radiohead
-
Число публикаций
9 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы radiohead
-
-
Суди не перевірили чи було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса.Одним из оснований, я так понимаю было то, что ипотеку продали в исполнительном производстве по взысканию денег.
А что с предметом ипотеки?
на него наложили арест?
он еще в собственности у победителя торгов?
Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі №018-0149/12 про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, зазначений тільки один учасник торгів ОСОБА_4, а також зазначена, тільки одна пропозиція щодо ціни лоту - 400 тис. грн.И это одно из железобетонных оснований.Впевнений на 100%:
1. Підставою для визнання торгів недійсними є порушення Тимчасового порядку про порядок реалізації АРЕШТОВАНОГО майна - позиція ВСУ.
2. Підставою для застосування ЗУ "Про іпотеку" при реалізації ІПОТЕЧНОГО майна та керування при цьому ЗУ "Про іпотеку" є рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, при чому в ньому повинно бути зазначено, що звернення стянення здійснється шляхом продажу предмета іпотеки з прилюдних торгів. - тоді при реалізації предмета іпотеки достатньо одного покупця.
Помилкою Торгуючих організацій та ДВС є те, що вони вважають, що для продажу предмета іпотеки з прилюдних тогів ОДНОМУ покупцю досатньо рішення суду про стягнення коштів і тоді положення п.7.3 Тимчасового положення не діють, а діє норма ЗУ "Про іпотеку".
3. Позивачем по справі доведено та визнано Відповідачами - Т/О та ДВС численні порушення Т/О тимчасового положення, але суди прийшли до висновків, що ці порушення "не вплинули на результати торгів"
4. Проблема ВССУ : з одного боку порушення доведені, а з іншого боку торги не визнані недійсними - 100% скасування Ухвали ВССУ (див п.1)
5. Результат: У стягувача, ДВС та Т/О є лише рішення суду про стягнення грошових коштів, а при реалізації був зареєстрований лише один покупець - торги повинні бути визнані недійсними на підставі ст.215 (203 ) ЦК.
-
Я с Вами не согласен!
16 статью ГКУ ВРУ не отменяла. Ее постоянно отменяют местные суды, потом ее отменяют апелляционные суды, суды кассационной инстанции, а теперь ее отменил ВСУ
Очень жаль что я родился в этой стране
У х в а л а
іменем україни
2 жовтня 2013 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Горелкіної Н.А.,
суддів: Євграфової Є.П., Журавель В.І.,
Завгородньої І.М., Іваненко Ю.Г.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», ОСОБА_4 про визнання недійсними торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акту про реалізацію предмету іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
У березні 2013 року ОСОБА_3 звернулася в суд із указаним позовом, посилаючись на те, що 26 березня 2013 року на виконання договору №018-0149/12 від 14 грудня 2012 року, укладеного між відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції та Рівненською філією ТОВ «Укрспецторг групп», останньою було проведено торги з реалізації лота №1, який складався з належного їй житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.
Єдиним покупцем на торгах був зареєстрований і став переможцем ОСОБА_4, назвавши найвищу ціну за майно - 400 000 грн.
За результатами торгів було складено протокол №018-0149/12.
Вважає, що при проведені прилюдних торгів ТОВ «Укрспецторг групп» були порушені п.п. 3.5, 3.6, 4.2, 7.1, 7.2 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27 жовтня 1999 року №68/5 зі змінами, та чч.1-3 ст. 203 ЦК України.
Посилаючись на наведене, просила визнати прилюдні торги від 26 березня 2013 року, протокол №1 за №018-0149/12, акт про реалізацію предмету іпотеки, свідоцтва про придбання ОСОБА_4 нерухомого майна недійсними та застосувати реституцію.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам закону ухвалені у справі судові рішення не відповідають.
Судом установлено, що згідно з протоколом №018-0149/12, 26 березня 2013 року були проведені прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, а саме одноповерхового житлового будинку з мансардою та підвалом, загальною площею 215, 6 кв.м., та земельної ділянки площею 981 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, про що було складено акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 10 квітня 2013 року.
Переможцем торгів визнано ОСОБА_4, яким була запропонована ціна у розмірі 400 тис. грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що прилюдні торги були проведені у відповідності до вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна та Закону України «Про іпотеку».
Проте повністю погодитися з таким висновком не можна.
Як вбачається із п. 1.3. договору про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна від 14 грудня 2012 року №018-0149/12, укладеного між відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції та ТОВ «Укрспецторг групп», на прилюдні торги передається нерухоме майно, арештоване при примусовому виконанні виконавчого листа №2-1263 від 20 квітня 2010 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості в сумі 302 748, 97 грн.
Згідно з ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону.
Суди не перевірили чи було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або виконавчим написом нотаріуса.
З матеріалів справи вбачається, що прилюдні торги проводилися на виконання рішення суду про стягнення з з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 302 748, 97 грн.
В цьому випадку прилюдні торги повинні проводитися у відповідності до Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.
Відповідно до п. 4.14 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна під час проведення прилюдних торгів ведеться протокол до якого заносяться такі дані, зокрема, пропозиції покупців, відомості про покупця, який запропонував у ході торгів найвищу ціну (переможець торгів).
Згідно з пунктом 4.2. Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. У відповідності до пункту 7.1. розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.
Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі №018-0149/12 про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, яке належить ОСОБА_3, зазначений тільки один учасник торгів ОСОБА_4, а також зазначена, тільки одна пропозиція щодо ціни лоту - 400 тис. грн.
Суд першої інстанцій на зазначене уваги не звернув, не визначився із правовими нормами, які підлягають застосуванню, належним чином доказів по справі не перевірив, зокрема чи були допущені при реалізації арештованого майна порушення, які вплинули на результати торгів.
Апеляційний суд, розглядаючи справу, на порушення вимог ст. 303 ЦПК України доводів апеляційної скарги належним чином не перевірив та на порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України дійшов передчасного висновку про те, що оскаржуване рішення є законним та обгрунтованим.
За таких обставин ухвалені в справі судові підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.А. Горелкіна
Судді: Є.П. Євграфова
В.І. Журавель
І.М. Завгородня
Ю.Г. Іваненко
-
Кде ссылки?
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 жовтня 2012 року м. Київ Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Яреми А.Г., суддів:Григорєвої Л.І.Патрюка М.В., Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Сеніна Ю.Л.,-
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року у справі за позовом прокурора Шевченківського району м. Чернівців в інтересах малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9, неповнолітнього ОСОБА_10 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Чернівецького аукціонного центру державної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" про визнання прилюдних торгів і свідоцтва про право власності недійсними та за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_10, третя особа - ОСОБА_16, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2004 року прокурор Шевченківського району м. Чернівців звернувся до суду з позовом в інтересах малолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 і неповнолітнього ОСОБА_10 про визнання недійсними прилюдних торгів із продажу будинку АДРЕСА_1, що відбулися 3 лютого 2004 року, та свідоцтва про право власності, виданого ОСОБА_11 на підставі акта про проведення прилюдних торгів.
У квітні 2004 року ОСОБА_11 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення та зняття з реєстрації.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців від 27 вересня 2005 року позови об'єднано в одне провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2011 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2011 року, у задоволенні позову прокурора Шевченківського району м. Чернівців відмовлено. Позов ОСОБА_11 задоволено: усунено перешкоди ОСОБА_11 у користуванні будинком АДРЕСА_1 шляхом виселення із зазначеного будинку ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_10, ОСОБА_15 разом із неповнолітніми дітьми, знявши зазначених осіб із реєстрації за вказаною адресою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року касаційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області відхилено, рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 17 червня 2011 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 14 вересня 2011 року залишено без змін.
У заяві про перегляд судових рішень заступник Генерального прокурора України порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції з підстав неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону України "Про виконавче провадження" (тут і далі - Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, в редакції, яка була чинною на час вчинення виконавчих дій) та Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в зазначеному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4838 (далі - Тимчасове положення).
Як на підставу для перегляду зазначеного рішення заявник послався на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від 6 червня 2012 року.
Так, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року у справі за позовом ОСОБИ_6 до ОСОБИ_7, відділу державної виконавчої служби Комсомольського районного управління юстиції у м. Херсоні, Херсонської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспец'юст" про визнання протоколу та акта про проведення прилюдних торгів недійсними скасовано рішення апеляційного суду Херсонської області від 25 жовтня 2011 року про відмову в позові про визнання прилюдних торгів недійсними й залишено в силі рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 14 березня 2011 року, яким задоволено позов про визнання прилюдних торгів недійсними, з підстав того, що прилюдні торги проведені з порушенням Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення, що є підставою для визнання їх недійсними.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 червня 2012 року відхилено касаційну скаргу відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області у справі за позовом першого заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики в особі державного підприємства "Браїлівський сокоморсовий завод" до відділу державної виконавчої служби Жмеринського міськрайонного управління юстиції, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними та залишено в силі рішення апеляційного суду Вінницької області від 23 листопада 2011 року, яким згідно зі ст. 215 ЦК України визнано недійсними прилюдні торги з продажу нерухомого майна з підстав порушення в момент вчинення правочину з реалізації майна вимог, які встановлені ст. ст. 1-3, 5-6, ст. 203 ЦК України.
У заяві про перегляд судового рішення заступник Генерального прокурора України зазначає, що правові висновки касаційного суду про застосування норм матеріального права, покладені в основу судового рішення, яке переглядається, не є однаковим з висновками, до яких дійшов суд касаційної інстанції в наданих для порівняння судових рішеннях, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 вересня 2012 року справу допущено до провадження Верховного Суду України.
Перевіривши матеріали справи та наведені в заяві доводи, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у справі виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
За положеннями п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 24 червня 2003 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції Чернівецької області (далі - ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області) за заявою стягувача від 24 червня 2003 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису, вчиненого 3 червня 2003 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, про стягнення на користь ОСОБА_12 з боржників ОСОБА_13 та ОСОБА_14 55 тис. грн за договором позики від 5 червня 2001 року.
