Nemo
-
Число публикаций
16 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Nemo
-
-
Добрый день,Здравствуйте!!!
Подскажите, пожалуйста!
В 2005 году моя мама брала кредит по карте банка Русский стандарт. Кредит платила, затем оплата кредита производилась моей старшей сестрой, которая уверяла. что кредит погашен. С 2005 года до 2010 года мы спокойно жили. В ноябре 2010 года нам позвонили с банка Русский стандарт и сообщили, что у мамы долг 200 тысяч рублей по неоплаченному кредиту с 2005 года. Мама позвонила в банк, ее направили в службу по взимании долгов с должников (не помню как точно она называется). Там ей сказали, что в списке должников ее нет. Мы спокойно вздохнули. Никаких звонков и смс больше не было. А в июне 2011 года мама получила смс с московского номера, в котором сообщалось, что мамин долг по кредиту передан в CCG и ей необходимо срочно выплатить им 66048 рублей. Через несколько дней пришло письмо, в котором было сказано, что долг по кредиту перепродан банком Русский стандарт CCG, а банком получателем платежа является Альфа-банк. Кредит нужно оплатить немедленно. (В письме был также договор по передачи долга, квитанция об облате)
Мама звонила в Русский стандарт, просила выслать ей информацию по ее кредиту и по задолженности, а также копию договора с Русским стандартом, потому что ее договор утерян. Ей ответили, что никакой информации у них уже нет, они все передали CCG (но долг у нее есть, хотя сумму долга они не назвали). Затем мама звонила в CCG, там ей толком ничего не объяснили, сказали не поднимать понику, все равно придется платить, и положили трубку.
Как ей дальше поступить? Выплачивать долг или нет? Кому выплачивать?
Помогите!!!
у меня такая же ситуация с CCG, но с мобильным оператором Киевстар. У меня был по контраккту безлимитный номер в 2005-2006г. Я сменил компанию, в которой работал, написал в Днепропетровске в Центре Киевстар заявление, что не буду ползоваться их услугами. Прошёл 1 год - начались письма от Киестар. Заплатите 600 грн - за "оказание телекоммуникационных услуг". При проьбе расшифровать - ничего толком по телефону не сказали. 2 года присылали мне письма с новыми астрономическими цифрами, угрозами и предложениями "перейдите на новый тарифный план, а заодно погасите свою текущую задолженность". Черег 3 года они передали в указанную вами компанию.
CCG начала 1-2 раза в месяц звонить из Киева на "щирій українській мові". Мы сказали, что написали заявление в милицию, и если вы ещё раз позвоните, мы подадим на вас в суд и добъёмся отключения всех номеров телефона в вашей компании. И вообще - такого адресата - здесь нет, он/она - не живут здесь давно. кто вам дал наши координаты? (разглашение банковской тайны о клиентах!) короче говоря - засыпали их вопросами и предупреждениями со своей стороны! БОЛЬШЕ НЕ ЗВОНЯТ!!!
Далее по письмам с их стороны Все их письма с угрозами - полная липа. коллекторские компании не имеют полного юридического права взыскивать долг без вашего ПИСЬМЕННОГО СОГЛАСИЯ, которе вы НЕ ДАДИТЕ. Также банк НЕ ИМЕЕТ ПРАВО передать ваш долг третьему лицу БЕЗ ВАШЕГО СОГЛАСИЯ. Кроме того срок исковой давности по долгам - 3 ГОДА, И ТОЛЬКО В ИСКЛЮЧИТЕЛЬНЫХ СЛУЧАЯХ МОЖЕТ БЫТЬ СУДОМ ПРОДЛЁН ДО 10 ЛЕТ. Но, думаю, такая ничтожная сумма к этой категории не относится.
Письма приходили такие:
1) Цветные бланки-ФОТОКОПИИ с фотокопией росписи "директора и печати!!!" Что это означает для вас? ТО, ЧТО ОНИ НИЧЕГО НЕ СДЕЛАЮТ И САМИ БОЯТСЯ ПОЙТИ ПОД СУД ЗА ВЫМОГАТЕЛЬСТВО!!! Т.к. по закону - в судах фотокопия росписи и печати - НЕ ИМЕЕТ ЮРИДИЧЕСКОЙ СИЛЫ, и если вы на них подадите в суд - они сразу скажут, это не оригинал, мол подделка, наше честное имя порочат и т.д.
2) В письмах были напечатанные бланки шрифтом от пишущих машинок - ПОВЕСТКА ва суд без точного адреса и времени, а также чистый БЛАНК ОПИСИ ИМУЩЕСТВА НА ПРОДАЖУ ВАШЕГО ИМУЩЕСТВА. Всё это психологическое запугивание. Приходило это дерьмо мне одно время каждую неделю, с указанием точной даты и времени, когда прийдут описывать имущество. Но, я не лох на льдине. Жду их - не приходят, приходит письмо, что мол, не смогли - много должников, прийдём в такое время в такую дату, - тот же сценарий! НЕ ПРИХОДЯТ!!!
3) И заметьте! На обратной стороне бланков - города указаны, в которых у них есть СВОИ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВА-ФИЛИАЛЫ, но все письма приходят исключительно из Киева!!!
Расписал подробно, для того, чтобы вы поняли, что ещё вас может ждать, и почему не надо их бояться.
ПИСЬМЕННО ИМ НЕ В КОЕМ СЛУЧАЕ НЕ ОТВЕЧАЙТЕ И ЗАПРОСОВ - НЕ ДЕЛАЙТЕ НИКАКИХ!!!! Помните - есть бумага - есть дело. Всю вашу переписку уже можно будет подколоть к судебному иску и сделат вас должником!
Поэтому советы:
1) По телефону - говорите: такие здесь не живут, звоните правильно, будете террорезировать звонками - обращусь в милицию и т.д.
2) На письма не отвечайте, но не выкидывайте их ,а храните. Т.о. - ВЫ ещё сможете на них подать в суд за вымогательство.
3) Ничего НЕ ПОДПИСЫВАЙТЕ, даже, если прийдут из банка и скажут ,что долг мы передали им - будете им платить.
4) Прийдут с милицией - тоже двери не открывайте, даже ,если они будут слышать через двери ваши голоса и работающий телевизор. Помните, что мент - за порогом вашей квартиры - ничего не сделает, а вот, если вы его пустили за порог своей квартиры и потом вытолкали - ЭТО УЖЕ СОПРОТИВЛЕНИЕ ВЛАСТИ ПРИ ИСПОЛНЕНИИ, И ДАЖЕ НАПАДЕНИЕ НА СОТРУДНИКА МИЛИЦИИ...А это уже 3 года лишения свободы... Так что - оптимальнее не открывать двери вообще ,и даже не разговаривать с ними, т.к. ходят они с ДИКТОФОНАМИ, через которые делают записи и передают их в суд.
5) При угрозах - говорите спокойно и так: я готов прийти в суд - пришлите исковое заявление и повестку из суда, а так говорить не о чем. ЕСТЕСТВЕННО - ОНИ НЕ ПРИШЛЮТ!!! НО, ОТСТАНУТ ТОЧНО!!!
6) Письма у уведомлениям о вручении тоже будут приходить. Приходите гна почту и просите показать конверт отправителя. Вам показыают, а вы говорите: это ошибка, я не заказыал. Я вообще происл своегго почтальона отправлять письма CCG со штампом - "данный адресат п отакому адресу не проживает". Три раза отослал назад - и уже 2 года сплю спокойно и забыл об этой компании, пока сегодня не увидел на форуме знакомые буквы CCG.
Вроде бы всё. Если возникнут вопросы, или я что-то упустил в этом письме - пишите - отвечу!
-
Вот ответы Nemo, разместил по его просьбе.
Отфутболивание прокуратуры от защиты прав в суде (представление интересов) и ответ торгово - промышленной палаты.
Нюансы не знаю, думаю, он сам прокомментирует и выложит суть запросов.
Может были некорректно заданы вопросы, т.е. о признании форс мажора сейчас. Так он уже вроде прошел...
Вот такое вот письмо и приложения я им отослал:
Торгово-промислова палата України
договірно-правове управління
вул. Велика Житомирська, 33, Київ,
МСП, 01601
від [[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[
Адреса прописки: [[[[[[[[[[[[[[[[
Адреса проживання: [[[[[[[[[[[[[[[[[[[[
8 квітня 2008р. між АКІБ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 (далі змінив назву на ПАТ«УкрСиббанк»), як кредитором, та мною, [[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[[, як позичальником, був укладений кредитний договір № [[[[[[[[[[[[[ та № [[[[[[[[[[[[[[[[[[1 (далі – Договір), згідно з яким Банк надав мені кредит у розмірі 30.000,00 (тридцять тисяч) доларів США, що в гривневому еквіваленті склало 151.500,00 грн (сто п’ятдесят тисяч п’ятсот гривень) на строк до 9 квітня 2018р. із використанням відсоткової ставки у розмірі 13,5 % річних.
Включно до січня 2010 року зобов’язання за Договором виконувалися мною належним чином.
Однак, у зв’язку з розгортанням світової фінансово-економічної кризи, неготовністю національної економіки до протидії цій кризі тощо (що відображено, зокрема, у рішенні Ради національної безпеки та оборони України від 20 жовтня 2008р., введеному в дію Указом Президента України від 24.10.2008 № 965/2008; Законі України «Про першочергові заходи щодо запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»; Указі Президента України від 17.11.2008 №1046/2008 та проектах інших нормативних актів), відбулася істотна зміна економічних умов у країні, зокрема, різке зростання офіційного та комерційного курсів долару США по відношенню до національної валюти (офіційний курс станом на момент укладення Договору - 505,00 грн. за 100 доларів США, станом на дату звернення – 798,00 грн. за 100 доларів США).
У той же час, я отримую дохід у національній валюті України, і для виконання зобов’язань за Договором вимушений придбавати іноземну валюту за комерційним курсом українських банків (станом на момент укладання Договору 505,00 грн. за 100 дол. США; станом на дату звернення ≈ 798,00 грн. за 100 дол. США), що робить для мене неможливим виконання Договору на даний час.
На підставі викладеного,
ПРОШУ:
Здійснити правову експертизу Договорів та видати відповідний сертифікат:
1) на предмет настання форс-мажорних обставин,
2) на предмет відповідності умов кредитного Договору умовам чинного законодавства в Україні.
3) на предмет відповідності умов Договору Іпотеки та Договору Поруки умовам чинного законодавства в Україні.
Додатки: всього на 32 аркушів (54 сторінок).
1) Додаток 1 - Копія Свідоцтва Луганської Торгово-Промислової Палати про форс-мажорні обставини (2 аркуша, 4 сторінки).
2) Додаток 2 - Додаткова інформація по форс-мажор ( 1 аркуш, 2 сторінки),
3) Додаток 3 - Кредитний договір про надання споживчого кредиту № ъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р при застосуванні ануїтетної схеми погашення (на 8 аркушах, 14 сторінок),
4) Додаток 4 - Кредитний договір про надання споживчого кредиту № ъъъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р (на 7 аркушах, 13 сторінок),
5) Додаток 5 – Інформація про невідповідність умов кредитного договору № ъъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р та ъъъъъъъъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р діючому в Україні законодавству
( 4 аркушів, 7 сторінок)
6) Додаток 6 - Договір Поруки №ъъъъъъъъъъъъ від 08.04.2008р (1 аркуш, 2 сторінки),
7) Додаток 7 – Договір Іпотеки ъъъъъъъъъъъъъъъ (2 аркуша, 2 сторінки),
8) Додаток 8 - Висновок Експерту, акредитованим АКІБ «УкрСиббанку» про ринкову вартість моєї квартири перед підписанням кредитного договору (1 аркуш, 2 сторінки),
9) Додаток 9 – дві Заяви про пролонгацію кредиту в умовах економічної кризи, про прохання банка піти на зустріч мені, як споживачу фінансових послуг (2 аркуша, 3 сторінки),
10) Додаток 10 – Довідки двох незалежних банків про відсоткову ставку на 8 квітня 2008р в інших банках (2 аркуша, 2 сторінки),
З повагою, «05» березня 2011 ________________
Додаток 5
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО НЕВІДПОВІДНІСТЬ УМОВ (ПУНКТІВ)
КРЕДИТНОГО ДОГОВОРУ № ъъъъъъъъъъъъ та №ъъъъъъъъъъъъъъ
ЧИННОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ В УКРАЇНІ
Необхідно надати правову оцінку наступним положенням кредитного договору, які суперечать діючому законодавству (з зазначенням порушень та коментарями):
1.1 неправомірність банком застосування штрафних санкцій шляхом нарахувань у розмірі подвійної процентної ставки за користуванням кредитом (пункт 1.3.1 Договору кредитування № ъъъъъъъъъъъъъъъъъъъъ – 13,5%), тобто 27%, що йде у пряме протиріччя з діючим законодавством и умовами договору, тому що розділом 8 вказаного договору неустойки за несвоєчасну сплату кредиту передбачені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
1.2 Таким чином, при стягненні сум по кредитному договору слід керуватися положеннями ч.1 ст. 1050 ГК України та виходити з того, що стягнення сум/процентів по с. 1048 ГК України є платою / винагородою за користування грошовими коштами, а стягнення сум відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України є способом цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань.
1.3 Крім того, суд повинен взяти до уваги доведені мною значимі обставини, в розумінні ст. 551 ЦК України, а саме: ступінь виконання мною зобов'язань за кредитним договором, що виразилася в достроковому погашенні кредитних зобов'язань навіть у період кризи і в більших сумах , ніж передбачено графіком банку, а коли настали, не з моєї вини, критичні обставини важкого матеріального характеру (форс-мажор), то банк відхилив, причому без письмової відповіді на мої зареєстровані в банку заяви про пролонгацію договору, таким чином, банк не пішов мені назустріч як своєму клієнтові, тим самим сам спровокував мої подальші неплатежі, посилив ситуацію з платежами за кредитом і зайвий раз довів свою агресивну підприємницьку практику, небажання йти на компроміси, небажання шукати шляхи вирішення проблеми, розглядати різні варіанти і т.д.
1.4 Звертаю Вашу увагу на те, що я неодноразово письмово звертався до банку з проханням про пролонгацію / реструкторізацію строку платежів (згідно п.6.1 кредитного договору) ДОДАТОК № 9, що дозволило б шляхом збільшення терміну дії кредитного договору, зменшити суму щомісячного платежу, а це, у свою чергу, дало б мені змогу стабілізувати своє фінансове становище, акумулювати грошові засоби з метою належного виконання кредитних зобов'язань, тим паче, що для цього є повні підстави - дострокове погашення частини кредиту і ця пропозиція не суперечить умовам договору, положенням чинного законодавства, а також рекомендовано і підкріплено Постановою Правління Національного Банку Україна від 03.06.2009 року за № 328 і Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 року за № 461 "Про способи щодо забезпечення погашення кредитів".
1.5 Звертаю Вашу увагу на те, що я неодноразово письмово звертався до банку з проханням надати мені інформацію про умови кредитування, зокрема надати мені роздруківки надходження моїх грошових коштів і розподіл їх по погашенню тіла кредиту та відсотків за користування кредитом, на що банк, у протиріччя з положеннями, визначеними Постановою Правління Національного Банку України від 10.05.2007г за № 168 «Правил надання банками України інформації споживачеві про умови кредитування», мені весь час відмовляв, а якщо і надавав письмові довідки, то вони були не завірені належним чином і суми оплати не збігалися, що є грубим порушенням законодавства, зокрема Закону України "Про захист прав споживача".
1.6 Своїми односторонніми незаконними діями Банк свідомо і навмисно пішов на порушення норм чинного законодавства України, підзаконних актів НБУ, умов укладених договорів, тим самим порушивши основоположний принцип цивільно-правових відносин, укладених в ст. 3 ЦК України (а також п. 8.5 кредитного договору), а саме - принцип справедливості.
1.7 Несправедливими є і дії Банку, які зобов'язують позичальника за умовами договорів погашення кредитів у доларах США, а це - зловживання правом, коли всі ризики падіння вартості гривні та зростання курсів іноземної валюти, лягли на споживача, тобто банк, як суб'єкт підприємницької діяльності, фактично переклав ризики виключно на позичальника і споживача кредитних послуг, що є, по своїй суті, грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного Кодексу України: "Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах ".
1.8 Таким чином, використання долара США, як предмета платежу за споживчим кредитом, істотно погіршило становище позичальника, як споживача кредитних послуг, у порівнянні з Банком - установою, що надає фінансові послуги, але цього для Банку виявилося недостатнім і він в односторонньому порядку, самостійно, без повідомлення Позичальника збільшував штрафні санкції і зажадав дострокове погашення кредиту, а такі дії Банку йдуть в пряме протиріччя із Законом України "Про внесення змін до законодавчих актів України про заборону фінансовим установам в односторонньому порядку збільшувати розмір відсотків та інших платежів, передбачених кредитним договором" від 21.01.2010 року за № 182-У1, що надає право Позичальнику, відповідно до приписів пункту 2 статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" на свій розсуд вимагати визнання дій Банку неправомірними, на що прошу Вас звернути особливу увагу.
1.9 Крім того, статтями Цивільного Кодексу України 638, 651, 1054, 1055; статей 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг" від 12 липня 2001 виключається можливість змін і розірвання договорів в односторонньому порядку, як, в даному випадку, вступив Банк.
1.10. Страхування (неправомірне обмеження конкуренції) та дострокове повернення кредиту.
1.10.1 Страхування - Пункт 4.8. кредитного договору зобов’язує позичальника застрахувати заставне майно в рекомендованій банком страховій компанії. Таким чином, в договорі встановлене монопольне право визначеної Банком страхової компанії страхувати майно Позивача. Це страхова компанія «АХА-Україна» (в минулому – «Український страховий альянс»), яка є афільованною з банком.
1.10.2 -Дострокове повернення кредиту - Інші пункти договору (п.п. 2.3, 4.6, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.9, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14), у разі порушення цього права, надають Банку можливість збільшити процентну ставку за кредитом або розірвати договір та вимагати дострокового повернення всього кредиту.
Зазначені положення кредитного договору обмежують конкуренцію страхових компаній та суперечать наступним нормам законодавства:
Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин.
Ст. 627 ЦК України встановлює, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ч. 3 ст. 203 ЦК України встановлює, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів»: До договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов'язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем…
П. 5 ст. 13 ЦК України вказує, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Ст. 42 Конституції України: Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція.
Окрім наведених законодавчих норм, зазначені положення кредитного договору суперечать приписам ст. 27 та 228 ЦК України, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, а також порушують конституційні права (неправомірне обмеження конкуренції – ст. 42 Конституції України).
До того ж є загальновідомим, а отже не потребує доказування, той факт, що Антимонопольний комітет України заборонив банкам нав’язувати послуги визначених банком страхових компаній, оскільки це суперечить антимонопольному законодавству. А відносно АКІБ «УкрСиббанк» розпочато антимонопольне провадження. Це є ще одним доказом незаконності зазначених положень у змісті кредитного договору.
2. Розкриття банківської таємниці на розсуд банку.
Пункт договору 10.11. передбачає, що позичальник дає Банку згоду та право збирати, зберігати, використовувати, надавати і отримувати інформацію, що стосується Позичальника (у тому числі банківську таємницю).
Зазначене положення договору суперечить аб. 2 п. 3 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», який вказує, що персональні дані, одержані від споживача або іншої особи у зв'язку з укладенням та виконанням договору про надання споживчого кредиту, можуть використовуватися виключно для оцінки фінансового стану споживача та його спроможності виконати зобов'язання за таким договором.
Треба зазначити, що відповідно п. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», інформація, яка містить банківську таємницю, розкривається банками на письмовий запит або з письмового дозволу власника такої інформації. Письмовий дозвіл – це документ, який відображає волевиявлення власника такої інформації у певний проміжок часу (тобто його можна надавати та відзивати, або відмовляти у наданні, за певних обставин). Але, якщо така умова встановлена у типовому договорі, то враховуючи обов’язковість договору (ст. 629 ЦК України), позичальник позбавляється можливості висловлювати власне волевиявлення.
Таким чином, відбувається відчуження права, наданого п. 1 ст. 62 ЗУ «Про банки та банківську діяльність». Відповідно ст. 21 Конституції України, права та свободи є невідчужуваними, отже такий договір суперечить вимогам ст. 228 ЦК України. Водночас, укладання такого договору обмежує незаборонене законом право (ст. 27 ЦК України), на вільне волевиявлення щодо розкриття банківської таємниці.
3. Заборона надавати поруки.
Пункт 4.5. кредитного договору забороняє позичальнику надавати поруки по відношенню до інших юридичних та фізичних осіб, а пункт 8.6. цього договору, у разі порушення зазначеної вимоги, передбачає сплату штрафу у сумі 500,00 грн.
Зазначене положення обмежує встановлення правовідносин у позичальника з іншими кредитними установами, стримує розвиток споживчого кредитування та конкуренцію кредитних установ, чим суперечать ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», де зазначено, що банкам забороняється укладати договори з метою обмеження конкуренції та монополізації умов надання кредитів, інших банківських послуг, встановлення процентних ставок та комісійної винагороди.
Таким чином, відбувається відчуження права, наданого ст. 6 ЦК України, ст. 627 ЦК України. Відповідно ст. 21 Конституції України, права та свободи є невідчужуваними, отже такий договір суперечить вимогам ст. 228 ЦК України. Водночас, укладання такого договору обмежує незаборонене законом право (ст. 27 ЦК України) на вільне волевиявлення щодо надання поруки, чим суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України.
4. Вилучення продукції у споживача без його згоди.
Пункт 10.12. кредитного договору передбачає, що Позичальник надає банку згоду, вилучати продукцію у позичальника без отримання на це додаткової згоди Позичальника та відповідного судового рішення.
Зазначене положення діаметрально суперечить ч. 2 п. 11. ст. 11. ЗУ «Про захист прав споживачів», де вказано, що кредитодавцю забороняється вилучати продукцію у споживача без його згоди або без одержання відповідного судового рішення.
Таким чином, також відбувається відчуження права, про яке вже вище зазначалося.
5. Звернення до третіх осіб за інформацією про позичальника без його згоди.
Пункт 10.12. кредитного договору передбачає, що уклавши кредитний договір, Позичальник надає Банку згоду звертатись за інформацією про фінансове становище Позичальника до третіх осіб, які пов’язані з Позичальником сімейними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача.
Зазначене положення також діаметрально суперечить ч. 5 п. 11. ст. 11. ЗУ «Про захист прав споживачів», де вказано, що кредитодавцю забороняється звертатися без згоди споживача за інформацією про його фінансовий стан до третіх осіб, які пов'язані зі споживачем родинними, особистими, діловими, професійними або іншими стосунками у соціальному бутті споживача.
Таким чином, також відбувається відчуження права, про яке вже вище зазначалося.
6. Включення у договір зі споживачем несправедливих умов.
Пункт 1 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачає, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.
Згідно п.п. 5, 6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Відповідно п.2 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Істотна частина кредитного договору суперечить зазначеній нормі Закону.
