Андрей
-
Число публикаций
53 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Андрей
-
-
Всем добрый день!
На днях получил определения суда в котором он руководствуясь ст.ст. 151,152,153 ЦПК Украини и ч.1.п8., ч.2 ст.6 ЗУ"про порядок выезда и взъезда в Украину граждан Украины" обеспечил иск банка путем запрета выезда с Украины. Кто нибудь обжаловал такие определения? Искал практику, но ничего не нашел. Встречал ли кто-то положительную практику по отмене данных определений?
Если у кого-то есть апелляционная жалоба,образец заявления про отмену данного определения или положительные решения пожалуйста выложите в этой теме.
Заранее спасибо!
-
Вылаживаю новые решения которые нашол в реестре
Форум__Полтава_27.05.2010_.doc
Финансыикредит__Запорожье_11.03.2010_.doc
Финансыикредит__Виница_18.05.2010_.doc
Финансыикредит__Виница_18.05.2010_.doc
Приват__Донецк_14.04.2010_.doc
-
Сбрось пожалуйста на [email protected]пока нет. но могу сбросить иск, а по нему напишешь?
-
Что, ни кто не писал апеляцию?Уважаемые колеги!
У кого есть образец апеляционного жалобы на решения суда первой инстанции по валютным кредитам?
Большая просьба выложить образец. Завтра последний день подачи. Зарание спасибо.
-
Уважаемые колеги!
У кого есть образец апеляционного жалобы на решения суда первой инстанции по валютным кредитам?
Большая просьба выложить образец. Завтра последний день подачи. Зарание спасибо.
-
Вот как у меня выглядел иск:
I. Зміст позовних вимог: визнати недійсними третейських застережень в кредитному договорі № ___________ від _______2007р. та договорі поруки № _______ від _______2007р.
Виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, та наявні докази:
Згідно з п.6.5 Кредитного договору та п.4.4 Договору поруки судовий захист прав та законних інтересів, які мають Сторони в зв'язку з договором, включаючи спори про відшкодування завданих порушенням Договору збитків та недійсність договору, підлягають остаточному вирішенню у Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнської громадської організації «Всеукраїнський фінансовий союз».
Кредитний договір та Договір поруки були укладені сторонами з визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Кредитором для будь-яких клієнтів-фізичних осіб і не передбачали урахування яких-небудь пропозицій з боку позичальника та поручителя.
Але в ч. 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. П.6.5 Кредитного договору та п.4.4 Договору поруки суперечать ст. 55 Конституції України, якою гарантовано захист прав і свобод людини і громадянина судом. Згідно ст.124 Конституції України судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, а також що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії . Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Вищезазначені пункти Кредитного договору і Договору поруки також суперечать ч. 1 ст. 16 ЦК України, відповідно до якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Оскільки п.6.5 Кредитного договору та п.4.4 Договору поруки суперечать вищевказаним правовим нормам і обмежують право позивачів на звернення до суду за захистом своїх порушених прав, визначене ст. 3 ЦПК України, вказані пункти договорів просимо суд визнати недійсними з підстав, передбачених ч. 1 ст. 215 ЦК України.
II. Зміст позовних вимог: скасуванні рішення постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від ______2009р по справі №________ про стягнення заборгованості за кредитним договором № _______ від ______2007р.
Виклад обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, та наявні докази:
…….
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу за законом.
З вище зазначеного, вважаємо, що рішення Третейського суду незаконним, було винесено з порушенням процесуальних правових норм і є необґрунтованим, з пред'явленими грошовими вимогами не згодні і просимо суд це рішення Третейського суду скасувати.
Третейські суди не входять до складу судової системи України і відповідно рішення третейського суду не можна визначати як судове рішення у контексті ЗУ «Про судоустрій України». Рішення третейського суду є правочином згідно ст. 202 ЦК України, тому може бути визнане судом недійсним та згідно до ст. 51 ЗУ «Про третейські суди», рішення третейського суду може бути скасоване компетентним судом у випадку визнання недійсною третейської угоди про передання спору на вирішення третейського суду.
Згідно з постановою Верховного Суду України від 18 березня 2008 р. по справі № 16/157-ПД-07 про визнання недійсною третейської угоди, ВСУ вважає, що третейська угода повинна оскаржуватися у суді, визначеному за правилами підсудності, встановленими у ЦПК України та ГПК України.
У меня тоже возникла ситуация с третейским судом по Альфе.
Есть у кого-то иск о отмене третейского решения и исполнительного листа?
Заранее спасибо.
-
Справа № 2-181/10
Рішення
Іменем України
11 березня 2010 року Скадовський районний суд Херсонської області в складі: головуючого судді Орендовського А.В., при секретарі Камчатному А.В., за участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Скадовська цивільну справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 379864,17 грн. та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання п. 1.1 кредитного договору № 2240 від 12.04.2007 року частково недійсним, розірвання кредитного договору, визнання недійсним договору застави майна, зобов’язання вчинення певних дій та визнання дій незаконними,
Встановив:
ВАТ «Державний ощадний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 336163,67 грн.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитом в розмірі 41859,00 доларів США (еквівалент 334244,11 грн.), заборгованість за сплату відсотків – 4308,64 доларів США (еквівалент 34404,49 грн.), пеня за несплату основного боргу – 1062,69 доларів США (еквівалент 8487,73 грн.), пеня за несплату відсотків – 341,62 доларів США (2727,84 грн.), а всього 45572,22 доларів США (еквівалент 379864,17 грн.).
ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України» про розірвання кредитного договору та визнання незаконними дій щодо стягнення з нього суми коштів у розмірі 336163,67 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_3 уточнив позовні вимоги та просив визнати п. 1.1 кредитного договору №2240 від 12.04.2007 року частково недійсним, розірвати кредитний договір № 2240, укладений 12.04.2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України», визнати недійсним договір застави майна, укладений 12.04.2007 року і посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1478, зобов”язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону щодо відчуження транспортного засобу: автомобілю «ОСОБА_1 S80», зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк України» прийняти від нього суму у розмірі 198370,80 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж складатиме 3306,18 грн., зобов’язати ВАТ «Державний ощадний банк України» повернути йому сплачені відсотки за договором № 2240 від 12.04.2007 року в розмірі 11366,14 доларів США, а також визнати незаконними дії ВАТ «Державний ощадний банк України» щодо стягнення з нього суми коштів у розмірі 379864,17 грн.
В судовому засіданні представники позивачів свій позов підтримали, зустрічний не визнали та пояснили, що 12.04.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2240. Відповідно до умов договору ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 53407 доларів США зі строком погашення до 12.04.2014 року з відсотковою ставкою 12% річних для придбання автомобіля. При цьому кошти були перераховані у гривнях з рахунку ОСОБА_3 на рахунок продавця товару. З метою забезпечення повернення кредиту 13.04.2007 року був укладений також договір поруки, відповідно до якого поручителем перед кредитором по зобов’язаннях позичальника ОСОБА_3 є ОСОБА_4 Виконання зобов’язань за кредитом забезпечено також договором застави від 12.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, відповідно до якого заставою є автомобіль «ОСОБА_1 S80». Порядок сплати кредиту у разі підвищення курсу долара не врегульовано договором а регулюється чинним законодавством. Операції з валютними цінностями банк здійснює на підставі письмового дозволу (генеральної ліцензії), а отже мав право укладати кредитний договір з ОСОБА_3 З листопада 2008 року позичальник постійно порушував умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 03.03.2010 року загальна сума заборгованості за договором кредиту становить 45572,22 доларів США (еквівалент 379864,17 грн.), з яких заборгованість за кредитом в розмірі 41859,00 доларів США (еквівалент 334244,11 грн., заборгованість за сплату відсотків – 4308,64 доларів США (еквівалент 34404,49 грн.), пеня за несплату основного боргу – 1062,69 доларів США (еквівалент 8487,73 грн.), пеня за несплату відсотків – 341,62 доларів США (2727,84 грн.), яку просять стягнути солідарно з відповідачів, а також стягнути з них судові витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення.
