55 «Про затвердження організаційної структури апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» та змін до штатного розкладу», затверджено організаційну структуру апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» та затверджені зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ПАТ «Укргазвидобування», та виключено зі штатного розкладу зокрема посаду, яку обіймав Позивач - начальника механіко-енергетичного управління - головних механік. Зауважив, що 14.01.2016р. ОСОБА_1 перебував на лікарняному, а з 29.02.2016р. по 05.06.2016р. ОСОБА_1 було надано щорічну відпустку. Проте, зауважив, що 01.03.2016р. ОСОБА_1 перебував в адміністративному будинку з 09 год. 06 хв. до 09 год. 35 хв. і, що 01.03.2016р. о 09 год. 20 хв. ОСОБА_1 був попереджений про наступне вивільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України та одночасно йому було запропоновано переведення на одну з вакантних посад, проте із ознайомленням із письмовим попередженням про наступне вивільнення від 01.03.2016р. № 14/1-014-1478 та списком вакансій під розпис Позивач відмовився, а також відмовився від переведення на одну із запропонованих посад, про що 01.03.2016р. було складено відповідний акт. Зауважив, що у подальшому Позивач неодноразово перебував на лікарняному та став до роботи лише 09.09.2016р., коли йому повторно під розпис було запропоновано переведення на одну із вакантних посад. Зазначив, що Позивач виявив бажання перевестися на посаду заступника начальника управління гідравлічного розриву пластів, проте на вимогу відповідача ОСОБА_1 не надав копії необхідних документів для підтвердження освітньо-кваліфікаційних вимог для переведення на вказану посаду. Тому, вважає, що ПАТ «Укргазвидобування» в повній мірі виконало свій обов'язок щодо працевлаштування працівника в розумінні ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України, оскільки запропонувало Позивачеві наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною процесією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо, тому звільнення Позивача з посади начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка у зв'язку із скороченням штату працівників (п. 1 ст. 40 КЗпП України), на його думку, здійснено Відповідачем у встановленому законодавством порядку та з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення Позивача та його представника, представника Відповідача, показання свідків, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Судом встановлено, що з 16.05.2005р. ОСОБА_1 працював в апараті управління Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариства «Укргазвидобування» (а.с.15-17 т.1), а з 07.04.2014р., на підставі Наказу ПАТ «Укргазвидобування» від 07.04.2014р. № 58-К, переведений на посаду начальника механіко-енергетичного управління - головний механік (а.с. 66 т.1).

Відповідно до Наказу ПАТ «Укргазвидобування» від 05.02.2016р. № 55 «Про затвердження організаційної структури апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» та зміни до штатного розкладу», зокрема затверджено організаційну структуру апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» (Додаток №1), ліквідовано механіко-енергетичне управління, виключено зі штатного розпису посаду начальника механіко-енергетичного управління - головний механік, затверджено зміни до штатного розкладу керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців ПАТ «Укргазвидобування», що додаються до цього наказу (Додаток № 2) (а.с.67-68, т.1).

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

Згідно Акту від 01.03.2016р., складеного комісією департаменту по роботі з персоналом за участю начальника департаменту по роботі з персоналом ОСОБА_4, начальника управління кадрів департаменту по роботі з персоналом ОСОБА_5, заступника начальника управління - начальника відділу комплектування та підготовки кадрів департаменту по роботі з персоналом ОСОБА_6, ОСОБА_1, начальник механіко-енергетичного управління - головний механік, з 09 год. 06 хв. до 09 год. 35 хв. 01 березня 2016 року перебував в адмінбудинку ПАТ «Укргазвидобування» (м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28) (а.с.75 т.1), що також підтверджується роздруківкою системи контролю доступу до адмінбудівлі ПАТ «Укргазвидобування» (а.с.130 т.1).

Так, 01.03.2016р. о 09 год. 20 хв. та о 09 год. 25 хв. начальник департаменту по роботі з персоналом ОСОБА_4 в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_7 попередив ОСОБА_1 про майбутнє звільнення його за п. 1 ст. 40 КЗпП України, в установленому законодавством порядку та запропонував ОСОБА_1 ознайомитись з письмовим попередженням про наступне вивільнення від 01.03.2016р. № 14/1-014-1478 і переліком вакантних посад, на одну з яких керівництво ПАТ «Укргазвидобування» пропонує йому переведення для подальшої роботи, та ознайомив ОСОБА_1 з наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 26.02.2016р. № 101-в про надання йому відпустки, згідно поданої ним заяви відповідно. Проте, ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення під підпис із наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 26.02.2016р. № 101-в, та із письмовим попередженням про наступне вивільнення та переліком вакантних посад, а також відмовився від переведення на одну із запропонованих посад, про що складено відповідні акти від 01.03.2016р. (а.с.76, 81 т.1).

Як вбачається із матеріалів справи, в період з 14.01.2016р. по 09.03.2016р., з 16.05.2016р. по 10.06.2016р., з 13.07.2016р. по 12.08.2016р. та з 15.08.2016р. по 08.09.2016р. Позивач був тимчасово непрацездатним, що підтверджується відповідними листками непрацездатності (а.с. 7-14 т.1).

Окрім того, на підставі заяви про надання щорічної основної відпустки строком на 94 календарні дні з 29.02.2016р. (а.с. 22 т.1), на підставі Наказу ПАТ «Укргазвидобування» № 101-В від 26.02.2016р., ОСОБА_1 надано відпустку на 94 календарні дні з 29.02.2016р. по 05.06.2016р., включно (а.с. 72 т. 1).

Тобто, станом на момент повідомлення Позивача про наступне вивільнення та надання останньому списку наявних на підприємстві вакансій, ОСОБА_1 перебував на лікарняному та у щорічній відпустці, відтак суд вважає, що ознайомлення Позивача із письмовим повідомленням про наступне вивільнення під час його тимчасової непрацездатності та перебуванні у відпустці, в той час, коли останній прийшов 01.03.2016р. на півгодини до адміністративної будівлі ПАТ «Укргазвидобування», є неправомірним та таким, що суперечить положенню ст. 49-2 КЗпП України, тому Позивач не може вважатися таким працівником, якого належним чином повідомлено про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що 09.09.2016р. вийшовши на роботу, Позивач, отримав список додаткових вакансій по ПАТ «Укргазвидобування» та погодився на переведення на посаду заступника начальника управління гідравлічного розриву пластів (а.с.82-83 т.1).

Листом ПАТ «Укргазвидобування» від 09.09.2016р. № 14/2-14, Відповідач просив Позивача до 13.30 год. 09.09.2016р. надати в департамент по роботі з персоналом ПАТ «Укргазвидобування» певний перелік документів, зокрема, копії документів про повну вищу освіту відповідного напрямку підготовки (магістр, спеціаліст) - видобуток нафти і газу; обов'язкове знання програмних пакетів для аналізу та моделювання операцій гідророзриву, знання англійської мови; документи, які підтверджують досвід роботи на посадах консультанта (супервайзера) з гідророзриву або (стимуляції) видобутку вуглеводнів не менше 10 років, які були необхідні для вирішення питання конкурсного відбору кандидатів на зазначену посаду (а.с.87 т.1).

З акту від 09.09.2016р., складеного ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 вбачається, що о 13 год. 25 хв., начальник управління кадрів департаменту по роботі з персоналом ОСОБА_5 запропонував ОСОБА_1 надати копії документів, які вказані в листі ПАТ «Укргазвидобування» від 09.09.2016р. № 14/2-14, і які необхідні для його переведення на посаду заступника начальника управління гідравлічного розриву пластів, на яку Позивач надав згоду на переведення, проте ОСОБА_1 копії документів не надав та наявність кваліфікації і досвіду роботи, необхідної на переведення на вказану посаду, не підтвердив (а.с.92 т.1).

В судовому засіданні 18.05.2017р. за клопотанням сторони Відповідача було допитано свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_4 (а.с.138-141 т.1).

Зокрема, свідок ОСОБА_7 повідомила суду, що вона працює головним фахівцем управління кадрів Відповідача і, що 01.03.2016р. її запросили в якості свідка про відмову Позивача від ознайомлення та підпису із письмовим повідомленням про наступне вивільнення та списком вакансій. Зауважила, що їй невідомого, чи був Позивач 01.03.2016р. на робочому місці, чи перебував на лікарняному.

