[Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору]

Смотрите сюда: http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=33215

http://antiraid.com.ua/forum/index.php?s=&...ost&p=33245

2203 а дальше OY84...неважно! 2203 - баллансовый счет БАНКА с которого, по Постановлению НБУ №337, выдаются только гривны. Вы получали в кредит гривны?

Где в Постановлении НБУ №337 сказано что со счета 2203 можно выдать ГРИВНУ? 

 в Постановлении НБУ №337 четко прописано, что выдача, как инвалюты, так и гривны возможна только с тек. счета физлица, или перевод без открытия счета

По Постановлении НБУ

20.10.2004 N 495

 

Про затвердження Інструкції з бухгалтерського обліку операцій з готівковими коштами та банківськими металами в банках України

....

2. Облік касових операцій з клієнтами банку

2.1. Порядок здійснення банками касових операцій з клієнтами визначається законодавством України з питань регулювання готівкових розрахунків в Україні та валютного регулювання.

2.2. Операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 N 337 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 за N 768/8089 (із змінами) (далі - Інструкція про касові операції), такими бухгалтерськими проводками:

 

 

-приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2620, 2625, 2630, 2635;

-приймання готівки від фізичних та юридичних осіб для зарахування на рахунки інших юридичних та фізичних осіб:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2520, 2530, 2600, 2620, 2650, 2902.

2.3. Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:

;

видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:

Дебет - 2620, 2630, 2635;

Кредит - 1001, 1002.

 

2.5. Операції з приймання готівки в національній валюті від фізичних та юридичних осіб та готівки в іноземній валюті від фізичних осіб для здійснення переказу без відкриття рахунку та виплати переказу отримувачу готівкою відображаються такими бухгалтерськими проводками:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 2902, 2909;

видача переказу клієнту без відкриття рахунку в банку:

Дебет - 2902, 2909;

Кредит - 1001, 1002.

2.6. Отримані комісійні за послуги банку, що сплачені готівкою, відображаються в бухгалтерському обліку такою бухгалтерською проводкою:

Дебет - 1001, 1002;

Кредит - 6110.

2902 П "Кредиторська заборгованість за прийняті платежі";

2909 П "Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку";

Т.ч. выдача со счета 2203/2233 какой-либо валюты НЕ РАЗРЕШЕНО( тем более, что эти счета предназначены только для УЧЕТА обязательств

[Решение Киевского апелляционного хозсуда оставленное в силе ВХСУ об отказе банку Креди Агриколь во взыскании по не заключенному договору]

Относительно пункта лицензии "банк маэ право залучати и розмищувати" понятно, т.е. совершенно напрасно этим прикрывается банк...К валютному кредитированию применимо "ведення рахункив клиентив в иноземний валюти", т.е. эквивалент валютный...И именно налоогообложение по валютным операциям сечас будет проверят ДПИ плюс все комиссии. С этим как бы более-менее понятно. Но как мне им доказать, что квитанции (проводки 1001-2203, 1001-2209, 1001-2909 и т.п.) с печатью "валютна каса №1", в эвро, в графах "платнык" и "отрымувач" стоит мое полное ФИО - это подделка с целью поддерживания видимости обслуживания "валютного" кредита?

Где потом эти квитанции учитываются? В журналах или еще где-то? Как фактически кассир поступал после моего ухода из банка? Или это все велось не вручную, а специальным ПО? Очень важно разобраться, поскольку именно из-за этих квитанций суд вынес решение о взыскании?

Постанова Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року N 486) Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопПро затвердження Правил здійснення переказів іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб(ада 2004 р. за N 1402/10001 Постанова втратила чинність (згідно з постановою Правління Національного банку України  від 29 грудня 2007 року N 496) Розділ III. Перекази іноземної валюти в межах України

1. Переказування фізичними особами - резидентами і нерезидентами в межах України іноземної валюти з їх поточних рахунків в іноземній валюті здійснюється згідно з режимом цих рахунків, передбаченим Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 N 492 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17.12.2003 за N 1172/8493 (зі змінами), без обмежень за сумами.