25 червня 2003 року державний виконавець провів опис і наклав арешт на жилий будинок АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_13 на підставі свідоцтва про право приватної власності від 8 квітня 1997 року.
Згідно з висновком додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 1318 від 27 грудня 2003 року, проведеної спільним підприємством "Західноукраїнський експертно-консультативний центр", станом на 4 липня 2003 року ринкова вартість спірного будинку складає 254 712 грн.
17 жовтня 2003 року ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області уклав договір № 4 В з філією "Чернівецький аукціонний центр" державної компанії "Національна мережа аукціонних центрів" (далі - філія "Чернівецький аукціонний центр"), яким доручив останньому виконання дій, пов'язаних із реалізацією арештованого нерухомого майна.
7 листопада 2003 року та 23 грудня 2003 року торги не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.
Відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року державний виконавець актом від 27 грудня 2003 року за участі стягувача та представника організатора торгів ОСОБА_18 здійснив уцінку арештованого майна на 25 % і визначив стартову ціну продажу в розмірі 92 697 грн, про що боржників не повідомив, та передав це майно для реалізації з прилюдних торгів.
2 лютого 2004 року до ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області надійшли заяви ОСОБА_13 і ОСОБА_15, в яких вони заперечували проти примусового продажу будинку та повідомляли про повернення більшої частини боргу (більше 30 тис. грн) ОСОБА_12 і про зобов'язання повернути решту суми боргу до 31 березня 2004 року.
3 лютого 2004 року відбулися прилюдні торги, за результатами яких будинок АДРЕСА_1 продано ОСОБА_11 за 93 900 грн, про що державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області склав акт, затверджений у встановленому порядку.
На підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги від 3 лютого 2004 року приватним нотаріусом ОСОБА_19 18 лютого 2004 року ОСОБА_11 видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, яке 23 лютого 2004 року зареєстровано в Чернівецькому комунальному обласному бюро технічної інвентаризації за № 12486.
2 червня 2004 року державним виконавцем ВДВС Шевченківського РУЮ Чернівецької області винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Ухвалюючи у справі, яка переглядається, рішення про відмову в задоволенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними, суди (у тому числі суд касаційної інстанції) виходили з того, що ОСОБА_13 і ОСОБА_14 обов'язків щодо погашення боргу перед ОСОБА_12 не виконали та, не скориставшись своїми правами в процесі виконання виконавчого напису у виконавчому провадженні на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця, не мають права звертатись із таким позовом, оскільки чинне законодавство, зокрема положення ЦПК України та Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, не містить правових норм, які б давали боржникам право звертатися з позовом про визнання публічних торгів недійсними, а містить лише норми щодо визнання публічним торгів такими, що не відбулися.
Водночас у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 травня 2012 року та від 6 червня 2012 року суди дійшли протилежних висновків, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України є підставою для перегляду оскаржуваного судового рішення.
Таким чином, існує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні норм права, ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та Тимчасового положення, Верховний Суд України виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для визнання торгів недійсними відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України позивачами зазначено недодержання державним виконавцем та філією "Чернівецький аукціонний центр" при проведенні прилюдних торгів норм Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Тимчасового положення.
Умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку на час вчинення виконавчих дій, визначав Закон № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та Інструкція про проведення виконавчих дій, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція № 74/5 від 15 грудня 1999 року).
Цим Законом визначено загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також визначено учасників виконавчого провадження, закріплено їхнє права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст.ст. 1, 2, 5, 7, 10, 11, 111 , 85 Закону).
Разом із тим аналіз положень Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року й Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими повинен визначатися порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року та пп. 5.11, 5.12 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).
Відповідно до положень указаних правових норм державний виконавець здійснює лише підготовчі дії з метою проведення прилюдних торгів, а самі прилюдні торги з реалізації нерухомого майна організовують і проводять спеціалізовані організації, з якими державною виконавчою службою укладається відповідний договір (п. 5.11 Інструкції № 74/5 від 15 грудня 1999 року).
Правила ж проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням.
Цим Тимчасовим положенням визначено, що прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення), та передбачені певні правила проведення цих торгів,, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4) і, по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, пп. 244, 245, 248 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7 липня 1994 року № 152/361, ст. 34 Закону України "Про нотаріат").
Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
Разом із тим слід зазначити, що оскільки виходячи зі змісту ч.1 ст. 215 ЦК України підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами прилюдних торгів, то підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених саме Тимчасовим положенням.
Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, до призначення прилюдних торгів, у тому числі щодо відкриття виконавчого провадження, накладення арешту на майно, визначення вартості чи оцінки майна тощо (ст. ст. 18, 24-27, 32, 33, 55, 57 цього Закону), то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом (зокрема, ч. 7 ст. 24, ч. 4 ст. 26, ч. 3 ст. 32, ч. 3 ст. 36, ч. 2 ст. 57, ст. ст. 55, 85 Закону).
Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.
Оскільки, як убачається із заяви про перегляд судових рішень і матеріалів справи, підставами для пред'явлення позову про визнання прилюдних торгів недійсними є як недодержання державним виконавцем вимог Закону № 606-ХІV від 21 квітня 1999 року, так і недодержання спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимог Тимчасового положення, то при вирішенні позову про визнання прилюдних торгів недійсними суду необхідно було встановити такі факти: чи мало місце порушення вимог Тимчасового положення та інших норм при проведенні прилюдних торгів; чи вплинули ці порушення на результати торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати торгів.
Проте ці факти судом не встановлені. Зокрема, судом не встановлено, чи дотримані спеціалізованою організацією - філією "Чернівецький аукціонний центр" - вимоги п. 3.11 Тимчасового положення про повідомлення боржника про час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна та чи відповідають вимогам пп. 4.9, 7.3 цього положення дії цієї організації по реалізації нерухомого майна за результатами прилюдних третіх торгів від 3 лютого 2004 року, ураховуючи те, що прилюдні торги раніше призначалися на 7 листопада 2003 року й 23 грудня 2003 року та двічі були визнані такими, що не відбулися.
Постановляючи ухвалу від 25 листопада 2011 року у справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції зазначених положень не врахував, не застосував до спірних правовідносин норми ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України та пп. 3.11, 4.12 Тимчасового положення, які підлягали застосуванню, і неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України, унаслідок чого помилково дійшов протилежних висновків, ніж ті, які покладені в основу судових рішень у справах, що надані для порівняння.
Оскільки від вирішення первісного позову залежить вирішення зустрічного позову, ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року підлягає скасуванню в повному обсязі.
За таких обставин ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 360-2, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а:
Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.
Ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2011 року скасувати, передати справу на новий касаційний розгляд.
Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема Судді:Л.І. Григор'єва М.В. Патрюк В.І. Гуменюк Я.М. Романюк Н.П. Лященко Ю.Л Сенін.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 лютого 2013 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Яреми А.Г., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І., Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Лященко Н.П.,Патрюка М.В.,Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_10 до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області, товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_11, публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції,
в с т а н о в и л а :
У липні 2011 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом до підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Запорізькій області (далі - підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області), товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Укрспецреалізація» (далі - ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація») про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції.
Зазначав, що 15 червня 2011 року були проведені прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки - нежилого приміщення 21, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Шляхом реалізації предмета іпотеки задоволено вимогу публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») щодо стягнення з нього (ОСОБА_10) заборгованості за кредитним договором у розмірі 386 904 грн 29 коп.
Посилаючись на те, що прилюдні торги проведено з порушенням вимог ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), оскільки власника майна не повідомлено в установленому порядку про оцінку майна та час і місце проведення прилюдних торгів, на час проведення прилюдних торгів шестимісячний строк дії експертної оцінки майна закінчився, реальна ринкова вартість майна, яке реалізоване на прилюдних торгах, занижена вдвічі; крім того, договір купівлі-продажу нежилого приміщення оформлений у вигляді протоколу проведення прилюдних торгів, що не відповідає вимогам ст. ст. 655, 656 ЦК України, просив визнати недійсними вказані прилюдні торги й договір купівлі-продажу зазначеного нежилого приміщення від 15 червня 2011 року та застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане нотаріусом переможцю відкритих торгів.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 лютого 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 16 травня 2012 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_10 відмовлено.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року відмовлено ОСОБА_10 у відкритті касаційного провадження на підставі п. 5 ч. 4 ст. 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року ОСОБА_10 порушує питання про скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 12, 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
В обґрунтування заяви ОСОБА_10 надав ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року, від 1 лютого 2012 року, від 3 серпня 2011 року, від 25 травня 2011 року, в яких, на його думку, по-іншому застосовано зазначені правові норми.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 грудня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_10 до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація», треті особи: ОСОБА_11, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання прилюдних торгів, договору купівлі-продажу та свідоцтва недійсними й застосування реституції допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_10 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:
1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.
Судами встановлено, що відповідно до договору про надання послуг з організації і проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмет іпотеки) від 6 травня 2011 року, укладеного між ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» та ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, 15 червня 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» були проведені торги з реалізації арештованого нерухомого майна - нежилого приміщення 21, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належала на праві власності ОСОБА_10
Листом від 19 травня 2011 року ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» повідомило підрозділ примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ у Запорізькій області, а також ОСОБА_10 і відкрите акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» про день, час та місце проведення прилюдних торгів щодо реалізації арештованого майна, належного ОСОБА_10
19 травня 2011 року о 16 год 03 хв ТОВ «Торговий дім «Укрспецреалізація» опублікувало повідомлення про проведення прилюдних торгів на відповідному веб-сайті.