Свідок ОСОБА_5 повідомив суду, що згідно наказів ПАТ «Укргазвидобування», було змінено структуру підприємства, зокрема скорочено відділ, в якому працював Позивач. У лютому ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання відпустки на 94 календарні дні і, що в кінці лютого 2016р. було підготовлено письмове повідомлення про наступне вивільнення Позивача, яке було вручено останньому 01.03.2016р. разом із списком вакансій. Проте, ОСОБА_1 відмовився від ознайомлення та підпису про отримання вказаного повідомлення. Про хворобу Позивача свідку було невідомо, проте, свідок знав, що Позивач відсутній на робочому місці, але причина відсутності останнього йому була невідома.

Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він працює в ПАТ «Укргазвидобування» на посаді начальника департаменту по роботі з персоналом. Зауважив, що у лютому 2016 році на ПАТ «Укргазвидобування» відбулися зміни в апараті управління, зокрема було скорочено також посаду, яку займав Позивач. Відомо, що Позивач пішов на лікарняний, проте в кінці лютого начальник кадрової служби повідомив свідка про появу Позивача (на наступний день) для ознайомлення із наказом про відпустку, і вказав, що ОСОБА_1 необхідно надати письмове повідомлення про наступне вивільнення. 01.03.2016р. Позивачу повідомили про наступне скорочення в надали список вакансій, проте останній від ознайомлення та підпису відмовився, в зв'язку з чим були запрошені свідки для засвідчення такої відмови.

За ч. 2 ст. 49-4 КЗпП України ліквідація, реорганізація підприємств, зміна форм власності або часткове зупинення виробництва, що тягнуть за собою скорочення чисельності або штату працівників, погіршення умов праці, можуть здійснюватися тільки після завчасного надання професійним спілкам інформації з цього питання, включаючи інформацію про причини наступних звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. Власник або уповноважений ним орган не пізніше трьох місяців з часу прийняття рішення проводить консультації з професійними спілками про заходи щодо запобігання звільненню чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом'якшення несприятливих наслідків будь-якого звільнення.

Відповідно до ст. 43 КЗпП України, розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Так, 09.09.2016р. Відповідачем направлено Подання № 14/1-01-6807 до Первинної профспілкової організації «Укргазвидобування», в якому він просив у зв'язку із змінами в організаційній структурі та штатному розкладі в апараті управління ПАТ «Укргазвидобування» та неможливістю переведення працівника на іншу роботу (відмова від переведення на запропоновані посади) дати згоду на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 (а.с. 88 т.1). На засіданні профкому первинної профспілкової організації «Укргазвидобування» (протокол № 20 від 09.09.2016р.) надано згоду профспілкового комітету на розірвання трудового договору із начальником механіко-енергетичного управління - головним механіком ОСОБА_1, у зв'язку із змінами в організаційній структурі та штатному розкладі апарату управління ПАТ «Укргазвидобування» за п.1 ст. 40 КЗпП України та відмови ОСОБА_1 від запропонованих йому вакантних посад (а.с.89-90 т.1).

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження відмови ОСОБА_1 від запропонованих та обраної ним посади - заступника начальника управління гідравлічного розриву пластів, Відповідачем не надано та в судовому засіданні не здобуто.

Наказом ПАТ «Укргазвидобування» від 09.09.2016р. № 245-к ОСОБА_1, начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка, звільнено з роботи 09.09.2016р., у зв'язку із скороченням штату працівників та відмовою від переведення на іншу посаду, п. 1 ст. 40 КЗпП України, на підставі зміни до штатного розкладу (а.с. а.с. 21, 91 т. 1).

Водночас, згідно ч.ч.1-3 ст. 49-2 КЗпП України , про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення. Вжиття роботодавцем заходів для працевлаштування працівника на іншому підприємстві чи після розірвання з працівником трудового договору відповідно до вимог частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України не є обов'язком роботодавця.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 01.04.2015р. у справі № 6-40цс15, від 23.03.2016р. у справі № 6-2487цс15, від 25.05.2016р. у справі № 6-3048цс15.

Згідно із п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» при розгляді справ про поновлення на роботі судам необхідно з'ясувати з яких підстав проведено звільнення працівника згідно з наказом (розпорядженням), і перевірити їх відповідність законові.

Розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч. 3 ст. 36 КЗпП України в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи (п. 19 Постанови Пленуму від 06.11.1992р. № 9).

