Svetlyachok
-
Число публикаций
10 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Svetlyachok
-
-
On 6/26/2018 at 8:54 PM, doroshal said:
Считаю решение хорошим .Наконец ВС разжевал ,что нельзя насчитывать проценты после окончания действия договора или предъявления претензии . Наконец ВС четко сформулировал свою позицию как по пене так и по срокам исковой давности.
Да, "отличное" решение, только переверните его наоборот и примените к правоотношениям вклада, где кредитором выступает вкладчик, а банк должником. При логике БП ВС - в подобной ситуации Банк также может преспокойно не начислять проценты в размере установл. договором после окончания строка вклада, и вкладчик сможет взыскивать только 3%, инфл. по 625 и саму суму вклада.
-
1 hour ago, Bolt said:
А где Вы его искали...? В каком реестре...?
В том самом который называется "ЄДРСР", это написано в сообщении.
А вы его там нашли? Поделитесь ссылкой.
-
З якого сайту - першоджерела взяте це рішення? В ЄДРС ще відсутнє. Дякую.
-
Количество приведенных решений лишь доказывает единство высших судебных инстанций относительно того, что в подобных спорах банк может нести деликтную, а не договорную ответственность.
-
Кому интересно-прошли аппеляцию-оставила в силе решение 1 инстанции, решение еще не получили. Готовим кассацию.
-
Справедливости ради следует отметить что есть и противоположная суд. практика, нежели приведенная мной, но на лицо все признаки неодинакового применения и в случае чего можно и в ВСУ податься.
-
Я бы попробовал написать апелляцию.
уже написали и подали.
Кстати еще вопрос к обсуждению:
При подготовке нашлась любопытная судебная практика. неоднозначная правда, но как шанс.
Відповідно до ч.1 ст. 25 Закону Про ВП:
1. У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.»
Системний аналіз частини першої статті 28 ЗУ «Про виконавче провадження» дає підстави для висновку, що у разі виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, виконавчий збір стягується у зазначених в другому реченні частини першої статті 28 розмірах, а саме - в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. Таким чином, навіть якщо припустити, що .... як з боржника підлягає стягненню виконавчий збір, то його розмір повинен складати не 10% від суми, що підлягає стягненню, а сто двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає .........)
Зазначена позиція підтверджується наявною судовою практикою судів касаційної інстанції, викладеною в судових рішеннях прийнятих за результатами розгляду касаційних скарг в справах, обставини в яких є аналогічні, обставинам справи що розглядалася судом першої інстанції.
Так, Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14.03.2012 р. (номер рішення в ЄДРСР 23671510) залишено в силі ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11.08.2011, в якій зроблено правовий висновок : « Постановою державного виконавця Марченка О.А. від 23.06.2011 р. про стягнення з боржника виконавчого збору із врахуванням ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягає стягненню. При цьому не враховано, що ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено виключення із загального правила, відповідно до якого виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання.
То есть можна попробовать уменьшить размер и.с., хотя кроме неоднозначости самой нормы, есть еще заковыка-что в норме имеется ввиду добровольное возмещение после окончания срока взыскателю (а не ГИС).
-
2
-
-
Я думаю, что конечно на те которые открыты после 05.04.2015... Но от этого не легче... После этого уже столько понаоткрывато...
Таки да, в нашем случае производство было открыто после 05.04.2015. Долг уплачен добровольно на следующий день после установленного исполнителем срока (срок был до 5 числа, уплатили 6) т.к. не были известны реквизиты ВДВС в ин.валюте (долг в валюте). В тот же день-06 заявление с доказательствами самостоятельного выполнения, но исполнитель того же 6 выносит постановление о взыскании исполн. сбора.
После его обжалования в суд.порядке получаем решение об отказе, при этом суд указывает (относительно вышеприложенного постановления ВСУ следуещее :
" Окрім цього, як було відзначено вище, чинними нормами спеціального закону стягнення виконавчого збору не залежить від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.
На підставі п. 34 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)» від 12.02.2015 № 191-VIII (далі - Закон № 191-VIII), норми якого набрали чинності 05.04.2015, статті 28, 41 та 46 Закону України «Про виконавче провадження» були викладені в редакції, відмінній від попередніх редакцій цього Закону.
Так, частина перша статті 28 Закону № 606-XIV (в редакції до 05.04.2015) не мала абзацу другого і складалась лише з одного абзацу, після внесення змін до спеціального закону згідно з Законом № 191-VIII (Закон № 606-XIV в редакції після 05.04.2015) частину першу статті 28 Закону № 606-XIV було доповнено абзацом другим наступного змісту: «Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.».
Оскільки норми щодо внесення змін до спеціального закону набули чинності 05.04.2015, а оскаржувана постанова винесена державним виконавцем .... 07.2015, суд вважає посилання позивача на висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 06.07.2015 (справа № 6-785цс15) та Вищого господарського суду України від 05.04.2012 (справа № 14/54), необґрунтованими, а отже, неприйнятними."
-
Решение конечно полезное, жаль правда, что после внесения в Закон об исполнительном производстве изменений, которые вступили в силу с 05.04.2015 (внесены Законом 191-VIII от 12.02.2015) его невозможно применить.(
Указанными изменениями часть 1 ст.28 ЗУ об исполн.производстве было дополнено вторым абзацом такого содержания: "
Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом. "
После этого имеем решения в которых ссылка на решение ВСУ не принимается, т.к. изменилась норма которая регулирует данные правоотношения.
-
1
-
Постановление ВС-КГС об отсутствии необходимости оплаты исполнительного сбора и авансового платежа за наложение ареста при обеспечении иска
в Судова практика оскарження виконавчого провадження
Опубликовано
Дивне рішення, яке не відповідає Закону про виконавче провадження. Перша інстанція задовольнила позов з інших підстав, зокрема з тих, що суд, який направив ухвалу до виконання є державним органом, який відповідно до ст.26 Закону звільняється від сплати авансового внеску. Цю позицію хоча б якось можна зрозуміти. При цьому ВС залишаючи в силі рішення суду І інстанції, проігнорував норми ч.2 ст.26 Закону, якою встановлено розмір авансового внеску за пред'явлення до виконання рішень про забезпечення позову та виключний перелік підстав для звільнення від сплати авансового внеску.
Відтак незрозуміло - ВС вважає що при пред'явленні БУДЬ-КИМ до виконання рішення про забезпечення позову авансовий внесок не платиться (і при цьому ігнорує ч.2 ст.26) чи тільки при пред'явленні державним органом..