Результат прилюдних торгів, переможцем яких став ОСОБА_11, оформлений протоколом проведення прилюдних торгів з реалізації майна від 15 червня 2011 року.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_10, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що ОСОБА_10 не скористався своїми правами щодо оскарження дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України, а тому безпідставно заявив такі вимоги, і дійшов висновку про те, що положення ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають такого способу захисту, як визнання недійсними прилюдних торгів, оскільки захист порушених прав боржника може здійснюватися шляхом визнання прилюдних торгів такими, що не відбулися.
Разом із тим у інших справах, які виникли з подібних правовідносин - продажу з прилюдних торгів предмета іпотеки, суд касаційної інстанції:
в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року виходив із того, що результат прилюдних торгів, на яких реалізоване майно, оформлений у вигляді протоколу про проведення прилюдних торгів із зазначенням сторін та істотних умов, є правочином (договором), а тому визнання договору купівлі-продажу, укладеного на прилюдних торгах у вигляді протоколу, недійсним у порядку ст. ст. 203, 215 ЦК України є належним способом захисту;
в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року дійшов висновку про те, що прилюдні торги можуть бути визнані недійсними за правилами, закріпленими ЦК України, з підстав невідповідності їх цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства;
в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2011 року зазначив, що неоскарження позивачем дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення в порядку розд. VІІ ЦПК України не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог про визнання прилюдних торгів недійсними.
Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України та ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням вимог, установлених чч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, установивши відсутність під час проведення прилюдних торгів порушень вимог ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» у частині строку дії експертної оцінки майна та вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 та зареєстрованого в указаному Міністерстві 2 листопада 1999 року за № 745/4038 (далі - Тимчасове положення), у частині повідомлення боржника про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну реалізації майна, виходив із того, що боржник не скористався передбаченим положеннями Закону України «Про виконавче провадження» правом оскаржувати дії (бездіяльність) державного виконавця з питань виконавчого провадження, і дійшов помилкового висновку про те, що такий спосіб захисту порушеного права боржника у виконавчому провадженні, як визнання недійсними прилюдних торгів не передбачений чинним законодавством, зокрема положеннями ст. 16 ЦК України, ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (закріплених законом матеріально-правових заходів примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника) визначений у ст. 16 ЦК України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає загальні правові основи організації та діяльності державної виконавчої служби, її завдання та компетенцію, а також учасників виконавчого провадження, закріплює їхні права та обов'язки, у тому числі право стягувачів і боржників та інших учасників виконавчого провадження на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця та порядок цього оскарження (ст. ст. 1, 2, 6, 12 Закону).
Питання щодо здійснення підготовки державним виконавцем та проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, а також реалізації арештованого майна визначені у пп. 5.11, 5.12 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за № 865/4158 (далі - Інструкція), яка розроблена на виконання Закону України «Про виконавче провадження» і визначає умови та порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових
осіб), що відповідно до Закону, інших нормативно-правових актів підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку.
Правовий аналіз положень указаного Закону та Інструкції свідчить про те, що вони не встановлюють порядку та правил проведення прилюдних торгів, а лише закріплюють, як і ст. 650 ЦК України, такий спосіб реалізації майна, як його продаж на прилюдних торгах, і відсилають до інших нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, якими визначається порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» та пп. 5.11, 5.12 Інструкції).
Правила проведення прилюдних торгів визначені Тимчасовим положенням, за яким прилюдні торги є спеціальною процедурою продажу майна, за результатами якої власником майна стає покупець, який у ході торгів запропонував за нього найвищу ціну (п. 2.2 Тимчасового положення).
Тимчасовим положенням передбачені певні правила проведення прилюдних торгів, а саме: по-перше, правила, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна) (розд. 3); по-друге, правила, які регулюють сам порядок проведення торгів (розд. 4); по-третє, ті правила, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розд. 6).
Таким чином, виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, а відтак є правочином.
Такий висновок узгоджується й з нормами ст. ст. 650, 655 та ч. 4 ст. 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги (розд. 6 Тимчасового положення, ст. 34 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів відноситься до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватись недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, які встановлені чч. 1-3 та 6 ст. 203 ЦК України (ч. 1 ст. 215 цього Кодексу).
При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням.
Саме до цього зводяться правові висновки, що викладені в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 лютого 2012 року та від 8 лютого 2012 року, які надані ОСОБА_10 як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. ст. 16, 203, 215 ЦК України та Закону України «Про виконавче провадження» у подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень.
У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції неправильно застосував норму ч. 1 ст. 16 ЦК України та не застосував до спірних правовідносин норми ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, які підлягали застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, ухвала судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Керуючись п. 1 ст. 355, п. 1 ч. 1 ст. 360-3, ч. 1 ст. 360-4 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
Заяву ОСОБА_10 про перегляд Верховним Судом України ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року задовольнити частково.
Ухвалу судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 червня 2012 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України.
Головуючий А.Г. Ярема
Судді: Л.І. Григор'єва
В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
В.В. Онопенко
Л.І. Охрімчук
М.В. Патрюк
Я.М. Романюк
Ю.Л. Сенін
-
1
-
-
--Для цієї мети ніяких заперечень немає.