Відповідно до статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 43 Конституції України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням того, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 58-59 ЦПК України на підтвердження того, що Позивач був належним чином повідомлений про наступне вивільнення на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України в порядку визначеному чинним законодавством України, та на підтвердження того, що Позивач відмовився від переведення на запропоновані та обрану ним посаду, суд дійшов висновку, що звільнення Позивача відбулося з порушенням діючого трудового законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Так, судом здійснено розрахунок суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" від 8 лютого 1995 року № 100 з урахуванням суми заробітної плати Позивача за один робочий день та кількості робочих днів прогулу (190 днів), вимоги щодо стягнення середнього заробітку підлягають задоволенню, зокрема, у сумі 321 113,30 грн. (з індексацією, відповідно до діючого законодавства (стаття 95 Кодексу законів про працю України) та з відрахуванням податку з доходів та інших обов'язкових платежів), які підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача у судовому порядку. При цьому суд виходив з наступного: в останні два місяці роботи у листопаді-грудні 2015р. згідно довідки ПАТ «Укргазвидобування» № 13-1/170 від 16.05.2017р. (а.с.129 т.1) Позивач відпрацював 18 робочих днів та 23 робочі дні, відповідно. Розмір заробітної плати за вказаний період склав 69 293,06 грн., таким чином, середньоденний заробіток Позивача складає 1 690,07 грн. (69 293,06 грн. : 41 робочих днів = 1 690,07 грн. Кількість днів прогулу складає 190 днів (190 дні х 1 690,07 грн. = 321 113,30).

Щодо позовних вимог в частині визнання незаконною відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_1 та зобов'язання ПАТ «Укргазвидобування» надати ОСОБА_1 відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, починаючи з 26 серпня 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 року, суд виходить з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 13.07.2016р. Позивач звернувся до ПАТ «Укргазвидобування» із заявою про надання йому відпустки для догляду за дитиною ОСОБА_9, до досягнення нею трирічного віку із 18.07.2016р. по ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с.33,96 т.1), до якої було додано копію свідоцтва про народження онука (а.с. 97 т.1), копію свідоцтва про народження сина ОСОБА_10 (а.с. 98 т.1), копія паспорту матері онука ОСОБА_2 (а.с. 99-100 т.1), копію свідоцтва про шлюб сина ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с.101 т.1), довідку з місця роботи матері онука ОСОБА_2 № 292 від 12.07.2016р. (ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава») (а.с.102 т.1), довідку з місця роботи сина ОСОБА_10 № 84 від 05.07.2016р. (Дочірнє підприємство «Оріонінвест») (а.с.103 т.1) та довідку з Управління соціального захисту населення Крюківського району матері онука № 03/3144 від 01.07.2016р. (а.с. 104 т.1).

З наданих документів вбачається, що Позивач є дідусем ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3., батьками якого є син Позивача - ОСОБА_10 та ОСОБА_2 (а.с.97-101 т.1).

Так, із довідки Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 01.07.2016р. № 03/3144, вбачається, що ОСОБА_2 перебуває на обліку у Крюківському управлінні праці та соціального захисту населення та їй відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» призначено допомогу при народженні дитини з 01.02.2015р. по 28.02.2018р., інших видів соціальної допомоги не отримує (а.с.28 т.1).

Листом від 18.07.2016р. № 2/2-014-5294, Відповідач відмовив Позивачеві у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з тих підстав, що ОСОБА_1 до своєї заяви не було додано довідку, підтверджуючу, що матері виплату допомоги по догляду за дитиною припинено (із зазначенням дати) (а.с.32,105 т.1).

15.08.2016р. та 20.08.2016р. Позивач повторно звернувся до Відповідача із листом про надання йому відпустки для догляду за дитиною, його онуком ОСОБА_9, до досягнення ним трирічного віку, починаючи з 17.08.2016р. по ІНФОРМАЦІЯ_2. (а.с. 23, 106, 109 т.1), до якого було додано довідку з місця роботи матері ОСОБА_2, з Позашкільного навчального закладу Центр дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради Полтавської області від 12.08.2016р. (вих. №04-14/75) (а.с. 107,110 т.1) та довідку з місця роботи матері, ОСОБА_2, з ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» від 11.08.2016р. (вих. № 302) (а.с.108, 111 т.1). У відповідь на заяви Позивача від 15.08.2016р. та від 20.08.2016р., ПАТ «Укргазвидобування» своїм листом від 26.08.2016р. № 14/1-01-6402 відмовило йому у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, у зв'язку з тим, що останнім не додано до заяв довідки з органів соціального захисту населення за місцем проживання матері дитини про припинення їй виплати допомоги (із зазначенням дати) (а.с. 24, 112 т.1). Разом з тим, з довідки № 04-14/75 від 12.08.2015р., виданої Позашкільним навчальним закладом Центр дитячої та юнацької творчості Комсомольської міської ради Полтавської області встановлено, що ОСОБА_2 з 06.04.2015р. по 18.02.2018р. надано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (наказ № 19-К від 06.04.2015р.). 30.06.2016р. (наказ № 70-К від 01.07.2016р.) ОСОБА_2 була звільнена з роботи до закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (30.06.2016р. (а.с.27,107 т.1).