Пункти Кредитного договору №11329787000 від 08.04.2008р, які містять порушення законодавства та/або протирічать один одному:
- п. 1.3.2 - цитата ”Сторони домовились, що за умовами може бути встановлений новий розмір процентної ставки” – ПИТАННЯ: ”ЯК?”;
- п. 1.5 - цитата ”Кредит надається шляхом: зарахування коштів на поточний рахунок Позичальника № 26202178053300, код Банка (МФО) 351005, у Банку для подальшого використання за цільовим призначенням.” – ПИТАННЯ: ”В ЯКІЙ ВАЛЮТІ? ЧОМУ НЕ НА РАХУНОК № 3739611329787, ЯК ЦЕ ВКАЗАНО В П.1.2.2?”;
- п. 1.6 - цитата ”…У випадку переказування коштів на погашення кредиту та/або процентів з порушенням вищевказаної черговості з вини Позичальника, Банк вправі самостійно перерозподілити кошти Позичальника, що надійшли, відповідно до черговості, викладеної в цьому пункті Договору, шляхом проведення відповідних проводок” – КОМЕНТАР: ”ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ”;
- п. 4.5 - цитата ”Протягом строку дії цього Договору: …- не надавати поруку по відношенню до інших юридичних та фізичних осіб без попередньої письмової згоди Банку ” – КОМЕНТАР: ” суперечать ч. 1 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» Таким чином, відбувається відчуження права, наданого ст. 6 ЦК України, ст. 627 ЦК України. Відповідно ст. 21 Конституції України, права та свободи є невідчужуваними, отже такий договір суперечить вимогам ст. 228 ЦК України. Водночас, укладання такого договору обмежує незаборонене законом право (ст. 27 ЦК України) на вільне волевиявлення щодо надання поруки, чим суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України.”;
- п. 4.8 - цитата ”… застрахувати за власний рахунок предмет застави на користь Банку в рекомендованій Банком страховій компанії…., здійснювати подальше щорічне страхування предмету застави на користь Банку в рекомендованій Банком страховій компанії…не пізніше моменту припинення строку дії попереднього договору страхування предмету застави…” – КОМЕНТАР: ”ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ. ПОРУШЕННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА: А) Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування»: Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов'язковою передумовою при реалізації інших правовідносин, Б) Ст. 627 ЦК України, В) Ч. 3 ст. 203 ЦК України, Г) Ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, Д) Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», Е) П. 5 ст. 13 ЦК України вказує, що не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. Окрім наведених законодавчих норм, зазначені положення кредитного договору суперечать приписам ст. 27 та 228 ЦК України, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, а також порушують конституційні права (неправомірне обмеження конкуренції – ст. 42 Конституції України)”;
- п. 4.10 - цитата ”У разі незгоди із встановленим Банком новим розміром процентної ставки згідно умов п.10.2 Договору, повідомити Банк у порядку, передбаченому п.10.2 цього Договору”. – КОМЕНТАР: ”ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПОРУШЕННЯ - РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПОРЯДКУ;
- п. 5.3 - цитата ”При настанні подій, що впливають на здатність або бажання виконання Позичальником зобов’язань за Договором, зокрема: …- звільнення з основного місця роботи, та/або довгострокового погіршення стану здоров’я Позичальника…- нездійснення страхування або подальшого щорічного страхування предмета застави ” – КОМЕНТАР: ”ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПОРУШЕННЯ - РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПОРЯДКУ. ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ. ПОРУШЕННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА: А) Ч. 2 ст. 6 ЗУ «Про страхування, Б) Ст. 627 ЦК України, В) Ч. 3 ст. 203 ЦК України, Г) Ч. 3 ст. 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність, Д) Ч. 2 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», Е) П. 5 ст. 13 ЦК України, суперечать приписам ст. 27 та 228 ЦК України, оскільки обмежують можливість фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки, а також порушують конституційні права (неправомірне обмеження конкуренції – ст. 42 Конституції України”;
- п. 5.4 - цитата ” У випадку не погашення кредиту та/або процентів за його використання у встановлений термін Банк, у відповідності зі ст..49 Закону України ”Про Банки та Банківську діяльність”. Має право видати наказ про примусову оплату боргу по цьому договору ” – ПИТАННЯ: ”ЯКИМ ЧИНОМ?”;
- п. 5.7 - цитата ”У випадку невиконанняПозичальником своїх зобов’язань щодо своєчасної сплати ануїтетного платежу, Банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, щляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п.2.1 Договору та інше майно Позичальника” – КОМЕНТАР: ”ПІД ЗАСТАВУ БУЛА ВІДДАНА ЛИШЕ КВАРТИРА, ПРО ЦЕ СВІДЧИТЬ ДОГОВІР ІПОТЕКИ. ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ”;
- п. 5.8 - цитата ”У випадку невиконання Позичальником умов цього Договору про надання забезпечення належного виконання зобов’язань за цим Договором…Банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати нарахованих процентів у порядку встановленим розділом 12 цього Договору.” – КОМЕНТАР: ”ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ. ПОРУШЕННЯ - РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ В ОДНОБІЧНОМУ ПОРЯДКУ. ПЕРЕВИЩЕННЯ ПОВНОВАЖЕНЬ БАНКОМ”;
- п. 6.1 - цитата ”Ставити перед Банком питання про перенесення термінів погашення заборгованості за цим договором у випадку виникнення тимчасових фінансових чи інших ускладнень за незалежними від Позичальника обставинами” – ПИТАННЯ: ”ЧОМУ Я НЕ ЗМІГ СКОРИСТАТИСЯ ЦИМ ПРАВОМ І ЧОМУ УСІМ МОЇМ ЗАЯВАМ БУЛО ВІДМОВЛЕНО?”;
- п. 6.2 - цитата ”Відкрити поточний рахунок № 26201178053301 в Банку, з метою сплати ануїтет них платежів з цього рахунку.” – ПИТАННЯ: ”ЧОМУ СУПЕРЕЧИТЬ п.1.2.2 , ДЕ РАХУНОК № 3739611329787?”;
- п. 8.6 - цитата ”Відповідно до умов ст.611 ЦКУ Позичальник зобов’язаний сплатити Банку штраф (неустойку) у сумі 500 грн за порушення своїх зобов’язань (в тому числі, і за порушення термінів виконання зобов’язань), встановлених п.п. 4.3, 4.4, 4.5,4.7 цього Договору” – КОМЕНТАР: ”ПОДВІЙНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ”;
- п. 9.1 – цитата ”Підписанням даного Договору Банк підтверджує: - що в нього є всі необхідні ліцензії і дозволи НБУ, необхідні для видачі та обслуговування кредиту за даним Договором” - КОМЕНТАР: ”УКРСИББАНК НЕ МАЄ ЛІЦЕНЗІЇ НА ВИДАЧУ ВАЛЮТИ, ПРЕДСТАВНИК БАНКУ ПІДТВЕРДИВ ЦЕ У СУДІ” – ПИТАННЯ: ”ЧОМУ ЗАЛИШЕНО БЕЗ УВАГИ?”;
- п. 9.2 - цитата ”Підписанням даного договору Позичальник підтверджує: що даний Договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов’язковими для Позичальника” – ПИТАННЯ: ”А ВАЛЮТИ, ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА %-КІВ І Т.Д?”;
- п. 10.2 - цитата ”Відповідно до вимог ст.. 651 ЦКУ Сторони погодились, що протягом дії цього договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин, а саме: а) порушення Позичальником кредитної дисципліни (тобто, неналежного виконання умов цього Договору…) б) погіршення фінансового стану Позичальника…в) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово-кредтиної політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США…Банк може збільшити розмір процентної ставки за Договором…” – КОМЕНТАР: ПОРУШЕННЯ - ОДНОСТОРОННЯ ЗМІНА ВІДСОТКІВ ТА РОЗІРВАННЯ ДОГОВОРУ. ПЕРЕКЛАДЕННЯ УСІХ ВАЛЮТНИХ РИЗИКІВ НА ПОЗИЧАЛЬНИКА. ”;
- п.10.3 - цитата ”Спірні питання за цим Договором розглядаються відповідно до чинного законодавства України ” - ПИТАННЯ: 1) ЧОМУ БАНК НЕ ДОТРИМУЮТЬСЯ НОРМ ДІЮЧОГО ЗАКОНОДАСТВА, А САМЕ: КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЦИВІЛЬНОГО ТА ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСУ, ЗАКОНУ ”УКРАЇНИ ПРО БАНКІ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ”, ”ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ С ПОЖИВАЧІВ”, ЧИСЛЕННІ ПОСТАНОВИ НБУ ТА ІНШІ?, 2) ЧОМУ СУДИ 1-Ї ТА 2-ОЇ ІНСТАНЦІЇ ПРОІГОРУВАЛИ ФАКТИ ГРУБОГО ТА МАСОВОГО ПОРУШЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЦИВІЛЬНОГО ТА ЦИВІЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНОМУ КОДЕКСУ, ”ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ”, ”ЗАКОНУ УКРАЇНИ ПРО ЗАХИСТ ПРАВ С ПОЖИВАЧІВ”, ЧИСЛЕННІ ПОСТАНОВИ НБУ ТА ІНШІ, І НЕ ДОСЛІДИЛИ ЖОДНОГО ФАКТА ПОРУШЕННЯ БАНКОМ ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА?
- п. 10.4 - цитата ”Зміни до Договору оформляються шляхом підписання Сторонами відповідних угод до нього, крім випадків, коли цим Договором прямо передбачено, що зміни його умов не потребують укладення будь-яких додаткових угод ” - КОМЕНТАР: ”УСІ ПУНКТИ ДОГОВОРУ ІСТОТНІ І СУПЕРЕЧАТЬ ДІЮЧОМУ ЗАКОНОДАВСТВУ, АЛЕ БАНК ВІДМОВИВСЯ ПІДПИСУВАТИ ЗМІНИ ТА ССИЛАЄТЬСЯ НА УСНІ ДОМОВЛЕНОСТІ”
п. 10.9 - цитата ”Банк самостійно веде облік і здійснює розрахунки заборгованості Позичальника відповідно до вимог НБУ… ” - КОМЕНТАР: ЧОМУ БАНК ПОРУШИВ КРІМ ОСНОВНОГО ЗАКОНУ УКРАЇНИ ”ПРО БАНКИ І БАНКІВСЬКУ ДІЯЛЬНІСТЬ” (статей 47, 49 та 56) ЩЕ І ТАКІ ПОСТАНОВИ/Положення/ЛИСТИ: «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Лист Національного Банку України від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», лист Національного Банку від 16.06.2007 р. N 40-117/2093-6134, лист від 19.01.2006 N 18-112/219-637 НБУ, Постанова Правління Національного Банку Україна від 03.06.2009 року за № 328 і Постановою Правління НБУ від 06.08.2009 року за № 461 "Про способи щодо забезпечення погашення кредитів", пункту 4 статті 7 Закону України "Про Національний банк України", від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», Постанові Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200, Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 за N 275, Постанови Правління Національного банку України від 10.08.2005 N 281, Постанові Правління Національного банку України від 14.10.2004 N 483, А ТАКОЖ ПОСТАНОВИ №270 ТА 424?
- п. 10.11 - цитата ”Уклавши цей Договір, Позичальник надає Банку свою згоду та право збирати, використовувати, падавати і отримувати інформацію… ” - КОМЕНТАР: Зазначене положення діаметрально суперечить ч. 2 п. 11. ст. 11. ЗУ «Про захист прав споживачів» та п.1 ст.62 Закону України ”Про Банки і Банківську діяльність”
- п. 10.12 - цитата ”Уклавши цей Договір Позичальник надає Банку згоду: - передавати права і обов’язки Банку за даним Договором третій особі, без отримання на це додаткової згоди Позичальника, - вилучати продукцію у Позичальника без отримання на це додаткової згоди Позичальника… -звертатись за інформацією про фінансове становище Позичальника до третіх осіб…” - КОМЕНТАР: ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ, НЕСПРАВЕДЛИВІ УМОВИ ДОГОВОРУ, СУПЕРЕЧИТЬ ЗУ «Про захист прав споживачів»
- п. 10.13 - цитата ”Підписання даного Договору Позичальником свідчить про те, що: всі умови даного Договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, - перед підписанням даного Договору Позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема п.2 ст.11 Закону України ”Про захист прав споживачів” ” - КОМЕНТАР: ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ, БАНК НЕ НАДАВ СУДАМ 2-Х ІНСТАНЦІЙ ПИСЬМОВОГО ПІДТВЕРДЖЕННЯ З МОЇМ ПІДПИСОМ ПРО ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
- п.10.14 - цитата ”Невиконання Позичальником вимоги Банку щодо дострокового повернення кредиту у разі порушення умов Договору, в порядку встановленому розділом 12 Договору, вважається істотним порушенням умов цього Договору.” - ПИТАННЯ: ЧОМУ ЧИСЛЕННІ ПОРУШЕННЯ БАНКОМ – НЕ ІСТОТНІ? ЧОМУ ПІСЛЯ ЦЬОГО НЕ МОЖНА ВИЗНАТИ ДОГОВІР КРЕДИТУ НЕДІЙСНИМ? - КОМЕНТАР: ПРОЯВ АГРЕСИВНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ПРАКТИКИ, НЕСПРАВЕДЛИВІ УМОВИ ДОГОВОРУ.
- - п.11.2.1 - цитата ”списувати кошти з будь-якого рахунку Позичальникав націоналній та/або іноземній валюті, відкритого в АКІБ ”УкрСиббанк”, зокрема: з поточного (их) разунку (ів) Позичальника внаціональній та/або іноземній валюті; №26202178053300, код Банка (МФО) 351005; та будь з яких інших рахунків відкритих позичальником в майбутньому у Банку” - КОМЕНТАР: НЕ ЗРОЗУМІЛО – ЯКОМУ ПОТОЧНОМУ РАХУНКУ? ЧОМУ СУПЕРЕЧИТЬ П. 1.2.2 І НЕ НА РАХУНОК № 3739611329787?”;
Всі вищенаведені порушення вимог чинного законодавства у договорі спрямовані на створення дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
1. Визнання недійсним або зміна положення договору щодо страхування, зумовлює зміну положень, яки посилаються на нього, а саме: п. 4.8.; п. 5.3.; п. 5.9.
2. Несправедливим є пункт договору п. 1.3.1., який встановлює, що відсоткова ставка зазначена у договорі діє лише 30 днів і в подальшому банк може збільшувати її при будь-якому порушенні кредитної дисципліни. Таким чином, за будь-яке порушення умов договору банк має право підвищити відсоткову ставку. Зазначене положення прямо суперечить ч. 4 п. 5 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», де зазначено, що до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими встановлюються дискримінаційні стосовно споживача правила зміни відсоткової ставки. Визнання недійсним або зміна цього положення зумовлює зміну положень, що посилаються на нього, а саме: п.10.2.
7. Обмеження можливості фізичної особи мати незаборонені законом цивільні права та обов’язки.
Наслідком укладання кредитного договору стало обмеження можливості Позичальника мати не заборонені законом цивільні права, а саме:
А) Вільно укладати цивільні угоди щодо страхування майна (п. 4.8.; п. 5.3.; п. 5.9. кредитного договору).
Б) Надавати поруки по відношенню до третіх осіб (пп. 4.5.; пп. 8.6. кредитного договору).
В) Мати захист персональної інформації, що складає банківську таємницю (п. 10.11, п. 10.12. кредитного договору).
Згідно ст. 21 Конституції України: права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Згідно ст. 27 ЦК України, правочин, що обмежує можливість фізичної особи мати не заборонені законом цивільні права та обов'язки, є нікчемним.
8. Порушення Конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Безспірним є факт порушення прав і свобод, що охороняються безпосередньо Конституцією України. Зокрема, відповідно ст. 42 Конституції України, не допускається неправомірне обмеження конкуренції, а у кредитному договорі вказано, що страхуватися треба у страховій компанії, визначеній банком. Інші положення договору (п. 4.8.; п. 5.3.; п. 5.9.; п. 1.3.1.; п.10.2.) передбачають, у разі відмови від такого страхування, підвищення відсоткової ставки, та навіть розривання договору і звернення стягнення на заставне майно.
Також, договір суперечить ст. 21 Конституції України (права і свободи людини є невідчужуваними), оскільки відчужує на користь банку багато прав та свобод, наданих законом.
Згідно п. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина. А відповідно п. 2 цієї ж статті, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Додаток 2
ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПО ФОРС-МАЖОРУ
До січня 2010р. Позивач ъъъъъъъъъъъъъъъъ. сумлінно виконував свої обов'язки за вищезазначеним кредитним договором № ъъъъъъъъъъъ та №ъъъъъъъъъъъъъъъ.
Однак, у зв'язку з світовою фінансовою кризою, яку я розцінюю як обставину не переборної сили, і яка негативно позначилася на моєму бізнесі, Позивач -ъъъъъъъъъъъъъъъъъъ., проти своєї волі, не зміг виконувати свої обов'язки за договором № ъъъъъъъъъъъъъъъъ у повному обсязі.
Україна і НБУ у своїх листах та доповідях признали світову фінансово-економічну кризу та її наслідки, і це не потребує доказів. Вважаю, що Україна обґрунтовано визнала світову фінансову кризу за форс-мажорну обставину і обґрунтовано відмовила у стягненні штрафів, пені за несвоєчасне повернення кредиту.
Крім традиційних термінів «випадок» або «непереборна сила» у сучасній міжнародній комерційній практиці застосовується термін перешкода поза контролем.
У розумінні ст. 263 ЦК України непереборна сила – це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія, дещо таке, що виходить за рамки буденності. Її критеріями є масштабність, непередбаченість, об’єктивність. Саме таким критеріям відповідає світова фінансова криза.
Її наявність та глобальність загально визнана міжнародною спільнотою й не потребує додаткового доказу. Вплив світової кризи на економіку держави та фінансове становище підприємств на території України також визнана Урядом України та підтверджена прийняттям пакету антикризового законодавства, в тому числі і законів, спрямованих на підтримку банківської системи. Я, Бурцев О.В., як Позивач - також підтверджую, що з початком кризи дуже сильно погіршився і мій фінансовий стан та платоспроможність.
Тому, між кризою та об’єктивною спроможністю боржника виконувати зобов’язання по договору є причинні зв’язки.
Всі зазначені обставини свідчать про те, що світова фінансова криза негативно вплинула на фінансовий стан Позичальника по договору. Банк захистив свої інтереси шляхом не переведення Бурцева О.В. з валютного кредиту на гривневий кредит (за багатьма письмовими заявами) підвищення відсоткової ставки удвічі за прострочку платежу, дострокове повернення кредиту, та інші. Всі зазначені обставини у сукупності призвели до неспроможності позичальника Бурцева О.В. своєчасно і в повному обсязі здійснювати поступове повернення кредиту.
У загальновідомому розумінні світова фінансова криза є об’єктивною, незалежною від волі позичальника обставиною, яка захоплює всі галузі економіки, тобто є непереборною, такою, що знаходиться поза контролем і не дозволяє уникнути її наслідків. Її масштаби виходять за межі звичайного фінансового ризику, тому є надзвичайними, яких нерозумно було очікувати під час укладання договору.
Істотно змінились обставини (різкий зріст на 65% курсу долара США, падіння доходів у декілька разів, підвищення цін на продукти харчування у 3-5 разів, які складають основну частину расходів сімейного бюджету, знецінення нерухомості в 2-3 рази (дивись висновок експерта у додатку № 8), безробіття та інші), якими сторони керувалися при укладанні договору.
Вам необхідно обґрунтовано врахувати, що вимагаючи дострокового стягнення суми кредиту в умовах фінансової кризи та підвищення відсоткової ставки за користування кредитом, яка не була передбачена умовами договору при його укладанні, банк фактично змінює зміст договору щодо прав та обов’язків сторін та його строку дії. Право на дострокове стягнення суми кредиту передбачено умовами договору, але воно тягне за собою таку суттєву зміну прав та обов’язків сторін, що втрачається сенс договору.
Вважаю, що справедливими умовами кредитування в умовах світової економіко-фінансової кризи буде:
1. Усунення недоліків в кредитному договорі, та приведення його до норм чинного законодавства. (дивись у додатку №3 перелік пунктів у договорі з коментарями, які порушують норми чинного законодавства в Україні)
2. Переведення валюти зобов’язання з долару США у національну валюту – гривню за курсом 5,05 (за яким ПАТ ”УкрСиббанк” видавав кредит) з гривневою відсотковою ставкою станом 08.04.2008 року; довідки 2-х незалежних банків у цій справі додаю у додатках № 10 – ПАТ ”ПУМБ” у м. Дніпродзержинськ відсоткова ставка для фізичних осіб по кредиту в національній валюті станом на 08.04.2008 р складала 14,49 % (чотирнадцять цілих, сорок дев’ять сотих) та АТ ”ОТП Банк” у м. Дніпродзержинськ” відсоткова ставка для фізичних осіб по кредиту в національній валюті станом на 08.04.2008р складала від 14,49% до 14,99% (від чотирнадцять цілих, сорок дев’ять сотих до чотирнадцять цілих, дев’яносто дев’ять сотих).
Тобто максимальна відсоткова ставка по гривневу кредиту не повинна бути більш ніж 14,99% (від чотирнадцять цілих дев’яносто дев’ять сотих), яка є вищою, ніж середньостатистична ставка на той час.
-
Это всё кино, снятое по сценарию. У нас же жестокая реальность.Если Вы знаете, что правы - пишите письма да хоть в Сенат, не ленитесь, тем более, что есть положительный пример:
"Дюфрейн засыпает Сенат письмами и добивается выделения денег и книг на расширение тюремной библиотеки, помогает получить образование другим заключённым."
http://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%...%BD%D0%BA%D0%B0
И бе$ценный опыт все равно у Вас останется....
P.S.
Главное, близко к Сердцу отрицательный результат не принимайте.
Вот Вам пример из отечественной истории, с каким настроением должно осуществлять всё задуманное:
http://k.img.com.ua/img/forall/ui/514/23/1259955531.jpg
Я сегодня уже выложил 2 отказа (ген.прокуратура и высшей квалификационной комиссии судей Украины при Высшем Совете Юстиции).
СПЛОШНАЯ КРУГОВАЯ ПОРУКА!!! ВОТ, ЧТО С ЭТИМ ДЕЛАТЬ???
P.S.: у меня закончился лимит загрузки файлов. Кто-то подскажет, как увеличить его?
-
Ну а я б так категорично не казав.
Якщо зробити акцент на просто не повідомленні - то да, скажуть - вибачайте і т.д.
При зміні форми підприємства, фактично відбулась зміна кредитора в зобов"язанні, а не повідомлення про таку зміну має відповідні наслідки для кредитора.
Я так тоже считал, но в судья Днепровского района г.Днепродзержинска - г-н Багбая Евгений Давыдовыч - решил всё так:
"Это отношение к делу не имеет, т.к. УкрСиббанк предоставил копию Устава ПАТ УкрСиббанка, где чётко сказано ,что он является правопреемником АКИБ Укрсиббанка и т.д." Также мудак банковский приложил к делу какую-то писульку- письмо НБУ о том, что реорганизация банка не влияет на договорные обязательства и переподписывать договор не нужно. Мол банк тот же, только поменялась форма собственности, - всё законно. Придраться сложно, особенно, когда все судьи (или почти) продажные.
