Алекс1971
-
Число публикаций
10 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Алекс1971
-
-
Квартира (2-х комнатная) приватизирована в равных частях моим мужем (сын) и его умершим отцом (но отец был собственником на него все документы воосновном и комун. платежи и т.д.) и прописаны они там тоже были вдвоем! спасибо!
Дети несовершеннолетние есть?
-
Залог и ипотека -- разные институты.
Ипотека прекращается в случаях установленных ЗУ об ипотеки.
Залог в случаях предусмотренных ЦК и законе о залоге.
Как ни жаль, но :
1. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду - ст. 574 ЦК.
2. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи - ст.575 ЦК.
Отсюда вывод - ипотека это разновидность залога и правоотношения регулируются ЦК, ЗУ "О залоге" (общие акты) и ЗУ "Про ипотеку" (специальлный акт)
-
Как по мне, то договора ипотеки по гарантиям обязательств третьих лиц, - это смешанные договора, в них есть елемент и договора залога, и договора поручительства.
Посему ст.559 ГКУ должна применяться. И если обоснования Пленума еще как то укладываюся в понятие логики относительно ч.1 этой статьи, то почему они "скосили" ч.4 (шестимесячный срок требования к поручителю), - непонятно...
В любом случае имеем такое вот "указание" священного пленума и возможную с вероятностью 99,9% формулировку решения в случае несогласия.
У меня как раз есть такое дело в работе, но я не рискнул идти по этой схеме при таких постановах пленума, - у людей судьба на кону....
Банковское лобби никто не отменял
-
номер провадження справи 2/3/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Запорізької області
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19.03.13
Справа № 908/44/13-г
Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя,
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика", м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:
1. Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2, м. Київ,
2. Підрозділ примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, м. Запоріжжя,
про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 497 від 23.04.2010р.,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № ВТВ 667094 від 31.01.2013р.);
від відповідача: Ясинецький С.В. (довіреність № 288 від 11.02.2013р., начальник відділення № 22 АТ "Банк Таврика");
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Запорізької області звернулася Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 та Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 497 від 23.04.2010р. Також позивач просив в позові утримати з вирученої суми на користь ПАТ «Банк «Таврика» заборгованість у розмірі 1947071,59 грн.
Заявою про уточнення позовних вимог від 19.03.2013 р. представник позивача уточнив, що під час підготовки позовної заяви до суду було допущено технічну помилку. Враховуючи викладене, просить суд читати пункт 2 резолютивної частини позовної заяви в наступній редакції: «Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 497 від 23.04.2010р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, яке належить ОСОБА_1 на праві власності».
Уточнення позовних вимог відповідає ст. 22 ГПК України та приймається судом до розгляду.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з порушенням ним виконання зобов'язань за кредитним договором № 07-07-К від 02.03.2007р., укладеним з відповідачем, та на підставі договору іпотеки від 02.03.2007р., відповідач звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Згідно з виконавчим написом передбачається звернути стягнення на майно, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_1 Позивач вважає, що приватний нотаріус вчинив виконавчий напис з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки останній був вчинений без попередження боржника та іпотекодавця про усунення порушень, як передбачено ст. 35 Закону України "Про іпотеку", напис вчинено на документах, які не підтверджують безспірність заборгованості позивача перед відповідачем. Крім того, позивач вказує, що нотаріус не звернув уваги при вчиненні виконавчого напису на період стягнення пені, яка нарахована понад один рік, що суперечить кредитному договору та вимогам законодавства. Також зазначає, що приватний нотаріус порушив ч. 1, 3 ст. 13-1 Закону України "Про нотаріат", тобто здійснював нотаріальну діяльність за межами Київського міського нотаріального округу, до якого він належить, оскільки заставне майно, на яке звертається стягнення, знаходиться на території Запорізького міського нотаріального округу.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 87, 88 Закону України "Про нотаріат", п.п. 283, 286 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвалою господарського суду від 04.01.2013 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/3/13 та призначено розгляд справи на 31.01.2013р.
21.01.2013р. на адресу суду від приватного нотаріуса Київського нотаріального округу ОСОБА_2 надійшов лист, в якому остання зазначає, що оскаржуваний виконавчий напис вчинено у відповідності з законодавством України на підставі документів, які передбачено Законом України "Про нотаріат", Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліку документів, за якими стягнення проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999р. Просить розглянути справу без своєї участі.
25.01.2013р. на адресу суду від третьої соби-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання не заперечує проти задоволення позовної заяви. Також зазначає, що за виконавчим написом нотаріуса державною виконавчою службою проведено дії по опису та арешту майна, оцінці та передачі на реалізацію, в результаті яких майно, на яке звертається стягнення за виконавчим документом, не реалізовано. Вказує, що на сьогоднішній день стягувач просить залишити за собою нереалізоване майно.
30.01.2013р. позивач подав нормативне та документальне обґрунтування позовних вимог, в яких зазначає, що відповідно до приписів ст. 35 Закону України "Про іпотеку" письмова вимога до боржника та майнового поручителя про усунення порушення повинна передувати у часі реалізації іпотекодержателем права на задоволення своїх вимог на підставі виконавчого напису нотаріуса. Вказує, що в наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення листа ОСОБА_1 не містить будь-яких ознак того, які саме документи було надіслано ОСОБА_1 В наданому нотаріусу повідомленні не мітиться попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Також зауважує, що позивачем не надано доказів надання нотаріусу документів, які підтверджують сплив 30 днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником письмових вимог про усунення порушень відповідно до п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України. Зі змісту заяви про вчинення виконавчого напису та документів, які додавались до неї при вчиненні виконавчого напису, нотаріус не отримував від банку ні кредитного договору зі всіма додатковими угодами, ні первинних документів щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, а лише розрахунок суми боргу. При цьому, пеня, на думку позивача, розрахована з порушенням річного строку позовної давності.
31.01.2013 р. від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він зазначає, що вимоги позивача є необґрунтованими, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, тому задоволенню не підлягають. Вказує, що по-перше, банк неодноразово надсилав до позивача листи з вимогою виконати зобов'язання за кредитним договором № 07-07-К, які позивач особисто отримував, проте не реагував на них. По-друге, приватний нотаріус звертався до відповідача для отримання підтвердження наданих йому розрахунків суми боргу позивача, та вчинив виконавчий напис лише після отримання такого підтвердження від відповідача. В свою чергу, позивач жодного разу не скористався своїм правом на оскарження суми заборгованості за кредитним договором. Вважає, що позивач діє з метою уникнути майнової відповідальності у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань за кредитним договором та наводить у позовній заяві недостовірну інформацію.
28.02.2013 р. позивач подав доповнення до позовної заяви, згідно з якими вважає, що збільшуючи розмір процентної ставки за кредитним договором шляхом укладення додаткових угод, необхідно було укладати додаткові угоди і до іпотечного договору, оскільки поняття "боргові зобов'язання" не розтлумачені ні кредитним договором, ні договором іпотеки.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.02.2013р. на підставі ст. 69 ГПК України за клопотанням відповідача був продовжений строк розгляду справи на 15 днів до 19.03.2013р. та відкладено розгляд справи в межах цього строку на 12.03.2013р.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надіслала суду лист від 08.02.2013 р. № 20 про те, що вважає виконавчий напис вчиненим відповідно до вимог чинного законодавства, просить розглядати справу без присутності її представника.
Ухвалою від 12.03.2013 р. суд відклав розгляд справи на 19.03.2013 р. у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог суду в повному обсязі.
В судовому засіданні 19.03.2013р. були присутні представники позивача та відповідача, за їх заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, оскільки вважає, що виконавчий напис було вчинено без достатніх підстав.
Представник відповідача проти позову заперечив.
Треті особи-1, 2 які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання 19.03.2013р. уповноважених представників не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, в судове засідання надіслала суду лист від 11.03.2013 р. № 42 про те, що вважає виконавчий напис вчиненим відповідно до вимог чинного законодавства, просить розглядати справу без її участі.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представників третіх осіб-1, 2.
В судовому засіданні 19.03.2013 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судом встановлено наступне.
02.03.2007р. Акціонерним банком «Таврика» (далі - банк, відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - позичальник, позивач) укладено кредитний договір № 07-07-К, відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит в сумі 200000 (двісті тисяч) доларів США 00 центів терміном з 02 березня 2007 року до 01 березня 2010 року включно під 13,5% річних для мети здійснення господарської діяльності.
Додатковими угодами № 1 від 24.04.2008 р., № 2 від 16.10.2008 р. сторонами вносилися зміни до кредитного договору в частині процентної ставки за користування кредитом, а саме: з 24.04.2008р. встановлено плату за користування кредитними коштами в розмірі 14,5% річних, а з 16.10.2008р. - в розмірі 17,5% річних.
Строк дії кредитного договору встановлено з моменту його підписання і до остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.
В забезпечення своєчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, а також можливої неустойки (штрафу, пені), що витікають з цього договору, між сторонами укладено договір іпотеки від 02.03.2007 р., за яким Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (іпотекодавець) надав Акціонерному банку «Таврика» (іпотекодержателю) в іпотеку нерухоме майно - нежитлові приміщення, а саме: прим. 148 площею 49,4 кв.м., прим. 149 площею 19,3 кв.м., прим. 156 площею 17,6 кв.м., прим. 157 площею 17,6 кв.м., прим. 158 площею 18,3 кв.м., прим. 159 площею 17,6 кв.м., прим. 160 площею 18,0 кв.м., прим. 161, 163 площею 34,2 кв.м., прим. 164 площею 17,4 кв.м., прим. 165 площею 18,0 кв.м., прим. 166 площею 17,3 кв.м., прим. 167 площею 17,4 кв.м., прим. 168 площею 19,5 кв.м., прим. 175 площею 15,5 кв.м., прим. 176, 177 площею 36,0 кв.м., прим. 178, прим. 179, прим. 180 площею 69,2 кв.м. п'ятого поверху, сходова клітина І п'ятого поверху площею 12,3 кв.м., сходова клітина ІІ п'ятого поверху площею 12,3 кв.м. загальною площею 426,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до умов п. 2.1 договору іпотеки, іпотека за цим договором забезпечує вимоги іпотекодержателя щодо виконання іпотекодавцем кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в кредитному договорі, з усіма змінами і доповненнями до нього.
У п. 4.4 договору іпотеки сторони погодили вартість оцінки предмету іпотеки в розмірі 2155000,00 (два мільйони сто п'ятдесят п'ять тисяч, 00) грн.
Згідно з умовами п. 6.2 договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити із вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно, зокрема, у разі несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку,як встановлено в кредитному договорі.
Таким чином, згідно з даною умовою договору іпотеки позивач зобов'язався у повному обсязі відповідати за своїми кредитними зобов'язаннями, у тому числі у разі їх зміни.
Дію договору іпотеки встановлено з дня його нотаріального посвідчення та до виконання боргових зобов'язань в повному обсязі іпотекодавця та зобов'язань іпотекодавця за цим договором.
У підпункті 2 пункту 6.4 договору іпотеки сторони погодили, що перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, в рахунок виконання боргових зобов'язань позичальника за кредитним договором, здійснюється в порядку ст. 37 Закону «Про іпотеку». Іпотекодержатель надсилає позичальнику іпотечне повідомлення (цінним листом або листом з повідомленням про вручення за адресою, вказаною в цьому договорі) з вказівкою про загальну суму боргових зобов'язань та граничний строк погашення боргових зобов'язань. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.
Частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з наявністю у позичальника заборгованості за кредитним договором банк звернувся до нього з повідомленням від 06.02.2009 р. № 04/301, в якому зазначив, що станом на 06.02.2009 р. заборгованість позичальника становить 200000,00 доларів США - по тілу кредиту, 5930,56 доларів США - прострочені проценти та 571,44 грн. - пеня за несвоєчасно сплачені проценти в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 06.02.2009 р. Встановлено строк для погашення заборгованості до 10.03.2009 р. та повідомлено про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки у разі несплати боргу. Позичальник отримав дане повідомлення 13.02.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 13.02.2009 р.
У зв'язку з тим, що умови кредитного договору і в подальшому не виконувалися позичальником, банк повторно звернувся до нього з повідомленням від 15.02.2010 р. № 05/45, в яких повідомляв про наявні суми заборгованості станом на 15.02.2010 р. (200000,00 доларів США - по кредиту, 28767,02 доларів США - по прострочених процентах, 29190,06 грн. - пеня за несвоєчасно сплачені проценти в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на 15.02.2010 р.). Встановлено строк для погашення заборгованості до 23.04.2010 р. Зауважено, що станом на 23.04.2010 р. суми заборгованості складатимуть: 200000,00 доларів СА - по кредиту, 37419,80 доларів США - про прострочених процентах, 48303,98 грн. - пеня за несвоєчасну сплачений кредит в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 15.02.2010 р. Попереджено, що в разі несплати боргу буде звернуто стягнення на предмет іпотеки. Позичальник отримав дане повідомлення 22.02.2010 р., що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення від 23.02.2013 р.
Доводи позичальника про відсутність належних доказів отримання ним вказаного повідомлення банку, бо в поштовому повідомленні не вказано, яка кореспонденція банком відправлялась, судом до уваги не приймаються, оскільки позивач не довів, що ним було отримано не повідомлення від 15.02.20120р., а будь-яка інша кореспонденція від банку.
Позичальник не сплатив заборгованість, тому за зверненням банку Приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_2 було вчинено виконавчий напис № 497 від 23.04.2010р. на договорі іпотеки від 02.03.2007 р., за яким запропоновано звернути стягнення на визначений у договорі предмет іпотеки (нежитлові приміщення по вул. Сорок років Радянської України, буд. 41 у м. Запоріжжя).
Виконавчий напис було пред'явлено банком до виконання у Орджонікідзевський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, яким 01.06.2010 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого напису.
20.09.2009 р. матеріали виконавчого провадження були передані на виконання Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області.
За повідомленням Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області за виконавчим написом проведено дії по опису та арешту майна, оцінці та передачі на реалізацію. В результаті проведених дій майно, на яке звертається стягнення за виконавчим документом, не реалізовано. Стягувач виявив бажання залишити за собою нереалізоване майно. Проте, як пояснили в судовому засіданні представники сторін та виконавчої служби, питання передачі банку майна, яке знаходиться в іпотеці на момент розгляду спору у даній справі не вирішено.
Відповідач із вчиненим виконавчим написом не погодився, вважає його незаконним та вчиненим без достатніх правових підстав. У зв'язку з цим, просить визнати виконавчий напис №497 від 23.04.2010 р. таким, що не підлягає виконанню.
Статтею 87 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172, для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, подаються:
а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;
б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Конкретних документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання, в даному переліку не наведено.
Однак, відповідно до ст. 88 Закону України від 02.09.1993 р. № 3425-XII «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
На момент вчинення виконавчого напису діяла Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 № 20/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за № 283/8882, (в редакції наказу від 16.11.2009).
Згідно з пунктом 283 даної Інструкції, для вчинення виконавчого напису стягувачем або уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, має бути зазначено:
- відомості про найменування і адресу стягувача та боржника;
- дата та місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи;
- номери рахунків у банках, кредитних установах, код в ЄДРПОУ для юридичної особи;
- строк, за який має провадитися стягнення;
- інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.
Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу буде необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту одержання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушень.
Виконавчий напис на іпотечному договорі, що передбачає задоволення вимоги іпотекодержателя за основним зобов'язанням, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами основного зобов'язання, вчиняється нотаріусом за умови подання іпотекодержателем документів, достатніх для встановлення безспірності заборгованості та прострочення виконання зобов'язання.
Пунктом 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус вчиняє виконавчі написи:
- якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем;
- за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України.
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, у п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Таким чином, виконавчий напис для вимог про стягнення неустойки може бути вчинено, якщо неустойка нарахована за період не більше шести місяців з дня порушення зобов'язання, якщо інший строк не встановлено договором або законом, а також в межах річного строку з дня виникнення права вимоги на стягнення неустойки. При цьому, заявником має бути надана повна інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо, а також документи, що їх підтверджують.
На вимогу суду Приватний нотаріус Київського нотаріального округу ОСОБА_2 із супровідним листом від 17.01.2013 р. № 04 (вх. № 09-06/122321 від 21.01.2013 р.) надала копії документів, які були надані банком нотаріусу та витребувані нотаріусом для вчинення виконавчого напису, а саме: лист банку від 23.04.2010 р. № 982 (заява про вчинення виконавчого напису), довіреність від 23.12.2009 р. на ім'я ОСОБА_5, копія сторінок 1-2, 4-5, 10-11 паспорту ОСОБА_5, інформаційна довідка з Єдиного реєстру спеціальних бланків нотаріальних документів від 23.04.2010 р., скорочений витяг з реєстру довіреностей від 23.04.2010 р. № 14294548, повідомлення від 15.02.2010 р. № 05/45, повідомлення про вручення поштового відправлення від 23.02.2013 р., довідку банку про офіційний курс гривні до долару США станом на 23.04.2010 р., розрахунок пені по кредиту та процентам, розрахунок суми боргу по пені та процентам, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 31.03.2010 р. стосовно ПАТ «Банк «Таврика», кредитний договір від 02.03.2007 р. №07-07-К з додатковими угодами № 1 від 24.04.2008 р., № 2 від 16.10.2008 р., договір іпотеки від 02.03.2007 р., витяг з державного реєстру іпотек від 23.04.2010 р.
Доказів того, що нотаріусу надавались будь-які інші додаткові документи, що підтверджують безспірність вимог та необхідні для прийняття рішення про вчинення виконавчого напису, ні нотаріусом, ні відповідачем суду не надано.
Таким чином, з цього слідує, що банком не надавались нотаріусу розпорядження про відкриття позичкового рахунку, документи, які підтверджують фактичну видачу кредитних коштів (платіжні доручення, меморіальні ордери, видаткові касові ордери тощо), виписки банку про рух коштів на позичковому рахунку (нарахування відсотків, сплата відсотків, перенесення несплачених відсотків у прострочену заборгованість), тобто ті документи, що підтверджують отримання відповідної суми кредиту та правовідносин щодо погашення позичальником отриманого кредиту, нарахування та сплати процентів. Також нотаріусу не надано розрахунку відсотків, на які нарахована пеня. Із розрахунку пені, який був наданий нотаріусу, не вбачається, за який період нарахована сума відсотків, яка в подальшому відносилась на прострочення та використовувалась для нарахування пені. А тому нотаріус не мав можливість перевірити дату виникнення прострочення по сплаті відсотків.
Судом перевірено розрахунки заборгованості по кредиту, процентам та пені, які пред'явлені для вчинення виконавчого напису, та встановлено, що вони є невірними.
Так, сума пені по кредиту в гривневому еквіваленті по курсу НБУ станом на 23.04.2010 р. (7,9258 грн.) складає 200000,00 доларів х 20,5% / 365 днів х 53 дні х 7,9258 грн. = 47185,65 грн., а не 48303,98 грн. як вказано у розрахунку банку.
Помісячного розрахунку нарахованих процентів взагалі не наведено. В розрахунку боргу по простроченим процентам лише зазначено, що за загальний період з 05.01.2009 р. по 23.04.2010 р. (474 дні) по ставці 17,5% річних сума процентів складає 34503,13 доларів США, а в гривневому еквіваленті - 273464,91 грн.
У той же час, в розрахунку пені за несплачені проценти вказано, що сума боргу по відсоткам станом на 23.04.2010 р. складає 37419,80 доларів США, а в гривневому еквіваленті - 40142,70 грн. На цю суму нараховувалась пеня за прострочені проценти.
Тобто в наданих нотаріусу розрахунках є розбіжності по сумам процентів.
При цьому, помісячного розрахунку нарахованих процентів та заборгованості по процентам (з урахуванням часткових оплат) не наведено ні в загальному розрахунку боргу по процентам, ні в розрахунку пені по процентам. В розрахунку пені лише зазначено період, за який розрахована пеня. Однак, щоб перевірити правильність розрахунку пені, необхідно встановити, коли виникла сума боргу по процентам. Із наданих нотаріусу документів це встановити неможливо.
Судом встановлено із додатково наданих банком доказів, що фактично пеня нараховувалась на проценти, нараховані за період з грудня 2008 року по квітень 2010 року. Таким чином, перше прострочення по сплаті процентів виникло 05.01.2009 р. Отже, річна позовна давність для стягнення пені, нарахованої за період з 05.01.2009 р. по 22.04.2010 р., на момент вчинення виконавчого напису (23.04.2010 р.) сплинула.
Крім того, умовами кредитного договору не встановлений максимальний період часу, за який може бути нараховано пеню, тому за приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування пені мало бути припинено через шість місяців з дня виникнення прострочення.
Банком не враховані ці вимоги чинного законодавства в розрахунку пені на прострочені проценти.
Відповідно до п. 6.2 кредитного договору за несвоєчасне погашення заборгованості за цим договором, зокрема наданого кредиту, процентів за користування ним, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочки, від простроченої суми за кожний день прострочки.
Як вбачається із розрахунку, нарахування пені на прострочені проценти здійснювалось наростаючим підсумком, таким чином, що кожна наступна сума боргу додавалась до попередньої. Тому одна і та ж сума боргу використовувалась в розрахунку і після того, як шість місяців для нарахування пені на неї вже спливли.
Зокрема, це стосується пені, нарахованої за період з 02.03.2009 р. по 23.04.2010 р. на суму прострочених процентів за лютий 2009 року - вересень 2009 року.