Відповідно до Довідки ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» вих. № 292 від 12.07.2016р., встановлено, що ОСОБА_2 дійсно працює в ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» на посаді продавця-консультанта з продажу автомобілів на умовах повного робочого часу з 12.07.2016р.

Із Довідки ТОВ «Торговий дім «Автодім Полтава» вих. № 302 від 11.08.2016р., вбачається, що ОСОБА_2 - продавцю-консультанту відділу продажу автомобілів в ТОВ «Торговий дім «Автодім «Полтава», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не надавалась з огляду на те, що виплата допомоги для догляду за дитиною у відповідності до ст. 18 Закону України «Про відпустки» їй не нараховувалась і станом на 11.08.2016р. не здійснювалась (а.с. 26,108 т.1).

Згідно листа Управління соціального захисту населення Крюківського району департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.09.2016р. № 03/10311, встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4.н., яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в управлінні та отримує державну допомогу при народженні дитини згідно Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» на дитину, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3. Допомога була призначена згідно заяви від 13.05.2015р. на період з 01.02.2015р. по 28.02.2015р. в сумі 10 320,00 грн. та на період з 01.03.2015р. по 28.02.2018р. в сумі 860,00 грн. Державна допомога для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_2 не призначалась у зв'язку із внесенням змін в законодавство (а.с. 20 т.1).

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 Закону України «Про відпустки» , право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Право на відпустки забезпечується: гарантованим наданням відпустки визначеної тривалості із збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених цим Законом; забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, крім випадків, передбачених статтею 24 цього Закону.

Згідно абз. 2 п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про відпустки», визначено такий вид соціальної відпустки як відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону).

Статтею 18 Закону України «Про відпустки» передбачено, що після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Підприємство за рахунок власних коштів може надавати жінкам частково оплачувану відпустку та відпустку без збереження заробітної плати для догляду за дитиною більшої тривалості.

Ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

За бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Аналогічні положення закріплені в ст. 179 КЗпП України.

Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків і батьків-вихователів), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Станом на дату набрання чинності Законом України «Про відпустки», 01.01.1997р., дійсно Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», який набув чинності 01.01.1993р. було передбачено види державної допомоги сім'ям з дітьми, зокрема одноразова допомога при народженні дитини та допомога по догляду за дитиною тощо, кожна з яких була окремим видом державної допомоги.

Разом з тим, згідно п. 7 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», який набрав чинності 01.04.2014р., у Законі України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» виключено розділ IV "Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку", тобто, починаючи з 01.04.2014р., такий вид соціальної допомоги як допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, законодавством не передбачено.

Таким чином, вимогу ч. 4 ст. 20 Закону України «Про відпустки», про необхідність надання довідки про припинення виплати матері допомоги по догляду за дитиною, слід розглядати з урахуванням змін, які були внесені до законодавства станом на час звернення Позивача із заявою про надання йому відпустки по догляду за дитиною, тому, слід дійти висновку, що вимога про надання довідки про припинення матері дитини виплати допомоги по догляду за дитиною є незаконною та такою, що суперечить чинному законодавству України.

Так, враховуючи викладене, оскільки Позивачем як дідом ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3., було надано Відповідачу всі необхідні та достатні документи, визначені чинним законодавством України з урахуванням зазначених вище змін внесених до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», для призначення ОСОБА_12 відпустки по догляду за дитиною (онуком) до досягнення нею трирічного віку по ІНФОРМАЦІЯ_2., з урахуванням того, що суд не вправі втручатися в господарську діяльність Відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_12 у вказаній частині підлягають частковому задоволенню шляхом визнання незаконною відмови ПАТ «Укргазвидобування» у наданні ОСОБА_1 відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку та встановлення зобов'язання ПАТ «Укргазвидобування» повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.08.2016 року про надання відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку.

