Rom-i-Coca-cola
-
Число публикаций
36 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Rom-i-Coca-cola
-
-
21 час назад, west11 сказал:
Взял из: "п. 1.4.22. Висновки ВСУ викладені в постановах, прийнятих за результатами розгляду справ із підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 355 ЦПК України за 1- е півріччя 2016 року", а реквизиты дела указал ivakh...
Дякую!
-
20 минут назад, Лев сказал:
Свободная интерпретация законов - "нормальная" повседневная практика наших судов. Вот, взяли и решили, что фактор - это универсальный правопреемник. Не новый кредитор, а новый кредитодатель - типа, банк сменил название. Эта порочная практика сильно укоренилась. ВССУ ее, похоже, искоренять не собирается...
Да, для них все едино.Что замена страны в обязательстве, что замена стороны в договоре.
-
2
-
-
Шановні колеги! Ситуація абсурдна.
До ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ПАТ "ОТП Банк" було пред'явлено зустрічний позов про визнання недійсним положення підпунтку (б) пункту 3.3 статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ « ОТП Банк», яким передбачається право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за Кредитними договорами з Дати набрання чинності в зв'язку з тим, що право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу не є зобов'язанням в розумінні ст. 509 ЦК України та не може бути передане іншій особі за договором.
Суд першої інстанції у позові відмовив (в рішенні виділено 1 абзац) «При цьому зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними суд знаходить безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та факт його укладення не порушує її прав, а тому зустрічний позов також не підлягає задоволенню.»
Не дивлячись на те, що питання оскарження даного рішення в частині відмови в задоволенні зустрічного позову перед судом 2-ї інстанції не ставилось, апеляційний суд вирішив: «Стороною позивача рішення суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними не оскаржується. Разом з тим, при здійсненні перевірки встановлено, що в цій частині рішення не місить ні викладу обставин, ні оцінки доказів, ні посилання на норми чинного законодавства, міститься лише висновок про безпідставність цих вимог, що не відповідає вимогам ст.ст. 213-215 ЦПК України.
В силу ч. 3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Враховуючи наведені положення законодавства, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність перегляду рішення суду першої інстанції також в частині вирішення вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору.
У вимогах зустрічного позову ОСОБА_1 просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України. А саме ОСОБА_1 вважає, що право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності не є зобов'язанням в розумінні вимог ЦК України, а тому не може бути передане іншій особі за договором /т.2 а.с.11-113/.
Ухвалою суду від 16.03.2016 занесеною до журналу судового засідання зустрічний позов прийнятий до спільного розгляду /т.2 а.с.169/.
Згідно з підпунктом (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» до Покупця (ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ) переходить право нараховувати проценти та штрафні санкції на суму основного боргу за кредитними договорами з дати набрання чинності.
Вказуючи на безпідставність вимог зустрічного позову суд першої інстанції вказав на те, що ОСОБА_1 не є стороною правочину. Вказане твердження відповідає обставинам справи, проте ця обставина не є безумовною підставою відмови у задоволенні позовних вимог. Особа має право звернутися до суду за захистом порушених, невизнаних чи оспорюваних прав. Не можна стверджувати, що спірний договір не стосується прав ОСОБА_1, оскільки ним передбачається заміна кредитора у зобов'язанні стороною якого вона є, а право нараховувати проценти та штрафні санкції безпосередньо впливає на її права та обов'язки.
Згідно з положеннями ст. 509 ЦК України, на яку як на підставу позову посилається ОСОБА_1, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
В порядку ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Виходячи із наведених в Законі визначень твердження відповідача про те, що право нараховувати проценти та штрафні санкції не є зобов'язанням в розумінні вимог ЦК України є безпідставним, оскільки право на отримання процентів та неустойки є грошовим зобов'язанням, яке виникає при певних умовах.
В силу ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим як вбачається з обставин справи між ОСОБА_1 та новим кредитором були укладені додаткові угоди, якими між сторонами погоджені нові умови, зокрема, встановлена процентна ставка на рівні 0,00 % річних, скасована пеня, що була нарахована на момент укладення додаткового договору No 2, розмір пені погоджений між новим кредитором і боржником, проте її розмір не змінений (п.3.1. частини 3 Кредитного договору та п.2.1..11 Додаткового договору No2).
В порядку ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3,5,6 ст. 203 цього Кодексу. Зокрема, ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
За наведених обставин, вимоги зустрічного позову про визнання недійсними умов підпунктом (б) пункту 3.3 статті 3 Договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» є безпідставними, оскільки суду не доведено та ним не встановлено порушень норм чинного законодавства при його укладенні сторонами. До того ж не вбачається порушенням прав ОСОБА_1 оспорюваними умовами, а тому відсутні підстави для здійснення судового захисту її прав.»
Суд 3-ї інстанції касаційну скаргу відхилив, стосовно зустрічного позову зазначив наступне: «Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4, апеляційний суд, вірно виходив із того, що вона не довела підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсними умов пп. (б) п. 3.3 ст. 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23 вересня 2011 року, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», що в силу ст. ст. 10, 60 ЦПК України є її процесуальним обов'язком. Зазначений договір відповідає положенням ст. ст. 514, 549, 1054 ЦК України. »
Шукаю Постанови ВССУ в яких чітко зазначено, що таке зобов'язання. Допоможіть будь ласка.
-
А вот "мое" решение на эту же тему, которое апелляция снесла на прошлой неделе.
печерський районний суд міста києва
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2016 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого - судді Писанець В.А.,
при секретарі - Доценку О.І.,Справа No 757/37207/14-ц Категорія 26
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними,-
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.02.2016 об'єднано в одне провадження позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та позовну заяву ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14.06.2007 No CL-004/165/2007.
В обґрунтування зазначених позовів ТОВ «ОТП Факторинг Україна» зазначало, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитні договори від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL-004/165/2007. З метою забезпечення виконання зобов'язання за кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки. У зв'язку із неналежним виконанням відповідачами договірних зобов'язань за ними утворилась заборгованість, яку слід стягнути з останніх на користь позивача в судовому порядку.
Окрім того, ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк», в якому просила визнати недійсним положення підпункту (б) пункту 3.3 статті 3 договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 23.09.2011, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк», посилаючись на те, що вказане положення суперечить ст. 509 ЦК України.
В судове засідання позивач не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, до суду подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідачі в судове засідання також не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, представник ОСОБА_1 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність.
Суд дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного.
Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитні договори від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL- 004/165/2007.
Відповідно до умов кредитного договору від 07.06.2006 No CL-004/325/2006, банк надав позичальнику кредит в розмірі 28710,94 доларів США із фіксованою процентною ставкою у розмірі 12%.
Згідно з умовами кредитного договору від 14.06.2007 No CL-004/165/2007, банк надав позичальнику кредит в розмірі 22268,20 доларів США із фіксованою процентною ставкою у розмірі 11,99%.
З метою забезпечення виконання зобов'язання за вказаними кредитними договорами між банком та ОСОБА_2 було укладено договори поруки від 07.06.2006 No SR-004/325/2006 та від 14.05.2010 No SR-004/165/2007/1, за якими поручитель зобов'язався відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_1, що виникають з умов кредитних договорів.
Згідно розрахунку позивача, у зв'язку із неналежним виконанням позичальником договірних зобов'язань за ним утворилась заборгованість, яка станом на 26.11.2014 за кредитним договором від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 становила 3676,02 долари США, що еквівалентно 56535,18 грн. за офіційним курсом НБУ та 21234,72 грн. пені, а також за кредитним договором від 14.06.2007 No CL-004/165/2007 в сумі 4023,29 долари США, що еквівалентно 60381,26 грн. за офіційним курсом НБУ та 22567,58 грн. пені.
23.09.2011 між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за яким, зокрема, позивачу було передано право вимоги за кредитними договорами від 07.06.2006 No CL-004/325/2006 та від 14.06.2007 No CL-004/165/2007.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За приписами ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
За змістом ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.
Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті (правова позиція Верховного Суду України у справі 6-1085цс15).
У даному конкретному випадку умовами договору погашення кредитної заборгованості та строки сплати чергових платежів визначено місяцями.
Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно із частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252-255 ЦК України.
При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.
Таким чином, ураховуючи, що за умовами договору погашення кредиту та процентів повинно здійснюватись позичальником частинами кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
Отже, аналізуючи умови договору сторін і зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
При цьому виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами) або з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Таким чином, закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений,припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся з позовом до поручителя (правова позиція Верховного Суду України у справі No 6- 53 цс 14).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.
Правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню, за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Отже, аналіз норм статті 266, частини другої статті 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня, з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.
В ході судового розгляду встановлено, що в позивача виникло право вимоги за вищевказаними кредитними договорами до ОСОБА_1 як позичальника та до ОСОБА_2 як поручителя з моменту придбання кредитного портфелю за договором від 23.09.2011, тобто з саме з цього моменту починає перебіг строк позовної давності.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із позовами до відповідачів 12.12.2014, тобто за межами строку, встановленого процесуальним законом, що є самостійною підставою для відмови у позові.
Враховуючи викладене та виходячи із системного аналізу вищевказаних норм, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог первісного позову, а тому в його задоволенні слід відмовити.
При цьому зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна», ПАТ «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними суд знаходить безпідставним та необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 не є стороною оскаржуваного правочину та факт його укладення не порушує її прав, а тому зустрічний позов також не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 79, 88, 209, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, -
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання окремих положень договору недійсними - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Апеляційна скарга подається Апеляційному суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя В.А. Писанець
-
В 1 января 2017 г. в 02:25, 0720 сказал:
ну вот, могут же, когда захотят — вспомнить о части третьей статьи 6 ЦК, и о прицнипе свободы договора (ст. 627 ЦК)
а когда не хотят — не вспоминаютНе надо путать свободу договора и вседозволенность.
-
1
-
-
В 1 января 2017 г. в 02:25, 0720 сказал:
ну вот, могут же, когда захотят — вспомнить о части третьей статьи 6 ЦК, и о прицнипе свободы договора (ст. 627 ЦК)
а когда не хотят — не вспоминаютА где в решение было о принципе свободы договора? Я что-то пропустила?
-
1
-
-
В 31 декабря 2016 г. в 22:35, ANTIRAID сказал:
Такими випадками є стаття 193, частина четверта статті 654 ЦК України, Закон України від 16 квітня 1991 року № 959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декрет, Закон України від 23 вересня 1994 року № 185/94 ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».
Стаття 654. Форма зміни або розірвання договору
1. Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
"Вот я не понял, а шо конкретно Вы имели ввиду?"
-
4 часа назад, 0720 сказал:
писать надуманную ерунду на форумах — входит в сферу ваших интересов, а воспитывать не входит?
жаль, жальНе старайтесь- не трогает.
-
1 час назад, 0720 сказал:
отчего ж поздно-то?
а вы попробуйте -- в деле воспитания лаской и логикой можно добиться гораздо большего, чем просто лаской
Это не входит в сферу моих интересов. Так что не просите.
-
25 минут назад, 0720 сказал:
о, уже и воспитывать меня начали, я такое очень люблю
поймите простую вещь: нечто вполне может одновременно являться и твёрдым, и холодным, -- ну или например синим и круглым
так и деньги могут одновременно являться и товаром, и средством платежа, одно другому не мешает
то есть когда вы заявляете что валюта это не деньги, потому что валюта это товар, то это идентично заявлению "этот предмет не круглый, потому что он синий"
я вижу, что вы совершенно неспособны к усвоению как логических, так и правовых аргументов, ваша вера в постулат "валюта это не деньги" сродни религиозной (или скорее даже сектантской)
ну что ж, не буду вам мешать молиться вашим богам, продолжайте долбить лбом ваши молельные коврики
а пока что -- и закон, и практика находятся на моей точке зренияВоспитывать Вас поздно.
-
0720, как об стенку горох! Вам не только не достает знаний для того, чтобы вести дискуссию в научном русле, но так же не хватает воспитания.
-
1
-
-
Смотрите, 0720, деньги выполняют определенные функции, такие как мера стоимости, средство платежа, функция распределения и перераспределения, функция накопления, мировые деньги. Мировые деньги это не к нам. Все остальные функции и в первую очередь мера стоимости, средство платежа в Украине выполняет гривна. Поэтому только гривна в Украине - деньги. Законов и подзаконных в которых прописывается, что только гривны - законное платежное средство более чем достаточно.
Идем дальше.
ст.92 Конституции Украины.
Виключно законами України встановлюються: 1) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи.
Это Вы мне покажите теперь Закон Украины в котором устанавливается, что иностранная валюта на Украине это средство платежа.
Идем дальше.
192 ЦК України (Гроші (грошові кошти)) 1. Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. 2. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Только в случаях определенных законом иностранная валюта может быть деньгами (денежными средствами). И эти случаи определены Декретом и Правилами использования наличной иностранной валюты на территории Украины...
Боюсь, перечень таких случает не по душе нашим банкирам:))
Так что если хотите деньги, но только очень и очень редко и точно не тогда, когда заключается договор банковского вклада.
А то, что валюта товар- легко.
Стаття 6. Порядок організації торгівлі іноземною валютою 1. Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами - юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію на торгівлю іноземною валютою Національного банку України, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються Національним банком України.
Торгуют товаром. Ну и посмотрите в обменниках, там всегда пишут- Купівля-продаж.
-
1
-
-
2 минуты назад, 0720 сказал:
я вам привел уже достаточно норм, а вот покажите мне норму, из которой следует что валюта это не деньги
А процитируйте нормы которые Вы приводили плиз, а то я как-то пропустила.
-
1
-
-
31 минуту назад, 0720 сказал:
Вот же вы смешные оба
Да можете тут что угодно засчитывать -- мне главное что в судах (во всех) судьи (все) считают валюту деньгами.
А здесь вы сколько угодно можете не считать валюту деньгами, чёрное называть белым, считать что земля плоская и стоит на трёх китах, а также засчитывать мне сливы хоть до усрачки.Нам известно что Земля круглая и вращается вокруг солнца именно благодаря тем, кто не боялся оспаривать, то что считалось неоспоримым.
Точно не благодаря таким людям как Вы.
-
1
-
-
2 часа назад, 0720 сказал:
Вы всерьёз рассчитывали на продолжение дискуссии после такого заявления?
Я рассчитывала на дискуссию ранее, но Вы от нее уклоняетесь.
3 часа назад, Rom-i-Coca-cola сказал:6 часов назад, 0720 сказал:
посмотрите в законодательстве как определяется валюта, там всё написано чётко
Но после вот такого совета, все мои надрезы развеялись.
Что касается
3 часа назад, Rom-i-Coca-cola сказал:Не доказываються только положения Конституции.
То отдельные положения законов и закон в целом может быть признан неконституционным, подзаконные можно признать нечинними. Так что в учебных целям - обсуждаться и доказываться можно все.
-
1
-
-
2 минуты назад, 0720 сказал:
Ваш слив засчитан. Спасибо за полезную и плодотворную дискуссию.
Ожидала такой же полезной дискуссии и с Вашей стороны- но увы.
-
1
-
-
2 часа назад, 0720 сказал:
по определению
определения не подлежат аргументированию и доказыванию, это же определения
посмотрите в законодательстве как определяется валюта, там всё написано чётко
Не надо путать понятия деньги и валюта.
Не доказываються только положения Конституции.
-
8 часов назад, 0720 сказал:
вы ошибаетесь
валюта -- это деньги
да, это деньги другого государства, но тем не менее это деньги
более того, даже безналичная валюта (циферки такие мелким шрифтом, учёт на валютном счете в украинском или иностранном банке) -- это всё равно деньги
не аргументировано
-
1
-
-
Только что, Rom-i-Coca-cola сказал:В 27 ноября 2016 г. в 14:11, ANTIRAID сказал:
Зважаючи на зазначене, суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті у правовідносинах, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192, частина третя статті 533 ЦК України, Декрет № 15-93).
"Грошова сума в іноземній валюті" - це повна маячня!!!
-
1
-
-
2 часа назад, 0720 сказал:
вот и снова опять-таки выходит, что в вышеописанном случае стороны могут прекрасно установить себе в договоре любую валюту обязательства и даже валюту расчёта -- и обязательства по такому договору подлежат исполнению, а в случае нарушения права кредитора на исполнение валютного обязательства должником -- нарушенное право подлежит защите (в том числе судебной)
ну и где в этой истории запрет на иностранную валюту?Могут, но 625 ЦК не применяется, потому что нет денежного обязательства!!! Обязятельство есть - но предмет не деньги, а валюта ( на Украине это вещь).
-
1
-
-
В 2 декабря 2016 г. в 15:48, 0720 сказал:
наприклад, сторони дійшли згоди, що грошове зобов'язання виражено в іноземній валюті, і розрахунки за договором сторони здійснюють в іноземній валюті (і навіть в однієї з сторін є ліцензія на здійснення валютних операцій, бо ця сторона є комерційним банком)
то ж виходячи з вашої позиції, такий договір слід визати недійсним (нікчемним), еге ж?
просто поясніть, з яких підстав ви вважаєте нікчемними усі валютні кредити, депозити, валютообмін, та інші валютні банківськи інструменти? які норми закону забороняють обіг валюти в Україні?Недійсний і нікчемний треба розрізняти.
Ми ведемо обговорення в темі про валютні депозити. Оскільки договір банківскього вкладу є публічим договором відсутне право, що порушується і підстави для зверенення до суду з вимогою про визнання такого догвору недійсним.
-
В 2 декабря 2016 г. в 15:48, 0720 сказал:
ну то таке, а скажіть тоді що нам робити зі свободою договору і зі статтею 6 ЦК?
Зі ст. 6 ЦК України нічого робити не треба - застосовуйте її разом із ст. 13 ЦК України "
1. Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
2. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.
3. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
4. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
5. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
6. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом."
-
1 час назад, 0720 сказал:
саме так, бо така практика ґрунтується на законі
є навіть якісь постанови ВСУ з цього приводу..Насмішили. В них закон як дишло, куди повернув туди і вишло. Постійно використовують техніку підміни понятть. На Ваші питання відповім пізніше.
-
2 часа назад, пароплав сказал:
до чого тут цей спір, не поміняється судова практика щодо використання іноземної валюти у договорах.
А все це ні до чого.
-
1
-
Постановление ВСУ по пересмотру о невозможности взыскании и расчета пени по внутренним договорам в валюте и возможности устного заявления о сроках исковой давности
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано
Ну что же мы вернулись к равенству физических и юридических лиц и государства относительно оплаты пени. Спустя N лет. Лучше поздно чем никогда.