Вот, если была бы ситуация как с Агробанком, тогда другое дело. Мой знакомый взял кредит (беззалоговый) у Агробанка, потом поменялся собственник и поменялось название на Home Credit Bank. Они пришли сами и говорят, переподпишите договор, и кстати, - чего вы не платите? А он - а я у вас нее брал, я не знаю кто вы, не мешайте жить...Задалбывали долго, но уже пол-года не долбают. опять же - у него БЕЗЗАЛОГОВЫЙ КРЕДИТ И СУММА от 10 до 20 тыс.грн.
может быть можно что-то сделать, но МФО/ОКПО у них осталость старое - поэтому думаю, что без особых вариантов.
... Есть одна мысль - где-то в Интернете искал информацию о собственниках УкрСиббанка. Так вот у них контрольный пакет акций перешёл к другому собственнику... Может быть можно это как-то использовать?
Кстати, жаловался в Генеральную прокуратуру (8 декабря послал жалобы в 2 инстанции, - ответ-отписку с боем забрал сам в Генпрокуратуре в середине января) и Высший Совет Юстиции (в Высшую квалификационную комиссию Судей Украины - ответ пришёл сегодня - 3 марта, хотя накатали его 14.02.2011г).
Выкладываю - посмотрите, может поможет?
НО, ВЫНУЖДЕН ПРИЗНАТЬ, "РУКА РУКУ МОЕТ" В НАШЕЙ СТРАНЕ ПРОЦВЕТАЕТ!!!!
ПОЭТОМУ, ДАВАЙТЕ ДЕЛАТЬ КОЛЛЕКТИВНЫЕ ИСКИ ПО КАЖДОМУ БАНКУ В СТРАСБУРГСКИЙ СУД (ФРАНЦИЯ) ПО ЗАЩИТЕ ПРАВ ЧЕЛОВЕКА!!! Пока эта возможность ещё есть, но наши п-ы хотят, чтобы дела Украины решали наши представители!!! Они же будут покрывать свой беспредел в последней ИНСТАНЦИИ, которой пока ещё побарабану, сколько какой судья получил бабла за решение в пользу банка!!! Есть Закон - надо выполнять!!!
Хотелось бы получить комментарии Антибанка, Антирейда, Гранд Иншура и т.д. (активные участники)
Кстати, как выяснилось - Прокурор - даже не читал мою жалобу с пояснениями. Её рассмотрела, приняла решение, подготовила отписку и поднесла на подпись старший помощник прокурора.... Но, факт на лицо!
...А у него ещё есть младшие помощники, но мы не будем здесь обсуждать их аморльное поведение....
P.S.: извините, наболело! Кругом одни отказы, отписки, нежелание понять и т.д. Вообщем одна коррупция!!!
-
http://news.mail.ru/inworld/ukraina/economics/5433814/
Украинцев будут выселять из квартир и сделают невыездными из-за просроченного кредита
Власть приняла новый закон, который существенно усиливает полномочия кредиторов
Документ вступит в силу 8 марта. Он предполагает, что за просроченный кредит исполнительная служба сможет арестовать имущество и по решению суда продать его, пишет «Газета по-киевски».
По словам советника президента Ассоциации украинских банков Алексея Куща, доля проблемных кредитов в Украине составляет 30–40%. Такая ситуация сложилась из-за того, что многие граждане оказались заложниками неожиданного скачка курса доллара с 5,05 гривен до 8 гривен осенью 2008 года. Также финансовый кризис существенно сократил доходы заемщиков.
Представители исполнительной службы Главного управления юстиции в Киеве считают, что новый закон в разы упростил им работу.
«Чем скорее мы находим имущество должника, тем скорее арестовываем, обращаем на него взыскание. Иногда это работает как превентивная мера: должник понимает, что не может распоряжаться имуществом, и платит добровольно», – объяснила нам одна из сотрудниц исполнительной службы.
Кроме того, кредиторы получили доступ ко всем электронным базам, касающимся имущества граждан. Также за угрозу или препятствие работе исполнителя украинцев смогут арестовывать. Сопротивление госисполнителям приравнивается к сопротивлению правоохранительным органам. В зависимости от нарушения украинцев могут оштрафовать и даже посадить в тюрьму.
Стоит отметить, что если за заемщиком числится долг и кредитор обратился в суд, то заемщика не выпустят за границу даже в отпуск. Закон также ограничивает процессуальные права должника. В частности, если суд принял решение не в пользу заемщика, то обжаловать его нельзя.
«Закон разработан на основании опыта мировой банковской практики и очень нужен банкам на фоне того, что в последнее время заемщики, не желая платить, стали обращаться в суд и даже выигрывать. Пока что исполнительная служба была лишена инструментов эффективной работы, у должников была масса возможностей блокировать ее. Теперь же остановить выполнение решения суда будет нереально», — подытожил Кущ.
Источник: «Сегодня»
Подробнее: http://news.mail.ru/inworld/ukraina/economics/5433814/
Что делать будем? Теперь банку не надо тратить деньги и время - один раз судье дал взятку (а так как правило один и тот же судья ведёт подобные дела, то можно платить ему "зарплату", - дешевле и надёжней; зарплату можно платить через Ассоциацию Коммерческих Банков - зачем же её создавали ещё, как не для "альтернативных" решений в пользу банка).
ОБЖАЛОВАТЬ РЕШЕНИЕ СУДА - НЕЛЬЗЯ!!!!
ДУМАЮ, ЧТО У НАС ПОКА ОСТАЛСЯ ЕЩЁ ОДИН ШАНС - ПОДАТЬ КОЛЛЕКТИВНЫЙ ИСК В ЕВРОПЕЙСКИЙ СУД (НА НЕСПРАВЕДЛИВЫЙ СУД), ГДЕ УКАЗАТЬ ВЕСЬ ЭТОТ БЕСПРЕДЕЛ!!!
ДОВЕЛИ УЖЕ ДО БЕСПРЕДЕЛА НАРОД - У НАС НЕ БУДЕТ ЛИВИИ ИЛИ ЕГИПТА, - У НАС БУДЕТ А-Р-М-А-Г-Е-Д-О-Н!!!! И 1917 - ЭТО ФИГНЯ ПО СРАВНЕНИЮ С ТЕМ, ЧТО ОЖИДАЕТ ЭТИХ УРОДОВ!!!
-
Здравствуйте!Привет Всем,
У меня сложилась такая ситуация: Некоторое время назад взял кредит в банке под личные нужды. какое то время его исправно погашал но потерял работу и возможности погашать своевременно небыло. Через время узнаю, что мой долг купила компания ССG и стала мне названивать и писать. Так вот собственно в чем вопрос, они мне предлагают погасить сумму меньше той, которую я должен Банку и мы как бы расходимся мирно....У меня финансовая составляющая нормализовалась и я могу погасить кредит...
Есть ли в этом подвох???
и как нужно поступать последовательно в этой ситуации???
Юрий
У меня также сложились "тесные" взаимоотношения с этой коллекторской компанией.
(ПРЕДИСТОРИЯ)
Но, по другому поводу: брал безлимитный Киевстар, перешёл работать в другую компанию с безлимитом МТС, написал заявление Киевстару за 14 дней ,как указано в договоре, что мол, прекращаю нуждаться в ваших усдугах. Оформил, забыл...Проходит 6-7 месяцев - приходит письмо от КиевСтар - заплатите долг 585 грн "за оказание телекоммуникационных услуг" - Я звоню оператору и говорю - каких услуг, расшифруйте?! Не смогли..Присылали письма около 2-х лет с периодичностью 3 месяца. Штрафы за просрочку выросли почти в 2 раза. С весны 2010 года прищло письмо от CCG, что она является правопреемником КС по моим долгам - платите, мол. Причём не гнушаются присылать повестки в суд (поддельные, чтобы вы испугались и заплатили), акты обследования и описи вашего имущества, назначают 2 дня и время (обычно с 12.00 до 18.00), когда вы должны будете быть дома, впустить уродов к себе домой для описи вашего имущества и т.д.
ЧТО Я ДЕЛАЮ:
1) Игнорирую - письма выкидываю, пиьсменные ответы не даю, (кстати, в назначенные 4 раза ко мне явиться - не разу никто не пришёл)
2) Пытались уродки звонить из Киева и задалбывать моиз родителей - сказал, что подам жалобу в СБУ и милицию - отключат все офисные телефоны, а их лично привлекут к уголовной ответственности. - БОЛЬШЕ НЕ ЗВОНЯТ!
СОВЕТ ПРИ ВАШЕЙ СИТУАЦИИ:
Помните, верить коллекторским компаниям - НЕЛЬЗЯ! Их цели - любым обманным способом заставить клиента заплатить сумму долга (практически всегда завышенного и необоснованного).
ЭТО Одна из их уловок - уменьшить сумму долга клиента (многие должники радуются и бугут платить); а когда клиент заплатит (теперь радуется коллектор ,пошёл доходец...) - ему прийдёт ещё 1 письмо - "мол, ошибка, опечатка и т.д."- доплатите...и 2-ю сумму от долга, а бывает ещё и больше...аппетит ведь растёт! // у этих уродов есть несколько пособий по "выбиванию долгов", - в вашем случае "метод пряника" (а чем не пряника - вам ведь понравилась эта идейка).
ПОМНИТЕ:
1) Коллекторские компании не имеют юридического статуса в Украине (так что шлите их на..., НО только устно -письменно отвечать не надо - могут использовать в суде; на звонки не отвечайте - не туда, мол, попали, здесь такие не живут, да ещё и другим голосом, например, не женским, а мужским, и фамилию выдумывать не нужно, мол, "а зачем вам?" - Не беспокойте, Досвидания!)
2) Согласно законодавтельства - "права и обязанности одной из сторон не могут быть переданы третьим без письменного согласия второй стороны" (Гражданский кодекс - раздел договора ,кредиты) - вы не давали!
3) Если совсем достали - говорите, что всё согласно действующему законодательству и только по решению суда, подавайте в суд! - ОНИ НЕ ПОДАДУТ, А ЧТО ОНИ ПРЕДЪЯВЯТ В СУДЕ - СВОЁ ЖЕЛАНИЕ ОБОБРАТЬ заёмщика?..Денег все хотят!
4) СРОК ИСКОВОЙ ДАВНОСТИ - СТАНДАРТ 3 ГОДА (с момента заключения договора), 1 год - на пени и штрафы.
5) И ВООБЩЕ: "РЕБЯТА, Я ТАКОЙ ФИРМЫ НЕ ЗНАЮ, НИКАКИХ ДОГОВОРОВ НЕ ПОДПИСЫАЛ, ДЕНЕГ У ВАС НЕ БРАЛ И Т.Д."
6) В случае телефонного разговоров - рекомендую записать на диктофон несколько вымогательств и вы можете подать на них в суд - уголовный кодекс - вымогательство...(некоторые так делали - помогло сразу!)
Если помог - буду рад!
Удачи вам!
-
Замените точку на запятую...получите свои 16,5%Поясните, плиз. Ввожу в Екселе в функции ПЛТ ставку - 16.5%, - "недопустимое значение". Вместе с тем при вводе 16% - все Ок. Так как же мне вычислить свою процентную ставку? Или у меня Ексель какой-то не такой?
-
У меня также было! Судья-мол, было право выбора ваФлюты, могли предвидеть рост курса доллЯра. И вообще -выбрали, значит надо отдавать! И форс-мажора нет, а что это такое?! (и ему нас..ть на то, что Украина и НБУ официально признали форс-мажор в Украине летом 2008 года)! Вот так вот...
Я не судья. Меня убеждать не надо. Ваша позиция понятна. В судебном заседании представитель банка посмеется над такой аргументацией, а судья отфутболит иск.Банк видел сумму в гривне и эквивалент в бубликах. А дал то, что попросили. А еще скажет, что Вы право выбора имели взять гривну или бублики. Оспорить его сможете?
Решение суда не может приниматься только на предположениях.
-
Привет, я сам сужусь с этими подонками (валютный кредит по квартире)!Может у кого-то уже есть пример позовной заявы к Укрсиббанку про визнання валютного договора недійсним? касается автомобиля
Я решил отстаивать свои права) Сейчас есть решение 1 инстанции про "стягнення" с меня 145 000 грн. Машину оценили в 45 000 грн)))
Так же приму и примеры судебных решений.
Всем большое спасибо в помощи!
С Ув.
Евгений
Высылай на мой E-mail: [email protected] свой почтовый ящик.
Скину несколько вариантов по первичным искам, апелляции, кассации, жалобы в ген.прокуратуру и высший совет юстиции.
Также все нарушения в ТЕКСТЕ САМОГО ДОГОВОРА (практически все пункты противоречат действующему законодательтсву - И НАДО БИТЬ ИМЕННО НА ЭТО ДЛЯ РАССОТРЖЕНИЯ ДОГОВОРА, А ТАКЖЕ НА ФОРС-МАЖОР - УКРАИНА ЕГО ПРИЗНАЛА ОФИЦИАЛЬНО, ВМЕСТЕ С ДОЛБАННЫМ НБУ)
УДАЧИ!!!
-
Спасибо за ссылку!Задай вопрос Президенту
25 февраля 2011 года Президент Украины Виктор Янукович примет участие в телепроекте "Разговор со страной" - на протяжении 3 часов в прямом телеэфире (Интер, "1+1", ICTV, ТРК "Украина", НТКУ, "5 канал") - он будет отвечать на вопросы граждан, которые поступят телефоном, через Интернет и во время прямых включений из регионов.
УНИАН выступает партнером проекта. На этой странице Вы можете задать свой вопрос к Президенту через Интернет, через форму (без регистрации). http://www.unian.net/rus/president
Вопросы принимаются с 15 февраля до 25 февраля, до завершения телеэфира.
Большая просьба писать всем и много о проблемах кредитов, о его обещаниях о переводе на курс 5,05, о незаконности действий НБУ и банков и т.д. и т.п..
Даже если Вы считаете, что это бесполезно. Пишите, еще раз пишите.
Потому что :
Даже взмах крыла бабочки это небесполезно.
И еще...
Блаженны алчущие и жаждущие правды, ибо они насытятся.
При этом "победить зло невозможно, потому что борьба с ним- это и есть жизнь..."
Отправил нашему многоуважаемому президенту 3 разных блоков вопросов (не уместились в 500 символов): про НБУ, валютные кредиты, суды и продажных судей и т.д.
Очень постараюсь посмотреть на то, что он ответит людям!...
Главное, чтобы не было как в анегдоте:
Подходит президент к микрофону и говорит: "Я, вообще, человек не кофликтный, поэтому с таким мудачьём как вы не разговариваю!..."-Уходит...
-
Какое решение апелляции было?
В исковых требованиях Бурцева А.В. удовлетворить частично. Решение Днепровского районного суда г.Днепродзержинска - отменить, вернуть дело на пересмотр в суд первой инстанции.
В исковых требованиях Бурцева А.В к УкрСиббанку - отказать. В иске УкрСиббанка к Бурцеву А.В. и поручителю Григорчуку В. - отказать.
-
Судебная палата Днепропетровского
Апелляционного суда
председателю коллегии судей
_______________________________
49000, г.Днепропетровск
Ул. Харьковская, 13
Лицо, подающее жалобу, - ИСТЕЦ: Бурцев Александр Вячеславович,
51940, г.Днепродзержинск,
Бульвар Строителей д.27, кв.15
Тел.: (098) 005-12-04
Адрес для переписки и направления
судебных документов:
51931, г. Днепродзержинск,
ул. Димитрова д.20, кв.12
ОТВЕТЧИК: Публичное акционерное общество
”УкрСиббанк”
61005, г. Харьков, пр. Московский, 60
К/сч. 32009100100 в Управлении НБУ в
Харьковской области, МФО 351005,
ОКПО 09807750
Адрес для переписки и направления
судебных документов: 49000,
г. Днепропетровск, ул. Челюскина, 8
тел. (056) 770-74-52, 770-74-46
ТРЕТЬЕ ЛИЦО: Григорчук Владимир Васильевич
51900, г. Днепродзержинск,
Ул. Матросова, д.72, кв. 4
Тел. (063) 877-03-23
Гражданское дело № 2-1285/10
ДОПОЛНЕНИЯ, УТОЧНЕНИЯ, ИЗМЕНЕНИЯ
к АПЕЛЛЯЦИОННОЙ ЖАЛОБЕ
на Решение Днепровского районного суда
г. Днепродзержинска от 19 ноября 2010 года
19 ноября 2010 года по делу № 2-1285/10 Днепровским районным судом г. Днепродзержинска было принято Решение, по которому:
В удовлетворении первичного иска Бурцева Александра Вячеславовича к ПАО ”УрСиббанк” о признании Договора о предоставлении потребительского кредита, Договора поручительства недействительными, взыскании ущерба, морального вреда и запрещения производить определённые действия – отказано полностью.
Встречный иск ПАО ”УкрСиббанк” к Бурцеву Александру Вячеславовичу и Григорчук Владимиру Васильевичу о взыскании задолженности по кредитному Договору – удовлетворить полностью.
Взыскать солидарно с Бурцева Александра Вячеславовича и Григорчука Владимира Васильевича в пользу ПАО ”УкрСиббанк” сумму задолженности по кредиту в размере 200206,61 грн.
Взыскать солидарно с Бурцева Александра Вячеславовича и Григорчука Владимира Васильевича в пользу ПАО ”УкрСиббанк” уплаченные судебный сбор – 1700,00 грн и судебные затраты на информационно-техническое обеспечение рассмотрения дела в размере 120, 00 грн.
Обоснованно полагаю, что Решение Днепровского районного суда принято с нарушением норм процессуального и материального права, с ним нельзя согласиться по следующим основаниям:
1. Решение суда первой инстанции принято при неполном, всестороннем и объективном выяснении обстоятельств, имеющих значение для дела, не полно и не объективно исследованы доказательства, представленные сторонами, что идёт в противоречие с предписаниями ст.ст. 179, 185, 212, 213, 214 Гражданского Процессуального Кодекса Украины, в части:
1.1 В моём первичном иске в качестве третьего лица, не заявляющего
самостоятельных требований по предмету спора, на стороне истца и во встречном иске ПАО ”УкрСиббанк” в качестве 2-го ответчика заявлен Григорчук Владимир Васильевич, который по Договору № 1329787000/2 является поручителем и несёт вместе с заёмщиком солидарную ответственность.
На протяжении всего времени судебного разрешения спора Григорчук Владимир Васильевич ни на одном судебном заседании не присутствовал, письменных заявлений, отзывов в суд не подавал и судом не были приняты соответствующие меры к привлечению его в качестве стороны/участника судебного процесса, как то предписывают статьи 35, 36, 74, 76, 78 ГПК Украины, что повлекло нарушение прав и обязанностей лиц, участвующих в деле и сторон, предусмотренных статьями 27, 30, 31 ГПК Украины.
Обращаю внимание апелляционной инстанции, что при этом суд принял Решение и возложил солидарную ответственность на должника и поручителя, причём в своём Решении суд даже не упомянул возможность разрешения спора без участия заинтересованного лица.
1.2 Судом первой инстанции, по моему мнению, грубо и неправомерно нарушены предписания статей 57,58,59,60 ГПК Украины в части объективного, полного и всестороннего исследования предоставленных сторонами и участниками процесса доказательств, которые выражены в следующем: мною и свидетелем Бурцевой Людмилой Васильевной в ходе судебных заседаний предоставлены сводная таблица проведения расчётов заёмщика с банком, подтверждённая оригиналами платёжных поручений и отметками банка о датах внесения и размер сумм внесения денежных средств на погашение кредита, из которых чётко видно, что задолженности и нарушений срока внесения ежемесячных платежей мною не допускалось, а напротив кредитные обязательства погашались своевременно и досрочно, что позволило погасить часть кредитных обязательств перед банком по состоянию на сентябрь 2011 года.
Суд данные доказательства проигнорировал, а принял во внимание представленные банком расчёты, которые по своей сути являются не объективными и идут в прямое противоречие с данными, отражёнными в платёжных документах, а это в свою очередь, по умыслу банка, поставило меня в разряд злостного нарушителя кредитных обязательств и повлекло к незаконному и необоснованному начислению штрафных санкций.
1.3 Обращаю внимание апелляционной инстанции, что суд первой инстанции при принятии Решения по существу спора оставил без внимания предоставленные мною доказательства оплаты по погашению тела кредита в размере 6276,73 долларов США и процентов за пользование кредитом в размере 6289,56 долларов США, а также пени в размере 1777,66 грн (Общая сумма платежей в гривневом эквиваленте составила:
87 998,87 грн + 1777,66 грн. пени = 89775,66 гривен возвращено Банку,что подтверждено соответствующими платежными документами), а принял выставленную банком сумму задолженности в размере 25343,25 долларов США (эквивалент 200206,61 грн): по телу кредита 23723, 27 долларов США (эквивалент 187409,09 грн) и процентов за пользование кредитом 1529,21 долларов США (эквивалент 12080,45 грн), что не подтверждено ни одним доказательством банка, кроме субъективно предоставленного суду графика расчёта, с которым я категорически не могу согласиться.
1.4 Судом первой инстанции проигнорированы и не приняты во внимание мои доводы и аргументы по поводу неправомерности банка применения штрафних санкций путём начислений в размере двойного процента за пользование кредитом (пункт 1.3.1 Договора кредитования № 11329787000 – 13,5%), т.е. 27%, что идёт в прямое противоречие с действующим законодательством и условиями договора, поскольку разделом 8 указанного договора неустойки за несвоевременную оплату кредита предусмотрены в размере двойной учётной ставки НБУ.
1.5 Таким образом, судом первой инстанции не верно применены материальные нормы права в части того, что при взыскании сумм по кредитному договору следует руководствоваться положеннями ч.1 ст. 1050 ГК Украины и исходить из того, что взыскание сумм/процентов по с. 1048 ГК Украины является платою/вознаграждением за пользование денежными средствами, а взыскания сумм в соответствии с ч.2 ст.625 ГК Украины есть способом гражданско-правовой ответственности за нарушение денежных обязательств.
1.6 Кроме того, суд первуй инстанции не принял во внимание доведенные мною значимые обстоятельства, в понимании ст.. 551 ГК Украины, а именно: степень исполнения мною обязательств по кредитному договору, выразившуюся в досрочном погашении кредитных обязательств даже в период кризиса, а когда наступили, не по моей вине, критические обстоятельства тяжёлого материального характера, то банк отклонил, причём без письменного ответа на мои зарегистрированные в банке заявления о пролонгации договора, таким образом, суд принял сторону банка и взыскал солидарно необоснованно заявленную банком сумму задолженности.
1.7 Обращаю внимание апелляционной инстанции, что я не однократно письменно обращался в банк с просьбой о пролонгации/реструкторизации срока платежей, что позволило бы путём увеличения срока действия кредитного договора, уменьшить сумму ежемесячного платежа, а это, в свою очередь, дало бы мне возможность стабилизировать своё финансовое положение, аккумулировать денежные средства с целью надлежащего исполнения кредитних обязательств, тем болем, что для этого имеются полные основания - досрочное погашение части кредита и данное предложение не противоречит условиям договора, положениям действующего законодательства, а также рекомендовано и подкреплено Постановленим Правления Национального Банка Украины от 03.06.2009 года за №328 и Постановлением Правления НБУ от 06.08.2009 года за №461 ”О способах по обеспечению погашения кредитов”, однако суд при принятии Решения не принял к сведению данное обстоятельство.
