Александр Михайлович
-
Число публикаций
9 -
Регистрация
-
Последнее посещение
Тип контента
Профили
Форумы
Календарь
Сообщения опубликованы Александр Михайлович
-
-
Я тут написал, как вижу сам, прошу вас добавить по смыслу.
Прошу Антрейд применить весь опыт по передаче подобных сообщений в СМИ, Президенту, Уполномеченному Верховной радой по правам человека, Премьер министру Украины, и другим лицам, имеющим возможость разрешить нашу ситуацию.
мой текст.:
До : *************
Від: Громадян України
Просимо Вас звернути увагу на наше звернення, оскільки це – остання надія, і вже не залишилось шляхів для вирішення наших проблем у правовому полі через тиск банківської системи та Асоціації Українських Банків на судову владу.
Згідно статті 1 Закону України „Про захист прав споживачів” споживчий кредит це - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції;
Метою споживчого кредитування є поліпшення умов життя громадян, за рахунок придбання необхідних товарів, та товарів, що підвищують комфортний рівень життя у кредит.
Метою споживчого кредитування є надання коштів у власність під адекватний процент, що є можливим до сплати громадянином України, що має середньостатистичну заробітну плату та склад сім’ї. У цей-же час, таке кредитування надає можливість постійного заробітку для Банківського сектору, оскільки споживачі з радістю віддають процентні платежі за придбання товарів, що забезпечують їхні потреби – Житло, автотранспорт, меблі, побутова техніка, тощо.
Споживачі, відповідно Закону, під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на захист своїх прав державою.
Держава, як гарант прав громадян, повинна слідкувати за тим, щоб Кредитодавець не вводив в оману споживача кредитних послуг, не здійснював нечесної підприємницької практики, не надавав споживачам договори с дискримінаційними умовами, тощо. Споживач здебільшого, необізнаний у фінансовій системі, банківських термінах, юридичних нюансах ризиків та відповідальності.
Відповідно Закону „Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.
Відповідно до п. 12 ст.10 Закону України “Про захист прав споживачів” до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, якщо передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є: істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача; установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він
не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору;
надання кредитодавцю права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; надання кредитодавцю права в односторонньому порядку змінювати характеристики товару та послуги, що є предметом договору. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.
Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Вважаємо, що спірні відносини між Споживачами та Банками виникли саме через протиріччя у сумі необхідних платежів та валюти виконання зобов’язань за кредитним договором, що виникли внаслідок невизначеності ціни послуги з надання споживчого кредиту. Банківські установи пропонували укласти договір саме у іноземній валюті, оскільки, за іх словами, це було стабільно та вигідно. У той-же час, фактично споживачу надавали гривню для придбання товарів та послуг, оскільки використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями заборонено, та допускається лише у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що встановлено ст. 192, 533 Цивільного кодексу України, ст. 32, 35 Закону України „Про Національний банк України”, ст. 99 Конституції України, ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р. Тобто будь-які валютні операції дозволені тільки за умов наявності закону, що дозволяє здійснення таких операцій з урахуванням певних обмежень та контролю.
Відповідно до ст. 35 Закону України „Про Національний банк України” гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про Національний банк України" встановлює, що обіг і використання, як засобу платежу, на території України інших грошових одиниць, окрім національної, забороняються.
Відповідно до ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993р., валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань.
Ці положення дублюються за змістом з положенням статті 192 Цивільного кодексу України, що передбачає беззаперечну заборону використання іноземної валюти окрім випадків, що прямо передбачені та умови яких визначені законом. Надання та одержання кредиту в іноземній валюті, використання споживачами іноземної валюти, як засобу платежу взагалі заборонено, але є можливим при дотриманні вимог законодавства. Відповідно до п. 2 ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” № 15-93 від 1993 р., уповноважені банки, які отримали від Національного Банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за операціями, що проводяться резидентами та нерезидентами через ці установи. Отже, здійснення нами, резидентами України, розрахунків з іншими резидентами України на території України без індивідуальної ліцензії НБУ, якої не мали ані я, ані продавці – було би порушенням згаданого вище Декрету. У зв’язку з цим, споживачу надавали інформацію про кредит у дуже привабливому світлі, надавали гривню для розрахунків, а згодом з метою збагачення вимагали сплати за кредит саме іноземною валютою, що і призвело до збільшення врази зобов’язань споживачів за цими договорами, на які вони не розраховували, та не могли розраховувати.
Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Внаслідок укладення таких договорів, витрати істотно збільшились без згоди споживача. Вважаємо використання іноземної валюти, як предмету зобов’язання за кредитним договором, несправедливою умовою, що значно погіршує становище споживача у разі знецінення національної валюти – гривні. Внаслідок вищезазначеного, незважаючи на сплати суми боргу відповідно графіків погашення, борг, на думку Банків, становить суму у національній валюті на 67% більшу, ніж суму що була отримана від Відповідача, більшу за повну вартість автомобілю придбаного товару, що свідчить про зловживання правом з боку Відповідача та несправедливі умови договору в цілому.
Щодо валютних ризиків – споживачі не розуміли, що купівля товарів в Україні, за національну валюту України – гривню, містить у собі будь-які валютні ризики. Крім того, вважали, що можливі валютні ризики несе сам Банк, адже згідно ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 62, 79 Господарського кодексу України, Свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності – юридичної особи він є суб’єктом підприємницької діяльності, тобто на свій ризик систематично здійснює визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність» та банківською ліцензією операції задля отримання прибутку. Основними банківським операціями, відповідно до ч.1 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” є розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Українським законодавством визначено, як повинні формуватись зобов’язання сторін, та як вони повинні виконуватись. Законодавець справедливо сформував обсяг прав та обов’язків кожної сторони, гарантії справедливості та прозорості відносин. Але Банківські установи, здебільшого іноземні, сплюндрували мудрість законодавчих норм, та зараз намагаються забрати останні кошти у громадян за борги, які незаконно виникли та істотно збільшились.
Статтею 627 Цивільного Кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст. 3 Цивільного Кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створених норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, з шаруванням права та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. При цьому справедливість можна трактувати як визначення нормою права обсягу, межі здійснення і захисту цивільних справ та інтересів особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність означає прагнення сумлінно захистити цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов’язків. Розумність – це зважене вирішення питань регулювання цивільних відносин з урахуванням інтересів усіх учасників, а також інтересів громади (публічного інтересу).
На діяльність Банків розповсюджуються норми закону „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.
Стаття 6 закону визначає, що Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі,
строки його внесення та умови взаєморозрахунків, а уповноважений орган встановлює додаткові вимоги до договорів про надання фінансових послуг фізичним особам, якщо це не врегульовано законом.
Національний Банк України, як уповноважений орган держави, у Постанові № 168 від 10.05.2007р. встановив вимоги щодо детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача під час укладення кредитного договору, зобов'язавши Банки пунктом 3.1. в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх
послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача.
На споживчі кредити розповсюджується дія законодавства про захист прав споживачів.
Пункт 2 ст. 11. Закону України „Про захист прав споживачів” зобов’язує кредитодавця – банківську установу, перед укладенням договору про надання споживчого кредиту, повідомити споживача у письмовій формі про:
ґ) суму, на яку кредит може бути виданий;
д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на
страхування, юридичне оформлення тощо.
Пункт 4 цієї статті вимагає зазначати у договорі про надання споживчого кредиту суму кредиту та детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача.
Згідно законодавства ціна або сума договору є фінансовим зобов’язанням сторін договору.
Сплата грошової суми є фінансовим зобов’язанням відповідно норм ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексі України. Статтею 345 Господарського кодексу України визначено, що у кредитному договорі, що надається фізичній особі, у тому числі споживачу, передбачаються мета, сума та строк кредиту. Ст. 180 Господарського кодексу України вимагає погодити предмет, ціну, строк дії договору.
