["Спасение" предметов залога от обращения]

Совершенно верно. Правильно рассуждаете. Давайте обсудим...

В теме идет речь о том, что ипотекодатель имеет право передать только собственную часть предмета ипотеки. В этом случае, действительно, все кто имеет право на его собственную часть предмета ипотеки имеют низший приоритет, чем ипотекодержатель. Например, наследники или правоприемники (дети, муж, жена), если их право наследства еще не зарегистрировано, т.е. не зарегистрировано до передачи в ипотеку или собственник еще не умер и спадщина не открылась автоматически до заключения договора ипотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 6, ст. 23 Закону України „Про іпотеку” від 05 червня 2003 року № 898-ІУ майно, що є у спільній власності, може бути передане в іпотеку лише за нотаріально посвідченою згодою усіх співвласників.

Співвласник нерухомого майна має право передати в іпотеку свою частку в спільному майні без згоди інших співвласників за умови виділення її в натурі та реєстрації права власності на неї як окремий об”єкт нерухомості.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, в тому числі і в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Кроме того,

мы ведь пытаемся оспорить не сам договор ипотеки, а предыдущий правочин, от которого и договор ипотеки становится недействительным.

Какой правочин? Например, договор купли-продажи, или приватизация, а от этого становится недействительным и договор ипотеки.

Т.к. незаконная приватизация, дает полное основание для признания незаконного укладання ипотечного договора.

Вот пример по наследству:

Судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_3 та його дружині ОСОБА_6 на праві спільної сумісної власності належала однокімнатна кооперативна квартира № 56 в багатоквартирному жилому будинку АДРЕСА_1

У квартирі постійно проживали подружжя та їх неповнолітній син ОСОБА_2.

16 лютого 2001 року померла ОСОБА_6 і після її смерті відкрилась спадщина на 1\2 частину зазначеної квартири, яку фактично прийняли чоловік ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які разом із спадкодавцем проживали в зазначеній квартирі.

13 липня 2007 року ОСОБА_3 незаконно оформив своє право власності на всю квартиру, отримав свідоцтво про право власності і зареєстрував це право.

27 листопада 2007 року ОСОБА_3 уклав без відома та згоди ОСОБА_2 кредитний іпотечний договір із ВАТ „Державний ощадний банк України”, за яким отримав в банку кредит в сумі 128 000 гривень та передав банку в іпотеку зазначену квартиру вартістю 183 000 гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 лютого 2010 року, яке набрало чинності і має преюдиційне значення, за позовом ОСОБА_2 визнано частково недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 і визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_6 на 1\4 частину зазначеної квартири.

Відповідно до положень Закону та зазначеного рішення ОСОБА_2 вважається власником 1\4 зазначеної квартири з дня відкриття спадщини із 16 лютого 2001 року.

Право власності ОСОБА_2 зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Наведені обставини фактично визнаються сторонами та підтверджуються дослідженими судом належними та допустимими доказами: технічним паспортом на квартиру, свідоцтвом про право власності на неї, копією рішення Хмельницького міськрайонного суду, іпотечним кредитним договором, іншими доказами (а.с.6-15, 21-24, 27-30).

Так як ОСОБА_2 є власником 1\4 частини переданої в іпотеку квартири із 16 лютого 2001 року, то незалежно від того, що право власності на цю частку квартири ним оформлене лише в лютому 2010 року, ОСОБА_3 не вправі був без його згоди укладати договір іпотеки із ВАТ „Державний ощадний банк України”, так як це суперечить положенням Закону України „Про іпотеку” та положенням Цивільного кодексу України.

Такий іпотечний договір укладено з порушенням цих норм права та права власності позивача на квартиру і суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог позивача, ухвалив законне та обгрунтоване рішення, підстави до скасування якого в межах доводів апеляційної скарги апелянта відсутні.

Право власності на 1\4 частину квартири перейшло до ОСОБА_2 не від іпотекодавця ОСОБА_3, а від спадкодавця ОСОБА_6 задовго до укладання договору іпотеки. Тому ОСОБА_2 не може нести обов”язки за даним іпотечним договором.

Внимательно посмотрите на хронологию событий.

1.Умер собственник.

2. Автоматически открылась спадщина, причем пока не зарегистрированная.

3. Один из наследников на себя оформил собственность, других наследников, соответственно, кинул. Т.е. оформил незаконно.

4. Затем он отдает эту (всю, т.е. не свою часть выделенную в натуре) собственность в ипотеку; других наследников, соответственно кинул опять. Не спросил его. Т.е. после одного незаконного действия совершил другое незаконное.

5. Другой наследник подает в суд, признают неправомерными действия.

6. банк нервно курит в сторонке.

В этом случае указанная Вами статья, если ее применять как хочет банк, может противоречить Конституции, в части права на частную собственность.

Если же ее применять правильно, то можно сделать вывод, что речь в ней идет именно о собственном предмете ипотеки, или о собственной его части выделенной в натуре.

Т.к. Відповідно до ст.ст.203, ч. 1, 215, ч. 1; 317, 355, ч.1 та ч. 4, 356, 358, 361,366, 387, 392, 1216, 1268, ч.ч. 1, 3 та ч.5 ЦК України зміст правочину не може суперечити нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цих вимог.

Лише власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співвласник має право самостійно розпорядитись лише своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке можна звернути стягнення, може пред”явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї.

У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві спільної часткової власності з направленням суми виторгу на погашення боргу.

У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві спільної часткової власності або відмови інших співвласників від придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї частки з публічних торгів або переведення на нього прав та обов”язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного перерахунку.

Власник вправі вимагати витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а також має право вимагати усунення будь-яких перешкод в здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Власник має право пред”явити позов про визнання його права власності на майно, якщо це право не визнається чи оспорюється іншою особою.

Спасибо за об"яснение, а может ли это сработать если супруги разделят имущество, которое уже находится под ипотечным договором, который заключил один из них?

["Спасение" предметов залога от обращения]

В настоящее время банки достаточно активно пытаются обращать взыскание на предметы залога. Судебная система Украины принимает сторону банков, залогодатели оказываются в трудном положении. Однако, если хорошо подумать и изучить тот или иной договор ипотеки (залога, поручительства), то возможно найти выход из создавшейся ситуации и повернуть её в свою пользу, например, разделить предмет залога...

А как в этом случае обойти ЗУ "Про іпотеку", а именно ст. 3 " .....У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки."