18 березня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Кузнєцова В.О.,
суддів: Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І.,
Мостової Г.І., Наумчука М.І.,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом. Зазначала, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між нею, позичальником та банком укладено договір поруки № 47440. Посилаючись на те, що внаслідок підписання 13 квітня 2009 року позичальником додаткової угоди основне зобов'язання було змінено без її згоди, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, просила задовольнити позов.
Рішенням Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 1 жовтня 2014 pоку позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано договір поруки № 47440 від 5 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ПАТ «Укрсиббанк». Вирішено питання по стягнення судових витрат.
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року рішення першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_3 звернулась до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, залишити в силі рішення першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивачем не надано доказів про збільшення обсягу його відповідальності за кредитним договором.
Проте повністю з таким висновком погодитись не можна.
Судами встановлено, що 5 жовтня 2006 pоку між ПАТ «Укрсиббанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11051529000, за умовами якого останньому надано кредит у розмірі 35000 швейцарських франків, що еквівалентно 141050 грн з відсотковою ставкою 8,49 % річних з кінцевим терміном повернення 4 жовтня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_3, ОСОБА_4 та банком укладено договір поруки № 47440.
Згідно із ст. 553 ЦК України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором своїм особистим майном за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Відповідно до п. 1.2.2 договору про надання споживчого кредиту позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути кредит у повному розмірі в терміни, встановлені графіком погашення кредит, який є невід'ємною частиною договору.
Згідно з графіком, який є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту, станом на 10 квітня 2009 року, залишок кредиту, який позичальник мав повернути, складав 27045,50 швейцарських франків.
Такий графік розрахунку погоджено сторонами на час укладення кредитного договору та договору поруки.
Відповідно до графіку, який є додатком № 1 до додаткової угоди № 1 від 13 квітня 2009 року станом на цю дату позичальник зобов'язувався повернути кредит у розмірі 27839,73 швейцарський франків.
З укладеної додаткової угоди вбачається, що графік погашення заборгованості за користування кредитом було погоджено лише банком та ОСОБА_4 Відомості про те, що поручитель надавала згоду на укладення додаткової угоди до кредитного договору в матеріалах справи відсутні.
Вирішуючи спір апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, не врахував, що до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності останнього, не з'ясував, що стало причиною зміни розміру кредиту, який підлягав поверненню станом квітень 2009 року, і чи не призвела така зміна до збільшення обсягу відповідальності поручителя.
Крім того, перевіряючи законність рішення суду першої інстанції апеляційний суд не звернув уваги на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення про розірвання договору поруки, хоча позивачем були заявлені вимоги про її припинення.
З матеріалів справи не вбачається, що позивач змінювала заявлені вимоги у встановленому законом порядку.
Вказані порушення норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179, 212 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, в зв'язку з чим рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до цього суду.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення апеляційного суду Вінницької області від 24 листопада 2014 року скасувати, справу передати на новий розгляд до цього суду.
Определение ВССУ об отмене решения апелляционного суда Винницкой области об отказе поручителю в прекращении договора поручительства с УкрСиббанком
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
Спасибо Ярославу Воронежскому он помог с исковым заявлением, апелляция и кассация.