Признание договоров добровольного страхования не действительными

[1864]

У більшості роздрібних договорів добровільного страхування автотранспортного засобу (КАСКО), які страхувальники на протязі майже десяти років підписують з українськими страховими компаніями, є схема яка робить надії страхувальників на отримання справедливого страхового відшкодування марними. Ще раз наголошую, що унікальність даної ситуації полягає в тому що, схема обману страхувальників має місце у кожному другому договорі добровільного страхування. Розглянемо дану ганебну ситуацію на прикладі спору, який стався за моєю участю.

05 червня 2009 між мною та ЗАТ «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам» (на даний період часу - ПАТ «Просто-страхування» далі вказується як - страховик) в особі Дніпропетровської філії (далі Страховик»), було укладено договір добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р. Страхова сума – 86 000 грн.

03 листопада 2009р., сталась дорожньо-транспортна пригода в результаті якої, мій автомобіль Міцубіші Лансер (1,6), держномер АЕ 6258СІ, зазнав механічних ушкоджень. Згідно з умовами вищевказаного договору страхування, 16.11.09, я надав до Дніпропетровської Філії Страховика, всі необхідні документи.

Згідно зі звітом оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09, сума матеріального збитку складає 67797,50 грн., сума відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу дорівнює 83 368,52 грн.

За думкою ПАТ «Просто-страхування», даний страховий випадок потрібно врегульовувати за

Ризиком «Повна загибель» у відповідності до п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р, який передбачає, що при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його дійсної ринкової вартості, то виплата страхового відшкодування здійснюється за ризиком «Повна загибель».

Що в свою чергу, тягнуло за собою застосування правил, передбачених п. 2.8.19. вищевказаного договору страхування, який передбачав, що в разі врегулювання страхового випадку за ризиком «Повна загибель» страховик виплачує страхове відшкодування «за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (його складових). При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням Страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між Страховиком та Страхувальником».

Невдовзі, страховик у письмовому вигляді сповістив мене про те, що мій страховий випадок буде врегульовано за ризиком повна загибель, що залишки мого автомобіля є ліквідними їх ціна за підрахунками страховка, на підставі даних якогось інтернет аукціону, становить 59 900 грн.. Після вирахування франшизи та раніш сплачених 1013 грн., мені замість 67797,50 грн., було сплачено 21686,58 грн.

Не погоджуючись з даним рішенням, я звернувся до Держфінпослуг, як до головного регулятора у царині страхування, за захистом свого порушеного права на відшкодування спричинених мені прямих, реальних збитків. Однак, крім жалюгідних відписок, мовляв, все законно, я ніякої законної реакції не отримав.

Після чого, я був вимушений звернутися до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом про часткове визнання вищевказаного договору не дійсним та стягнення страхового відшкодування. Свої позовні вимоги, я мотивував наступним:

1. п. 2.8.18. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05 червня 2009р, регламентував, що при повній або конструктивній загибелі застрахованого транспортного засобу, а також коли вартість відновлювального ремонту транспортного засобу перевищує 80% його дійсної ринкової вартості, то виплата страхового відшкодування здійснюється за ризиком «Повна загибель».

Однак, даний пункт вищевказаного договору проти ричить та порушує приписи п. 30.1., ст. 31 Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регламентує, що, транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням його фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Тобто Відповідач, порушив прямо встановлений порядок визнання автомобіля фізично знищеним або конструктивно загиблим, який полягає у співставленні вартості відновленого ремонту та вартості автомобіля до моменту пошкодження, ніяких процентів Закон не враховує. Застосування вищевказаної норми права – є цілком законним з огляду на приписи ч.1 ст. 8 ЦК України, яка передбачає наступне: якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). Закон України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює подібні за змістом цивільні відносини, що й Закон України «Про страхування», який не врегульовує поняття «фізично знищений або конструктивно загиблий автомобіль».

Також, згідно, з преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів», цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі – обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Тобто, основна мета вищевказаного Закону - це захист майнових інтересів потерпілих в результаті дорожньо-транспортних пригод, що підтверджує правовий статус договорів страхування цивільної відповідальності, як договору майнового страхування.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Тобто, страхування цивільно-правової відповідальності відносно третіх осіб та страхування своїх матеріальних ризиків є подібними за правовою природою а саме: об’єктивна сторона даних правовідносин, втілюється в наявності зв’язку між подією дорожньо-транспортної пригоди та виплатою страхового відшкодування, мета даних правовідносин - це захист майнових інтересів застрахованих осіб, у разі настання певних подій. З цього можна зробити висновок, що, відносини страхування майнових інтересів потерпілих в результаті ДТП та інтересів власників транспортних засобів є подібні за змістом.

Необхідно відмітити, що у відповідності п. 17.7 Наказу МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ФОНДУ ДЕРЖАВНОГО МАЙНА УКРАЇНИ від 24.11.2003 N 142/5/2092 «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів»: якщо вартість відновлювального ремонту, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників розукомплектованого або аварійно пошкодженого КТЗ, перевищує його ринкову вартість без зазначених пошкоджень, то ринкова вартість такого КТЗ не розраховується. Відновлення такого КТЗ за принципом внеску є економічно недоцільним. У цьому випадку може бути визначена вартість утилізації КТЗ.

У відповідності до звіту оцінювача № 04-11-09 від 13.11.09, з яким погодився Відповідач, неодноразово посилаючись на нього у своєї відповіді від 28.12.09 вих. № 04-3820, та у коментарі на сайті «Страхнадзор» від 23.12.09, вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу дорівнює 83 368,52 грн., а вартість автомобіля на момент складання вищевказаного договору страхування складає 86 000 грн., тобто не можна визнавати, спираючись на згадані норми права, автомобіль Міцубіші Лансер 2008 г.в. , д.н. АЕ 6258 СІ – фізично знищеним або таким, що конструктивно загинув, а це свідчить, що страховий випадок, який стався 03.11.09 за участю Позивача, повинно було врегульовувати за ризиком «Пошкодження».