2. Без відкриття поточних рахунків фізичним особам (резидентам і нерезидентам) дозволяється переказувати в межах України іноземну валюту:

а) у сумі, що не перевищує 1000 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті в один операційний день:

фізичним особам - резидентам на користь інших фізичних осіб - резидентів та нерезидентів з метою надання допомоги без підтвердних документів про родинні стосунки фізичних осіб;

фізичним особам - нерезидентам на користь інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів з метою надання допомоги на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти, визначені в абзацах шостому - дванадцятому підпункту "б" пункту 4 розділу I цих Правил. Переказ у сумі, що не перевищує 200 доларів США, або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті на місяць, здійснюється без подання документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.

Зазначені перекази також можуть здійснюватися фізичними особами на власне ім'я;

б) на власні поточні рахунки фізичних осіб, що відкриті в інших банках (філіях банків), з метою їх поповнення. Фізичні особи - нерезиденти здійснюють такі перекази на підставі документів, що підтверджують джерела походження іноземної валюти.    ...........

.Розділ V. Контроль банків (установ) за здійсненням переказів і їх відповідальність

1. Банки (установи) зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням фізичними особами мети та норм переказів, що встановлені цими Правилами. За умови надання банком своїм філіям (установою - своїм структурним підрозділам) повноважень щодо здійснення переказів банк (установа) зобов'язаний(а) здійснювати контроль за дотриманням фізичними особами норм переказів, що встановлені на визначений строк, у разі здійснення фізичними особами цих переказів через кілька філій банку або структурних підрозділів установи.

2. Банки (установи) зобов'язані вести журнали обліку переказів в іноземній валюті без відкриття поточних рахунків. Операції з переказу та одержання коштів за такими переказами підлягають обов'язковому відображенню в цих журналах у день їх здійснення. Допускається ведення одного журналу обліку переказів за межі України та в межах України.

Якщо журнал ведеться в паперовій формі, то всі його сторінки мають бути пронумеровані, прошнуровані. Остання сторінка журналу засвідчується підписами керівника та головного бухгалтера банку (установи), відбитком печатки банку (установи).

Можливе ведення журналу в електронній формі із щоденним роздруковуванням сторінок з новими записами. Роздруковані сторінки засвідчуються підписами керівника або іншого відповідального працівника банку (установи), який обслуговує клієнта. Після закінчення місяця роздруковані сторінки складаються за датами та формуються в брошури. Брошури прошнуровуються, засвідчуються підписами керівника та головного бухгалтера банку (установи), відбитком печатки банку (установи). На першій сторінці брошури зазначаються кількість сторінок, які містить брошура, початкова та остання дати.

У журналі обов'язково зазначаються:

номер реєстрації операції з відправлення (одержання) переказу;

дата здійснення операції;

прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи;

резидентність фізичної особи;

сума переказу;

цифровий або літерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора;

призначення платежу;

підпис уповноваженого працівника банку.

Строк зберігання журналів - 5 років.

3. За невиконання банками функцій агента валютного контролю та порушення вимог цих Правил банки несуть відповідальність згідно із законодавством України.

4. За порушення фізичними особами вимог цих Правил вони несуть відповідальність згідно із статтею 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

[Решение Луцкого горайсуда оставленное в силе апелляцией о признании кредитного договора с ВТБ банком недействительным]

так вроде бы эта статья не относится к физлицам. Надо найти обращение Степаненко к КСУ-там есть разъяснения( если я правильно помню)

[Ипотека. Ст.19. Обсуждение.]

и если я не ошибаюсь, то согласно Закону " Об ипотеки"- при изменении ипотечного договора должна меняться в обязательном порядке ЗАКЛАДНАЯ. ( и также заверяться нотариально). Интересно-если банк поднял в одностороннем порядке процентную ставка- то , наверное, услуги нотариуса в таком случае должен оплачивать банк?

[Постановление ВСУ по пересмотру о возможности поднятия процентной ставки в одностороннем порядке до изменения законодательства]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року

м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів Лященко Н.П., Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,

Жайворонок Т.Є., Патрюка М.В., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні заяву ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок,

в с т а н о в и л а :

У травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі – ПАТ КБ «ПриватБанк») про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок.

Зазначала, що 5 серпня 2008 року між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 176 500 грн на строк до 5 серпня 2018 року зі сплатою 20,04 % річних, а вона зобов’язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених указаним договором згідно з графіком погашення кредиту, зазначеним у додатку № 2 до договору.