Крім того, Позивач також просить суд ухвалити судове рішення, яким стягнути із Відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн.

Позов в цій частині підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1, п.п. 1-3 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Статтею 237-1 КЗпП України визначено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Вирішуючи спір в цій частині, суд враховує, що внаслідок незаконної відмови в наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та протиправного звільнення, Позивач переніс моральні страждання у зв'язку із неправомірною поведінкою Відповідача щодо нього, що вимагало від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.

Зважаючи на характер та обсяг душевних страждань, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках Позивача, враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд визначає відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000,00 грн., які також підлягають стягненню із Відповідача на користь Позивача в судовому порядку.

Крім того, виходячи із вимог статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, із Відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 851,13 грн. Разом з тим, щодо присудження із Відповідача на користь Позивача понесених ним судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги в розмірі 3 307,20 грн., суд вважає, що вказані вимоги не доведені, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, укладений між Позивачем та адвокатом, а інтереси Позивача протягом розгляду справи в судових засіданнях представляла довірена особа, яка діяла на підставі довіреності від 30.09.2016р. (а.с. 5 т.1), крім того, належні докази в частині щодо оплати вказаних витрат.

При цьому, в силу положень п. 4 ч. 1 ст. 367 Цивільного процесуального кодексу України, суд допускає негайне виконання рішення в частині щодо поновлення Позивача на посаді начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» з 09 вересня 2016 року та в частині щодо при судження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Враховуючи вищевикладене, на підставі статтей 8, 43 Конституції України, статтей 21, 40, 43, 49-2, 49-4, 179, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, статтей 2, 4, 18, 20 Закону України «Про відпустки», з урахуванням Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212-215, 294, 296, 367 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про визнання незаконною відмову у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, визнання неправомірним звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - з а д о в о л ь н и т и частково.

Визнати незаконним наказ Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» від 09 вересня 2016 року № 245-к «По особовому складу» про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування».

Поновити ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на посаді начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Код ЄДРПОУ 30019775) з 09 вересня 2016 року.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Код ЄДРПОУ 30019775) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 321 113 (триста двадцять одна тисяча сто тринадцять) гривень 30 коп. (сума зазначена без утримання податку з доходів та інших обов'язкових платежів), з індексацією.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Код ЄДРПОУ 30019775) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) моральну шкоду у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень.

Визнати незаконною відмову Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Код ЄДРПОУ 30019775) у наданні відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку.

Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» (Код ЄДРПОУ 30019775) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20 серпня 2016 року про надання відпустки по догляду за дитиною, до досягнення нею трьохрічного віку.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - в і д м о в и т и.

Стягнути із Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» (Код ЄДРПОУ 30019775) користь держави судовий збір у розмірі 3 851 (три тисячі вісімсот п'ятдесят одна) гривень 13 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника механіко-енергетичного управління - головного механіка Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» з 09 вересня 2016 року та в частині щодо присудження виплати заробітної плати у межах платежу за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а у разі, якщо рішення було проголошено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом м. Києва, якщо воно не буде скасоване.

СУДДЯ:

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69973263

[ANTIRAID]

Это наше решение. Основанием для удовлетворения иска послужило отсутствие надлежащего уведомления о сокращении и отсутствием надлежащего отказа от перевода на другую должность. Кроме того, в части обязательств рассмотреть заявление об отпуске по уходу за ребенком до достижения им 3-летнего возраста установлено неправомерность требования справки о прекращении выплаты матери пособия по уходу за ребенком.

Также взыскан средний заработок за время вынужденного прогула, моральный ущерб и лицо восстановлено на работе.

Это решение оставлено в силе апелляционным судом.

 

 

[0720]

ну надо же, Гуменюк в кои-то веки сподобилась на защиту нарушенного права

интересно, а почему дело рассмотрено так быстро?  у Гуменюк так быстро не бывает..

[ANTIRAID]

1 час назад, 0720 сказал:

ну надо же, Гуменюк в кои-то веки сподобилась на защиту нарушенного права

интересно, а почему дело рассмотрено так быстро?  у Гуменюк так быстро не бывает..

Мы очень старались