Відповідно до умов пунктів 4.2, 4.3 кредитного договору нарахування процентів починається з дня перерахування кредиту з позичкового рахунку і закінчується датою зарахування кредиту на позичковий рахунок, причому день видачі кредиту та його повернення вважається одним днем. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно, за період з 25 числа попереднього місяця по 24 число поточного місяця, а в останній місяць строку користування кредитом - до дня погашення заборгованості за кредитом. При цьому, проценти за користування кредитом в іноземній валюті нараховуються з розрахунку «факт/360», тобто за фактичну кількість днів користування кредитом, виходячи з 360 днів у році.
Нараховані проценти за користування кредитом позичальник перераховує на рахунок банку до останнього робочого дня місяця, за який здійснюється розрахунок, та в останній день погашення кредиту.
Так, проценти нараховувались на суму боргу по кредиту 200000,00 доларів США по ставці 17,5%, виходячи з фактичної кількості днів у розрахунковому місяці та 360 днів у році.
За лютий 2009 року нараховані проценти в розмірі 3013,89 доларів США за період з 25 січня по 24 лютого 2009 року (31 день). Пеня на цю суму процентів розрахована до повного її погашення за період з 02.03.2009 р. по 24.09.2009 р. (206 днів).
За березень 2009 року проценти нараховані в розмірі 2722,22 доларів США за період з 25 лютого по 24 березня 2009 року (28 днів). Пеня на цю суму процентів розрахована до повного її погашення за період з 01.04.2009 р. по 28.12.2009 р. (272 дні).
За квітень 2009 року проценти нараховані в розмірі 3013,89 доларів США за період з 25 березня по 24 квітня 2009 року (31 день). Пеня на цю суму процентів розрахована за період з 05.05.2009 р. по 23.04.2010 р. (355 днів) з урахуванням останнього часткового погашення боргу 09.02.2010 р. Залишок боргу по процентам за квітень 2009 року склав 2030,89 грн. і після цього погашення боргу не здійснювалось.
За травень 2009 року проценти нараховані за період з 25 квітня по 24 травня 2009 року (30 днів) в розмірі 2916,67 доларів США. Пеня на цю суму процентів розрахована за період з 01.06.2009 р. по 23.04.2010 р. (327 днів).
За червень 2009 року проценти нараховані за період з 25 травня по 24 червня 2009 року (31 день) в розмірі 3013,89 доларів США. Пеня на цю суму процентів розрахована за період з 01.07.2009 р. по 23.04.2010 р. (297 днів).
За липень 2009 року проценти нараховані за період з 25 червня по 24 липня 2009 року (30 днів) в розмірі 2916,67 доларів США. Пеня на цю суму процентів розрахована за період з 03.08.2009 р. по 23.04.2010 р. (264 дні).
За серпень 2009 року проценти нараховані за період з 25 липня по 24 серпня 2009 року (31 день) в розмірі 3013,89 доларів США. Пеня на цю суму процентів розрахована за період з 01.09.2009 р. по 23.04.2010 р. (235 днів).
За вересень 2009 року проценти нараховані за період з 25 серпня по 24 вересня 2009 року в розмірі 3013,89 доларів США. Пеня на цю суму процентів розрахована за період з 01.10.2009 р. по 23.04.2010 р. (205 днів).
Отже, пеня на суми боргу по процентам за квітень - вересень 2009 року розрахована після спливу шести місяців з дня виникнення прострочення.
Таким чином, оскаржуваний виконавчий напис № 497 від 23.04.2010 р. вчинено нотаріусом з порушенням вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та пунктів 283, 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України щодо встановлення безспірності заборгованості та строків вчинення виконавчого напису.
Оскільки виконавчий напис вчинено без достатніх правових підстав, позовні вимоги про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, судом задоволені.
Доводи позивача щодо порушення нотаріусом вимог ч.ч.1,3 ст13-1 Закону України «Про нотаріат» є помилковими, оскільки договір іпотеки укладено та нотаріально посвідчено у м.Києві за місцем знаходження іпотекодержателя. Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», якою і було вчинено виконавчий напис. Крім того, п. 282 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що виконавчий напис (окрім вимоги про неоплату чека) вчиняється нотаріусом незалежно від місця виконання вимоги, знаходження боржника або стягувача.
Відповідно до 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 497 від 23.04.2010 р., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про звернення стягнення на майно, яке належить на праві власності фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1, а саме: на нежитлові приміщення - прим. 148 площею 49,4 кв.м., прим. 149 площею 19,3 кв.м., прим. 156 площею 17,6 кв.м., прим. 157 площею 17,6 кв.м., прим. 158 площею 18,3 кв.м., прим. 159 площею 17,6 кв.м., прим. 160 площею 18,0 кв.м., прим. 161, 163 площею 34,2 кв.м., прим. 164 площею 17,4 кв.м., прим. 165 площею 18,0 кв.м., прим. 166 площею 17,3 кв.м., прим. 167 площею 17,4 кв.м., прим. 168 площею 19,5 кв.м., прим. 175 площею 15,5 кв.м., прим. 176, 177 площею 36,0 кв.м., прим. 178, прим. 179, прим. 180 площею 69,2 кв.м. п'ятого поверху, сходова клітина І п'ятого поверху площею 12,3 кв.м., сходова клітина ІІ п'ятого поверху площею 12,3 кв.м. загальною площею 426,9 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк Таврика" (вул. Дмитрівська, буд.92-94, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 19454139) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,00 грн. (одна тисяча сімдесят три грн. 00 коп.).
Видати наказ.
Суддя Т.В.Мойсеєнко
Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 25.03.2013 р.
-
-
Да, и обязательно - с припиской, что мол не надо изобретать велосипед
Например - як свідчить діюча/існуюча на теперешній час судова практика, що склалася під час вирішення аналогічних спорів.... ну и т.п.
Потом проще будет подавать заявление о пересмотре в ВСУ.
А то в каждой коллегии очень часто бывает разное мнение.
-
Юрист - практик.
Чем смогу, помогу.
На счету есть решения о признании исполнительных надписей нотариуса не подлежащими исполнению, решения о прекращений поручительства, отказы в обращении взыскания на предмет залога.
Любовь с банками взаимная, но трудная -)))
-
Поздравляю.
Вам сильно повезло, что Вашу кассационную жалобу дочитали до конца, в противном случае получили бы Ухвалу об отказе в открытии кассационного производства.
-
у х в а л а
іменем україни
23 січня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В. О.,
суддів: Мартинюка В. І., Мостової Г. І.,
Наумчука М. І., Остапчука Д. О.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року та додаткове рішення цього ж суду від 02 серпня 2012 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 року публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), посилаючись на неналежне виконання ОСОБА_3 умов кредитного договору, звернулося до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просило стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 1 047 943 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором № 11145447000 від 20 квітня 2007 року та кредитним договором № 11145447001 від 30 січня 2009 року за додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року, в рахунок погашення якої звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5, та стягнути судові витрати.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2011 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 047 943 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором № 11145447000 від 20 квітня 2007 року.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11145447000 від 20 квітня 2007 року в розмірі 1 047 943 грн 14 коп. звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5
Вирішено питання судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2011 року змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:
Позов ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, житловою площею 18,6 кв. м, загальною площею 37,2 кв. м на погашення заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ «УкрСиббанк» за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145447000 та кредитним договором № 11145447001 від 30 січня 2009 року за додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року в сумі 1 047 943 грн 14 коп.
Визначено спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів.
Визначено початкову ціну предмета для його подальшої реалізації в розмірі 208 151 грн.
Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 02 серпня 2012 року в задоволенні позову ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 047 943 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором від 20 квітня 2007 року № 11145447000 та кредитним договором № 11145447001 від 30 січня 2009 року за додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року відмовлено.
У поданих касаційних скаргах ПАТ «УкрСиббанк», посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалені у справі рішення та додаткове рішення апеляційного суду просить змінити, зазначивши в резолютивних частинах рішень вказівку про задоволення позову в повному обсязі, а саме: про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 1 047 943 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором № 11145447000 від 20 квітня 2007 року та кредитним договором № 11145447001 від 30 січня 2009 року за додатковою угодою № 1 від 30 січня 2009 року.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, обговоривши доводи касаційних скарг та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарги ПАТ «УкрСиббанк» підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Задовольняючи позов ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка ОСОБА_3 належним чином не виконувала умови кредитного договору № 11145447000 від 20 квітня 2007 року, тому кредитор вправі стягнути заборгованість за кредитним договором з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителя у солідарному порядку та на погашення заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме, квартиру, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_5
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової вартості майна, на яке звернуто стягнення та визначаючи спосіб його реалізації, апеляційний суд виходив з приписів ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
Ухвалюючи додаткове рішення про відмову ПАТ «УкрСиббанк» в позові про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителя, на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором, апеляційний суд виходив з того, що таке стягнення призведе до подвійного стягнення заборгованості за договором.
Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитися не можна з огляду на наступне.
Судами встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», 20 квітня 2007 року був укладений кредитний договір № 11145447000, згідно умов якого Банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 140 000 дол. США на строк до 20 квітня 2014 року зі сплатою 12,80 % річних.
Додатковими угодами № 1 та № 2 до зазначеного кредитного договору, укладеними 30 січня 2009 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, передбачено кінцевий термін виконання основного зобо'язання 21 квітня 2022 року, розмір ануїтетного платежу склав 1530 грн.
З метою забезпечення виконання вказаного кредитного договору 20 квітня 2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки № 11145447000, згідно умов якого останній зобов'язався відповідати за невиконання чи неналежне виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором.
Крім того, в порядку забезпечення кредитного договору згідно договору іпотеки № 11145447000 від 20 квітня 2007 року ОСОБА_5 передала в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1.
Згідно зі ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до п. 5.5. кредитного договору № 11145447000 від 20 квітня 2007 року у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісій строком більш ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору про надання забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору.
Обґрунтовуючи підставність позову, ПАТ «УкрСиббанк» посилалось на те, що ОСОБА_3 були порушені умови кредитного договору в частині щомісячних платежів на погашення кредиту та порушення додаткових угод в частині погашення ануїтетних платежів, внаслідок чого виникла заборгованість за договором в розмірі 1 047 943 грн 14 коп.
Наслідки порушення договору позичальником передбачені ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України, відповідно до яких, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до ст. ст. 553, 554 ЦК України та п. 1.3. договору поруки № 11145447000 від 20 квітня 2007 року поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених в кредитному договорі.
Згідно з п. 1.4. договору поруки відповідальність поручителя та позичальника є солідарною.
Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою (іпотекою) заставодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет застави.
За таких обставин, коли ОСОБА_3 зобов'язання по кредитному договору та додаткових угодах до нього виконувала не належним чином, то ПАТ «УкрСиббанк» відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України вправі вимагати дострокового стягнення заборгованості по кредитному договору з боржника та поручителя у солідарному порядку.
Ухвалюючи рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника та з поручителя у солідарному порядку, суд першої інстанції діяв відповідно до приписів ст. ст. 554, 1050, 1054 ЦК України та ст. ст. 212-214 ЦПК України.
Звертаючи стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з приписів ст. ст. 546, 589, 590 ЦК України та встановлених обставин про порушення боржником зобов'язання за договором, забезпеченого заставою.
Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначення початкової вартості майна, на яке звернуто стягнення та визначаючи спосіб його реалізації, апеляційний суд виходив з приписів ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
В той же час, ухвалюючи додаткове рішення та відмовляючи позивачу у стягненні з боржника та поручителя кредитної заборгованості, апеляційний суд не звернув уваги на те, що таке право Банку ґрунтується на приписах ст. ст. 554, 1050,1054 ЦК України, а задоволення вимог Банку про стягнення заборгованості за кредитним договором та одночасне звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення цієї заборгованості, саме по собі не свідчить про подвійність стягнення суми заборгованості.
З огляду на таке та враховуючи, що рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року в частині вирішення позову ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя у солідарному порядку та додаткове рішення апеляційного суду від 02 серпня 2012 року ухвалені з порушенням ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, то вони підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає залишенню в силі.
В іншій частині рішення суду апеляційної інстанції від 21 червня 2012 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарг про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права безпідставні.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 337, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційні скарги публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року в частині вирішення позову публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя у солідарному порядку та додаткове рішення апеляційного суду від 02 серпня 2012 року скасувати, в частині солідарного стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 1 047 943 грн 14 коп. заборгованості за кредитним договором № 11145447000 від 20 квітня 2007 року залишити в силі рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 11 жовтня 2011 року.
В іншій частині рішення апеляційного суду Закарпатської області від 21 червня 2012 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий В. О. Кузнєцов
Судді: В. І. Мартинюк
Г. І. Мостова
М. І. Наумчук
Д. О. Остапчук
Регистрационная служба пошла в отказ
в Юридична консультація - чати з юристом
Опубликовано
1. Попробуйте сходить к нотариусу, который накладывал арест.
2. Обратитесь в суд за дополнительным решением. Все основания есть (имхо).