У січні 2009 року вона отримала від банку лист, датований 25 грудня 2008 року, з повідомленням про збільшення процентної ставки за кредитом до 24,96 % річних з 1 лютого 2009 року.

Посилаючись на те, що банком змінено процентну ставку з порушенням умов і порядку, установлених кредитним договором, та вимог Закону України «Про захист прав споживачів» і Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» (далі - Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ), просила визнати правовідносини, які пов’язані з односторонньою зміною ПАТ КБ «ПриватБанк» розміру процентної ставки за вказаним кредитним договором, такими, що не виникли, і зобов’язати ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснити перерахунок платежів за цим кредитним договором на умовах, установлених кредитним договором від 5 серпня 2008 року.

Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 8,50 грн державного мита та на користь Управління державного казначейства України у Межівському районі Головного управління державного казначейства України Дніпропетровської області 37 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи скасовано, у іншій частині рішення суду залишено без змін.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2011 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 19 грудня 2011 року залишено без змін.

У заяві про перегляд ухвали суду касаційної інстанції ОСОБА_1 ставить питання про скасування зазначеної ухвали та прийняття нового рішення, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції ст. 1056-1 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 надала ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року, від 28 грудня 2011 року, від 29 лютого 2012 року; ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року та ухвали колегії суддів Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року, від 8 грудня 2010 року та від 16 лютого 2011 року, в яких, на її думку, по-іншому застосована зазначена правова норма.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2012 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання правовідносин такими, що не виникли, та зобов’язання здійснити перерахунок допущено до провадження Верховного Суду України в порядку гл. 3 розд. V Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_1 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов’язань при вирішенні справи судом.

За змістом ст. 360-4 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд справи Верховним Судом України і скасовує судове рішення у справі, яка переглядається, з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, якщо встановить, що судове рішення є незаконним.

Судами встановлено, що 5 серпня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 176 500 грн на строк до 5 серпня 2018 року зі сплатою 20,04 % річних, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути кредит і сплатити проценти на умовах, установлених цим договором відповідно до графіку погашення кредиту, зазначеного у додатку № 2 до договору.

Згідно з п. 2.3.1 указаного кредитного договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі зміни кон’юктури ринку, грошових ресурсів України, а саме: зміни курсу долара США до гривні більше ніж на 10 % порівняно з курсом долара США до гривні, установленого Національним банком України (далі – НБУ) на момент укладення цього договору; зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки за кредитами банків України у відповідній валюті (за статистикою НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом семи календарних днів з дати набрання чинності зміненою процентною ставкою. Збільшення процентної ставки банком у вказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на які збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка за кредитами або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Розпорядженням ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 грудня 2008 року прийнято рішення про підвищення процентних ставок за кредитними договорами до 30 % у зв’язку зі змінами на світовому фінансовому ринку.

8 січня 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав ОСОБА_1 лист, датований 25 грудня 2008 року, яким повідомив про зміну процентної ставки за кредитом, а саме збільшення її до 24,96 % річних з 1 лютого 2009 року.

ОСОБА_1 отримала вказаний лист у січні 2009 року.

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, суд касаційної інстанції погодився з їхніми висновками про те, що прийняття банком рішення про підвищення процентної ставки за кредитним договором в односторонньому порядку та повідомлення боржника про таке збільшення відбулися в порядку, визначеному кредитним договором, до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, а тому норми ст. 1056-1 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

У інших справах, що виникли з подібних правовідносин – зміни процентної ставки за кредитом, містяться такі висновки судів касаційної інстанції:

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 серпня 2011 року зазначено про те, що банк у порушення умов кредитного договору в грудні 2008 року надіслав повідомлення боржнику про збільшення процентної ставки за кредитом до 26,93 % з 1 лютого 2009 року, оскільки таке збільшення суперечить умовам кредитного договору та Закону України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, який набрав чинності 10 січня 2009 року і яким передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентної ставки не може бути збільшений банком в односторонньому порядку;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 грудня 2011 року касаційний суд не погодився з висновком апеляційного суду про те, що банк правомірно підвищив в односторонньому порядку процентну ставку з 1 лютого 2009 року, прийнявши відповідне рішення 25 грудня 2008 року, оскільки належні докази про те, що банк у встановленому договором порядку повідомив боржника про збільшення процентної ставки, відсутні; зазначена ухвала свідчить про різні обставини справи, а не про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права;