У вищезазначених законах та нормативних актах є імперативна вимога, щодо визначення суми або ціни у кредитному договорі.
Ст. 189 Господарського кодексу України встановлює, що ціна зазначається у договорі у гривнях.
Ст. 524 Цивільного кодексу України вимагає визначення договірного зобов’язання у гривні.
Відповідно до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Отже, у зв’язку з протиправним визначенням договору у іноземній валюті, Банки зловживаючи правами на шкоду громадянам, вимагають сплати зобов’язань у іноземній валюті, що як було зазначено вище, є забороненим.
У наслідок всесвітньої фінансової кризи, багато з нас втратило роботу, зменшились статки, але як чесні громадяни ми виконували свої обов’язки перед іноземними Кредитодавцями, поки вони не почали штучно збільшувати наші платежі до 170-180% та на незаконних підставах, з метою подолання власних бізнес-проблем. Банки подають до судів позови, де просять стягнути спекулятивно збільшену майже у два рази заборгованість, стягують автотранспорт, побутову техніку, квартири, а потім, через те, що ціна придбаних товарів за гривню на 70% менша ніж борг у іноземній валюті, стягують все інше майно, навіть стягують та залишають без житла наших родичів, оскільки вони були поручителями за договорами, і в них теж немає таких сум у іноземній валюті. Це питання також поширюється на середній клас, який брав кредити для розвитку підприємництва, щоб надавати нам робочі місця, платити податки до державних фондів, поповнень пенсійного фонду, тощо.
Відповідно до статті 19 Закону України „Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність, що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. При укладенні договорів споживачам надавали інформацію у нечіткій, незрозумілій, двозначній формі, оскільки вказували на сплату одних сум, зараз вимагають сплати інших сум, додатково вимагають сплати сум за відсотками, графік нарахування та погашення яких у багатьох випадках не включили у договір, у той час, як частина 4 статті 11 Закону України „Про захист прав споживачів” забороняє вимагати від Споживача сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Конституція України починається з строк "Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, приймає цю Конституцію - Основний Закон України."
Конституція України закріпила, що:
- Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
- Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
- Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
- Держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
- Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
- Грошовою одиницею України є гривня. Забезпечення стабільності грошової одиниці є основною функцією центрального банку держави - Національного банку України.
- Основними засадами судочинства є законність та справедливість.
Просимо Вас, звернути увагу на те, що навіть у судах ми не можемо захистити свої права, судді не хочуть приймати позови про захист наших прав, посилаючись на те, що Банки – могутні установи, і не нам, звичайним громадянам, з ними сперечатись. Ми не можемо чинити тиск на суддів, а банківські установи, зокрема через Асоціацію Українських Банків – можуть?
У той-же час, Верховний Суд України вказав, що
"Поряд із принципами незалежності й недоторканності судді Конституція України з метою забезпечення правового характеру взаємовідносин особи з державою та осіб між собою одночасно закріпила принцип рівності всіх громадян перед законом і обов'язок кожного неухильно додержувати
конституційних та законодавчих вимог."
У той-же час, Конституційний Суд України надав тлумачення Конституції, та вказав, що "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод."
За попередньої влади навіть Національний Банк України не бажав перейматись цим питанням, незважаючи на чисельні звернення громадян, більше того, у своїх відповідях морально принижував права споживачів, вказував на те, що комерційним банкам вимагати з громадян неймовірні відсотки та майже удвічі більші платежі у зв’язку з тим, що подорожчала іноземна валюта – є абсолютно законним.
Просимо Вас надати оцінку протиправній діяльності Банківських установ, що призвела до порушення чисельної кількості Українського законодавства, позбавила прав громадян як споживачів, та порушило усі принципи справедливості та норми, що закріплені у Конституції Украни.
Просимо Вас прийняти заходи щодо гарантій прав громадян України, захисту Конституції України, зобов’язати судову владу звернути увагу на звичайних громадян, заборонити „АУБ” тиск на Суддів усіх ланок.
У сусідніх державах, зокрема у Росії, ці питання вже давно вирішені на користь громадян, а не іноземних банків, де питання вирішені позитивно навіть без такого нахабного та явного порушення банками законодавства, як в Україні.
В конце письма не написано, что просите, и на какой адрес отправить ответ, в какой форме. "Просимо звернути увагу" мало, надо конкретики больше. Хорошо бы, юристы подправили письмо.
-
По последней информации, к сожалению, на решение Высшего спецсуда подана жалоба в Верховный суд, чтоб его отменить.
-
Подал иск о признании недействительным кредитного договора, применить реституцию не просил.
Иск основывается на обмане банка перед подписанием в части сокрытия реальной цены договора.
Судья попался тот же, который выносил мне решение в пользу банка о взыскании всей суммы кредита, задолженности и пени.
Прислал мне Ухвалу, в соответствии с которой "исковое заявление не соответствует требованиям ст.119 ЦПК, а именно: не указано цену иска относительно требований имущественного характера, и, соответственно не определено и неуплачено сумму судебного сбора."
Далее следует ссылка на Декрет КМУ "Про державне мито"от 21.01.1993г №7-93 - из исковых заявлений, которые носят имущественный характер оплачивается госпошлина в размере 1% от цены иска, но не менее 3 необлагаемых налогом минимумов дохода граждан и не более 10 необлагаемых минимумов...
Ну и про ИТЗ в размере 120 грн...
Так вот вопрос: с чего это судья взял, что иск о недействительности есть имущественный спор? Просто пнул?
(На письмо-сопроводиловку о ничтожности Луспеника - внимания не обратил).
Надо было ясно написать в иске, вот так:
Я є споживачем за кредитним договором відповідно до п.23 ст. 1 Закону України „Про захист прав споживачів”, тому що отримав споживчий кредит, що надається кредитодавцем банком для придбання квартири.
Відповідно до п. 5 статі 110 ЦПК України Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.96 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів зазначено наступне: «споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності. Договором не можуть бути обмежені права щодо судового захисту, що надані законом. До відносин, які регулюються законом, належать зокрема ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг, у тому числі про надання кредитів.
Я звільнений від сплати державного мита на підставі ч. 3 ст.22 Закону України „Про захист прав споживачів”, та ч. 10.ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”.
Тогда, если что, то и обжаловать легче было бы в апелляции.
-
Во первых, судья и банк скажет, что письмо не есть нормативным актом, во вторых оно было еще до возникновения проблем с кризисом и кредитами, 11 лет уже прошло.
-
Добрый день. Я из Черкасс.
18.06.2007 взял в кредитном обществе кредит на 8000 грн.
По графику погашал четыре месяца.
договор на 18-ть месяцев. заканчивается 18.12.2008 г.
Кредит брал под 55% годовых. Нужны были срочно деньги.
В одном из пунктов указано, что при просрочке оплаты за кредит берется двойной процент.
В один из месяцев я не смог вовремя заплатить, а когда захотел то нужно было уже платить в 2-раза больше.
С того момента я не плачу.
Проценты щелкают досихпор.
Уже нащитали 30699,91 грн.
Я решил всетаки постепенно выплатить но мне говорят, что 660 грн у вас двойной процент а все что выше будет идти на погашение. Хотя уже был суд, на нем меня небыло, и суд постановил выплатить 24 000 грн.
Они реально заганяют людей в минус. Я непротив платить но по 500 - 600 грн в месяц. больше просто не потяну.
Что посоветуете делать в данной ситуации?
Проценты начисляются, если договор не исполнен до конца, либо не расторгнут. Поэтому банки в судах взыскивают задорлженность, но не расторгают договор кредита.
-
Подскажите пожалуйста какие могут быть последствия при расторжения договора согласно ст.652 ГКУ по нашей инициативе. И как лучше оспаривать договор залога во время этого судопроизводства или новый иск подавать?
Спасибо!!!
Результат: стороны возвращают друг другу все полученное за договором-реституция. Если уже идет суд, то лучше присоединить требование по залогу к иску, путем изложения в новой редакции. А если еще не подали в суд, то лучше простой иск подать, а потом присоединить требование.