Відповідач ОСОБА_3 позов ВАТ «Державний ощадний банк України» не визнав, свій позов підтримав та пояснив, що 12.04.2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» був укладений кредитний договір, за яким банк зобов’язався надати йому кредит в розмірі 269171,28 грн. для придбання автомобіля «ОСОБА_1 S80». Долари він не отримував, як йому пояснили працівники банку він підписав документи для безготівкового перерахування грошей на рахунок ПФ «Капітал-Сервіс». З 13.04.2007 року він систематично виконував всі взяті на себе зобовязання, вчасно сплачував кредит у гривні. Однак банк безпідставно в односторонньому порядку, посилаючись на світову фінансову кризу, нараховує йому заборгованість, вимагає додатково гроші, не передбачені кредитом. Вважає, що такі дії порушують його права, адже даним договором не визначено порядок сплати кредиту у разі підвищення курсу долара. Такі умови значно погіршили його матеріальне становище, вважає, що використання позивачем долара США як предмету кредитування за споживчим кредитом є внесенням в кредитний договір умови, яка суперечить принципу добросовісності, що значно погіршує його становище як споживача. Просив суд відмовити в задоволенні позову ВАТ «Державний ощадний банк України», визнати п. 1.1 кредитного договору № 2240 від 12.04.2007 року частково недійсним в частині надання кредиту в доларах, розірвати кредитний договір № 2240, укладений 12.04.2007 року між ним ВАТ «Державний ощадний банк України, визнати недійсним договір застави майна, укладений 12.04.2007 року і посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1478, зобов”язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону щодо відчуження транспортного засобу: автомобілю «ОСОБА_1 S80», зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк України» прийняти від нього суму у розмірі 198370,80 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж складатиме 3306,18 грн., зобов’язати ВАТ «Державний ощадний банк України» повернути йому сплачені відсотки за договором № 2240 від 12.04.2007 року в розмірі 11366,14 доларів США, а також визнати незаконними дії ВАТ «Державний ощадний банк України» щодо стягнення з нього суми коштів у розмірі 379864,17 грн.
Відповідач ОСОБА_4 позов ВАТ «Державний ощадний банк України» не визнала, позов ОСОБА_3 підтримала.
Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов ВАТ «Державний ощадний банк України» задоволенню не підлягає, а зустрічний позов ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Cтаттею 55 ч. 1 Закону України «Про банки і банківську дільність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієном та банком.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу строни є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначеннні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.
Судом встановлено, що 12.04.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 2240. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 кредитного договору банк зобов’язується надати позичальнику кредит в сумі 53407 доларів США шляхом перерахування коштів в національній валюті з кредитного рахунку позичальника на поточний рахунок продавця товару на підставі платіжного доручення позичальника для здійснення оплати за автомобіль «ОСОБА_1 S80». Кредит надається на 84 місяці з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 12.04.2014 року.
З платіжного доручення № 6309 від 13.04.2007 року вбачається, що Каланчацьке відділення № 3257 перерахувало грошові кошти в розмірі 269171,28 грн. на рахунок ПФ «Капітал-Сервіс», призначення платежу – оплата за автомобіль «ОСОБА_1 S80» згідно рахунка-фактури NСФ-0000133 від 05.04.2007 року.
Для забезпечення виконання Договору кредиту № 2240 від 12.04.2007 року, укладеного між ВАТ «Ощадбанк України» та ОСОБА_3, 13.04.2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно якого остання зобов’язалася перед кредитором відповідати солідарно по зобов’язанням, що витікають за договором кредиту № 2240, а саме протягом п’яти календарних днів з моменту отримання повідомлення кредитора або боржника згідно з п. 2.4 кредитного договору виплатити несплачену боржником суму кредитору.
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за кредитом, що фактично розриває кредитний договір.
Cтаттею 11 ч. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, він може використати таке право лише з дотриманням встановленого порядку, а саме: повернення споживчого кредиту здійснюється споживачем протягом тридцяти календарних днів з дати одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця.
Позивачем не надано доказів на виконання ним обов”язку письмового повідомлення як боржника так і поручителя, що позбавляє можливості реалізувати надане договором право кредитора вимагати повернення заборгованих сум у договорі, строк дії якого ще не настав.
У відповідності зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня, у зв”язку з чим грошове зобов’язання повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч. 1 ст. 192 ЦК України, відповідно до якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.
Відповідно до ст. 524 ч. 1 ЦК України зобов'язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч. 2 ст. 524 ЦК України сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобовязання в іноземній валюті. Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України, яккщо у зобоязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Іноземна валюта, як засіб платежу, зокрема за зобов'язаннями, відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України може використовуватися в Україні лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 3 ст. 533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.
Згідно п. 1 ст. 3 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та підпунктів 6.2 постанови НБУ «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» № 200 від 30.05.2007 року, фізичні особи - резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:
- сплати мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;
- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;
- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.
Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи — резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в'їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.
Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти — суб'єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.
Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.
Відповідно до п. 1 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Згідно п.п. 2,3 ст. 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами - резидентами.
Підпунктами «в», «г» пункту 4 ст. 5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальні ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно п. 5 ст. 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
При розгляді судової справи представниками ВАТ «Державний ощадний банк України» не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензій для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що при наданні ВАТ «Державний ощадний банк України» та отриманні ОСОБА_3 кредиту у доларах США, а також здійснення ОСОБА_3 платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону:
- статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня;
- статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов'язання повинно бути визначено в грошовій одиниці України - гривні;
- статтю 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь яких обмежень на всій території України;
- статті б, 7 постанови Національного банку України «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» № 200 від 30.05.2007 р., які чітко встановлюють випадки використання фізичним та юридичним особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.
Подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст. 3 ЦК України - принципу справедливості.
Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду ОСОБА_3, як споживача кредитних послуг. Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону ВАТ «Державний ощадний банк України» перекладає, як суб'єкт підприємницької (господарської) діяльності, виключно на ОСОБА_3 - позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного кодексу України.
Таким чином, використання банком долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, значно погіршує становище ОСОБА_3, як споживача порівняно з банком як надавачем фінансових послуг, що дає право для ОСОБА_3 вимагати визнання пункту 1.1 кредитного договору, укладеного 12 квітня 2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» частково недійсним в частині надання кредиту в доларах, розірвання кредитного договору та визнання незаконними дій ВАТ «Державний ощадний банк України » щодо стягнення з нього суми коштів у розмірі 379864,17 грн.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним вважається таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, тобто йдеться про таке порушення договору однією із сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Під час укладення кредитного договору 12.04.2007 року сімейний сукупний дохід ОСОБА_3 дозволяв йому та його поручителю сплачувати кредит та відсотки за користування ним, тому був укладений договір із зобов’язанням повернути 269171,28 грн. Підвищення курсу долара США по відношенню до національної грошової одиниці з 5,04 грн. за 1 долар до розміру 7,98 грн. за 1 долар (станом на 03.03.2010 року) спричинило зростання зобов’язання ОСОБА_3 до 379864,17 грн. Оскільки банк не погоджується зафіксувати суму зобов’язання у гривнях станом на дату укладення договору, суд приходить до висновку про необхідність розірвання кредитного договору від 12.04.2007 року.
Згідно ст.653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються. Суд приходить до висновку, що при розірванні договору з урахуванням справедливого розподілу понесених сторонами витрат у зв”язку з виконанням цього договору, на користь банку підлягає стягненню вся сума кредиту - до припинення договірних зобов`язань. З банківських платіжних доручень вбачається, що ОСОБА_3 сплачено 70800,48 грн., а тому суд вважає за необхідне погодитися з порядком повернення кредиту, запропонованим останнім, а саме суму, що залишилася до сплати – 198370,80 грн. повернути рівними долями у строк 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж складатиме 3306,18 грн.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_3 щодо визнання п. 1.1 кредитного договору від 12.04.2007 року між ним та ВАТ «Державний ощадний банк України» частково недійсним в частині надання кредиту в доларах, розірвання кредитного договору № 2240, визнання недійсним договору застави майна, зобов”язання приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу зняти заборону щодо відчуження автомобілю «ОСОБА_1 S80», зобов'язання ВАТ «Державний ощадний банк України» прийняти від ОСОБА_3 суму в розмірі 198370,80 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців та визнання незаконними дій щодо стягнення з ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 379864,17 грн. підлягають задоволенню. На підтвердження інших вимог ОСОБА_3 не надано доказів, а тому в іншій частині позову слід відмовити.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 99 Конституції України, ст. 55 ч. 1 Закону України «Про банки і банківську дільність», ст. 11 ч. 10, п. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 3, 5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ст.ст. 6, 7 постанови Національного банку України «Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України» № 200 від 30.05.2007 р., ст.ст. 3, 6, 13, 16, 192, 524, 533, 627, 651, 653 ЦК України, ст. 198 ч. 2 ГК України, ст.ст. З, 4, 8, 10, 11, 15, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд –
Вирішив:
В задоволенні позову ВАТ «Державний ощадний банк України» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 379864,17 грн. відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_3 до ВАТ «Державний ощадний банк України» про визнання п. 1.1 кредитного договору № 2240 від 12.04.2007 року частково недійсним, розірвання кредитного договору, визнання недійсним договору застави майна, зобов’язання вчинення певних дій та визнання дій незаконними задовольнити частково.
Визнати пункт 1.1 кредитного договору, укладеного 12 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3 частково недійсним в частині надання кредиту в доларах.
Розірвати кредитний договір № 2240, укладений 12 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ОСОБА_3, визнавши незаконними дії ВАТ «Державний ощадний банк України » щодо стягнення з ОСОБА_3 суми коштів у розмірі 379864,17 грн.
Зобов'язати ВАТ «Державний ощадний банк України» прийняти від ОСОБА_3 суму у розмірі 198370,80 грн. з розстрочкою платежів на 60 місяців, за таких умов, що місячний платіж складатиме 3306,18 грн.
Визнати недійсним договір застави майна, укладений 12.04.2007 року і посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером 1478.
Зобов”язати приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу ОСОБА_5 зняти заборону щодо відчуження транспортного засобу: автомобілю «ОСОБА_1 S80», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, шасі № YV1АS714171034216, двигун V=2401.
В решті позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом 20 днів до Апеляційного суду Херсонської області після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом 10 днів з моменту проголошення рішення до Скадовського районного суду, або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Суддя Орендовський А.В.
-
Человек 20 наверное.
Круг узкий.
А Вы с какого города?
-
Формами звернення до Конституційного Суду України є конституційне подання та конституційне звернення.
Конституційне подання – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про визнання правового акта (його окремих положень) неконституційним, про визначення конституційності міжнародного договору або про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України. Конституційним поданням є також звернення Верховної Ради України про дачу висновку щодо додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту.
Суб’єктами права на конституційне подання з питань прийняття рішень Конституційним Судом України у випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 цього Закону, є Президент України, не менш як сорок п’ять народних депутатів України (підпис депутата не відкликається), Верховний Суд України, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
В общем граждане не могут подавать.
Стаття 42. Конституційне звернення
Конституційне звернення – це письмове клопотання до Конституційного Суду України про необхідність офіційного тлумачення Конституції України та законів України з метою забезпечення реалізації чи захисту конституційних прав та свобод людини і громадянина, а також прав юридичної особи.
Суб’єктами права на конституційне звернення з питань дачі висновків Конституційним Судом України у випадку, передбаченому пунктом 4 статті 13 цього Закону, є громадяни України, іноземці, особи без громадянства та юридичні особи.
т.е. можно сморганить Конституционное обращение. Вот толь ко необходимо четко определиться что мы хотит от Конституционного Суда.
C вами абсолютно согласен, что нужно писать конституционное обращение, для этого нужно объединиться, но
для начала нужно понять сколько нас в цифрах и какие регионы.
Я с Николаева могу собрать около 100 подписей, а может и больше.
Всех желающих прошу написать с какого Вы региона и какое количество людей Вы можете привлечь к данному обращению, а дальше будет дело техники как это все объединить.
-
поделитесь пожалуста: Суд удовлетворил желаемые Вами обеспечения иска.Так я так и делаю, плачу по счетам пока возможность имею. Хоть выиграю хоть проиграю все равно зачтется. Хотя попросил суд в доповненях до позову
ПРОШУ:
1. В цілях забезпечення позову та щоб унеможливити Відповідачу ВАТ «Ерсте Банк» використовувати методи тиску та впливу на Позивача та його сім'ю, а саме Поручителя- відповідно до п. 2 ст.152 Цивільно-процесуального кодексу України, заборонити Банку відповідачу на весь період розгляду спорного Кредитного Договору та даної справи у суді:
- вчиняти будь-які дії направлені на проведення стягнення або відчуження за Договором Застави від 04.03.2008 р на об’єкт застави (автомобіль KIA Cerato)
- змінювати умови договору або розривати його в односторонньому порядку, а саме вимагати дострокового повернення кредиту, уплати комісії і відсотків за його користування, виконання інших обов’язків Позичальника в повному обсязі.
-
Мне бы это тоже очень хотелось, но я думаю, что нет. Так как, не поручителю, не ипотекодателю не надавались услуги.Извините, пожалуйста, очень важно, можете сказать четко:
при схеме споживчого кредитования к какой категории относяться Ипотекодатель и поручитель? Они относятся к категории споживачи? Они относяться к категории КЛИЕНТЫ? ПОЗИЧАЛЬНИКІ? Если да, то на какие статьи законов ссылаться?
Банк обязан их информировать в обязательном порядке должным образом под росьпись? Благодарю.
-
Читал, читал. Аж мозг начал плавиться
Ну не могу я понять, что именно даёт топикстартеру возможность утверждать, что договор поручительства прекращён. 
Возможность привязывать действие договора поручительства к сроку действия основного обязательства - это прямая норма ГК. О каких разницах между "строками" и "терминами" вы будете объяснять судье, если ст.559 ГК нас отсылает к срокам кредитного договора?На мой взгляд - тема очень сомнительная.
Не могу согласиться с Вами, что статья 559 ГК отсылает на кредитный договор. Мое мое мнения, что имено в договоре поручительства должен быть указан четко срок действия основного обязательства или хотя бы срок действия договора поручительства, в принципе это можно приравнять, но не как не ссылка на кредитный договор в виде термина действия.
-
Теоретически Вы правы, однако суд навряд ли будет так глубоко вникать в теорию. Хотя попробовать убедить суд стоит.
3 марта будет суд. Посмотрим на реакцию судьи. Если будет положительный опыт обязательно выложу копию решения.
-
Отвечу Вам по порядку:
Ситуация 1:
Ваши действия в данной ситуации больше напоминают мошенничество. Вам нужно будет убедить судью, что свидетельские показания заемщика являются достоверными и правдивыми. Вы сможете предоставить первоначальный договор, который Вам предлагался, желательно с подписью банка? Если нет, банк легко опровергнет Ваше утверждение о наличии другого договора.
Ситуация 2:
Если кредит потребительский, Вы сможете ссылаться на ЗУ "О защите прав потребителей", также постановлением НБУ №168 установлен порядок ознакомления заемщика с условиями кредита. Теоретически, если банком не соблюдены данные формальности при заключении договора, суд может признать договор недействительным.
Ситуация 3:
На мой взгляд срок определен. По ч.1 ст.559 Вы можете пытаться доказать что срок исполнения наступил с момента нарушения графика оплаты и на этом основании требовать признать договор поручительства таким, который прекратил свое действие.
Уважаемый Антирей, не совсем могу согласиться с Вашей точкой зрения по следующим причинам:
На сегодняшний день действующий ЦКУ различает понятия "строк" и "термін".
Стаття 251. Поняття строку та терміну
1. Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
2. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
3. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Стаття 252. Визначення строку та терміну
1. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
2. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
А это означает, что если в разделе договора поручительства "срок действия договора" указано, что данный договор вступает в силу с момента его подписания и действует до полного выполнения Должником обязательств по кредитному договору, то в договоре указан не срок действия договора, а "термін" действия договора. Так как, не определенно четку дату действия договора поручительства, а определен момент во времени с наступлением которого связано действие.
В ч.4. ст. 559 ЦКУ четко указано "строк", а не "термін".
Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Исходя ис выше изложенного считаю, что договора поручительства без четко указанного срока можно признавать утратившими силу по ч. ст. 559 ЦКУ.
Жду критики.
-
Добрый день!!! У меня сейчас идет дело о признании договора поручительства не действительным по ст559 ч1(повысилась процентная ставка) суд длится с июня 2009г. подала встречный иск о признании договора не действительным, на одном из судебных заседаний устно банк признал встречный иск, но судья потребовал письменное согласие, на последнем заседании банк отменил повышение % ставки и вернул начальную ставку. Но факт повышения был, а значит (по моему) договор считается не действительным, сегодня очередное заседание обязательно отпишусь по результату.
Если банк поднял процентную ставку значит увеличилась сума обязательств, а то, что он сейчас отменил, это его проблемы.
Обратите особое внимание, что у Вас в договоре поручительства указано по поводу сроков действия.
-
Всем добрый день! Хочу обсудить поручительство по кредитным договорам и способы защиты поручителей.
Ситуация следующая, Банк подал на заемщика и поручителя в суд:
Ситуация 1:
Практически во всех договорах поручительство указано, что поручитель полностью ознакомлен с условиями кредитного договора. Но при этом поручитель не ставил подпись на каждом листе кредитного договора.
Поручитель подает встречные иск ссылаясь на п.1 ст. 559 ЦК Украины «Порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності» обосновывая свои требования тем, что он был ознакомлен с кредитным договором, но содержание кредитного договора было немного другим, например, в том договоре кредита с которым его ознакомили банковские сотрудники было указано, что валютные риски положены на банк, а заемщик в свою очередь подтверждает, что сначала был один кредитный договор, а потом банк заставил его переподписать, а поручителя не ознакомили. К примеру, кредит заемщик получил 80 000,00 (эквивалент 400 000,00 грн.), а на сегодняшний день банк подал иск в суд на 700 000,00 грн., а значит, увеличился размер ответственности поручителя.
Вопрос: Можно ли на этом основании просить признать договор поручительства таким, что «припинив дію», или вообще «неукладеним»?
Ситуация 2:
Согласно ст. 11 ЗУ «Про защиту прав потребителей» заемщик есть потребителем кредитных услуг и его должны ознакомить с рядом документов.
Вопрос: Является ли поручитель потребителем кредитных услуг и должны ли его ознакомить согласно ст. 11 ЗУ «Про защиту прав потребителей»?
Ситуация 3:
Практически во всех договорах поручительства в п. «строк действия договора» указано, что данные договор вступает в силу с момента его подписания и действует до полного выполнения обязательств по кредитному договору.
Согласно ч. 1 ст. ст. 252. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Если я правильно понимаю то в договоре поручительства должно быть четко указана дата действия договора поручительство, а если указано так как я написал, значит строк действия договора не установленный.
Согласно ч.1 ст. 559 Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. «У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.»
Вопрос: Можно ли при этих основаниях признать договор поручительства таким, что «припинив дію»?
Прошу всех присоединиться к обсуждению данной темы.
-
Стосовно пп. "г" п. 4 ст. 5 Декрету КМУ від 19.02.93 за N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" ліцензії потребує операція з використанням іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Згідно п. 1.3. Постанова Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року N 49 "Про затвердження Положення про валютний контроль" Використання іноземної валюти як засобу платежу - це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об'єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.
Відповідно до ЗУ "Про захист прав споживачів" позичальник є споживачем кредитних послуг, а це означає, що позичальник сплачує проценти за послуги. Тобто потрібна індивідуальна ліцензія.
Про необхідність індивідуальної ліцензії також вказано в постанові Пленумі ВСУ №5 від 18.04.1997 р. правда постанова втратила чинність 28.03.2008 р. в звязку зі зміною законодавства.
-
Дело в том, что вы просите расторгнуть договор и применить реституцию. Согласно п. 31 Пленума ВСУ от 6.11.2009 итз по таким делам должно быть как по имущественным, то есть 120 грн. На счет госпошлины, нет смысла ссылаться на защиту прав потребителей, она по не имущественным спорам не платиться.
-
Скажите, а почему вы считаете, что ЦКУ разрешает все?! для нас физ лиц?! а как же то, что по ст.524 ЦКУ валюта обязательства должна быть выражена в гривне?! и только эквивалент в иностранной валюте?! это разве не обозначает, что банк не имеет права мне давать доллары?! т.к. это обязательство уже выраженное в долларах?! вот по Хозяйственному кодексу, который регламентирует взаимоотношения субъектов хозяйственной деятельности, а именно ст.198 обязательство может быть выражено в иностранной валюте (именно в ин.валюте, а не ее эквивалент как в ЦКУ, просто многие путают, что такое прямое выражение в ин.валюте и что такое ее эквивалент-рекомендую почитать в инете про хоз договора)!!!! и то если с.х.д. имеют право проводить расчеты между собой в иностранной валюте в соответствии с законодательством!!! Т.е. ХКУ разрешает выражать в ин валюте, но ставит ограничение, а ЦКУ ПРЯМО УКАЗЫВАЕТ-ТОЛЬКО В ГРИВНЕ!!!!
А если вдуматься, то это логично!!! я гражданин Украины, мне нужен целевой кредит на покупку квартиры, расчитываться за которую я имею право только в гривне!!!! согласно ЦКУ я должен получить на руки гривны для целевого использования, и выплачивать кредит в гривне, ну нет у меня инд. лицензии для осущ. пл. в валюте!!!! если я и банк договорились, что обязательство привязываем к доллару, то все равно на руки я получаю гривны, а в договоре ставятся две цифры по обязательству-в гривне, и вторая- в долларе эквивалент. Но все равно как того требует ст.533 по курсу НБУ или коммерческому, если это было предусмотрено договором, я должна погашать в гривне . В принципе все валютные риски в таком случае все равно на заемщике, то только уже на законном уровне. А из-за жадности банков, которые я так понимаю законы не читают и безграмотности их юристов мы имеем шанс признать договора недействительными.
Жду критики моих рассуждений!
Антонина я с Вами абсолютно согласен!
-
Вы первичное дело выиграли или проиграли?Хорошо,принимается.Посмотрим,что скажут банковские юристы.Мой иск в стадии аппеляции.
-
пересмотрела кучу постанов Нацбанка, относящихся к валюте. Нигде, ни слова о нас сирых и убогих валютных позичальниках физлицах, также и о покупке картошки на базаре
.В законах и постановах по валюте, похоже, мы ваще не существуем. Создается впечатление, что законодатель и не думал, что народу захочется ходить на больной голове, вместо здоровых ног/брать "ограниченную"валюту, имея доходы в гривне, да и КУ ст. 99 и т.д./, абсурд, поэтому и не прописали правил. Все валютное регулирование относится к субъектам рынка или операциям с неризидентами, в т.ч. и идивидуальные лицензии. И НБУ мои права не нарушал в данной части, ну не предвидел он, что я идиотка, а счел нормальной гражданкой Украины. А вот на счет контроля с его стороны....??? Банки пишут, что их проверяли и нарушений в этой части не выявлено.получается в законе нет прямого запрета на такие кредиты, так как их вроде бы и не должно быть, исходя из тех же императивных норм, поэтому налево и направо начали их раздавать при этом оч. строго регулируються все другие валютные взаимоотношения и нас за уши к ним и подтянули, где это было возможно.
Не правильно Декрет КМ относиться и к физ. лицам.
-
Сегодня подал встречный иск приняли без проблем и объединили с первичным. Иск подавал в судебном заседании, причем дело было назначено к рассмотрение по сути.
-
В п. 1.2. данного положения указано: Положення регламентує порядок та умови видачі Національним банком України (далі - Національний банк) резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу.Мы говорим о платежех,т.е. нам заёмщикам-плательщикам не нужна инд.лицензия,т.к. получателем в этой операции выступает банк(а у банка Дозвил=ГЕН.лицензия.И с чего Вы взяли ,что это касается только безнала?
Вот почему данное положение относиться только для безналичного расчета.
-
Ни под какую.
Чувствую, до Евросуда нада будет идти.
[/quoteЕсли надо будет - дойдем. Но думаю после выборов уже все будет ясно.
Решение Сакского межрайонного суда о недействительности кредитного договора с "Приватбанком" из-за несоответствия условий кредита и размера процентов
в Судові рішення за кредитними та депозитними договорами
Опубликовано