в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 лютого 2012 року суд касаційної інстанції виходив із того, що хоча банком було надіслане боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитом з 1 лютого 2009 року (лист банку від 31 грудня 2008 року), докази про отримання боржником такого повідомлення відсутні; це судове рішення також свідчить про різні обставини справи, а не про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права;

в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 26 травня 2010 року вказано про те, що банк, повідомивши боржника листом від 10 грудня 2008 року про збільшення процентної ставки за кредитом, неправомірно збільшив цю процентну ставку з 1 лютого 2009 року, тому що на цей час була чинною ст. 1056-1 ЦК України про заборону таких дій;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 3 листопада 2010 року зазначено про те, що на час направлення боржнику повідомлення про збільшення процентної ставки за кредитом – 8 січня 2009 року - банку було достовірно відомо про те, що 10 січня 2009 року набирає чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, отже, оскільки процентну ставку збільшено з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності цим Законом, таке збільшення є неправомірним;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 8 грудня 2010 року касаційний суд виходив із того, що фактично банк збільшив процентну ставку за кредитом з 1 лютого 2009 року (повідомлення боржнику надіслане банком 31 грудня 2008 року), тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, та дійшов висновку про неправомірність дій банку;

в ухвалі колегії суддів Верховного Суду України від 16 лютого 2011 року також визнано неправомірними дії банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом (банком збільшено процентну ставку за кредитом з 1 лютого 2009 року, тобто після набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ; повідомлення боржнику було надіслане банком 9 січня 2009 року).

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 1056-1 ЦК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судами касаційної інстанції вказаних норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно із чч. 1 та 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності; акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом’якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

За змістом ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

10 січня 2009 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ, яким ЦК України доповнено ст. 1056-1, якою передбачено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору; установлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Цей Закон не скасовує й не пом’якшує цивільної відповідальності особи, а отже, не має зворотної дії в часі.

Таким чином, рішення банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом в односторонньому порядку, які прийняті з 10 січня 2009 року, є неправомірними.

У справі, яка переглядається, рішення банку про збільшення процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом, яким визнано нікчемною умову договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку.

За змістом ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 3 ст. 653 ЦК України в разі зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Отже, якщо сторонами кредитного договору досягнуто домовленості з усіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то такі умови повинні виконуватись сторонами з моменту досягнення домовленості, тобто з моменту підписання договору.

Виходячи з аналізу ст. ст. 5, 627, 629, 653 ЦК України слід дійти висновку про те, що якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням установленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ.

У справі, яка переглядається, установивши, що рішення про збільшення процентної ставки за кредитом було прийняте банком до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661-VІ з належним повідомленням позичальника в порядку, передбаченому кредитним договором, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що вказані норми закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому дії банку щодо збільшення процентної ставки за кредитом є правомірними.

Зазначені висновки відповідають установленим обставинам справи та нормам матеріального права, а доводи заяви ОСОБА_1 цих висновків не спростовують.

За таких обставин підстави для скасування ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року відсутні.

Керуючись ст. ст. 355, 360-3, 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 квітня 2012 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п. 2 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий

А.Г. Ярема

Судді:

В.І. Гуменюк

Т.Є. Жайворонок

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

М.В. Патрюк

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

Якщо умовами кредитного договору, щодо яких сторони дійшли згоди під час його укладення, передбачено право банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку є правомірним, за умови, що рішення банку про таку зміну розміру процентної ставки було прийнято до набрання чинності Законом України від 12 грудня 2008 року № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/81...51?OpenDocument

О каком законном повышении % ставки может идти речь-кредит был выдан в август 2008( в нем УЖЕ должна быть учтена повышеная до 12% учетная ставка НБУ- она поднялась в апреле и больше не поднималась) Значит Приват выдал кредит с учетом 12% учетной ставкой НБУ, а потом ссылаясь на эту ставку- вроде бы она поднялась до 12% в наглую поднтмает в одностороннем порядке % ставку Это же АБСУРД!!! Куда смотрел адвокат?