-
Предлагаю здесь размещать фамилии судей беспредельщиков. Также прошу откликнуться юристов описать методы борьбы с ними: может быть как советовал Антирейд жалобы в Высший совет юстиции, Совет судей, Дисциплинарную комиссию судей, Генпрокуратуру о нарушениях судьями присяги и т.д. Какое должно быть содержание жалоб?! и какие другие методы наказания?!
Вот жалоба на неправомерные действия судьи в Минюст: http://www.minjust.gov.ua/0/19398
Сначала напишите и подайте судье заперечення проти дій головуючого
укажите: У Вашому провадженні у відкритому засіданні перебуває вищеназвана справа.
Згідно п.3 ст.160 ЦПК України, у разі виникнення заперечень у будь-кого з осіб, які беруть участь у справі, а також свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів щодо дій головуючого ці заперечення заносяться до журналу судового засідання і про їх прийняття чи відхилення суд постановляє ухвалу.
В зв’язку з цим , згідно п.3 ст.160 ЦПК України,
ПРОШУ ВАС:
Занести заперечення проти дій головуючого, а саме: ----------------------------- до журналу судового засідання та постановити з цього приводу ухвалу.
Если не поможет, напишите заявление об отводе судьи, и подайте ей: Укажите: Згідно п.4 ст.20 ЦПК суддя підлягає відводу згідно якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
В зв’язку з цим, керуючись п.4 ст.20 ЦПК України,
ПРОШУ СУД:
Відвести головуючого по справі ...........по цивільній справі за позовом ПАТ «.......-банк» до ................ про стягнення заборгованості.
Если не поможет, тогда напишитежалобу сюда, они являются субьектами инициации вопроса об освобождении судьи от должности, а не Вы.
В жалобе изложите суть ваших притензий к судье
Голові Дніпровського районного суду м. Києва
п. Сірошу М.В.
м. Київ, вул. Сергієнко, 3.
Копії: Голові Комітету з питань правової політики
Верховної Ради України
п. Онопенку В.В.
01021, м. Київ, вул. Шовковична, 2, 417.
Голові Комітету з питань боротьби з
організованою злочинністю і корупцією
Верховної Ради України
п. Стретовичу В.М.,
01008, м. Київ, вул. Банкова, 6-8, 209.
Голові Ради суддів України
п. Кривенку В.В.
01044, м. Київ, вул. П. Орлика, 4.
Голові Київської окружної кваліфікаційної
комісії суддів загальних судів
п. Косенку В.Й.,
03037, м. Київ, вул. М. Кривоноса, 25.
Члену Київської окружної кваліфікаційної
комісії суддів загальних судів
п. Балацькій Г.О.
01025, м. Київ, вул. Володимірська, 15.
-
Хочу просить суд, взыскать моральный вред, ссылаясь в иске на ЗУ "О Защите прав потребителей" и ГКУ. Что делать с госпошлиной? Я так думаю, что в этом случае ее придется платить, а это не маленькая сумма (5 % от цены иска). Может я ошибаюсь? Если кто-то подавал. подскажите!!! Может вообще не стоит ее просить? Практика есть?
В иске напишите: Я являюсь потребителем по кредитному договору согласно п.23 ст. 1 Закона Украины „О защите прав потребителей”, потому что получил потребительский кредит, что предоставляется кредитором- банком для приобретения квартиры.
Я освобождена от уплаты государственной пошлины на основании ч. 3 ст.22 Закона Украины „О защите прав потребителей”, и ч. 10.ст. 4 Декрета Кабинета Министров Украины “О государственной пошлине”.
Какие могут последствия при расторжение кредитного договора?
в Антиколеторські послуги, допомога позичальникам, повернення депозитів
Опубликовано
Последствия-реституция. Стороны возвращают друг-другу все полученное по договору. Лучше требование о залоге присоедините к этому судопроизводству, если у Вашего юриста нет намерения затянуть дело.