1.8 Обращаю внимание апелляционной инстанции, что я неоднократно письменно обращался в банк с просьбой предоставить мне информацию об условиях кредитования, в частности предоставить мне распечатки поступления моих денежных средств и распределение их по погашению тела кредита и процентов по пользованию кредитом, на что банк, в противоречие с положениями, определёнными Постановлением Правления Национального Банка Украины от 10.05.2007г за №168 «Правил предоставления банками Украины информации потребителю об условиях кредитования», мне всё время отказывал, а если и предоставлял письменные справки, то они были не заверены надлежащим образом и суммы оплаты не совпадали, что является грубейшим нарушением законодательства, в частности Закона Украины ”О защите прав потребителя”.
1.9 Своими односторонними незаконными действиями Банк сознательно и намернно пошёл на нарушение норм действующего законодательства Украины, подзаконных актов НБУ, условий заключённых договоров, тем самым нарушив основополагающий принцип гражданско-правовых отношений, заключённых в ст. 3 ГК Украины, а именно – принцип справедливости.
1.10 Несправедливыми являются и действия Банка, обязывающие заёмщика по условиям договоров погашение кредитов в доларах США, а это - злоупотребление правом, когда все риски падения стоимости гривны и роста курсов иностранной валюты, легли на потребителя, т.е. банк, как субъект предпринимательской деятельности, фактически переложил риски исключительно на заёмщика и потребителя кредитних услуг, что является, по своей сути, грубейшим нарушением части 3 статьи 13 Гражданского Кодекса Украины: ”Не допускаются действия лица, совершаемые с намерением причинить вред другому лицу, а также злоупотребление правом в иных формах”.
1.11 Таким образом, использование доллара США, как предмета платежа по потребительскому кредиту, существенно ухудшило положение заёмщика, как потребителя кредитных услуг, по сравнению с Банком, как учреждением, предоставляющим финансовые услуги, но этого для Банка оказалось недостаточным и он в одностороннем порядке, самостоятельно, без уведомления Заёмщика увеличивал штрафные санкции и потребовал досрочное погашение кредита, а такие действия Банка идут в прямое противоречие с Законом Украины ”О внесении изменений в законодательные акты Украины о запрещении финансовым учреждениям в одностороннем порядке увеличивать размер процентов и других платежей, предусмотренных кредитным договором” от 21.01.2010 года за № 182-У1, что предоставляет право Заёмщику, в соответствии с предписаниями пункта 2 статьи 18 Закона Украины ”О защите прав потребителей” по своему усмотрению требовать признания действий Банка неправомерными, что суд первой инстанции так же оставил без внимания.
1.12 Кроме того, статьями Гражданского Кодекса Украины 638, 651, 1054, 1055; статей 6 Закона Украины ”О финансовых услугах и государственном регулировании рынка финансовых услуг” от 12 июля 2001 года исключается возможность изменений и расторжения договоров в одностороннем порядке, как, в данном случае, поступил Банк.
Из совокупности приведённых аргументов и фактов можно сделать вывод, что судом первой инстанции принято Решение с нарушениями положений действующего законодательства и подзаконных актов, регулирующих кредитные отношения; не полно, не всесторонне и не объективно исследованы все обстоятельства, касающиеся предмета спора; не исследованы судом и не дана правовая оценка многих значимых положений кредитного договора и сопутствующих ему договоров о предоставлении траншей, договора ипотеки, поручительства, которые противоречат друг другу и не соответствуют действующему законодательству и требуют нового скрупулёзного исследования в рамках судебного разбирательства с предоставлением новых доказательств сторонами, изменений и уточнений исковых требований по существу спора, руководствуясь положениями статей 13, 292, 294, 295, 296, 303, 307, 309 Гражданского Процессуального Кодекса Украины,
прошу апелляционный суд:
1. Постановить определение о полной отмене Решения Днепровского районного суда г.Днепродзержинска от 19 ноября 2010 года по гражданскому делу №2-1285/10, как принятому при неполном выяснении судом обстоятельств, имеющих значение для дела, с нарушениями норм процессуального и материального права и направить дело на новое рассмотрение в суд первой инстанции для решения спора по существу.
Приложения:1. Копии изменений, уточнений и дополнений к апелляционной жалобе для всех участников процесса, - 2 экземпляра.
10 января 2011 года Бурцев А.В.
-
До судової палати з цивільних справ
Апеляційного суду Дніпропетровської області
49000, м. Дніпропетровськ, вул. Харьківська, 13,
Позивач:
(Скаржник)
Бурцев Олександр Вячеславович, що проживає за адресою: 51940, Дніпропетровська обл., м. Дніпродзержинськ, вул. Будівельників, 27, квартира 15
Відповідач:
Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» юридична адреса: м. Харків, пр. Московський, 60,
к/р 32009100100 в управлінні НБУ, в Харківській обл. , МФО 351005, ЄДРПОУ 09807750
поштова адреса: 49000, м. Дніпропетровськ, вул. Челюскіна,8
Третя особа
без самостійних вимог на стороні позивача:
Григорчук Володимир Васильович, що проживає за адресою:
51900, м. Дніпродзержинськ, вул. Матросова, 72 кв.4
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача:
Приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як Світлана Анатоліївна
51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
вул. Сировця, 6/15 тел. (05692) 32734, 77129
На рішення:
від 19.11.2010р. по цивільній справі № 2-1285/10 Дніпровського районного суду м .Дніпродзержинська
А П Е Л Я Ц І Й Н А С К А Р Г А
На рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.11.2010 року по справі № 2-1285/10р головуючого судді Багбая Є.Д.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.11.2010 року у складі головуючого судді Багбая Є.Д. при секретарі Чорній О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпродзержинськ справу за позовною вимогою Бурцева Олександра Вячеславовича (Апелянт) до ПАТ ”УкрСиббанк” (Відповідач) про про визнання договорів про надання споживчого кредиту, договору поруки недійсними, стягнення збитків, моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії, в позові відмовлено.
Я, як Апелянт, - Бурцев Олександр Вячеславович, не погоджуюсь повністю із зазначеним рішенням суду першої інстанції в частині визначених їм відсутності підстав для визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, а саме в наслідок наступних обставин:
- суд не в повній мірі з’ясував обставини справи, які мають суттєве значення для правомірного її вирішення;
- суд не дослідив надані докази, дослідження яких має суттєве значення при вирішенні справи і які суд вважав встановленими;
- мотивувальна частина Рішення не містить належних доводів та доказів, чітких посилань на норми діючого законодавства, суд першої інстанції приймає рішення спираючись на припущення та на норми непрямої дії;
- судом не встановлена суть позову, при визначенні обставин суд вийшов за межі позовної заяви,
- порушенням норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду обставинам справи (ст. 309 Цивільного процесуального кодексу України) .
Своїм Рішенням суд першої інстанції фактично (помилково) визнав або встановив, що вираження зобов’язання та виконання за зобов’язанням на території України між резидентами мають та/або можуть бути виражені в іноземної валюті. Для використання іноземної валюти як засобу платежу за будь - якими зобов’язаннями, в тому числі і при кредитних відносинах, на території України між резидентами не потрібні ніякі дозвільні документи, ці операції дозволено проводити Банкам або іншим особам на територій України без будь-яких обмежень. Всі ці валютні операції (сплата за зобов’язанням в іноземної валюті) має або може бути передбачені в договорах, що заключені між резидентами на території України. Вищезазначені правочини при таких обставинах мають всі юридичні підстави для існування без жодного протиріччя з нормами діючого законодавства на підставі того, що в ньому прямо не зазначена заборона щодо цих операцій.
Суд першої інстанції фактично погодився з думкою Відповідача, який зазначив (цитата Рішення сторінка 3, 6 абзац мотивувальної частини): «Відповідно до ст.5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України» (кінець цитати рішення); (цитата Рішення сторінка 4, 7 абзац мотивувальної частини): «уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті» (кінець цитати рішення).
Коментар:
Далі вже було встановлено, що Відповідач на час укладання спірного кредитного договору не мав відповідну Банківську Індивідуальну ліцензію, Банк надав суду копію Генеральної ліцензії з додатком, в якому не зазначено, що банк міг видавати валютний споживчий кредит.
Згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно зі статтею 192 Цивільного Кодексу України про гроші (грошові кошти) законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. А іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільний Кодекс України розрізняє 1) валюту зобов’язання та 2) валюту виконання зобов’язання.
Щодо невідповідності валюти зобов’язання:
Цивільним Кодексом України, статтею 524 передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Також сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Хочу акцентувати увагу, що це імперативна правова норма з визначеною диспозицією, тобто яка закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть діяти тільки так, як вказано у нормі права, і їм не надається можливостей для вибору іншої поведінки. А за повнотою викладення правова норма є прямою, оскільки в одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми без відсилки до інших нормативних актів.
Тобто Цивільний Кодекс України встановив, що пряме прийняття іноземної валюти за валюту боргу прямо заборонено, а тільки дозволена прив’язка до іноземної валюти.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно із пунктом в), частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Тобто маємо протиріччя двох нормативно-правових актів, з одного боку Цивільний Кодекс України забороняє надання кредитів в іноземній валюті, оскільки зобов’язання має бути виражене в гривнях, а дозволяє тільки зробити прив’язку зобов’язання до іноземної валюти, з другого Декрет з валютного регулювання і контролю дозволяє видачу кредитів в іноземній валюті при наявності індивідуальної ліцензії, тобто валюту зобов’язання дозволяє визначати в іноземній валюті.
Але згідно пунктами 1,2 статті 4 Цивільного Кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основними актами цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України. Згідно, пунктом 4 статті 8 Цивільного процесуального Кодексу України у разі невідповідності правового акту закону України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Отже відповідно до конкуренції норм права повинен застосовуватися Цивільний Кодекс України, а Декрет вживанню не підлягає як такий, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.
Також про те, що ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк» не мав права надавати мені кредит в іноземній валюті для розрахунків кредитними коштами з резидентами України свідчить наступне.
Згідно до пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993 року, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.
ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк» було відомо, що кредитні кошти були мною отримані для своїх особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника), а саме на поточні потреби, тобто ці кредитні кошти я повинен був використати для розрахунку з іншими резидентами України. Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (надалі – «Декрет») № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачене цим Декретом. Згідно із пунктом г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Такої індивідуальної ліцензії для використання доларів США як засобу платежу за квартиру в мене не було. Отримання позики в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами України кредитними коштами – юридичні дії пов’язані між собою, бо згідно частини 2 статті 345, статті 348 Господарського Кодексу України та частиною 3 статті 1056 Цивільного Кодексу України мета, за якою надається кредит, є суттєвою, тобто обов’язковою, умовою кредитного договору. З цим погоджується Національний Банк України в своєму листі від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», в якому сказано, що «…відповідно до статті 348 Господарського Кодексу України банк зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. Цільове використання кредиту є одним із принципів банківського кредитування…».
Тобто ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк» – агентом валютного контролю – кредиту в іноземній валюті резиденту України, який не має індивідуальної ліцензії для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України є порушенням банком своїх обов’язків агента валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище пункту 2 статті 13 Декрету, за що статтею 16 частиною 2 абзацом 4 того ж Декрету передбачена відповідальність у вигляді позбавлення Генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафом у розмірі, що встановлюється Національним банком України.
Право здійснювати кредитні операції (надавати кредитні кошти позичальникам) в іноземній валюті на валютному ринку України відповідно до отриманої генеральної ліцензії виданої Національним Банком України носить загальний характер і не може поширюватися на випадки, коли вказані вище операції суперечать діючому законодавству, зокрема – статтею 524 Цивільного Кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р та, право банку розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов’язків агента валютного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 13 Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вказаним обов’язкам та всупереч статті 524 Цивільного Кодексу України – це зловживання правом, яке не допускається відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного Кодексу України.
Щодо невідповідності валюти виконання зобов’язання:
Щодо валюти виконання грошового зобов’язання , то згідно статті 533 Цивільного Кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Тобто ця імперативна правова норма вказує, що зобов’язання має бути виконане у гривнях. Друга частина цієї правової норми є бланкетною, бо має відсилку до інших нормативно-правових актів, які мають силу закону, і уточнюють випадки, порядок та умови використання іноземної валюти як засобу платежу за зобов'язаннями.
Згідно із статтею 192 Цивільного Кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.
За приписами статті 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.
Також стаття 3 Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно із пунктом г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин та фізичними особами імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.
Але при виконанні своїх зобов'язань по Кредитному договору у встановленому законодавством порядку необхідні на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до пункту г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії отримані ні мною, ні банком не були.
Таким чином, Банк скористався (зловжив) моєю юридичною непоінформованістю, як позичальника, при укладанні Кредитного договору, який за своїм змістом суперечить чинному законодавству, і який є договором приєднання згідно приписів пункту 1 статті 634 Цивільного Кодексу України, оскільки умови договору встановлені однією із сторін (ПАТ «УкрСиббанк» в особі відділення №683 ПАТ «УкрСиббанк») у стандартній формі, які були укладені шляхом приєднання другої сторони (мене, як позичальника) до запропонованого договору в цілому і я не міг запропонувати свої умови.
Також Банк не проінформував мене, як того вимагає закон, у письмовій формі під час процесу укладення Кредитного договору про можливі ризики в разі можливої різкої зміни валютного курсу (що підтверджується відсутністю у Банку копії письмового звернення до мене із зазначеною інформацією та відсутністю доказів що підтверджують моє ознайомлення з нею). Банк не міг не знати, що різка зміна валютного курсу є не на користь мене як позичальника і зробить неможливим виконання Кредитного договору, але всупереч вимогам закону письмово не повідомив мене про можливість такого ризику, що може вважатися, як свідоме шахрайство з метою отримати надприбутків. Крім того, мною перед укладенням Кредитного договору було надано Банку достовірну й вичерпну інформацію про свої доходи за останні шість місяців, яка свідчила, що всі доходи я отримую в національній валюті України. Також в договорі сторони не зазначали, хто несе ризик та наслідки зміни курсу іноземної валюти кредиту до гривні.
Практика врегулювання аналогічних ситуацій виходить з того, що ризик негативних наслідків істотної зміни обставин, з яких виходили сторони при укладенні договору, має брати на себе та зі сторін договору, яка могла краще оцінити ризик їх настання. Так, у договорі між споживачем і суб'єктом господарювання такою стороною вважається останній, оскільки саме в нього є досвід роботи у певній сфері, він залучає до неї професіоналів, має більший доступ до інформації, що характеризує тенденції розвитку відносин у сфері його господарської діяльності. В кожному банку існує структура, яка відповідає за управління ризиками і основними задачами якої є ідентифікація, вимір, оцінка, контроль, моніторинг та аналіз банківських ризиків, в тому числі валютних, визначення причин їх виникнення та надання пропозицій щодо їх мінімізації; удосконалення існуючих методів управління ризиків з урахуванням законодавчих та нормативних актів, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на діяльність банку.
Згідно статті 230 Цивільного Кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного Кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо б позичальник знав, що валютні ризики несе він і що договори не відповідають діючому законодавству, то не укладав би цієї угоди, або уклав би на інших умовах і у гривні.
Також відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п’ятого, шостого статті 203 Цивільного Кодексу України є підставою для недійсності правочину (стаття 215 Цивільного Кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставами для недійсності Кредитного договору визначено їх укладення в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Відповідальність за здійснення валютних операцій без одержання ліцензій у випадках, передбачених законодавством, визначається статтею 202 Кримінального Кодексу України «Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю», відповідно до якої здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, або здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з одержанням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи виправними роботами на термін до двох років, чи обмеженням волі на той же термін.
Склади адміністративних проступків містяться, зокрема, в статті 155 «Порушення порядку проведення розрахунків», статті 162 «Порушення правил про валютні операції», статті 164 «Порушення законодавства з фінансових питань» Кодексу про адміністративні правопорушення України. Окремо законодавством визначаються підстави для застосування заходів фінансової відповідальності, що є окремим видом юридичної відповідальності.
Так, до резидентів і нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі заходи відповідальності (фінансові санкції), а саме за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Державна податкова адміністрація України в своїх листах від 07.03.2001 р. №1099/6/22-2315 та від 02.07.2001 р. №4394/6/2316 повідомила аргументовану позицію стосовно відповідальності, яка, відповідно до статті вищеназваного Декрету, застосовується до кожної сторони операції з валютними цінностями, яка вимагає ліцензії Національного Банку України і здійснюється без її отримання виходячи з того, що нормами цієї статті застосування санкцій не ставиться у залежність від причин відсутності у вказаних учасників індивідуальних ліцензій.
Коли я звернувся в банк до приведення договору до чинного законодавства, там мені повідомили, що валютні кредити законні і виконання за зобов’язанням в іноземній валюті теж законно та сказали, щоб я і далі здійснював платежі в доларах, а якщо я не здійснюватиму платежі, то мені будуть нараховуватися штрафи, а потім банк, згідно умов договору, реалізує заставне майно, щоб погасити всю заборгованість по кредитам.
Таким чином, я відчув абсолютну безпомічність перед ситуацією, що склалася, з однієї сторони я постійно наляканий можливістю втрати власності заставне майно, як предмета застави по Кредитному договору, з другої, я постійно наляканий можливістю позбавлення свободи та додатковими фінансовими санкціями з боку державних органів за незаконні валютні операції, вина за які цілком покладається на Банк, який усвідомлював, що порушує законодавчі акти, якими повинен керуватися в своїй діяльності. І я як законослухняний громадянин, не міг порушувати закони України і звернувся до суду.
Отже, суд першої інстанції не встановив наступне питання:
Дозвіл на використання іноземної валюти як засіб платежу при будь-яких зобов’язаннях, в тому числі і при валютному кредитуванні, може бути передбачено на підставі відсутності прямої заборони на такі операції в діючому законодавстві, чи при наявності відповідних дозвільних документів (Банківська ліцензія, Дозвіл та Додаток до Дозволу)?
Проте в ПОЛОЖЕННІ про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій Постанова Правління Національного банку України від 17.07.2001 за N 275 , на яке йде посилання в рішенні (6 абзац мотивувальної частини) зазначено (Цитата положення) :
«1.3. Банк має право здійснювати банківську діяльність лише після отримання банківської ліцензії.
Банк має право розпочати здійснювати операції лише за умови дотримання вимог чинних законодавчих актів України та нормативно-правових актів Національного банку України, якими визначаються умови для здійснення відповідних операцій (у тому числі щодо наявності технічних умов, спеціальних підрозділів, їх керівників, відповідних спеціалістів та внутрішніх положень, що регламентують порядок здійснення операцій).
1.4. Без отримання банківської ліцензії не дозволяється одночасно здійснювати діяльність із залучення вкладів та інших коштів, що підлягають поверненню, і надання кредитів, а також вести рахунки. Особи, винні у здійсненні банківської діяльності без банківської ліцензії, несуть кримінальну, цивільну чи адміністративну відповідальність згідно із законодавством України.» (Кінець цитати Положення)
Отже відсутність прямої заборони в чинному законодавстві в даному випадку по валютному кредитуванню не може прийматися як аргумент, так як це суперечить навіть підзаконним актам, що прямо регламентують діяльність банківських установ. Суд першої інстанції не дослідив цей факт.
Більш того, це підтверджує, що суд фактично прийняв сторону Відповідача та виходить за межі позову. В своєї позовної заяві я не оспорював законність чи незаконність валютного кредитування як такого, я оспорював законність факту вираження зобов’язання в іноземній валюті, виконання зобов’язання за цим правочином в іноземній валюті (доларах США) без відповідних дозвільних документів, згідно з якими це може бути передбачено та/чи дозволено.
Суд не прийняв до уваги також письмові ПОЯСНЕННЯ мене, як Позивача щодо заперечення відповідача на позовну заяву про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними (у справі), де були зазначені чіткі посилання на прямі норми чинного законодавства, що обмежують та/або забороняють використання іноземної валюти при виконанні будь яких зобов’язань на території України, використання іноземної валюти як засобу платежу.
Тобто суд знівелював та не застосував при винесенні рішення ст. 99 Конституції України, ст. ст. 32, 35 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р, ст..ст.192, 533 Цивільного кодексу України, ст. 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, а лише посилався на непрямі норми ЦК, що передбачають (але прямо не дозволяють) використання іноземної валюти лише у випадках і порядку, встановлених саме ЗАКОНОМ.
Суд першої інстанції не навів жодного Закону в своєму Рішенні, згідно з яким передбачено та дозволено використання іноземної валюти як засіб платежу, за виконанням будь-якого зобов’язання, вираження зобов’язання в іноземної валюті. Суд першої інстанції навів після вищезазначеного лише положення Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в якому передбачені певні (але не будь-які) валютні операції на підставі генеральної ліцензії. Але вищезазначений Декрет не є Законом, він лише має силу Закону і саме в ньому передбачено, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань (ст. 3). Більш того, наявність генеральної ліцензії не звільняє банківську установу від отримання індивідуальної ліцензії (щодо використання іноземної валюти як засобу платежу).
Більш того, суд першої інстанції неправомірно посилався на п.4.ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р. мотивуючи, що згідно неї не потрібна наявність індивідуальної ліцензії так як законодавець не встановив термін і суми кредитів, що перевищують встановлені законодавством межі (п. «в» ч.4.ст.5)
Проте я не зауважував про необхідність отримання індивідуальної ліцензії саме на підставі цього пункту. Тобто є підстави вважати, що відповідач відвів суд від суті справи, поза межі позовної заяви, незважаючи на те, що я давав відповідні письмові пояснення щодо цих стверджень.
В своєї позовної заяві я посилався на необхідність отримання індивідуальної ліцензії на підставі п. «г» ч.4.ст.5 вищезазначеного Декрету, тобто використання іноземної валюти як засіб платежу за будь-якими зобов’язаннями, в тому числі і при валютному кредитуванні, та сплати відсотків за ним у іноземній валюті.
Більш того ПАТ ”УкрСиббанк” підтвердив у суді відсутність індивідуальної ліцензії, з поясненням, що (цитата) «в нас немає індивідуальної ліцензії і вона нам не потрібна».
Але суд першої інстанції фактично проігнорував це ствердження Відповідача.
Крім того суд першої інстанції не дослідив надані докази Відповідачем та не врахував ПОЯСНЕННЯ щодо ствердження Відповідача про дозвіл надання валютних кредитів, розрахунку за ними в іноземної валюті, вираження зобов’язання в іноземної валюті та проведення інших валютних операцій на підставі Генеральної Банківської ліцензії, Дозволу та додатку до Дозволу, які є у справі.
В наслідок дослідження цих доказів було визначено Позивачем, що надана Генеральна Банківська ліцензія № 75 від 19 листопада 2002 року, що видана АКІБ «УкрСиббанк» не містить жодних ознак валютної операції, отже розглядати її як дозвільну для використання іноземної валюти не припустимо. Валютні операції передбачені як дозвільні лише в Дозволу № 75-2 від 19 листопада 2002 року, який недійсний без Додатку, а в Додатку № 75-1 від 19 листопада 2002 року до Дозволу міститься конкретизація цих валютних операцій, їх чіткий перелік. Єдиними кредитними операціями в цьому Додатку, що стосуються Банку є залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України;
залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках;
Але згідно Постанови Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 встановлено (Цитата Постанови):
«міжбанківський валютний ринок України - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою в Україні між суб'єктами ринку, між суб'єктами ринку та їх клієнтами (у тому числі банками-нерезидентами), а також між суб'єктами ринку і Національним банком;
суб'єкти ринку - уповноважені банки, уповноважені фінансові установи;
торгівля іноземною валютою - це купівля, продаж, обмін іноземної валюти, здійснення операцій з валютними деривативами;
купівля іноземної валюти - це операція з купівлі іноземної валюти за гривні;
міжнародний валютний ринок - це сукупність відносин у сфері торгівлі іноземною валютою за межами України між суб'єктами ринку та іноземними контрагентами, які за дорученням і за рахунок суб'єктів ринку здійснюють торгівлю іноземною валютою за межами України;» (Кінець цитати Постанови).
Тобто суд помилково погодився з тим, що в переліку операцій з валютними цінностями в Додатку до Дозволу, є операції, що можуть стосуватись правочинів (кредитних відносин) між/з фізичною особою резидентом на території України, тобто правочину, що було вчинено між Позивачем та Відповідачем.
Більш того в Постанові Правління Національного банку України від 30.05.2007 N 200 зазначено (Цитата Постанови):
«1.1. Ці Правила встановлюють порядок та умови використання готівкової іноземної валюти резидентами і нерезидентами в Україні.
8.8. Уповноважений банк отримує комісійну винагороду за операціями, передбаченими цими Правилами, згідно з власними тарифами виключно в гривнях.» (Кінець цитати Постанови). Тобто в подальшому було додатково заборонено банкам отримувати винагороду в іноземної валюті.
А в Постанові Правління Національного банку України 14.10.2004 N 483 встановлено (Цитата Постанови):
«1.11. Валютна операція, на здійснення якої видана (отримана) ліцензія, не може проводитися за рахунок іноземної валюти, отриманої як кредит (позика) або купленої за гривні на міжбанківському валютному ринку України.» (Кінець цитати Постанови).
Постанова Правління Національного банку України 10.08.2005 N 281 також встановлює отримання винагороди Банку виключно в гривнях. (Цитата Постанови):
«36. Суб'єкти ринку мають право отримувати комісійну винагороду за здійснення торгівлі безготівковою іноземною валютою виключно в гривнях.» (кінець цитати Постанови)
Всі ці нормативно правові акти за своєю юридичною силою нижчі ніж ті, що Позивач наводив у Позовній заяві, Доповненні до неї, в відповідних письмових Поясненнях, але суд першої інстанцій знівелював положення, що мають верховенство над Постановами НБУ і не застосував їх для встановлення справедливого та неупередженого рішення.
Також Апелянт Бурцев О.В. вважає, що суд першої інстанції неправомірно визначив, що зміст Договору не суперечить вимогам закону, оскільки особи, які його укладали, мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішньої волі та договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Апелянт Бурцев О.В. не оспорював правомірність Договору з підстав недієздатності осіб, чи відсутності певного волевиявлення. Я стверджував, що під час укладання Договору мене фактично було введено в оману, що полягала в певному приховуванні, обмеженні необхідної інформації, що має істотне значення при подальшому виконанню Договору, в несправедливих умовах Договору, а точніше в відсутності інформації про те, що усі ризики мають бути покладені виключно на споживача, що ціна договору може змінюватись за вимогою Банку на його власний розсуд, при цьому є дискримінаційні умови зміни відсоткової ставки, агресивна підприємницька практика, що заборонена.
Згідно ч.2 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотні умови кредитного договору визначаються в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» , яка вказує , що у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються (Цитата закону):
«1) сума кредиту;
2) детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача;
3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту;
4) право дострокового повернення кредиту;
5) річна відсоткова ставка за кредитом;
6) інші умови, визначені законодавством
У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. » (Кінець цитати закону)
Згідно п.2 ст. 11 Закону України «Про Захист прав споживачів» від 12 травня 1991 року (з усіма змінами і доповненнями, що діяли на момент укладання договору) (далі Закон України «Про Захист прав споживачів») (Цитата закону): «Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов’язаний повідомити споживача у ПИСЬМОВІЙ формі про наступне:
1) особу та місцезнаходження кредитодавця;
2) кредитні умови, зокрема:
а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений;
б) форми його забезпечення;
в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей
між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача;
г) тип відсоткової ставки;
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з
оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат,
пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та
поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на
страхування, юридичне оформлення тощо);
е) строк, на який кредит може бути одержаний;
є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів,
їх частоту та обсяги;
ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови;
з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка
є необхідною, ким вона здійснюється;
и) податковий режим сплати відсотків та про державні
субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від
кого споживач може одержати докладнішу інформацію;
і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.
У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.» (Кінець цитати закону)
Банк, надаючи кредит строком на 10 (десять) років, повинен був відобразити валютні ризики в Договорі та сукупну вартість кредиту, чого зроблено не було і фактично, всі валютні ризики було покладено на Позичальника та ціна договору змінилась, відсутність даного пункту або окремого додатку затрудняє можливість виконання даного Договору на умовах, які були на час підписання Договору і суперечить п.2 ст. 11, п.2 ст.18 Закону України «Про Захист прав споживачів», в якому зазначено: «2. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.»
Ніяких письмових заяв від Банку, на момент підписання Договору не надходило, ніяких порівнювальних таблиць, графіків, роз’яснювальних записок, діаграм, фінансових розрахунків та будь-якої іншої наочної та доступної інформації тощо, я не бачив, що суперечить п.2 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» та ч. 1. ст.15 цього закону в якої зазначено:
«1. Споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору.»
А в п. 2 ст. 15 встановлено : «2. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем)
у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.»
Проте фактично Відповідач позбавив мене цього права. Інформація стосовно кредиту, що встановлює істотні умови виконання кредитного договору не була надана ані в усному, ні тим паче в письмовому вигляді, як це вимагає закон.
Судом першої інстанції встановлено, що в Анкеті –заяві на отримання споживчого кредиту під заставу моєї нерухомості (у додатках) зазначено: «Клієнт підтверджує, що ознайомлений з наявними формами кредитування, умовами отримання та користування кредитом, тарифами банку і проінформований про переваги та недоліки запропонованих схем кредитування.».
Проте я зазначав, що інформація про переваги та недоліки схем кредитування полягала в усному інформуванні працівниками банку про суттєву вигоду у разі заключення кредитного договору, де зобов’язання буде виражене у доларах США, так як ця валюта значно вигідніша для кредитування, ніж національна. При виборі валюти кредитування співробітники Відповідача запевнили мене, що курс долара США значний час знаходиться на достатньо стабільному рівні, що різких коливань курсу долара США вони не передбачають, та повідомили мене, що саме при кредитуванні в доларах США я буду сплачувати менші платежі за кредитом в порівнянні з кредитуванням в гривні.
Саме про це свідчить мій підпис у зазначеній Анкеті заяві.
Крім цього мені був потрібен гривневий кредит і спочатку я його і оформлював, але за декілька діб до видачі кредиту мені визвали в отділення №683 ПАТ УкрСиббанку і повідомили про те, що тимчасово банк не буде видавати кредити у гривнях і я утримую кредит у валюті – доларах США; також я зможу через 3 місяці перейти знову на гривні по моїй письмовій заяві, паралельно заявивши, що курс валюти стабільний вже багато років, мені нічого боятися, і що валютний кредит мені буде вигідніший, ніж гривневий. Я довіряв працівникам банку і підписав цей договір приєднання також ще і тому, що я потратив дуже багато часу і грошей (незалежна оцінка майна акредитованого УкрСиббанком експертом, страховка майна і мене і т.д. загальною вартістю більше 7115,02 грн, що на той час становило більш ніж 1400 доларів США) на оформлення кредиту в цьому банку мені дуже були потрібні гроші. Банк не перевів мене з валютного кредиту у гривневий літом 2008 року, як обіцяв. Все це свідчить про зловмістні наміри банку: аналітики банку знали, що наступає світова економічна криза і навмисно переклали усі свої валютні ризики на мене.
Однак зміст договору має численні порушення Законів і законотворчих Актів України.
Іншої усної інформації стосовно схем кредитування, їх переваг та недоліків, ні тим паче письмової, як це вимагає закон, не надходило.
Суд не дослідив в достатній мірі цей факт, він також не встановив, що ця Анкета заповнювалася не мною особисто.
Більш того, суд знівелював положення п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” та Ст. 15 п.9.Закону України „Про захист прав споживачів” в яких зазначено, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів, робіт, послуг і суд має виходити саме з цього припущення. Але суд встановив, що споживач в змозі був передбачити зміну курсу долара, лише з підстав, що до цього було декілька його суттєвих змін. І по суті це не є обов’язковим для відповідного інформування щодо подібних властивостей умов договору.
Крім того, в зазначеному законі встановлено ст. 18 : п. 8. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
В анкеті – заяві згідно первинних умов договору на отримання кредиту для придбання нерухомості зазначено: «У разі надання кредиту в іноземній валюті для розрахунку суми кредиту використовуються курси, встановлені банком для таких операцій на дату надання кредиту», на той день курс НБУ був 5.05. Тобто настання певних подій не були передбачені умовами договору, не була зазначена орієнтовна вартість кредиту з урахуванням відсотків, коливань курсу гривні по відношенню до долара.
Фактично підписувався договір на одних умовах, а виконувався вже на інших, що є неприпустимим.
Це також суд не врахував при винесені рішення.
Суд не визначив, що фактично Відповідач вимагав від мене виконати зобов’язання, на які я не давав своєї згоди, які непередбачені договором та заборонені чинним законодавством.
Так, я вносив кредитні кошти за своїм зобов’язанням у встановлені графіком платежів строки і навіть раніше (є у справі) та в сумах, що значно перевищували зазначені суми в графіку.
А саме (згідно моїх квитанцій сплати кредиту УкрСиббанку – у додатках справи):
-в 2008 року було сплачено 8182,29 доларів США, що в еквіваленті становило 42428-10 грн.
-в 2009 року сплачено 5492,85 доларів США, що в еквіваленті становило 44160-00 грн.
- за 1-3 місяці 2010 року 388,85 доларів США, що в еквіваленті становило 3114-30 грн.
Загальна сума, що була сплачена за графіком (з перевищенням зазначених сум) становила
14064,00 доларів США, що в еквіваленті становить 89702-40 грн (вісімдесят дев’ять тисяч сімсот дві гривні 40 копійок)
А згідно графіку повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом (додаток № 1 до кредитного договору ) я повинен був сплатити:
- в 2008 року - 3656,00 (три тисячі шістьсот п”ятдесят шість ) доларів США ;
- в 2009 року -5484,00 ( п”ять тисяч чотириста вісімдесят чотири ) долари США;
-за 1-3 місяці 2010 року - 1371,00 (одна тисяча триста сімдесят один ) долар США;
Що в загальній сумі становить 10511,00 ( десять тисяч п’ятсот одинадцять ) доларів США.
Тобто загальна переплата на 08.04.2010р. за графіком становила: 14064,00 – 10511,00 = 3553,00 (три тисячі п’ятсот п‘ятдесят три) долари США, або 28246-35 грн (двадцять вісім тисяч двісті сорок шість гривень 35 копійок).
Виключно виходячи із зазначених в графіку сум наступний платіж, що дорівнює сумі сплачених платежів, наступить лише у травні 2011 року, тобто, на 08.04.2010р. ( дата подачі моєї позовної заяви до суду першої інстанції) у мене вже є цілий рік переплати.
Але ”УкрСиббанк” надав суду фіктивні таблиці, де зазначив, що з 2008 року я невчасно робив свої платежі за споживчим кредитом і визначає мене як недобросовісного клієнта банку, нараховуючи мені штрафи та пені за фіктивні «прострочки». Суд з цим погоджується, навіть не перевіряючи дати оплати на квитанціях ”УкрСиббанк”, тим самим ще раз підтверджуючи свою упередженість до мене.
Таким чином, Вимога відповідача про сплату надмірних коштів не є правомірною, та не відповідає чинному законодавству України. В відповідному листі я звернувся з проханням до Відповідача надати мені математичний розрахунок заборгованості, алгоритм (формулу) нарахування сум, але Відповідач фактично проігнорував це звернення, зазнаючи, що в Договорі все указано.
Більш того, сам факт вимоги повернути суму, що не зумовлена ані кредитними умовами, ані діючим законодавством, свідчить про агресивну підприємницьку практику, що заборонена.
Проте, в п.4. ст..11 ЗУ «Про захист прав споживачів» зазначено: «Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.»
Графік повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом є додатком №1 до кредитного договору і є невід’ємною складовою договору. Але Позивач фактично вимагав від мене надмірну сплату за кредитом, порушуючи публічний порядок та умови договору, так як я фактично сплачував частинами більшими ніж зазначені в графіку.
Таким чином, суд не дослідив, що Відповідач приховав повну інформацію щодо отриманого мною кредиту, яка містить обставини, що мають істотне значення та умови, що в свою чергу є обманом з боку Відповідача та підтвердженням щодо нечесної підприємницької практики.
Також суд першої інстанції проігнорував ствердження Позивача та докази щодо незаконної Вимоги Банку по сплаті зобов’язань (письмові вимоги банку про необхідність поновлення страхових договорів з їхніми ж страховими компаніями), які не зазначені ані в Договорі, ані в чинному законодавстві, що підтверджує про агресивну підприємницьку практику, а якщо така практика має місце при виконанні правочину, такий правочин визнається недійсним.
Суд першої інстанції неправомірно визначив згідно Позову, що несправедливість умов договору полягає в тягарі наслідків від економічної кризи (такого ствердження в позовної заяві взагалі не існує і це не наголошувалось Позивачем під час судового засідання), але вірно визначив, що валютні ризики покладені виключно на позичальника.
Суд фактично погодився з тим, що валютні ризики, які покладені на позичальника, це нормальне явище, навіть якщо це прямо непередбачено (зазначено) умовами договору, коли виробник, кредитор, виконавець покладає всі свої можливі збитки, всі ризики виключно на свого клієнта, споживача послуг.
Проте це не визначено договором, ця інформація була прихована кредитором або надана в нечіткій формі в двозначному положенні та є незрозумілою. Відсутність цієї інформації встановлює, що Договір не спрямовано на реальне настання правових наслідків в частині його подальшого виконання. Адже отримання кредиту, отримання споживчого кредиту під заставу своєї квартири та певний час погашення заборгованості це ще не всі правові наслідки, що повинні були бути передбачені в Договорі. Проте суд першої інстанцій посилався лише на ці факти.
Більш того, під час судових засідань письмові пояснення Позивача (апелянта) щодо заперечень, зауважень Відповідача фактично були знівельовані та проігноровані.
Також суд не врахував той факт, що я сам виховую малолітню доньку (копія свідоцтва про народження дитини у додатках) і в мене немає іншого житла.
Також я багато разів пропонував банку різні варіанти вирішення питання про погашення заборгованості: просив о пролонгації суми, пропонував майно у рахунок моїх платежів (автомобіль), але банк на зустріч не йшов, тому я вимушений був звернутися до суду.
Хоча проблеми з погашенням платежів з’явилися у мене лише у жовтні-листопаді 2009 року, а за даними УкрСиббанку я вже ”злісний боржник з самого початку 2008 року” і суд з цим погодився.
Вищенаведені факти, говорять про відсутність засад змагальності, рівності сторін, всебічності, повноти та об'єктивності при з'ясуванні обставин справи судом.
Крім того суд першої інстанції фактично не знайом зі справою яку він розглядав та/або не має певний кваліфікаційний рівень та/або знаходиться в певних кулуарних відносинах з Відповідачем. Так під час судових засідань суд почав з неправомірних дій по долученню письмових доказів до матеріалів справи з відповідними запереченнями Відповідача на позовну заяву. Не існувало також Ухвали суду про витребування інших доказів за ініціативою суду.
Подальші дії суду під час розгляду справи також свідчать про упередженість та перебування в особливих відносинах з особами, які беруть участь у справі (а саме з представником відповідача). Під час судових засідань суд першої інстанції фактично не давав змоги задавати певні питання Позивачу до Відповідача, постійно формулював за Відповідача відповідь, відповідав за нього, а при його питаннях формулював та уточнював їх . А при моєму запереченні щодо дій головуючого судді суд проігнорував це заперечення, чим порушив ст. 160 ЦПК України, згідно якої суд повинен був занести це в журнал судового засідання та винести відповідну Ухвалу, що свідчить про незаінтересованість суду у всебічному розгляді справи, що має істотне значення при її вирішенні та винесенні справедливого та неупередженого рішення.
Під час останнього судового засідання (а їх було чотири) суд звертався до мене як до відповідача, а не позивача, тим самим підтверджуючи, що суд навіть не знайом з матеріалами справи та порядком надання зустрічного позову, як це вимагає закон, та свідчить про певні кулуарні відносини з банком.
Всі вищезазначені факти прямо встановлюють певну заінтересованість суду в неправомірному рішенні, в порушенні процесуальних норм, які можуть вплинути на неупереджене рішення суду першої інстанції.
Вважаю за необхідним знов зазначити підстави за якими правочин має бути визнаним недійсним, підстави, які суд першої інстанції не застосував:
1. на підставі ч.1 ст.227 ЦК : «1. Правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.»
2. на підставі приписів п.6 ст.19 ЗУ «Про захист прав споживачів»: «Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними» (омана, агресивна підприємницька практика, несправедливі, дискримінаційні умови)
3. на підставі п.1 ст.230 ЦК України – «Якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.»
4. на підставі п.6. ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «6. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача 1) такі положення також підлягають зміні; або 2) договір може бути визнаним недійсним у цілому.»
5. на підставі п.5. ст.. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» «5. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.»
6. на підставі ч.3. ст..215 ЦК «Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).»
7. на підставі ч.1 ст.215 ЦК «1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.» Стаття 203 ЦК: «1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.»
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 8, 13, 15, 21, 110, 119-120, 123, 294, 295, 296, 297, 301, 302, 309 ЦПК України, а також ст.ст. 3, 8, 21, 22, 24, 47, 48, 99, 100 та інших статей Конституції України, ст. ст. 3, 4, 13, 192, 203, 215, 217, 229, 230, 235, 236, 524, 533, 548, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 345, 348 Господарчого Кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про національний банк України» (ст.35 та інші), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 1993 року, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Лист Національного Банку України від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», Відповідно ст.ст. 11, 15, 18, 19 до Закону України «Про захист прав споживачів», -
ПРОШУ:
1. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу на Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 листопада 2010 року по справі № 2-1285/10р головуючого судді Багбая Є.Д.
2. Скасувати Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19 листопада 2010 року по справі № 2-1285/10р головуючого судді Багбая Є.Д у повному обсязі.
3. Ухвалити нове рішення по даній справі, яким задовольнити позовні вимоги Бурцева Олександра Вячеславович: розірвати кредитний договір про надання Споживчого кредиту, а також пов'язаний з ним договір Поруки та договір Іпотеки, стягнення збитків, моральної шкоди та зобов’язання вчинити певні дії в зв’язку з обґрунтованістю позовних вимог та наявності підстав, оскільки судом першої інстанції не застосовано ряд законів та норм, які мають підлягати до застосування при визначенні правочину недійсним, виконання за яким порушує публічний порядок, створює приховані несправедливі та дискримінаційні умови, що вводять споживача фінансових послуг в оману, при виконанні якого є прояв агресивної підприємницької практики.
4. Стягнути з Відповідача понесені Позивачем судові витрати та ІТЗ у сумі 970,00 (дев’ятсот сімдесят ) гривень.
« 29 » листопада 2010 р. ______________ О.В. Бурцев
Додатки:
1. 4 екземпляри апеляційної скарги на 19 арк. для кожної із сторін;
2. Документ, що посвідчує сплату120 грн інформаційно-технічного забезпечення;
3. Документ, що стверджує сплату 850 грн держмита;
4. Копія первісної позовної заяви;
5. Копія заперечення на зустрічний позов банку від 26.04.2010р;
6. Копія заперечення та пояснення на другий зустрічний позов банку від 19.11.2010р;
7. Показання свідка Бурцевої Л.В.
8. Таблиця зрівнянь фактичних платежів-розрахунків з банком та наведених банком даних;
9. Копія рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 19.Х1.2010р.
10. Копія свідоцтва про народження дитини.
-
Полное решение судья рбещает придумать 24 ноября в среду, а в понедельник последний день сдачи апеляции. Просто сволочь.
-
Заводський районний суд міста Дніпродзержинська
51925, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
вул. Губи, 5
Позивач: Бурцев Олександр Вячеславович
(ІПН 2818504370)
51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
вул. Будівельників, будинок 27, квартира 15
Відповідач: Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк»
(ЄДРПОУ 09807750)
м. Харків, пр. Московський, 60
В особі Відділення №683 Дніпропетровської філії АКІБ «УкрСиббанк»
51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пр. Леніна, 3
Тел. (05692) 3-13-66
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Григорчук Володимир Васильович
(ІПН 2918802798)
51900, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
вул. Матросова, будинок 72, квартира 4
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача: Приватний нотаріус Дніпродзержинського міського нотаріального округу
Кир`як Світлана Анатоліївна
51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області,
вул. Сировця, 6/15
тел. (05692) 32734, 77129
На підставі п.7 статті 110 ЦПК України позови що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи подаються за їх місцезнаходженням.
ПОЗОВНА ЗАЯВА
про визнання договорів про надання споживчого кредиту, договору поруки
недійсними, стягнення збитків, моральної шкоди
та зобов’язання вчинити певні дії
08 квітня 2008 року між мною, позичальником Бурцевим Олександром В’ячеславовичем (або надалі за текстом Позичальник), та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» (надалі за текстом — Банк) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 1132787000 (далі Кредитний договір). Зазначений Договір укладений сторонами із визначенням його змісту на основі стандартної форми, запропонованої Банком для будь-яких клієнтів-фізичних осіб. На час укладання кредитного Договору, мною, Бурцевим Олександром В’ячеславовичем Банку була достовірно надана інформація про мій фінансово-майновий стан та відповідно до умов надання кредитних коштів були надані всі документи про отримання доходу у національній валюті України за шість місяців, що передували місяцю отримання кредиту.
Відповідно до пункту 1.1. Договору Банк зобов’язався надати Позичальникові однією сумою, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 30 000 (тридцять тисяч) доларів США, та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених Договором. Вказана сума дорівнює 151 500 (сто п’ятдесят одну тисячу п’ятсот) гривень за курсом Національного Банку України. Валютою кредитування та погашення кредиту, згідно Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року Банком визначено долари США.
Відповідно до Кредитного договору Позичальник зобов’язався терміном з 08 квітня 2008 року по 09 квітня 2018 року повернути кредит та сплатити проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 457 (чотириста п’ятдесят сім) доларів США згідно Графіку платежів, визначення сукупної вартості кредиту (Додаток №2 Кредитного договору). Для внесення щомісячних платежів з погашення кредиту Банком, Позичальнику було відкрито рахунок № 3739611329787.