Але суддя буде посилатися в мотивувальній частині на те, що банк мав право укладати кредитний договір в іноземній валюті.--
Має право (хоча і сумнівне - Постанова НБУ - не закон, а пунктом 1.8 Постанови НБУ скасовано вимогу Закону (Декрету)) Але питання не в цьому. Банк має право надавати засіб платежу (кредитні кошти), який обмежено в обороті без обмежень будь-кому, якщо Позичальник (отримувач коштів) - не Споживач. Якщо Позичальник Споживач - в дію ступає ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів" в даному випадку - п.5 ч.3 ст.19.
-
Він наголошував на цьому в інтерв'ю.
Для, цікавості... Дайте, буль-ласка посилання (ссилку) на вказане інтерв'ю. Пропоную спілкування, з Вашого боку, російською.
-
Панове, не тиснить на radiohead.
Я визначився і давно слідкую за антрейдівським пінг-понгом. Маю конкретно визначену ціль. Але ви, браття та сестри, не уважні. Я питаю вашої думки по конкретній темі - ст.19 ЗУ "Про захист прав споживачів"- ..пропонування до вільної реалізації продукції, щодо якої існують обмеження.... Не через те, щоб "поболтать", а для отримання реальних (законних, не телефонних) заперечень. Може їх немає? Тоді це ще одна підстава для подання позову позичальником, який програв всі інше підстави.
-
Ні, є заборона Президента на визнання кредитних договорів недійсними.
Нажаль.
Головне питання: Яка Ваша головна мета?
______________
Заборона - віртуальна, чи є офіційний док? Просто я жодного разу, ані в зразках позовних заяв, ані в реєстрі судових рішень не бачив ТАКОЇ ПІДСТАВИ
-
Браття і сестри (по нещастю)! Прошу піддати критикою означені нижче тези. Або я на форумі це обговорення пропустив (прошу вказати), або потрібно було б поговорити...
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про застосування наслідків недійсності нікчемного кредитного договору, захист прав споживача та права власності від порушень
ХХХХ року між мною (далі Позичальник або Споживач) та ХХХХХ, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ХХХХХ(далі – Кредитор або Банк) було укладено кредитний договір ХХХХ(далі – Кредитний договір) (копія додається). Того ж дня ХХХХХХ в забезпечення означеного Кредитного договору між мною та Кредитором було укладено договір іпотеки (далі - договір іпотеки), який нотаріально посвідчено приватним нотаріусом ХХХХХ
Рішенням ХХХ ХХХХХ суду від ХХХХХ (копія додається) з мене на користь Кредитора стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі ХХХХ грн. Кредитор отримав виконавчий лист.
Вважаю, що при винесенні рішення, суд виходив з презумпції правомірності правочину ( ст.204 ЦК).
Але Кредитний договір не є правомірними
Відповідно до статей 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину ....
Пунктом 1.1 Кредитного договору встановлено, що Кредитор зобов’язується надати на умовах цього Договору грошові кошти в сумі ХХХХ (ХХХХтисяч доларів США (далі –«Кредит» або «кредит»), а Позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використати та повернути Кредит, а також сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі ХХХХ в порядку, на умовах та у строки, визначені цим договором. Сторони погодили, що розмір базової процентної ставки може змінюватися згідно умов цього Договору. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту ХХХХ гривень за курсом НБУ на день укладання цього Договору, при цьому Сторони обумовили, що такий гривневий еквівалент має визначатися в цьому Договорі лише в разі, якщо сума кредиту виражена у іноземній валюті.
Пункт 1.1 Кредитного договору суперечить статті 19 ч.3 п.5 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною (п.2 Закону України «Про захист прав споживачів»), забороняється як таке, що вводить в оману пропонування до вільної реалізації продукції, яка вилучена з обігу або щодо обігу якої існують обмеження (п.5).
Відповідно до статей 177, 178 Цивільного кодексу України гроші можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті. Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
Статтею 32 Закону України «Про Національний банк України» грошовою одиницею України є гривня. Обіг на території України інших грошових одиниць і використання грошових сурогатів як засобу платежу забороняються.
Відповідно до ст.193, ч.3 ст.533 ЦКУ види майна, що вважаються валютними цінностями та порядок використання іноземної валюти на території України здійснюється на підставі Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютний контроль» (далі –Декрет), згідно якого для використання іноземної валюти як засобу платежу або застави на території України необхідно отримати індивідуальну ліцензію.
Згідно п.1.5. Постанови НБУ № 483 від 14.10.2004 «Про затвердження Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу» (далі - Постанова № 483) використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється у випадках, передбачених законами України.
У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Тобто, цивільна оборотоздатність (обіг) іноземної валюти на території Україні законом або заборонена (за Законом України «Про національний банк України (з 2001 року), або обмежена (за Декретом Міністрів України «Про валютне регулювання та контроль (з 1992 року) та за Цивільним кодексом України (з 2004 року).