2. п. 2.8.19. вищевказаного договору, грубо порушує положення, абз 2.п. 3 ч.1 ст. 988 ЦК України, яка передбачає обов’язок Страховика, виплатити саме реальні збитки які спричинені Страхувальнику у наслідок ДТП. У відповідності до пп.1 ч.2 ст. 22 ЦК України реальні збитки – це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Тобто у даному випадку сума реальних збитків становить 67797,50 грн. будь-яке вирахування з цієї суми (крім франшизи) вже є порушенням вищевказаного обов’язку Страховика. Також одноособове визначення вартості чужого майна є грубим порушенням приписів ст. 41 Конституції України, ч.1 ст. 319, ст. 328 ЦК України. Тобто, даний пункт договору страхування, грубо порушує вищевказані цивільні норми законодавства України, що у відповідності до ч.1 ст.203, ч.1 ст. 215, 217 ЦК України, є підставою для визнання частини п. 2.8.19. договору добровільного страхування транспортних засобів № 903938 серія АТК ВТБ від 05.06.09р., яка вказується як: «за вирахуванням вартості придатних до використання (працездатних) залишків застрахованого ТЗ (його складових). При цьому вартість таких придатних залишків ТЗ (деталей, вузлів та агрегатів) за рішенням Страховика визначається або шляхом експертної оцінки, або визначенням ціни реалізації цих залишків. Вартість придатних залишків ТЗ може також бути визначена за узгодженням між Страховиком та Страхувальником» - недійсною. Також, дану правову позицію, підтримав Пленум Верховного Суду України у п.2 Постанови № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.09р.

Тобто, страховик, включаючи такі норми у роздрібний договір страхування, переслідує єдину ціль зменшення суми страхового відшкодування, так як в більшості випадках вартість відновлювального ремонту, щодо автомобілів іноземного виробництва перебільшує 80% його ринкової вартості, що дає змогу врегульовувати страховий випадок за ризиком «Повна загибель». 20% - вартість ліквідних залишків (оригінальних запасних частин та вартість робіт) розраховується по програмі «AUDATEX» та подібним іноземним програмам, де ціни відповідають європейським, які майже на 50% відсотків перевищують вартість, зокрема робіт по ремонту на Україні. Також, необхідно враховувати чинник, великої вартості оригінальних запасних частин (є базою розрахунків), які інколи вражають своєю вартістю, навіть по відношенню до вартості самого авто. Таким чином, у більшості випадків вказані 20% у грошовому вираженні можуть відповідати 50% від вартості самого автомобіля, а якщо вартість залишків розраховує страховик самостійно, то цю цифру потрібно множити на два. З цього виходить величезна сума, яка вираховується з суми страхового відшкодування та у залишку є сума, якої на вистачить навіть на косметичний ремонт пошкодженого авто, не кажучи вже про реальні збитки, які повинні бути відшкодовані страховиком.

Щодо мого судового спору з ПАТ «Просто-страхування», то незважаючи на шалений супротив з боку страховика, я довів у суді, той факт, що роздрібні договори ПАТ «Просто-стрхування», які розроблені на підставі правил страхування даної компанії, які в свою чергу були затвердженні Держфінпослуг – є недійсними, в такій важливій частині, як визначення автомобіля технічно загиблим, та права страховика зменшувати страхове відшкодування на вартість ліквідних залишків. За рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області по справі № 22-13294/2010 від 23.11.10, позовні вимоги Стюпана Дениса Володимировича, були частково задоволені, з ПАТ «Просто-стрхування» на користь Стюпана Д.В. було стягнуто страхове відшкодування та штрафні санкції у сумі 50 551,99 грн., а також визнані не дійсними пункті 2.8.18 та 2.8.19 ( визначення автомобіля технічно загиблим, та право страховика зменшувати страхове відшкодування на вартість ліквідних залишків) договору добровільного страхування № 903938 від 05.06.09.

Даним рішенням, суд підтвердив факт існування завідомо створених ПАТ «Просто-страхування», шахрайських схем, єдиною метою якою є позбавлення страхувальників України можливості отримати справедливе, законне страхове відшкодування. Не можна залишити без уваги, роль Держфінпослуг, під керівництвом Волги В., у сприянні порушенню з боку вищевказаної компанії вимог законів України, так як, на мої численні звернення, Держфінпослуг в особі Волги В., без будь яких підстав відмовився вдаватися по відношенню до ПАТ «Просто-страхування» заходів впливу, які передбачені п.2.4. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 13 листопада 2003 року N 125 «Про затвердження Положення про застосування Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України заходів впливу», ч.1 ст.190 КК України, пп. «г» п. 3.1. Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України «Про затвердження Правил проведення перевірок Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України» від 28 жовтня 2003 року N 96.

На даний період часу, розгляд вищевказаної справи знаходиться на розгляді у Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі ВССУ). Касаційна скарга страховика, яка є неаргументованої та «стислою» за логікою, була у найкоротші строки прийнята до провадження, та винесено рішення про зупинення виконавчого провадження, при тому, що ВССУ, у 95% не приймає до свого провадження касаційні скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції. Так як, дана справа є прецедентною, страховики, будуть всіляко намагатися впливати на рішення ВССУ по даній справі.

Прошу усіх форумчан висловлюватись з приводу даної теми, щодо можливих аналогічних правових ситуацій.