За користування кредитними коштами, відповідно до пункту 1.3.1. Кредитного договору я, як Позичальник повинен був сплатити банку встановлену процентну ставку у розмірі 13,5 (тринадцяти з половиною) % річних.
Відповідно до пункту 1.4. Кредитного договору Банком надано кредит Позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника), а саме на поточні потреби.
У забезпечення виконання зобов’язань Позичальника за Кредитним договором № 11329787000 від 08 квітня 2008 року між Банком та мною, Бурцевим Олександром В’ячеславовичем 08 квітня 2008 року було укладено Договір іпотеки № 11329787000/1, відповідно до якого Банком прийнято заставу об’єкт нерухомості, а саме: 2-х кімнатна квартира, що складається з 1,2 – коридор; 3 – ванна кімната; 4 - вбиральня; 5 – кухня; 6,7 – житлові кімнати, загальною площею 49,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, бульвар Будівельників, будинок 27, квартира 15 та є моєю власністю на підставі Договору дарування квартири від 09 грудня 2004 року зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., що зареєстровано в реєстрі під №4295.
Договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як Світланою Анатоліївною, про що у реєстрі зроблено запис №1385 та накладено заборону відчуження заставного майна, про що в реєстрі під №1386 зроблено відповідний запис.
Додатково, у забезпечення моїх боргових обов’язків за Кредитним договором № 11329787000 від 08 квітня 2008 року між Банком та Григорчук Володимиром Васильовичем 08 квітня 2008 року укладено Договір поруки № 11329787000/2.
З метою забезпечення виконання Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року на вимогу Банку, між мною та Банком було укладено додатково Договір про надання споживчого кредиту № 11329810000/11329810001 (далі Кредитний договір 2) «щодо кредитування страхових платежів при страхуванні майна, що є предметом забезпечення зобов’язань Позичальника перед Банком за укладеними кредитними договорами, а також разом із кредитуванням страхових платежів при страхуванні здоров’я Позичальника на хвороби та від нещасних випадків». Відповідно до умов Кредитного договору 2 Банк зобов’язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (кредитні кошти) у формі кредитної лінії, що надається траншем -1 та/або траншем-2 як окремо так і у сукупності, ліміт якої є рівним 3 155 (три тисячі сто п’ятдесят п’ять) гривень, при цьому окремо ліміт по траншу -1 є рівним 1 275 (одна тисяча двісті сімдесят п’ять) гривень, а окремо ліміт по траншу-2 є рівним 1 888 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім) гривень та сплатити плату за користування кредитними коштами у порядку та на умовах зазначених у Договорі.
Відповідно до умов Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року мною у період оформлення кредиту було сплачено Банку 2 272,5 (дві тисячі двісті сімдесят дві) гривень 50 коп. комісії банку.
З метою виконання умов Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року мною 08 квітня 2008 року було укладено Договір страхування ИБ № 2077029 із рекомендованою Банком страховою компанією – Закрите акціонерне товариство «Український страховий Альянс», згідно якого мною було сплачено страховій компанії 609 (шістсот дев’ять) гривень 90 копійок та 1 849 (одна тисяча вісімсот сорок дев’ять) гривень 21 копійка. 21 квітня 2009 року на виконання умов Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року мною було укладено ще один Договір страхування ИБ № 2157398/07НС із рекомендованою Банком страховою компанією Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» попередня назва Закрите акціонерне товариство «Український страховий Альянс», згідно якого мною було сплачено страховій компанії 609 (шістсот дев’ять) гривень 90 копійок. Всього мною було сплачено зазначеній страховій компанії 3 069 (три тисячі шістдесят дев’ять) гривень 01 копійка.
Зміст позовних вимог: визнати кредитний договір № 11329787000 від 08 квітня 2008 року недійсним. Виклад обставин та наявних доказів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Мені, як громадянину України, що проживає та витрачає кошти на території України, кредити були потрібні в національній валюті України – гривні.
При зверненні до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» мені були потрібна сума грошей, яка дорівнювала 151 500 (сто п’ятдесят одна тисяча п’ятсот) гривень. Ці гроші мені були потрібні для своїх особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника), а саме на поточні потреби. Однак, при зверненні до Банку з проханням надати кредит, представники відповідача, як професійного надавача фінансових послуг, пояснили, що на такі цілі гривневі кредити не вигідні, оскільки на відміну від гривневих кредити у валюті, видаються за процентною ставкою, меншою ніж процентна ставка в гривні, а тому за умови постійної стабільності курсу національної валюти України, валютний кредит більш вигідний позивачу, ніж гривневий. Тому, я, повністю довіряючи відповідачу, вважаючи в момент укладення спірного договору, що сторони діють у повній відповідності до вимог закону, що визначення валютою платежу долара США і на користь позивача, що зростання курсу долара по відношенню до гривні за час дії кредитного договору не відбудеться, не розуміючи, що у кредитному договорі відсутня ціна валютної цінності, виражена в національній валюті, а також, що таким чином, позивач бере на себе всі валютні ризики, уклав кредитний договір приєднання внаслідок помилки стосовно суттєвих умов договору, які мають істотне значення. Однак, восени 2008 року, коли почав зростати курс долара США по відношенню до національної валюти України, я потрапив у важкий фінансовий стан, і тоді уважно ознайомився з текстом договору, чинним законодавством України, в тому числі Цивільним кодексом України, прийшов до висновку, що Кредитний договір укладений з порушенням вимог закону в наступних частинах: у частині обігу готівкової валюти на території України; відсутня ціна валютної цінності (доларів США).
Правовим обґрунтуванням вищезазначених обставин є наступні норми закону: Цивільним законодавством України регулюються немайнові та майнові (цивільні відносини) між фізичними та юридичними особами. Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків згідно з пунктом 2 статті 11 Цивільного Кодексу України є договори та інші правочини. Таким чином правовідносини, які склалися між мною, фізичною особою, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» , а саме укладання кредитного договору, відносяться до цивільних, та регулюються цивільним законодавством. Згідно зі п.п.1,2 статті 4, основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України.
За приписами статті 1054 Цивільного Кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Стаття 627 Цивільного Кодексу України передбачає, що умови договору повинні бути визначені з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Згідно зі статтею 192 Цивільного Кодексу України про гроші (грошові кошти) законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня. А іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Цивільний Кодекс України розрізняє 1) валюту зобов’язання та 2) валюту виконання зобов’язання.
Щодо невідповідності валюти зобов’язання:
Цивільним Кодексом України, статтею 524 передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Також сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Хочу акцентувати увагу, що це імперативна правова норма з визначеною диспозицією, тобто яка закріплює однозначне правило поведінки, тобто учасники певних відносин можуть діяти тільки так, як вказано у нормі права, і їм не надається можливостей для вибору іншої поведінки. А за повнотою викладення правова норма є прямою, оскільки в одній статті вміщено всі обов'язкові елементи певної норми без відсилки до інших нормативних актів.
Тобто Цивільний Кодекс України встановив, що пряме прийняття іноземної валюти за валюту боргу прямо заборонено, а тільки дозволена прив’язка до іноземної валюти.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно із пунктом в), частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, в тому числі, операції щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
Тобто маємо протиріччя двох нормативно-правових актів, з одного боку Цивільний Кодекс України забороняє надання кредитів в іноземній валюті, оскільки зобов’язання має бути виражене в гривнях, а дозволяє тільки зробити прив’язку зобов’язання до іноземної валюти, з другого Декрет з валютного регулювання і контролю дозволяє видачу кредитів в іноземній валюті при наявності індивідуальної ліцензії, тобто валюту зобов’язання дозволяє визначати в іноземній валюті.
Але згідно пунктами 1,2 статті 4 Цивільного Кодексу України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основними актами цивільного законодавства України є Цивільний Кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного Кодексу України. Згідно, пунктом 4 статті 8 Цивільного процесуального Кодексу України у разі невідповідності правового акту закону України суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу. Отже відповідно до конкуренції норм права повинен застосовуватися Цивільний Кодекс України, а Декрет вживанню не підлягає як такий, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.
Також про те, що Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» не мав права надавати мені кредит в іноземній валюті для розрахунків кредитними коштами з резидентами України свідчить наступне. Згідно до пунктом 2 статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993 року, уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи.
Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» було відомо, що кредитні кошти були мною отримані для своїх особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника), а саме на поточні потреби, тобто ці кредитні кошти я повинен був використати для розрахунку з іншими резидентами України. Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (надалі – «Декрет») № 15-93 від 1993р., національна валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, якщо інше не передбачене цим Декретом. Згідно із пунктом г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують, операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Такої індивідуальної ліцензії для використання доларів США як засобу платежу за квартиру в мене не було. Отримання позики в іноземній валюті та проведення розрахунків між резидентами України кредитними коштами – юридичні дії пов’язані між собою, бо згідно частини 2 статті 345, статті 348 Господарського Кодексу України та частиною 3 статті 1056 Цивільного Кодексу України мета, за якою надається кредит, є суттєвою, тобто обов’язковою, умовою кредитного договору. З цим погоджується Національний Банк України в своєму листі від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», в якому сказано, що «…відповідно до статті 348 Господарського Кодексу України банк зобов'язаний здійснювати контроль за виконанням умов кредитного договору, цільовим використанням, своєчасним і повним погашенням позички в порядку, встановленому законодавством. Цільове використання кредиту є одним із принципів банківського кредитування…».
Тобто видача Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» – агентом валютного контролю – кредиту в іноземній валюті резиденту України, який не має індивідуальної ліцензії для розрахунків цією валютою з іншим резидентом України є порушенням банком своїх обов’язків агента валютного контролю, тобто порушенням згаданого вище пункту 2 статті 13 Декрету, за що статтею 16 частиною 2 абзацом 4 того ж Декрету передбачена відповідальність у вигляді позбавлення Генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штрафом у розмірі, що встановлюється Національним банком України.
Право здійснювати кредитні операції (надавати кредитні кошти позичальникам) в іноземній валюті на валютному ринку України відповідно до отриманої генеральної ліцензії виданої Національним Банком України носить загальний характер і не може поширюватися на випадки, коли вказані вище операції суперечать діючому законодавству, зокрема – статтею 524 Цивільного Кодексу України та Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» № 15-93 від 1993р та, право банку розміщувати валютні кошти на валютному ринку України не звільняє його від обов’язків агента валютного контролю, передбаченого пунктом 2 статті 13 Декрету. Навпаки, застосування цього права всупереч вказаним обов’язкам та всупереч статті 524 Цивільного Кодексу України – це зловживання правом, яке не допускається відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного Кодексу України.
Щодо невідповідності валюти виконання зобов’язання:
Щодо валюти виконання грошового зобов’язання , то згідно статті 533 Цивільного Кодексу України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях, якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Тобто ця імперативна правова норма вказує, що зобов’язання має бути виконане у гривнях. Друга частина цієї правової норми є бланкетною, бо має відсилку до інших нормативно-правових актів, які мають силу закону, і уточнюють випадки, порядок та умови використання іноземної валюти як засобу платежу за зобов'язаннями.
Згідно із статтею 192 Цивільного Кодексу України законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України – гривня.
За приписами статті 35 Закону України «Про Національний банк України» гривня (банкноти і монети) як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів. Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.
Також стаття 3 Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня як грошова одиниця України (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів.
Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», який має силу закону, передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно із пунктом г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальної ліцензії потребують операції щодо використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, використання іноземної валюти як засобу платежу можливо при дотриманні суб’єктами господарських відносин та фізичними особами імперативних вимог законодавства щодо одержання відповідної індивідуальної ліцензії. Одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами ліцензії.
Але при виконанні своїх зобов'язань по Кредитному договору у встановленому законодавством порядку необхідні на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави відповідно до пункту г) частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» індивідуальні ліцензії отримані ні мною, ні банком не були.
Таким чином, Банк скористався (зловжив) моєю юридичною непоінформованістю, як позичальника, при укладанні Кредитного договору, який за своїм змістом суперечить чинному законодавству, і який є договором приєднання згідно приписів пункту 1 статті 634 Цивільного Кодексу України, оскільки умови договору встановлені однією із сторін (Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк») у стандартній формі, які були укладені шляхом приєднання другої сторони (мене, як позичальника) до запропонованого договору в цілому і я не міг запропонувати свої умови.
Також Банк не проінформував мене, як того вимагає закон, у письмовій формі під час процесу укладення Кредитного договору про можливі ризики в разі можливої різкої зміни валютного курсу (що підтверджується відсутністю у Банку копії письмового звернення до мене із зазначеною інформацією та відсутністю доказів що підтверджують моє ознайомлення з нею). Банк не міг не знати, що різка зміна валютного курсу є не на користь мене як позичальника і зробить неможливим виконання Кредитного договору, але всупереч вимогам закону письмово не повідомив мене про можливість такого ризику, що може вважатися, як свідоме шахрайство з метою отримати надприбутків. Крім того, мною перед укладенням Кредитного договору було надано Банку достовірну й вичерпну інформацію про свої доходи за останні шість місяців, яка свідчила, що всі доходи я отримую в національній валюті України. Також в договорі сторони не зазначали, хто несе ризик та наслідки зміни курсу іноземної валюти кредиту до гривні.
Практика врегулювання аналогічних ситуацій виходить з того, що ризик негативних наслідків істотної зміни обставин, з яких виходили сторони при укладенні договору, має брати на себе та зі сторін договору, яка могла краще оцінити ризик їх настання. Так, у договорі між споживачем і суб'єктом господарювання такою стороною вважається останній, оскільки саме в нього є досвід роботи у певній сфері, він залучає до неї професіоналів, має більший доступ до інформації, що характеризує тенденції розвитку відносин у сфері його господарської діяльності. В кожному банку існує структура, яка відповідає за управління ризиками і основними задачами якої є ідентифікація, вимір, оцінка, контроль, моніторинг та аналіз банківських ризиків, в тому числі валютних, визначення причин їх виникнення та надання пропозицій щодо їх мінімізації; удосконалення існуючих методів управління ризиків з урахуванням законодавчих та нормативних актів, зовнішніх і внутрішніх факторів впливу на діяльність банку.
Згідно статті 230 Цивільного Кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного Кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо б позичальник знав, що валютні ризики несе він і що договори не відповідають діючому законодавству, то не укладав би цієї угоди, або уклав би на інших умовах і у гривні.
Також відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п’ятого, шостого статті 203 Цивільного Кодексу України є підставою для недійсності правочину (стаття 215 Цивільного Кодексу України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. При цьому, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставами для недійсності Кредитного договору визначено їх укладення в валюті, відмінній від гривні України, та використання іноземної валюти за спірним кредитним договором як засобу платежу, що суперечить вимогам законодавства. Відповідно до статті 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди:
Згідно пункту 2 статті 230 Цивільного Кодексу України про правові наслідки вчинення правочину під впливом обману сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв’язку з вчиненням цього правочину.
За приписами пункту 2 статті 216 Цивільного Кодексу України якщо у зв’язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Винною стороною в недійсності правочину є Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк», оскільки умови договору були встановлені Банком у стандартній формі для будь-яких клієнтів-фізичних осіб і не передбачували урахування яких-небудь пропозицій з боку позичальника. Тобто банком власноруч були закладені невідповідності діючому законодавству України умови у Кредитний договір, який є договором приєднання.
За період з моменту укладання Кредитного договору та до настання фінансової кризи і різкого зростання курсу долара США, тобто за період квітня 2008 року по березень 2010р, мною було виплачено згідно з графіком платежів суму, яка дорівнює близько 12 556,76 (дванадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят шість) доларів США 76 центів (еквівалент в гривні 87 998 (вісімдесят сім тисяч дев’ятсот дев’яносто вісім) гривень) по відсоткам та тілу кредиту за курсом, який був на момент укладання Кредитного договору та змінювався у зв’язку із фінансовою кризою та 1777,66 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) гривень 66 копійок у вигляді пені. Долари США я купував по комерційному курсу в Банку. На день укладання Кредитного договору курс іноземний валюти становив 1 USD = 5,05 грн. (http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1.htm).
Стрімке зростання курсу долара США почалося з листопада 2008 року. Курс долара США досягав в комерційних банках до 10, а деякий невеликий період навіть більше 10 грн. за 1 долар США, і я був вимушений купувати за цім комерційним курсом долари США на використання їх як засобу платежу по кредиту.
На сьогоднішній день курс іноземний валюти становить 1 USD = 7,93 грн. (http://www.bank.gov.ua/kurs/last_kurs1.htm). Оскільки я отримую прибутки в гривні, то з підвищенням курсу іноземної валюти, сума боргу значно зросла по Кредитному договору з 5,05 х $ 30 000,00 = 151 500 грн. до 7,93х $ 30 000 = 237 900 грн. Тобто у зв’язку із вчиненням недійсного правочину мені завдано збитків по Кредитному договору на значну суму.
Також в зв’язку з укладенням Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року я був вимушений понести додаткові витрати у вигляді комісій Банку на загальну суму 2 272,5 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень, 50 коп.
Окрім цього у зв’язку із укладенням Кредитного договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року т я вимушений був понести додаткові витрати, з рекомендованою Банком страховою компанією – Закритому акціонерному товаристві «Український страховий Альянс» у подальшому Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна». Відповідно до Договорів страхування від 08 квітня 2008 року АИ № 2077029 а від 21 квітня 2009 року № ИБ 2157389/07 НС мною було виплачено 3 069 (три тисячі шістдесят дев’ять) гривень 01 копійка.
Використовуючи своє право закріплене приписами пунктом 2 статті 216 Цивільного Кодексу України, я прошу суд стягнути з відповідача на відшкодування завданих мені збитків по Кредитному договору: (3 069,01 гривень страхових внесків + 2 272,5 гривень комісійних витрат = 5 341,51 гривні) 5341,51 (п’ять тисяч триста сорок одна) гривень 51 копійок. Також були послуги нотаріуса, експерта та держмита (1200грн+300 грн+203,33грн)на загальну суму 1703,33 грн (одна тисяча сімсот три грн., 33 коп). З урахуванням пункту 2 статті 230 Цивільного Кодексу України про правові наслідки вчинення правочину під впливом обману сторона, яка застосувала обман, зобов’язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі, що завдані у зв’язку з вчиненням недійсного правочину. Тобто, сума до відшкодування повинна дорівнювати 14089,68 (чотирнадцять тисяч вісімдесят дев’ять) гривень 68 копійок.
Також у зв’язку із вчиненням недійсного правочину мені завдано моральної шкоди, яка полягає в наступному. Я є законослухняним громадянином України і виконуючи умови Кредитного договору, вважав, що дію у повній відповідності до вимог закону. Але вивчивши законодавство України я усвідомив, що втягнутий з вини Банку в незаконні валютні операції, за які в нашій країни сурова відповідальність.
Відповідальність за здійснення валютних операцій без одержання ліцензій у випадках, передбачених законодавством, визначається статтею 202 Кримінального Кодексу України «Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю», відповідно до якої здійснення без одержання ліцензії видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законодавства, або здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування, якщо це було пов’язано з одержанням доходу у великих розмірах, - карається штрафом від ста до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян чи виправними роботами на термін до двох років, чи обмеженням волі на той же термін.
Склади адміністративних проступків містяться, зокрема, в статті 155 «Порушення порядку проведення розрахунків», статті 162 «Порушення правил про валютні операції», статті 164 «Порушення законодавства з фінансових питань» Кодексу про адміністративні правопорушення України. Окремо законодавством визначаються підстави для застосування заходів фінансової відповідальності, що є окремим видом юридичної відповідальності.
Так, до резидентів і нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі заходи відповідальності (фінансові санкції), а саме за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензій Національного банку України, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України — штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій.
Державна податкова адміністрація України в своїх листах від 07.03.2001 р. №1099/6/22-2315 та від 02.07.2001 р. №4394/6/2316 повідомила аргументовану позицію стосовно відповідальності, яка, відповідно до статті вищеназваного Декрету, застосовується до кожної сторони операції з валютними цінностями, яка вимагає ліцензії Національного Банку України і здійснюється без її отримання виходячи з того, що нормами цієї статті застосування санкцій не ставиться у залежність від причин відсутності у вказаних учасників індивідуальних ліцензій.
Коли я звернувся в банк до приведення договору до чинного законодавства, там мені повідомили, що валютні кредити законні і виконання за зобов’язанням в іноземній валюті теж законно та сказали, щоб я і далі здійснював платежі в доларах, а якщо я не здійснюватиму платежі, то мені будуть нараховуватися штрафи, а потім банк, згідно умов договору, реалізує заставне майно, щоб погасити всю заборгованість по кредитам.
Таким чином, я відчув абсолютну безпомічність перед ситуацією, що склалася, з однієї сторони я постійно наляканий можливістю втрати власності заставне майно, як предмета застави по Кредитному договору, з другої, я постійно наляканий можливістю позбавлення свободи та додатковими фінансовими санкціями з боку державних органів за незаконні валютні операції, вина за які цілком покладається на Банк, який усвідомлював, що порушує законодавчі акти, якими повинен керуватися в своїй діяльності. І я як законослухняний громадянин, не міг порушувати закони України і звернувся до суду.
В зв’язку з недійсністю Кредитного договору у мене та у моєї жінки зірвалися життєві плани, я змушений нервуватися, уся ця ситуація є для мене та для моєї сім'ї стресовою. Порушення моїх прав та охоронюваних законом інтересів призвело до душевних переживань, які у розумінні статті 23 Цивільного Кодексу України є завданою мені моральною шкодою. Зокрема, у спірному договорі були порушені важливі питання, які безпосередньо впливають на фінансовий стан моєї родини, тому я весь час дії договору з вини Банку фактично змушений був переживати та відчувати приниження. Внаслідок порушення норм діючого законодавства Банком, відбулося фактичне зниження життєвого рівня моєї родини та порушено гарантоване у статтею 48 Конституції України право кожного на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Своєчасно сплачуючи кредит Банку за рахунок нових позичок в знайомих та родичів, я та моя дружина не в змозі сплачувати вартість ліків та повноцінного харчування, а також своєчасно сплачувати комунальні послуги. Негативні наслідки неповноцінного харчування та постійної нервової обстановки в родині відобразилися на нашому здоров'ї.
Не маючи можливості сплачувати послуги адвоката, я змушений був вивчати норми законодавства для захисту у суді, якими повинен керуватися Банк в своєї роботі. Доказом цьому є ця позовна заява та той факт, що я буду представляти мої інтереси на суді сам, не користуючись послугами адвокатів.
Причинену мені таким чином моральну шкоду відшкодувати адекватно та повністю у матеріальній формі неможливо, але суму, яка б могла частково загладити мої моральні страждання, я оцінюю у 10 000 (десять тисяч) гривень.
Про правові наслідки недійсності правочину:
Відповідно до приписів частини 2 статті 548 Цивільного Кодексу України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Згідно пункту 1 статті 230 Цивільного Кодексу України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
По Кредитному договору мною було повернуто банку 12 556 долари США 76 центи – еквівалент 87 998 гривень та пеня у сумі 1777,66 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) гривень 66 копійок сума кредиту - (87 998 грн.+1777,66 грн. = 89775,66 гривень) повернуто Банку. Тобто остача боргу дорівнює (151 500 грн. - 89 775,66 грн.= 61 724,34 грн.) 61724,34 (шістдесят одна тисяча сімсот двадцять чотири) гривні 34 копійки.
Тобто я ще повинен повернути Акціонерному комерційному інноваційному банку «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» суму в 61 724 (шістдесят одна тисяча свмсот двадцять чотири) гривні 34 копійки. Оскільки в зв’язку з фінансовою кризою, яка відобразилася на погіршенні фінансового стану українців, та відсутності кредитування, відбулося значне знецінення нерухомості, більш ніж у 50 відсотків, квартиру, яка виступає заставою і в якій я проживаю зі своєю дружиною та дитиною, буде дуже важко реалізувати і навіть реалізувавши її, я не зможу закрити всю суму отриманих коштів за Кредитним договором. Окрім цього я зі своєю родиною остануся без житла, а це є порушенням Конституції України щодо права кожної людини на житло.
Відповідно до статті 217 Цивільного Процесуального Кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Виходячи з викладеного прошу суд надати розстрочку виплати залишку грошових коштів, отриманих по Кредитному договору на 35 місяців, щоб щомісячний платіж дорівнював 1 763,55 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень 55 копійок.
Між сторонами склались правовідносини, на які поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки у відповідності до Преамбули Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності (в нашому випадку фінансових послуг, надавачем яких є фінансова установа Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк»), встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, тому в разі виникнення спору, на кредитні договори між банками та фізичними особами поширюється дія цього закону. Тому прошу звільнити мене від сплати Судового збору у відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 15, 21, 110, 119-120, 123 ЦПК України, Конституцією України, ст. ст. 3, 4, 13, 203, 215, 236, 524, 548 Цивільного кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про національний банк України», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», -
ПРОШУ ПОВАЖНИЙ СУД:
1. Прийняти позовну заяву до свого розгляду відповідно до статі 110 Цивільного кодексу України та Постанови N 5 від 12.04.96 Пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ: «Відповідно до Закону «Про захист прав споживачів» споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження Відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання Договору. Жоден із цих Судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого Суду з мотивів непідсудності.
2. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про надання споживчого кредиту № 11329787000 від 08 квітня 2008 року, укладений між Позичальником Бурцевим Олександром Вячеславовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
3. Визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту № 11329787000/2 від 08 квітня 2008 року, укладений між Позичальником Бурцевим Олександром В’ячеславовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
4. Визнати недійсним з моменту укладення Договір іпотеки № 11329787000/1 від 08 квітня 2008 року, укладений між Бурцевим Олександром В’ячеславовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
5. Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як Світлану Анатоліївну виключити з реєстру заставного майна що знаходиться іпотеці нерухоме майно, а саме: 2-х кімнатна квартира, що складається з 1,2 – коридор; 3 – ванна кімната; 4 - вбиральня; 5 – кухня; 6,7 – житлові кімнати, загальною площею 49,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, бульвар Будівельників, будинок 27, квартира 15 та є моєю власністю на підставі Договору дарування квартири від 09 грудня 2004 року зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., що зареєстровано в реєстрі під №4295.
6. Визнати недійсним з моменту укладення Договір поруки № 11329787000/2 від 08 квітня 2008 року, укладений між Григорчук Володимиром Васильовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
7. Зобов’язати Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» прийняти у Позивача Бурцева Олександра В’ячеславовича суму у розмірі 61 724 (шістдесят одна тисяча сімсот двадцять чотири) гривні 34 копійки з розстрочкою платежів на 35 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 763,55 (одна тисяча сімсот шістдесят три) гривень 55 копійок.
8. У відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнити Бурцева Олександра В’ячеславовича від сплати Судового збору.
9. Судові витрати покласти на Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» .
10. Згідно до пункту 2 статті 230 Цивільного Кодексу України про правові наслідки вчинення правочину під впливом обману стягнути з Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» на користь Позивача Бурцева Олександра В’ячеславовича на відшкодування збитків у зв’язку із вчиненням недійсного правочину 14 089,68 (чотирнадцять тисяч вісімдесят дев’ять ) гривні 68 копійки.
11. На відшкодування моральної шкоди згідно пунктом 2 статті 216 Цивільного Кодексу України стягнути з Відповідача у зв’язку із вчиненням недійсного правочину 10 000 (десять тисяч) гривень.
12. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання у поряду забезпечення позову витребувати у Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк», ксерокопію індивідуальної та генеральної ліценції на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
13. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання у поряду забезпечення позову витребувати у Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» , надані Бурцевим Олександром В’ячеславовичем при отримані кредитних коштів довідки про отримання доходу у національній валюті України за останні шість місяців.
14. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання у порядку забезпечення позову витребувати у Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» довідку про наявність заборгованості Позивача Бурцева Олександра В’ячеславовича перед Відповідачем за Договором про надання споживчого кредиту № 11329787000 від 08 квітня 2008 року.
15. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання у порядку забезпечення позову витребувати у Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» довідку про виплати зроблені Бурцевим Олександром В’ячеславовичем з погашення кредиту, штрафних виплат та пені за Кредитним договором № 11329787000 від 08 квітня 2008 року.
Перелік документів, що додаються до позовної заяви:
- Копія паспорту Бурцева О.В.
- Копія Довідки ІПН Бурцева О.В.
- Копія Свідоцтва про народження.
- Копія Договору про надання споживчого кредиту № 11329787000.
- Копія Договору Іпотеки.
- Копія Договору про надання споживчого кредиту № 11329787000/11329787001.
- Копія Договору поруки № 11329787000/2.
- Копія Тарифів.
- Копія Договору страхування.
- Копія договору страхування.
- Копія Заяви.
- Копія Договору дарування квартири.
- Копія Довідки про реєстрацію права власності.
- Копія Висновку експерта.
- Копія Технічного паспорту.
- Копії Квитанцій.
- Витяг з мережі Інтернет.
- Копія позову з додатками для відповідача та третьої особи.
- Копія Квитанції про сплату витрат на ІТЗ.
О.В. Бурцев
«08» квітня 2010 року
Додаток до моєї позовної заяви після отримання мною зустрічного позову банку:
В Дніпровський Районний Суд
м.Дніпродзержинська
судді Багбай Є.Д.
23.08.2010р.
Додаток на 8 сторінках.
Бурцева О.В.
Б-р. Будівельників, буд.27, кв.15
м. Дніпродзержинськ
справа № 2-1285/2010 .
ДОДАТОК ДО ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ
від 26.04.2010р.
Я заперечую проти зустрічного позову ”УкрСіббанку” до мене, тому що задоволення зустрічного позову не може виключити повністю або частково задоволення первісного позову, а саме визнання недійсним кредитного договору, який суперечить діючому законодавству, оскільки вважаю, що зустрічний позов є безпідставним та необґрунтованим, посилаючись не те, що 8 квітня 2008 року між Позивачем та Відповідачем було укладено кредитний договір, текст якого складений Відповідачем, містить положення, які значно погіршили положення Позивача (мене), як споживача за споживчим кредитом по відношенню до умов, встановлених діючим законодавством України, а саме:
Відповідач, надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 Цивільного кодексу України, ст.3 Декрету Кабінету України ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, статті 3 Закону України ”Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст. 6,7 Постанови Національного банку України №200 від 30.05.2007р, ”Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, тому вважаю, що використання Відповідачем долара США ,як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною (такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду мене, як Позичальника), що значно погіршує становище мене - Позивача, як споживача порівняно з Відповідачем-банком (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, вимагати визнання в цілому кредитний договір н е д і й с н и м.
Статтею 55 Закону України ”Про Банки і банківську діяльність” сказано, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.
У відповідності зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, у зв’язку з чим грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті України. Дане положення в цілому кореспондується з ч.1 ст.192 ЦК України, відповідно якої законним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України.
Відповідно до ч.1 ст.524 ЦК України, зобов’язання повинно бути виражене у грошовій одиниці України – гривні. Згідно ч.2 ст.524 ЦК України, сторони за договором можуть визначити грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч.2 ст. 198 ГК України, виконання грошових зобов’язань, грошові зобов’язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті в г р и в н я х. Згідно цієї ж статті грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до Закону.
Відповідно до ст.3 Закону України ”Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України.
Згідно Декрету КМУ ”Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, який установлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функцій банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов’язки суб’єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства, а саме п.1 ст.3, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
У відповідності з підпунктами ”а”, ”в”, та ”е” підпункту 6.1 та підпунктів 6.2, ”Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України” від 30 травня 2007р №200, фізичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:
- сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;
- сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;
- оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита і податків.
Згідно підпункту 6.3 пункту 6 зазначених Правил фізичні особи, а також юридичні особи – резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав, дозволів на в’їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.
Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти – суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належить (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні) у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.
Таким чином використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України. А такої ліцензії у «УкрСіббанку» немає.
Відповідно до п.1.ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»,Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Згідно п.2 та п.3 статті 5 зазначеного Декрету генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання, а саме на здійснення операцій, пов’язаних з торгівлею іноземною валютою, з правом відкривати на території України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами – резидентами.
Підпунктами (В), (Г) пункту 4 с.5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу потребує отримання індивідуальної ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно п.5 ст.5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
На первісному розгляді судової справи Відповідачем (банком) не було надано доказів, щоб підтверджували отримання останнім відповідної індивідуальної ліцензії для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті та використання іноземної валюти на території України як засобу платежу.
Таким чином, можна зробити висновок, що при наданні Відповідачем (банком) та отриманні Позивачем (мною) кредиту у доларах США, а також здійснення Позивачем платежів по погашенню кредиту та сплати відсотків (пені та штрафів тощо) за користування кредитом у доларах США були порушені наступні норми закону:
Статтю 99 Конституції України, згідно якої грошовою одиницею України є гривня; статтю 524 Цивільного кодексу України, яка визначає, що зобов’язання повинно бути визначене в грошовій одиниці України - гривні; статтю 3 Закону України №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», яка визначає, що гривня, як грошова одиниця (національна валюта) є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається усіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України; статті 6,7 Постанови Національного Банку України №200 від 30.05.2007р ”Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України”, які чітко встановлюють випадки використання фізичними та юридичними особами (резидентами України) іноземної валюти, як засобу платежу, у розрахунках на території України та статтю 3 Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка встановлює, що валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов’язань, якщо інше не передбачено валютним законодавством України.
Згідно ст.3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних прав та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
Отже подальше виконання кредитного договору на умовах, що діють на даний час є порушенням одного із принципів цивільно-правових відносин, які закріплені у ст.3 ЦК України – принципу справедливості. Умови кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду Позивача (мене), споживача кредитних послуг.
Несправедливими є, зокрема, умови кредитного договору в частині надання кредиту в доларах США, що передбачає згідно умов кредитного договору погашення кредиту, та сплати відсотків (пені, штрафів) за користування кредитом у доларах США, що є способом зловживання правом, коли всі ризики знецінення національної валюти України шляхом порушення вимог закону, Відповідач (банк) перекладає, як суб’єкт підприємницької (господарської) діяльності виключно на Позивача – позичальника за кредитним договором та споживача кредитних послуг, що є грубим порушенням частини 3 статті 13 Цивільного Кодексу України. Таким чином, використання Відповідачем (банком) долара США, як предмету кредитування за споживчим кредитом, є внесенням в кредитний договір пункту, що з н а ч н о погіршує становище Позивача (мене), як споживача порівняно з Відповідачем (надавачем фінансових послуг) в разі настання певних подій, що дає право для Позивача (мене) відповідно до пункту 2 статті 18 Закону України ”Про захист прав споживачів”, за своїм вибором вимагати визнання в цілому кредитний договір недійсним.
Також прошу поважний Суд врахувати мої дії по відношенню до банка і навпаки, дії банка по відношенню до мене.
Мої дії стосовно виконання кредитного договору:
При всьому своєму скрутному становищі – я сумлінно виконував свої зобов’язання по кредитному договору, а саме:
1) сплачував ануїтетні платежі банку до 8-го числа кожного місяця (як правило з 2-го по 5-те число, - це можна побачити на квитанціях банка.(квитанціїї є в додатках до основної моєї заяви);
2) моєю метою було прагнення достроково виплатити цей кредит, тому я завжди сплачував забагато більші суми, ніж 457$ за місяць, навіть тоді, коли курс стрімко зростав; за 1,5 року я сплатив як за 3 роки (таблиця розрахунків додається);
3) як мені не було тяжко, коли я втратив роботу, але й усі комунальні платежі я теж сумлінно платив і боргів не маю (довідки о відсутності заборгованості додаю);
4) коли в мене настала перша прострочена заборгованість і я три місяці не зміг платити банку за новим курсом, я продав своє майно і 19листопада 2009 року заплатив банку відразу за вересень, жовтень, листопад 2009р. суму 1348,78$ (10946-96 грн), також при цьому заплативши і всі пені та штрафи за прострочені платежі; 2009 рік я закрив платежами повністю, без боргів, заплативши по графіку банку 08.12.2009р. 457 $. Після всіх платежів,станом на 07.04.2010р. банк виставляв мені борг у 1000 $, з урахуванням усіх пень, прострочок і штрафів.
5) я неодноразово (3 рази) просив банк пролонгувати договір до 10 років таким чином, щоб мій місячний платіж був не більше 300$, але банк мені постійно відмовляв (копію моєї заяви додаю);
6) після останніх моїх платежів у квітні 2010р.,коли я отримав травму спини і не зміг більше працювати (копія запису лікаря м/л № 7 додається), я запропонував банку автомобіль моїх батьків з метою вчасного погашення боргів перед АКІБ «УкрСиббанком» (з 18.12.2009р.-найменування АКІБ змінено на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк». Новий Договір між банком і мною НЕ підписано.) Банк мою пропозицію відхилив.
7) Таким чином, я робив все для забезпечення кредитного договору і вчасного повернення коштів «УкрСиббанку»,незважаючи на всі перепони, світову кризу і постійне збільшення курсу долару,навіть тоді, коли Держава допомагала Банкам на підтримку своєї валюти; я пільговим курсом долару не користувався.
Дії банка стосовно виконання кредитного договору:
1) При підписанні кредитного договору мені казали, що курс долара США стабільний і якщо курс почне зростати, то я буду усе рівно платити за зазначеним у моєму договорі курсом 5,05 грн/1$, також я зможу у любу мить перейти на гривневий кредит. Однак усе було інакше: мені відмовили перейти на гривневий кредит на умовах справедливості, добросовісності та розумності, була надана пропозиція перейти на гривневий кредит під 30% річних та за курсом 1$=10грн (таким чином мій щомісячний платіж був би нереально великим = 10.000 грн замість 2307,85 грн за курсом 5,05 на умовах 13,5%, як у моєму договорі);
2) Відмова провести пролонгацію кредиту на 3 роки (до 10 років) таким чином, щоб щомісячний платіж був близько 300$. Хоча Держава і НБУ надали усю необхідну поміч банкам стосовно пролонгації кредитів клієнтам банків (копію заяви додаю);
3) Невчасне проведення моїх переплат та поточних платежів. (додаю таблицю-зрівняння фактичних моїх платежів та даних банка по моїм платежам і рас печатки банку);
4) У зв’язку з неможливістю платити такі суми грошей - мною був запропонован банку автомобіль, але банк відмовився його взяти на погашення частини боргу (телефонна розмова з начальником департаменту з стягнення боргів – (056) 736-12-72 та робітниками кредитного відділу з м.Дніпропетровська, вул. Челюскіна, 3 – ”Центральне обласне відділення” – за номером (056)770-74-74, (067)216-70-53, (067)631-74-31- Світлана Валентинівна та Єлена Миколаївна);
5) Усі свої платежі я вносив завчасно у тому ж відділенні, де брав кредит. Але, на слідуючий місяць мені нараховували пеню і штрафи, які мене змушували сплачувати, в мотивації банку було сказано, що мої платежі не пройшли за минулий місяць (квитанції додаю);
6) Роздруковані заборгованості банк надавав мені без штампу банку, Ф.І.О та підпису менеджера, який робив це, мікроскопічним шрифтом, не даючи пояснень на зайві суми. На моє неодноразове прохання дати мені офіційний документ по залишку по тілу кредиту мені відмовляли, казали, що ця довідка буде коштувати для мене 150$, при цьому це казали усі 3 менеджера, які вели мій кредитний договір за 1,5 року.
З усього цього видно, що я робив все від мене залежне для виконання своїх обов’язків по підписаному кредитному договору, а також при настанні скрутного становища намагався знайти різні шляхи до мирного, досудового спору з прийняття спільного, взаємовигідного рішення.
А «УкрСиббанк» увесь час не йде на компромісні рішення, надає недостовірну (фальсифіковану інформацію), навіть у своєму зустрічному позові (таблиця моїх платежів, де суми і дати не співпадають з реальними; кількість письмових попереджень і дати їх надсилання мені підтверджуються чеком, який банк додав до суду від 19.04.2010р, де відправник – підприємство, а отримувач – не вказано, але вони відсилали 26.07.2010р, а я отримав 31.07.10р., про що свідчить їх же справжнє поштове повідомлення мені і мій підпис в отриманні).
23.08.2010р Бурцев О.В.
Дніпровській районний суд
Судді Багбай Є.Д.
Свідка Бурцевой Л.В.
м.Дніпродзержинськ
вул..Димитрова 20-12
13.09.2010р. Показання свідка Бурцевої Л.В) . (на 4 листах)
до позовноЇ заяви Бурцева О.В. від 26.04.2010р.
про визнання договору про надання споживчого кредиту
недійсним, стягнення збитків, моральної шкоди.
Я, Бурцева Людмила Василівна,1955р.народження, проживаю за адресою: м.Дніпродзержинськ, вул.Димитрова, б. 20,кв.12, мати позивача Бурцева Олександра Вячеславовича, працювала вчителем у школі, з квітня 2010р.-пенсіонер.
Відповідно до положень пункту 1 ст.50 і ст..63 ЦПК України «Свідком може бути кожна особа, якій відомі будь-які обставини, що стосуються справи…Показання свідка – це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи…»
Я хочу дати правдиві показання щодо відомих мені обставин справи.
Мій син 08.04.2008р. взяв споживчий кредит в АКІБ «УкрСиббанк» на 10 років під 13,5 % річних. (З 18.ХII.2009р. назва банку змінилася на АТ «УСБ»). Згідно Договору № 11329787000 застосовувалася ануїтетна схема погашення платежів, тобто треба було платити по 457$ щомісяця 8-го числа. Я стверджую, що в період з квітня 2008р. по березень 2010р. ми з сином Бурцевим О.В. робили щомісячні платежі по кредиту, більшу частину яких проплачували раніше обговореного строку, перераховуючи гроші на офсет (з дозволу «УкрСиббанку»), щоб якнайшвидше виплатити кредит, роблячи по 2-3 щомісячних платежі за раз. Це підтверджується банківськими квитанціями наших платежів (копії платежів додаються на сторінках 71-126 Позовної заяви).
За 1 рік і 10 місяців нами було виплачено як за 3 роки по кредиту АКІБ «УкрСиббанку», - ми хотіли як скоріше погасити кредит і я, як мати разом з батьком мого сина допомагали теж, усім, чим могли.
Тільки, коли настали важкі часи: всесвітня криза, курс долару виріс вдвічі, син і я втратили роботу, син важко травмував спину і досі хворіє (копія виписки лікаря з амбулаторної карти додається ), коли троє дорослих і неповнолітня дитина жили на одну пенсію мого чоловіка,тільки тоді, у вересні і жовтні 2009р. ми не змогли вчасно заплатити «УкрСиббанку», попередивши їх про це особисто, але вже 19.ХI.2009р. ми заплатили всю суму за 9,10 і 11 місяці 2009р.,разом з відсотками, штрафами і пенями = 1348,78 $ ( або 10946-96 грн), тим самим погасивши всі борги, станом на 07.ХII.2009р., а вже 08.Х11. 2009р.ми заплатили банку 457 $ (копії квитанцій додаються на стор. 115-116 Позовної заяви), вийшовши таким чином в свій графік. Гроші ми отримали від продажу особистих речей та побутової тезніки, перш за все погасивши борги перед банком і поточні комунальні платежі по квартирі (боргів по комунальним платежам квартири немає, довідка з ЖЕК «Крона» додається).
Але АТ «УкрСиббанк» в своїй довідці-розрахунку заборгованості по кредиту від 19.07.2010р. чомусь дає поважному Суду завідомо неправдиві свідчення. І я це можу довести. Так, дати наших передчасних платежів,(що підтверджує те, що мій син хотів якнайшвидше виплатити кредит), можна перевірити по квитанціях банку (копії додаються на стор.71-126 Позовної заяви), але «УкрСиббанк», чомусь, вказує в своїй Довідці пізніші дати наших проплат,
створюючи негативний образ боржника і оправдуючи нарахування %, пені і штрафів на так звані «прострочені платежі».
Для зрівняння приведу таблицю, де чітко видно, коли мій син повинен був платити по кредиту, згідно графіку банку, коли фактично платив і дати проплат, дані «УкрСиббанком» в Довідці від 19.07.2010р. і які суттєво відрізняються від фактичних дат сплати по кредиту:
_______________________________________________________________________Дата сплати Дата фактичної сплати Дата сплати по даним Примітка
по графіку Бурцевим О.В. АТ «УкрСиббанку» по сплаті
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------
08.05.2008р. 05.05.2008р. 14.05.2008р раніше графіку
09.06.08р. 02.06.08р. 11.06.08р. раніше графіку
08.07.08р. 02.07.08р. 08.07.08р. раніше графіку
08.12.08р. 03.12.08р. 08.12.08р. раніше графіку
10.03.2009р. 05.03.2009р. 10.03.2009р. раніше графіку
08.04.09р. 03.04.09р. 08.04.09р. раніше графіку
08.05.09р. 05.05.09р. 08.05.09р. раніше графіку
09.06.09р. 02.06.09р. 09.06.09р. раніше графіку
08.07.09р. 06.07.09р. 09.07.09р. раніше графіку
10.08.09р. 07.08.09р. 12.08.09р. раніше графіку
08.12.09р. 08.12.09р. 08.12.2009р. в строк _______________________________________________________________________
З таблиці видно, що сплати по кредиту наш син робив р а н і ш е г р а ф і к у і заборгованості за просоченість платежів по кредиту станом на 07.01.2010р. не було і не повинно бути! А «УкрСиббанк» дає Дніпровському Суду дані ще по дванадцяти так званих «прострочених» випадках,усвідомлено вводячи всіх в оману. (Довідка«УкрСиббанку»від19.07.10р.стор.1).
Єдиний борг за 9,10 місяці 2009р. син сплатив 19.Х1.2009р.,заплативши всі %, пені і штрафи . Але в Довідці АТ «УкрСиббанку» за підписом І.В.Гудейчук від 19.07.2010р.(стор.2,3) наша заборгованість за процентами чомусь існує вже з 9 травня 2008р., тобто нараховувалася зразу ж . Наприклад: перший внесок по кредиту у загальній сумі 823,62$ ( хоча по графіку треба було платити 457$) ми з сином заплатили 05.05.2008р., (хоча по графіку треба було платити 08.05.2008р), з них 119,5$ - за тіло кредиту і 337,50$ за відсотки в травні 2008р. плюс додатково заплатили наперед 366,62$ за тіло кредиту у 6,7,8 місяцях 2008року. Тобто боргів НЕ БУЛО!