Вважаю, що пункт 1.1 Кредитного договору є пропонуванням (ст.634 ЦК) до вільної реалізації продукції (коштів в іноземній валюті – п.17,19,20,23 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів) щодо обігу якої існують обмеження (п.5 ч.3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів») , є дією Кредитора, що здійснена з використанням нечесної підприємницької практики (ч.1 цієї ж статті цього ж закону), яка вводить споживача в оману (п.2 ч.1 ст.19 цього ж Закону ).
Статтею 42 Конституції України встановлено, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.....
Питання, чи реально відстояти позицію в суді.
Определение ВССУ о признании недействительными публичных торгов по иску о взыскании долга
в Судова практика оскарження виконавчого провадження
Опубликовано
За наявності рішення про стягнення - можна. Підстава - постанова виконавця - порядок встановлений в ЗУ "Про виконавче провадження" і Тимчасове положення "Про порядок проведення прилюдних торгів".
За наявності рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки - зрозуміло. Підстава - рішення суду - порядок ЗУ "Про виконавче провадження", ЗУ "Про іпотеку".
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 квітня 2014 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі: головуючого судді - Боймиструка С.В., суддів: Буцяка З.І., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Демчук Ю.Ю.
з участю представників сторін: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Рівненського міського суду від 31 січня 2014 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство «Універсал банк», про визнання недійсними торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби, свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Рівненського міського суду від 31 січня 2014 року відмовлено за недоведеністю позовних вимог в задоволенні позову ОСОБА_4 до Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, ТзОВ«Укрспецторг групп», ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ПАТ «Універсал банк», про визнання недійсними торгів, протоколу про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби, свідоцтва про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації права власності.
У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ОСОБА_4 вказувала, що у зв'язку з помилковим застосуванням норм ст.ст. 43-47 Закону України «Про іпотеку», які не підлягали застосуванню, неправильним застосуванням ст.ст. 39, 41 цього Закону, глави 4 Закону України «Про виконавче провадження», та незастосуванням норм Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, суд дійшов помилкового висновку про те, що нею не доведено порушення, допущені торгуючою організацією під час проведення прилюдних торгів 26 березня 2013 року по реалізації належного їй арештованого майна.
Стверджувала, що суд не перевірив, чи було проведено звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, чи за виконавчим написом нотаріуса.
_________________________________________________________________________________________________
Справа №569/6255/13-ц Головуючий в суді І інст. - Рогозін С.В.
Провадження № 22-ц /787/691/2014р. Суддя-доповідач - Боймиструк С.В.
Доводила, що прилюдні торги проводилися на виконання рішення суду про стягнення з неї на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором. Застосування судом першої інстанції в даному випадку порядку реалізації предмета іпотеки відповідно до ЗУ «Про іпотеку» є безпідставним, оскільки рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки судом не приймалося, а тому суду слід було керуватися нормами ЗУ «Про виконавче провадження» та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна.
Вказувала, що ні рішення суду, ні згоди між іпотекодержателем та іпотекодавцем на встановлення початкової ціни продажу предмета іпотеки не було, а тому були відсутні підстави для призначення оцінки. Висновки суду про те, що вона погодилася з оцінкою не ґрунтуються на матеріалах справи.
Стверджувала, що з протоколу №018-0149/12 про проведення прилюдних торгів вбачається, що у торгах брав участь лише один учасник і була зареєстрована лише одна пропозиція щодо ціни лоту - 400000 грн., а тому прилюдні торги мали бути визнані такими, що не відбулися.
Вказувала, що в інформаційному повідомленні про реалізацію належного їй житлового будинку всупереч вимогам п.3.6, 3.9 Тимчасового положення Торгуюча організація не зазначила в описі та характеристиці майна проценту зносу будинку. Відповідачем ОСОБА_5 було здійснено оплату вартості придбаного майна поза межами визначеного пунктом 5.1 Тимчасового положення строку (сім банківських днів), що підтверджується квитанцією №к3/5/29 від 05 квітня 2013 року.
Вважала, що в результаті допущених Торгуючою організацією під час проведення прилюдних торгів порушень, вона була позбавлена можливості, як боржник у виконавчому провадженні, майна та можливості отримати вдвічі більшу суму грошових коштів від реалізації належного їй майна.
Просила рішення Рівненського міського суду від 31 січня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Позивач ОСОБА_4 подала до суду клопотання в якому підтримує подану нею апеляційну скаргу та просить провести розгляд справи за відсутності її та представника.
Представник Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції ОСОБА_1, представник відповідача ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_2, представник третьої особи ПАТ «Універсал банк» ОСОБА_3, кожен окремо, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення місцевого суду залишити без змін.
Представники ТзОВ «Укрспецторг групп» та Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції у встановленому законом порядку, завчасно були повідомлені про час і місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися і причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності.
За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що порушення при підготовці і проведення торгів, про які зазначає позивачка, не вплинули на їх результат, а участь в торгах одного покупця не суперечить вимогам Закону України „Про іпотеку", оскільки в даному випадку реалізовувався предмет іпотеки, то саме цей закон є пріоритетним до застосування, а не „Тимчасове положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна " затверджене наказом Мінюсту № 68/5 від 27 жовтня 1999 року.
Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до роз'яснень даних в п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про судову практику розгляду цивільних справ в касаційному порядку " № 10 від 14 червня 2012 року, висновки та мотиви, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи. Висновками та мотивами, з яких скасовано рішення, необхідно вважати положення мотивувальної та резолютивної частин ухвали суду касаційної інстанції щодо наявності передбачених статтею 338 ЦПК підстав для скасування судового рішення і передачі справи на новий розгляд та їх кваліфікації процесуальним законодавством як таких. Зокрема, до таких висновків і мотивів не може бути віднесено питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу; про перевагу одних доказів над іншими.
Як вбачається з Ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 02.10.2013 року Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 червня 2013 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання торгів недійсними та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2013 року про залишення зазначеного рішення без змін - скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Направляючи справу на новий розгляд, колегією суддів Вищого спеціалізованого суду України зазначалось, що відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку» реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону, а цієї обставини суди не перевірили.
В оскаржуваному рішенні від 31 січня 2014 року суд першої інстанції, продублювавши висновки та мотиви, викладені в ухвалі касаційної інстанції, якою скасовано попередні рішення в даній справі, їх не дотримався та ухвалив оскаржуване рішення про відмову у визнанні торгів недійсними, а тому воно не може залишатись чинним.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Рівненського міського суду від 16 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 302 748,98 грн.
В ході примусового виконання рішення суду було встановлено, що ОСОБА_4 на праві приватної власності належить домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що збудоване на земельній ділянці, котра є предметом іпотеки.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 червня 2012 року за ПАТ «Універсал Банк» визнано право іпотекодержателя на зазначене домоволодіння, а постановою державного виконавця Відділу ДВС Рівненського МУЮ Рівненської області його передано на реалізацію ТзОВ «Украспецторггруп» для продажу з прилюдних торгів.
26 березня 2013 року Рівненською філією ТзОВ «Укрспецторг групп» після двох торгів, що не відбулися, було проведено торги з реалізації лота № 1, який складався житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, за результатами яких складено Протокол № 018-0149/12. Згідно з цим протоколом переможцем торгів став єдиний їх учасник - ОСОБА_5, назвавши найвищу ціну за майно, вказане в лоті № 1 - 400000,00 гривень.
Відповідно до ст.41 Закону України „Про іпотеку" реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось не за рішенням суду чи виконавчим написом нотаріуса, а при здійсненні виконавчого провадження про стягнення суми заборгованості за постановою державного виконавця, а тому прилюдні торги з продажу майна, виставленого на продаж мали відбуватись відповідно до вимог Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, розробленого на виконання Закону України „Про виконавче провадження", згідно п. 4.2 якого, лот виставляється на торги за наявності не менше двох покупців. Відповідно до пункту 7.1. розділу 7 «Прикінцеві положення» Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, зокрема, у разі відсутності покупців або наявності лише одного покупця.
Отже, оскільки на торгах з продажу житлового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, був наявний лише один покупець, однак внаслідок незаконних дій торгуючої організації ТзОВ «Укрспецторг групп», вони відбулись, то їх результати, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби, свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 215,6 кв.м. та земельної ділянки площею 981 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 є недійсними, оскільки допущені порушення при їх проведенні вплинули на їх результат. Державна реєстрація права власності ОСОБА_5 на придбане майно на цих прилюдних торгах підлягає скасуванню, а відчужене майно повертається організатору торгів для повторної організації і проведення торгів.
Вимоги позивачки про скасування протоколу торгів не підлягають задоволенню, оскільки протокол не є правовстановлюючим документом, а лише відображає хід цих торгів та є доказом порушення їх проведення.
Оскільки порушення закону при проведенні прилюдних торгів допущено ТзОВ «Укрспецторг групп», то документально підтверджені судові витрати відповідно до ст.88 ЦПК України слід стягнути саме з цього відповідача, тобто судовий збір в розмірі 573,5 грн., а вимоги про оплату правової допомоги та на переїзд до іншого населеного пункту належним чином не обґрунтовані та не знайшли свого підтвердження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.303, п.2,3 ч.1 ст. 307, 309, 313-314, 316-317, 324-325 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Рівненського міського суду від 31 січня 2014 року скасувати.
Позов ОСОБА_4 до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп», ОСОБА_5, Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Рівненського міського управління юстиції Рівненської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - публічне акціонерне товариство «Універсал банк» - задовольнити частково.
Визнати недійсними торги, оформлені протоколом про проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акт про реалізацію предмета іпотеки, затвердженого начальником (заступником начальника) органу державної виконавчої служби, свідоцтво про придбання нерухомого майна, що було предметом іпотеки, а саме: домоволодіння, яке складається з житлового будинку загальною площею 215,6 кв.м. та земельної ділянки площею 981 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_5.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг групп» на користь ОСОБА_4 сплачений нею судовий збір в розмірі 573,5 грн..
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: