Коровьев

Пользователи
  • Content Count

    2
  • Joined

  • Last visited

Community Reputation

0 Обычный

About Коровьев

  • Rank
    Новичок
  1. Дякую за вичерпну відповідь. В моєму випадку ситуація трохи інша. Кредитний договір викладжено в такій редакції. Згідно п.п. 1.2.2. Кредитного договору, "Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в термін, не пізніше 24.10.2018 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного Банком терміну (достроково) відповідно до умов Розділу 12 цього Договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 8.4. цього Договору." В свою чергу згідно із змістом Кредитного договору - п.п. 12.1., "відповідно до вимог чинного законодавства України, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України Сторони погодили, що у випадку застосування будь-якого з п.п. 2.3., 5.3., 5.5., 5.6., 5.9., 5.10., 5.11., 8.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п.п. 1.2.2. цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит – обов’язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов’язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком термін в повному обсязі." В свою чергу у договорі поруки строк дії поруки визначений наступним чином. П. 3.1. "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов’язань боржника за основним договором." Банк скористався таким правом, та листами визнав термін повернення кредиту таким, що настав і надав 30 днів для виплати боргу. Єдине, що банк зробив невірно це те, що звернувся з такими листами одночасно до всіх, як до боржника так і до поручителів. Я маю на увазі, що кожен з них отримав такий лист в один день. І в листах адресованих до поручителів, банк одразу виклав вимогу про виконання останніми взятих на себе зобовязань. Після таких листів банк більше не звертався до поручителів, а через 10 місяців одразу звернувся до суду. В першій інстанції, суд задовольнив позов банку в повному обсязі. Мої письмові заперечення не прийняв до уваги, та навіть не став мене слухати. Сказав що не знайшов підстав для відмови у позові. На даний момент я готую апеляцію, і для мене не зовсім зрозуміло, чи можна стверджувати, що в таких договорах, як в договорі поруки так і в кредитному договорі не було визначено строк виконання зобовязання при тому, що ст. 530 ЦК України встановлено: Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов'язання 1. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. 2. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
  2. Добрий день, шановні юристи та гості сайту. Я би хотів підняти тему припинення договору поруки з підстави, передбаченої останнім реченням ч. 4 ст. 559 ЦК України. На мою думку, у більшості кредитних договорів, що пропонують нам банки, відсутній строк дії "основного зобовязання", саме в тому розумінні поняття "строк", який нам пропонує Цивільний кодекс України (ст. 251). В більшості з них встановлено не строк, а термін дії зобовязання, крім того, вважаю, що банки певним чином "лукавять" при укладенні таких договорів, оскільки в деяких договрах передбачено право банку у певних випадках визнавати термін повернення кредиту таким, що настав та вимагати дострокового повернення отриманого кредиту. З урахуванням викладеного, питання: чи можна в такій ситуації вважати, що в договорі кредитування не було передбачено строку договору, а такий строк був фактично встновлений моментом предявлення вимоги, а відтак застосувати до договору поруки, укладеного в рахунок забезпечення основного зобовязання положення п. 4 ст. 559 ЦК України, а саме: "Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки". Прошу висловити свою думку з цього питання, та поділитись будь-якою судовою практикою, якщо така є.