А «УкрСиббанк» нараховує нам пені і штрафи у сумі 67,23$ за період з 8 по 13 травня 2008р. по подвоєній відсотковій ставці = 27% , як за прострочені платежі. І на 10.06.2008р. банк нараховує нам борг по відсоткам вже 332,85 $, хоча ми зробили предоплату 02.06.2008р. у сумі 840,40$. Чому? Ми з сином неодноразово ходили в банк за поясненнями щодо наших платежів до менеджерів Колєснік Євгенія Віталійовича, Юлії Володимирівни, до заступника начальника відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» Півовар Ганни Євгеніївни (тел.. 53-24-44, 53-33-35) та ін.., але ніхто з працівників банку так нам нічого і не пояснив, сказавши,що така довідка коштуватиме 150$.
Ми постійно зверталися і до інших працівників банку з проханням дати нам розпечатки наших платежів по тілу кредита та відсоткам, але нам або відмовляли, або давали таку «розпечатку», що в ній нічого не було видно і зрозуміло ( дуже дрібний і блідий шрифт), по декілька платежів не проходили, затримуючись десь більш, як на місяць, без дати на розпечатках платежів, без підпису й печатки «УкрСиббанку». За розпечатку на фірмовому бланку про борги мого сина - вимагали заплатити 150$ .
А пояснень щодо незрозумілих боргів просто не давали, говорячи: «Ну що ви хочете, щоб ми самі це заплатили?! Не заплатите, сума буде ще більша…» ( слова Є.Колєснік Юлії Володимирівни)… І платиш, бо поки розберуться, а відсотки будуть нараховуватися нам же автоматично. Ось і вийде собі дорожче. ( Копії банківських розпечаток додаються).
***Ми з чоловіком ніколи не брали кредит, були проти цього, але молодь часто перебільшує свої сили й недооцінює ризики, які від нас не залежать…Незважаючи на важке фінансове становище ( зараз син не працює, тяжко хворіє (грижа 5-го суглоба в спині), вже 12 років сам виховує неповнолітню доньку, яка вчиться ще й в музичній школі, а це потребує багато фінансів, ( колишня дружина сина кинула доньку ще в пологовому будинку, бо дитина народилася з розщепленою губою, в вихованні доньки мати ніякої участі не приймала зовсім), син замінив дитині матір, при цьому сам ще вчився в магістратурі і багато працював. Ми, як могли,допомагали їм.
На погашення боргів по кредиту ми вже продали з дому все, що можна було. Зараз ми вчотирьох живемо на мізерну пенсію, боргів по квартирі і комунальним платежам у сина немає (Довідка з ЖЕКу «Крона» додається). Ми відверто говорили банку про наше скрутне становище, неодноразово просили допомоги в пролонгації (заяви додаються), але АТ «УкрСиббанк» не йшов нам назустріч (неодноразова відмова – копії заяв додани поважному суду).
Я все це розказую для того, щоб поважний Суд знав, що мій син - добра, порядна і чесна людина, ніколи нікого не обманював, слово своє тримав і тому борг по кредиту він згоден виплатити,але на умовах чесності, порядності,справедливості з боку АКІБ «УкрСиббанку».
13.09.2010р. Бурцева Л.В.
За 1 рік і 10 місяців нами було виплачено як за 3 роки по кредиту АКІБ«УкрСиббанку» суму: 17777,36$ (89775-66грн),та ще й страховки, комісії банку:суму 7115-02грн (1408,92 $); таким чином було заплачено банку загальну суму:96890-68 грн (19186,28$), тобто залишок боргу=151500-96890,68=54609-32(грн.).
Заперечення на зустрічний позов банку до мене від 19 листопада 2010 року:
Усього 8 сторінок В Дніпровський районий суд
м.Дніпродзержинська
судді Багбай Є.Д.
позивача Бурцева О.В.
б-р.Будівельників, 27-15
Заперечення позивача Бурцева О.В. проти
заперечення відповідача «УкрСиббанк»
від 19.11.2010р.
1.Змінивши назву ще у грудні 2009р., банк повинен був підписати зі мною новий договір, тому що старий договір вже не має юридичної сили. Банк цього не зробив, отже я йому нічого не винен. А новий кабальний договір приєднання я не підпишу, тим більше, що в жовтні цього року в Україні внесено новий Законопроект по кредитуванню, де зафіксовано курс долару 1:5,0 для тих, кто брав валютний кредит до кризи, а це стосується і мене.
В підписаному мною 08.04.2008р. договорі з АКІБ «УкрСиббанк» я не мав права вносити зміни і доповнення до кредитного договору. До того ж мені потрібні були гривні, а банк свідомо нав’язав мені валютний кредит, завчасно перекладаючи всі ризики, пов’язані з цим, на мене. Банк дав мені гарантії в тому, що підвищення курсу долару не буде мене стосуватися і в договорі сам зафіксував курс для мене 1$:5,05 грн.
Але я не підписував ніякі документи, де б говорилося про те , що мені пояснили всі валютні ризики, і що на мене чекає у випадку зростання курсу долару та про мою згоду на все це. Нехай банк принесе в Суд документ з моїм підписом. Але його немає, як немає у «УкрСиббанка» і індивідуальної ліцензії на валютні операції.
Тому посилання банка на ст. 627 ЦК України в своєму запереченні до мене від 19.Х.2010р. переслідують ціль явного затягування процесу в Суді, а дії банку не відповідають звичаям ділового обороту, вимогам розумності і справедливості, не враховують вимоги Цивільного Кодексу України та інших актів цивільного законодавства. А банк сам нав’язав мені умови договору та валюту кредитування.
2. Я звернувся в банк з проханням видати мені гривневий кредит. Спочатку банк почав оформляти договір у гривнях, а коли я витратив немало грошей на оцінку свого майна в БТІ ( 2 рази), на дві страховки майна і життя, на поточні платежі за послуги банку, за кілька днів до видачі кредиту менеджер банку Колєснік Євген Віталійович ( зараз вже звільнений ) сказав, що треба підписати договір в доларах, тому що в гривнях банк видавати кредити зараз нікому не буде, але це тимчасове положення: «…Підписуйте, ви нічим не ризикуєте, по-перше, після видачі кредиту у доларах, ви у будь-який момент зможете написати заяву і перейти на гривневий кредит. По-друге, у вас в договорі зафіксовано курс долару 1: 5,05 грн і більше цієї позначки ви платити не будете! Крім того, ситуація в Україні і всьому світі стабільна, вам хвилюватися не треба»,- так переконував мене менеджер банку. Мене змусили прийняти нові вимоги банку, тому що не дали права вибору, а поставили перед фактом. Та на практиці все вийшло інакше: повний обман в усьому, заяву про перехід на гривневий кредит у мене ніхто не приймав, я переплачував по кредиту за курсом 1: 8,7 :10 грн. (це підтверджують платіжні документи , копії яких є в моєму позові до «УкрСиббанку» на стор. 71-126). Крім того, я неодноразово писав заяви до банку з проханням о пролонгації (зменшенні суми щомісячних платежів по кредиту, шляхом продовження 7 фактичних років оплати на 10 років, указаних в договорі) (стор.60,61 в позовній заяві) . В цьому мені теж було відмовлено.
Також Банк не проінформував мене, як того вимагає закон, у письмовій формі під час процесу укладення Кредитного договору про можливі ризики в разі можливої різкої зміни валютного курсу (що підтверджується відсутністю у Банку копії письмового звернення до мене із зазначеною інформацією та відсутністю доказів що підтверджують моє ознайомлення з нею). Банк не міг не знати, що різка зміна валютного курсу є не на користь мене як позичальника і зробить неможливим виконання Кредитного договору, але всупереч вимогам закону письмово не повідомив мене про можливість такого ризику, що може вважатися, як свідоме шахрайство з метою отримання надприбутків. Крім того, мною перед укладенням Кредитного договору було надано Банку достовірну й вичерпну інформацію про свої доходи за останні шість місяців, яка свідчила, що всі доходи я отримую в національній валюті України. Також в договорі сторони не зазначали, хто несе ризик та наслідки зміни курсу іноземної валюти кредиту до гривні.
Таким чином, Банк скористався (зловжив) моєю юридичною непоінформованістю, як позичальника, при укладанні Кредитного договору, який за своїм змістом суперечить чинному законодавству, і який є договором приєднання згідно приписів пункту 1 статті 634 Цивільного Кодексу України, оскільки умови договору встановлені однією із сторін (Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк») у стандартній формі, які були укладені шляхом приєднання другої сторони (мене, як позичальника) до запропонованого договору в цілому і я не міг запропонувати свої умови.
3. Представник банку не надав Суду індивідуальної ліцензії на валютні операції, заявивши, що такої в них немає, а є тільки генеральна. Але генеральна ліцензія видається НБУ на виконання банківських операцій в цілому по Україні: в тому числі перекази і видача грошей, згідно Постанови НБУ №200 від 30 травня 2007р., обмінні операції, командировки тощо.
У відповідності з підпунктами «а», «в» та «е» підпункту 6.1 та 6.2 Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України від 30 травня 2007р. №200, фізичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу у наступних випадках:
-сплати мита, інших податків і зборів (обов’язкових платежів), митних зборів та фінансових санкцій відповідно до митного законодавства України;
-сплати платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів митними органами;
-оплати товарів і послуг у зоні, що звільнена від сплати мита та податків.
Згідно підпункту 6.3 пункту 6 Правил НБУ фізичні особи, а також юридичні особи-резиденти можуть використовувати на території України готівкову іноземну валюту як засіб платежу в разі оплати дипломатичним представництвам, консульським установам іноземних держав дозволів на в’їзд (вивіз) до цих країн фізичним особам, які виїжджають у приватних справах та в службові відрядження.
Відповідно до підпункту 7.1 пункту 7 означених Правил НБУ використання готівкової іноземної валюти на території України, резиденти – суб’єкти підприємницької діяльності можуть використовувати готівкову іноземну валюту як засіб платежу під час здійснення торгівлі та надання послуг за межами України, а саме на транспортних засобах, що їм належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні), у разі здійснення міжнародних пасажирських перевезень, та на міжнародних виставках (ярмарках), що проходять за кордоном, у разі реалізації товарів.
Таким чином, використання готівкової іноземної валюти на території України дозволяється за умови отримання і н д и в і д у а л ь н о ї ліцензії, яка надається виключно на підставі окремої постанови Правління Національного банку України.
Підпунктами (В), (Г) пункту 4 ст.5 Декрету встановлено, що для проведення резидентами валютних операцій, а саме надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу п о т р е б у є о т р и м а н н я і н д и в і д у а л ь н о ї ліцензії на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Згідно п.5 ст.5 Декрету НБУ одержання індивідуальної ліцензії однією із сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка має відношення до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.
Таким чином, при видачі іпотечних валютних кредитів, як у моєму випадку, «УкрСиббанк» зобов’язаний мати індивідуальну ліцензію як для себе, так і для мене. Банк цього не зробив, хоча юристи і економісти банку повинні знати і виконувати Закони держави, в якій вони живуть і працюють.
Я вважаю, що «УкрСиббанк» усвідомленно не отримав індивідуальну ліцензію для того, щоб:
- обдурити державу, не сплативши податки за видачу індивідуальної ліцензії для банку і для мене;
- обдурити Суд і мене, посилаючись на те, що їм така ліцензія не потрібна;
- у випадку судового розгляду справи (як зараз), ввести Суд в оману шляхом фальсифікації документів, тобто надання Суду генеральної ліцензії замість індивідуальної;
- не платити кошти Державі на отримання індивідуальних ліцензій, не сплачувати податки , штраф НБУ за відсутність таких ліцензій тощо.
По Закону України НБУ може позбавити злісних порушників комерційних банків генеральної ліцензії. Таким чином «УкрСиббанк» змушений буде закрити всі свої філіали, втративши фінансовий ринок України взагалі, що принесе банку великі збитки. Тому й зрозумілі всі спроби банку ввести Суд в оману, даючи недостовірні або неповні дані, тлумачачи всі Закони на свій лад і розсуд.
4. Практично, всі заперечення «УкрСиббанку» проти признання договорів зі мною недійсними, побудовані на фіктивних даних, які вводять Суд в оману і затягують процес. Виникає питання: «Чи мав право «УкрСиббанк» без індивідуальної ліцензії на себе і на мене видавати доларовий кредит?» Відповідь: «Ні, не мав права!» Тому, згідно п.2, 3 ст. 651 та п.1 ст.652 ЦК України я вимагаю повністю розторгнути кредитний договір з «УкрСиббанком», який суттєво порушив Закони України, не має індивідуальних ліцензій, завдав мені великої моральної і матеріальної шкоди, є договором приєднання, і який, згідно ст.627, не відповідає нормам діючого в Україні законодавства, звичаям ділового обороту, вимогам розумності та справедливості.
Згідно статті 230 Цивільного Кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 Цивільного Кодексу України), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Якщо б я, як позичальник, знав, що усі валютні ризики несу я і що договори не відповідають діючому законодавству, то не укладав би цієї угоди, або уклав би на інших умовах і у гривні.
Також відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного Кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Недодержання вказаного положення, а також пунктів другого, третього, п’ятого, шостого статті 203 Цивільного Кодексу України є підставою для недійсності правочину (стаття 215 Цивільного Кодексу України).
5. В Законі України «Про банки і банківську діяльність» і ст.5 КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» чітко сказано, в яких випадках банк може проводити операції з іноземною валютою. Так, як «УкрСиббанк» не мав права видавати валютні іпотечні кредити без індивідуальної ліцензії (а у банка її немає), тому, згідно п.1 ст.230, ст. 235 ЦК України, прошу поважний Суд признати кредитний договір між мною та «УкрСиббанком» - недійсним, уявним і розірвати його.
6. У зв’язку із вчиненням недійсного правочину і обману з боку «УкрСиббанку» мені завдано збитків по Кредитному договору на значну суму у 100489,68 грн (сто тисяч чотириста вісімдесят дев’ять гривень 68 копійок ): (237900,00-151500,00) + 14089,68 = 100489,68 грн (різниця між курсами доларів, держмито, послуги нотаріусів, експертів, банку, страхові внески… -стор.10,11 у моїй Позовній заяві від 26.04 2010р.) Це ще я не враховую суми сумнівних пень і штрафів, нарахування відсотків, які банк брав з мене за фіктивні «прострочки платежів» (дані є в заяві свідка - моєї матері Бурцевої Л.В. від 19.Х.2010р. та в платіжних документах на стор. 76-126 моєї Позовної заяви від 26.04.2010р.)
А причинена мені моральна шкода, обман і приниження з боку «УкрСиббанку», постійне зловмісне затягування судового процесу, надання недостовірних даних суду, підірване здоров’я і, як наслідок, втрата роботи, дружини оцінюються мною сумою, яка могла б частково загладити мої моральні страждання, у 100000,00 (сто тисяч) гривень.
7. До того ж, це не банківська, а моя власна приватизована квартира, яку подарувала мені мати Бурцева Л.В. ( копія договору дарування – на стор.63-70 Позовної заяви від 26.04.2010р.) зараз знаходиться під заставою у банка. І в мене є ще малолітня донька 12 років (копія свідоцтва про народження додається на стор. 20 Позовної заяви), яку я виховую сам з дня народження (мати покинула дитину ще в пологовому будинку). А банк, до того ж, користувався пільгами і підтримкою держави.
8. По трьом моїм страховкам (квартира і здоров’я) страхові випадки не настали, а я так і не отримав обіцяні страхові премії, що теж негативно характеризує діяльність «УкрСиббанку», хоча боргів по квартплаті немає, квартира утримується у відмінному стані. Тобто, обман в усьому від початку і до кінця – ось практика «УкрСиббанку»!
На підставі викладеного та керуючись положеннями ст.ст. 3, 8, 15, 21, 110, 119-120, 123 ЦПК України, ст.99 та інших статей Конституції України, ст. ст. 3, 4, 13, 192, 203, 215, 217, 229, 230, 235, 236, 524, 533, 548, 627, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст. 345, 348 Господарчого Кодексу України, Законами України «Про заставу», «Про іпотеку», «Про національний банк України» (ст.35 та інші), «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про банки та банківську діяльність», Декретом Кабінету Міністрів України №15-93 від 1993 року, «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», Положенням «Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу», Постанови N 5 від 12. 04. 96 пленуму ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ, Закону України № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Лист Національного Банку України від 22.01.2009 № 40-511/442-919 «Щодо постанови Правління Національного банку України від 01.12.2008 N 406 «Про затвердження Змін до Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків», Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», -
ПРОШУ ПОВАЖНИЙ СУД:
1. Визнати недійсним з моменту укладення Договір про надання споживчого кредиту № 11329787000 від 08 квітня 2008 року, укладений між Позичальником Бурцевим Олександром Вячеславовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
2. Визнати недійсним Договір про надання споживчого кредиту № 11329787000/2 від 08 квітня 2008 року, укладений між Позичальником Бурцевим Олександром В’ячеславовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
3. Визнати недійсним з моменту укладення Договір іпотеки № 11329787000/1 від 08 квітня 2008 року, укладений між Бурцевим Олександром В’ячеславовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
4. Зобов'язати приватного нотаріуса Дніпродзержинського міського нотаріального округу Кир`як Світлану Анатоліївну виключити з реєстру заставного майна що знаходиться іпотеці нерухоме майно, а саме: 2-х кімнатна квартира, що складається з 1,2 – коридор; 3 – ванна кімната; 4 - вбиральня; 5 – кухня; 6,7 – житлові кімнати, загальною площею 49,4 кв.м., що знаходяться за адресою: Дніпропетровська область, місто Дніпродзержинськ, бульвар Будівельників, будинок 27, квартира 15 та є моєю власністю на підставі Договору дарування квартири від 09 грудня 2004 року зареєстрованого приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Красношликом В.В., що зареєстровано в реєстрі під №4295.
5. Визнати недійсним з моменту укладення Договір поруки № 11329787000/2 від 08 квітня 2008 року, укладений між Григорчук Володимиром Васильовичем, та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк».
6. Зобов’язати Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» прийняти у Позивача Бурцева Олександра В’ячеславовича суму у розмірі 51 010,32 (п’ятдесят одна тисяча десять) гривень 32 копійки з розстрочкою платежів на 35 місяців, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1 457,44 (одна тисяча чотириста п’ятдесят сім) гривень 44 копійок.
7. У відповідності із статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнити Бурцева Олександра В’ячеславовича від сплати Судового збору.
8. Судові витрати покласти на Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» .
9. Згідно до пункту 2 статті 230 Цивільного Кодексу України про правові наслідки вчинення правочину під впливом обману стягнути з Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» на користь Позивача Бурцева Олександра В’ячеславовича на відшкодування збитків у зв’язку із вчиненням недійсного правочину 14 089,68 (чотирнадцять тисяч вісімдесят дев’ять ) гривні 68 копійки.
10. На відшкодування моральної шкоди згідно пунктом 2 статті 216 Цивільного Кодексу України стягнути з Відповідача у зв’язку із вчиненням недійсного правочину 100 000 (сто тисяч) гривень.
11. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання у поряду забезпечення позову витребувати у Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк», ксерокопію індивідуальної ліценції на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
12. Вирішити питання у порядку забезпечення позову витребувати у Відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» в особі відділення №683 АКІБ «УкрСиббанк» пояснення в письмовій формі щодо невідповідності наданих банком дат і сум моїх виплат по кредиту, і чому Банк продовжує нараховувати мені відсотки, пені і штрафи за Кредитним договором № 11329787000 від 08 квітня 2008 року, навіть після 26 квітня 2010 року (за Законом України усі нарахування зупиняються після подачі позовної заяви до винесення рішення Суду). А також, чому я не отримував жодної страхової премії по трьом страховкам (страхові компанії входять у склад «УкрСиббанку»), якщо страхових випадків у мене не було.
13. Зобов’язати «УкрСиббанк» нараховані страхові премії додати до сум моїх виплат по Кредитному договору № 11329787000 від 08 квітня 2008 року.
«19» листопада 2010 року ________________ Бурцев О.В.
Всього було 4 засідання - 16 серпня, 16 вересня, 19 жовтня, 19 листопада. Суддя поставив розгляд справи так, що я вже був не позивач, а відповідач (банк додав декілька зустрічних позовів). Суддя не давав мені слова, коли це було потрібно, усей час казав мені, що всі дебати та коментарі потім, а потім зробив перерву на 5 хвилин і виніс рішення, хоча я йому з початку засідання дав письмові пояснення на заперечення УкрСиббанку і він їх даже не читав!!!
Рішення судді - мені у всіх вимогах відмовити, банку - задовільнити.
P.S.: 19 листопада 2010р - перед судом, представник УкрСиббанку ухмилявся і сказав: "Ви що, думаэте, що будете з нами судитися 1-2 роки?! Ні, 4 місяці досить. Сьогодні суд винесе рішення на нашу користь, вам відмовить, і квартиру ми у вас заберемо". А суму боргу виставили мені 200200 грн,плюс копійки.
.. Та ще не зрозуміла сума 1700 грн судового збору! Чому така велика, від чого вона виходить?
Мені прийшла одна думка: Банки, чим програвати справи у суді і отримувати збитки від недійсних договорів - почали массово "заключати домовленності з тими, від яких залежить прийняття рішення". Інакше як можливо пояснити екстрасенсорну прозорливість представника відповідача - УкрСиббанка г-на Шипіленко і найскоріше у світі (усього 5 хвилин) читання 8 сторінок мого заперечення проти заперечення Укрсиббанка судді Багбай Є.Д., зрозумілість прочитаного, та ОБОСНОВАНЕ І СПРАВЕДЛИВЕ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ.
ЛЮДИ ДОБРІ! ДОПОМОЖІТЬ МЕНІ ЗРОБИТИ ПРАВИЛЬНУ АПЕЛЯЦІЮ, порадьте мені, будь-ласка!
P.S.: моя рідна мова російська, тому, якщо в деяких словах помилки, - прошу вибачення.
Мнимые договора (Укрсиббанк)
в Депозитні та кредитні договори
Опубликовано
У УкрСиббанка нарушений масса по всем договорам. Складывается впечатление, что там работают дебилы, которых понабирали по объявлениям типа "распродажa недоумков".
В вашей ситуации - абсолютно выиграшное дело. У вас - главный аргумент для судьи - платёжное поручение автосалона для оплаты БАНКУ, а там стоит сумма ТОЛЬКО в гривнях (даже, если на машинных ценниках стоит эквивалент в у.е.). Кроме того, БАНК перечислял САЛОНУ - ГРИВНЫ (выписка с временног осчёта в гривнях об оплате). Деньги налом вы не получали - всё безнал. Даже ,если налом выдали, то тоже гривны. Даже, если там привязка к доллару стоит - ПЛАТЁЖКА В ГРИВНАХ...
В Днепропетровске множество выигранных таких дел.
ОДНА ПРОБЛЕМА - ПОДКУПНЫЕ СУДЬИ В НАШЕЙ СРАНОЙ СТРАНЕ.
...Тогда может дать судье самому? (мысли вслух)
...Удачи в борьбе со ЗЛОМ!!!